Особливості формування навчальної мотивації у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування навчальної мотивації у підлітків

Владислав Мартін студент IV курсу першого (бакалаврського) рівня освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент Галушко Л. Я.

Анотація

Стаття містить теоретичне та практичне дослідження проблематики навчальної мотивації в учнів підліткового віку. Проаналізовано підходи до визначення мотиваційної сфери особистості, розглянуті особливості формування мотиваційної сфери навчання підлітків. Обґрунтовано умови формування навчальної мотивації з урахуванням специфіки підліткового віку.

Ключові слова: мотив, мотивація, підлітковий вік, мотивація навчальної діяльності, навчальний мотив.

Постановка проблеми

У сучасних умовах розвитку українського суспільства важливе значення у становленні особистості школяра має проблема якісної освіти. Одним із вирішальних факторів успішності навчання є мотиви навчальної діяльності підлітків.

Підлітковий вік є переходом від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості. Найчастіше цей вік характеризується різким погіршенням поведінки, зниженням успішності та шкільної мотивації. Мотиви навчальної діяльності підлітків тісно пов'язана з процесом навчання. Від того, як цей процес буде поставлений, буде залежати бажання учня вчитися, що прямим чином вплине на якість одержуваних знань.

Проблема дослідження формування мотиваційної сфери особистості учнів підліткового віку на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки має важливе наукове, освітнє і суспільне значення. Це пов'язано з тим, що у підлітків формується нова система поглядів, змінюється система цінностей, вибір стратегії поведінки з дорослими, однолітками, вчителями, остаточно формується ставлення до навчання.

Аналіз досліджень і публікацій

Аналіз наукової психолого-педагогічної літератури показує, що проблема мотивів навчальної діяльності аналізується з різних позицій: структура та динаміка мотивів, зумовлені цілями навчання, проаналізовані Р. Р. Бібріх, В. І. Васильєвим, О. В. Левчуком, А. К. Марковою, Ф. М. Рахматуліним; обумовленість ефективності мотивів навчальної діяльності досліджується Ю. М. Орловим, В. Ф. Моргуном, С. В. Походенко, Т. С. Савочкіною, А. Я. Чебикіним, Ю. К. Черновою.

Мета статті

Головною метою цієї роботи є теоретичне дослідження структури мотиваційної сфери навчання підлітків та особливостей її формування.

Виклад основного матеріалу. Діяльність завжди викликана певними мотивами. Поняття «мотив» означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій та вчинків (тобто те, що примушує людину до дій). Суб'єкта можуть спонукати до певної діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов'язку перед суспільством, прагнення до самоствердження тощо. навчальний мотивація підлітковий

В англомовній літературі термін «мотив» має ширше тлумачення: дещо всередині суб'єкта (потреба, ідея, органічний стан чи емоція), що спонукає до дії. Джерелом спонукаючої сили мотиву виступають актуальні потреби. Інколи стани спонукання або потягу виникають без проживання та усвідомлення мотиву, проте діяльність завжди має мотив, а немотивована діяльність - це та, мотиви якої приховані від самого суб'єкта чи стороннього спостерігача. Часто діяльність є полімотивованою - має декілька мотивів, а також може спонукатися кількома потребами одночасно. У такому разі один мотив стає провідним, а решта виконують додаткову стимуляцію. При наявності низки мотивів однієї діяльності може відбуватись боротьба мотивів, проте кінцеве рішення щодо дій приймає суб'єкт на основі внутрішньої системи цінностей (ціннісних орієнтацій) [2].

Подібне тлумачення терміну «мотив» дають й інші психологічні словники. Так, у низці словників за редакцією В. І. Войтка, С. У. Гончаренка, В. Б. Шапара, О. П. Сергієнкова мотив розглядається спонукальна причина дій та вчинків людини, в основі якої лежать потреби. Це важливий компонент у структурі діяльності, що розкриває психологічний сенс усіх дій та вчинків людини. Зовні ідентичні дії можуть бути викликані різними мотивами, водночас будь -який поведінковий акт здебільшого спонукається не одним, а кількома мотивами, які перебувають у певній субординації один з одним, утворюючи систему мотивів або мотивацію [4; 5; 6; 8].

Мотивація навчання підлітків набуває своєї специфіки, зумовленої їх віковими особливостями. Підлітковий вік є часом досягнень і часом певних втрат. Підліткові досягнення пов'язані зі стрімким нарощуванням знань, умінь, становленням моральності й відкриттям «Я», опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати корелюють зі зникненням дитячого світосприймання, безтурботливого способу життя, що пов'язано з сумнівами у собі, у своїх здібностях, з пошуками правди у собі та в інших людях.

Згідно багатьом періодизаціям психічного розвитку особистості, підлітковий вік визначається періодом життя людини від 11-12 до 14-15 років - періодом між дитинством і юністю. Це один з кризових вікових періодів, пов'язаний з бурхливим розвитком усіх провідних компонентів особистості і фізіологічними перебудовами, зумовленими статевим дозріванням.

Перш за все, у підлітка зміцнюються пізнавальні мотиви, інтерес до нових знань. Причому в цьому віці у більшості школярів інтерес до фактів змінюється інтересом до закономірностей. Ці інтереси викликають у підлітків прагнення до вирішення пошукових задач і нерідко виводять учня за межі шкільної програми [7].

Становлення мотиваційної сфери підлітків відбувається в декілька стадій. На першій стадії підліткового періоду мотивування вчинків і діяльності є відтворювальним. Підлітки прямо наслідують ровесників і старших. Це означає, що мотивація власних вчинків є поверховою та ситуативною.

З настанням другої стадії у підлітків загострюється й активно розвивається інтерес до своєї особистості. Вони прагнуть утвердитися в товаристві ровесників, небайдужі до оцінок їхньої особистості значущими іншими, очікують, що ці оцінки будуть тотожними їх самооцінкам. Значно диференційованою є їхня мотивація вчинків.

На третій стадії головне значення має саморегуляція поведінки як складова частина самовиховання, а мотивація вчинків постає як регулятор поведінки і діяльності особистості. Підлітки намагаються вже аргументувати свої вчинки, передбачати наслідки прийнятих рішень, що свідчить про цілісніше і глибше усвідомлення процесу мотивації і структури мотиву, а також про участь у формуванні мотиву блоку «внутрішнього фільтра» - своєрідної внутрішньої позиції. Це знижує імпульсивність дій і вчинків, особливо старших підлітків [3].

Навчальна мотивація є системою природних, соціальних і особистісних чинників, які спонукають особистість включитися у процес навчання, впливають на характер та забезпечують ефективність цього процесу. Продуктивність навчальної діяльності, її результат визначаються її мотиваційною структурою - змістом та умовою

М. Матюхіна пропонує мотиви позначити двома основними лініями (критеріями): змістом (орієнтацією) та умовою (ступенем оформлення). Держава характеризується рівнем усвідомлення мотивів, розумінням їх значення та рівнем ефективності мотиву:

Мотиви, пов'язані з навчальною діяльністю:

мотиви, пов'язані зі змістом освіти: школяр спонукається засвоїти бажання пізнати нові факти, оволодіти знаннями, способами роботи, дійти до суті явища тощо.

Мотиви, пов'язані з самим навчальним процесом: учень мотивований засвоїти бажання демонструвати інтелектуальну активність, міркування, долаючи перешкоди в процесі вирішення проблеми, тому дитину захоплює сам процес вирішення проблеми, а не лише результати.

Мотиви, пов'язані з тим, що знаходиться поза навчальною діяльністю:

широкі соціальні мотиви: мотиви обов'язку та відповідальності перед суспільством, класом, учителем, батьками тощо; мотиви самовизначення (розуміння важливості знань для майбутнього, бажання підготуватися до майбутньої роботи тощо) та самовдосконалення (розвинених в результаті навчання).

вузько особисті мотиви: бажання отримати схвалення, хороші оцінки (мотивація до добробуту); бажання бути першим учнем, посісти гідне місце серед однолітків (престижна мотивація).

Негативні мотиви: бажання уникати проблем вчителів, батьків, однокласників (мотивація уникати проблем) [1].

Мотиви навчальної діяльності не існують в ізольованому вигляді. Найчастіше вони виникають в складному взаємозв'язку. Одні з них мають основне значення в стимулюванні навчальної діяльності, інші - додаткове. Навчальна мотивація характеризується силою і стійкістю навчальних мотивів.

Внутрішні мотиви особисто важливі через пізнавальні потреби суб'єкта, задоволення, яке виникає в процесі пізнання та реалізації його особистих потенціалів. Переважання внутрішньої мотивації характеризується проявом високої пізнавальної активності учня в процесі навчання. Оволодіння навчальним матеріалом є одночасно і мотивом, і метою навчання. Учень безпосередньо бере участь у процесі навчання, що приносить йому емоційне задоволення.

Для зовнішніх мотивів характерно, що засвоєння змісту предмета не є метою навчання, а служить засобом для досягнення інших цілей. Це може бути хороша оцінка (сертифікат, диплом), отримання стипендії, відповідність вимогам вчителя або батьків, отримання похвали, визнання від однолітків тощо. За зовнішньої мотивації учень зазвичай відчужується від процесу пізнання, виявляє пасивність, переживає безглуздість подій або його діяльність вимушена. Зміст предметів не має особистого значення для учня.

Саме в мотиваційній сфері, слід вбачати головне новоутворення підліткового віку. У цьому віці виникають нові мотиви навчання: бажання бути освіченим («вчуся, щоб бути грамотною людиною»), прагнення влаштуватися в майбутньому житті («вчуся, щоб знайти високооплачувану роботу»), подальше навчання («мрію вступити до інституту»), прагнення до самоствердження і самовдосконалення («не хочу бути гіршим за всіх», «чим більше знаєш, тим краще ставлення до тебе людей»), необхідність виконувати вимоги батьків («мої батьки примушують мене вчитися») [7].

Психологічний супровід процесу формування мотивації особливо важливий для учнів середньої освітньої ланки, адже саме в цей період відбувається їх формування як суб'єктів власної діяльності. Несформованість навчальної мотивації виявляється, перш за все, у зниженні навчальної успішності.

Вчителю необхідно знати не тільки мотиви навчання, але і вміти застосовувати ці знання для розуміння учнів і для впливу на їх мотиваційну сферу.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Навчальна діяльність є результатом складної низки факторів та умов, ключове місце серед яких займають потреби. Останні породжують мотиви, які в ієрархічній сукупності утворюють структуру мотивації особистості. В навчальній мотивації різні мотиви виражені не однаково: одні з них сформовані краще та домінують, інші є другорядними.

Поняття мотиву посідає одне з центральних місць у психологічній науці, хоч і не має однозначного трактування. Побудниками навчальної діяльності є система мотивів, яка органічно включає в себе: пізнавальні потреби, цілі, емоційне ставлення, інтереси. Навчальна діяльність завжди полімотивована.

Становлення навчальних мотивів залежить від структури навчальної діяльності, до якої залучений підліток. Змінюючи її форми і зміст, можна впливати на навчальну мотивацію, перебудовувати її. Знання мотивів допомагає прогнозувати поведінку і стимулювати потрібну навчальну діяльність, а також допомагає уникнути непотрібних помилок.

Серед психологічних особливостей підліткового віку, які сприяють становленню навчальної мотивації, важливо виокремити прагнення до 63 дорослості та самостійності, загальну високу активність дитини, потребу в самопізнанні та самовираженні, вдосконалення когнітивних процесів та здатності до саморефлексії. Пізнавальні інтереси підлітка стають стійкішими, більш диференційованими та особистісними. Загалом підлітковий вік є сприятливим для переходу навчальної мотивації на якісно інший рівень та розвитку усвідомленого ставлення до навчання. З іншого боку, за умови неправильно організованого навчального процесу цікавість підлітка до навчання може бути остаточно втрачена.

Знижена мотивація до навчання серед підлітків має негативні наслідки: погіршення шкільної успішності, поверхневе засвоєння знань з базових дисциплін, прокрастинація, інтелектуальна незрілість, неготовність до здобування наступних освітніх рівнів та неготовність до трудової діяльності тощо.

Перспективами подальших досліджень є вивчення динаміки формування навчальної мотивації на всіх етапах освітнього процесу, починаючи від молодшого шкільного до юнацького віку.

Список використаних джерел

1. Занюк С. С. Психологія мотивації: Навч. посіб. К.: Либідь, 2002. 304 с.

2. Папуча М. В. Проблеми психології особистісного розвитку. Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2008. 384 с.

3. Психологічне дослідження творчого потенціалу особистості: монографія / АПН України; Інститут психології ім. Г.С.Костюка. Лабораторія психології творчості / В. О. Моляко (наук.кер.авт.кол.). К. : Педагогічна думка, 2008. 207с.

4. Психологічний словник / за ред. В. І. Войтка. Київ: Вища школа, 1982. 214 с.

5. Сергєєнкова О. П., Синявський В. В. Психологічний словник / за ред. Н. А. Побірченко. Науковий світ, 2007. 274 с.

6. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко ; [гол. ред. С. Головко]. Київ: Либідь, 1997. 373 с.

7. Хайдаров Ф. І. Проблеми розвитку навчальної мотивації школярів. Освіта через усе життя: безперервна освіта в інтересах сталого розвитку. 2022. № 7. С. 12.

8. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків : Прапор, 2007. 640 с.

Размещено на Allbest.ru