Соціалізація підлітків у процесі занять фізичною культурою і спортом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціалізація підлітків у процесі занять фізичною культурою і спортом

Дар'я Сафрошина, (студентка І курсу другого (магістерського)

рівня вищої освіти факультету фізичного виховання)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Шевченко О.В.

В роботі розглянута можливість соціалізації учнівської молоді шляхом занять фізичною культурою та спортом. Обґрунтовано, що вивчення теоретико-педагогічних основ фізичного виховання школярів як одного з найважливіших завдань підготовки фізично та морально здорової особистості займає вагоме місце в системі освіти. У ході соціалізації школярів у процесі занять фізичною культурою можна виділити окремі етапи. Для кожного з них характерне формування нових потреб, їх усвідомлення та переведення в систему цінностей. Визначено, що основними завданнями психологічної підготовки до занять фізичною культурою і спортом є розвиток і вдосконалення наступних якостей: цілеспрямованості, дисциплінованості, впевненості, ініціативності, самостійності, сміливості, наполегливості, рішучості, самообладнання, стійкості.

Ключові слова: соціалізація, учні, школярі, особистість, фізична культура, спорт.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку освіти зумовлюють зростання ролі фізичної культури як невід'ємної складової загальної культури суспільства, а її соціальна функція набуває все більшого значення. «Соціалізація особистості» - одне з провідних понять соціальної педагогіки, будучи міждисциплінарним, воно відображає досить складне соціальне явище [1].

У науковій літературі можна зустріти різні визначення цього поняття, такі, як: соціалізація - це складний багатогранний процес по:

- засвоєнню індивідом протягом його життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить;

- засвоєнню і подальшому розвитку індивідом соціально-культурного досвіду;

- становленню особистості, навчання та засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству, соціальної спільності, групі;

- включення людини в соціальну практику, придбання нею соціальних якостей, засвоєнню суспільного досвіду та реалізації власної сутності за допомогою виконання певної ролі в практичній діяльності [3].

Вирішення проблем соціалізації молоді, що підростає, як свідчить педагогічний досвід, неможливе без посилення уваги до духовно-особистісної складової. Вивчення сучасних концепцій теоретико-педагогічних основ фізичного виховання школярів як одного з найважливіших завдань підготовки фізично та морально здорової особистості громадянина протягом кількох століть знаходить відображення у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників.

На думку С. О. Омельченко та В. М. Пристинського, у підлітковому віці простежується стабілізація й визначеність основних якостей особистості, формуються риси характеру, спрямованість життєвої позиції особистості; розвивається сфера моральної свідомості, складаються відносно стійкі моральні погляди, оцінки, судження, цінності. Одним з надзвичайно важливих новоутворень підліткового віку є формування самосвідомості - образу «Я», самооцінки і рефлексії, в тому числі до власного здоров'я і потреби вести здоровий спосіб життя [4, с. 65].

Багатогранний процес соціалізації включає в себе як біологічні передумови (філогенез), так і саме входження індивіда в соціальне середовище (онтогенез) в результаті активного взаємодії між ним і навколишнім соціальним світом. У процесі цієї взаємодії здійснюється соціальне визнання; соціальне спілкування; оволодіння навичками практичної діяльності; активне перебудову навколишнього світу.

У ході соціалізації школярів у процесі занять фізичною культурою можна виділити окремі етапи. Для кожного з них характерне формування нових потреб, їх усвідомлення та переведення в систему цінностей. Нові потреби грають роль ведучих на своєму етапі розвитку. Можна виділити сім етапів. Першим етапом соціалізації є сприйняття індивідом соціальної інформації на рівні відчуттів, емоцій, знань, умінь і навичок. При цьому слід неодмінно враховувати фактор своєчасності подачі інформації.

Другим етапом соціалізації школярів є інтуїтивне співвідношення отриманої інформації з генетично закладеним кодом, власним соціальним досвідом і формування на цій основі власного до неї відношення. На цьому етапі соціалізації першорядне значення набувають глибинні переживання.

Третій етап передбачає формування установки на прийняття або відторгнення отриманої інформації. Як фактори, що впливають на даному етапі виступають справи, в які включений школяр і які, так чи інакше, поглинають його. Четвертий етап виступає, як формування ціннісних орієнтацій і встановлення на дію. Як провідний фактор, що сприяє позитивному результату цього етапу виступає ідеал.

Основою п'ятого етапу служать вчинки, логічно вибудована система поведінки. При цьому слід зазначити, що в одних випадках вчинки слідують відразу за отриманням інформації немов «вибухова реакція», і, тільки потім проробляються другий - четвертий етапи, в інших вони виникають лише в результаті неоднократного повторення певних впливів.

На шостому етапі формуються норми та стереотипи поведінки. Цей процес відбувається у всіх вікових групах з тією лише різницею, що має різний якісний стан. У шість років засвоюється норма не битися, а в шістнадцять - відстоювати свої та інших честь і гідність. Сьомий етап виражається в осмисленні та оцінці своєї соціальної діяльності [4].

У міру становлення особистості посилюється соціалізуючий вплив різних факторів. У зв'язку з цим і фізична соціалізація набуває окремих значущих особливостей у сім'ї, зокрема, власне в сім'ї чиниться вплив на рухову соціалізацію. У зв'язку з цим, і вчителю фізичної культури, і тренеру дитини слід розуміти, що саме сім'я орієнтує уявлення дитини про фізичну культуру і спорт.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей соціалізації особистості школярів у процесі занять фізичною культурою.

Результати

соціалізація підліток фізична культура

Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив з'ясувати, що соціалізація здійснює основоположні функції розвитку індивіда та суспільства:

- нормативно-регулятивна функція, що формує і регулює життєдіяльність людини в суспільстві за допомогою впливу на неї спеціальних соціальних інститутів, що визначають спосіб життя даного суспільства в тимчасовому контексті;

- особистісно-перетворювальна функція, що індивідуалізує школяра за допомогою формування мотиваційної сфери, ідеалів і установок людини в системі соціальних відносин;

- ціннісно-орієнтаційна функція, що формує систему цінностей визначальних спосіб життя людини;

- комунікативно-інформаційна, що приводить школярів у взаємини з іншими людьми, групами людей, системою, що насичує учня інформацією з метою формування її способу життя;

- прокреативна функція, що породжує готовність діяти певним чином під час занять фізичною культурою і спортом;

- творча функція, в процесі реалізації якої народжується прагнення творити, відшукувати вихід з нестандартних ситуацій, відкривати і перетворювати світ навколо себе;

- компенсаторна функція, що поповнює дефіцит необхідних фізичних, психічних та інтелектуальних властивостей і якостей школяра.

Функції соціалізації не тільки розкривають, а й визначають процес розвитку індивіда та суспільства. Функції спрямовують активність індивіда, визначаючи більш менш перспективні шляхи розвитку особистості. Вони, реалізуючись у комплексі, дають можливість індивіду проявити себе у певній сфері діяльності, а саме у фізичній культурі спорті.Процес соціалізації учнів у процесі занять фізичною культурою і спортом протікає на трьох рівнях: біологічному, психологічному, соціально-педагогічному [2].

Біологічний рівень передбачає зв'язок організму учня з навколишнім середовищем. Людина, як і будь- яка рослина або тварина є частиною космосу. Людина схильна до впливу погоди, фаз місяця та інших природних явищ. Психологічний рівень визначає, що у процесі соціалізації виділяється дві сторони особистості - як суб'єкта, так і об'єкта суспільних відносин. Під суб'єктом розуміється діяльне початок індивіда, процес активного впливу на себе (самореалізація) і на навколишнє середовище (перетворююча діяльність). Соціально-педагогічний рівень має на меті зв'язок індивіда з суспільством в особі соціальних інститутів та окремих груп, коли дитина шукає нові соціальні ролі і вибирає стиль соціальної поведінки, а суспільство дає йому свої соціальні розпорядження.

Рівні соціалізації демонструють основу людської особистості, вплив соціальних інститутів на її формування, розглядаючи особистість як об'єкт, так і суб'єкт впливу особистості на себе і суспільство, а також громадських інститутів на особистість.

Фізична культура і спорт, по суті своїй, хороший засіб для виховання особистісних якостей. Роль спортивної діяльності у формуванні характеру полягає в тому, що вона утворює ті своєрідні потенційні основи дій, в яких виявляється характер людини, її індивідуальні особливості, воля. Але для того, щоб виконувані учнем дії в процесі навчання фізичної культури стали стійкими, надійними вони повинні сформуватися в систему навичок, завдяки яким в екстремальних умовах фізичних навантажень, змагань учень виявляє бійцівський характер і здатний здійснювати вчинки без тривалого роздумів і коливань.

Особистісні якості визначають успішність адаптації до вимог у певному виді спорті. Вони залежать від специфіки вмісту спортивної специалізації, від особливостей діяльності змагання, які є у кожному виді спорту. Так, в циклічних видах спорту найбільш важливою якістю, що визначають адаптацію до змагань, виступає емоційна стійкість як низька особистісна тривожність. Вона допомагає школярам виявляти витривалість, силу, витримувати великі і досить тривалі фізичні навантаження. У ігрових видах спорту, що передбачають змагання команд, велику роль в адаптації відіграють властивості темпераменту - сила збудження і рухливість нервових процесів, що допомагають адаптуватися до динамічних, швидко мінливих умов гри, а також комунікативне. взаємодія: інтернальність у міжособистісних відносинах та комунікативні особливості. Особливо слід підкреслити, що особистість має певну цілісність, яка забезпечується інтегруючою функцією емоцій, мотивів та волі. Емоції і мотиви спонукають учнів до прояву певних рис характеру, а воля (через вольові зусилля) здійснює реалізацію діяльності за допомогою цих рис характеру.

Зважаючи на різноманітність і мінливості рухових подразників фізична культура і спорт пред'являють до особистості особливі вимоги. Тут дуже необхідні висока здатність пристосування психіки до найрізноманітніших впливів, творча реалізація рухових можливостей на основі антиципації.

Важливою особливістю психіки школярів під час занять фізичною культурою і спортом є можливість компенсації одних властивостей за рахунок інших, а завдання вчителя фізичної культури, тренера та його помічників - знайти засоби управління цим процесом. Кваліфікований педагог повинен по можливості компенсувати природні недоліки учня, спортсмена за рахунок його сильних якостей. Удосконалюючи індивідуальні особливості школярів у процесі ігрової діяльності, ми тим самим формуємо його ігрову підготовку. І природно, що у школярів можуть бути особисті цілі та ігрові прийоми, які потрібно використовувати, але активність в першу чергу повинна йти від них. Саме мотивація визнача початок процесу вдосконалення та розвитку здібностей. Все це, безсумнівно, вимагає осмислення та практичного досвіду педагога [4].

Звичайно, немає підстав вимагати високих спортивних здібностей від кожної дитини. Однак для загального процесу формування особистості дуже важливо, в якому віці впливають на учня ті чи інші фактори, сприятливі для його розвитку.

Багато видів діяльності та пов'язані з ними прояви особистості специфічні для певних вікових періодів. Фізичні вправи і спорт особливо цінні для всебічного розвитку особистості в підлітковому та юнацькому віці. Педагогічно правильне використання властивої даному віку фізичної дієздатності сприяє формуванню пов'язаних з нею психічних властивостей, а на цій базі - і подальшому розвитку психологічних особливостей особистості.

Розвиток особистості і психічних процесів спортсмена ставить своїми завданнями розвиток мотивів, волі, почуттів, здібностей, характеру, реалізацію якостей темпераменту та інших психологічних особливостей, а також формування і динаміку спеціалізованих заходів.

Серйозні зміни в процесі спортивної діяльності зазнають відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мова, мислення, уява. Таким чином, спортивна діяльність пред'являє високі вимоги до їх розвитку і має великі можливості, для поліпшення перерахованих психічних процесів і якостей особистості. Однак було б неправильним уявлення про те, що ця розвиненість і це поліпшення відбуваються самі по собі і завжди мають необхідну позитивну спрямованість.

Відмінною особливістю спорту в порівнянні з багатьма іншими видами діяльності є те, що спорт - це діяльність, що завжди вимагає подолання тих чи інших труднощів. Тому виховання якостей спортсмена становить органічну частину його загальної психологічної підготовки.

Основними завданнями загальної психологічної підготовки до занять фізичною культурою і спортом є розвиток і вдосконалення наступних якостей: цілеспрямованості, дисциплінованості, впевненості, ініціативності, самостійності, сміливості, наполегливості, рішучості, самообладнання, стійкості.

Ці якості особистості характеризуються такими особливостями:

1. Цілеспрямованість - здатність до свідомої постановки як загальних цілей дії (з віддаленими перспективами), так і приватних (що здійснюються найближчим часом і допомагають досягненню загальної мети).

2. Дисциплінованість - здатність підпорядковувати свої дії встановленим правилам і нормам поведінки.

3. Впевненість - здатність до тверезого та об'єктивного аналізу своїх сил і можливостей, у зв'язку, з чим спортсмен без будь-яких сумнівів робить саме дані дії і виконує їх саме цим чином.

4. Ініціативність - здатність об'єктивно оцінювати сформовану в процесі спортивної боротьби ситуацію і самостійно дозволяти її, беручи на себе відповідальність за дії, що вживаються.

5. Самостійність - здатність приймати рішення, починати і доводити до кінця дії, не чекаючи вказівок і допомоги тренера або інших спортсменів, виявляючи при цьому винахідливість і творчість.

6. Сміливість - здатність активно діяти для досягнення мети в небезпечних і важких ситуаціях, усвідомлюючи можливість важких для себе наслідків, наприклад, можливість отримати травму.

7. Наполегливість - здатність не зупинятися на шляху до досягненню мети, незважаючи на тимчасові невдачі або труднощі, прагнення будь-що-будь вийти переможцем у боротьбі з цими труднощами.

8. Рішучість - здатність швидко приймати найбільше правильні в даних умовах рішення і активно проводити їх у життя.

9. Самообладнання - здатність не губитися у важких або несподіваних обставин, керувати своїми діями, виявляючи при цьому розважливість і стримуючи від'ємні емоції.

10. Стійкість - здатність витримувати в процесі спортивної боротьби великі труднощі, продовжувати боротьбу в стані сильної втоми або навіть отримавши травму, виявляючи при цьому велику силу волі.

Всі якості органічно пов'язані одна з одною, розвиток і вдосконалення одних допомагає розвитку та вдосконаленню інших. В окремих видах спорту деякі з перерахованих якостей мають переважне, провідне значення.

Висновок

Отже, соціалізація як поетапний процес протікає у свідомості та поведінці школярів у безлічі паралелей з приводу кожної соціальної інформації, причому, прийшовши до свого логічного завершення - самооцінки на певному рівні. Таким чином, процес соціалізації значною мірою виступає як результат двох процесів: перший з них визначається активністю школярів, а другий - логікою розгортання зовнішніх, по відношенню до нього, проблемних ситуацій.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 2. Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 215 с.

2. Петровська Т. В., Петровський В. С. Вплив занять спортом на соціалізацію підлітків та особливості сучасного спортивного маркетингу /Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. 2011. №. 1. С. 66-72.

3. Сергієнко В. П. Особливості психофізичного та соціального розвитку молодших школярів в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності: автореф. дис....канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення». Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. Київ, 2020. 27 с.

4. Омельченко С. О., Пристинський В. М. Соціалізація дітей і підлітків засобами освітньо-виховної оздоровчої роботи: навч.- методичний посібник. Слов'янськ: вид-во ДВНЗ «ДДПУ», 2014. 208 с.

Размещено на Allbest.ru