Інноватизація професійної підготовки майбутніх юристів як запорука якості вищої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноватизація професійної підготовки майбутніх юристів як запорука якості вищої освіти України

Матковський Андрій Олександрович викладач, ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука»

Анотація

Зміст статті має на меті окреслити роль та шляхи удосконалення якості професійної підготовки майбутніх юристів засобами освітніх інновацій. Система вищої юридичної освіти, як соціальний інститут є стратегічно важливою базою сталого розвитку правового суспільства, забезпечення його соціального, демократичного розвитку та економічного зростання. Заклади вищої юридичної освіти покликані сформувати інноваційно та креативно мисляче покоління правників, яке має відповідні фахові знання і компетентності, здатне ефективно діяти у сучасному світі. Вища юридична освіта повинна бути якісною, нарощувати інтелектуальний капітал особистості фахівця в галузі права, спрямовувати його до нових ідей, самостійності, професійної творчості.

Проєктування педагогічних інновацій у процесі професійної підготовки майбутніх юристів має свою логіку і закономірності побудови. Можемо визначити три рівні розробки інновацій вищої школи: концептуальний, організаційно-діяльнісний, науково-методичний.

Успішне запровадження інноваційного навчання в закладах вищої освіти вимагає масштабної системної роботи за такими напрямками: здійснення комплексу заходів з утвердження в свідомості фахівців правничої галузі безальтернативності інноваційного навчання, компетентісного підходу до змісту і організації професійної підготовки юридичних кадрів; розробка дидактичного забезпечення інноваційного навчання, реалізувавши його ідеї в новому поколінні підручників, навчальних посібників, нових методик із широким запровадженням цифрових технологій; осучаснення змісту і спрямованості навчання з метою формування професійної готовності юристів до роботи в умовах сталого суспільного розвитку, інформаційно насиченому середовищі. вища юридична освіта інновація

Ключові слова: вища юридична освіта, освітні інновації, якість професійної підготовки фахівців, майбутні юристи.

INNOVATION OF THE PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE LAWYERS AS A GUARANTEE OF THE QUALITY OF HIGHER

Постановка проблеми

Стратегічний пріоритет освітньої політики України у ХХІ столітті - формування суспільства, яке постійно навчається, засвоюючи одночасно демократичні цінності, розвиваючи громадянське суспільство. Втілення таких пріоритетів уможливлюється за умови належного рівня освіченості громадян, який спричинятиме позитивні соціально- економічні та культурні зміни, упровадження високих соціальних стандартів, створення нових технологій у різних галузях суспільного життя. У «Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні» зазначається: «щоб державна політика в освітній галузі виражала потреби суспільства і забезпечувала фундаментальні права людей на якісну освіту, враховувала актуальні та перспективні вимоги соціально-економічного

розвитку країни, вкрай важливо розробити науково обґрунтовану, цілеспрямовану програму інноваційного розвитку освіти» [9, c. 17].

Інновації у сфері вищої освіти мають корелюватися з інноваційними процесами в економіці, новими соціальними стандартами. Випуск нових підручників, посібників, оснащення вищих навчальних закладів комп'ютерами повинно базуватися на новій матеріальній базі, сучасному обладнанні, удосконаленні компетентностей педагогів. Комплекс інновацій у цілях, змісті, умовах, результатах навчання надасть важелі для набуття української вищою освітою ознак інноваційності [9, c. 20].

На необхідності удосконалення вищої юридичної освіти наголошується в аналітичному дослідженні за результатами освітніх вимірювань «Стан юридичної освіти в Україні» (2018), статистичному звіті «Знання та навички випускників юридичних факультетів та закладів вищої освіти через призму потреб ринку праці» (2018), Білій книзі з реформування української юридичної освіти (2015), Концепції розвитку юридичної освіти (2020) та інших документах. Система вищої юридичної освіти, як соціальний інститут є стратегічно важливою базою сталого розвитку правового суспільства, забезпечення його соціального, демократичного розвитку та економічного зростання. Заклади вищої юридичної освіти покликані сформувати інноваційно та креативно мисляче покоління правників, яке має відповідні фахові знання і компетентності, здатне ефективно діяти у сучасному світі. Вища юридична освіта повинна бути якісною, нарощувати інтелектуальний капітал особистості фахівця в галузі права, спрямовувати його до нових ідей, самостійності, професійної творчості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Фундаментальним теоретико- методичним підґрунтям проблеми професійної підготовки майбутніх юристів у системі закладів вищої освіти є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, у яких виокремлено такі напрями розв'язання окресленого питання: теоретико-методологічні основи професійної підготовки А. Алексюка, Г. Васяновича, С. Гончаренка, І. Зязюна, А. Лігоцького, Н. Ничкало, С. Сисоєвої,Харабета; порівняльно-педагогічні дослідження вищої освіти Н. Абашкіної,Вітвицька, В. Зубка, А. Козакова; вищої юридичної освіти Р. Каламаж, Т. Кушнірова, А. Білоножко, О. Бовдир, О. Калита, Н. Кожем'яко, Л. Насілєнко, Є. Тягнирядно; професійне становлення майбутнього фахівця юридичного профілю Ю. Бойко, О. Денищик, Р. Каламаж, О. Котикова, Т. Кушнірова, О. Мурзіна.

Інноваційні освітні процеси стали предметом наукового дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Різнобічні аспекти впровадження освітніх інновацій розкривають у своїх наукових працях В. Беспалько, І. Дичківська, А. Вербицький, Л. Коваль, І. Коновальчук, Л. Лук'янова, Н. Маслова, М. Махмутов, В. Оконь, О. Падалка, І. Підласий, О. Пєхота, Г. Селевко, С. Сисоєва; забезпечення функціонування інноваційних технологій в освітній галузі висвітлюють В. Бабаліч, Т. Бондар, Г. Власюк, Г. Голобородько,М. Гончаренко, О. Гончаренко, В. Горощук, Н. Завидівська, Д. Касенюк, Т. Кириченко, А. Турчак, В. Язловецький.

Проблематика інновацій у сфері вищої освіти розглядається в роботах вчених педагогів і психологів: О. Антонової, О. Дубасенюк, В. Кременя, С. Лісової, О. Красовської, С. Скворцової; порівняльні дослідження у галузі вищої освіти презентують Ю. Поляченко, В. Передерій, А. Волосовець, В. Москаленко; формування професійної компетентності фахівця у зарубіжній науці знаходимо у працях M. Smith, M. Mulder, T. Weigel і K. Collins.

Ретельне вивчення і аналіз особливостей запровадження освітніх інновацій в галузі вищої освіти дав змогу виявити найважливіші структурні елементи, процеси їх виникнення і функціонування, осмислити закономірності їх становлення та розвитку з метою удосконалення якості професійної підготовки майбутніх юристів.

Мета статті

Окреслити роль та шляхи удосконалення якості професійної підготовки майбутніх юристів засобами освітніх інновацій.

Виклад основного матеріалу дослідження

На основі досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених виникла нова система педагогічного знання освітня інноватика - галузь науки про взаємозв'язок трьох основних елементів інноваційного процесу в освіті: створення освітніх інновацій, їх впровадження, застосування і поширення. В тлумачному словнику «Енциклопедії освіти» за редакцією В. Кременя, походження терміну «освітня інновація» завдячує експериментальній педагогіці і пов'язане з пошуком новітніх форм, методів і змісту навчання та виховання. Для педагогічної науки поняття «інновація» тлумачиться як мета, ідея, результат і процес її досягнення [2, с. 388]. Зокрема, за І. Підласим, інновації - це ідеї, процеси, засоби, результати, взяті в єдності якісного вдосконалення педагогічної системи [10, c. 4]. У «Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» визначається, що інновації - це вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності [11].

Нам імпонує думка з окресленням поняття «інновація» І. Коновальчуком, який визначає її на основі узагальнення категоріальних ознак, як цілеспрямований, спеціально технологічно керований процес практичної реалізації суб'єктами інноваційної діяльності, нових ідей, теорій, технологій з метою зміни педагогічної системи та переведення її на якісно носий рівень функціонування і результатів [6, с. 114].

Педагогічну інновацію вчені і практики розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті, зокрема і у вищій. Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов. На основі цих визначень можемо зробити висновок про головну ціль педагогічної інноватики - науково обґрунтувати і забезпечити безперервні зміни освіти в інтересах особи, яка навчається і формується як носій культурного зв'язку поколінь.

Термін «інновація» має багатовимірне значення, оскільки складається з двох форм: новаторської ідеї та процесу, методики, технології її практичної реалізації та результату, що призводить до якісних змін в освіті. Погоджуємося з думкою О. Красовської, що інновації у вищій освіті - це цілеспрямований педагогічний процес розроблення, запровадження та поширення в освітній практиці закладів вищої освіти нових ідей, засобів, технологій, реалізація яких призводить до якісних змін структурних компонентів освіти, модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й викладання, адаптації процесу навчання до нових умов [7, с. 114].

Якісні ознаки освітніх інновацій дозволяють представити їх класифікації. Аналіз представлених у сучасній науково-педагогічній літературі класифікацій освітніх інновацій К. Ангеловські, Л. Даниленко, О. Хомерики, М. Поташник свідчить про їх численність, обумовлену багатокритеріальністю. Основними критеріями, покладеними в основу систематизації освітніх інновацій у групи, є сфера застосування, масштаб перетворень, інноваційний потенціал, спрямування, характер впливу на соціальні процеси.

Таблиця 1Ознаки класифікації освітніх інновацій

Порівняльний аналіз різних класифікацій освітніх інновацій дозволив дійти висновку, що типи нововведень частіше всього класифікують за такими ознаками: сфера застосування в галузі освіти (зміст освіти, методики, технології, форми, методи, засоби, управління освітою тощо); інноваційний потенціал інновацій (модифікаційні; комбінаторні; радикальні); масштаб перетворення систем освіти (локальні; модульні; системні).

У практиці роботи закладів вищої освіти, а отже у професійній підготовці фахівців різних галузей найбільшого поширення набули модифікаційні інновації, пов'язані з удосконаленням, раціоналізацією, модернізацією освітнього процесу, методичних систем:

- оновлені освітні програми, навчальні плани і робочі програми дисциплін, спеціалізованих курсів;

- оновлені електронні підручники та навчальні посібники та цифрові засоби нового покоління;

- кредитно-трансферне навчання;

- застосування інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційного та змішаного навчання;

- інноваційні освітні технології - контекстні, інтенсивні, діалогові, діагностичні, ігрові, евристичні, проектні, цифрові;

- нові функції викладача - тьюторська, коучингова, консультативна, координаційна, мобілізуюча, партнерська;

- оновлена система оцінювання результатів навчання студентів;

- моніторинг якості освіти.

Комбінаторні інновації передбачають конструктивно нове поєднання елементів досі відомих методичних систем, технологій, змісту, які раніше не використовувалися у представленому вигляді. У педагогіці вищої школи вони репрезентують розроблення і впровадження нових інтегрованих навчальних дисциплін; аудіовізуальні курси; тренінги; медіатехнології; дистанційне, змішане навчання.

Радикальні інновації мають найвищий ступінь новизни й відповідають науковим відкриттям в освіті. Вони представляють собою нові концепції; нові системи навчання і виховання; розроблення і впровадження принципово нових навчальних дисциплін із перспективних наукових напрямів; застосування якісно нових технологій; використання кардинально нових методів управління освітою.

Інноваційні зміни в галузі професійної підготовки юридичних кадрів є передумовою якості даного процесу зазначається в «Національній доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні». Успішне запровадження інноваційного навчання в закладах вищої освіти вимагає масштабної системної роботи за такими напрямками:

- здійснення комплексу заходів з утвердження в свідомості фахівців правничої галузі безальтернативності інноваційного навчання, компетентіс- ного підходу до змісту і організації професійної підготовки юридичних кадрів;

- розробка дидактичного забезпечення інноваційного навчання, реалізувавши його ідеї в новому поколінні підручників, навчальних і методичних посібників, нових методик із широким запровадженням цифрових технологій у навчальному процесі;

- осучаснення змісту і спрямованості навчання у закладах вищої освіти з метою формування професійної готовності юристів до роботи в умовах сталого суспільного розвитку, інформаційно насиченому середовищі [9, c. 49].

У Концепції розвитку юридичної освіти (2018) визначається мета юридичної освіти - формування компетентностей, необхідних для розуміння природи і функцій права, змісту теоретичних засад (доктрин), принципів і основних юридичних інститутів, застосування права, а також меж юридичного регулювання суспільних відносин. Здобувачі юридичної освіти повинні бути готові до захисту прав людини та основоположних свобод, утвердження верховенства права, будучи відданими принципам людської та професійної гідності, справедливості, рівності, неупередженості, незалежності, співпереживання та дотримання високих етичних стандартів .

Основоположними принципами визначаються: неперервність; поєднання національних освітніх традицій та найкращого світового досвіду; гнучкість у реагуванні на суспільні зміни і прогностичність; інноваційність.

Концепція розвитку юридичної освіти передбачає такі цілі:

- держава контролює якість результатів навчання в правничих школах через ефективність системи зовнішнього забезпечення якості вищої юридичної освіти;

- система та структура підготовки правників відповідає міжнародним стандартам та сучасним потребам демократичного суспільства;

- система конкурсного вступу до правничих шкіл забезпечує відбір вмотивованих та підготовлених осіб, які спроможні здобувати вищу юридичну освіту;

- освітні програми правничих шкіл забезпечують високу якість підготовки правника;

- побудована система післядипломної освіти правників та освіти впродовж життя;

- мережа правничих шкіл відповідає міжнародним стандартам та потребам суспільства;

- вища юридична освіта надається високопрофесійними та вмотивованими викладачами;

- правничі школи готують правників з розумінням професійної відповідальності за впровадження верховенства права;

- правничі школи готують правників з високими етичними та моральними цінностями;

- правничі школи є потужними центрами наукового, освітнього та інноваційного розвитку [4].

У вітчизняній Концепції розвитку юридичної освіти наголошується, що система та структура підготовки правників оптимізована та відповідає сучасним міжнародним та європейським стандартам.

Шляхами забезпечення якісної юридичної освіти є запровадження інноваційних форм організації професійної підготовки та підвищення кваліфікації правничих працівників, зокрема:

- сприяння розвитку методології (технологій) викладання права та правничих дисциплін шляхом підтримки видання методичних посібників, інших навчальних матеріалів, зокрема в електронній формі, проведенню проєктів спрямованих на розвиток інноваційних технологічних компетентностей викладання права та правничих дисциплін викладачів правничих шкіл;

- забезпечення залучення представників професійних правничих спільнот до розробки оновлених освітніх програм та навчальних планів правничих шкіл;

- закріплення в змісті освітніх програм тенденцій та процесів, що мають місце в правозастосуванні, а саме використання та огляд рішень національних та міжнародних судів, практики Європейського суду з прав людини, її включення в освітній процес відповідно до рекомендацій Ради Європи;

- правничі школи мають сприяти розвитку методології (технологій) викладання права та правничих дисциплін з урахуванням викликів сучасності: центрів правничої майстерності, неформальної освіти, у тому числі в режимі відео конференцзв'язку, корпоративного навчання, дистанційного, ситуаційного і контекстного навчання, проектних методів, партнерського навчання [4].

Орієнтація вищої юридичної освіти на сучасні тенденції розвитку вищої освіти в країнах Європейського Союзу спонукає до імплементації фундаментальних засад представлених у дослідженнях українських вчених:

- студентоцентроване навчання (Student-centred learning), яке розкривають через такі характеристики: роль викладача як фасилітатора у навчанні; активна роль студента у навчанні; фокусування на самостійності / автономності / відповідальності студента у процесі навчання; розподіл відповідальності між викладачем і студентом; забезпечення зв'язку між дослідженням та викладанням.

- використання активних методів навчання (Active learning pedagogies): викладання у малих групах; навчання, орієнтоване на вирішення проблеми (Problem-based learning); колегіальне навчання (Peer learning); навчання, орієнтоване на залучення громади (Community projects); перевернуте навчання (Flipped learning).

- викладання як колективний процес і відповідальність: спільні програми, проєктні команди, авторські колективи, взаємодія між різними підрозділами; ресурсномісткі підходи до навчання та викладання; цифрове навчання; системні рішення щодо підтримки студентів.

- трансформації в управлінні: зміна ролей у викладанні та навчанні (як викладачів, так і студентів); підвищення вагомості централізованих структур і рішень (колегіальні органи, стратегії ТЕ, забезпечення якості) [1].

Проєктування педагогічних інновацій у процесі професійної підготовки майбутніх юристів має свою логіку і закономірності побудови. На основі сучасних науково-педагогічних досліджень можемо визначити три рівні розробки інновацій вищої школи: концептуальний, організаційно-діяльнісний, науково-методичний.

Концептуальний етап має на меті обґрунтування пріоритетних загально- наукових ідей, на яких базуватиметься концепція професійної підготовки майбутніх юристів засобами інноваційних технологій. Розробка самої концепції повинна враховувати цілісність даного освітнього процесу, взаємозв'язок його складових та специфіку навчання в умовах юридичного закладу вищої освіти.

Організаційно-діяльнісний етап передбачає створення інноваційного правничо-освітнього середовища, спрямованого на забезпечення самореаліза- ції особистості майбутнього юриста, заснованого на розробці та застосуванні у навчальному процесі інтенсивних, інтерактивних та інформаційно- комунікаційних, цифрових технологій, спрямованих на задоволення його професійно-освітніх та особистісних потреб.

Ефективна професійно-правнича підготовка в умовах інноваційно- освітнього середовища закладу вищої освіти включає належну матеріально- технічну базу, яка передбачає використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій: аудіовізуальних засобів, сервера для збереження аудіовізуального матеріалу, електронних носіїв для передачі й розповсюдження мультимедійного матеріалу серед викладачів та студентів, архіву для збереження наявних матеріалів на електронних носіях, виходу до глобальної мережі Інтернет.

Важливим аспектом організаційно-діяльнісного етапу є формування технологічної компетентності викладача, яка має на меті ознайомлення викладачів з науковими основами інноваційних технологій, розвиток спеціальних практичних навичок та вмінь використовувати вказані технології, формування певних психологічних і моральних якостей, необхідних для професійної підготовки майбутніх юристів.

Науково-методичний етап передбачає достатньо радикальну зміну змісту стандартів вищої освіти у галузі підготовки майбутніх юристів; розробку і апробацію різних варіантів освітніх програм, навчальних планів, робочих програм і силабусів освітніх компонентів та засобів їхнього досягнення; визначення шляхів і критеріїв реалізації концепції розвитку вищої юридичної освіти, зокрема засобами освітніх інновацій; розповсюдження передового і новаторського досвіду та його наукове узагальнення.

Проблема оновлення вищої юридичної освіти за останні роки набуває дедалі більшої актуальності, адже спонукає дотримання таких вимог: збереження і примноження національних освітніх традицій; підпорядкування суспільним, економічним, політичним законам сьогодення в контексті розвитку світових освітніх систем; здатність або спроба забезпечувати рух на випередження, інноваційність.

Висновки

Завдяки зусиллям вчених, педагогів-практиків інноваційні перетворення у вітчизняній системі професійної підготовки майбутніх юристів мають наступні шляхи впровадження: зміни цілепокладання і приведення у відповідність із орієнтирами і вимогами часу такими як інформатизація суспільства; формування нового змісту освіти, наближеного до змінних умов життя; розробка нових стандартів професійної підготовки фахівців; впровадження компетентісного підходу, особистісно зорієнтованих технологій навчання; використання методів, прийомів, засобів студентоцентрованого навчання; створення і розвиток особливого інноваційного правничо-освітнього середовища та творчих інноваційних колективів закладів вищої освіти.

Література:

1. Вдосконалення викладання у вищій освіті: теорія та практика: монографія / за наук. ред. С. Калашнікової. Київ: Інститут вищої освіти НАПН України, 2023. 255 с.

2. Енциклопедія освіти /за ред. В Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

3. Концептуальні засади розвитку освіти дорослих: світовий досвід, українські реалії і перспективи. /за ред. В.Г. Кременя, Н.Г. Ничкало. Київ: Знання України. 2018. 616 с.

4. Концепція розвитку юридичної освіти. URL: https://kno.rada.gov.ua/news/main_ news/75465.html

5. Луговий В. І. Становлення безперервної освіти в країнах економічного співробітництва і розвитку. Вища освіта України. 2008. № 4. С. 7-9.

6. Коновальчук І. І. Теорія і технологія реалізації інновацій у загальноосвітніх навчальних закладах: [монографія] Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. 464 с.

7. Красовська О. О. Теорія і практика професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у галузі мистецької освіти засобами інноваційних технологій: монографія. Рівне: Видавець О. Зень. 2017. 480 с.

8. Механізми оцінювання якості вищої освіти в умовах євроінтеграції: монографія / за ред. В. Лугового, Ж. Таланової. Київ: Ін-т вищої освіти НАПН України, 2020. 220 с.

9. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні. /за заг ред В. Г. Кременя. Київ : Педагогічна думка, 2011. 304 с.

10. Підласий І. П. Педагогічні інновації. Рідна школа. 1998. №12. С. 3-17.

11. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00/

12. Професійна освіта: андрагогічний підхід: монографія /за ред. О.А. Дубасенюк. Житомир: Вид. О. О. Євенок. 2018. 452 с.

13. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих. Київ: ВД «ЕКМО». 2011. 324 с.

References:

1. Vdoskonalennya vykladannya u vychiy osviti: teoriya ta praktyka: monografiya. (n.d.). [Improvement of teaching in higher education: theory and practice: monograph] (2023) S. Kalachnikova. Kyiv [in Ukrainian]

2. Encyklopediya osvity. [Encyclopedia of education] (2008) V.G. Kremen Kyiv: Urinkom. [in Ukrainian]

3. Konceptualni zasady pozvytku osvity doroslyh: svitovyy dosvid, ukrayinski realiyi i perspektyvy [Conceptual foundations of the development of adult education: world experience, Ukrainian realities and perspectives] (2018) V.G. Kremen, N.G. Nychkalo. (Eds.) Kyiv: Znanya Ukrayiny. [in Ukrainian]

4. Koncepciya rozvytku urydycnoyi osvity. [Concept of development of legal education] URL: https://kno.rada.gov.ua/news/main_news/75465.html [in Ukrainian]

5. Konovalchuk I. (2014) Teoriya I technologiya realizaciyi innovaciy u zagalnoosvitnich navcalnyh zakladah. [Theory and technology of implementing innovations in general educational institutions: monograph] Zhytomyr: Vyd. ZDU im. I.Franka. [in Ukrainian]

6. Krasovska O. (2017) Teoriya I practyka profesiynoyi pidgotovky maybutnih uchiteliv pochatkovoyi chkoly u galuzi mysteckoyi osvity zasobamy innociynyh tehnologyi: monografiya. [Theory and practice of professional training of future primary school teachers in the field of art education by means of innovative technologies: monograph] Rivne: Vydavec O.Zen. [in Ukrainian]

7. Lugovyy V. (2008) Stanovlenya bezperervnoyi osvity v krayinah ekonomicnogo spivrobitnyctva I rozvytku [Development of continuing education in countries of economic cooperation and development] Vycha osvita Ukrayiny - Higher education of Ukraine, 4, 7-9 [in Ukrainian]

8. Mehanizmy ocinuvannya yacosti vychoyi osvity v umovah yevrointegracyi: monografiya.. [Mechanisms for evaluating the quality of higher education in the conditions of European integration: monograph] (2020) V. Lugovyy, Z. Talanova. Kyiv: IVO NAPN Ukrainy. [in Ukrainian]

9. Nacionalna dopovid pro stan I perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini. [National report on the state and prospects of education development in Ukraine] (2011) V.G. Kremen. Kyiv: Pedagogichna dumka. [in Ukrainian]

10. Pidlasyi I. (1998) Pedagogicni innovacyi. [Pedagogical innovations] Ridna chkola. 12, 3-17. [in Ukrainian]

11. Polozennya pro poryadok zdiysnennya innovaciynoyi diyalnosni. [Regulations on the procedure for carrying out innovative educational activities]. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/z0946-00/ [in Ukrainian]

12. Profesiyna osvita : andragonistychnyy pidhid (n.d.). [Professional education: andragogic approach] (2018) O.A. Dubasenuk (Eds.) Zhytomyr: Vyd. O.O. Yevenok. [in Ukrainian]

13. Sysoyeva S.O. (2011) Interaktyvni tehnologiyi navcanya doroslyh. [Interactive technologies for adult learning] Kyyiv : VD «EKSMO». [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru