Вплив занять музичного спрямування на розвиток мовлення дитини дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив занять музичного спрямування на розвиток мовлення дитини дошкільного віку

Ольга Логвіненко

студентка ІІ курсу

другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Наукова керівниця

кандидатка педагогічних наук, доцентка

Горська О.О.

Анотація

музично-мовленнєвий заняття навички вихованець

У статті розглядається важливість застосування музики на музично-мовленнєвих заняттях з метою формування та розвитку мовленнєво-комунікативних навичок. Доведено, що використання засобів музичного мистецтва у контексті реалізації розвивальної програми допомагає встановленню комунікативності, особливого довірливого взаємозв'язку між вихователем та вихованцем, їх спільній взаємодії та з навколишнім середовищем, соціалізації, активізації дитини дошкільного віку.

Ключові слова: музичне мистецтво, музично-мовленнєва діяльність, мовленнєва особистість, мовленнєвий розвиток, діти старшого дошкільного віку.

Постановка проблеми

На сьогодні особливо актуальним постає питання впливу на формування мовленнєвої особистості дитини, а саме засобами художньо-естетичної освіти і цей активний процес починається саме з дошкільного віку. Формування творчої, особистості не можливе без гармонійного поєднання мовленнєвого, фізичного, художньо-естетичного, творчого та соціально-морального розвитку дитини. Досягненню цієї мети значною мірою сприяє правильна організація музично-мовленнєвої діяльності дітей в умовах закладу дошкільної освіти. Старший дошкільний вік - період найвищої мовленнєвої активності. Мовленнєвий розвиток старших дошкільників досягає оптимального рівня.

Використання музики в організованій і самостійній діяльності дітей, створення сприятливих умов для організації музично-мовленнєвої діяльності дітей, на нашу думку, значною мірою оптимізує процес навчання дітей рідної мови, сприяє успішному музично-мовленнєвому розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз досліджень і публікацій

Загальні засади музичного виховання дітей старшого дошкільного віку висвітлено у працях Г. Аніщенко, Т. Лісовецької, Т. Науменко, С. Нечай, Т. Танько, А. Шевчук. Дослідження А. Богуш, Н. Гавриш, Г. Мартиненко, С. Матвієнко, Т. Науменко, А. Шевчук присвячені проблемам залучення дітей до активної творчої діяльності, розвитку їхнього творчого потенціалу. Вчені підкреслюють значення і важливість використання художньо-творчих видів діяльності в роботі з дітьми дошкільного віку. З огляду на це, в закладах дошкільної освіти необхідно створити розвивальне середовище, що спрямовуватиме пізнавальну активність дітей на сприймання прекрасного, висвітлюватиме в них емоційний відгук на красу довкілля, спонукати помічати, бачити, чути й шанувати цю красу, передавати. її допомогою мовлення, висловлювати ваші думки і враження [2; 3; 6].

Мета статті: з'ясувати вплив музичного мистецтва на мовленнєвий розвиток дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Художньо-мовленнєва діяльність є складником мистецької діяльності, стрижнем якої є художній образ. Художній образ - це один із способів відображення, узагальнення і відтворення реальної дійсності в конкретно-чуттєвій емоційно вираженій формі. У дітей дошкільного віку художній образ втілюється в художньому слові, яке реалізується у мовленні, у діях, рухах [2]. Художньо-мовленнєва діяльність має таку структуру: сприйняття літературних творів, розуміння їх змісту, відтворення і кінцевий результат (словесна творчість). Художньо-мовленнєва діяльність охоплює різні види мистецьких діяльностей, як-от: театрально-мовленнєву, образотворчо-мовленнєву, музично-мовленнєву, літературно-мовленнєву. Музична діяльність дітей дошкільного віку - це різні способи й засоби пізнання дитячого музичного мистецтва (через нього - довкілля й самого себе), за допомогою яких здійснюється музичний і загальний розвиток [2].

Музичний розвиток дітей дошкільного віку здійснюється в різних видах музичної діяльності (сприйняття музики, гра на дитячих музичних інструментах, співи, музично-ритмічні рухи, музично-творча діяльність). Безумовно, кожен вид музичної діяльності є процесом спілкування педагога з дітьми, а це дозволяє сприяти розвитку мовлення дитини. Музично-ритмічні рухи - це вид діяльності, при якому зміст музики, її характер і образи передаються у рухах. Основою є музика, а різноманітні фізичні вправи, танці, сюжетно-образні рухи є як засіб найбільш глибокого її сприйняття й розуміння [5].

Музичний рух можна вважати провідним видом музичної діяльності в дошкільному віці. Це виключно і його можливості різнобічного розвитку дитини, відповідно пов'язані зі звичайними природними рухами дитини. Рух під музику сприяє появі незрівнянного почуття радості у дитини, розвиває її фізично, відповідно до вікових особливостей є найбільш адекватним способом становлення музикальності, розвитку творчих особливостей. Щодо розвитку мовлення, музично-ритмічні рухи не дозволяють створити атмосферу активної взаємодії, розвитку соціально-комунікативних навичок дітей (спілкування, співчуття, доброзичливість і розуміння з іншими дітьми), зняти емоційно-психологічну напругу, задовольнити потреби дитини в руховому та емоційному самовираженні, розвивати здатність розуміти себе та інших, покращувати психічні процеси (мовлення, увагу, уяву, пам'ять тощо) [5].

А. Богуш зазначає, що музично-мовленнєва діяльність як один із видів художньо-мовленнєвої діяльності, пов'язана з вербалізацією музичних образів (у різних типах висловлювання), які сприймає чи відтворює дитина в різних способах музично-ритмічної активності. Формування культури художньо-естетичного сприйняття музичних творів, їх елементарного аналізу неможливо без участі мовлення, що можна виступати в різних формах вербалізації музичних образів [1].

Розвиток мовлення в сукупності з рухами і музикою є процесом, що складається з двох основних напрямів:

Розвитку невербальних процесів (слухової уваги, пам'яті, уяви, зорово-просторового орієнтування, моторики (координація рухів, відчуття ритму, темпу, регуляція м'язового тонусу);

Розвитку вербальних (мовленнєвих) умінь (темпу, ритму, дихання і мовлення; фонематичного, динамічного, звуковисотного, тембрового слуху тощо). В дитячій психології й методиці розвитку мовлення дошкільнят неабияку роль грає становлення слуху у формуванні ритмічних здібностей. Встановлено, що знижений слух та, як наслідок, погане сприйняття ритму, - значно уповільнюють розвиток мовлення дитини в ранньому віці. Якщо почуття ритму недосконале, то відбувається затримка розгорнутого (злитого) мовлення, воно стає невиразним або неінтонованим; дошкільня розмовляє примітивно, використовує короткі уривчасті вирази [2]. Слабкий розвиток слухових і моторних здібностей в подальшому уповільнює розвиток дитини, обмежує не лише сферу інтелектуальної діяльності, але й спілкування дитини з однолітками. Тому наша задача - навчити дитину ритмічно дихати, розмовляти, співати, рухатися. Кожне музичне заняття повинно містити вправи й ігри з розвитку почуття ритму як обов'язкова складова. Задля кращого засвоєння матеріал має ускладнюватись поступово, багаторазово повторюючись в різних комбінаціях і варіаціях. Із дітьми проводяться ігри й вправи з іменами, з предметами, зі словами і віршами (у тому числі й мовленнєві ігри), з музичними творами, з музичними інструментами. Музика, як і інші види мистецтва, віддзеркалює дійсність.

У музиці образотворчого характеру, котру можна умовно назвати «музичним живописом», «вимальовуються» чудові картини природи, вчинки, характери героїв. В ній чутне живе мовлення - схвильована або спокійна розповідь, переривчасте або плавне оповідання, питання, відповіді, оклики. Сила впливу музики залежить від особистості людини, від підготовленості її до сприйняття.

Потрібно розвивати сприйняття музики як активну діяльність , подібну до співу, гри на інструментах. Це складна робота, що пов'язана з тонкими, глибокими внутрішніми хвилюваннями. Їх і виявити важко, і спостерігати нелегко, і особливо важко формувати. Необхідно, перш за все, навчити дитину розуміти про те, що «розповідає» музика. Б.В. Асаф'єв писав, що коли ми слухаємо, ми не лише відчуваємо ті чи інші стани, але й відбираємо, оцінюємо, відповідно - думаємо. При сприйнятті й аналізуванні музики у дитини розвивається мислення й уява, довільність і пізнавальна активність. У процесі слухання музики та її аналізі у дошкільнятах розвивається мовлення, яке стає більш змістовним, образним і виразним. Коли діти діляться отриманими враженнями, розвивають основні форми зв'язного мовлення - як монологічного так і діалогічного. Для того, щоб розповісти про свої враження - будують речення, невеликі розповіді з декількох речень, формулюють питання і відповіді [4].

Слухання музики - універсальний вид діяльності, без котрого неможливо собі й уявити й інші види музичної діяльності. Під час слухання музики діти знайомляться з музичними творами різних жанрів, вчаться розуміти, розрізняти засоби виразності: темп, ритм, динаміку, тембр. Процес слухання музики має визначений алгоритм. Послідовність дій тут надважлива, адже визначає ефективність і результат роботи. Розвиток мовлення дитини відбувається під час бесіди після слухання музики, коли діти діляться враженнями від почутого твору, виражають власне ставлення до його образів, дають їм оцінку. При цьому дуже важливо розвивати образність мовлення дітей. Цю задачу допомагають вирішити різні методи й прийоми. Вони тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного. Основні методи - наочний, словесний і практичний - застосовуються разом із проблемністю, щоб процес навчання мав творчий, розвивальний характер [2].

Співи - вокальне мистецтво, що пов'язане з намаганням людини виразити свій настрій в звуках голосу. Мовлення, в поєднанні із співом, справляє особливо сильне враження. Такий вид музичної діяльності, як співи, також розвиває зв'язне мовлення у дітей, сприяє розширенню словникового запасу, образності дитячих висловлень. Цьому сприяє й сам поетичний текст пісень, використання такого прийому, як переказ тексту пісні власними словами після першого прослуховування.

Під час слухання музики діти розрізняють засоби музичної виразності (темп, ритм, силу звуку, музичну форму), а також характер музики (сумна, весела, спокійна, урочиста, танцювальна, швидка, повна тощо). Ця музична діяльність розвиває у дітей не лише музичні (музичний слух, музична уява, музичне мислення, музична пам'ять), а й мовленнєві здібності. Після прослуховування музики проводиться бесіда за допомогою якої з'ясовується значення всіх незрозумілих слів, при цьому використання порівнянь, епітетів, слів-синонімів. Розширюється словник музичних термінів. Діти знайомляться, запам'ятовують і вживають у мовленні такі слова, як хор, соліст, диригент, артист, вступ, програш, приспів, куплет тощо, мовлення збагачується, стає більш виразним [2]. Основним прийомом роботи з піснею є повтор, який важливий для заучування пісень напам'ять, що й мають робити діти, котрі не оволоділи ще навичками читання. Ось чому більшість дитячих віршиків і пісеньок складаються з простих, часто повторюваних односкладних слів. Для дітей, котрі відчувають труднощі в мовленнєвому плані, співи є найефективнішим способом навчання, адже заучування пісень сприяє формуванню навички складання фраз і речень.

Пісні - гарні мовні моделі, які легко відтворюються, бо мовний потік супроводжується музикою. Спів також має додаткові переваги - він вимагає більш чіткої артикуляції з боку педагога і вихованця. Співи розвивають навички читання, допомагають відчувати ритмічність мовлення, все ж дітям доводиться проспівати кожен склад. Під час співу діти підсвідомо римують певні склади. Пісні, що супроводжуються жестами, рухами, не лише сприяють кращому запам'ятовуванню, але й розвивають координацію рухів, яка може відбуватися чи шляхом «підвищення» до ритму рухів під ритм музики (оплески в такт під музику, або за допомогою пальців: на кожен рядок пісні-лічилки загинається один палець). Спів може бути для дітей приємним засобом розвитку пам'яті. Існує багато видів пісень: пісні-лічилки, пісні-рухавки, колискові, пісні- казки. Такі пісні розвивають у дітей здатність послідовність викладу фактів чи подій [3].

Під час співу важливо вчити дітей брати правильне дихання, економно використовувати його, щоб вистачило на всю фразу, що розвиває легені, сприяє покращенню циркуляції крові в організмі. Це й корисно для здоров'я, і сприяє розвитку такого компоненту усного мовлення, як звукова культура: уміння чітко вимовляти звуки, склади, звуконаслідування, слова й фрази. Відбувається величезна робота з розвитку артикуляційного й голосового апарату, мовленнєвого дихання дітей. Під час виконання вправ на правильний вид (звукодослідження свисту вітру: «с-с-с-с», шуму дерев: «ш-ш-ш», польоту бджоли: «ж-ж-ж» тощо) необхідно наголошувати, що вдихати потрібно через ніс. Тому ефективні в цьому випадку вправи - скоромовки.

Кожен з видів музичної діяльності впливає на загальний розвиток дитини і на розвиток мовлення, становлення мовленнєвої артикуляції. Такі види музичної діяльності, як пісенна, танцювальна творчість та гра на дитячих музичних інструментах незамінні у дошкільному вихованні. Н.А. Ветлугіна відзначає, що необхідною умовою виникнення дитячої творчості - це накопичення вражень від сприймання мистецтва, яке є зразком для творчості, тобто, його джерелом. Для проявів творчості потрібна уява, фантазія, вільна орієнтація в незвичних ситуаціях. Важлива умова дитячої музичної творчості - накопичення виконавчого досвіду. Саме в імпровізації дитини емоційно, застосовує все, що ним було засвоєно під час навчання. В пісенній творчості успіх творчих проявів залежить від засвоєних співочих навичок, вміння виражати під час співу почуття, настрої, співати чисто й виразно.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, музична творча діяльність базується на знаннях, уміннях та навичках дитини, що отримані в усіх видах музичної діяльності. Усебічний музичний розвиток дитини є унікальним авторським продуктом, що демонструє високий рівень розвитку, у тому числі й мовленнєвому плані, бо вимагає розвинутої уяви, фантазії, пам'яті, уміння орієнтуватися в незвичних обставинах, а також є процесом спілкування.

Музичне виховання сприяє кращій соціалізації дошкільника, аде створює атмосферу активної взаємодії, розвитку соціально-комунікативних навичок (спілкування, співчуття, доброзичливості й взаємодії з іншими дітьми), розвиває здатність краще розуміти себе й інших. Заняття з музичного мистецтва сприяє й розвитку артикуляційного апарату, дихання, що є запорукою формування правильного мовлення, а відтак і успішного навчання у школі. Музика розвиває й емоційну сферу дитини, пам'ять, логіку й послідовність побудови розповідей, думок. Саме тому для розвитку мовлення є важливим компаративізм музичного виховання в плані мовної й мовленнєвої освіти дітей дошкільного віку.

Список використаних джерел

1. Богуш А. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах: підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. 2006. С. 268-283.

2. Богуш А., Гавриш Н. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах: підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2014. 304.

3. Газіна І.О. Методика музичного виховання дітей дошкільного віку: навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки «Дошкільна освіта», вихователів дошкільних навчальних закладів та батьків. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2013. 196 с.

4. Орап М.О. Музичне виховання дітей дошкільного віку / М.О. Орап. К., 2013. С. 133-145.

5. Освітня програма для дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту В.О. Огнев'юк. К., 2016. 304 с.

6. Сараєва І. Художньо-творчі види діяльності в роботі з дітьми дошкільного віку. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. (Серія: Педагогічні науки). 2021. Випуск 1 (66). С. 56-63.

Размещено на Allbest.ru