Теоретичні основи культури професійного спілкування викладачів вищої школи
Сучасні підходи до формування культури професійного спілкування викладачів вищої школи, визначення ролі мовленнєвих ситуацій у цьому процесі. Аналіз створення сприятливого освітнього середовища для інтелектуального та особистісного розвитку студентів.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.10.2024 |
| Размер файла | 20,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретичні основи культури професійного спілкування викладачів вищої школи
Єпіфанцев Іван Дмитрович аспірант, ПЗВО «Київський міжнародний університет», м. Київ
Анотація
Культура професійного спілкування викладачів вищої школи є важливим елементом ефективного освітнього процесу. Вона включає в себе не лише володіння методами педагогічної комунікації, але й високий рівень етичних, моральних та професійних стандартів. Культура професійного спілкування впливає на якість навчання, формування особистості студента та його професійну компетентність. У даній статті розглядаються теоретичні основи культури професійного спілкування викладачів вищої школи, визначаються основні компоненти цієї культури та її вплив на освітній процес.
Звертається увага на теоретичні підходи до вивчення культури спілкування, такі як соціокультурний, комунікативний та професійно- педагогічний. Соціокультурний підхід акцентує увагу на значенні соціальних і культурних контекстів у формуванні культури професійного спілкування, враховуючи вплив суспільних норм, традицій та цінностей на комунікативну поведінку викладача. Комунікативний підхід зосереджується на вивченні процесу комунікації як обміну інформацією, ідеями та емоціями між викладачем і студентами, розвиток комунікативних компетенцій, таких як вербальні та невербальні навички, слухання та зворотній зв'язок. Професійно-педагогічний підхід розглядає культуру спілкування як невід'ємну частину педагогічної майстерності викладача, включаючи знання педагогічної етики, розуміння психологічних аспектів взаємодії зі студентами та здатність до рефлексії своєї педагогічної діяльності.
Аналізуються проблеми та виклики, які стоять перед викладачами у сфері професійного спілкування. Серед основних викликів виділяються різниця в культурних та соціальних контекстах, що вимагає від викладача вміння адаптуватися до різних культурних норм і традицій. Емоційне вигорання як наслідок постійної комунікативної взаємодії, що може призводити до емоційного виснаження та негативного впливу на якість спілкування. Конфлікти в комунікації, що виникають через розбіжності у поглядах та очікуваннях між викладачами і студентами, які потребують ефективного вирішення.
Особлива увага приділяється ролі рефлексії та самовдосконалення викладачів у підвищенні культури професійного спілкування. Здатність до самопізнання, аналізу та вдосконалення своєї педагогічної діяльності сприяє підвищенню рівня культури професійного спілкування. У статті надаються рекомендації щодо подолання проблем та викликів, що стоять перед викладачами, включаючи розвиток професійних знань, вмінь та навичок, врахування соціокультурних контекстів та ефективне вирішення комунікативних проблем.
Таким чином, культура професійного спілкування викладачів вищої школи є ключовим фактором створення сприятливого освітнього середовища, що сприяє всебічному розвитку студентів та підвищенню якості вищої освіти. Стаття підкреслює важливість безперервного вдосконалення професійної майстерності викладачів у контексті культури спілкування та її впливу на освітній процес.
Ключові слова: професійне спілкування викладача, професійна культура, культура, ділова комунікація, комунікативна взаємодія, комунікативні вміння.
Abstract
Yepifantsev Ivan Dmytrovych postgraduate student, Kyiv International University, Kyiv
THEORETICAL FOUNDATIONS OF PROFESSIONAL COMMUNICATION CULTURE OF HIGHER EDUCATION TEACHERS
The culture of professional communication among higher education teachers is a crucial element of an effective educational process. It encompasses not only the mastery of pedagogical communication methods but also a high level of ethical, moral, and professional standards. The culture of professional communication influences the quality of education, the formation of students' personalities, and their professional competence. This article examines the theoretical foundations of the professional communication culture of higher education teachers, identifies the main components of this culture, and its impact on the educational process.
Attention is given to theoretical approaches to studying communication culture, such as the sociocultural, communicative, and professional-pedagogical approaches. The sociocultural approach emphasizes the importance of social and cultural contexts in the formation of professional communication culture, considering the influence of societal norms, traditions, and values on the communicative behavior of the teacher. The communicative approach focuses on the study of the communication process as the exchange of information, ideas, and emotions between the teacher and students, the development of communicative competencies such as verbal and non-verbal skills, listening, and feedback. The professional-pedagogical approach considers communication culture as an integral part of the teacher's pedagogical mastery, including knowledge of pedagogical ethics, understanding psychological aspects of interaction with students, and the ability to reflect on their pedagogical activities.
The article analyzes the problems and challenges faced by teachers in the field of professional communication. Among the main challenges are the differences in cultural and social contexts, which require the teacher to be able to adapt to different cultural norms and traditions. Emotional burnout as a consequence of constant communicative interaction, which can lead to emotional exhaustion and negatively impact the quality of communication. Conflicts in communication arising from differences in views and expectations between teachers and students, which require effective resolution.
Special attention is given to the role of reflection and self-improvement of teachers in enhancing the culture of professional communication. The ability for self-awareness, analysis, and improvement of their pedagogical activities contributes to raising the level of professional communication culture. The article provides recommendations for overcoming the problems and challenges faced by teachers, including the development of professional knowledge, skills, and abilities, consideration of sociocultural contexts, and effective resolution of communicative problems.
Thus, the culture of professional communication of higher education teachers is a key factor in creating a favorable educational environment that promotes the comprehensive development of students and the improvement of higher education quality. The article highlights the importance of continuous improvement of teachers' professional skills in the context of communication culture and its impact on the educational process.
Keywords: teacher's professional communication, professional culture, culture, business communication, communicative interaction, communicative skills.
Постановка проблеми
культура професійного спілкування викладач вищої школи
У сучасних умовах розвитку вищої освіти особливе значення надається професійній підготовці викладачів, яка включає не лише володіння спеціальними знаннями та вміннями, але й високий рівень культури професійного спілкування. Професійне спілкування викладача є складним та багатогранним процесом, який впливає на ефективність навчання, формування особистості студента та його професійної компетентності.
Важливість культури професійного спілкування обумовлена необхідністю створення сприятливого освітнього середовища, що сприяє інтелектуальному та особистісному розвитку студентів. Успішна педагогічна взаємодія передбачає не лише передачу знань, а й формування в студентів здатності до критичного мислення, творчого підходу до вирішення завдань та соціальної відповідальності. Саме через ефективне професійне спілкування викладач може мотивувати студентів до навчання, підтримувати їхню академічну успішність та сприяти розвитку їхніх особистісних якостей.
Крім того, культура професійного спілкування є важливою умовою професійного зростання самого викладача, оскільки включає в себе постійну саморефлексію, самоосвіту та вдосконалення педагогічної майстерності. В умовах глобалізації та інтернаціоналізації освіти викладачі стикаються з різноманітними культурними та соціальними контекстами, що вимагає від них гнучкості та адаптивності у спілкуванні з різними студентськими аудиторіями.
Сучасна педагогічна наука пропонує різні теоретичні підходи до вивчення культури професійного спілкування, що дозволяє більш глибоко зрозуміти її сутність та шляхи розвитку. У цьому контексті стає важливим аналіз основних компонентів культури професійного спілкування, таких як етика, мовна культура, психологічна культура та рефлексивність. Їхнє поєднання створює основу для ефективної професійної діяльності викладача.
Важливо також звернути увагу на ті виклики та проблеми, які стоять перед викладачами у сфері професійного спілкування. Різниця в культурних та соціальних контекстах, емоційне вигорання, конфлікти в комунікації - все це потребує спеціальних знань та вмінь для їх успішного подолання. Вирішення цих проблем можливе через впровадження рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня професійної культури спілкування викладачів.
Таким чином, вивчення та вдосконалення культури професійного спілкування викладачів вищої школи є актуальним та важливим завданням, що сприяє підвищенню якості вищої освіти та всебічному розвитку студентів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним із джерел розвитку професійного спілкування особистості майбутніх педагогів є професійна комунікація як особливий тип активного взаємообміну інформацією у професійній педагогічній діяльності [4]. По-справжньому оволодіти культурою педагогічного спілкування нікому не вдавалося без напруженої роботи над собою. Про це яскраво свідчить досвід педагогів минулого і сучасності. Особливості формування культури професійного спілкування, як феномен, досліджували Ш. Амонашвілі, О. Барабанщиков, В. Бенін, Н. Волкова, М. Воробйов, В. Гриньова, Т. Іванова, О. Кобенко, І. Ковальова, Н. Крилова, Н. Кузьміна, A. Макаренко, Л. Нечепоренко, B. Суханцева. В. Сухомлинський, В. Шаталов та ін. Однак сутність професійного спілкування майбутніх педагогів, теоретичні засади формування культури у підготовці студентів не знайшла належного висвітлення
Аналіз літератури показує, що дослідження культури професійного спілкування викладачів вищої школи охоплює різноманітні аспекти, включаючи психологічні, соціологічні та педагогічні. Зокрема, Г. С. Сухобська, досліджувала підходи до розвитку професійної комунікативної компетентності викладачів. Основні підходи включають когнітивний, діяльнісний, особистісно- орієнтований та інтегративний підходи. Кожен із них має свої переваги та обмеження, що потребує подальшого дослідження.
Мета статті - дослідження сучасних підходів до формування культури професійного спілкування викладачів вищої школи та визначення ролі мовленнєвих ситуацій у цьому процесі.
Виклад основного матеріалу
У сучасних умовах розвитку вищої освіти однією з ключових вимог до викладачів є наявність високої культури професійного спілкування. Це пов'язано з тим, що якісне та ефективне спілкування між викладачем і студентом є невід'ємною складовою успішного навчального процесу. Культура професійного спілкування викладачів охоплює не лише технічні аспекти передачі знань, але й психологічні, етичні та соціальні компоненти, які сприяють формуванню гармонійних міжособис- тісних відносин у навчальному середовищі.
Професійне спілкування викладача -- це не лише процес передачі знань, але й активна взаємодія зі студентами, колегами та іншими учасниками освітнього процесу. Воно вимагає від фахівців високої компетентності у використанні різних комунікативних засобів, здатності розуміти та враховувати психологічні та емоційні потреби студентів, дотримання етичних норм та принципів. Особливого значення набуває питання формування та розвитку цих навичок у сучасних умовах, коли стрімкий розвиток інформаційних технологій та глобалізація ставлять нові виклики перед системою вищої освіти.
У науковій літературі, окрім названих термінів, також використовуються близькі за значенням терміни «професійна культура», «ділова комунікація», «комунікативна взаємодія», «комунікативні вміння» тощо. Вони отримали трактування у численних наукових працях, у довідковій та енциклопедичній літературі, проте однозначно не визначаються, а окремі з них мають декілька різних значень, як, наприклад, поняття «культура».
У тлумачному словнику української мови «культура» трактується як: сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; рівень розвитку суспільства у певну епоху; те, що створюється для задоволення духовних потреб людини; освіченість, вихованість; рівень, ступінь досконалості якоїсь галузі господарської або розумової діяльності [6].
Відомий голландський вчений Г. Хофстеде[1] визначає культуру як процес колективного програмування розуму, за допо могою якого можна відрізнити членів однієї групи від іншої. Головним елементом виступає система цінностей, що і є так званим «скелетом» культури.
Культуру фахівця сучасні науковці розглядають як інтегративний показник творчого начала поведінки й діяльності в єдності та взаємодії усіх складників, до яких належать:
1. Система знань та інтересів особистості, що утворює кругозір, який формується на широкій базі інформаційного знання.
2. Система переконань, що утворює світоглядний рівень культури особистості, що формується на базі інтересів, життєвих уподобань і ціннісних орієнтацій у процесі аксіологічної діяльності, рефлексії, формування самосвідомості.
3. Система вмінь і розвинених на їхній основі здібностей, що утворює рівень практичної діяльності, який формується на базі соціальних потреб і установок у процесі накопичення й реалізації досвіду.
4. Система індивідуальних норм поведінки та засвоєння методів діяльності, що утворює рівень регуляції соціальної поведінки особистості, який формується на базі культурних зразків і принципів поведінки через різні форми спілкування й самовиховання.
5. Система соціальних почуттів, що утворює рівень емоційної культури, який виробляється на базі переживань процесів діяльності та поведінки особистості.
Поняття «професійна культура», як і «культура», трактуються науковцями у численних дослідженнях. Вона є складовою загальної культури, а також професійної діяльності педагога у вищій школі. О. Аніщенко визначає професійну культуру як соціально-професійну якість суб'єкта праці, яка включає сукупність принципів, норм, правил, методів, які сформувалися історично, регулюють професійну діяльність людини [3].
Становлення та розвиток культури педагогічного спілкування здобувачів вищої освіти знаходяться у прямій залежності від стилю взаємовідносин: «викладач - здобувач», «здобувач - здобувач», «академічна група - здобувач», а також від наявності у них педагогічного зразка та початкового досвіду практичних відносин у сфері обраної професії. Особистість педагога - це цілісний утвір, а своєрідність як суб'єкта, що здійснює педагогічне спілкування, виявляється у особистих якостях характеру, педагогічних уміннях, обумовлених специфічними особливостями фахової діяльності. Діяльність педагога вищої школи - це завжди спілкування та взаємодія з іншими під час здійснення власних професійних функцій. Спроможність установлювати продуктивну комунікацію, яка передбачає розуміння ситуації спілкування, намірів і мотивів партнерів по спілкуванню, вербальних і невербальних проявів співрозмовників, уміння слухати та чути інших, адекватно реагувати та конструктивно виражати власні думки та емоції - усе це компоненти комунікативної компетентності педагога, яку необхідно постійно поглиблювати, щоб відповідати потребам часу [2].
Спілкування в педагогічній діяльності виступає як засіб вирішення освітніх завдань, як соціально-психологічне забезпечення виховного процесу і як засіб організації взаємовідносин педагога та здобувача, що забезпечують успішність навчання і виховання. Педагогічне спілкування - це система органічної соціально-психологічної дії педагога та студента усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції, спрямоване на створення оптимальних соціально-психологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості. Педагогічне спілкування є надзвичайно потужним засобом передачі не лише навчального матеріалу, а й змісту об'єктивно позитивних моральних норм та цінностей та віри в їхню істинність. Цей вид спілкування можна назвати універсальним інструментом виховання.
З огляду на вищезазначене, вважаємо за необхідне розглянути сучасні підходи до формування культури професійного спілкування, зокрема:
1. Когнітивний підхід: зосереджується на розвитку знань про комунікацію та її складові, такі як вербальна та невербальна комунікація, правила ведення дискусій, основи риторики та аргументації. Викладачі опановують теоретичні знання, які потім застосовують на практиці.
2. Діяльнісний підхід: основна увага приділяється практичним навичкам та вмінням, які розвиваються через тренінги, симуляції, рольові ігри та інші активні методи навчання. Викладачі активно залучаються до процесу навчання, що сприяє кращому засвоєнню матеріалу.
3. Особистісно-орієнтований підхід: враховує індивідуальні особливості кожного викладача, його особистісні якості, мотивацію та ціннісні орієнтації. Підхід спрямований на розвиток емоційного інтелекту та емпатії, що є важливими компонентами успішного професійного спілкування.
4. Інтегративний підхід: поєднує елементи когнітивного, діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів, створюючи комплексну систему навчання професійного спілкування. Викладачі отримують як теоретичні знання, так і практичні навички, що дозволяє їм ефективно взаємодіяти з колегами та студентами.
Розглядаючи культуру професійного спілкування як взаємодію, тобто форму динаміки розвитку особистості, ми не можемо виокремлювати її і повністю відривати від особистісної культури людини. Будь-який індивід не може існувати поза межами суспільства, не володіти культурними здобутками попередніх поколінь, не бути залученим до участі в суспільній діяльності, не дотримуватись тією чи іншою мірою норм і правил, прийнятих у даному суспільстві. Дедалі очевиднішим стає те, що держава буде тим успішнішою, чим більшою мірою її громадяни будуть здатними до спілкування зі світом. І тому формування процесу професійного спілкування вчителя має набути інноваційного характеру. Сучасна вища педагогічна освіта повинна готувати вчителя, органічно адаптованого до життя в світі багатоманітних зв'язків: від контактів із найближчим оточенням - учнями, батьками, колегами - до глобальних. Тому важливо управляти процесом зростання професійного спілкування вчителя, який має навчитися співжиття з іншими людьми і суспільними структурами, виробити вміння регулювати різні психологічні, соціальні, політичні, міжнаціональні стосунки з дотриманням вимог культури плюралізму думок. Для майбутніх фахівців-педагогів з метою вдосконалення і розвитку формування культури професійного спілкування можуть бути запропоновані такі форми роботи:
- навчальні дискусії - педагоги навчаються вести дискусії зі студентами, розвиваючи їх критичне мислення та навички аргументації;
- консультації та наставництво - формуються навички проведення індивідуальних консультацій зі студентами, що сприяє кращому розумінню їх потреб та проблем;
- публічні виступи - викладачі практикують публічні виступи, що дозволяє покращити їх ораторські здібності та впевненість у собі;
- конфліктні ситуації - моделювання конфліктних сприяє розвиткові стратегії ефективного вирішення конфліктів та уникнення непорозумінь.
Таким чином, професійне спілкування здійснюється у процесі обміну інформацією і в більшості випадків пов'язане з:
• поясненням та обговоренням пріоритетів і очікуваних результатів;
• залученням до вирішення складних професійних завдань;
• обговоренням проблем ефективності праці та їх розв'язанням;
• досягненням визнання і винагороди як мотивації та стимулу;
• вдосконаленням і розвитком здібностей як педагогів, так і студентів;
• збиранням достовірної інформації про назріваючу чи реально існуючу проблему;
• повідомленням про зміни в організації освітнього процесу;
• отриманням відомостей про новітні ідеї, вдосконалення та пропозиції.
Вважаємо за необхідне підкреслити, що формування професійної інтерактивної компетенції, пізнання професійного спілкування і його правил, професійної комунікативної взаємодії, розвиток навичок формування моделей спілкування, адекватної поведінки, ефективного впливу на студента досягається шляхом моделювання у навчальному процесі ситуацій професійної співпраці в поєднанні з навчанням міжкультурного спілкування, мета якого полягає у засвоєнні професійних і лінгвосоціокультурних концепцій. Варто додати, що стан сформованості культури професійного спілкування майбутнього фахівця залежить від рівня організації виду тренінгів: особистісного росту, соціально-психологічного, розвитку комунікативних навичок, формування професійних навичок [5].
У сучасних умовах розвитку вищої освіти викладачі стикаються з численними викликами та проблемами у сфері професійного спілкування. Для забезпечення високої якості освітнього процесу та створення сприятливого освітнього середовища необхідно впроваджувати конкретні стратегії та методи, спрямовані на подолання цих викликів.
Пропонуємо вам рекомендації, які допоможуть викладачам підвищити рівень своєї комунікативної культури та ефективно вирішувати проблеми, що виникають у професійному спілкуванні.
1. Розвиток професійних знань, вмінь та навичок - участь у семінарах, тренінгах та конференціях в галузях педагогіки, психології та методики викладання.
2. Розвиток комунікативних компетенций - вербальне та невербальне спілкування, активне слухання, надання конструктивного зворотного зв'язку та вміння вести переговори. Практика рольових ігор та ситуаційних вправ може бути корисною для вдосконалення цих навичок.
3. Інтеркультурна компетентність - включає розуміння та повагу до різних культурних традицій, звичаїв та цінностей. Підвищення кваліфікації з інтеркультурної комунікації можуть допомогти викладачам краще адаптувати свої педагогічні підходи до потреб багатокультурної аудиторії.
4. Використання диференційованих підходів - адаптувати свої методи викладання до різних груп студентів з урахуванням їхнього соціокультурного контексту, рівня підготовки та індивідуальних особливостей. Це може включати використання різноманітних педагогічних стратегій та технологій для забезпечення інклюзивного та справедливого освітнього процесу.
5. Ефективне вирішення комунікативних проблем - володіння навичками управління конфліктами, що виникають у процесі комунікації зі студентами. Це включає вміння ідентифікувати джерела конфліктів, використовувати стратегії медіації та знаходити конструктивні рішення. Спеціальні тренінги з управління конфліктами можуть бути корисними у цьому контексті.
6. Підтримка емоційного благополуччя - емоційне вигорання є серйозною проблемою, що може впливати на якість професійного спілкування викладачів. Слід приділяти увагу своєму емоційному благополуччю через практики саморефлексії, медитації, фізичної активності та підтримку балансу між професійним та особистим життям. Психологічна підтримка та консультування можуть також бути корисними.
7. Створення підтримуючого середовища - викладачі повинні сприяти створенню відкритого та підтримуючого середовища, де студенти відчувають себе почутими та важливими. Це включає заохочення відкритого діалогу, підтримку студентських ініціатив та створення умов для активного залучення студентів до освітнього процесу.
8. Впровадження рефлексивної практики - викладачі повинні регулярно аналізувати свою педагогічну діяльність, рефлектувати над своїми успіхами та невдачами у комунікації зі студентами. Це може включати ведення педагогічного щоденника, участь у групах підтримки викладачів та обговорення педагогічного досвіду з колегами.
Застосування цих рекомендацій допоможе викладачам вищої школи ефективно вирішувати проблеми та виклики у сфері професійного спілкування, сприяючи створенню позитивного та продуктивного освітнього середовища. Це, у свою чергу, забезпечить високий рівень якості освіти та сприятиме всебічному розвитку студентів.
Висновки
Таким чином, культура професійного спілкування викладачів вищої школи є важливою складовою ефективного освітнього процесу. Вона базується на високому рівні етичних, моральних та професійних стандартів, які забезпечують сприятливе освітнє середовище для інтелектуального та особистісного розвитку студентів. Професійне спілкування викладачів впливає на якість навчання, формування особистості студента та його професійну компетентність.
Серед основних викликів професійного спілкування викладачів виділяються різниця в культурних та соціальних контекстах, емоційне вигорання та конфлікти в комунікації. Для подолання цих викликів були надані конкретні рекомендації, включаючи розвиток професійних знань, вмінь та навичок, врахування соціокультурних контекстів, ефективне вирішення комунікативних проблем та впровадження рефлексивної практики. Зокрема, розвиток інтеркультурної компетентності, управління конфліктами, підтримка емоційного благополуччя та створення підтримуючого середовища є ключовими аспектами для підвищення рівня професійного спілкування. Інтегративний підхід, що поєднує елементи когнітивного, діяльнісного та особистісно- орієнтованого підходів, сприяє комплексному навчанню професійного спілкування, що є важливим для успішної педагогічної діяльності.
Отже, підвищення культури професійного спілкування викладачів вищої школи є необхідним для забезпечення високої якості освіти та створення сприятливого освітнього середовища, що сприяє всебічному розвитку студентів. Викладачі, які постійно вдосконалюють свої професійні знання та навички, здатні ефективно вирішувати комунікативні проблеми та адаптуватися до змінних умов освітнього процесу, що є запорукою успішної педагогічної діяльності та розвитку системи вищої освіти в цілому.
Література
1. Hofstede G. Cultural constraints in management theories / G. Hofstede // Academy of Management Executive. 1993. February. P. 81-93.
2. Андрущенко В. Особистість учителя як предмет філософсько-педагогічної рефлексії / В. Андрущенко // Вища освіта України. 2017. № 2. С. 5-12
3. Аніщенко О. В. Професія / О. В. Аніщенко // Енциклопедія освіти / Акад. пед наук України; гол. ред. В. Г. Кремень. К. : Юрінком Інтер, 2008. С. 742-743
4. Волкова Н. Професійно-педагогічна комунікація : навч. пос. / Наталя Волокова. К. : Академія, 2006. 256 с
5. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. К. : Грамота, 2005. 448 с.
6. Янкович О. І. Освітні технології в історії вищої педагогічної освіти України (1957-2008): [монографія / за ред. В. М. Чайки] / О. І. Янкович. Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. 320 с.
References
1. Hofstede G. (1993). [Cultural constraints in management theories]. Academy of Management Executive.
2. Andrushchenko V. (2017). Osobystist' uchytelya yakpredmet filosofs'ko-pedahohichnoyi refleksiyi [The personality of the teacher as a subject of philosophical and pedagogical reflection]. Higher education of Ukraine. [in Ukrainian]
3. Anishchenko O. V. (2008) Entsyklopediya osvity [Encyclopedia of Education]. Acad. pedagogue of sciences of Ukraine. [in Ukrainian]
4. Volkova N. (2006) Profesiyno-pedahohichna komunikatsiya : navch. pos. [Professional and pedagogical communication: teaching. village]. K.: Academy [in Ukrainian]
5. Kremen' V. H. (2005) Osvita i nauka v Ukrayini - innovatsiyni aspekty. Stratehiya. Realizatsiya. Rezul'taty. [Education and science in Ukraine - innovative aspects. Strategy. Realization. Results]. K.: Gramota [in Ukrainian]
6. Yankovych O. I. (2008) Osvitni tekhnolohiyi v istoriyi vyshchoyipedahohichnoyi osvity Ukrayiny. [Educational technologies in the history of higher pedagogical education of Ukraine]. Ternopil: Textbooks and manuals [in Ukrainian]
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характеристика основних змістових аспектів професійного педагогічного спілкування. Експериментальна перевірка впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури.
магистерская работа [293,8 K], добавлен 26.03.2015Формування мовної культури викладача вищої школи на рівні магістерської підготовки. Вплив мовної культури педагога на рівень культури та свідомості особистості студента. Роль самопідготовки та самовдосконалення у формуванні мовної культури педагога.
реферат [16,3 K], добавлен 09.11.2010Зміст і структура педагогічного спілкування. Особливості педагогічного спілкування у вузі. Стилі і моделі спілкування викладача вищої школи. Технологія організації продуктивної взаємодії викладача і студентів, характерні причини конфліктів між ними.
реферат [59,5 K], добавлен 28.03.2009Анатомо-фізіологічні особливості дітей підліткового віку. Роль спілкування в розвитку особистості підлітка. Культура спілкування як основа взаємодії між людьми. Особливості виховання культури спілкування у підлітків. Формування культури спілкування.
курсовая работа [58,8 K], добавлен 27.05.2014Зміст, форми і методи підвищення рівня компетентності педагогічних кадрів національної системи вищої освіти у рамках магістерського курсу “Педагогіка вищої школи” в університеті “ХПІ”. Вплив Болонського процесу на реформування освітньої системи України.
курсовая работа [62,0 K], добавлен 04.03.2011Педагог вищої школи як особливий соціальний тип особистості. Багаторівневість особистості педагога вищої школи. Поняття педагогічного покликання. Самооцінка в процесі вдосконалення діяльності молодого педагога. Принципи складання професіограми педагога.
реферат [26,0 K], добавлен 25.04.2009Педагогіка вищої школи як наука. Її історичний розвиток. Предмет та система категорій сучасної педагогіки вищої школи. Розмаїття методологічних течій в західній педагогіці вищої школи. Творчий синтез ідей в сучасній гуманістичній методології педагогіки.
реферат [26,1 K], добавлен 25.04.2009Характеристика загальних дидактичних принципів вищої школи та визначення їх основних проблем (відсутність розвитку творчих здібностей). Розгляд тенденцій індивідуалізації процесу навчання та виховання в умовах сучасних психолого-педагогічних процесів.
реферат [22,7 K], добавлен 04.06.2010Значення самоосвіти і самовдосконалення викладача, спрямованої на здобуття нових та поглиблення раніше набутих знань. Формування компетентностей, розвиток якостей, необхідних викладачу вищої школи. Розвиток освіченості, загальної культури, світогляду.
реферат [30,1 K], добавлен 21.04.2019Поняття про педагогiку i психологiю в системi вищої освiти. Загальноорганiзацiйна структура педагогiчних завдань вищої школи. Процес викладання в системi вищої школи. Своерiднiсть процесу вчення у ВУЗi. Змiст i органiзацiя процесу навчання у ВУЗi.
анализ учебного пособия [681,4 K], добавлен 01.09.2010Гендерний підхід як нова наукова методологія, а також принцип пізнання й пояснення сутності людини, що виник унаслідок феміністичного руху на Заході. Визначення ролі гендеру в педагогіці вищої школи, існуючі в даній сфері проблеми та їх вирішення.
контрольная работа [26,7 K], добавлен 09.05.2014Актуальність і необхідність формування управлінської культури у студентів - майбутніх викладачів економіки в процесі психолого-педагогічної підготовки в економічному університеті. Зміст психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів економіки.
статья [24,4 K], добавлен 24.04.2018Приклади створення педагогом ситуації для актуалізації дії рушійної сили. Аналіз посібника Бредлі Джонса "Оволодій самостійно мовою за 21 день". Компоненти педагогічної компетентності. Основні вимоги та протипоказання до особистості педагога вищої школи.
контрольная работа [24,2 K], добавлен 28.04.2011Культура спілкування як складова культури поведінки людини. Поняття і специфіка спілкування у вітчизняній педагогіці. Виховання культури спілкування старших дошкільників засобами сюжетно-рольової гри, особливості та організація керівництва грою.
курсовая работа [37,8 K], добавлен 10.12.2013Історія формування системи вищої освіти в Німеччині. Сучасні принципи побудови вищих навчальних закладів, участь у болонському процесі. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти сьогодні. Доступ громадян до вищої освіти, характеристика кваліфікацій.
реферат [64,3 K], добавлен 16.11.2014Вивчення різних методологічних підходів в педагогіці. Можливості застосування різних підходів при роботі із здобувачами вищої освіти в умовах інформаційно-освітнього середовища. Можливості використання інструментів інформаційно-освітнього середовища.
статья [26,1 K], добавлен 07.02.2018Опануванням педагогом майстерності діалогу як тип професійного спілкування. Ознаки діалогічного педагогічного спілкування. Децентрація позиції вчителя як гуманізація взаємодії. Пошук розв'язків у процесі взаємодії з урахуванням думок кожного учасника.
контрольная работа [10,3 K], добавлен 09.02.2009Проблема формування та розвитку культури вчителя у працях багатьох сучасних науковців. Сутність комунікативного тренінгу, проведення круглого столу на тему "Креативний вчитель - запорука професійного успіху". Аналіз електронного методичного портфоліо.
статья [21,8 K], добавлен 31.08.2017Структура та мета компетентнісно зорієнтованого навчання в навчальному процесі вищої школи. Зв'язки між освітньою, педагогічною, лінгводидактичною й лінгвометодичною компетентностями. Моделі професійної педагогічної компетентності викладача та студентів.
реферат [34,9 K], добавлен 05.03.2013Аналіз стратегії розвитку освіти в Україні до 2021 р. Екологічне виховання школярів, взаємодія школи і сім’ї. Характеристика середовища, де розвивається учень. Формування компетентності, культури та ціннісного ставлення до природи у початкових класах.
статья [54,5 K], добавлен 18.08.2017
