Застосування наочності в процесі опрацювання орфографічного матеріалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування наочності в процесі опрацювання орфографічного матеріалу

Лілія Балабан, (студентка І курсу другого (магістерського)

рівня вищої освіти факультету педагогіки, психології та мистецтв)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Жигора І.В.

У статті висвітлено суть особливості застосування наочності під час опрацювання орфографічного матеріалу, визначено ефективність використання наочності в процесі вивчення правописного матеріалу. З'ясовано основні труднощі формування орфографічної грамотності молодших школярів. Визначено ефективні види наочності для вироблення орфографічних умінь молодших школярів.

Ключові слова: орфографічна компетентність, наочні засоби, правописні норми, орфографічна грамотність, мовна та зображувальна наочність.

Вступ

Постановка проблеми. Особлива увага сучасної школи приділяється формуванню в молодших школярів орфографічних навичок, оскільки кожен має дотримуватися встановлених мовознавчою наукою правописних норм. Незнання правил написання слів ускладнюють спілкування між людьми, що, зі свого боку, спричиняє порушення культури писемного мовлення. Саме тому вивченню орфографії в Новій українській школі надається особливе значення, зокрема в контексті упровадження нових змін в український правопис. Процес формування орфографічної компетентності учнів початкових класів передбачає тривалу, систематичну кропітку працю, яка продовжується в середній та старшій школах. І вироблення орфографічних навичок слід починати з першого класу. Робота з формування орфографічної грамотності в початковій школі ускладнюється тим, що в курсі української мови матеріал з орфографії опрацьовується в контексті інших програмових тем, що сприяє усвідомленню молодшими школярами потреби глибоких і міцних мовних знань для формування культури писемного мовлення. Актуальність окресленої проблеми полягає й в умілому використанні наочних засобів під час вивчення орографічного матеріалу, методів теоретичного вивчення української мови, зокрема інноваційних.

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує увагу сучасних науковців до проблеми формування в молодших школярів орфографічної компетентності. Так, Д. Богоявленський, П. Гальперін, С. Жуйков уважають правописну навичку кінцевим продуктом мислення, наслідком свідомого й багаторазового повторення певних взаємозумовлених психофізіологічних актів, притаманних письму. Питання розв'язання орфографічних завдань, усвідомлення правил правопису висвітлено в доробках Л. Божович, С. Жуйкова. Методиці формування в молодших школярів орфографічної пильності присвячено праці М. Вашуленка, І. Дацюк, М. Баранова, М. Разумовської, В. Шклярук та ін. Актуальними і сьогодні є поради К. Д. Ушинського щодо проведення диктантів як важливої вправи щодо вироблення орфографічних навичок.

Мета статті полягає в висвітленні проблеми формування в учнів початкових класів орфографічної компетентності, визначенні наочних засобів та методів оволодіння правописними навичками та їх умілого застосування.

Виклад основного матеріалу дослідження

наочність орфографічний матеріал

На уроках вивчення правописного матеріалу методично вмотивованою виявляється зображувально-схематична наочність, дидактичні функції якої полягають в педагогічній підтримці міркувань учнів на етапі первинного сприймання програмового матеріалу. Це опора для дітей, які не встигають, а також засіб, який можна використовувати під час самостійної роботи, повторення вивченого, для систематизації та узагальнення будь-якого мовного матеріалу, зокрема орфографічного.

Використання наочності на уроках української мови під час опрацювання орфографічного та орфографічно-морфологічного матеріалу раціоналізує роботу вчителя початкових класів, пожвавлює процес викладання, економить час, допомагає зосередити увагу молодших школярів на найважливішому, найсуттєвішому, підвищує інтерес до виучуваного матеріалу, активізує процеси мислення, унаслідок чого покращує процес навчання, полегшує засвоєння та запам'ятовування учнями складного мовного матеріалу, зокрема правил.

Методисти М. П. Каноникін, Н. О. Щербакова, M. Г. Чередниченко, О. В. Текучов, В. Г. Горецький, Л. М. Зельманова та інші виокремлюють безпосередню мовну та зображувальну види наочності, оскільки вони найчастіше використовуються на уроках української мови [4, с. 70]. Зображувальна передбачає репродукції картин, ілюстрації з книг, журналів, предметні малюнки, переважно сучасні інтернет-ресурси та мультимедійні презентації, які використовуються передусім для уточнення й розширення словникового запасу учнів та розвитку мовлення, а на уроках вивчення орфографії - для проведення малюнкових диктантів.

Залежно від визначальних аналізаторів безпосередньо мовна наочність поділяється на слухову та зорову. Для формування й удосконалення орфографічних умінь і навичок методично вмотивованим є використання саме мовної наочності.

Слухова мовна наочність передбачає використання зразків усного зв'язного мовлення (комунікативне слухання) та його елементів: читання текстів у виконанні майстрів художнього слова, демонстрація вчителем вимови звуків і звукосполучень, слів, окремих граматичних форм тощо.

При застосуванні зорової мовної наочності сприймання навчального матеріалу відбувається через зорові аналізатори. Засоби зорової наочності поділяють на зорово-предметні, зорово-мовні та зорово-мовленнєві. Зорово-предметна наочність - це предмети і явища довкілля. Цей вид наочності пов'язаний із демонстрацією предметів, ознак, дій. Така наочність особливо необхідна під час тлумачення значення нових слів та мовленнєвої актуалізації, у процесі формуванні граматичних понять тощо. Засобами зорово-мовленнєвої, зорово-мовної наочності є спеціально дібрані письмові зразки з наочно виокремленими виучуваними фактами, із графічними й умовними способами позначення - схеми, алгоритми, таблиці, моделі, зразки мовленнєвих конструкцій. Матеріали такого типу наочності найчастіше оформляють у навчальні таблиці [1; 6; 7].

Окрім статичних таблиць, у практиці навчання початкової школи застосовують динамічні (рухомі). Під час їх використання в навчальному процесі діти мають змогу спостерігати за зміною певної частини мовного (мовленнєвого) матеріалу. Динамічні таблиці будуються так, що в процесі роботи з ними можна змінювати певну частину мовного матеріалу.

Динамічні таблиці з послідовною зміною перетворень тексту відбивають процес виникнення мовного явища, правило в його логічній й часовій послідовності, дають учителеві змогу зосередити увагу на потрібному, змінювати одну й ту ж таблицю кілька разів у різних варіантах.

У практиці роботи початкової школи поступово знаходять застосування так звані таблиці-опори (опорні схеми, або схеми-опори).

Опорна схема - це асоціативний символ (чи їх група), що замінює певне смислове значення, який здатний миттєво відтворити в пам'яті відому раніше й зрозумілу інформацію [Завіна, с. 78]. Використовувати опорні схеми при вивченні орфографічного матеріалу доцільно на етапі засвоєння, перевірки знань, умінь та навичок.

До розробки й виготовлення зорово-графічної наочності можна залучати учнів (як на уроці - у процесі опрацювання матеріалу, так і вдома). В енциклопедії педагогічних технологій та інновацій зазначається, що «ця форма роботи сприяє розвиткові в учнів уміння виокремлювати основне, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки та, що особливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності» [3, с. 120].

Як засвідчують спостереження, учні часто, знаючи правило, припускаються помилок, що спричинено передусім нездатністю дитини фіксувати орфограму в слові й неусвідомленням молодшим школярем суті алгоритму правила. Алгоритм правила - це сукупність логічно вмотивованих послідовних дій, необхідних для застосування.

Ідеї моделювання та алгоритмізації розумової діяльності учнів виявляються не новими для шкільної практики. Навчальні алгоритми давно використовувалися вчителями та знайшли методичне обгрунтування. Схеми-алгоритми можна використовувати на різних етапах опрацювання матеріалу: при вивченні, закріпленні, а також як один із прийомів роботи над помилками для вдосконалення орфографічної грамотності. На цю особливість методики використання алгоритму звертають увагу Т. І. Бабовал та Н. О. Будна [2, с. 3], проте вони надають перевагу алгоритмам-пам'яткам.

Методисти виокремлюють такі етапи роботи з алгоритмом навчального призначення:

1. Ознайомлення з новим правилом та алгоритмом його застосування (або складання за допомогою вчителя «допомагайки» - таблиці з алгоритмом).

2. Міркування за алгоритмом. Орієнтуючися на кроки алгоритму, учні розмірковують вголос і коротко записують міркування [2, с. 4].

Під час роботи над словниковими словами методично вмотивованим є використання однієї із сучасних методик - методики «Кубування» (технологія розвитку критичного мислення). Для цього використовують куб, на гранях якого подано вказівки для учнів: лексичне значення слова; до походження слова; речення, тексти, фразеологізми, прислів'я та приказки; сполучуваність слів; спільнокореневі слова; синоніми, антоніми, омоніми. Як додатковий елемент оформлення кубу можна застосовувати позначки (наприклад, графічні символи частин слова, підкреслення або виділення літер на відповідне правило, наголос). Наочний матеріал до прийому «Кубування» можна застосувати при вивченні орфографічного матеріалу, наприклад при вивченні вживання апострофа після літер на позначення губних звуків, літер на позначення дзвінких приголосних звуків тощо.

Наприклад, при вивченні словникового слова «ведмідь» у 2 класі можна запропонувати таку систему роботи [9, с. 130-131].

1. Лексичне значення слова

а) велика хижа тварина з довгим густим хутром і короткими товстими кінцівками. Білий ведмідь. Бурий ведмідь.

б) іноді так говорять про велику, сильну, однак важку й незграбну людину.

2. До походження слова

Слово «ведмідь» означає «який відає (знає), де є мед».

3. Спільнокореневі слова

Ведмідь, ведмедик, ведмедище, ведмедиця, ведмежа, ведмежатина, ведмежий, ведмежатник.

4. Сполучуваність слів

Великий, величезний, могутній, кошлатий, молодий, старий, живий, поранений, вбитий, клишоногий, незграбний, голодний, дресирований, цирковий, бурий, чорний, білий, гімалайський.

Побачити, зустріти (ведмедя). (Ведмідь) реве, гарчить, бродить, впадає (у сплячку).

5. Синоніми

Ведмідь - клишоногий, ласун.

6. Тексти

Фразеологізми

Ведмідь на вухо наступив (відсутність музичного слуху).

Ведмежа послуга (невміла, яка спричиняє неприємності).

Дивитися ведмедем (похмурий, понурий).

Прислів'я, приказки

Для ведмедя зима - одна ніч.

Два ведмедя в одній барлозі не живуть.

Загадки

Буркотливий, вайлуватий,

Ходить лісом дід кошлатий:

Одягнувся в кожушину,

Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,

А зимою - в лігві спати.

Як зачує він весну -

Прокидається від сну.

Також при роботі над словниковими словами варто використовувати ейдотехнічні прийоми запам'ятовування. Буква в слові, написання якої слід запам'ятати, зображується як малюнок (черешня: на місці першої букви «е» зображується черешня); схеми; елементів букв; або словникові слова подаються зашифрованими в ребусах [5; 8].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Отже, використання мовної наочності, насамперед зорової, при вивченні орфографічного матеріалу сприяє кращому усвідомленню учнями суті мовних явищ, підвищує зацікавленість до вивчення орфографії та урізноманітнює види роботи на уроці.

Важливо не просто засвоїти правило, формулювати його, а й треба знати алгоритм використання, уміти застосовувати правило в писемному мовленні. Система роботи з формування в учнів початкових класів орфографічних навичок передбачає поетапну навчальну діяльність молодших школярів, що спрямована на виконання розумових операцій на початкових етапах навчання й наступну автоматизацію вироблених умінь, які забезпечують формування в учнів орфографічної грамотності. Формування орфографічних навичок передбачає використання якісного наочного матеріалу, від чого залежить орфографічна й мовленнєва грамотність молодшого школяра.

Список використаних джерел

1. Агарова І. П. Правопис для початкової школи. Ранок, 2012. 128 с.

2. Бабовал Т. І., Будна О. Н. Рідна мова. Пам'ятка роботи над помилками: довідник для учнів 1-4 класів. Тернопіль: навчальна книга - Богдан, 2010. 16 с.

3. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н. П. Наволокова. Х.: Основа, 2009. 176 с.

4. Зміст, дидактичні структури та методичне забезпечення уроків у початкових класах (психологічні та педагогічні аспекти) / за ред. проф. Г. П. Коваль. Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. 192 с.

5. Коваль Г. П., Деркач Н. І., Наумчук М. М. Методика викладання української мови: навчальний посібник для студентів педінститутів, гуманітарних інститутів, педагогічних коледжів. Тернопіль: Астон, 2008. 287 с.

6. Курганова Н. В. Українська мова в таблицях і схемах для учнів початкових класів. Х.: Торсінг Плюс, 2011. 64 с.

7. Сапун Г. М., Вознюк Л. В. Українська мова: довідничок для учнів початкових класів. Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. 32 с.

8. Словникові слова. 3 клас / Упор. О. В. Ісаєнко, С. В. Басова, Н. М. Чамата, Л. М. Москаленко. Х.: Країна мрій, 2008. 96 с.

9. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології критичного мислення / Упоряд. Г. О. Ярош, Н. М. Седова. Х.: Видавнича група «Основа», 2007. 240 с.

Размещено на Allbest.ru