Інструментарій формування педагогічної компетентності у здобувачів магістерського рівня вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра технологічної та професійної освіти і декоративного мистецтва

Хмельницького національного університету

Інструментарій формування педагогічної компетентності у здобувачів магістерського рівня вищої освіти

Ганна Красильникова,

доктор педагогічних наук, професор

Сергій Красильников,

кандидат технічних наук, доцент

Стаття присвячена проблемі формування педагогічної компетентності у здобувачів магістерського рівня вищої освіти різних спеціальностей. Висвітлена тенденція педагогізації вищої освіти як шлях гуманізації професійної підготовки та суспільства загалом у контексті побудови єдиного європейського освітнього простору. Встановлено, що формування педагогічної компетентності магістрів різних спеціальностей відбувається на базі чинних нормативних документів, зокрема Національної рамки кваліфікації та системи стандартів вищої освіти. На прикладі змісту окремих освітніх програм схарактеризований інструментарій формування педагогічної компетентності магістрів шляхом вивчення відповідних освітніх компонентів та проходження педагогічної практики в умовах ЗВО.

Ключові слова: магістри; педагогічна компетентність; фахові дисципліни; педагогічна практика.

Hanna Krasylnykova, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor of the Technological and Professional Education and Decorative Arts Department, Khmelnytskyi National University

Serhiy Krasylnykov, Ph.D. (Technical Sciences), Associate Professor of the Technological and Professional Education and Decorative Arts Department, Khmelnytskyi National University

Instrumentary for the formation of pedagogical competence of master's degree students

The article is devoted to the problem of the formation ofpedagogical competence of master's degree students of various specialties. The tendency of pedagogization of higher education as a way to humanize professional training and society as a whole in the context of building a single European educational space, based on the idea of constant updating of education due to the dynamic growth of information, the need for a person to learn throughout life as a factor of sustainable development of mankind is highlighted. It has been determined that the achievement of the sustainable development goals of providing inclusive and equitable quality education and promoting lifelong learning in our country is ensured through the implementation of the Strategy for the Development of Higher Education in Ukraine for 2022--2032. It has been established that the formation ofpedagogical competence of masters of various specialties is based on current regulatory documents, in particular the National Qualifications Framework and the system of higher education standards. Using the example of the content of individual educational programs, the instrumentation for the forming pedagogical competence of master's through the study of relevant subjects and pedagogical internship in universities is characterized.

It is proved that active teaching methods and modern pedagogical technologies, such as interactive, critical thinking, game and problem-based learning, project technology, training technologies, as well as methods of upbringing and motivation for learning activities, are used to form the components of the pedagogical competence of design masters. In order to consolidate pedagogical knowledge and skills, develop pedagogical competence during the internship, the internship method with job roles, the method of critical thinking, the method of mutual learning, partial search and research methods, etc. are used.

Keywords: masters degree students; pedagogical competence; professional subjects; pedagogical internship.

Вступ

Постановка проблеми. Початок третього тисячоліття характеризується розвитком науково-технічного прогресу, швидкою інформатизацією та комп'ютеризацією, демократизацією суспільного життя у розвинених країнах світу. При цьому освіта в сучасному глобалізаційному та цифровізованому світі посідає ключову роль, вона має значний вплив як на особистість так і суспільство загалом. Підтвердженням актуальності освіти в нових соціально-економічних умовах розвитку усіх цивілізованих країн світу є реалізація Інститутом ЮНЕСКО з освіти впродовж життя (UNESCO Institute for Lifelong Learning) відповідних Програм, що базуються на ідеї постійного оновлення освіти у зв'язку з динамічним зростанням інформації, необхідністю людини навчатися протягом усього життя. Так, в Інчхонській декларації ЮНЕСКО “Освіта-2030”, прийнятій на Всесвітньому форумі з питань освіти, зазначено, що у людини при народженні виникає право на освіту, яке зберігається упродовж всього життя і базується на інтеграції навчання та життя [14].

Навчання упродовж життя є провідним чинником сталого розвитку суспільства шляхом створення реальної можливості для розкриття потенціалу кожної особистості, що закріплено у резолюції Генеральної Асамблеї ООН “Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 року” [7]. На досягнення цілей сталого розвитку щодо забезпечення всеохопливої і справедливої якісної освіти та заохочення можливості навчання впродовж усього життя для всіх спрямована Стратегія розвитку вищої освіти в України на 2022-2032 рр. [10].

Відтак потреба сучасного суспільства у фахівцях, які володіють різними здібностями, мають значний інтелектуальний й творчий потенціал, прагнуть учитися впродовж цілого життя, приводить до педагогізації професійної освіти. Її важливість зумовлена універсальністю педагогічних знань та умінь, їх актуальністю в особистісно-професійній діяльності фахівців у межах будь-якої спеціальності.

На думку О. Дубасенюк, знання з педагогіки, які пов'язані з психологічними, необхідні сучасному фахівцю для побудови успішної професійної кар'єри, неперервної самоосвіти впродовж життя та розвитку його творчих здібностей [1]. Отже, ми поділяємо позицію І. Зязюна, що педагогічна підготовка у ЗВО повинна розглядатися не тільки і не стільки як підготовка педагогів, скільки як шлях гуманізації професійної підготовки і суспільства загалом у контексті побудови єдиного європейського освітнього простору [2]. Крім того, введення педагогічних курсів та практик до освітніх програмах підготовки фахівців різних спеціальностей розширює спектр траєкторій працевлаштування випускників ЗВО, відкриває перед ними реальні перспективи побудови педагогічної кар'єри у майбутньому.

У народних університетах Німеччини під егідою “Освіта для всіх в усіх сферах життя” існує практика викладання на курсах і тренінгах фрілансерів (вільнонайманих працівників), які не обов'язково мають профільну педагогічну освіту, але повинні довести свою професійну придатність в обраній сфері [3].

В Україні, згідно з Положенням про акредитацію освітніх програм [9], право викладання в закладах вищої освіти надається професіоналам-практикам, експертам галузі, представникам роботодавців, які зазвичай не мають досвіду педагогічної діяльності. Відтак, сформована у них під час навчання у ЗВО педагогічна компетентність може забезпечити високий методичний рівень проведення ними аудиторних занять в межах освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.

Наразі єдиного підходу щодо педагогізації професійної освіти у вищій освіті в нашій державі не існує. Однак для багатьох непедагогічних спеціальностей він реалізується через систему стандартів вищої освіти. Зокрема, аналіз освітніх стандартів магістерського рівня для підготовки фахівців різних спеціальностей в межах галузей знань 02 Культура і мистецтво; 05 Соціальні та поведінкові науки; 13 / Механічна інженерія та інші свідчить, що в їхній зміст закладена низка педагогічних компетентностей та програмних результатів навчання.

Доцільно наголосити, що така позиція розробників стандартів не безпідставна і базується на чинних нормативних документах вищої освіти, а саме, Законі України “Про вищу освіту” та Національній рамці кваліфікацій (НРК). Так, сьомий кваліфікаційний рівень НРК трактує дескриптор комунікації (взаємодія осіб з метою передавання інформації, узгодження дій, спільної діяльності) для майбутніх магістрів як “зрозуміле і недвозначне донесення власних знань, висновків та аргументації до фахівців і нефахівців, зокрема до осіб, які навчаються”, а дескриптор відповідальності і автономії (здатність особи застосовувати знання та навички самостійно та відповідально) як “управління робочими або навчальними процесами, які є складними, непередбачуваними та потребують нових стратегічних підходів” [8]. Отже, цілком однозначно в документі йде мова про право випускника освітньої програми магістерського рівня вищої освіти будь-якої спеціальності здійснювати педагогічну діяльність за умови забезпечення закладом вищої освіти відповідної підготовки.

Аналіз досліджень та публікацій. Аналізу проблем дидактики професійної освіти присвятили праці А. Алексюк, С. Архангельський, С. Батишев, B. Биков, С. Гончаренко, О. Коваленко, Н. Ничкало та ін.; питання навчання впродовж життя, неперервної професійної освіти досліджували О. Аніщенко, О. Дубасенюк, В. Кремень, Л. Лук'янова, О. Огієнко, В. Олійник, С. Сисоєва, Г. Терещук, В. Семиченко, І. Соколова, О. Щербак та ін. У студіях науковців (В. Андрущенко, Н. Брюханова, Р. Гуревич, О. Діденко, І. Зязюн, Н. Ничкало, В. Кремень, C. Максименко, Я. Цехмістер, О. Чалий) висвітлені концептуальні засади професійної підготовки майбутніх фахівців; у т. ч. на принципах педагогізації освіти (Л. Буєва, Г. Васянович, О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Ільїн, В. Кремень, В. Кудін та ін.), а щодо фахівців різних спеціальностей С. Пазеніч, В. Пономарьов, Л. Рибалко, А. Семенова, Р. Сущенко та ін.

Педагогічні технології аналізували Р. Гуревич, І. Дичківська, О. Пєхота, С. Сисоєва, М. Фіцула, П. Щербань та ін., проблеми запровадження сучасних інформаційних технологій та інноваційних методик навчання у професійній підготовці майбутніх фахівців та формуванні різноманітних фахових компетентностей І. Зязюн, О. Курбатова, В. Паржницький, С. Шевчук та ін. Наприклад, у роботі колективу авторів [13] висвітлені результати дослідження шляхів застосування цифрових технологій у формуванні естетичної компетентності майбутніх педагогів засобами хореографічного мистецтва.

Утім, аналіз наукових праць, які містять результати проведених досліджень, свідчить, що проблема формування педагогічної компетентності розглядається переважно у контексті професійно підготовки вчителя, педагога. Водночас питання добору сучасного інструментарію для формування педагогічної компетентності у здобувачів магістерського рівня вищої освіти в ЗВО до цього часу не набули належної уваги.

Мета статті висвітлення практики використання форм, методів та сучасних технологій навчання як інструментарію формування педагогічної компетентності у здобувачів магістерського рівня вищої освіти, що навчаються в ЗВО за освітніми програмами різних спеціальностей.

Виклад основного матеріалу

Підготовка фахівців різних спеціальностей за магістерськими програмами в Україні відбувається згідно зі стандартами вищої освіти нового покоління, які часто містять серед фахових компетентностей й педагогічну. Так, наприклад, Освітньо-професійна програма (ОНП) підготовки магістрів дизайну в Хмельницькому національному університеті містить фахову компетентність, що передбачає “володіння теоретичними і методичними засадами навчання та інтегрованими підходами до фахової підготовки дизайнерів; планування власної науково-педагогічної діяльності” (ФК.05). Для її реалізації передбачений програмний результат “обирати оптимальні методи викладання матеріалу студентській аудиторії в межах фахових компетентностей; вміти програмувати, організовувати та здійснювати навчально-методичне забезпечення фахових дисциплін” (ПРН 13) [4].

Інша магістерська програма “Технології машинобудування” для здобувачів вищої освіти спеціальності 131 “Прикладна механіка” базується на відповідному стандарті вищої освіти і завбачає фахову компетентність “Здатність зрозуміло і недвозначно доносити власні висновки, знання та пояснення до фахівців і нефахівців, зокрема і в процесі викладацької діяльності” (ФК.04). Для формування цієї компетентності ОПП містить низку програмних результатів, що полягають в умінні “зрозуміло і недвозначно презентувати результати досліджень та проєктів, доносити власні висновки, аргументи та пояснення державною та іноземною мовами усно і письмово колегам, здобувачам освіти та представникам інших професійних груп різного рівня” (ПРН.7) та “оволодівати сучасними знаннями, технологіями, інструментами і методами, зокрема через самостійне опрацювання фахової літератури, участь у науково-технічних та освітніх заходах” (ПРН.8) [5].

Відтак, на вимогу освітніх стандартів, розробники ОПП проєктують зміст програм та відповідні освітніх компоненти педагогічного спрямування, які забезпечують засвоєння знань та набуття умінь і навичок щодо організації освітнього процесу в межах фахових дисциплін. Крім того, з метою придбання практичного досвіду набутих компетентностей програми передбачають проходження магістрами педагогічної практики в закладах вищої освіти, обсяг якої становить 3 кредити ЄКТС.

Назва та зміст освітніх компонент педагогічного спрямування ОПП різних спеціальностей мають відмінності, однак основу дисципліни складають модулі, спрямовані на вивчення базових педагогічних понять і методики викладання фахових (спеціальних) дисциплін. Наприклад, для магістрів дизайну мета вивчення обов'язкової освітньої компоненти “Методика викладання фахових дисциплін в закладах вищої освіти” полягає у підготовці фахівців, які володіють компетентностями, пов'язаними із розумінням змісту класичних та сучасних методик викладання дизайнерських дисциплін, вміннями застосовувати їх у різних формах навчання у викладацькій діяльності за фахом “Дизайн” [11]. Отже, курс складається з двох розділів, а саме “Дизайн-освіта. Нормативне та організаційно-методичне забезпечення” та “Методика навчання в дизайн-освіті”.

Теоретичний матеріал першого розділу навчальної дисципліни характеризує історію розвитку вищої освіти в Україні та світі, розкриває структуру вітчизняної ступеневої системи вищої освіти та знайомить студентів із сучасним станом розвитку дизайносвіти в Україні та за кордоном, означує такі базові поняття, як “дизайн-освіта”, “стандарт вищої освіти”, “освітня програма” та ін. Крім того, на лекційних заняттях магістри знайомляться з роллю викладача в освітньому дизайнерському просторі, функціями та специфікою діяльності сучасного педагога дизайносвіти, напрямами розвитку його професійної майстерності.

Другий розділ ставить за мету формування методичної компоненти педагогічної компетентності магістрів дизайну, яка базується на знаннях про форми, методи та технології навчання, особливості методики проведення аудиторних (лекційних та практичних) занять з дизайнерських дисциплін; специфіку організації самостійної роботи і практичної підготовки майбутніх дизайнерів; методику проведення різних видів контролю результатів навчання в дизайн-освіті. Важливе місце в програмі курсу відведено вивченню методики розвитку творчої уяви та креативного мислення дизайнерів, інноваційних методів і технологій навчання дизайнерів, зокрема, мультимедійних; інноваційних форм організації навчального середовища дизайнерів тощо.

Практичний курс навчальної дисципліни “Методика викладання фахових дисциплін в закладах вищої освіти” складається з низки робіт, спрямованих на розвиток критичного мислення магістрів дизайну шляхом аналізу нормативної бази вищої освіти та дизайн-освіти, порівняльного аналізу компонент вітчизняної дизайн-освіти та зарубіжних систем підготовки фахівців з дизайну; дослідженню компонент педагогічної діяльності викладача ЗВО тощо. Інші практичні роботи декларують метою формування практичних умінь та навичок планування і проведення різних видів занять з урахуванням специфіки фахових дизайнерських дисциплін. Так, наприклад, задля підготовки магістрів до проходження педагогічної практики в ЗВО курсом передбачені практичні роботи з аналізу аудиторних занять за схемами, розроблення планівконспектів проведення лекційних та практичних занять, організації позааудиторної (самостійної) навчальної діяльності студентів, розроблення засобів контролю результатів навчання студентів та ін.

З метою розвитку здібностей та професійних якостей особистості, необхідних для ефективного здійснення педагогічної діяльності, а саме, комунікативність, толерантність, емоційний інтелект, логічне та критичне мислення, креативність тощо, під час занять використовуються активні методи та сучасні технології навчання (табл. 1).

Завершується опанування практичної частини навчальної дисципліни заняттям FameLab (“Лабораторія слави” stand-up форма проведення наукового конкурсу), на якому магістри презентують створені портфоліо виконаних робіт, обговорюють досягнуті результати, що сприяє розвитку навиків комунікації та взаємодії, самопрезентації, доступності донесення власних думок і суджень до слухачів тощо.

педагогічна компетентність магістерський

Таблиця 1 Інструментарій формування педагогічної компетентності у здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти