Особливості застосування групових методів соціальної роботи при ресоціалізації дітей з числа внутрішньо переміщених осіб

Анотація

У статті проаналізовано особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб. Визначено, що проблеми, з якими зіштовхуються діти із сімей ВПО мають різноманітні аспекти, охоплюючи побутові, матеріальні та психолого-педагогічні виклики, що призводять до різних форм психосоціальної та педагогічної дезадаптації. Для успішної ресоціалізації дітей з числа внутрішньо переміщених осіб варто педагогу соціальному/соціальному працівникові використовувати у своїх професійній діяльності такі методи групової роботи як психологічні ігри, ігри моделювання або програвання ситуацій, ситуаційні завдання, роботу в малих групах, та психологічний тренінг.

Ключові слова: соціальна робота, внутрішньо переміщена особа, діти, групові методи роботи, психологічні ігри, ситуаційні завдання, тренінг.

Постановка проблеми

Згідно з Конституцією, Україна є суверенною, незалежною, демократичною і соціальною державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Права та свободи людини визначають спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед нею. Однак, внаслідок неоголошеної війни, частина території України є під часовою окупацією, а на інших частинах тривають бойові дії. Це призвело до масового переміщення громадян, що шукають безпеку, зокрема кількість внутрішньо переміщених осіб перевищує 4,9 мільйонів. У цій ситуації соціальна робота повинна бути гнучкою та реагувати на нові вразливі групи та потреби. Наразі досвід соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами стає все важливішим, адже ця ситуація створює нові виклики, які потребують комплексного підходу та наукового обґрунтування. Крім того, дослідження в цій галузі визначаються як актуальні і важливі для вирішення проблем внутрішньої міграції.

Основні виклики, пов'язані з примусовим переміщенням громадян, включають зростання тиску на місцеві ринки праці, проблеми з розміщенням, працевлаштуванням, медичним обслуговуванням, психологічною реабілітацією, доступом до освіти, культурної та соціальної реінтеграції і т. д. Уряд України та міжнародні організації, волонтери, благодійні організації та громадяни докладають зусиль для вирішення цих проблем. Проте реалізації негайних заходів та приватних ініціатив не вистачає для повноцінної підтримки в середньостроковій перспективі міграції населення з тимчасово неконтрольованих територій України.

Аналіз досліджень і публікацій

Дослідженням питання соціальної роботи з вимушеними переселенцями займаються такі науковці, як Т. Ф. Алєксєєнко, І. О. Григоренко, Н. Є. Гусак, Н. М. Квітко, І. Є. Куратченко, В. В. Маслова, І. П. Мельник, Н. М. Савельєва, Т. В. Семигіна, І. М. Трубавіна, С. О. Трухан та інші.

Людина, як індивід, виникає в результаті взаємодії та впливу різних групових чинників. Кожна важлива група вносить свій вклад у формування психіки та поведінки особистості. Різноманітні соціальні ролі, поведінкові моделі та навіть індивідуальні характеристики визначаються груповим впливом і можуть змінюватися в залежності від того, до якої групи належить особистість.

Як зазначає О. Скрипченко, група має значущий вплив на психіку та поведінку індивіда. Деякі зміни, викликані психологічним впливом групи, можуть зникати, коли особа виходить із сфери цього впливу, тоді як інші можуть існувати й, за певних умов, стають особистісними рисами. Під час взаємодії з іншими людьми особа вивчає їх, що веде до формування власної особистості. Наприклад, учень, оцінює свої успіхи у навчанні через співставлення з успіхами своїх однокласників. Аналізуючи ставлення однокласників, він намагається зробити висновок про свої власні риси характеру. І в залежності від власних ціннісних орієнтацій учень може змінити свою поведінку та ставлення стосовно інших дітей [3].

Методи групової роботи описуються як спільна діяльність осіб, які, працюючи в групах для розв'язання конкретних завдань, обирають напрямки своєї діяльності, визначають засоби досягнення мети і встановлюють норми взаємодії [2].

Практичні методи соціальної роботи під час ресоціалізації дітей включають різноманітні стратегії та дії, спрямовані на надання допомоги дітям, які стикаються із соціалізаційними проблемами, з метою їх успішної інтеграції у суспільство [5, с. 33-34].

Методи групової соціальної роботи застосовуються в практичній соціальній діяльності, яка охоплює різні сфери людського життя, від благоустрою та освіти до адаптації та становлення.

Мета статті - з'ясувати особливості застосування групових методів соціальної роботи при ресоціалізації дітей з числа внутрішньо переміщених осіб; визначити дієвий метод групової роботи для соціально-психологічного відновлення дітей ВПО, що відповідає пріоритетним напрямам роботи, актуальним потребам та новим викликам сьогодення.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Відповідно до підходу Г. Кнопки, групова робота - це практичний метод соціальної роботи, який сприяє розширенню соціального функціонування особистості та дозволяє ефективніше вирішувати індивідуальні та групові проблеми в мікросоціумі через цілеспрямований досвід групи.

Одним із широко використовуваних методів групової соціальної роботи виступає метод інтерперсональної допомоги в малих групах, де груповий контекст використовується для досягнення як індивідуальних, так і групових цілей. Групова соціальна робота містить різноманітні аспекти, такі як розвиток групи в цілому, окремих її членів, взаємна допомога і підтримка учасників групи, використання групового процесу для розвитку групи та сприяння автономії в її рамках.

Основною метою групової соціальної роботи є обмін інформацією між учасниками, встановлення ефективного спілкування, самопізнання проблем, реалістичне оцінювання власних труднощів та прийняття соціальних норм і цінностей.

Група впливає на кожного з її членів автономно, виступаючи в різних ролях - як фон, організатор контактів і ключовий інструмент впливу на особистість. Ефективність групової роботи залежить від характеру, важливості проблеми і сприйняття її складності учасниками групи. Важливим є також склад групи; наприклад, наявність учасників із тривалим особистісним конфліктом може призвести до зниження ефективності роботи.

Соціальна робота з групою представляє собою комплекс методів, спрямованих на надання допомоги людині шляхом передачі групового досвіду для розвитку її фізичних і духовних сил.

Діяльність у соціальній груповій роботі включає в себе різні напрями:

- розвиток як всієї групи, так і окремого її члена.

- сприяння взаємній допомозі та підтримці між учасниками групи.

- використання групового процесу для активізації життєдіяльності групи.

- розвиток автономності в групі.

Основні цілі соціальної групової роботи включають: посередницький обмін між учасниками групи; спілкування; самоусвідомлення існуючих проблем; реалістичне оцінювання власних проблем; прийняття соціальних норм і цінностей [8]. соціальний груповий діти переміщений

Серед чинників, які визначають ефективність групової роботи, можна виділити наступні аспекти:

- рівень ініціативи, самостійності і відповідальності кожного учасника групи за спільні результати роботи;

- рівень взаєморозуміння та взаємної підтримки між членами групи;

- готовність до продуктивної співпраці;

- сумісність між учасниками;

- задоволеність виконаною роботою та інші фактори.

Розмір групи впливає на поведінку її учасників, і оптимальна кількість членів групи рекомендується бути в межах 7 ± 2 [1, с. 28].

Група дозволяє отримати підтримку та точку зору з іншого ракурсу, сприяючи підвищенню самооцінки та самоповаги. Групові методи дозволяють дітям внутрішньо переміщених осіб наблизитися до інших учасників групи, встановити нові соціальні зв'язки та розвивати навички соціальної взаємодії. Це особливо важливо для тих дітей, які можуть відчувати себе відчуженими або відокремленими від свого соціального оточення.

Також під час використання групових методів роботи, діти можуть отримувати навчання один від одного, спостерігаючи, як інші учасники долають труднощі, вирішують проблеми, або як вони взаємодіють і вирішують конфлікти. Це сприяє розвитку соціальних навичок, комунікативної компетенції, та уміння співпрацювати. Все це створює атмосферу взаємопідтримки і сприяє емоційній стабілізації.

Групові методи також дають можливість дітям вчитися та уміти взаємодіяти в реальних ситуаціях. Отримані навички та стратегії можуть бути використані дітьми у взаємодії з іншими людьми не лише в шкільному середовищі.

Узагальнюючи вищезазначене, можна зазначити, що використання групових методів соціальної роботи для дітей ВПО допомагає їм інтегруватися в суспільство, розвивати соціальні навички, покращувати психологічний стан та створювати фундамент для подальшої самореалізації та гідного життя.

У рамках психологічної підтримки дітей і сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах через військові дії, можна використовувати різноманітні методи групової роботи, такі як психологічні тренінги, лекції, дослідження, дискусії, тести, психологічні ігри та інші. Розглянемо найдієвіші з них.

Психологічні ігри є моделлю взаємодії у соціальному середовищі та засобом усвідомлення соціальних норм. Вони сприяють розширенню свідомості, розвитку комунікативних та творчих здібностей. Важливим елементом є не лише сам процес гри, але й осмислення подій після неї. При організації ігор важливо враховувати ставлення учасників один до одного, до самої гри та рівень культури.

Психологічні ігри та вправи допомагають управляти груповим процесом. Вони завжди мають чітко визначену мету, яка відповідає потребам групи чи тематиці тренінгу.

Позиційні ігри дозволяють учасникам навчатися займати різні позиції, необхідні для конкретних умов та людей. Ігри-комунікації допомагають розвивати комунікативні навички та вмінню працювати з певними позиціями («над», «під», «поруч»).

Рольова гра представляє собою невелику драматичну сценку, що відтворює життєві ситуації та сприяє глибшому їх розумінню. Так як рольові ігри моделюють реальне життя, вони повинні ставити питання, на які не існує однозначних відповідей. Проведення рольових ігор вимагає обережності, і педагог соціальний повинен враховувати почуття учасників групи. Найбільш ефективним є варіант рольової гри, в якій бере участь вся група. Аналіз гри проводиться вдвічі довше, ніж сама гра.

Рольові ігри відкривають учасникам можливість:

- демонструвати існуючі стереотипи реакцій в різних ситуаціях;

- розробляти та використовувати нові стратегії поведінки;

- вирішувати особисті проблеми.

Ігри моделювання або програвання ситуацій дозволяють ефективно організовувати групову роботу з конкретною категорією учасників. Вони сприяють розкриттю внутрішніх переживань, розриванню соціальних блоків та виробленню нових моделей поведінки. Умови соціальної депривації, зокрема для постраждалих від військових дій, стають полем для вивчення складної структури соціальних інститутів у новому місці проживання. Моделювання допомагає розібратися в локальних ресурсах та розвивати ефективні комунікативні стратегії для звернень про допомогу або отримання послуг.

Ситуаційні завдання - це вид роботи, що передбачає колективний пошук рішень у визначеній ситуації. Ці завдання створюються так, щоб група отримала інформацію про конкретну ситуацію і намагалася її проаналізувати. Можливо, представити просту ситуацію та запросити оцінити дії певного персонажа, обдумати можливий подальший розвиток подій з урахуванням характеристик особистостей. Ситуації можуть бути запропоновані педагогом соціальним, учасники можуть взаємно представляти їх один одному або команда може визначити їх для всієї групи.

Форма проведення цих завдань може включати роботу в малих групах (індивідуально) з подальшим обговоренням, або роботу групи за методом “мозкової атаки”.

Групова робота має свої переваги: заохочує активну участь і взаємодію учасників; формує взаємну підтримку і сприяє об'єднанню групи; сприяє участі всіх, обміну взаємним навчанням, використанню власного досвіду та знань, а також навчанню через спільну діяльність.

Допомагає розкрити власне ставлення до проблеми і систему цінностей, підвищити розуміння проблеми, глибоко дослідити питання та згенерувати нові ідеї.

Робота в парах. Партнери працюють в парах, виконуючи завдання, яке запропонував педагог соціальний. Робота в парах включає обмін думками і дозволяє швидко виконати завдання, яке в інших умовах займало багато часу або взагалі було б важко виконати (обговорення подій, ситуацій, інформації тощо.). Після виконання завдання один з партнерів представляє результати перед групою.

Робота в трійках представляє собою ускладнену форму роботи в парах. Найбільш ефективно в трійках проводити обговорення, робити висновки або виокремлювати різні точки зору.

Метод “змінювані трійки” трохи ускладнений і полягає в тому, що всі трійки в групі отримують однакове завдання, і після обговорення один член трійки переходить в наступну, ознайомлюючи нові трійки з отриманими результатами.

Тренінг. В даний час термін “тренінг” використовується для опису широкого спектру методик, що ґрунтуються на різних теоретичних принципах. Не існує єдиної класифікації для цього поняття. Тренінги виокремлюються за спрямуванням, такими як тренінги для розвитку навичок саморегуляції, комунікативні тренінги, тренінгові підходи, спрямовані на особистісний ріст, та навчальні тренінги. Визнаний вітчизняний дослідник групової соціально-педагогічної роботи В. Сидоров [7] вказує, що термін “тренінг” використовується в літературі як у вузькому, так і в широкому розумінні. У вузькому сенсі, тренінг розглядається як специфічна форма групової роботи, освітнього спрямування. Згідно з цим підходом, Р. Баклі та Дж. Кейпл визначають тренінг як систематичні зусилля щодо модифікації чи розвитку знань, умінь і установок людини за допомогою навчання з метою досягнення ефективного виконання конкретних видів діяльності. Однак в широкому розумінні, термін “тренінг” застосовується до всіх форм і напрямків групової роботи, таких як тренінг особистісного зростання, тренінг розв'язання конфліктів, соціально-педагогічний тренінг і інші [6].

Основна особливість тренінгу полягає в тому, що учасники власноруч відчувають нові ідеї, що становлять одну з умов розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців. Використання тренінгових занять є нетрадиційною та технологічно складною формою навчання, що передбачає багаторівневу комунікацію між всіма учасниками, та вимагає від педагога-тренера створення сприятливої психологічної атмосфери та поваги до думки кожного учасника.

Ефективність тренінгу визначається стилем його проведення та організаційним підходом, спрямованим на створення позитивного психологічного середовища. У зв'язку з тим, що зміст, методи і характер взаємодії між учасниками тренінгу різко змінюються, важливо розглядати в єдності та взаємодії три компоненти: когнітивний, емоційний і мотиваційно-поведінковий.

Когнітивний компонент тренінгу вимагає наявності необхідної інформації щодо конкретної проблеми, що дозволяє охарактеризувати досвід особистості. Емоційний компонент відображає переживання та почуття учасників стосовно інформації, використаної в когнітивному компоненті. Емоційний компонент значною мірою впливає на наступний мотиваційно -поведінковий компонент, який визначає місце проблеми в індивідуальній ієрархії цінностей, особливості мотивації, поведінки та вибору.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Відповідно до вищезазначеного, існує багато модифікацій конкретних форм тренінгів, які відрізняються за своєю природою та метою. Це може бути тренінг як форма дресури, де використовуються жорсткі маніпулятивні прийоми для формування змін в поведінці; тренінг як тренування, спрямоване на формування та відпрацювання ефективних вмінь і навичок; тренінг як форма інтерактивного навчання, що передбачає передачу знань та розвиток певних умінь і навичок; або тренінг як метод створення умов для саморозкриття та самостійного пошуку шляхів розв'язання психологічних проблем учасників [6].

Групові форми роботи надають дітям можливість обмінюватися своїм досвідом та емоціями з іншими учасниками групи, сприяючи розвитку емпатії, співчуття та взаєморозуміння. Незвичайність полягає в тому, що такі методи можуть тривати протягом довгого часу, сприяючи постійному розвитку та адаптації дітей. Це сприяє формуванню стійких соціальних зв'язків, будівництву довіри та забезпеченню дітей необхідною підтримкою у важкі моменти їхнього життя.

Ефективність використання конкретного методу соціальної роботи залежить від ряду факторів, таких як особисті та професійні якості соціального працівника, психофізіологічні особливості клієнта, якість взаємодії між працівником і клієнтом, складність розв'язуваної проблеми тощо. Важливо зауважити, що жоден метод соціальної роботи не є універсальним, і кінцевий результат роботи соціального працівника визначається ефективністю обраної методики вирішення конкретної проблеми та здатністю адаптуватися до умов роботи з різними ситуаціями [4].

Список використаних джерел

1. Групові форми роботи в системі психосоціальної допомоги дітям і сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій (досвід упровадження) / Байдик В. В та ін. Київ: Ніка-Центр, 2020. 122 с.

2. Гудвін-Гілл Г. С. Статус біженця в міжнародному праві. М. 1997. 390 с.

3. Загальна психологія: підручник / Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. Київ: Каравела, 2019. 464 с.

4. Лукашевич М. П., Мигович І. І. Теорія і методи соціальної роботи: навч. посіб. 2-ге вид., доп. і випр. Київ: МАУП, 2003. 168 с.

5. Матвійчук Н. С. Методи соціальної роботи. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: у 2-х ч.. / ред. А. Ходорчук. Київ: УДЦССМ, 2001. С. 33 - 34.

6. Організація і методика соціально-педагогічного тренінгу: Навчальний посібник / уклад. О. М. Шевчук. Умань: ПП Жовтий, 2011. 133 с.

7. Сидоров В. М. Професійна діяльність соціального працівника: рольовий підхід. Вінниця: Глобус-пресс, 2006. 408 с.

8. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи: навч. посіб. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 464 с.

Размещено на Allbest.ru