Здоров'язбережувальна складова підготовки фахівців дошкільного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Здоров'язбережувальна складова підготовки фахівців дошкільного профілю

Калічак Юрій Львович

Кандидат педагогічних наук, доцент



Актуальні умови функціонування системи вищої педагогічної освіти супроводжуються значними фізичними та психоемоційними зусиллями студентів щодо засвоєння нових знань, опанування практичними вміннями та навичками. Сучасна едукація відчуваєнагальну потребу суттєвих змін, а відновлювальні механізми організму не спроможні повністю компенсувати перенесені навантаження ефективно і в повному обсязі. Прогресуюча тенденція інтенсифікації освітнього процесу й інформаційно - насичені особливості його організації, недооцінка рухливої активності спричиняють відчутне нервове виснаження та порушення адаптаційних процесів, внаслідок чого спостерігається зниження імунітету та поява численних захворювань. Відтак, однією з найістотніших завдань вищої педагогічної освіти вважаємо не лише формування справжнього фахівця, професіонала своєї справи, але й продумане становлення самодостатньої особистості з усвідомленим ставленням до власного здоров'я, а також відповідними валеоекологічними цінностями життя [1; 7].

Загалом можна впевнено стверджувати, що тілесність чи фізична складова життєдіяльності людини однозначно були і залишатимуться завжди однією з найсуттєвіших складових успішної адаптації до умов навколишнього середовища [8].

Недостатній рівень рухової активності негативно позначається на ефективності адаптаційних механізмів організму щодо психофізичних навантажень, подолання наслідків впливу шкідливих умов навколишнього середовища. Гіпокінезія (особливий стан організму, зумовлений недостатністю рухової активності; вимушене зменшення обсягу довільних рухів в наслідок характеру трудової діяльності; зниження м'язової діяльності людини), а також гіподинамія (порушення функцій організму (опорно- рухового апарату, кровообігу, дихання, травлення, яке сталося через обмеження рухової активності, зниження сили скорочення м'язів) перешкоджають процесам росту і нормального розвитку дітей та молоді [5].

Переважна більшість студентівстверджують про катастрофічний брак часу, котрий вони відводять задля проведення відповідних занять фізичними вправами, що, зрозуміло, провокує дефіцит рухових дій у щоденному житті. Водночас, більшість з них із непідробнимзахопленнямстежать за проведенням змагань з різноманітних видів спорту, динамічним процесом подолання всіляких перешкод на шляху вдосконалення спортивної форми особистості абсолютно сторонніх людей.

Цілком очевидною вважаємо необхідність визначення оптимального рухового режиму сучасного студента, котрий би не лише забезпечував мінімальну кількість елементарних і доступних рухових дій з метою підтримання належного психофізичного та психоемоційного стану упродовж навчання та після його завершення, але й дозволяв підтримувати достатній функціональний стан організму, а також забезпечував високий рівень освітньої та соціальної активності задля результативного здійсненнявласного фізичного розвитку й оздоровлення загалом [50].

Дистанційне навчання чітко продемонструвало причини виникнення таких хворобливих станів у студентів:

постійний психологічний стрес;

хронічна інтелектуальна втома;

відчутні функціональні порушення організму;

помітне зниження фізичної й інтелектуальної працездатності тощо [2; 4]. освітній інформаційний психофізичний навантаження

Систематичне ігнорування виконанням бодай елементарних чи найпростіших самостійних фізичних вправ, відсутність мотивації щодо здійснення різноманітних рухових актів молодим організмом однозначно шкідливо впливають на його загальне самопочуття [10].

Пошук новітніх засобів активізації фізичної активності ускладнюється тривалим перебуванням за комп'ютером, що відчутно погіршує вже констатований численними медичними дослідженнями незадовільний стан здоров'я, а також хронічна відсутність вільного часу. Єдиними позитивними наслідками едукації онлайн можна вважати опанування основ самоосвіти, саморозвитку завдяки широкому застосуванню новітніх інтернет-ресурсів тощо [9].

Формування справжнього професіоналізму, педагогічної майстерності вихователя, спроможного успішно реалізувати у сучасних умовах увесь наявний потенціал, полягає, на наш погляд, у глибокому переосмисленні специфіки методичної роботи в закладі дошкільної освіти, зокрема переорієнтації навчально-пізнавальної діяльності, продуманому використанні новітніх інформаційних технологій щодо «влаштування повноцінного здоров'язбережувального середовища у ЗДО, обов'язкового врахування вікових та індивідуальних особливостей дошкільників, організації партнерської взаємодії з родинами вихованців, консультування та просвіти батьків, моніторингу інтересів і запитів дітей, проєктування індивідуальної освітньої траєкторії розвитку дітей дошкільного віку в період війни, створення необхідних умов для професійного розвитку педагогічних працівників, психолого-педагогічний супровід дітей та їхніх батьків в умовах війни, використання ефективних каналів комунікації між членами родини вихованців та вихователями, самостійне проведення рухливих ігор, фізичних вправ, диференціація програм підготовки вихователів, керівників закладів дошкільної освіти відповідно до нових реалій суспільного життя» [27, с. 353].

На сьогодні можна впевнено констатувати стабільно негативну тенденцію до суттєвого зниження рівня рухової активності студентів педагогічних вишів, особливо в умовах дистанційного чи змішаного навчання. Формування потужної внутрішньої мотивації та відчутна активізація інтересу до занять фізичними вправами дозволить поліпшити стан здоров'я студентської молоді. Виправлення вказаного недоліку потребує радикальної корекції освітньої парадигми, необхідність систематичного застосування лікарсько-педагогічного контролю у фізичному вихованні студентів закладів вищої педагогічної освіти та модерного вдосконалення сучасного інструментарію фізичного розвитку з урахуванням сучасних реалій життєпобутування.

Сучасні умови життєдіяльності визначаютьжиття і здоров'я людини найвищими цінностями суспільства, важливим критерієм його цивілізованості. Сучасне соціальне замовлення зорієнтоване на підготовку педагога, котрий би ґрунтовно засвоїв теоретичні знання й опанував необхідні вміння та навички оперування освітніми здоров'язбережувальними технологіями, спроможного грамотно організовувати інноваційну діяльність в умовах спеціально створеного здоров'язбережувального освітнього середовища та розвивати здоров'язбережувальну компетентність сучасних здобувачів освіти дошкільного профілю [3].

Технологічна складовацього процесу передбачає чітку послідовність дій, а також використання цілого комплексу відповідного психолого-педагогічного інструментарію. Специфічна особливість подібних соціальних технологій уможливлює їхнюадаптацію до будь-яких умов навколишнього середовища, адже вони дозволяють скоригувати наявні недоречності відповідних процесів та методик освітнього процесу, зокрема й у процесі викладання циклу психолого-педагогічних дисциплін [37].

Детальний аналіз сучасних варіантів визначення поняття «здоров'язбережувальна технологія» дає підстави стверджувати тлумачення його - «оптимальне поєднання традиційних технологій навчання з певною сукупністю заздалегідь усталених методів, засобів та форм організації едукації, внаслідок застосування яких існує можливість створення сприятливих умов щодо формування, збереження та примноження здоров'я всіх учасників освітнього процесу» [21].

Використання здоров'язбережувальних технологій у системі підготовки майбутніх фахівців дошкільного профілю матиме перспективи, якщо спрямовуватиметься у майбутнє, широко використовуватимематеріали, результати і висновки новітніхдосліджень у галузі теоретичних знань та застосовуватиме на практиці сучасні оздоровчі технології. Впровадження здоров'язбережувальних технологій у систему професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти сприятиме формуванню у них переконливих уявлень щодо необхідності, результативності та незаперечної ефективності використання здоров'язбережувальних технологій у власній професійній діяльності в умовах сучасного закладу дошкільної освіти [32].

Окремо зазначимо, що при вивченні циклу психолого-педагогічних дисциплін окрім традиційних методів можна використовувати різноманітні педагогічні технології: проєктні, інтерактивні, ТРВЗ, ігрові тощо. Наприклад, інтерактивні технології навчання як психолого-педагогічні здоров'язбережувальні технології не лише сприяють збереженню психологічного здоров'я студентів, але й дозволяють створити атмосферу поваги, безпосередності, щирості, взаємодопомоги, завдяки котрій знижується рівень тривожності вихователя.

Одним із дієвих варіантів виходу із ситуації, що тривалий час прогресує, вважаємо формування здоров'язбережувальної компетентності студентів у сучасному освітньому просторі, котра продиктована відчутним погіршенням стану здоров'я, несприятливими соціально-економічними умовами, складністю екологічної ситуації, досить низьким рівнем культури здоров'я, значною інтенсифікацією процесу навчання, недостатній увазі до фізичного розвитку тощо [25].

Основним завданням педагогічних вишів є збереження і розвиток інтелектуального і фізичного потенціалу нації засобами фізичної активності, подальша демонстрація на власному прикладі переваг здорового способу життя, активна життєва позиція щодо важливого значення тілесності особистості. Відтак основним завданням різноманітних здоров'язбержувальних методик і технологій вважаємо створення належних умов задля покращення стану здоров'я, формування мотиваційно-ціннісних передумов щодо повної реалізації наявного духовного, фізичного, психічного потенціалу, опанування знань про здоров'я і здоровий спосіб життя, розвиток умінь та навичок самостійної оцінки здоров'я, виховання відповідальності за стиль поведінки кожного студента стосовно власного здоров'я. Вирішення зазначених завдань уможливить успішне засвоєння необхідних компетентностей і дотримання основ здорового способу життя [24].

Фізичне виховання студентів потрібно спрямовувати на досягнення високих показників здоров'я, достатній рівень фізичної підготовки, обов'язково враховуючи індивідуальні психолого-педагогічніта фізіологічні особливості. Комплексну оцінку актуального фізичного стану кожного студента забезпечує облік і аналіз антропометричних даних, показників фізичної підготовки і працездатності [16].

Найоптимальнішими здоров'язбережувальними технологіями фізичного виховання вважаємо такі, що забезпечують поступовість і безперервність у виконанні відповідного обсягу фізичного навантаження, цілеспрямованість у використанні адекватних засобів оздоровчого тренування, стабільної ритмічності, систематичності та безперервності застосування інструментарію різної спрямованості, збільшення рухової активності та регулярне виконання спеціальних комплексів фізичних вправ, різноманітних ігрових дій, елементів спортивних ігор тощо.

Здоров'язбережувальний характерздійснення освітнього процесу неможливий без тісного взаємозв'язку валеологічної освіти і системи фізичного виховання, раціонального харчування, психологічної та соціальної допомоги, формування культури здоров'я загалом. Діяльність закладів вищої педагогічної освіти зі збереження та зміцнення здоров'я студентів буде справді ефективною за умови реалізації здоров'язбережувальних технологій (сукупності усталених програм, перевірених досвідом, прийомів, методів організації освітнього процесу, спрямованих на зміцнення і збереження здоров'я молоді; якісна характеристика та чітка класифікація педагогічних технологій за критеріями їхнього впливу на стан здоров'я студентів і викладачів) [23].

Для успішного функціонування у ЗВО можна запропонувати такі здоров'язбережувальні технології:

фізкультурно-оздоровчі (сучасніфітнес-програми, різноманітні спортивні й рухливі ігри,

загартування організму та масаж);

медико-гігієнічні (раціональне харчування, вітамінізація тощо);

здоров'язбережувальні освітні технології (інноваційні технології організації освітнього процесу, технології організації пізнавальної діяльності студентів).

Головними напрямами впровадження ефективних здоров'язбережувальних технологій вважаємо:

створення сприятливого освітнього середовища; врахування індивідуальних, вікових і психофізіологічних особливостей студентів;

гармонійне поєднання традиційних технологій навчання з принципами і методами здоров'язбереження студентської молоді;

технології навчання здоров'я та здорового способу життя, формування здорової нації;

проведення комплексу оздоровчо-фізкультурних і лікувально-профілактичних заходів [49].

Перспективними завданнями збереження, зміцнення здоров'я студентів є організація і здійснення особистісноорієнтованого педагогічного процесу з урахуванням основних валеологічних принципів, а також виховання відповідального ставлення до власного здоров'я як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності [11].

Основні напрями реалізації ідей розвитку здоров'язбережувальних технологій вважаємо такі:

орієнтація викладачів на формуванняздоров'язбережувальної компетентності студентів;

здійснення взаємозв'язку інтелектуального, фізичного та морального виховання в освітньому процесі ЗВО;

подальші ґрунтовні наукові дослідження щодо ефективності використання здоров'язбережувальних технологій і впровадження інноваційного досвіду роботи вищих закладів освіти Європи та світу.

Проблема здоров'язбереження в освітньому середовищі ЗВО не викликає сумнівів у своїй актуальності ще й тому, що порушує питання формування, збереження та зміцнення здоров'я всіх, без винятків, учасників освітнього процесу, пропагує здоровий спосіб життя тощо. Сучасний стан національної економіки, екології, системи освіти та життя студентів закладів вищої педагогічної освіти накладає свій відбиток на актуальному стані їхнього здоров'я. Досить тривалий час спостерігається стабільна тенденція збільшення кількості осіб, котрим вкрай необхідна спеціалізована медична та психологічна допомога.

Навчання студентів елементарних основ здоров'язбереження передбачає не лише процес опанування спеціальними знаннями і життєво важливими компетентностями, але й формування відповідних життєвих цінностей, спроможності самостійно керувати власним здоров'ям, самостійно здійснювати діагностичні, профілактичні, реабілітаційні та корекційні заходи [51].

Створення оптимальних умов для збереження та зміцнення здоров'я всіх учасників освітнього процесу в ЗВО забезпечує функціонування повноцінного здоров'язбережувального середовища, котре формується у процесі застосування відповідних здоров'язбережувальних технологій і окремих оздоровчих методик [41].

Організація здоров'язбережувального середовища передбачає тісний взаємозв'язок практичної діяльності усіх структурних ланок освітнього закладу. Результатом ефективного функціонування здоров'язбережувального середовища є стабільне зростання творчих та освітніх досягнень здобувачів вищої освіти та викладачів, підвищення рівня їхнього здоров'я, підготовка до здійснення професійної діяльності тощо [46].

Метою застосування здоров'язбережувальної технології є забезпечення комфортних умов щодо суб'єктів освітнього процесу, котрі сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, їх продуктивній діяльності, формуванню здорового способу життя [14].

Здоров'язбережувальні технології в ЗВО забезпечують:

спроможність критично мислити з питань здоров'язбереженняу середовищі студентської молоді;

здійснення процесу едукації в сприятливих умовах існування повноцінного здоров'язбережувального освітнього середовища;

формування здоров'язбережувальної компетентності у студентському середовищі;

створення необхідних умов формування здорового способу життястосовновсіх учасників освітнього середовища [36].

Використання здоров'язбережувальних технологій приносить ефект лише за умови наявності та реалізації таких структурних компонентів: цільового, змістовного, діяльнісного, оцінювально - результативного тощо [44].

Загалом, використання здоров'язбережувальних освітніх технологій в умовах функціонування закладів вищої педагогічної освіти забезпечуєзастосування комплексної системиорганізації цілої низки фізкультурно-оздоровчих заходів і методичних прийомів, котрі забезпечують повноцінний процес формування, зміцнення та збереження здоров'я студентів і скеровують освітній процес у напрямку формування здоров'язбережувальної і здоров'ярозвивальної компетентностей, належним чином усталених навичок здорового способу життя та відповідного рівня культури здоров'я молодого покоління [33].

Зміст здоров'язбережувальних технологій визначають найважливіші здоров'язбережувальні компоненти, а саме наступні: аксіологічний, гносеологічний, екологічний, емоційно -вольовий, фізкультурно-оздоровчий, діяльнісний.

Сучасні глобалізаційні процеси, модернізація едукаційного інструментарію диктують нагальну необхідність широкого застосування процесів інтеграції та трансформації в освітньому просторі сучасної системи підготовки фахівців дошкільного профілю задля підвищення їхньої конкурентоспроможності, здатності адекватно реагувати на сучасні виклики, успішно розв'язувати різноманітні проблеми на шляху професійного становлення.

Сучасна вища педагогічна освіта покликана готувати професіоналів нового рівня, висококваліфікованих фахівців-педагогів, котрі б опановували нові інформаційно-комунікативні можливості сучасного світу, були здатні до ефективної трудової діяльності в непростих умовах використання передових новітніх технологій.

Засвоєння випускниками університету ключових компетентностей, необхідних задля бездоганного виконання на високому рівні посадових обов'язків майбутньої професійної діяльності передбачає реалізацію таких завдань:

^ забезпечення якісно нового конкурентоспроможного рівня підготовки фахівців дошкільного профілю задля успішної самореалізації в умовах сучасного ринку праці;

^ опанування здатності до самостійного визначення власної ролі у складних умовах суспільного життя;

^ реалізація власних професійних потреб, нахилів, схильностей, інтересів [53].

Основними критеріями професіоналізму небезпідставно вважають компетентність та опанування певної сукупності необхідних у професійній діяльності знань, умінь і навичок [12].

Компетентність, котра охоплює певну сукупність теоретичних відомостей і практичних здібностей, свідоме особистісне ставлення до них з боку педагога, а також засвоєний досвід їх застосування, передбачає не лише створення відповідного освітнього простору, який би забезпечував активне опанування можливостей самостійного ефективного управління, але й усвідомлення відповідальності за ухвалення рішень, пошук і застосування оптимальних інноваційних рішень з метою здійснення виховного впливу. Система професійної підготовки вихователів закладів дошкільної освіти уможливлює формування навчально-пізнавальної, психологічної, фізичної, комунікативної, інформативної, дослідницької компетентностей [3, с. 190]. До прикладу, для формування у дошкільників основних рухових умінь і навичок використовуються такі засоби:

виконання різноманітних творчих вправ та педагогічних завдань дослідницького характеру;

влаштування ділових ігор;

моделювання різноманітних педагогічних ситуацій;

організація роботи в парах;

обговорення різноманітних ситуацій в малих групах;

реалізація методу проєктів;

презентація методичних моделей, розробок тощо;

само вправляння [26].

Задля ефективного використання подібного інструментарію студентам необхідно систематично пропонувати різноманітну кількість різнорівневих за складністю завдань та інформації, пов'язаною із професійноюдіяльністю (заняття за участю випускників та викладачів закладу вищої педагогічної освіти, фрагменти проведення занять у закладах дошкільної освіти, складання розширених конспектів занять та обговорення результатів їх проведення). Завдяки використанню подібних заходів студенти усвідомлюють необхідністьопанування глибокими теоретичними знаннями з фахових дисциплін, постійно розширювати можливості підвищити рівень своєї психолого -педагогічної підготовки, що позитивно впливатиме на повноцінний розвиток професійної компетентності загалом.

Критеріями сформованості певного рівня педагогічних умінь і навичок студентів є їх якість, рівень вихованості, вміння самокритично оцінювати результати власної діяльності. Практична підготовка у виші є важливимелементом освітнього процесу, впродовж котрого відбувається безпосереднє засвоєння та апробація теоретичних знань, отриманих на заняттях, в практичній діяльності. Вона здійснюється, враховуючи пріоритетні напрями і завдання роботи, зокрема в таких напрямах:

^ забезпечення належної професійної підготовки вихователів закладів дошкільної освіти засобами реалізації компетентнісного, діяльнісного та особистісно зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу;

^ широке застосування сучасних освітніх й інформаційно-комунікаційних технологій;

^ створення та успішне функціонування повноцінного розвивального освітнього простору;

^ намагання досягти високого рівня педагогічної майстерності фахівців дошкільного профілю;

^ виховання всебічно й гармонійно розвиненої особистості ізсформованим критичним мисленням [13; 15; 9; 38].

Професійна підготовка фахівців дошкільної галузі передбачає процес едукації вихователя, що спроможний виконувати такі функції:

^ вивчення індивідуальних психологічних особливості дошкільників;

^ глибокий аналіз поведінки дітей та встановлення причинно-наслідкових зв'язків у вчинках своїх вихованців;

^ здійснення прогнозування та проєктування траєкторії розвитку особистості кожної дитини зокрема та колективу загалом;

^ вивчення та впровадження передовогопедагогічного досвіду;

^ успішне засвоєння нових педагогічних технологій із подальшим використанням на практиці [34].

Теперішнє інформаційне суспільство змушує дотримуватися таких вимог:

здійсненняоперативного пошуку необхідної інформації;

формування здатності ефективно використовувати новітні технології;

швидко й ефективно розв'язувати освітні завдання.

У сучасних високотехнологічних умовах життя суспільства спостерігається залучення значної кількості інформаційних комп'ютерних технологій з метою едукації студентської молоді (діагностика різних аспектів розвитку, педагогічний контроль тощо).

Більшість часу студенти проводять за комп'ютерами, планшетами, смартфонами тощо. Відтак виникла ціла низка потенційних можливостей використання нових реалій щодо підвищення якості освітнього процесу завдяки застосуванню інформаційних технологій, оновленню навчально-методичного контенту.

Широке залучення комп'ютерних тестів та електронних програм щодо визначення успішності студентської молоді уможливлює велике розмаїття сучасних ґаджетів. Нова інформаційна організація освітнього середовища закладів вищої педагогічної освіти потребує суттєвої модернізації джерел інформації, а не стереотипного використання текстового опису чи статичного малюнку, адже подібні засоби навчання далекі від реальності, позбавлені основних переваг наочності, значно сповільнюють сприйняття матеріалу та не враховують особистісної траєкторії навчання, специфічних психофізіологічних особливостей розвитку організму студента [47].

Сучасний процес підготовки студента - майбутнього фахівця дошкільного профілю в умовах інформатизації освіти вимагає систематичного підвищення кваліфікації викладачів, адже лише за умови постійного саморозвитку та самовдосконалення, активної взаємодії, систематичного моніторингу педагогічних новації, педагог може ефективно здійснювати керівництво педагогічним процесом, стимулювання розвитку кожного студента, вияв його здібностей, залучення до творчої практичної роботи. Надзвичайно швидкий розвиток інформаційних технологій, доступність нових інструментальних засобів та технологічних рішень вимагають систематичної корекції змісту практичної підготовки майбутнього фахівця, створення нових навчальних курсів, трансформації змісту практичних завдань.

Дослідники проблеми здоров'я стверджують, що здоров'язбережувальну компетентність потрібно розглядати якнизку життєвих компетентностей у структурі цього феномену, що сприяють здоровому способові життя, а саме:

життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю (навички раціонального харчування);

усвідомлена потреба у рухової активності; дотримання оптимального режиму праці та відпочинку);

життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю (навички ефективного спілкування; співчуття, емпатії, спільної діяльності та співробітництва);

життєві навички, що сприяють психічному здоров'ю (самоусвідомлення та самооцінка; навички самоконтролю; мотивація успіху та тренування волі) [22].

Загалом, здоров'язбережувальна компетентність передбачає інтегративну якість вихователя дошкільного навчального закладу, яка має складну системну організацію і виступає як сукупність, взаємодія і взаємопроникнення мотиваційного, когнітивного і діяльнісного компонентів, ступінь сформованості яких відображає готовність і здатність вихователя закладу дошкільноїосвіти до збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я - власного та оточуючих.

Ефективно організований освітній процес у закладі дошкільної освіти має на меті забезпечення повноцінного гармонійного розвитку дошкільників, першоосновою якого є турбота про збереження та зміцнення здоров'я дітей дошкільного віку засобами науково організованої, заздалегідь продуманої фізкультурно-оздоровчої роботи [35].

Високий рівень професійної компетентності фахівця дошкільного профілю у галузі здоров'язбереження зумовлює оптимальну реалізацію завдань фізичного розвитку та оздоровлення дошкільників.

Цілком зрозумілим є той факт, що у структурі здоров'язбережувальної компетентності чільне місце займає мотиваційний компонент, котрий уможливлює дотримання загальної спрямованості на усвідомлення загальновизнаних цінностей здоров'я, усвідомлення необхідності стійких мотивів здоров'язбережувальної діяльності; когнітивний - як сукупності медико-біологічних, психолого-педагогічних, валеологічних та спеціалізованих знань; діяльнісний, забезпечує обов'язкове включення здоров'язбереження до різноманітних аспектів педагогічної діяльності засобами міцного засвоєння відповідних професійних умінь та навичок.

Тісний взаємозв'язок особистісного (відповідальне ставлення до власного здоров'я) та професіонального аспектів (розуміння важливості цінностей здоров'я усіх учасників процесу едукації та спроможність його збереження) дозволяє розглядати здоров'язбережувальну компетентність як універсальну. З огляду на це, вона уможливлює орієнтацію педагогів на здоров'язбереження усіх учасників освітнього процесу (педагогічних працівників, дошкільників, членів їхніх родин), не обмежуючись вирішенням завдань фізкультурно-оздоровчого напряму.

Сучасні цивілізаційні виклики актуалізували серйозну проблему здоров'язбереження, котра стосується професійної діяльності не лише інструктора з фізичної культури. Кожен вихователь ЗДО повинен здійснювати власну практичну діяльність з обов'язковим урахуванням реалізації завдань із збереження та зміцнення здоров'я вихованців, це стосується як змістовного, так і організаційного аспектів.

Зважаючи на це, особливої актуальності набуває проблема формування готовності вихователя до забезпечення здоров'язбережувальної діяльності.

Загальновідомо, що високий рівень здоров'язбережувальної компетентності випускника педагогічного університету спроможний забезпечити відповідний рівень їхньої здоров'язбережувальної діяльності, що дозволить сформувати здоров'язбережувальну компетентність дітей дошкільного віку.

Ґрунтуючись на синтезуючому характері розуміння категорії «здоров'язбережувальна компетентність», можна сформулювати структуру і зміст професійних компетенції за напрямом «Дошкільна освіта», котрі б уможливили реалізацію професійних функцій у сфері збереження та зміцнення здоров'я.

Відтак, здатність застосовувати отримані та засвоєні знання та навички з медичних, педагогічних та психологічних методів впливу на педагогічний та дитячий колективи дозволять:

здійснювати систематичну діагностику та моніторинг наявного темпераменту дитини, створювати психолого-педагогічну характеристику у співпраці з психологом;

динамічно вимірювати рівень розвитку колективу;

опанувати корекційні технології психоемоційного стану особистості залежно від віку, статі та загального розвитку;

приймати професійні рішення в межах власних повноважень з обов'язковим прогнозуванням соціальних наслідків, дотриманням основних вимог етики та деонтології;

реалізовувати творчий підхід щодо створення програми розвитку дітей з урахуванням принципів повноцінної здоров'язбережувальної діяльності (усвідомлювати перспективні та пріоритетні напрями розвитку дитячої особистості);

чітко усвідомлювати унікальність та специфічність дошкільного дитинства для становлення особистості;

ефективно впроваджувати передовий педагогічний досвід у сфері фізкультурно-оздоровчої діяльності;

здійснюватикорекцію цілей та завданьедукації дітей згідно з їхніми потребами, інтересами та нахилами);

сформувати у дітей навички самостійної оцінкивласного фізичного стану, визначати шкідливі фактори впливу на стан здоров'я, активно використовувати доступні засоби щодо збереження та зміцнення здоров'я (добирати оптимальні форми контролю ефективності здійснення фізкультурно-оздоровчої діяльності);

прищепити змалку дітям основи контролю за власним самопочуттям та функціональним станом уЗДО та вдома;

систематично роз'яснювати особливості впливу фізичних вправ, гігієнічних факторів, сил природи та інших доцільних засобів збереження та зміцнення здоров'я;

озброїти дітей доступними засобами корекції власного психоемоційного стану;

ознайомлювати дітей із народними традиційними засобами збереження і зміцнення здоров'я;

повсякчасно формувати основи культури здоров'я;

налагодитивзаємовигідну співпрацю ЗДО із родинами (вільно оперувати знаннями щодо норм законодавства у сфері охорони дитинства;

навичками неформального спілкування;

уміти використовувати технології співпраці з дорослими, добирати їх у відповідності до ситуації;

здійснювати просвітницьку діяльність щодо культури здоров'я та дотримання здорового способу життя з різними верствами населення; популяризувати ідеї здоров'язбережувальної поведінки, сприяти активізації життєвої позиції) [29; 31; 40].

Перелік компетенцій та умінь, що забезпечують готовність випускника закладу вищої педагогічної освіти до застосування здоров'язбережувальних технологій:

розуміння і усвідомлення предметної спрямованості фізичної активності на оздоровлення дитини дошкільного віку та якості життєдіяльності особистості (розуміти закони у сфері охорони здоров'я та дитинства;

дотримання у власній професійній діяльності державної стратегії у сфері охорони та зміцнення здоров'я;

формування валеологічного мислення та сприяння творчій самореалізації особистості дитини;

орієнтування у накопиченому людством соціально-культурному досвіді відновлювально- оздоровчої практики роботи з дітьми та молоддю;

сприяння поліпшенню якості життя дошкільників у культурно-духовній сфері, здійснення цілісного підходу до реалізації здоров'язбережувальних заходів в межах своїх повноважень;

доцільне використання впливу усього природного потенціалу різноманітних засобів фізичної культури до будь-яких процесів та етапів фізкультурно-оздоровчої діяльності);

здатність оцінювати фізичний та функціональний стан кожної окремої особистості (моніторинг й аналіз особливостей і основних закономірностей розвитку, а також відмінностей у розвитку дитячого організму);

демонстрація розуміння анатомічної будови та функцій дитячого організму;

визначення індивідуальних особливостей анатомічної будовилише за зовнішніми ознаками;

усвідомлення взаємозумовленого впливу погіршення функцій дитячого організму на анатомічну будову тіла;

розуміння процесів, котрі відбуваються в організмі дитини, коли вона навчається контролювати рухові функції свого тіла, використання цих знань з метою розвитку рухових вмінь та навичок;

врахування постійного взаємозв'язку та впливу різних сфер (рухова, когнітивна, емоційна, соціальна) розвитку особистості дитини;

опанування загальними принципами і механізмами перебігу процесів, котрі погіршують стан здоров'я, можливі реакції на різноманітні небезпеки та виклики в контексті практичної діяльності);

здатність визначати мету та завдання фізкультурно-оздоровчої та здоров'язбережувальної діяльності (врахуваннязв'язку принципів здоров'язбереження та їх безпосередній зв'язок із сучасною системою охорони здоров'я;

врахування у процесі реалізації здоров'язбережувальних заходів труднощів, котрівикликані культурними особливостями, статтю та родинними цінностями;

визначати мету і завдань процесу здоров'язбереження з урахуванням статі, рівня рухової підготовленості та стану здоров'я дітей;

забезпечення оздоровчо-профілактичної та валеологічної спрямованості освітнього процесу;

обов'язкове врахування наявних матеріально-технічних умов та можливості для використання природо ресурсних технологій;

здатність забезпечувати реалізацію структурно-змістовних та організаційно-методичних аспектів фізкультурно-оздоровчої, рекреаційної та виховної діяльності (вільне володіння особливостями організації здоров'язбережувальної діяльності в межах власних професійних повноважень;

спільно з медичним працівником та інструктором з фізичної культуридиференціація та індивідуалізація дозування фізичних навантажень й інтервалів відпочинку;

розробка різноманітних схем комплексів різних видів лікувальної гімнастики;

проведення індивідуальних та групових занять з оздоровчої гімнастики;

раціональне використання оздоровчих технологій та методик у процесі проведення різноманітних форм організації фізкультурно-оздоровчих заходів відповідно до стану здоров'я;

створення переліку матеріально-технічного та методичного забезпечення фізкультурно - оздоровчого та здоров'язбережувального процесу;

підготовка відповідних приміщень, фізкультурного обладнання для занять з фізичної культури;

планування необхідних заходів щодо підтримки дітей з особливими освітніми потребами;

забезпечення цілісного підходу у використанні засобів фізичної культури з метою забезпечення на достатньому рівні базових потреб дітей дошкільного віку;

залучення дітей до основ здоров'язбережувальної діяльності, основ самоконтролю власного самопочуття;

дотримання основних правилтехніки безпеки на заняттях з фізичної культури;

здійснення моніторингу ефективності застосування фізичних вправ;

опанування методами оцінки стану фізичного розвитку, рухової підготовки, інтелектуальної та фізичної працездатності;

засвоєння методів оцінки ефективності оздоровчого процесу;

планування заходів підвищення основкультури здоров'я;

пропаганда здорового способу життя (вміння використовувати інноваційні технології формування у дітей основ культури здоров'я);

формування стійкої потреби активної рухової діяльності та щоденних занять фізичними вправами;

використання різних форм спільної фізкультурно-оздоровчої діяльності з батьками;

формування позитивної мотиваціїщодо влаштування активного фізкультурного дозвілля [45; 48; 52; 53].

Аналіз досліджень з проблеми підготовки педагогів до діяльності у галузі здоров'язбереження дозволяє визначити основні положення, котрі можуть слугувати фундаментом для проєктування процесу формування здоров'язбережувальної компетентності.

Загалом формування здоров'язбережувальної компетентності майбутніх вихователів є важливими завданням у системі професійної підготовки, оскільки включає готовність кваліфіковано здійснювати діяльність у сфері здоров'язбереження в професійному й особистісному аспектах, на засадах усвідомлення цінностей здоров'я, мотивації здорового способу життя та прийняття єдності фізичного, психічного та соціального здоров'я усіх суб'єктів освітнього процесу.

Проблема психологічного здоров'я дитини дошкільного віку, з одного боку, знаходиться в зоні особливої уваги вчених і практиків: збільшується кількість наукових досліджень здоров'язбережувальних технологій, втілюються різноманітні проекти щодо зміцнення та збереження здоров'я, здоров'язбережування, проводяться конкурси творчих робіт з даної проблеми тощо. З іншого боку, результати медико-психологічної практики засвідчують той факт, що рівень здоров'я дітей та молоді продовжує погіршуватися. Зокрема, велика кількість дітей, котрі відвідують заклади дошкільної освіти перебувають в стані хронічної втоми, що є основою нервово-психічного виснаження.

Причинами зазначеної ситуаціїє:

недостатній рівень компетентності вихователів у сфері здоров'язбереження вихованців і, як наслідок, відсутність у багатьох з них пріоритетною спрямованості на здоров'язбережувальну діяльність, мотивації на здоровий спосіб життя;

руйнування служб дошкільного лікарського контролю;

ігнорування пріоритетних гігієнічних і фізіологічних вимог до організації освітнього процесу в ЗДО;

невідповідність технологій і методів навчання віковим і індівідуальним особливостям дітей;

формування з дошкільника пасивного споживача інформації тощо [3].

Крім того, вихователі орієнтуються переважно на інтелектуальні досягнення дошкільнят, не звертаючи належної уваги розвитку комунікативної, емоційної та інших компетенцій дітей дошкільного віку.

Невірно підібрані педагогічні технології або допущені педагогічні помилки, негативно впливають на психіку дитини, виявляються у вигляді невротичних порушень. Це в свою чергу, викликає у більшості дошкільнят низький рівень пізнавальної активності, високий рівень тривожності, нестійкість емоційної сфери, несформованість навичок спілкування. Здійснений аналіз психологічної літератури і педагогічний досвід свідчать про те, що позитивні результати в галузі здоров'язбереження дитини дошкільного віку істотно залежать від комплексного підходу до вирішення цієї проблеми. По-перше, ідея пріоритетності здоров'я повинна усвідомлюватися всіма учасниками освітнього процесу (вихователями, адміністрацією, лікарями, педагогами-психологами, іншими працівниками ЗДО, батьками дошкільнят). По-друге, та здоров'язбережувальними повинні бути не лише зміст освіти, методи, форми, способи і прийоми їх реалізації, але й умови, в яких здійснюється навчання, виховання та розвиток дітей дошкільного віку.

Таким чином, формування розвивального середовища в процесі розвитку особистості дитини передбачає інтенсифікацію процесу едукації в ЗДО.

Сьогодні під психологічно безпечним розвивальним середовищем розуміють сприятливе середовище життя і діяльності людини, а також наявні суспільні, матеріальні та духовні умови, котрі позитивно впливають на здоров'я особистості. Це твердження базується на усвідомленні важливості забезпечення сприятливих умов такого життєпобутування, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив її чинників на здоров'я людини і є потенційні можливості задля забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму, тобто вільне від психологічного насильства, конструктивне міжособистісне спілкування [43].

Аналіз публікацій з питань створення психологічно безпечного розвивального середовища дозволяє стверджувати про міждисциплінарний характер цієї роботи, котра втілює ідеї таких галузей наукових знань, як фізіологія, педіатрія, психологія, педагогіка, гігієна, соціологія. У зв'язку з цим існують різні погляди щодо особливостей психологічно безпечного розвивального середовища [45]. Кожен з них має свої зміст, функції та особливості реалізації сформульованих завдань. Соціальним компонентом є педагогічний персонал, що втілює в практику фізкультурно-оздоровчі, здоров'язбережувальні технологіі, медичний персонал, котрий забезпечує моніторинг фізичного розвитку дітей та стану їх здоров'я, а також дотримання санітарно-гігієнічних норм в процесі реалізації процесу едукації й організації здорового харчування, а також соціальне оточення дитини поза межами закладу дошкільної освіти. Предметний компонент включає в себе методичне забезпечення освітнього процесу, а також фізкультурне обладнання, котре забезпечує організацію діяльності дітей та відповідає педагогічним, естетичним і гігієнічним вимогам, а також анатомо-фізіологічних особливостям дошкільників. Психологічно безпечне розвивальне середовище є цілісною системою, котра передбачає концептуальні засади реалізації здоров'язбережувальної діяльності в умовах ЗДО, методичний супровід даного виду діяльності і педагогічний інструментарій.

Основні компоненти здоров'язбережувального середовища:

розвивальний характер дитячого простору;

діяльнісний підхід;

забезпечення комфортності, функціональної надійності та безпеки;

дотримання високих естетичних і гігієнічних показників [9].

Реалізуючи перелічені компоненти здоров'язбережувального середовища, педагогічний колектив ЗДО забезпечує гармонійний розвиток особистості дошкільника та мінімізує негативний вплив факторів середовища.

Таким чином, здоров'язбережувальне психологічно безпечне розвивальне середовище передбачає обов'язкову наявність таких характеристик:

впровадження інноваційних програм і технологій здоров'язбереження;

сприятливий психологічний клімат упродовж процесу їхньої реалізації;

санітарно-гігієнічний стан предметно-ігрового простору ЗДО;

раціональна організація життєдіяльності дітей з урахуванням вікових та психофізіологічних особливостей.

Детальний аналіз психологічної літератури [23] дозволив визначити умови успішної організації психологічно безпечного середовища в ЗДО:

взаємодія та координація зусиль всіх учасників освітнього процесу;

дотримання санітарних норм і правил безпеки життєдіяльності;

трансформація психологічної свідомості вихователя.

Нині існує об'єктивна необхідність зміни ставлення педагога до вихованця (він повинен приймати дитину такою, якою вона є, і на цій основі розвивати його психологічні потреби, нахили, здібності, визначити індивідуальний шлях його розвитку). Вплив на дітей і здійснення професійної діяльності повинен обов'язково враховувати формування психологічного здоров'я особистості дошкільника [6]. Це передбачає формування здоров'язбережувальних життєвих навичок дітей. Конче необхідною вважаємо психологічну підготовку вихователя щодо проблеми формування, збереження і зміцнення здоров'я дошкільнят [17].

У процесі педагогічної діяльності вихователь обирає зміст навчання, максимально враховує індивідуально-психологічні особливості вихованців і умови вільного і самостійного вибору характеру діяльності.[8]. Це і освітні технології: ігровая діяльність, рухова активність, вправи на зняття м'язової і психологічної напруги, арт-терапія тощо [23]. Таким чином, реалізація принципу оздоровчої спрямованості у сучасному закладі дошкільної освіти передбачає створення психологічно безпечного розвивального середовища, в котрому дитині безпечно і комфортно перебувати, що, в свою чергу, сприяє її гармонійному розвитку. Створення здоров'язбережувального психологічно безпечного розвивального середовища є процесом, який потребує чіткого усвідомлення усіма учасниками освітнього процесу значущості всіх компонентів і умов упродовж його реалізаціі.



Джерела

1. Kalichak Y. L. Theoretical and methodological aspects of formation of preschool teachers' professional competence. Modern! aspekty vedy: X. Dil mezinarodni kolektivni monografie / Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o.. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2021. str. 251-280.

2. Kalichak Yu. Health-Protecting Psychologically Safe Developmental Environment of a Preschool Educational Institution. The problems of formation of the healthy modus vivendi of students of higher education establishments in the sphere of health protection. Human health: realities and prospects. Monographic series. Volume 4. Health and Biosensors. Edited By Nadiya Skotna, Svitlana Voloshanska, Taras Kavetskyy, Qleh Smutok, Mykhailo Gonchar. Drohobycz: Posvit, 2019. Р. 230-237.

3. Kalichak Yu. L. Health-preserving competence in the system of professional training of preschool teachers. European potential for the development of pedagogical and psychological science: Collective monograph. Riga, Latvia: «Baltija Publishing», 2021. p. 188-214.

4. Kalichak Yu. L. Training preschool teachers in fundamentals of ecology and valeology. Modern! aspekty vedy: XIV. Dil mezinarodni kolektivni monografie: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o. Ceska republika: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2021. str. 614-647.

5. Kalichak Yu. The formation of health preserving competence of teachers of preschool educational institutions in modern conditions. State of environment and human health. Edited by Andrzej Krynski, Georges Kamtoh Tebug, Svitlana Voloshanska. Czestochowa : Educator, 2019. Р. 181-190.

6. Kalichak Yu. Training a competitive specialist by means of a pedagogical creativity course in the system of professional training of pre-school teachers. Acta Paedagogioa Volynienses. № 4. 2022. С. 23-29.

7. Kalichak Yu. L., Lekhnovska N. V. Optimization of students' intellectual performance by means of physical exercises. Український психолого-педагогічний науковий збірник. Львів : ГО «Львівська педагогічна спільнота», 2020. № 21. С. 35-40.

8. Балбенко С. Ю. Виховання в студентів інтересу до занять фізичною культурою: монографія. Київ, 2008. 402 с.

9. Бєлєнька Г. В. Формування професійної компетентності сучасного вихователя дошкільного навчального закладу: монографія. Київ: Університет, 2011. 320 с.

10. Богініч О. Л., Борисова О. Л., Загарницька І. І. Підготовка вихователя до розвитку особистості дитини в дошкільному віці: монографія. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. 310 с.

11. Воскобойнікова Г. Л. Валеологічні аспекти соціального партнерства освітніх і медичних закладів у здоров'язбегігаючій діяльності сучасного педагога. Вип. 24(34). Київ : Вид-во Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2015. С. 115-117.

12. Гавриш Н. В. Орієнтація на розвиток суб'єктності студента у процесі підготовки професійно компетентних фахівців з дошкільної освіти. Педагогічні науки: збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. Бердянськ, 2007. Вип. 3. С. 44-49.

13. Гаращенко Л. В. Цінність здоров'я дітей дошкільного віку як чинник гуманістичного виховання. Педагогічний процес: теорія і практика. 2013. Вип. 2. С. 29-37.

14. Гриценок Л.І. Формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків. Практична психологія та соціальна робота.2002. №5. С. 53-56.

15. Денисенко Н. Формування свідомого ставлення до здоров'я. Дошкільне виховання. 2008. № 9. С. 3-5.

16. Дубогай О. Д. Фізичне виховання і здоров'я: навчальний посібник. Київ, 2012. 270 с.

17. Духовність і здоров'я: навчально-методичнийпосібник. Київ: ТОВ «ХІК», 2004. 168 с.

18. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій : автор-укладач Н. П. Наволокова. Харків: Вид. група «Основа», 2009. 176 с.

19. Загородня Л. П. Педагогічна майстерність вихователя дошкільного закладу: монографія. Суми : «Університетська книга», 2010. 319 с.

20. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: навчальний посібник. Вінниця: ТОВ «Планер». 2011. 220 с.

21. Калічак Ю. Л. Оздоровчі технології та діагностичні методики фізичного розвитку дітей: тексти лекцій. Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2016. 128 с.

22. Калічак Ю.Л.Формування інноваційної культури сучасного вихователя закладів дошкільної освіти. Вісник соціально-гуманітарного факультету. Дрогобич: РВВ ДДПУ імені Івана Франка, 2018. Вип. УІ. С. 131-139.

23. Калічак Ю. Л. Передумови формування психологічної культури вихователя: педагогічний аспект. The VII International Scientific and Practical Conference «Innovative trends in science, practice and education», February 22-25, 2022, Munich, Germany. p. 320-325.

24. Калічак Ю. Л. Підготовка студентів до здоров'язбережувальної діяльності в процесі вивчення курсу «Методика фізичного виховання та валеологічної освіти дітей дошкільного віку». Педагогічні науки: теорія та практика, 2022. № 2. С. 38-43.

25. Калічак Ю. Л. Формування здоров'язбережувальної компетентності вихователів внаслідок вивчення курсу “Оздоровчі технології та діагностичні методики фізичного розвитку дітей дошкільного віку”. Наукові інновації та передові технології. 2022. № 1(3). С. 234-243.

26. Калічак Ю. Л. Формування професійної компетентності у системі підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Українська освіта в умовах інтегрування в європейський простір. Збірник наукових праць: за редакцією О. Карпенко. Дрогобич: РВВ ДДПУ імені Івана Франка, 2019. С. 8088.

27. Калічак Ю. Л., Дрогомирецька Н. Т. Передумови вдосконалення фізичної складової підготовки вихователя в умовах воєнного стану. Наука, освіта, технології і суспільство: актуальні проблеми теорії та практики: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Полтава, 19 жовтня 2022 р.). Полтава: ЦФЕНД, 2022. С. 8-10.

28. Калічак Ю. Л., Дрогомирецька Н. Т. Передумови формування здоров'язбежувальної компетентності у студентів дошкільного профілю. The 3th International scientific and practical conference «Theoretical aspects of education development» (January 24-27, 2023) Warsaw, Poland. International Science Group. 2023. 352-356.

29. Калічак Ю. Л., Коваль І. О.Роль психодіагностичних методик у роботі вихователя закладу дошкільної освіти. Сучасні виклики та актуальні проблеми науки, освіти, технологій і суспільства: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Ізмаїл, 6 жовтня 2023 р.): у 2 ч. Ізмаїл: ЦФЕНД, 2023. Ч. 1. С. 18-20.

30. Калічак Ю. Л., Фідик Д. Т.Інформаційно-комунікативна компетентність у системі підготовки вихователя. The 10th International scientific and practical conference “Analysis of modern ways of development of science and scientific discussions” (November 29-December 02, 2022) Bilbao, Spain. International Science Group. 2022. P. 400-403.

31. Калічак Ю. Л., Фідик Д. Т. Місце здоров'язбережувальних технологій в освітньому середовищі сучасного закладу вищої освіти. Стратегічні пріоритети розвитку науки, освіти, технологій і суспільства: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Полтава, 9 листопада 2023 р.): у 2 ч. Полтава: ЦФЕНД, 2023. Ч. 1. С. 21-23.

32. Калічак Ю. Л., Чомко І. В. Використання сучасних інформаційних технологій у практичній підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти. The 7th International scientific and practical conference «Innovative areas of solving problems of science and practice» (November 08-11, 2022) Oslo, Norway. International Science Group. 2022.С. 398-401.

...