Управління розвитком освітнього середовища: основні чинники

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління розвитком освітнього середовища: основні чинники

Запорожцева Юлія Сергіївна

кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки та андрагогіки, комунальний заклад «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської обласної ради

Анотація

В статті розглянуто основні чинники, як складові створення сучасного освітнього середовища відповідно до вимог часу та потреб здобувачів освіти. Автор наголошує на реальному розвитку освітнього середовища завдяки інноваційній практичній діяльності вчителя через створення умов для задоволення навчальних потреб дитини в закладі освіти.

Разом з тим останні погляди на завдання національної і світової освіти, результати психолого-педагогічних досліджень вказують на те, що сучасний навчально-виховний процес повинен передбачити принципові зміни відносин між його учасниками - здобувачем освіти та вчителем. Тобто, суттєвих змін має набути діяльність викладача і учня, а це означає зміну ролей, які вони виконують в процесі освіти та виховання.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду та узагальнення основних чинників створення та розвитку ефективного, мотивуючого, розвивального, психологічного, за потреби, інклюзивного освітнього середовища у відповідності до сучасних освітніх викликів та потреб сучасного здобувача освіти.

У висновку наголошено, що управління освітнім середовищем є одним з пріоритетних напрямів педагогічної діяльності закладів освіти, який, у свою чергу, визначає якість освіти. Освітнє середовище має значний освітній потенціал, взаємодія з ним здатна забезпечити активне включення дитини в освітній процес, стимулювати її розвиток і саморозвиток. До того ж, цілісність, функціонування та взаємодія певних складових чинників якісного освітнього середовища забезпечується професійною підготовкою педагога з врахуванням європейського досвіду.

Ключові слова: освітнє середовище, розвиток діяльності педагога, потреби здобувача освіти, мотивуючий простір.

Abstract

управління освіта інклюзивний

Zaporozhtseva Yuliia Serhiyivna Candidate of Pedagogical Sciences, the Senior Teacher of Department of pedagogy and andragogy, Communal institution "Zhytomyr Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education" of the Zhytomyr Regional Council

MANAGEMENT OF THE DEVELOPMENT OF THE EDUCATIONAL ENVIRONMENT: MAIN FACTORS

The article examines the main factors as components of the creation of a modern educational environment in accordance with the requirements of time and the needs of the students of education. The author emphasizes the real development of the educational environment thanks to the innovative practical activity of the teacher through the creation of conditions for meeting the educational needs of the child in the educational institution.

At the same time, the latest views on the tasks of national and world education, the results of psychological and pedagogical research indicate that the modern educational process should foresee fundamental changes in the relations between its participants - the learner and the teacher. That is, the activity of the teacher and the student must undergo significant changes, which means changing the roles they perform in the process of education and upbringing.

The purpose of the article is to highlight the results of an analytical review and generalize the main factors of creating and developing an effective, motivating, developmental, psychological, if necessary, inclusive educational environment in accordance with modern educational challenges and the needs of a modern student of education.

The conclusion emphasizes that the management of the educational environment is one of the priority areas of pedagogical activity of educational institutions, which, in turn, determines the quality of education. The educational environment has significant educational potential, interaction with it can ensure the active inclusion of the child in the educational process, stimulate its development and self-development. In addition, pedagogical professional training taking into account European experience ensures the integrity, functioning and interaction of certain constituent factors of a quality educational environment.

Keywords: educational environment, development of pedagogical activities, needs of the student of education, motivating space.

Постановка проблеми

Завдання, поставлені в Національній доктрині розвитку освіти, перш за все спрямовані на подальше підвищення якості освіти, що надається громадянам. Соціально-економічні вимоги суспільства до системи освіти на сьогодні можуть бути сформульовані як завдання створення умов для: всебічного і гармонійного розвитку особистості як індивіда і члена суспільства, становлення і відтворення у підростаючого покоління соціальної, національної і світової культури, формування ціннісної системи, що базується на загальнолюдських і загальнокультурних цінностях; освіти, за якої передбачає формування в особистості певних здатностей до соціально значимих видів діяльності, що забезпечують її конкурентоздатність на ринках праці і, таким чином, надають можливість активної участі громадянина в соціально-економічній діяльності суспільства [1] .

Тому, перед педагогом постають виклики, на які треба реагувати вже сьогодні. Актуальність даного питання постає з нових завдань сучасної освіти та потреби вдосконалення ефективності та результативності освітнього процесу. Зокрема: посилення практичної спрямованості навчання; залучення особистого досвіду здобувача освіти; оволодіння уміннями застосовувати знання в нових ситуаціях тощо. Індикаторами готовності педагогічної спільноти розбудовувати Нову українську школу можуть служити: реакція педагога на зміни (позитивна, негативна, нейтральна); його прагнення отримати нові знання і набути нових умінь; зміна поведінки на робочому місці; організаційний розвиток діяльності школи, готовність до освітніх викликів, гнучкість, оскільки доступність і мобільність Інтернету спонукає опановувати віртуальні світи, обирати нові моделі навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Освітнє середовище вивчається ученими з різних позицій, досліджуються його психологічні, дидактичні, комунікативні, екологічні аспекти (Є. Клімов, Ю. Мануйлов, І. Суліма, О. Ярошинська та ін.), що доводить його складність і комплексність. На думку більшості дослідників, розвиток особистості в умовах освітнього середовища забезпечується не тільки цілеспрямованим впливом педагога й індивідуально-психологічними особливостями дитини (здобувача освіти), а й значною мірою цей процес залежить від оточення, соціокультурних умов та характеру міжособистісної взаємодії учасників освітнього процесу.

Поняття «освітнє середовище» тлумачиться як сукупність умов, що створюються в закладі освіти для навчання, виховання і розвитку здобувачів освіти, праці педагогічних працівників, при цьому особливий акцент робиться на безпечності такого середовища для учасників освітнього процесу [2 ].

У дослідженнях багатьох зарубіжних учених (К. Маклафлін, К. Рід, Д. Хопкінс та ін.) якість освітнього середовища закладу освіти визначається якістю просторово-предметного змісту, якістю соціальних стосунків, якістю зв'язків між просторово-предметним і соціальними компонентами даного середовища.

На нашу думку, особливу увагу заслуговує праця К. Крутій, де науковець представляє освітнє середовище як сферу взаємодії суб'єктів та характеризує його компоненти.

У контексті реформування повної загальної середньої освіти актуалізується проблема створення освітнього середовища в Новій українській школі. Її презентують дослідження Д. Косенка, М. Кудли, О. Савченко, С. Смолюк, А. Цимбалару та інших вчених. Також, модель освітнього середовища закладу загальної середньої освіти презентовано у науковій праці І. Осадчого. Таким чином, учені приходять до висновків, що саме вчителі досліджують нові підходи до викладання і навчання, створюють нетрадиційні форми освітнього процесу, створюючи на практиці інноваційне освітнє середовище.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду та узагальнення основних чинників формування та розвитку ефективного, мотивуючого, розвивального, психологічного, за потреби, інклюзивного освітнього середовища у відповідності до сучасних освітніх викликів та потреб сучасного здобувача освіти.

Виклад основного матеріалу

Одним з компонентів формули Нової української школи є освітнє середовище, яке є безпечним, інклюзивним, сприяє вільному розвитку здобувачів освіти.

Наступність між початковою та базовою школами обов'язково здійснюється через створення комфортного психологічного клімату в дитячому колективі, забезпечення права вибору, формування спільних цінностей, правил, розвиток відповідальності, участі здобувачів освіти в організації та розбудові освітнього середовища, продовження активної співпраці з батьками та іншими учасниками освітнього процесу.

Так, модернізація української освіти, впровадження концепції Нової української школи зумовлюють потребу в оновленні освітнього змісту, структури, форм і методів сучасного навчання, адаптації здобувача освіти до сучасного стрімкого соціального життя. Перед освітою стає нова мета- виховання здобувача освіти, його системний гармонійний розвиток, збагачення життєвого досвіду на основі загальнолюдських та національних цінностей, формування та розвиток ключових й предметних компетентностей.

Поняття освітнього середовища можна розглядати з позицій суб'єкта та об'єкта навчальної діяльності, а саме:

1) освітнє середовище (з позиції суб'єкта) - це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться у соціальному і просторово-предметному оточенні;

2) освітнє середовище (з позицій об'єкта) - це сукупність об'єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об'єктів, необхідних для успішного функціонування освіти [3].

Аналітичний огляд проблемного запиту «Що таке, на Вашу думку, освітнє середовище закладу освіти?», серед опитуваних педагогів (слухачів курсів підвищення кваліфікації КЗ Житомирського ОІППО» ЖОР), свідчить, що переважна більшість (73,8%) розуміє сутність даного поняття. Педагоги цілком правильно зазначили, що це «умови, які створені в закладі для ефективного навчання, виховання і розвитку здобувачів освіти». 16,7% з опитуваних ототожнюють цю дефініцію з предметно - просторовим наповненням. І всього 9,5% розуміють освітнє середовище як «концепції, стандарти, програми, які задають систему вимог для здійснення освітнього процесу. Відповіді респондентів на питання «Опишіть, яким Ви бачите сучасне освітнє середовище закладу освіти» є підтвердженням таких результатів. А своє конкретне розуміння сутності досліджуваного поняття педагоги виявляли через його характеристики: «Я бачу його осучасненим, в якому впроваджено сучасні, креативні рішення у програмному та адаптивному забезпеченні, адже навчання традиційними засобами, на мою думку, дітям тепер не цікаве», «Сучасне освітнє середовище закладу освіти має виконувати свої основні завдання: забезпечувати всебічний розвиток здобувачів освіти, враховувати індивідуальні, вікові, психологічні особливості розвитку та саморозвитку вихованців», «Комфортне та зрозуміле для дітей, у якому вони зможуть розвиватися та відпочивати». До того ж респонденти вказували, що середовище має бути безпечним для дітей, сучасним, доступним, якісним. Окремі описи стосувалися характеристик будівель, приміщень закладу освіти (14,3%), програмного і технічного забезпечення (21,4%),а також системи комунікації (4,8%). На жаль, не всі розуміли «безпечність» як вільне середовище від будь-якої дискримінації та насилля, а в значення «технічне забезпечення освітнього процесу» корелювалося з «методичним». Наступне питання: «Яким вимогам, на Вашу думку, має відповідати освітнє середовище закладу освіти? Проранжуйте їх», передбачало визначення пріоритетних вимог до освітнього середовища. Як вже зазначалося раніше, пріоритетною вимогою у створенні освітнього середовища в закладі освіти є його безпечність для всіх учасників освітнього процесу. Таким чином, відповіді респондентів переконують, що, в цілому (69,1%), вони розуміються на сутності поняття «освітнє середовище», вимог до нього і виявляють певну здатність застосовувати свої знання у деяких практичних ситуаціях. Проте, уточнення потребують розуміння освітянами понять «методичне забезпечення», «ситуація успіху», «зовнішня мотивація» та «безпечне середовище» у значенні не лише безпеки приміщення, а освітнього середовища, вільного від будь-яких проявів дискримінації та насилля, що зорієнтує педагога на практичне формування та розвиток ефективного освітнього середовища.

Також, спираючись на опитування, можемо констатувати, що педагоги мало обізнані із зарубіжним (фінський, ізраїльський) досвідом формування освітнього середовища в закладах освіти. Це має стати перспективою для подальшого їх професійного розвитку.

Звичайно, важко передбачити майбутнє на 100%, однак до нього можна підготуватися. Сьогоднішні вчителі відзначають, що у школу прийшло нове покоління мешканців Мережі, у яких високі технології закладені від народження. Виникає суперечність між потребами учнів і можливостями школи, її неспроможністю забезпечити нову якість життя сучасного покоління здобувачів освіти. Закономірною є поява у формулі Нової української школи такого складника, як «інтеграція змісту освітнього середовища», що розуміється як сучасний простір, сукупність умов, засобів і технологій для комфортного навчання учнів, вчителів і самих батьків, що створюється не лише у стінах навчального закладу, а й усюди, де перебуває учень.

Таким чином, проведення занять такого характеру вимагають від педагогів високого рівня креативності, інноваційності, професіоналізму. А це вимагає суттєвих змін та оновлення системи освіти, збалансування співіснування традиційної та інноваційної моделі організації освітнього процесу, поєднання творчого досвіду педагогів, їх готовність до навчання, відповідно освітніх викликів, досконале володіння класичною методикою, віковою психологією із впровадженням новацій: сучасних педагогічних технологій, елементів технологій, варіативних курсів, авторських програм, інтерактивних засобів навчання, нестандартних підходів в організації освітнього процесу здобувачів освіти, впровадження експериментальної роботи, використання методу проєктів, компетентнісного підходу, а відтак - створення освітнього середовища, адаптованого до сучасних освітніх вимог та потреб сучасної дитини.

Рушієм навчання й соціальної, культурної та фізичної діяльності, на сьогодні, стає цікавість, вмотивованість здобувача освіти. Головна причина викликів, з якими нині стикаються сьогоднішні педагоги в закладах освіти - низька залученість, пасивні форми й методи навчання/викладання, не готовність /не бажання навчатися, відсутність електронних дидактичних інструментів, альтернатива у виборі програми/підручника, управлінський фактор тощо. Таким чином, вагомими критеріями успіху/неуспіху школи має бути цікавість, залученість та продуктивність /ефективність навчання.

Ну думку В.В. Лапінського, ефективність застосування засобів навчання нового покоління залежить від застосування в процесі їх розробки та визначення місця в освітньому процесі раціональних підходів, а саме: 1) відповідність дидактичним принципам щодо способів та форм подання навчального матеріалу; 2) забезпечення відкритості (для вчителя/викладача) у доборі та модифікації засобів управління навчальною діяльністю; 3) забезпечення цілеспрямованості навчання, що здійснюється через поінформованість здобувача освіти стосовно локальної та віддаленої мети навчання, способів визначення ним самим ступеня власної наближеності до цієї мети, стимулюванні пізнавальної активності, яка спрямована на досягнення поставленої мети; 3) креативність, яка полягає в тому, що подання навчального матеріалу з використанням засобу навчання має бути спрямоване на формування логічного та системного мислення, творчого підходу й здатності здобувача освіти «творити», самостійно виконувати діяльність, спрямовану на досягнення навчальної мети; 4) когнітивність, яка полягає в тому, що використання засобу навчання забезпечує можливість такого подання навчального матеріалу, яке сприяє стимулюванню розумової активності, спрямованої на доопрацювання, отримання інформації шляхом аналізу змісту «інформаційного кадру» і наступного синтезу; 5) мотивація освітньої діяльності здобувачів освіти, яка пробуджується не лише зацікавленістю в навчанні та усвідомленні необхідності засвоєння знань, а й емоційністю освітнього процесу, що реалізується через інтерактивне навчання; 6) забезпечення індивідуального навчання, що базується на індивідуалізації процесу навчання, та динамічність навчання за рахунок диференційованого підходу; 7) забезпечення можливості організації інтерактивного навчання за умов колективної (групової) організаційної форми навчання; 8) наявність контролю на всіх етапах навчання з метою забезпечення індивідуального коригування обсягів поданого навчального матеріалу; 9) забезпечення можливості здійснювати зворотній зв'язок для одержання відомостей щодо зроблених здобувачем освіти помилок і про засоби їх виправлення або уникнення; 10) забезпечення багаторівневої організації роботи з навчальним матеріалом шляхом отримання детальних пояснень та повернення до початку; 11) забезпечення гнучкості навчання шляхом надання можливості здобувачеві самостійно приймати рішення щодо стратегії навчання, обирати час навчання, послідовність, обсяг, швидкість подання навчального матеріалу, використання підказок та допомоги; 12) забезпечення надійності, цілісності системи та коректності її роботи [4].

Сучасні виклики освіти вимагають проектування і розроблення таких засобів навчання, використання яких дозволило б поєднати різні види інформаційного середовища (тексти, музику, графіку, звук, реалістичні зображення) з діяльнісною (інтерактивною) формою навчання, що дає можливість підвищити мотивацію навчання за рахунок візуалізації, мультимедійного подання моделей об'єктів вивчення тощо. Нові й сучасні технології, ефективні форми та методи навчання повинні створювати нове обличчя закладу освіти. Основним джерелом інформації, місцем зустрічі, територією розваг виступає Інтернет, телебачення, преса з безмежними можливостями - ця віртуальна реальність формує спосіб мислення дитини. Тому, щоб формувати освіту майбутнього, необхідно будувати освітнє середовище Нової української школи відповідно до сучасних викликів сьогодення.

В основу діяльності має бути покладено пріоритет цінності дитинства; спрямування освітнього процесу на різнобічний розвиток вихованців; забезпечення комфортних умов. Інтеграція стає для всіх учасників освітнього процесу школою співпраці та взаємодії, що допомагає разом просуватися до спільної мети [5].

Використовуючи інтегровані технології, учитель втілює інноваційну ідею створення розвивального й ефективного освітнього середовища, яке формується, вдосконалюється й реалізується у процесі практичної діяльності. Таким чином воно постійно змінюється, розвивається, виступаючи інструментом переходу від наявного стану системи до бажаного. Мотивуюче освітнє середовище вибудовується навколо дитини, її освітніх потреб й інтересів та враховує вплив сучасних трендів на освітню систему в цілому. Так з'являється, відкрите інформаційне освітнє середовище, ігрове, віртуальне та багатофункціональне. Освітню активність дитини зумовлює соціальне і психодидактичне оточення, яке створює вчитель, умови, що включають дитину у просторово-предметний простір та у суб'єктно - суб'єктну взаємодію, відображаючись у її особистісному розвитку.

Раціонально реалізовані, вчасно скореговані й направлені на розвиток інтерактивні методи навчання захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та стимулюють мотивацію, навчають самостійного мислення, адаптивності та дій. Від рівня професійних умінь, методів викладання, стилю взаємодії конкретного вчителя залежить, в загальному, зворотній зв'язок в освітньому процесі: ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів, результативність процесу навчання, психологічний комфорт кожної дитини тощо. Це може бути забезпечено через:

- відповідність віковим особливостям (гра, дослідницька діяльність, проект тощо);

- побудову освітнього процесу радісного характеру (активності та позитивний психологічний клімат);

- збільшення часу на інтерактивну діяльність, творчість;

- обмеження обсягу домашнього завдання;

- проведення різноманітних за формою уроків/занять;

- робота в групах, дослідження та спостереження тощо;

- здійснення ретельного добору змісту, методів, прийомів, технологій навчання з урахуванням психоемоційних особливостей здобувачів освіти певного колективу тощо [5; 7].

Активні форми та методи навчання, серед яких: моделювання професійних ситуацій, кейс-метод, ділові і рольові ігри, інтерактивні технології, технології розв'язання дискусійний питань, тренінги, проєктна технологія, стратегії критичного мислення, технології розвитку творчих здібностей, формувальне оцінювання, створення ситуації успіху для здобувача освіти тощо відіграють велику роль у забезпеченні розвиваючого навчання та формуванні й реалізації ефективного освітнього середовища.

Складовими чинниками освітнього середовища можуть бути в тій чи іншій мірі: фізичне оточення (стан будівлі, дизайн та доступність приміщень; можливості розміщення та переміщення учнів); людський фактор (наповнюваність класів, характеристика здобувачів освіти, рівень підготовки вчителів); програми навчання (характер змісту, технології, стиль та методи навчання; форми навчальної діяльності, характер контролю); інформаційне оточення (технічне забезпечення, контроль, наявність та доступність швидкісного інтернету, локальна шкільна мережа, власний шкільний сайт, електронні ресурси працівників школи) тощо.

Якість такої розбудови освітнього середовища заклад може більш детально перевірити за індикаторами, сформульованими в Абетці для директора. Виокремлюють чотири ознаки безпечного освітнього середовища:

1. Якість міжособистісних взаємин, які визначають: позитивні чинники (довіра, доброзичливість, схвалення, толерантність); негативні чинники (агресивність, конфліктність, ворожість, маніпулятивність);

2. Захищеність в освітньому середовищі: ознака відсутності насильства у всіх його видах, формах для всіх учасників освітнього процесу;

3. Задоволеність освітнім середовищем - задоволення базових потреб дитини у - допомозі та підтримці; збереженні та підвищенні її самооцінки; пізнанні та діяльності; розвитку здібностей та можливостей;

4. Комфортність освітнього середовища: оцінка емоцій, почуттів та переживань, що домінують у процесі взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.

Створення рівних можливостей навчатися, задоволення освітніх потреб обдарованих дітей, дітей з особливими освітніми потребами, забезпечення доступності будь-якого куточка закладу для них пов'язано з приведенням модифікації та адаптації освітнього середовища до потреб кожного учня з урахуванням принципів універсального дизайну [5; 6].

Алгоритм розбудови освітнього середовища можна умовно представити у вигляді такого ланцюжка: моніторинг, проєктування, розбудова, покращення [7]. Аналіз стану та тенденцій розвитку соціуму надає можливість прогнозувати подальший розвиток системи освіти, структура, склад і характер діяльності якої мають відповідати соціальним, науковим і технологічним цілям, відповідно, умовам розвитку суспільства та внутрішнім цілям і потребам самої системи освіти[4].

Висновки

В умовах інтеграції системи української освіти в європейський освітній простір вона набуває особливої уваги. Одним з пріоритетних напрямів педагогічної діяльності закладів освіти, який і визначає її якість стає формування освітнього середовища. Формування та впровадження ефективного освітнього середовища має значний освітній потенціал, взаємодія з ним здатна забезпечити активне включення дитини в освітній процес, стимулювати її розвиток і саморозвиток.

Головне завдання сучасного педагога - відкрити закладений потенціал кожного здобувача освіти для цілеспрямованого його саморозвитку.

Трансформація освіти має полягати у створенні найкращих умов, щоб стати залученими, реалізованими особистостями, чуйними та продуктивними громадянами, проте, інколи, освітні практики часто призводять до протилежних наслідків. Шлях української освіти - це слугувати потребам кожної дитини через гнучку взаємодію та різні способи навчання, допомагати здобувачу освіти проявляти найкраще.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальших наукових розвідок потребують деякі аспекти професійної підготовки та розвитку педагогів щодо створення освітнього середовища в закладах освіти на основі впровадження європейського досвіду з включенням певних компонентів, що забезпечує цілісність і функціонування системи освіти.

Література:

1. Про Національну доктрину розвитку освіти 2023. Режим доступу: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/347/2002#Text

2. Ярошинська О.О. Теоретичні і методичні засади проектування освітнього середовища професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи : автореф. дис. .. д-ра пед. наук : 13.00.04 / Ярошинська Олена Олександрівна; Житомир. держ. ун-т ім. Івана Франка. Житомир, 2015. 40 с.

3. Осадчий І. Про освітню послугу, освітнє середовище та партнерство у сфері загальної середньої освіти. Режим доступу: http://education-ua.org/ua/component/content/ article/12-articles/1314-pro-osvitnyu-poslugu-svitne-seredovishche-ta-partnerstvo-u-sferi-zagalnoji- serednoji-osviti?fbclid=IwAR36ofC

4. Комп'ютерно-орієнтоване навчальне середовище та вимоги до його реалізації. В Лапінський, М Шут - Наукові записки.- Кіровоград: РВВКДПУ, 2008

5 Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/integracia-v-osviti-integrovane-navcanna- v-novij -ukrainskij -skoli- 166667.html

6. Абетка для директора школи, 2-е видання , 2021 Режим доступу: https://sqe.gov.ua/ abetka-dlya-dyrektora-2021/

7. Новий освітній простір. Мотивуючий простір. Режим доступу: https://decentrali zation.gov.ua/uploads/library/file/407/NOP_Motivuyuchiyprostir.Pdf

References:

1. Pro Nacionalnu doktrynu rozvytky osvity 2023 [About the National Doctrine of Education Development 2023]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2002# Text [in Ukrainian].

2. Yaroshynska O.O.Teoretychni I metodychni zasady proektuvannia osvitnogo seredovyscha profesiynoyi pidgotovki maybutnih uchyteliv pochatkovoyi shkoly [Theoretical and methodological principles of designing an educational environment for professional training of future primary school teachers].Extended abstract of Doctor's thesis. Zhytomyr: ZhytSY [in Ukrainian].

3. Osadchiy I. Pro osvitniu poslugu, osvitne seredovysche ta partnerstvo u sferi zagalnoiy serednioiy osvity [About the educational service, educational environment and partnership in the field of general secondary education]. Retrieved from: http://education-ua.org/ua/component/content/ article/12-articles/1314-pro-osvitnyu-poslugu-svitne-seredovishche-ta-partnerstvo-u-sferi-zagalnoji- serednoji-osviti?fbclid=IwAR36ofC [in Ukrainian].

4. Lapinskiu V.V., Shut M. (2008) Kompiuterno-oriientovane navchalne seredovusche ta vumogy do yogo realizaciyi.[Computer-oriented learning environment and requirements for its implementation]. Naukovi zapuski- Proceedings- Kirovograd:RVVKDPU - 2008.

5. Retrieved from: https://vseosvita.ua/library/integracia-v-osviti-integrovane-navcanna- v-novij-ukrainskij-skoli-166667.html [in Ukrainian].

6. Abetka dla dyrektora shkoly, 2-e vydannia, (2001). [Alphabet for the school director, 2nd edition 92001)].Retrieved from https://sqe.gov.ua/abetka-dlya-dyrektora-2021/ [in Ukrainian].

7. Novyi osvitniy prostir. Motyvuyuchyi prostir. [New educational space. Motivating space]. Retrieved from ttps://decentralization.gov.ua/uploads/libraryfile/407/NOP_Motivuyuchiy prostir.Pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru