Інтерактивні технології у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Інтерактивні технології у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх педагогів

Валентина Матіяш, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

педагогіки і методики початкової та дошкільної освіти

Тетяна Гладюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

педагогіки і методики початкової та дошкільної освіти

Микола Гладюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

хімії та методики її навчання

Анатолій Баньковський, заслужений працівник культури України,

доцент кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва

Валентина Водяна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

педагогіки і методики початкової та дошкільної освіти

Стаття присвячена інтерактивним технологіям у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх педагогів. Результати дослідження показують, що загальнокультурна компетентність педагогів є комплексним поняттям, яке залежить від безперервного навчання, особистої мотивації та здатності до культурної адаптації. Це є важливим фактором для ефективної культурної інтеграції та формування всебічно розвинених особистостей. Практичне значення дослідження полягає у впровадженні інтерактивних технологій у процес підготовки педагогів, що слугує поліпшенню їх загальнокультурної компетентності та ефективній майбутній професійній діяльності.

Ключові слова: інтерактивні технології; загальнокультурна компетентність; майбутні педагоги; культурна адаптація; освітній процес; заклад вищої освіти.

Valentyna Matiiash, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy and Methods of Primary and Preschool Education Department

Tetiana Hladiuk, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy and Methods of Primary and Preschool Education Department

Mykola Hladiuk, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Chemistry and Methods of its Teaching Department

Anatolii Bankovskyi, Honored Worker of Culture of Ukraine, Associate Professor of the Musicology and Methodology of Musical Art Department

Valentyna Vodiana, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Pedagogy and Methods of Primary and Preschool Education Department, Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University

Interactive technologies in the formation of general cultural literacy of future teachers

The article focuses on interactive technologies in shaping the general cultural literacy of future teachers. The aim of the study is to explore interactive technologies used in the training process of future teachers and the development of their general cultural competence. General scientific methods of cognition, such as analysis, synthesis, induction, deduction, comparison, and generalization, were employed in the research. The general cultural competence of teachers is the ability to function effectively in diverse cultural environments and to promote the cultural development of students. This concept includes three main levels: cognitive, value-orientation, and communicative-activity. The cognitive level focuses on acquiring theoretical knowledge about culture, expanding students' cultural horizons, and enabling critical evaluation of cultural achievements. The value-orientation level involves engaging students in cultural activities, fostering the formation of personal values and orientations. The communicative-activity level ensures practical interaction and joint creativity, developing students' social and organizational competencies. The research results show that the general cultural competence of teachers is a complex concept dependent on continuous learning, personal motivation, and the ability to adapt culturally. It is a crucial factor for effective cultural integration and the formation of well-rounded individuals. General cultural competence encompasses several approaches: cultural, activity-based, personal, and systemic. Each of these approaches contributes to personal development and effective functioning in various life spheres. The use of interactive technologies, such as virtual cultural expeditions, role-playing games, online courses, and virtual classrooms, provides comprehensive student development, integrating theoretical knowledge with practical skills. This forms social and organizational competencies necessary for future teachers. The practical significance of the study lies in the implementation of interactive technologies in the teacher training process, enhancing their general cultural competence and professional effectiveness.

Keywords: interactive technologies; general cultural literacy; future teachers; cultural adaptation; educational process.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна освіта перебуває під впливом численних викликів, пов'язаних з необхідністю підвищення якості підготовки майбутніх педагогів. Традиційні методи навчання часто не відповідають вимогам сучасності, що підкреслює важливість інтеграції інтерактивних технологій в освітній процес. Ці технології сприяють формуванню активного та залученого освітнього середовища, яке стимулює розвиток критичного мислення і комунікативних навичок у студентів.

Глобалізація та збільшення кількості іноземних студентів вимагають нових підходів до навчання і виховання. Впровадження інтерактивних технологій сприяє не лише поліпшенню академічних результатів, але й інтеграції студентів з різних культурних середовищ, створюючи більш толерантну освітню спільноту.

Формування загальнокультурної компетентності є ключовим елементом підготовки майбутніх педагогів. Загальнокультурна компетентність сприяє розвитку всебічно освіченої особистості, здатної до міжкультурної комунікації та розуміння глобальних процесів у галузі педагогічної освіти. Інтерактивні технології відіграють важливу роль у професійній підготовці майбутніх фахівців педагогічної галузі, надаючи їм можливості для глибшого пізнання і взаємодії з різноманітними культурними контекстами.

Аналіз останніх наукових статей та публікацій. Питання інтерактивних технологій у формуванні загальнокультурної компетентності майбутніх педагогів є достатньо дослідженим у вітчизняній науковій літературі. Важливий вклад у цю тему зробили такі автори, як І. Зязюн [3], В. Калінін [4], М. Князян [5], В. Ковальчук [6], І. Микитюк [7].

І. Зязюн розглядає основи педагогічної майстерності та методи їх впровадження в навчальний процес. В. Калінін досліджує процес формування соціокультурної компетентності майбутніх вчителів іноземної мови в контексті їх професійно-педагогічної підготовки. М. Князян аналізує загальнокультурну компетентність майбутніх учителів як наукову проблему, визначаючи її основні складові та шляхи розвитку. В. Ковальчук акцентує увагу на професіоналізмі викладача, підкреслюючи, що інтерактивні методи навчання є ключовими для розвитку професійних компетенцій педагогів. Вона зазначає, що сучасний викладач повинен володіти не лише глибокими знаннями з предмету, але й вміти ефективно комунікувати та взаємодіяти зі студентами, використовуючи інноваційні підходи. І. Микитюк досліджує сутність педагогічної культури як суспільно-історичного явища, підкреслюючи роль інтерактивних технологій у розвитку педагогічної культури.

Для дослідження використовувалася і експертна література, це публікації у сучасних інтернет-виданнях, таких як SweetStudy [12], які висвітлюють сучасні аспекти формування культурної компетентності у педагогів.

Попри достатню кількість літератури з теми, відчувається нестача систематизованого матеріалу з проблеми дослідження. Тому із використанням різних методів наукового пізнання було проаналізовано, згруповано та систематизовано інформацію і подано у світлі теми дослідження.

Мета дослідження - охарактеризувати інтерактивні технології, що використовуються у процесі підготовки майбутніх педагогів з метою формування їх загальнокультурної компетентності.

Виклад основного матеріалу

Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні значною мірою зумовлений суттєвими суспільними змінами, зокрема, глобалізацією та швидкою цифровізацією, яка проникає у всі сфери життя і стає звичайним способом взаємодії. У багатьох ЗВО країни з'являється культурний розрив у комунікаційному освітньому просторі, оскільки дедалі більше педагогів обслуговують студентів з різноманітних культурних середовищ, що пов'язано зі значними демографічними змінами та відкритістю світової педагогічної системи [11]. Культурна різниця яка виникає між студентами та педагогами, може впливати на їх академічну успішність, сприяти виникненню розривів у навчальних досягненнях серед різних груп здобувачів освіти.

Закон України “Про Освіту” [2] та “Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті” [8] спрямовують вищу педагогічну освіту на забезпечення фундаментальної наукової та професійної підготовки педагогів з метою забезпечення вимоги щодо надання рівних можливостей доступу до освіти усіх її здобувачів, незалежно від таких факторів, як вік, стать, раса, громадянство, національність, політичні, релігійні або інші переконання, а також інші обставини і характеристики [2].

Основою професійної підготовки фахівців у ХХІ ст. є розвиток, культуротворча домінанта та виховання відповідальної особистості. Це приводить до актуалізації функцій педагогічної культури, яка “генетично” пов'язана з духовною та професійною культурою.

Загальнокультурна компетентність дає можливість успішно навчати здобувачів освіти, які походять з інших культур. Вона передбачає розвиток певної особистої і міжособистісної обізнаності та чутливості, оволодіння певним обсягом культурних знань й освоєння набору навичок, які цілісно становлять основу ефективного міжкультурного навчання [12].

Педагогічні цінності, основу яких становлять духовні цінності, є стійкими орієнтирами, за якими особистість співвідносить своє життя і педагогічну діяльність. Водночас стоїть завдання забезпечити достатню взаємодію між духовними цінностями і цифровими засобам, створюючи баланс між ними. На сучасному етапі розвитку української освіти спостерігається явна суперечність між потребою у підвищенні педагогічної культури викладачів і недостатньою інтеграцією цифрових технологій та використанням інтерактивних методів навчання. Актуальність цього питання уже усвідомлюється значною частиною викладачів. Вони розуміють, що потрібно розвивати свої навички у напрямі цифрових технологій і створювати такі взаємодії, які будуть відповідати очікуванням майбутніх поколінь [5].

Загальнокультурна компетентність педагогів включає здатність ефективно функціонувати в різноманітних культурних середовищах та сприяти культурному розвитку студентів. Визначення цього поняття вимагає розгляду культури як складного, багатоаспектного феномену, що формується протягом всього життя індивіда і залежить від численних факторів, таких як освіта, соціальні умови та мотивація до саморозвитку [10, 6-42]. Загальнокультурна компетентність передбачає наявність у педагога не тільки знань, але й умінь та навичок, що сприяють культурній інтеграції і саморозвитку.

Структура загальнокультурної компетентності може бути розглянута на трьох рівнях: когнітивному, ціннісно-орієнтаційному та комунікативно-діяльнісному.

Когнітивний рівень: включає засвоєння теоретичних знань про культуру. Це передбачає вивчення різних аспектів культури, таких як історія, література, мистецтво, традиції, філософія, соціальні структури. Завдяки цьому студенти можуть розширювати свій культурний горизонт, набуваючи розуміння культурних явищ та їхнього значення у формуванні суспільства. Знання на цьому рівні дають змогу критично оцінювати культурні досягнення і розуміти їхній вплив на сучасність.

Ціннісно-орієнтаційний рівень: полягає у залученні студентів до культури через духовне спілкування та емоційні переживання. Це сприяє формуванню особистих цінностей і орієнтацій. На цьому рівні студенти беруть участь у культурних заходах, таких як відвідування виставок, театральних постановок, музичних концертів, літературних читань та інших подій, що дає їм змогу відчути емоційний вплив культури. Цей рівень допомагає студентам розвивати емпатію, естетичний смак та розуміння моральних й етичних норм, які закладені у культурних феноменах.

Комунікативно-діяльнісний рівень: забезпечує засвоєння культури через спільну творчість та діяльність, спрямовану на міжкультурну взаємодію. Це може включати участь у різних культурних проєктах, колективних заходах, дискусіях, обміні досвідом з представниками інших культур, а також у креативних ініціативах, таких як мистецькі студії, літературні гуртки або театральні колективи. На цьому рівні студенти не лише набувають практичних навичок міжкультурного спілкування, але й навчаються працювати в команді, що розвиває їхні соціальні й організаційні компетенції.

Ці три рівні взаємопов'язані і разом формують комплексне розуміння культури, що є невід'ємною частиною загальної освіти студентів і сприяє їх всебічному розвитку [5, 164-170] (табл. 1)

інтерактивний загальнокультурна компетентність педагог

Таблиця 1

Рівні загальнокультурної компетентності