Музичне виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл кнр: традиції і новації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Музичне виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл кнр: традиції і новації

Жанна Сироткіна кандидат педагогічних наук, доцент Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

АНОТАЦІЯ

Актуальність статті спрямована на розкриття сучасного вектору розвитку музично - педагогічної освіти у загальноосвітній школі КНР. Відзначено, що важливим стимулом розвитку шкільної системи КНР загалом та музичного виховання як її частини стали зміни, що сталися у країні. Починаючи з заснування КНР до періоду реформ, інновацій та відкритості, мета та завдання загального музичного виховання змінюються, наближаючись до затверджуваних у передовій світовій практиці. Сучасна естетична думка Китаю формується на початку XX століття. Знання про європейське естетичне виховання на державному рівні проникають у країну у перші роки після утворення КНР. З цього часу музично -педагогічна освіта розглядається як важливий елемент загального виховання у школі. Учні мають змогу розширювати музичний світогляд, вивчаючи найкращі твори китайської народної музики, видатні зарубіжні твори, засвоювати основні музичні знання та прості навики музичного виконавства. Отже, з епохи «реформ і відкритості», зміни, що відбуваються в країні, зумовлені доступом до досягнень світової педагогічної теорії та практики, є імпульсом до творчого оновлення педагогічного процесу та його інтенсифікації у загальноосвітніх школах КНР. Доведено, що одним з першочергових завдань, що стоять перед сучасною музично-педагогічною освітою в Китаї, є виховання в учнях любові до своєї країни, народу, праці, прагнення виховати людей досконалими, високо моральними, освіченими та дисциплінованими будівельниками держави. Відповідно до цієї концепції, в китайській системі освіти реалізується загальнорозвиваючий потенціал музичного мистецтва, спрямований на всебічний та гармонійний розвиток особистості, виховання в неї високо моральних якостей та естетичних ідеалів, етичних норм поведінки. У статті представлені результати дослідження становлення музичного виховання КНР з інтеграційним напрямом на фоні національного культурного контексту. У ході дослідження виявлена проблема на фоні процесів глобалізації, яка бере початок із часом закінчення монархічного режиму в Китаї в XX столітті, але в умовах сучасності носить інтегрований розвиваючий характер. Зроблений висновок про те, що інновації як новий виток розвитку музично-педагогічної освіти КНР повинні базуватися на національних традиційних культурах у синтезі з освоєнням і переосмисленням західних цінностей у контексті збереження національної культури. музично педагогічна освіта національна культура

Ключові слова: музично-педагогічна освіта, сучасне музичне виховання старшокласників загальноосвітньої школи КНР, інноваційні підходи, інтегрований процес, традиційна національна культура.

MUSIC EDUCATION OF HIGH SCHOOL STUDENTS IN SECONDARY SCHOOLS OF THE PRC: TRADITIONS AND INNOVATIONS

Zhanna Syrotkina

PhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor Izmail State University of Humanities,

Ukraine

ABSTRACT

The relevance of the article is aimed at revealing the modern vector of the development of musical and pedagogical education in the comprehensive school of the People's Republic of China. It was noted that an important stimulus for the development of the school system of the People's Republic of China in general and musical education as part of it were the changes that took place in the country. Starting from the founding of the People's Republic of China to the period of reform, innovation and openness, the goal and objectives of general music education have been changing, approaching those approved in world best practice. The modern aesthetic thought of China was formed at the beginning of the 20 th century. Knowledge of European aesthetic education at the state level penetrated the country in the first years after the formation of the People's Republic of China. Since then, musical and pedagogical education has been considered an important element of general education at school. Students have the opportunity to expand their musical outlook by studying the best works of Chinese folk music, outstanding foreign works, mastering basic musical knowledge and simple musical performance skills. Therefore, since the era of "reforms and openness ", the changes taking place in the country, caused by access to the achievements of world pedagogical theory and practice, are an impetus for creative renewal of the pedagogical process and its intensification in secondary schools of the People's Republic of China. It has been proven that one of the primary tasks facing modern music and pedagogical education in China is the education in students of love for their country, people, work, and the desire to educate people as perfect, highly moral, educated and disciplined builders of the state. According to this concept, in the Chinese education system, the overall development potential of musical art is realized, aimed at the comprehensive and harmonious development of the personality, the education of high moral qualities and aesthetic ideals, ethical norms of behavior. The article presents the results of research on the development of music education in the People's Republic of China with an integration direction against the background of the national cultural context. In the course of the study, a problem was identified against the background of globalization processes, which originates with the end of the monarchical regime in China in the 20th century, but in modern conditions has an integrated developing character. It is concluded that innovations as a new round of development of music- pedagogical education of the People's Republic of China should be based on national traditional cultures in synthesis with the development and reinterpretation of Western values in the context of preservation of national culture.

Key words: musical and pedagogical education, modern musical education of senior high school students of the Chinese People's Republic of China, innovative approaches, integrated process, traditional national culture.

Постановка проблеми

Підвищення конкурентоспроможності будь-якої країни у сучасному світі передбачає перехід від екстенсивного використання людських ресурсів з низьким рівнем базової професійної підготовки до інтенсивного використання висококваліфікованих кадрів, адаптованих до умов соціально-орієнтованої економіки інноваційного типу. Побудова такої економіки вимагає формування в країні цілісної системи ефективного перетворення сучасних знань на нові технології, продукти та послуги, що знаходять своїх реальних споживачів на національних чи світових ринках, тобто потребують розробки ефективної національної інноваційної системи.

Реалізація цієї мети передбачає ефективне функціонування та гармонійний розвиток кількох основних підсистем. Однією з найважливіших підсистем національної інноваційної системи є підсистема закладів загальної освіти, головним призначенням якої є формування конкурентоспроможного, висококваліфікованого фахівця з професійними та життєвими компетенціями, що відповідають потребам сучасного розвитку національної педагогічної освіти. Сучасна картина світу з її розмиванням культурних кордонів на фоні глобалізації демонструє все більшу тенденцію до взаємного впровадження, осмислення та освоєння культури. Так здійснюється процес взаємної або невзаємної інтеграції культурного досвіду. Ми бачимо в цьому позитивний аспект: подібно тому, як на мікрорівневі наукові дослідження носять міждисциплінарний характер, на макрорівні знання культури інших країн допомагає глибше усвідомити особливості родової культури на фоні полярних явищ. Однак тут виникає проблема збереження національного самосвідомості, а не подання вихідної культури шляхом обґрунтування ціннісних орієнтирів як базових процесів. Панорама дослідної літератури дозволяє розглянути потенціал інноваційних підходів до навчання у музично-педагогічній освіті Китайської народної республіки на перетині питань глобалізації та національних традицій. Незважаючи на велику кількість досліджень особливостей того чи іншого етапу в історії музично-педагогічної освіти в КНР, ми знаходимо пробіл у відношенні вивчення ціннісних орієнтирів потенційних інновацій в освіті, що і визначає мету нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень

Питання організації музичного виховання у КНР широко обговорюються в педагогічних і наукових колах. Існує велика кількість робіт - статей, монографій, методичних розробок, програм на дану тематику, довідкових матеріалів в електронних бібліотеках. Узагальнення та аналіз цього комплексу було зведено нами до основних тематичних категорій. Так, історія музичної освіти в Китаї відображена в роботах Біань Мена, Ван Сяо, Ван Цзаїдуна, Ван Чанкуя, Лі Чжо(Шу Сінчен, 1981). Роботи Яо Сіюаня, Сюі Руї, Сюї Жуїя, Лі Хуа висвітлюють мету, зміст освітнього процесу, аналіз навчальних матеріалів(Цінь Чжимінь, 1904). Обґрунтування реформ у галузі музичної освіти ситетів КНР присвячено публікації Цзян Яня, Чжан Жаня, Чжан І(Чжао Цзінь, 2018). Також існує ряд досліджень, у яких схарактеризовано зарубіжні інновації систем шкільного музичного виховання К. Орфа, Е. Жак-Далькроза, З. Кодая, і навіть китайських фахівців, які адаптують цей досвід (Ху І, 2008). Музичне виховання дітей у КНР є багатостороннім процесом, зумовленим системою загальної художньої освіти, що склалася у Китаї, також сучасними науковими підходами до змісту професійної діяльності вчителя музики у загальноосвітній школі (О. Реброва, В. Черкасов, Г. Ципін, К. Шевченко, Л. Школяр) (Чжао Цзін, 2018). Висновки про естетичне виховання як продукт ціннісно-смислової філософської категорії та про музику як особливий естетичний феномен дозволили спиратися у процесі дослідження на знання культурологічного характеру: висновки представників педагогічної (Лю Ічао, Люй Дончунь, Сюй Біхуей, Цзінь Сінь, Цзюй Чжаочунь, Чжао Лінлі, Чжу Сяохуей, Чень Хуа) та психологічної (Л. Виготський, С. Зінченко, Ван Лей, Дін Чжен) науки, що розкривають зв'язок сучасного музично - педагогічного виховання з культурою і фіксують розуміння естетичного виховання з позицій єдності традиційних та новітніх складових; фундаментальне положення про виховний потенціал музичної освіти (Д. Кабалевський, Ван Хуайцзянь, Пен Ін, Фань Іньлі, Ці Ланьмінь, Чжао Цзінь), що стали основою для визначення можливостей загальної музичної освіти у вирішенні завдань інтеграційного виховання учнів; концептуальні висновки про загальну гуманістичну спрямованість музичної освіти в Китаї (Сунь Ян, Чень Хе), що стали основою для виявлення тенденцій інноваційного розвитку у сфері естетичного виховання в системі загальної музичної освіти Китаю; висновки про логіку проведення порівняльно-педагогічних досліджень та особливості фіксування їх результатів (Б. Вульфсон, Чжао Цзінь), що дозволили визначити систему інноваційних методів дослідження та застосувати їх до вирішення конкретної наукової проблеми(Чжао Цзін, 2018).

Виклад основного матеріалу

Східна культура, наближаючись до світових стандартів у галузях науки, мистецтва та освіти, продовжує зберігати свою дивовижну самобутність. З усіх країн сходу найбільший «опір» прямому європейському впливу довгий час чинила КНР -- перші навчальні заклади в галузі музичної освіти європейського типу з'явилися в країні лише на початку XX століття. Але, незважаючи на такий короткий шлях становлення та розвитку, на сьогоднішній день система китайської музичної освіти є одним із авторитетів світової педагогіки. Батьки хочуть, щоб їхні діти займалися музикою, професія музиканта є в країні однією з найпрестижніших.

Успіхи сучасних китайських педагогів та музикантів зумовлені низкою чинників. Насамперед, розвиток музичної освіти повністю підтримується державою. Сьогодні уряд КНР приділяє особливу увагу цій галузі педагогіки, усвідомлюючи незамінність музики у виховному процесі. Практично у кожній провінції Китайської Республіки існують свої органи управління художньою освітою (як спеціальною, так і загально -естетичною, у рамках програми загальноосвітніх шкіл). У 80-ті роки в школах було прийнято модель навчання, розраховану на 12 класів, а в консерваторіях та інститутах музики створено міжнародну систему «бакалаврат - магістратура - докторантура». Сучасна за формою, за змістом система музичної освіти все ж таки є плодом традицій музичного виховання. В освітньому процесі, як і сторіччя тому, ключовою фігурою є вчитель, який також офіційно підтримується урядом. Колишній прем'єр Держради КНР Вень Дзябао на святкуванні Дня Вчителя 2009 року зазначив: «Для плану розвитку країни найголовніше - освіта, а в освіті найголовнішим є вчитель» (Чжао Цзін, 2018).

«Кодекс», що визначає відносини педагога та учня, сформувався в Китаї ще з часів Конфуція (приблизно V - IV ст. до н. е.). Однією з основ конфуціанської ідеології є беззастережне шанування старшого, авторитет думки педагога та досконале виконання його завдань. Це накладає особливу ступінь відповідальності на вчителя, який може бути прикладом для своїх учнів.

Вимоги до професійних якостей вчителів музичного мистецтва досить високі. Сучасний викладач музики у загальноосвітній школі має знайомити дітей зі світовою історією музики, з музичними стилями, жанрами та творчістю видатних композиторів, а також навчати азам гри на інструменті. Багато навчальних закладів по всій країні мають MIDI-лабораторії, студії звукозапису та аудиторії електронного піаніно. На сьогоднішній день практично всі вчителі музики в КНР мають вищу освіту. Завзята праця китайських педагогів безпосередньо відбивається на творчих успіхах їх учнів. Виступи китайських музикантів на міжнародній арені стають все яскравішими і викликають дедалі значніший суспільний резонанс.

Після Опіумної війни 1840 р. у Китаї під впливом імперіалістичних країн в умовах розвитку капіталізму в Китаї в лавах феодального панівного шару відбувається розкол. Внаслідок економічного та політичного розвитку західних країн, розширення торгових шляхів та активізації міждержавних зав'язків у Китаї поширюється західна продукція, товари народного споживання. Разом з ними до Китаю проникає і західна художня культура: європейська теорія музики, європейські музичні інструменти, європейські техніки виконання, методики викладання тощо. У той же час з'являються школи, які в програмах навчання орієнтуються на модель та зміст музичної та загальної освіти розвинених капіталістичних країн заходу та сходу, таких як Німеччина, Франція, Італія, Японія ін. Ряд високопосадовців династії Цінь активно підтримують завдання вивчення іноземної культури, науки і техніки, мови та літератури. Ідея про «спільне використання східного та західного» для досягнення багатства та могутності стає все більш популярною в країні. Одна за одною з'являються школи нового зразка. Однак спочатку уроки музики, які відкривалися у деяких навчальних закладах, мали характер «дисципліни на власний розсуд», тобто практично були факультативними предметами. У такому вигляді система музичної освіти існувала до 1912 р., коли була утворена Китайська Республіка. Новим урядом незабаром було видано офіційний документ, у якому визначалося, що уроки музики у школах мають проводитися обов'язково. З того моменту музика перестає мати виключно «факультативний» характер (Сунь Цзінань, 2004).

Загальна музична освіта в Китаї з цього часу вступає в новий історичний етап: уроки музики, які проводилися в цих новостворених школах, а також пісні, які виконували учні, стали називатися одним словом «Юеге» (у перекладі «спів у супроводі оркестру»). Напрямок Юеге сформувалося у Китаї під впливом музичної освіти Японії. Проте фахівці, котрі реформували музичну освіту, відмовилися від повного копіювання японської системи. У змісті уроків музики у школах Юеге гармонійно поєднувалися традиційна китайська музична культура та елементи японської і європейської музичної освіти. По суті, школа Юеге була унікальною моделлю музичної освіти. Ця назва повністю відобразила сутність уроків музичного мистецтва, що проводяться в школах нового зразка, та пов'язаної з ними нової музичної культури. За допомогою навчання мистецтву виконання та за допомогою музичної освіти, що проводиться у школах Юеге, учні почали знайомитися з найкращими досягненнями музичної теорії та практики західного та східного товариств. Наприклад, з такими як передача знань за допомогою спрощених нот (у яких нотні знаки написані арабськими цифрами), з європейською системою нотного запису, з новою формою колективного, оркестрового та хорового виконання музичних творів, з невідомими раніше принципами композиції та побудови форми під час створення нової музики і ін. Все це справило глибокий вплив на розвиток нової музики Китаю в наступний період (нова музика - це музика останніх років династії Цінь, коли відбувалося поступове освоєння західних і східних традицій, музика, яка не схожа на традиційну музику попереднього періоду) (Цяо Мінь, 2014).

Появу шкіл Юеге можна зарахувати до 1898 року. Саме в цей час у новій школі, створеній під проводом відомого політичного діяча Кан Ювея, у процес освіти підростаючого покоління вперше впроваджуються уроки музики нарівні з такими предметами як мова та література, математика, фізика тощо (Цяо Мінь, 2014). У міру поширення подібних уроків музики у школах нового зразка у загальноосвітніх школах також виникає прагнення до вдосконалення музично-культурної освіти, тобто музичної освіти, в основі якої лежать знання про нові пісні та європейську музику. Цей період характеризується і тим, що дуже багато представників творчої інтелігенції вирушають за кордон для вивчення іноземної науки та культури. Наприклад, Чень Сіньгун, Лі Шутун та інші вирушили на навчання до Японії, де займалися вивченням та дослідженням музики, організовували музичні співтовариства, складали нові музичні твори, видавали музичні друковані збірки, а також брали активну участь у концертних виставах тощо. Творча участь у музичному житті Японії, знайомство з іноземною системою музичної освіти після повернення на батьківщину сприяли відродженню та розвитку музичного життя в Китаї Нового часу.

Можна сказати, що школи Юеге визначили на перспективу основний зміст музичної освіти у загальноосвітніх школах. Вони також вплинули і на звичаї та традиції того часу, що є неминучою тенденцією розвитку будь-якої епохи. У міру поширення уроків Юеге, створення нових пісень і появи безлічі матеріалів, освітня система Юеге набуває широкої популярності серед музикантів того часу. Видана в 1904 році вчителем музики Чень Сіньгуном книга «Збори матеріалів зі співу для шкіл» є першою збіркою музичних матеріалів в історії Китаю. Однак до 1915 року спільними зусиллями фахівців різних шкіл було видано вже не менше 70 видів різноманітних посібників для вивчення музики. Широке поширення друкованої продукції мало дуже велике значення для музичної освіти на той час і відіграло помітну роль популяризації сучасної музики. У процесі піднесення та розвитку шкіл Юеге з'являється перша в історії Нового Китаю плеяда молодих вчителів музики. Вони перейняли багатий досвід, знання, техніки та методики західної музики, створили чимало видатних музичних творів і провели глибоке дослідження теорії музичної освіти, чим зробили величезний внесок у основи загальної музичної освіти в Китаї. Серед цих вчителів можна виділити деяких, внесок і вплив яких найбільш помітні, це Чень Сіньгун, Лі Шутун, Цен Чживень, Гао Шоутянь, Фен Ясіонг та ін. Серед них найвидатніші - Чень Сіньгун і Лі Шутун. Талановитий музикант Чень Сіньгун (1870-1947) народився в Шанхаї, в 1897 р. вступив до педагогічного інституту міста Наньян, в 1901 р. після закінчення інституту залишився там же працювати викладачем. У 1902 р. навчався у Японії, виявляв величезний інтерес до музичної освіти в японських навчальних закладах. У тому ж році написав пісню як для сольного, так і для хорового виконання у стилістиці Юеге «Гімнастика», який є його першим твором, написаним у Японії. У 1903 р. після повернення батьківщину дуже активно сприяє впровадженню нових уроків музики у процес освіти. Одночасно продовжує займатися композицією, створює нові твори та сприяє виданню великої кількості збірок пісень (Цяо Мінь, 2014).

Як видно, у період кінця династії Цінь, початку освіти Китайської Республіки з розвитком нового напряму Юеге, музична освіта вдосконалюється у загальному шкільній освіті, а й у її основі зароджується професійне музична освіта. Все це створило міцну основу та надало цінний досвід для подальшого розвитку нової музичної культури сучасного Китаю.

Традиційно, в китайському суспільстві прийнято вважати, що відповідальність за виховання дитини лежить на батьках. Вони мають виховати у своїх дітях такі якості, як самостійність, працьовитість, відповідальність, повага до старших, любов до рідної країни, чесність та ввічливість. Дитину в сім'ї, як правило, не балують. Також батьки дуже уважно ставляться до того, з ким спілкується дитина, до якої школи ходить, з якими педагогами займається і де проводить час, оскільки існує китайська мудрість: «Навколишнє середовище виховує без слів». В автобіографічній книзі професор Юридичної школи Єльського університету Емі Чуа (китаянка за походженням) описує досвід виховання своїх дочок: «Ось список речей, які моїм дочкам Софії та Луїзі заборонено було робити: ночувати у друзів; ходити на дитячі свята; брати участь у шкільних постановках; скаржитися те що, що не можна брати участь у шкільних постановках; дивитися телевізор чи грати у комп'ютерні ігри; вибирати позакласні заняття на власний розсуд; отримувати будь -яку оцінку, крім п'ятірки; не бути відмінницями з усіх предметів, крім фізкультури та драми; грати на будь - якому іншому інструменті, крім фортепіано та скрипки; не грати на фортепіано та скрипці»(Ху І, 2008). Ймовірно, європейській (та й українській) людині способи виховання, засновані на примусі, психологічному тиску та заборонах здаються антигуманними. Оскільки в XXI столітті найбільш прогресивні європейські батьки вважають, що примус призводить лише до негативних наслідків, а навчання має насамперед зацікавлювати та розважати дитину. Але якщо не концентруватися зараз, а зазирнути в майбутнє, то результати такого виховання справді вражають. Діти з трьох років займаючись грою на інструменті по 3-4 години на день, через деякий час стають маленькими віртуозами. При цьому старання дитини щиро винагороджуються з боку батьків (після успішних виступів доньки Емі Чуа отримували в подарунок те, що їм хотілося), і вона також відчуває величезне почуття гордості за свої результати. Свою роль зіграла і демографічна політика країни, що дозволяє мати сім'ї лише одну дитину. Старше покоління прагнуло дати своєму єдиному спадкоємцю все найкраще з того, що могло собі дозволити.

Економіка КНР дуже активно розвивалася, починаючи з 80 -х років, тому з кожним роком жителі могли дозволяти собі все більше, і купівля дорогого музичного інструменту вже не становила проблеми, так само як і оплата навчання (воно навіть у державних навчальних закладах має певну вартість). Навчання музиці, як правило, починають із самого раннього віку, іноді навіть із внутрішньоутробного періоду життя: часто майбутні мами для розвитку свого малюка слухають класичну музику. Поширено систему дошкільної музичної освіти. З 3 -4 років дитини починають навчати гри на інструменті. Репертуар, який підбирається, не завжди комфортний для дитячої психіки. Найчастіше заняття починаються з вправ та етюдів для розвитку техніки. Зрозуміло, така «муштра» не викликає ентузіазму у малюків, але вони підкоряються волі батьків. Вправи та етюди супроводжують весь період навчання. Після того, як технічний апарат сформований, дітям підбирають нескладні п'єси композиторів-класиків (для піаністів це, як правило, «Дитячий альбом» Чайковського, «Нотний зошит Анни Магдалени Бах» та ін.) (Ціхен, 2016).

Китайська система освіти, заснована на традиціях даосизму і конфуціанства, є однією з самобутніх у світі, а її специфіка проявляється в тому, що: -вона виходить з авторитаризмі (безумовному підпорядкуванні батькам, старшим у ній, вчителю); -молодший член сім'ї не може виявляти негативних емоцій на адресу старшого (у зв'язку з цим китайська нація відрізняється відносною стриманістю або неемоційністю); -китайці наголошують на старанності, цілеспрямованості, прагненні бути у всьому кращим (прагматичний максималізм), у чому проявляється одна з найважливіших традицій або рис китайського народу - надзвичайна працелюбність.

У системі освіти КНР переважає імперативно-декларативний стиль викладання, дотримується дуже строга навчальна дисципліна (12 занять пропустив - відрахування зі школи, після закінчення початкової школи учні складають серйозний іспит: хто його не склав, той не може продовжувати навчання). У зв'язку з цим, освіта в Китаї вважається дуже престижною і набуває масового характеру. При цьому дуже важливу роль у функціонуванні сучасної системи загальної та музичної освіти у Китаї виконують китайські сім'ї, що втілюють традиції народної педагогіки, побутового чи сімейного музикування.

З раннього дитинства китайським дітям вселяється надзавдання - бути у всьому першими. Вже в 3-4 роки вони знають сотні ієрогліфів, безліч віршів, прози (походить від системи Конфуція), серйозно займаються спортом, досягають відчутних результатів на музичній ниві та в інших видах художньої творчості. На чільне місце ставиться принцип змагальності. У зв'язку з цим, систему педагогічної освіти Китаю нерідко визначають як прагматичну та селективну(Чжао Цзін, 2018).

У музичній педагогіці, як і у системі загальної освіти, переважає імперативно -декларативний стиль навчання, історично заснований на національних традиціях, менталітеті китайського народу. Декларативно-авторитарний підхід в освіті (діти беззаперечно запам'ятовують інформацію «непогрішного» вчителя) зумовлює застосування відповідних форм та методів навчання учнів музичного мистецтва. При цьому як основне завдання виступає оволодіння технічними навичками гри на інструменті (якомога раніше і до повної досконалості), а головним методом є постійні та багаторазові вправи, тренінг на інструменті. Однією з ознак демократизації китайської системи музичної освіти вважатимуться, наприклад, відсутність системи оцінок у класі навчання грі музичному інструменті. Спеціальна державна комісія визначає ступінь відповідності або так званий рівень функціонування учня за принципом: «відповідає - не відповідає», «функціональний - недостатньо функціональний».

Слід наголосити, що сфера навчання, виховання та розвитку підростаючого покоління є пріоритетним напрямом державної політики китайської держави. При цьому важлива роль відводиться системі музичної освіти в загальноосвітніх школах, яка в Китаї «завжди була пов'язана з мораллю, красою та добром». Музика як один з вищих видів мистецтв з найдавніших часів у Китаї розглядалася з позиції її вищого призначення - формування високоморальної, художньо освіченої та естетично вихованої особистості, тобто, перш за все, вона виконувала соціальні функції. Специфіка системи музичної освіти у КНР виявляється у тому, що у східній традиції музика (мистецтво як предметна область навчання, виховання та розвитку особистості) представляє філософію життя, її споглядання у музичних фарбах, звуках, інтонаціях і ритмах. Західна культура сенс мистецтва бачить у передачі через музичну матерію емоцій і почуттів людини. Однією з відмінних (але не антагоністичних) особливостей китайського і європейського філософсько - світоглядного сприйняття світу є те, «західна традиція вимагає дії в пошуках істини «проникнення» в сутність через явище, а східна - визнає можливість осягнення істини, сутності через споглядання і безпосередньо».

Про державну підтримку системи музично-педагогічної освіти свідчить той факт, що в Китайській народній республіці прийнято цілу низку нормативних документів, що регламентують її функціонування, а також реалізується кілька концептуальних принципів, спрямованих на її розвиток та вдосконалення: концепція цілісного розвитку дитини (Вен Хе), суб'єктна концепція розвитку дитини (Чжао Цзнші), індивідуально-диференційна концепція розвитку дитини (Лі Цзімей, Лю Янь), концепція діяльності та розвитку старшокласників (Вен Хе) та ряд інших(Чень Го, 2021).

Одним із інноваційних шляхів підвищення рівня та якості сучасної системи музично - педагогічної освіти в КНР є інтеграція у світовий освітній простір, адаптація та асиміляція світових досягнень у галузі освіти. Об'єктивною передумовою протікання інтеграційних процесів у світовому музично-освітньому просторі є те, що музика є «надзвичайно розвиненим способом спілкування людей один з одним», який дозволяє прати кордони між країнами та народами, поєднувати їх, долаючи мовні бар'єри, особливості менталітету тощо.

Інтеграція світового освітнього простору, як і багато інших процесів глобального масштабу, має закономірний та багатосторонній характер (протікає між окремими та багатьма країнами та народами), різноспрямована (центрична та асиметрична), здійснюється на різних рівнях (міждержавних та міжвідомчих угод), у різних формах (прямих та опосередкованих контактів, сполучених та непрямих зв'язків та відносин, у формі консультативного та конструктивного діалогу) та сферах суспільного життя та діяльності (економіки, політики, ідеології, науки, культури та освіти). Таким чином, можна констатувати, що в сучасному світі спостерігається тенденція «відцентрового зближення освітніх парадигм» на основі їх синтезу та вироблення нової інноваційної (глобального масштабу) освітньої парадигми. Відмінною особливістю інтеграційних процесів, що протікають у сучасному світі, є глобальна інформатизація, що дозволяє поширювати інновації та нововведення, здійснювати обмін новітніми розробками та технологіями, проводити різні операції віддалено, дистанційно, позаособистісно опосередкованих контактів.

Інтеграційні процеси в галузі музично -педагогічної освіти протікають на різних рівнях та набувають різноманітних форм: у галузі науково-педагогічних досліджень (магістратура, аспірантура, докторантура), у плані обміну студентами та викладачами між вузами КНР та інших країн, підвищення кваліфікації, проходження стажувань, читання лекцій і ін. З цього приводу вчені зазначають, що розвиток сучасної «світової музично -педагогічної культури пов'язаний із поширенням та асиміляцією її національних ознак», світова система педагогічної освіти послідовно і неухильно перетворюється на сферу «розвиваючого етномультикультурного простору», заснованого на процесах інтеграції та інновацій.

Таким чином, однією з відмінних рис використання музично-педагогічних інновацій у творчому розвитку старшокласників загальноосвітніх шкіл КНР є надзвичайна мобільність, здатність до швидкої адаптації та асиміляції досягнень освітніх систем інших країн і народів. В даний час, як було зазначено, у КНР детально вивчені та прийняті до реалізації всесвітньо відомі системи музичного навчання та виховання дітей, свого часу розроблені Е. Жак-Далькрозом, К. Орфом, З. Кодаєм, Ш. Судзукі, Д. Кабалевським та ін. У зв'язку з цим, ціла низка дослідників зазначає, що музично-педагогічна освіта в країні вже багато почерпнула із закордонного досвіду і «продовжує розвиватися в контакті з ним». Ментальна сприйнятливість китайців до національних здобутків інших народів у галузі освіти проявляється на кількох рівнях:частковому

(адаптаційному), синтезуючому або об'єднувальному (інтегративному), на рівні уподібнення (асимілюючому). При цьому не слід забувати про те, що інноваційні процеси адаптації, інтеграції чи асиміляції не зазнають прямого екстраполювання будь-яких нововведень до ментального простору тієї чи іншої країни, а з позиції збереження даної ментальності вони можуть навіть суперечити цьому процесу (Чжао Цзін, 2018).

Китайська система музично-педагогічної освіти узгоджується з європейською щодо методологічних установок, але істотно відрізняється від останньої щодо методичних та організаційних рішень. «Під час навчання музиці використовуються всі сенсорні можливості учня, його слухові, візуальні та кінестетичні якості. Як у формальному, і у неформальному вигляді навчання музиці наслідування становить найважливіший принцип. Зовні урок східного музиканта (при грі на японському koto, індійському sitar, тайському ranat та kongwong, лаоському kaen, персидському santour, західноафриканському kora, китайському qin та інструментах індонезійського gamelan) виглядає так: учні тільки слухають та спостерігають.

Під час навчання старшокласників в китайських загальноосвітніх школах переважає емпіричний компонент (практичне музикування), тоді як музично-теоретична підготовка перебуває в досить низькому і, як свідчить практика, дуже примітивному рівні. Слід зазначити, що цей підхід суперечить одному з основних принципів сучасного музичного навчання, прийнятого до реалізації в європейській музичній педагогіці, згідно з яким процес навчання музиці передбачає «збільшення теоретичної ємності занять».

В даний час музично-педагогічна освіта в КНР набуває нового іміджу, формується інноваційна філософія музичної освіти. Суть нової музично -освітньої парадигми полягає в тому, що музична освіта в країні все частіше розуміється не як накопичення якихось спеціальних знань, умінь і навичок, а як середовище або предметна сфера виховання та розвитку особистості, розкриття її потенційних латентних можливостей та здібностей.

Сьогодні визнаним є соціокультурний вимір художньої освіти, активно реалізується інноваційний креативний, реабілітаційний та адаптаційний потенціал художньої діяльності, шириться досвід використання мистецтва як універсальний метод навчання. Згідно з цією концепцією, насамперед, закладається і реалізується загальнорозвиваючий потенціал музичного мистецтва, завдяки якому «об'єктом педагогічної уваги та цілеспрямованого впливу стає складний світ учня, тонка сфера психічних функцій, що регулюють перебіг ігрового процесу». На нашу думку, у цьому бачиться перспектива побудови нової будівлі музичної освіти як у КНР, а й у всьому світі(Ціхен, 2018).

«В даний час перевага надається утилітарним та соціальним функціям музики. Одним з першочергових завдань, що стоять перед сучасною музично-педагогічною освітою в КНР, є виховання в учнях любові до своєї країни, народу, праці, прагнення виховати людей досконалими, високо моральними, освіченими та дисциплінованими будівельниками держави»(Ціхен, 2018). Відповідно до цієї концепції, в китайській системі освіти реалізується, перш за все, загальнорозвиваючий потенціал музичного мистецтва, спрямованого на всебічний та гармонійний розвиток особистості: власне, її музичних та музично-творчих здібностей, психічних процесів, що функціонують у структурі даної особистості (мислення, свідомості, пам'яті, уваги, уяви, волі і ін.), виховання в неї високо моральних якостей та естетичних ідеалів, етичних норм поведінки.

На сучасну систему музично-педагогічної освіти, зокрема виховання старшокласників в загальноосвітніх закладах, в КНР певний (об'єктивної якості) вплив мають особливості темперації та інтонаційної своєрідності китайської музики (традиційної - народної чи національної та професійної), її пентатонна природа та особливості ладотональної системи (слід зазначити, що мажорно-мінорна система 12-ступінчастого звукоряду, прийнята в Європі, науково розроблена в Китаї ще за 1500 років до нової ери). Унікальність китайської системи музичної освіти також визначається тим, що «багато народно-творчих та музично-виконавських традицій неєвропейських культур користуються зовсім іншою, незнайомою нам мовою», а також іншою нотною писемністю (у сучасній системі музичної освіти КНР нарівні з лінійною або європейською системою запису нот культивується цифрова).

Специфіку та зміст китайської системи музичної освіти визначає стилістика музики сучасних китайських композиторів, як відмінні риси якої виступають такі характеристики, як предметність або програмність, образність змісту, виняткова виразність і образотворчість, наприклад, такі яскраві назви фортепіанних творів, як «Удар грому в посушливу погоду» Чень Пейсюна або «Танець ранкового вітру» Дін Шаньде. Для китайської музики також характерні синкретичні риси, що виражаються у зв'язку з іншими видами мистецтв: живописом, поезією, хореографією, театром. Предметність або програмність, властиві китайській музиці, також виявляються в тісному зв'язку з навколишньою природою (живою і неживою), з її образами та пейзажами. «Значне місце у китайській ... музиці, - зазначає із цього приводу Сяо Ін, - займають картини природи, що пояснюється традиціями гилозоізму - одухотворенням природи, сприйняттям її як живого організму» (Сяо Ін, 2019).

Варто сказати, що система загальної шкільної, а також спеціальної музичної освіти в КНР (багатонаціональній країні з багатовіковою історією) існує лише 100 років. У зв'язку з цим, зробивши за останні два десятиліття гігантський прорив у галузі економічного та соціального розвитку, держава стоїть перед глобальною проблемою формування гармонійно та всебічно розвиненої особистості. При цьому поряд з такими шкільними предметами, як морально - патріотичне виховання, китайська мова, арифметика, природознавство, соціологія, фізична культура, мистецтво, англійська мова, рукоділля, інформатика та ін, вел ичезна роль у цій важливій державній справі відводиться музичному мистецтву. Музика міцно увійшла до системи загальної освіти КНР і стала обов'язковим предметом шкільної програми, починаючи з 1912 р. Учні, хто хоче займатися музикою професійно, беруть приватні уроки чи займаються у шкільних гуртках до 17 років. Музичну освіту здобувають в університетах, де окрім музичних предметів вивчають дисципліни загально університетського циклу. У зв'язку з тим, що часу для безпосередніх занять музикою залишається дуже мало, багато китайських музикантів отримують або вдосконалюють свою музичну освіту в Україні, інших країнах світу.

Музично-педагогічній освіті, яка в КНР набуває масового та повсюдного характеру, відводиться ключова роль: 95% міських та 75% сільських школярів охоплено музичною освітою, а це близько 200 мільйонів учнів. У цьому, як зазначалося раніше, музика, передусім, сприймається як предметна галузь і засіб загального, всебічного і гармонійного розвитку особистості, виховання людини, здатної надалі ретельно працювати у галузі чи сфері виробництва, науки, політики, культури чи мистецтва.

1978 року КНР затвердив політику «відчинених дверей» щодо західної музики та взаємної музичної інтеграції між Китаєм та Заходом. Новий час характеризується розвитком культурної глобалізації, властивої загальносвітовій тенденції. Тривалий період розповсюдження європейської музики в КНР вплинув на ослаблення ознак національного в музичному мистецтві; європеїзація, впровадження європейських цінностей разом з європейською культурою нівелює цінність національних традицій. Викладачі таких шкіл часто були іноземцями або здобули свою освіту за кордоном, отже, несли цінності чужих культур.

Чжан Цзюнь пише: «З одного боку, дався тиск ідеологічного принципу: «Європа - центр світу», внаслідок якого у багатьох склалася думка про прогресивність європейської музики та відсталість китайської національної музики. З іншого боку, відсутність глибоких знань китайських музичних традицій призводила до відриву народу від свого історичного коріння та національної музичної культури, внаслідок чого стерлися давні знання про національну музику»(Сяо, 2010). Однак політика «відкритості» державних діячів дала хід зворотному процесу, коли китайська культура вже виявляє свій вплив на міжнародній арені. Таким чином, ми спостерігаємо процес глобалізації музичної освіти як невід'ємну частину світової культурної глобалізації. Ван Менюнь пише про засоби такої інтеграції: «Розвиток науково -технічного прогресу, вільний інформаційний доступ до освітніх технологій, комп'ютерні можливості та мережі Інтернет визначили сучасну тенденцію взаємин на міжнародну інтеграцію в освітніх системах країни» (Чень Го, 2021).

Так, в умовах нового часу музична освіта в КНР стає інструментом політичним і соціальним. На початку 1990-х років. уряд формулює завдання музичної освіти дітей, які експонують вектор напряму культурної політики держави. За підсумками аналізу переліку завдань ми виявляємо виховну функцію музичної освіти: цінність - патріотизм, любов до Батьківщини; засоби виховання - національна музика; загальний естетичний розвиток. Таке становище музично - педагогічної освіти загалом відповідають соціалістичним цінностям, закладеним ще за часів Французької буржуазної революції. Згадаймо школу Сен-Симона, яка враховувала морально- виховний потенціал музичного мистецтва.

XX століття для китайської музичної культури та музично -педагогічної освіти характеризується активною європейською інтеграцією:багатовікова культурна закритість попереднього часу та особливості ідейного базису сучасного музичного мистецтва задають тон його розвитку. Таким чином, у XX столітті виникла проблема реформації музичної освіти як проблема створення інноваційної музично-педагогічної системи освіти. Подібно до того, як у XIX столітті в Європі становлення національної школи відбувалося на базі фахівців зарубіжних країн, відсутність вищої школи в КНР спонукала студентів вирушити за освітою до Японії. За короткий проміжок часу завдяки «здатності до оперативної та продуктивної адаптації» (Ціхен, 2016) склалася сучасна новітня система освіти.

Висновки

Сьогодні, у ХХІ столітті, у руслі аксіологічної основи музичного мистецтва взагалі та музичної освіти зокрема ми спостерігаємо проблему взаємин традиційних ціннісних орієнтирів і парадигми, адаптованою у контексті західних ціннісно-естетичних позицій. Щодо процесу європеїзації - питання полягає в тому, щоб при знайомстві з чужою культурою вивчати її з метою повнішого розуміння культури своєї. Методи музичної педагогіки Європи не можуть бути перенесені до КНР без урахування його традицій та культурного контексту, навіть якщо останній потребує оновлення методології. Важливо враховувати культурний контекст країни. Крім того, проблема європеїзації має бути розглянута у ракурсі наявності інноваційного навчання та змістовного наповнення програм музичного навчання. Національна самобутність китайської культури може і має бути збережена. Цінність розвитку музично -педагогічної освіти загальноосвітніх шкіл КНР на світогляді Сходу пов'язана з осмисленням своєї національно - культурної особливості.

Багата музична спадщина КНР становить великий інтерес як явище, що має в своїй основі оригінальний філософський базис. Важливо зберігати і заохочувати культуру давніх часів, яка є живим джерелом історії, філософії, культури КНР. Сучасна музично-педагогічна освіта в загальноосвітніх школах КНР має на увазі впровадження комплексу методів освоєння інших культур на основі стильового підходу, внаслідок чого спирається на позитивну динаміку розвитку мислення та кругозору старшокласників в умовах культурного діалогу. У вивченні різноманіття культур нам бачиться не ототожнення національного та чужого, а пошук своїх шляхів розвитку в новому світі.

Отже, за умов сучасності неможлива закритість культури. Інновації як новий виток розвитку мають бути знайдені на перетині ґрунтовних основ рідної культури з вивченням різноманіття культур світу. У цьому контексті важливим є визначення загального для КНР вектору розвитку музично-педагогічної освіти (обґрунтування завдань, написання програм і ін.). Практикоорієнтованість набула нового контенту, що підкреслює домінування у процесі навчання практичної діяльності учнів: слухання музичних творів, їх виконання, аналіз, композиція та ін. Старшокласники загальноосвітніх шкіл КНР повинні набувати досвіду осмислення та емоційного переживання музичних творів, що лежить в основі формування художнього сприйняття. Подібна практикоорієнтованість закладена в методичні системи провідних теоретиків та практиків XXI століття.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

1. Шу Сіньчен. Матеріали з історії музичної освіти в Новому Китаї. 3 том. Народна освіта. Пекін, 1981. 223 с.

2. Цінь Чжимінь. Підручник з класичної музики. Шанхайська освіта. Шанхай, 1904. 53с.

3. Сунь Цзінань. Короткий виклад історії музики в Китаї. Освіта провінції Шаньдун. Цзинань, 1993. 615 с.

4. Сун Енчжан. Збірник законів освіти в Китайській Республіці (1912-1949). Освіта провінції Цзянсу. Наньцзін, 1990. 754с.

5. Сунь Цзінань. Хроніка історії музичної освіти у Китаї нового часу. Освіта провінції Шаньдун. Цзинань, 2004. 669 с.

6. Цяо Мінь. Поява та історичне значення шкіл Юеге у Китаї наприкінці XIX століття. Молодий учений. 2014. № 4 (63). С. 1172-1174. URL: https://moluch.ru/archive/63/9972/

7. Сяо Ін. Традиційна народна музика Китаю: жанрово-стильові і філософсько-естетична основа. Музичне і театральне мистецтво: проблеми викладання. 2010. С. 32-35.

8. Чжао Цзін. Виховний потенціал музичного мистецтва. Теорія та методика навчання та виховання. 2018. Вип. 44. С. 151-162. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkhnpu_ttmniv_2018_44_14.

9. Ху І Цзюань. Музична освіта в Китаї кінця XIX і початку XX століття. 2008. URL: https://rep.vsu.by/Ыtstream/123456789/7318/1/хуицзюань.pdf

10. Ціхен Ван. Особливості сучасної системи музичної освіти у Китаї. К.: Наукові прагнення, 2016. С. 37-46.

11. Чень Го. Історичні аспекти становлення музичної освіти у Китаї. К.: Світ науки, культури, освіти. № 4 (89). 2021. С. 297-301.

REFERENCES

1. Chen Ho. (2021). Istorychni aspekty stanovlennia muzychnoi osvity u Kytai[Historical aspects of the formation of music education in China]. K. : Svit nauky, kultury, osvity[The world of science, culture, education]. № 4 (89). P. 297-301. [in Штате].

2. Chjao Tszin. (2018). Vykhovnyi potentsial muzychnoho mystetstva[The educational potential of musical art]. Teoriia ta metodyka navchannia ta vykhovannia [Theory and methods of teaching and education]. Vyp. 44. Р. 151-162. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpkhnpu_ttmniv. P. 44-14. [in Ukraine].

3. Khu Y Tsziuan. (2008). Muzychna osvita v Kytai kintsia XIX i pochatku XX stolittia [Music education in China at the end of the 19th and the beginning of the 20th century] . [in Ukraine]. URL: https://rep.vsu.by/bitstream/123456789/7318/1/khuytsziuan.pdf.

4. Shu Sinchen. (1981). Materialy z istorii muzychnoi osvity v Novomu Kytai [Materials on the history

5. of music education in New China]. 3 tom. Narodna osvita [Public education]. Pekin.223 p. [in Chinese].

6. Siao In. (2010). Tradytsiina narodna muzyka Kytaiu: zhanrovo-stylovi i filosofsko-estetychna osnova [Traditional folk music of China: genre-style and philosophical-aesthetic basis]. Muzychne i teatralne mystetstvo: problemy vykladannia [Musical and theatrical art: problems of teaching]. Р. 32-35. [in Ukraine].

7. Sun Enchzhan. (1990). Zbirnyk zakoniv osvity v Kytaiskii Respublitsi (1912-1949)[ Compendium of Education Laws in the Republic of China (1912-1949)]. Vyd-vo Osvitaprovintsii Tsziansu [Education of Jiangsu Province]. Nantszin. 754 p. [in Chinese].

8. Sun Tszinan. (1993). Korotkyi vyklad istorii muzyky v Kytai [A brief summary of the history of music in China]. Osvita provintsii Shandun [Education of Shandong Province]. Tszynan. 615 p. [in Chinese].

9. Sun Tszinan. (2004). Khronika istorii muzychnoi osvity u Kytai novoho chasu[Chronicle of the history of music education in modern China]. Osvita provintsii Shandun [Education of Shandong Province]. Tszynan. 669 p. [in Chinese].

10. Tsiao Min. (2014). Poiava ta istorychne znachennia shkil Yuehe u Kytai naprykintsi XIX stolittia [The emergence and historical significance of Yuege schools in China at the end of the 19th century]. Molodyi uchenyi [A young scientist].№4(63). Р. 1172-1174. [in Ukraine]. URL:

11. https://moluch.ru/archive/63/9972/ (data zvernennia: 29.03.2024).

12. Tsikhen Van. (2016). Osoblyvosti suchasnoi systemy muzychnoi osvity u Kytai [Features of the modern system of music education in China]. K.: Naukovi prahnennia [Scientific aspirations]. P. 37-46. [in Ukrain].

13. Tsin Chzhymin. (1904). Pidruchnyk z klasychnoi muzyky [Classical music textbook]. Shankhaiska osvita [Shanghai education]. Shankhai. 53 р. [in Chinese].

Размещено на Allbest.ru