Порівняльний аналіз традиційних і альтернативних методів оцінювання знань студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз традиційних і альтернативних методів оцінювання знань студентів

Пермінова Людмила Аркадіївна докторка філософії з педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри педагогіки, психології й освітнього менеджменту імені проф. Є. Петухова, Херсонський державний університет

Частник Олександр Станіславович кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри іноземних мов, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Діомідова Наталія Юріївна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психологічної та педагогічної антропології, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізу традиційних і альтернативних методів оцінювання знань студентів. Мета дослідження - визначити ефективність різних методів оцінювання знань студентів у контексті сучасних вимог до вищої освіти. В ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз, синтез, порівняння та узагальнення. Результати дослідження показують, що традиційні методи оцінювання, такі як фінальні та проміжні іспити, тестування та курсові роботи, забезпечують перевірку знань і вмінь студентів відповідно до добре встановлених критеріїв. Національна шкала оцінювання та шкала ECTS доповнюються 100-бальною шкалою, що сприяє детальному аналізу студентських досягнень. Незважаючи на це, традиційні методи мають певні недоліки, такі як обмежена можливість оцінювання комплексних навичок і особистісних якостей студентів. Альтернативні методи оцінювання, такі як модульно- рейтингова система, кейс-метод, проектні роботи, портфоліо та ділові ігри, дозволяють оцінювати не тільки знання, а й компетенції, аналітичні навички та вміння працювати в команді. Вони орієнтовані на особистісно-орієнтоване навчання та сприяють розвитку творчого мислення, самостійної роботи та пізнавальної активності студентів. У порівнянні з традиційними методами, що переважно спрямовані на відтворення знань через фінальні та проміжні іспити, інноваційні методи мають свої сильні та слабкі сторони. Вони сприяють глибшому розумінню матеріалу і розвитку ключових професійних навичок, однак потребують більше часу на підготовку і оцінювання, високих витрат на обладнання для симуляцій та розробку детальних критеріїв для забезпечення об'єктивності оцінювання. Це може ускладнювати широке впровадження таких методів у багатьох закладах вищої освіти без значних організаційних та фінансових інвестицій. Практичне значення дослідження полягає у впровадженні інноваційних методів оцінювання, що сприяють більш повному та об'єктивному оцінюванню знань та навичок студентів, а також вдосконаленню системи навчання у закладах вищої освіти.

Ключові слова: оцінювання, традиційні методи, альтернативні методи, компетенції, вища освіта.

Abstract

Perminova Lyudmila Arkadiyivna, Doctor of Philosophy in Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Pedagogy, Psychology and Educational Management named after Prof. E. Petukhova, Kherson State University

Chastnyk Oleksandr Stanislavovych, PhD in Art Criticism, Associate Professor, Head of Department of Foreign Languages, Yaroslav Mudryi National Law University

Diomidova Nataliia Yuriivna, PhD in Psychology, Associate Professor of the Department of Psychological and Pedagogical Anthropology, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University

COMPARATIVE ANALYSIS OF TRADITIONAL AND ALTERNATIVE METHODS OF STUDENT KNOWLEDGE ASSESSMENT

This article is dedicated to a comparative analysis of traditional and alternative methods of assessing student knowledge. The aim of the study is to investigate the effectiveness of various assessment methods in the context of modern higher education requirements. The research utilized general scientific methods of cognition, including analysis, synthesis, comparison, and generalization. The results indicate that traditional assessment methods, such as final and midterm exams, testing, and term papers, verify students' knowledge and skills according to well- established criteria. The national grading scale and the ECTS scale are supplemented by a 100-point scale, facilitating detailed analysis of student achievements. However, traditional methods have certain drawbacks, such as limited capability to assess complex skills and personal qualities. Alternative assessment methods, such as the modular-rating system, case method, project work, portfolios, and business games, allow for the evaluation of not only knowledge but also competencies, analytical skills, and teamwork abilities. These methods focus on personalized learning and foster the development of creative thinking, independent work, and cognitive activity among students. Compared to traditional methods, which primarily aim at knowledge reproduction through final and midterm exams, innovative methods have their strengths and weaknesses. They promote a deeper understanding of the material and the development of key professional skills, yet they require more preparation time, higher costs for simulation equipment, and the development of detailed criteria to ensure objective assessment. This can complicate the broad implementation of such methods in many educational institutions without significant organizational and financial investments. The practical significance of the study lies in the implementation of innovative assessment methods that contribute to a more comprehensive and objective evaluation of students' knowledge and skills, as well as the improvement of the higher education system.

Keywords: assessment, traditional methods, alternative methods, competencies, higher education.

Постановка проблеми

Сучасна система освіти вимагає впровадження інноваційних рішень для розвитку особистості, здатної творчо вирішувати загально-виробничі та соціально-економічні проблеми у їх взаємозв'язку. За словами Г.П. Шадейко, важливим аспектом є підготовка фахівців, що відповідають сучасним вимогам, що залежить від змісту та організації навчально- виховного процесу, а одним із засобів визначення параметрів технології навчання є оцінювання [9].

Традиційні методи оцінювання знань здобувачів вищої освіти поступово виходять на задній план, оскільки вони не завжди здатні адекватно оцінити рівень підготовки сучасних студентів. Національна шкала оцінювання та шкала ECTS продовжують використовуватися, проте все частіше виникає потреба в інших, більш сучасних підходах.

Зарубіжний досвід пропонує численні методи оцінювання, які демонструють ефективність у різних системах освіти, проте важливо враховувати специфіку української освіти при їх впровадженні. Як зазначає О. Кальнік, механічне копіювання елементів західної системи освіти без адаптації до наших освітніх традицій може призвести до зниження ефективності навчального процесу [5].

Впровадження інноваційних методів оцінювання в українській системі освіти повинно бути ретельно обґрунтованим і адаптованим до національних умов. Інноваційні технології мають бути інтегровані в навчальний процес еволюційно, поступово витісняючи застарілі методи. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень є індивідуалізація контролю навчальних досягнень на основі всебічної психологічної діагностики особистості, а також адаптація контролю навчальних досягнень з використанням комп'ютерної техніки [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання оцінювання знань студентів є достатньо дослідженим у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Значний вклад у розвиток теми мають такі автори як: М. Я. Берещук та І. Б. Дмитрієв [1], які у своїх методичних рекомендаціях акцентують увагу на тестовому контролі та рейтинговій оцінці знань студентів. І. Є. Булах [2] розглядає теорію та методику комп'ютерного тестування успішності навчання, що надає глибокий аналіз переваг та недоліків цього методу. Важливе дослідження також належить О. Васюк та Н. Майданюк [3], які детально аналізують організацію контролю навчання студентів, підкреслюючи необхідність комплексного підходу до оцінювання знань, що включає різні методи та інструменти. С. М. Гончаров [4] у своєму навчальному посібнику розкриває основи педагогічної праці та пропонує методи контролю, які можуть бути адаптовані до різних навчальних умов, що сприяє підвищенню ефективності навчального процесу. О. Кальнік [5] приділяє увагу традиційним та інноваційним методам контролю навчальних досягнень із гуманітарних дисциплін, наголошуючи на важливості поєднання цих методів для досягнення більш об'єктивної оцінки здобувачів вищої освіти. Р. А. Кизима та В. В. Яковчук [6] досліджують тестову систему оцінювання знань студентів як один із методів сучасної технології навчання, що дозволяє забезпечити прозорість та чіткість оцінювання.

Серед зарубіжних досліджень варто відзначити H. Barrett [11], який досліджує електронні портфоліо та залучення учнів до навчання, а також S. Deterding та ін. [12], які розглядають елементи ігрового дизайну та його вплив на навчальний процес. Їхні роботи підкреслюють потенціал альтернативних методів оцінювання для підвищення мотивації студентів.

Також важливо згадати D. Hart [13], який описує автентичне оцінювання, і A. Mudhol [14], який аналізує інноваційні методи оцінювання практичних навичок у вищій освіті. Ці автори вказують на необхідність застосування різноманітних підходів до оцінювання, що дозволяє врахувати індивідуальні особливості та потреби студентів.

Попри достатню кількість літератури з цієї теми, відчувається нестача систематизованого матеріалу з теми дослідження, а тому із використанням різних методів наукового пізнання було проаналізовано, згруповано, систематизовано інформацію та подано у світлі теми дослідження.

Мета статті - показати сильні та слабкі сторони інноваційних методів оцінювання знань студентів у порівнянні із традиційними методами.

Виклад основного матеріалу

Як зазначає Г.П. Шадейко [9], основною вимогою до вищої освіти в сучасних умовах є спрямованість на розвиток особистості, здатної творчо вирішувати загально-виробничі та соціально- економічні проблеми у їх взаємозв'язку. Вирішення завдань підготовки фахівців, які відповідають сучасним вимогам, безпосередньо залежить від змісту та організації навчально-виховного процесу, оскільки саме в його перебігу відбувається професійне становлення особистості. Одним із засобів визначення кількісних і якісних параметрів технології навчання є оцінювання, яке виступає невід'ємним компонентом процесу діагностування навчальних досягнень студентів [9]. О.І. Янченко [10] доповнюючи Г.П. Шадейко [9] зазначає, що контроль знань є організацією зворотного зв'язку, що посідає вагоме місце у системі навчання. Посилення уваги до оцінювання зумовлене не лише бажанням визначити ступінь підготовленості студентів, але й прагненням удосконалити всю систему навчання [10].

Як зазначає О. Васюк [3], основним завданням оцінювання знань є:

- виявлення, перевірка та оцінювання рівня здобутих знань, умінь та навичок студентів, а також якості засвоєння ними навчального матеріалу зі спеціальних дисциплін на всіх етапах навчання;

- визначення рівня розвитку системи компетенцій особистості студентів;

- оцінювання відповідності змісту, форм, методів і засобів навчання до мети та завдань підготовки фахівців з певного напряму підготовки або спеціальності;

- стимулювання систематичної самостійної роботи та пізнавальної активності студентів;

- виявлення і розвиток творчих здібностей, підвищення зацікавленості у вивченні навчального матеріалу;

- оцінювання ефективності самостійної, індивідуальної роботи студентів, їхнього вміння працювати з навчальною, довідковою, методичною літературою;

- розроблення заходів для підвищення якості навчання шляхом впровадження у навчальний процес інноваційних технологій [3].

Оцінювання знань студентів у вищих навчальних закладах, залишається сфокусованим на традиційних методах, що підкреслюється використанням національної шкали оцінювання та шкали ECTS. Студентські знання оцінюються відповідно до добре встановлених критеріїв: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”, а також категоріями “зараховано” та “не зараховано” на національному рівні. Це доповнюється застосуванням 100- бальної шкали, яка сприяє більш детальному аналізу студентських досягнень. Кожен бал за цією шкалою трансформується до відповідної категорії в національній та ECTS шкалах за допомогою встановленої таблиці конвертації.

Зокрема, у випадку семестрових підсумкових контролів, що виконуються у формі заліку, оцінка “зараховано” видається за результати від 60 до 100 балів за 100-бальною шкалою, тоді як результати нижче 60 балів кваліфікуються як “не зараховано”. Цей підхід засвідчує продовження використання перевірених часом традиційних методик оцінювання, які сприяють забезпеченню зрозумілої та консистентної оціночної практики в освітньому процесі.

Під методами оцінювання науковець Mudhol A. [14] визначає: фінальні іспити, що проводяться наприкінці семестру для оцінки рівня засвоєння навчального матеріалу студентами, та проміжні іспити, які проводяться в середині семестру для перевірки розуміння студентами матеріалу на даному етапі. Іншим важливим методом є формуюче оцінювання, яке включає тести та контрольні роботи. Це менші за обсягом і частіші тести, які зазвичай проводяться перед більш масштабними іспитами. Домашні завдання є ще одним аспектом формуючого оцінювання, де студенти виконують завдання поза аудиторією для оцінки їхнього розуміння та застосування матеріалу. Проектні оцінювання також відіграють важливу роль. До них належать курсові роботи, які часто є частиною підсумкової оцінки, та групові проекти, спрямовані на оцінювання навичок роботи в команді, лідерства та практичного застосування теоретичних знань [14].

Структура традиційної системи оцінювання знань студентів наведена на рис.1.

Рис.1. Традиційна система оцінювання знань студентів Примітка: систематизовано авторами на основі [14]

До найбільш популярних письмових методів оцінювання слід віднести тестування. Як зазначає С. М. Гончаров [4], тестова система оцінювання знань студентів, як психодіагностична методика вимірювання та оцінювання досягнутого розвитку умінь та знань особистості, передбачає оцінювання рівня знань і вмінь, визначення рівня інтелектуального розвитку та оцінювання рівня соціально-особистісної цінності набутих знань. Тести закритої форми включають запропоновані відповіді, з яких потрібно обрати одну або кілька правильних.

На думку автора, у межах кредитно-модульної системи навчання можуть використовуватися такі форми тестових завдань: відкрита форма, де студенти самостійно формулюють відповіді, та закрита форма, де запропоновано 3-5 відповідей, з яких одна або кілька є правильними.

Тести закритої форми поділяються на кілька типів, що відрізняються принципом побудови запитань і відповідей:

- множинний вибір: передбачає 3-5 варіантів відповідей на тестові запитання для перевірки вміння відтворити отримані знання.

- простий множинний вибір: передбачає відповіді «так», «частково», «ні» і використовується як попередній контроль підготовки до заняття або тестування.

- альтернативні тестові завдання: включають три варіанти відповіді «так», «ні», «не знаю» для перевірки знань класифікацій [4].

Як зазначають М. Я. Берещук та І. Б. Дмитрієв [1], для об'єктивної діагностики тестів і знань необхідно враховувати кілька рекомендацій при конструюванні тестів:

- питання мають бути сформульовані коротко, чітко, просто, трактуватися однозначно і легко оцінюватися в балах;

- відповіді повинні бути індексовані, максимально стислі і розташовані під запитальною частиною симетрично;

- у разі відкритої форми тесту відповіді можуть бути обмежені за кількістю слів;

- якщо відповіді вимагають проведення обчислень, вони мають бути нескладними;

- якщо у відповіді потрібно використовувати формули, у запитання повинні бути включені вихідні дані з відомими або загальноприйнятими позначеннями;

- запропоновані відповіді на питання можуть містити елементи підказки.

На думку Hart D. [13], надмірне захоплення тестовими методами перевірки знань негативно впливає на навчальний процес. Про це свідчить досвід західних країн, зокрема США. Незважаючи на значні фінансові та інтелектуальні інвестиції у розвиток тестування, практика застосування стандартизованих тестів зазнає все більшої критики. Погоджуються з цією думкою і інші зарубіжні дослідники. Зокрема, на думку R. L. Linn та N. E. Gronlund [15], доцільною є поступова заміна тестових завдань на педагогічне оцінювання, відходячи від тих типів вимірювання, які базуються на психометрії та теорії тестів. Вони шукають методи, що дозволяють оцінити не лише правильність отриманої відповіді, але й способи рішення, логіку міркувань, обґрунтованість думок та багато інших навчальних умінь, які неможливо оцінити за допомогою тестових завдань закритого типу [15].

Як зарубіжні, так і вітчизняні фахівці приходять до висновку, що застосування «знеособлених» тестових методик призводить до зменшення особистісного значення навчання. На думку О. Кальніка, вважається, що це добре, якщо відокремити функцію оцінки учнівських результатів від безпосередніх учителів та самих учнів. Однак у цьому випадку зменшуватиметься суб'єктивність контролю, а відповідно, і особистісна значущість самого навчання.

Як зазначає вітчизняний досідник Р. А. Кизима [6], для розвитку творчого рівня пізнання можна використовувати тести, однак формувати їх потрібно таким чином, щоб у запитальній частині використовувалися словосполучення типу «що буде, якщо», «які будуть Ваші дії у разі» та інші. За допомогою таких тестів можна діагностувати вміння студентів розв'язувати проблемні ситуації, відтворювати чи вирішувати складні й різноманітні професійні завдання, які можуть траплятися у професійній діяльності [6].

Дослідження І. Є. Булах [2] показує, що поєднання комп'ютерних засобів із тестовою методикою педагогічних вимірювань дає добрі результати. За словами науковця, комп'ютерне тестування успішності дозволяє реалізувати основні дидактичні принципи контролю знань: принцип індивідуального характеру перевірки і оцінки знань, принцип системності перевірки і оцінки знань, принцип тематичності, принцип диференційованої оцінки успішності навчання та принцип об'єктивності. На думку П. С. Уханя [8], використання комп'ютерних технологій дозволяє без суттєвих витрат часу здійснювати регулярний моніторинг успішності студентів і негайно реагувати на їхні найменші проблеми. Це дає змогу уникнути відкладання коригування знань до наступної "роботи над помилками" після чергової контрольної або лабораторної роботи, коли прогалини в знаннях можуть стати значно серйознішими [8, с. 7].

Однак для більш ефективного оцінювання студентів, слід використовувати інноваційні методи. Для прикладу, R. L. Linn [15], до інноваційних методів перевірки, які відповідають сучасним вимогам, належать насамперед навчальне портфоліо, перевірка за допомогою ділових ігор і виконання проектів. Ці методи, на думку дослідника, найкраще співвідносяться з традиційною дидактичною системою, не змінюючи змісту навчання, визначеного нормативними документами, і одночасно здатні пом'якшити негативний ефект від недоліків, властивих традиційним методам перевірки. Вони також забезпечують перехід до особистісно-орієнтованого навчання [15].

З іншого боку, використання таких методів, як ділові ігри та проекти, є інновацією, оскільки вони, зазвичай, використовуються як засоби навчання, а не перевірки. Дослідники відзначають, що ці методи мають такі переваги:

- відображають комплексні навчальні цілі у вигляді компетенцій і сприяють їх досягненню;

- дають можливість виявити й оцінити ті уміння і навички, які неможливо виявити й оцінити за допомогою інших методів контролю;

- дають можливість оцінити як процес, так і результат навчання;

- побудовані на основі сучасних теорій навчання, де студент є активним учасником навчального процесу [15].

Спільними недоліками цих методів є складність процесу оцінювання і його ненадійність, а також необхідність великої кількості часу на виконання і оцінювання [15, 266-267].

Як зазначає Т. Пащенко [7], до додаткових інноваційних методів можна віднести модульно-рейтингову систему оцінювання, стандартизовані тести із творчим завданням, кейс методи.

На думку Barrett H [11]. та Topping K. [16], сьогодні до інноваційних методів оцінювання можна віднести: самооцінювання, оцінювання на основі симуляцій, відкриті книжні іспити, оцінювання основі компетенций.

Кожен із зазначених інноваційних методів оцінювання студентів має свої сильні і слабкі сторони, які необхідно враховувати при їх використанні. У таблиці 1 наведені основні технології контролю знань, умінь та навичок, що використовуються в освітніх закладах, а також їхні сильні та слабкі сторони.

Таблиця 1. Сильні та слабкі сторони інноваційних систем оцінювання

№	Метод оцінювання	Сильні сторони у порівнянні із традиційними методами оцінювання	Слабкі сторони у порівнянні із традиційними методами оцінювання
1	Модульно- рейтингова система [7]	Оцінює знання, навички та особистісні якості студентів	Трудомісткість; суб'єктивність без чітких критеріїв
2	Стандартизований тест з творчим завданням [7]	Перевіряє знання, уміння, навички та компетентності	Трудомісткість розробки; складність опрацювання
3	Кейс-метод [7]	Розвиває аналітичні навички, уміння роботи з інформацією	Часові затрати; складність опрацювання; необхідність навчання
4	Портфоліо [7,15]	Виявляє знання та компетентності студентів	Складність аналізу матеріалів; потреба у формуванні критеріїв
5	Ділова (рольова) гра [7,12,15]	Оцінює вміння працювати в команді, аналітичні навички	Трудомісткість розробки; часові затрати
6	Метод проєктів [7,15]	Перевіряє комплексні компетентності та уміння студентів	Трудомісткість; часові витрати на презентацію
7	Самооцінювання [11]	Сприяє саморефлексії та критичному аналізу власних знань.	Потенційна необ'єктивність у самоаналізі.
8	Оцінювання на основі симуляцій [13]	Застосовує теоретичні знання на практиці через реалістичні сценарії.	Висока вартість обладнання та програмного забезпечення.
9	Відкриті книжні іспити [16]	Акцентує увагу на розв'язанні проблем і критичному мисленні.	Потенційна складність контролю за коректністю відповідей.
10	Оцінювання на основі компетенцій [16]	Вимірює конкретні навички і компетентності, зосереджуючись на практичних навичках.	Потреба в розробці детальних та стандартизованих критеріїв оцінювання.

Примітка: систематизовано авторами

На думку О. Кальнік [5], впровадження інноваційних методів оцінювання не повинно означати кардинальну руйнацію традиційної системи контролю, яка склалася у вітчизняних навчальних закладах, або механічне копіювання елементів західної системи освіти. Необхідно брати лише найкраще та найраціональніше з нових підходів, ретельно аналізуючи їхні переваги та недоліки і адаптуючи нововведення до наших освітніх традицій. Інноваційні технології мають бути інтегровані в навчальний процес та між собою, еволюційно витісняючи застарілі та неефективні методи контролю. Таким чином, можна виробити оптимальний підхід до організації контролю з урахуванням специфіки вітчизняної системи освіти.

До перспективних напрямів подальших наукових досліджень можна віднести індивідуалізацію контролю навчальних досягнень на основі всебічної психологічної діагностики особистості, а також адаптацію контролю навчальних досягнень з використанням комп'ютерної техніки до потреб учасників навчального процесу [5].

Висновки

Традиційна система оцінювання студентів у вищих навчальних закладах здійснюється за допомогою 100-бальної шкали та шкали ECTS, дозволяючи детально аналізувати академічні результати через різноманітні завдання, включно з фінальними і проміжними іспитами, формуючим оцінюванням та тестуванням. Найпопулярніша система тестування використовує як закриті, так і відкриті форми завдань, що дозволяє комплексно оцінити засвоєння матеріалу студентами.

Інноваційні методи оцінювання студентів, такі як навчальне портфоліо, ділові ігри, проекти, модульно-рейтингова система, стандартизовані тести з творчим завданням, самооцінювання, оцінювання на основі симуляцій, відкриті книжні іспити та оцінювання на основі компетенцій пропонують альтернативний підхід до традиційних методів. Ці методи дозволяють не тільки оцінювати знання, а й вимірювати компетентності, розвивати аналітичні навички, вміння працювати в команді, лідерські якості та здатність критично мислити. Вони використовують реалістичні сценарії для симуляцій, сприяють саморефлексії та активно залучають студента в процес навчання, що відповідає сучасним теоріям освіти.

Проте, порівняно з традиційними методами, які в основному зосереджені на репродуктивному відтворенні знань за допомогою фінальних та проміжних іспитів, інноваційні методи мають як переваги, так і недоліки. Вони сприяють глибшому розумінню матеріалу та розвитку ключових професійних навичок, але водночас вимагають більших часових витрат на підготовку та оцінювання, високої вартості обладнання для симуляцій та розробки детальних критеріїв оцінювання для гарантування об'єктивності. Це може створювати труднощі для широкого впровадження цих методів у масштабах більшості навчальних закладів без значних організаційних та фінансових інвестицій.

Література

метод оцінювання знань студентів вища освіта

1. Берещук М. Я., Дмитрієв І. Б. Тестовий контроль та рейтингова оцінка знань студентів: Методичні рекомендації до застосування. Харків: ХДАМГ, 2001. 43 с.

2. Булах І. Є. Теорія і методика комп'ютерного тестування успішності навчання: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.01. К., 1995. 430 с.

3. Васюк О., Майданюк Н. Організація контролю навчання студентів. Вісник книжкової палати, 2009. 50 с.

4. Гончаров С. М. Основи педагогічної праці: Навч. посіб. Рівне: РДГУ, 2001. 256 с.

5. Кальнік О. Традиційні та інноваційні методи контролю навчальних досягнень із гуманітарних дисциплін. Педагогічні науки, 2013, №3 (59). URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/ bitstream/123456789/2631/1/Kalnik.pdf

6. Кизима Р. А., Яковчук В. В. Тестова система оцінювання знань студентів як один із методів сучасної технології навчання. Сучасні проблеми освіти, виховання і соціалізації людей з особливими потребами та шляхи їх вирішення, 2007, №4(6). URL: https://ap.uu.edu.ua/ article/279

7. Пащенко Т. Ефективність оцінки різних форм контролю знань студентів будівельних коледжів. Digital Library NAES of Ukraine, 2021. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/724990/ 1/%D0%9F%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.PDF

8. Ухань П. С. Контроль знань, вмінь і навичок учнів на уроках інформатики: автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання інформатики». К., 2001. 16 с.

9. Шадейко Г. П. Організація контролю навчальної діяльності студентів. Університет менеджменту освіти. URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/stud_almanah/v_1/66.pdf

10. Янченко О. І. Форми і методи контролю знань в умовах сучасних навчальних технологій: Метод. розробка. Кривий Ріг: Інгулецький технікум Криворізького технічного університету, 2008. 27 с.

11. Barrett H. Researching Electronic Portfolios and Learner Engagement. Journal of Adolescent & Adult Literacy, 2007.

12. Deterding S., Dixon D., Khaled R., Nacke L. From Game Design Elements to Gamefulness: Defining 'Gamification'. Proceedings of the 15th International Academic MindTrek Conference, 2011.

13. Hart D. Authentic assessment. Melno Park, California, 1994. 120 p.

14. Mudhol A. Innovative Assessment Methods for Measuring Practical Skills in Higher Education. Proceedings of the 3rd International Conference on Reinventing Business Practices, Start-ups and Sustainability, 2024, 78-91. DOI:10.2991/978-94-6463-374-0_8

15. Linn R. L., Gronlund N. E. Measurement and assessment in teaching. Upper Saddle River: Merrill, 2000. 574 p.

16. Topping K. Peer Assessment Between Students in Colleges and Universities. Review of Educational Research, 1998, 68(3), 249-276.

References:

1. Bereshchuk, M. Ya., & Dmytriiev, I. B. (2001). Testovyi kontrol ta reitynhova otsinka znan studentiv: Metodychni rekomendatsii do zastosuvannia [Test Control and Rating Assessment of Students' Knowledge: Methodical Recommendations for Use]. Kharkiv: KhDAMH. [In Ukrainian].

2. Bulakh, I. Ye. (1995). Teoriia i metodyka kompiuternoho testuvannia uspishnosti navchannia: dys. ... doktora ped. nauk: 13.00.01 [Theory and Methods of Computer Testing of Learning Success: Dissertation for Doctor of Pedagogical Sciences: 13.00.01]. Kyiv. [In Ukrainian].

3. Vasiuk, O., & Maidaniuk, N. (2009). Orhanizatsiia kontroliu navchannia studentiv [Organization of Student Learning Control]. Visnyk Knyzhkovoi Palaty. [In Ukrainian].

4. Honcharov, S. M. (2001). Osnovy pedahohichnoi pratsi: Navch. posib. [Fundamentals of Pedagogical Work: Textbook]. Rivne: RDHU. [In Ukrainian].

5. Kalnik, O. (2013). Traditsiini ta innovatsiini metody kontroliu navchalnykh dosiahen iz humanitarnykh dystsyplin [Traditional and Innovative Methods of Controlling Educational Achievements in Humanities]. Pedahohichni Nauky, (3) 59. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/ bitstream/123456789/2631/1/Kalnik.pdf [In Ukrainian].

6. Kyzima, R. A., & Yakovchuk, V. V. (2007). Testova systema otsiniuvannia znan studentiv yak odyn iz metodiv suchasnoi tekhnolohii navchannia [Test System of Student Knowledge Assessment as One of the Methods of Modern Teaching Technology]. Suchasni Problemy Osvity, Vykhovannia i Sotsializatsii Liudei z Osoblyvymy Potrebamy ta Shliakhy Yikh Vyrishennia, (4) 6. URL: https://ap.uu.edu.ua/article/279 [In Ukrainian].

7. Pashchenko, T. (2021). Efektyvnist otsinky riznykh form kontroliu znan studentiv budivelnykh koledzhiv [Effectiveness of Assessing Various Forms of Knowledge Control of Construction College Students]. Digital Library NAES of Ukraine. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/ eprint/724990/1/%D0%9F%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.PDF [In Ukrainian].

8. Ukhan, P. S. (2001). Kontrol znan, vmin i navychok uchniv na urokakh informatyky: avtoref. dys. ... kand. ped. nauk: spets. 13.00.02 "Teoriia ta metodyka navchannia informatyky" [Control of Knowledge, Skills, and Abilities of Students in Informatics Lessons: Abstract of Dissertation for Candidate of Pedagogical Sciences: specialty 13.00.02 "Theory and Methods of Teaching Informatics"]. Kyiv. [In Ukrainian].

9. Shadeiko, H. P. Orhanizatsiia kontroliu navchalnoi diialnosti studentiv [Organization of Student Learning Control]. Universytet Menedzhmentu Osvity. URL: http://umo.edu.ua/images/ content/nashi_vydanya/stud_almanah/v_1/66.pdf [In Ukrainian].

10. Yanchenko, O. I. (2008). Formy i metody kontroliu znan v umovakh suchasnykh navchalnykh tekhnolohii: Metod. rozrobka [Forms and Methods of Knowledge Control in Modern Educational Technologies: Methodological Development]. Kryvyi Rih: Inhuletskyi Tekhnikum Kryvorizkoho Tekhnichnoho Universytetu. [In Ukrainian].

11. Barrett, H. (2007). Researching Electronic Portfolios and Learner Engagement. Journal of Adolescent & Adult Literacy. [In English].

12. Deterding, S., Dixon, D., Khaled, R., & Nacke, L. (2011). From Game Design Elements to Gamefulness: Defining 'Gamification'. Proceedings of the 15th International Academic MindTrek Conference. [In English].

13. Hart, D. (1994). Authentic Assessment. Melno Park, California. [In English].

14. Mudhol, A. (2024). Innovative Assessment Methods for Measuring Practical Skills in Higher Education. Proceedings of the 3rd International Conference on Reinventing Business Practices, Start-ups and Sustainability, 78-91. DOI:10.2991/978-94-6463-374-0_8 [In English].

15. Linn, R. L., & Gronlund, N. E. (2000). Measurement and Assessment in Teaching. Upper Saddle River: Merrill. [In English].

16. Topping, K. (1998). Peer Assessment Between Students in Colleges and Universities. Review of Educational Research, 68(3), 249-276. [In English].

Размещено на Allbest.ru

...