Значення народної музики у парадигмі національно-патріотичного виховання молодших школярів в Україні і Китаї (порівняльна характеристика)

The article examines the focus of the educational process in modern schools in China and Ukraine on the patriotic upbringing of younger schoolchildren, which is impossible without the involvement of students in the study offolk music and folk traditions. It was determined that the issue offorming strong moral attitudes, such as patriotism, spirituality, and morality, is an acute issue today. In accordance with the requirements of the Ministry of Education and Culture and official directives in the People 's Republic of China, the formation of civic consciousness, awareness of one 's ethnic and national affiliation, spiritual and moral education, the formation of a respectful attitude to the history and culture of one's own and other peoples, is the mandatory introduction ofa national-regional component into the musical art program in general educational institutions. To achieve this goal, it is necessary to "warm up” students ' interest in their native culture from the first meeting and throughout the following years of study. It is noted that the subjects of the aesthetic cycle have a unique opportunity to introduce the national-regional component in lessons from the first year of schooling. One of the main tasks of the subject "Musical Art" is the formation of a sense of love for the Motherland, without which it is impossible to raise a citizen and patriot, to form a sense of self-worth in a child. Introducing students to the world of music through the intonations and images of the national musical culture has a positive effect on the formation of family values, which constitute the spiritual and moral wealth of the culture and art of the people, which is specified in the educational standard. Turning to works offolklore and musical education using the examples of national folk music has become a relevant topic today. The article provides an overview of traditional Chinese chamber-vocal music. These are numerous lyrical and other genres closely related to classical Chinese poetry, play on the price, and theater. The place of vocal genres in the structure of traditional Chinese musical culture is considered, and their figurative and expressive features are briefly outlined. Chinese folk music requires considerable skill to perform. The article contains information about the most famous authors and performers of this music. It is concluded that China has a centuries-old chamber music and vocal tradition in its existence; calls patriotism the leading personality quality that must be instilled in pupils in general educational institutions.

Key words: patriotic education, folk music, musical art, national folk traditions.

Постановка проблеми

Патріотичне виховання підростаючого покоління є одним із пріоритетних напрямів сучасної виховної та освітньої роботи школи в КНР і в Україні, тому питання про організацію процесу патріотичного виховання молодших школярів загальноосвітніх закладів, виявлення педагогічного потенціалу засобів та створення умов для даної роботи викликають закономірний професійний інтерес дослідників та педагогів -практиків. Сучасне розуміння патріотизму, громадянськості характеризується багатоваріантністю, різноманітністю та неоднозначністю. Багато в чому воно пояснюється складною природою цього явища, багатоаспектністю його змісту та різноманіття форм прояву. Крім того, проблема патріотизму розглядається різними дослідниками у різних історичних, соціально-економічних та політичних умовах, залежно від особистої громадянської позиції, ставлення до своєї Вітчизни, від використання різних галузей знань тощо. Патріотизм - це відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежність.

Українські науковці розглядають патріотизм, почуття громадянськості як взаємопов'язану сукупність моральних почуттів та рис поведінки, що включає любов до Батьківщини, активну працю на благо Вітчизни, дотримання та множення трудових традицій народу, дбайливе ставлення до історичних пам'яток та звичаїв рідної країни, прихильність та любов до рідних місць, прагнення до зміцнення честі та гідності країни, готовність та вміння захищати її, військову хоробрість, мужність і самовідданість, братерство та дружбу народів, нетерпимість до расової та національної неприязні, повага до звичаїв та культури інших країн та народів, прагнення до співпраці. Виховання є механізмом взаємодії між поколіннями, що забезпечує входження підростаючих поколінь в життя суспільства, становлення їх активними суб'єктами конкретного історичного процесу. Мета музичної освіти засобами народного пісенного мистецтва в загальноосвітніх школах трактується так: ознайомити учнів із народним музичним мистецтвом (фольклором), формувати інтерес та повагу до нього; виховати громадянськість, любов до рідного краю та України; сприяти зростанню взаєморозуміння та взаємоповаги у міжнаціональних відносинах, консолідації всіх народів, зокрема мультинаціонального регіону української Бессарабії. Серед завдань, що конкретизують мету музичної освіти засобами народної пісенної творчості, можна відзначити такі: -формувати громадянськість на основі вивчення народної музичної культури, бажання брати участь у розвитку музичних традицій краю; - виховати любов до України, до її історії, людей, культури, почуття причетності до всіх подій, що відбуваються в ній за допомогою вивчення народного пісенного фольклору; -виховати інтерес, любов і повагу до музичних культур народів, що населяють наш край, виділити те, що об'єднує їх та прагнути на цій основі до консолідації народів; -познайомити з різними жанрами української народної музики, і навіть історією, побутом, традиціями народу; - сформувати навички інтонування народних пісень, навички виконання національних танцювальних рухів, -розвинути здатність до інтонаційно-стильового аналізу, спрямованого на виявлення рис національної своєрідності народного та професійного музичного мистецтва.

Музична освіта в загальноосвітніх школах є полікультурною освітою, і коротко її основні ідеї можна сформулювати так: -люби та поважай свою мову, свою культуру, свій народ; -поважай інші народи, іншу культуру; -прагни пізнати життя в її культурному різноманітті, знай, що всіх поєднує, цікався культурним життям. Важливість патріотичного виховання, громадянських якостей під час уроків музичного мистецтва в закладах загальної середньої освіти пояснюється лише тим, що моральні постулати тут закріплюються шляхом глибокого і яскравого емоційного впливу на учнів. Позитивна громадянська позиція має стати частиною світогляду учнів, визначати їх дії по відношенню до держави, вселяти віру в майбутнє України. Людина, яка не любить свій край, не відчуває прихильності до своєї землі, не знає історію та культуру свого народу, не може бути по - справжньому громадянином та патріотом. Батьківщина може асоціюватися з будинком, селом, краєм, республікою, усією державою, і найкраще, якщо кордони Батьківщини будуть поступово розширюватися і включати всі частини цілого - будинок, село (місто), країна. Необхідно поступово накопичувати знання про пам'ятки, про знаменитих людей, які зробили внесок у становлення музичної культури, про музичні цінності, які становлять основу музичного мистецтва, про народи, що населяють країну та про народну творчість. Вивчення цієї галузі музичного мистецтва необхідно посилювати на всіх щаблях виховання молодших школярів в закладах загальної середньої освіти (Черкасов, 2016).

Незважаючи на те, що патріотизм постає як одна з головних цінностей у будь -якій державі, саме в Китаї після 1949 р. патріотизм почав виконувати особливу функцію розвитку «соціалізму з китайською специфікою». З 1994 р. питання патріотичному вихованні країни керується Центральним Комітетом Комуністичної партії Китаю (ЦК КПК), а після становлення Сі Цзіньпіна главою держави, це питання поставлено на особливий державний контроль. У 2012 році Сі Цзіньпін у своєму зверненні до нації вказав на пріоритетність виховання патріотизму у підростаючого покоління як необхідної умови для здійснення «китайської мрії про відродження великої нації» до 2049 року. Таким чином, відповідно до офіційних директив, сьогодні педагогічна робота з виховання патріотів країни проводиться в КНР на всіх щаблях освіти - від дошкільних закладів до вищих навчальних закладів (Ван Тяньці, 2017).

Згідно з Конституцією КНР (ст. 24), серед цивільних чеснот, які покликане відстоювати державу, патріотизм посідає перше місце. Закон КНР про освіту називає патріотизм провідною якістю особистості, яку держава має прищеплювати вихованцям. У жовтні 2017 р. у КНР набув чинності новий закон про патріотичне виховання, що передбачає знання школярами тексту національного гімну, правила його виконання та історію створення[2]. Таким чином, сьогодні в Китаї на державному рівні патріотизм виступає органічною єдністю особистої та соціальної в кожній людині, тісним союзом суспільства та громадянина, важливою запорукою стабільності та процвітання країни та нації. У зв'язку з цим ідеологія державної політики націлена на виховання громадян-патріотів, а сім'я та школа є одними з основних соціальних інститутів, які мають забезпечувати здійснення цього процесу.

Дослідники, які займаються питаннями патріотичного виховання молоді у КНР (Лі Цзядао, Цзян Юй Хун, Цин Хе, та ін.), в основному зачіпають навчально -виховний процес у дошкільних закладах, загальноосвітній та вищій школі, приділяючи недостатньо уваги педагогічному потенціалу музичного у вихованні громадян-патріотів своєї країни. У цьому плані музичне мистецтво має великий виховний потенціал. Патріотизм, будучи одним із суттєвих якостей людської особистості, виражає ціннісні орієнтації, моральну переконаність, світоглядну зрілість, життєву позицію людини. Оскільки музичне мистецтво здатне всебічно впливати на людину, важливо при цьому забезпечувати гармонію емоцій та почуттів, що породжуються музикою, з емоціями пізнання. Саме музичне, у тому числі вокальне, мистецтво має здатність яскравого та достовірного вираження ідеї патріотизму, закладеної творцями твору та що розкривається через художні образи, які впливають на емоційно-чуттєвий світ виконавця та слухача за допомогою мелодії та тексту. Тому дослідницької уваги вимагають питання, пов'язані з виявленням теоретичних засад патріотичного виховання учнів засобами музичного мистецтва в КНР, а також характеристикою особливостей процесу організації відповідної виховної роботи в сучасному Китаї.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти патріотичного виховання молоді КНР були розглянуті науковцями (Бай Цюлін, Лі Суджу, Лі Цзюньру, Пу Вейчжун, Фен Ванчжень, Чжан Цзіньтао та ін); естетичне виховання (Лань Ся, Юй Хуейцин та ін); - роль музики і співу у вихованні молоді (Ван Мэйвэй, Ли Фубао, Ли Циньшу і ін.; теорія і методика музичної освіти в Китаї (Ван Хайнин, Вэй Жуни і ін.) (Чжоу Тінтін, 2022).

Ми також спиралися на дослідження українських вчених у питаннях патріотичного виховання молоді. У цьому аспекті заслуговують на увагу праці Ю. Грищенка, О. Ковтун, О. Михайличенко, О. Мірошниченко, М. Назаренко, О. Олексюк, Т. Танько, В. Черкасова та інших вчених, присвячених питанням становлення та розвитку музичної освіти в Україні, підготовки вітчизняних спеціалістів до музично-просвітницької та виховної діяльності учнів. Крім того, українськими дослідниками (М. Падалка, В. Процюк, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Чурікова- Кушнір та ін.) ґрунтовно досліджено питання формування музичної культури особистості, у тому числі аспекти вивчення народної пісенної творчості з молодшими учнями на уроках музичного мистецтва в загальноосвітній школі.

Методологічною основою дослідження є: системний підхід (О. Ростовський, Б. Вульфсон та ін.), специфікою якого в дослідженнях із зарубіжної та порівняльної педагогіки є розгляд питань виховання та освіти у взаємозв'язку з історією, культурою, політикою, економікою країни, тому питання патріотичного виховання в даній роботі невіддільні від розвитку китайського суспільства; -історико-педагогічний підхід (О. Чурікова-Кушнір та ін.), що дозволив систематизувати наукові праці для визначення етапів процесу становлення та розвитку ідеї патріотичного виховання учнів засобами вокального мистецтва в Китаї на тлі історичного розвитку країни; -культурно-історичний підхід (О. Олексюк, Т. Танько та ін.), що дозволив виділити головні історико -політичні події у Китаї, які вплинули становлення та розвитку патріотичного виховання, і показати роль вокального мистецтва у процесі; -цілісний підхід (В. Ільїн, Н. Сергєєв та ін.) як до освіти в цілому, так і до історії музичної освіти зокрема (Є. Ніколаєва), що дозволив розглядати процес патріотичного виховання учнів засобами вокального мистецтва в загальноосвітній школі КНР як цілісний феномен у взаємозв'язку його компонентів.

Виклад основного матеріалу

У Китаї музика завжди мала особливий статус у системі управління державою, що підтверджується результатами спеціальних досліджень китайської музичної пісенної культури. Відмінність концепції даного дослідження полягає в тому, що ми розглядаємо питання патріотичного виховання в Китаї у взаємозв'язку з музичним мистецтвом, а саме у виявленні педагогічного потенціалу засобів народної творчості для організації та здійснення процесу патріотичного виховання в загальноосвітній школі КНР. Необхідно показати еволюцію ідеї патріотичного виховання учнів засобами народної пісні в Китаї, виділити принципи організації та методи патріотичного виховання учнів засобами народної творчості, простежити основні напрями розвитку патріотичного виховання учнів в загальноосвітній школі. Суперечності визначили проблему і мету статті: визначити та схарактеризувати теоретичні засади та особливості процесу організації патріотичного виховання учнів засобами народної пісенної творчості в сучасній загальноосвітній школі КНР та порівняти засоби патріотичного виховання молодших школярів в Україні.

Аналіз стану проблеми показав, що її актуальність обумовлена протиріччями між: - соціальною значимістю патріотичного виховання молоді як одного з пріоритетних напрямів освітньої політики КНР та недостатньою вивченістю педагогічного досвіду КНР, пов'язаного зі специфікою виховання молодших школярів у вигляді пісенного мистецтва; - можливостями народного вокального мистецтва у патріотичному вихованні молоді та відсутністю досліджень щодо виявлення педагогічного потенціалу народної пісні для здійснення даної виховної роботи; - потреба в обґрунтуванні ефективних способів організації процесу патріотичного виховання за допомогою народної творчості в загальноосвітній школі КНР та недоліком наукових положень, що характеризують принципи організації та методи даної виховної роботи; - наявністю в педагогічній науці досліджень з питань патріотичного виховання та музичного мистецтва в КНР та відсутністю їх системного теоретичного обґрунтування, що дозволяє виявити найцінніші ідеї китайських учених, що визначають взаємозв'язок патріотичного виховання та народної музичної творчості.

Музика нерозривно пов'язана з патріотичним вихованням у китайському суспільстві, тому що музичні твори, впливаючи на почуття та настрої людини, сприяють перетворенню її духовного світу, пробуджують патріотичні почуття до своєї країни, малої батьківщини, партії та уряду, тим самим зміцнюючи державну влада у країні. Саме тому китайські вчителі та вихователі шкільних закладів намагаються тісно співпрацювати зі своїми колегами, які безпосередньо здійснюють роботу в цьому напрямі. За твердженням сучасних китайських дослідників (Ши Вейчжен, Гуань Цзяньхуа), у школах та дитячих садках музичні твори, зокрема пісні, які вважаються цінними у виховному відношенні, використовуються за будь -якої можливості і на уроці, і на перервах. Як правило, вчителі використовують добре знайомі та улюблені китайцями з дитинства народні пісні та твори, що відносяться до жанрів сюетан юе-ге (шкільна пісня) та юе-ге (масова пісня) (Чжоу Чженьюї, 2018).

Ідея виховання патріотів за допомогою музичного (переважно вокального) мистецтва розвивалася в КНР за двома музичними напрямками. З одного боку, відбувалося активне оновлення національної китайської музики (го-юе) з опорою на західні досягнення в галузі теорії музики, але зі збереженням національного музичного колориту, з іншого, - зароджувався новий музичний напрямок у китайській музиці - синь інь-юе. Прихильники нового напряму акцентували саме масовий характер китайської пісні, її доступність широкому загалу, відображення в ній нагальних потреб простих громадян різного віку. Саме тому в руслі синь інь -юе виникли різні вокальні жанри: сюетан юе-ге (шкільна пісня), юе-ге (масова пісня) з цілим рядом піджанрів. Патріотичні масові пісні (юе-ге) помітно відрізнялися від інших пісенних жанрів маршеподібним характером і ритмом, який асоціювався з чеканним кроком. При цьому масовій пісні був притаманний національний дух, тобто вона містила інтонації народної музики і зберігала традиційну китайську віршовану форму ци в написанні тексту пісні, витоки якої беруть початок у народній пісенній творчості (ци відрізняє чітка система чергування тонів, рядки різної довжини залежно від мелодії, на яку написано цей вірш) (Чжоу Чженьюї, 2018).

Згідно з офіційними директивами КНР, патріотичну виховну роботу необхідно здійснювати на всіх рівнях освіти. Патріотичне виховання, засноване на національній єдності, має пронизувати зміст підручників з усіх дисциплін, а не зводитися до окремого курсу. При цьому вказується, що способи виховання мають бути сучасними та інноваційними, з месенджерами та соціальними мережами.

У Законах КНР про освіту наголошується, що держава має прищеплювати вихованцям такі якості, як патріотизм, колективізм, вірність справі соціалізму; роз'яснювати зміст понять про ідеї правової системи держави, про національну оборону країни, про принципи єдності нації, що студенти вищих навчальних закладів повинні дотримуватись законів та правил, студентського кодексу поведінки, поважати вчителів, старанно навчатися, зміцнювати своє здоров'я, підтримувати ідеї патріотизму, колективізму та соціалізму, бути моральними і прагнути мати високий рівень наукових і культурних знань і спеціалізованих навичок.

Патріотичне виховання є однією з найважливіших ідей китайської педагогіки та передбачає виховання китайського духу, повагу та дотримання китайських традицій. Китайці з раннього дитинства виховуються патріотами не лише своєї країни, а й рідного міста, або іншого місця, де народилися. Кожен китаєць зобов'язаний володіти інформацією про розмір території своєї країни та рідної провінції, кількість населення, що там проживає; знати основні засади Конституції, історію КПК, нові закони, які приймає уряд. У матеріалах сучасної китайської преси наголошується, що сьогодні в КНР головним гаслом є не побудова комуністичного суспільства, а ідея «великого відродження китайської нації», яка має глибоко вкоренитися у свідомості підростаючого покоління. Соціалізм сприймається вже не як мета, а як засіб забезпечення величі нації, а патріотизм називається «найкращою традицією та найвищою моральною якістю китайської нації» (Чжоу Чженьюї, 2018).

Головним напрямом формування патріотизму у китайських школярів у процесі вокальної підготовки є знайомство із зразками національного музичного мистецтва. Китайські педагоги впевнені, що виховувати патріотів країни неможливо без використання багатого потенціалу старовинної народної музики Китаю, оскільки в китайській народній музиці є яскраво виражений національний характер, вона входить до скарбниці китайської культури.

Китайське музичне мистецтво формувалося протягом багатьох тисячоліть під впливом різних напрямів музики як китайської, так і сусідніх з Китаєм регіонів: Центральної Азії, Індії, Монголії. Крім того, в Китаї проживають різні нації та народності, які також зробили внесок у розвиток традиційного китайського музичного мистецтва.

Народна китайська музика нерозривно пов'язана з китайської філософією. Багато напрямів були сформовані буддійськими та даоськими ченцями та розвивалися як частина релігійної доктрини. Наприклад, послідовники Конфуція вважали, що музика грала величезну роль в політичному житті країни, вона сприяла об'єднанню нації, її духовному збагаченню. У даосизмі музика сприяла злиттю людини і природи, а буддисти за допомогою музики осягали суть світобудови. Таким чином, протягом кількох тисяч років народна музика була невід'ємною частиною життя китайського народу.

За своїм характером китайська музика відрізняється ніжними звуками, що нагадують дзюрчання струмка або спів птахів. Багато середньовічних китайських музикантів спеціально імітували звуки природи, тим самим створюючи гармонію музики та природи. На відміну від тієї ж європейської музики, китайські мелодії - це мелодії одного звуку та його варіацій. Музиканти можуть протягом кількох годин програвати той самий звук у різних тональностях і на різних інструментах, при цьому вам здаватиметься, що ви чуєте повноцінну мелодію з різних звуків.

Народна музика Китаю, як і все в цій дивовижній країні, побудована на рівновазі «інь» і «янь», які уособлюють мінорні та мажорні звуки - основні складові китайської традиційної музики. Що ж до музичних інструментів, це ціла окрема субкультура. Перші музичні інструменти: гуцінь та бамбукова флейта з'явилися в Китаї в III тисячолітті до н. е. Ці музичні інструменти вважаються найдавнішими у світі (Чжоу Чженьюї, 2018).

Одним із найдивовижніших видів китайської народної музики є гра на барабанах. У давнину барабанним боєм супроводжувалися військові паради та походи. Дуже часто певний ритм барабанів використовували для залякування ворогів. Сьогодні звучання барабанів можна почути під час традиційних китайських свят, коли хода барабанщиків перетворюється на справжню театральну виставу.

Усередині китайської музики склалася самобутні теорії та системи музичного мислення, різноманітні музичні, музично-поетичні та драматичні жанри. Музика була частиною традиційної державної системи Китаю. Хоча в ній і відбувалися історичні зміни, вона збереглася дотепер як цілісне естетичне явище.

Найдавніші відомості про китайську музику збереглися в трактатах. Канонічним конфуціанським трактатом є Лі Цзи («Книга ритуалів», «Книга установлень», IV-I ст. до н. е.). Один із розділів книги називається Юезці («Записи про музику»). Відомості про давню музику та пов'язані з нею ритуали містяться в класичній енциклопедичній пам'ятці філософської думки Китаю Люйші Чунцю («Весни та осені пана Люя», III ст. до н. е.). Названі трактати включають музику до натурфілософської системи світу Стародавнього Китаю. Музика, музичний ритм мають творчу і перетворюючу силу. Природний звук перетворюється зусиллями людини на естетичні, майстерні звучання. У музиці виражається образ, народжений у людському серці. Звук, музика - частина світової гармонії. Про пісні в Юе Цзи говориться так: «За допомогою пісень людина спрямовує себе на правильний шлях і розвиває свої найкращі сторони. Тоді його діям відповідають рухи неба і землі, і встановлюється гармонія чотирьох пір року, правильний перебіг планет і сприятливий розвиток всього живого»( Лю Маоні, 2017).

Музичні звуки народжуються в серці внаслідок впливу зовнішніх речей та подій. В енциклопедичному джерелі Ши Цзи («Історичні записки») Сима Цянь (145-86 рр. до н. е.) перераховано шість почуттів (сум, спокій, радість, гнів, благоговіння, любов), яким відповідає певний характер звуку шен. За характером звуку можна визначити, які це почуття. Так, «Коли серце людини сповнене любовних почуттів, звуки його музики гармонійні та ніжні». Упорядковані в звуках почуття завдяки майстру-музиканту перетворюються на звуки (мелодію) інь ( Лю Маоні, 2017).

Структура музичної культури Китаю до її взаємодії з європейською традицією була такою. Традиційна китайська музика (англ. «traditional Chinese music») - чжунго чуаньтун іньюе включає палацову, релігійну, народну музику, а також венььень іньюе - класичну музику або «музику учених». В основі всіх верств традиційної музики Китаю лежить цюй - спів, мотив, пісня. Особливим різноманіттям жанрів та форм відрізняється народна китайська музика. Сучасні китайські автори (Чжан Цзюнь) відзначають сучасне побутування у Китаї п'яти форм народної музики. Це пісня, пісенні оповіді, «місцеві опери», танцювальна, інструментальна музика.

Класична (або «вчена») музика - гудянь іньюе, або венььень іньюе. Це музика, організована відповідно до встановленої естетичної системи. Така музика практикується серед вэньжэнь - освічених, вчених людей. Завдання веньжень - прийняти від вчителя його майстерність і передати без спотворення. Центральне місце у веньнь ін'юе займає традиція виконання на семиструнному цитрі цинь (також гуцінь - давня цинь). Зауважимо, що класична та романтична європейська музика, а також твори китайських композиторів, написані за європейськими канонами, входять до шару високої музики Китаю (гудянь іньюе).

Традиції камерно-вокальної музики Китаю (хоча в академічному розумінні жанр сформувався тут лише у ХХ столітті) укорінені глибоко в історії. Знавці вважають, що ліричний спів з'явився ще в епоху Ранньої Цінь (351-395). До жанру камерно-вокальної музики відносять пісні під акомпанемент цитри цінь доби Сун (960-1279) та художню декламацію доби Тан (618907). У ХХ ст. древні камерно-вокальні жанри отримали у китайському музикознавстві назву «високохудожні китайські древні пісні »(Мкртичян, Чжоу Чженьюї, 2019).

Найбільш ранні відомості збереглися про збірку пісень Ші Цзін («Книга пісень», приблизно 770-221 рр. до н. е.). Мелодії з нього могли декламуватися чи співатися (понад 300 мелодій). На сьогоднішній день відомо 305 пісень із Ши Цзін. У книзі чотири частини: «нрави царств» го фин (побутові, народні ліричні пісні), «малі оди» сяо-я (ліричні пісні, створені освіченими людьми), «великі оди» дя-я, «гімни» сун (музика та танці, що виконувались на церемоніях). Всі пісні Ши Цзін дуже професійні та мистецькі. «Малі оди» вирізняються виразними характеристиками, тонким психологізмом. Багато од неможливо виконати без спеціальної вокальної підготовки, що відрізняє їх від народних пісень (Чжоу Чженьюї, 2018).

Як підкреслюють сучасні дослідники (Гуань Цзяньхуа, Хань Ін), не слід вважати, що вихованню патріотичних почуттів та якостей китайської молоді могли сприяти лише військово - революційні пісні, справжні патріоти повинні також мати бездоганний естетичний смак. Саме тому ідея виховання патріотів за допомогою пісенного мистецтва простежується і в іншому піджанрі юе- ге - камерних творах, що включають ліричні пісні та романси, без яких важко навчити вихованців прекрасному.

Як самостійний жанр романс у Китаї з'явився в 1920 -ті рр. Необхідно відзначити його головні відмінності від масової пісні: виконання романсів вимагало професійної підготовки, оскільки романс представляє академічний музичний напрямок та вимагає від виконавця вищого рівня володіння музичною мовою; роман здебільшого передавав особисті переживання та почуття людини. проте при цьому почуття героїв романсу були пов'язані з життям народу та його насущними проблемами, тому так само, як і патріотичні пісні, романси мали актуальний зміст. З погляду Сяо Юмея, автора відомих романсів 1920-1930-х рр., пісня має допомагати народу висловлювати свій новий духовний та естетичний стан (автор мав на увазі переломні політичні події в історії Китаю). Автори перших китайських романсів зверталися до класиків китайської поезії, таких як Лі Бо (701-762), Чжан Цзи (768-830), Суші (1037-1101), наголошуючи, що теми віршів цих авторів не втратили актуальності й у ХХ ст. (Чжоу Чженьюї, 2018).

Ідея виховання патріотів простежується і у такому піджанрі юе -ге, як популярна музика. Сюди відносяться пісні до кінофільмів, театральних п'єс та естрадні композиції. Одним із перших у цьому напрямі став працювати Лі Цзіньхуей (1891-1967), китайський музичний діяч ХХ ст., педагог з вокалу, композитор, один із основоположників китайської популярної музики. Під впливом свого старшого брата-лінгвіста Лі Цзіньхуей працював деякий час редактором підручників рідної мови для початкової школи. Саме ця робота, за його словами, пробудила його інтерес до створення дитячих музичних творів у виховних цілях. У 1920 -ті роки. він започаткував періодичне видання для дітей («Дружок»), театральну трупу «Оркестр Місяць», яка грала вистави для дітей, професійне театральне училище, а також написав багато музичних творів для дітей у формі пісенно - танцювальних уявлень та вистав. Пісенно -танцювальні уявлення відрізнялися невеликою тривалістю, простотою сюжету та музики, розмовними діалогами та монологами. Дитячі вистави були тривалішими, мали сюжет, персонажів, поєднували музичні номери (пісні та танці) та речитативи.

Історики називають Лі Цзіньхуея прекрасним педагогом та дитячим психологом, про що свідчать тексти та музика його творів, адресовані дитячій аудиторії, зокрема учням молодших класів загальноосвітніх шкіл. Судячи з змісту, літературної обробки та особливостей музичної мови, Лі Цзіньхуей був добре знайомий з інтересами дітей, особливостями дитячої психіки різного віку. При виборі теми і сюжету він передавав зміст доступною і водночас багатою мовою мистецтва. Створюючи свої твори, автор враховував дитячу здатність фантазувати та уявляти, тому наповнював їх зміст древніми народними легендами та міфами, одухотворюючи природу та тварин. Його твори завжди відрізнялися просвітницько-патріотичним характером, оскільки вони знайомили дітей з народними героями, пробуджували інтерес до вивчення давніх традицій, виховували дбайливе ставлення до рідної природи (Реброва, Синюї Пань, 2018). Лі Цзіньхуей - автор понад 300 пісенно-танцювальних вистав та вистав для дітей. До його найвідоміших творів відносяться «Горобець і маленькі діти» (Мумладзе, Мирончук, 2014).

В Україні уроки музичного мистецтва будуються на комплексному освоєнні народної творчості: співу, танцю, гри, усної поетичної творчості. Синтез мистецтв сприяє розвитку творчих здібностей дітей з урахуванням рідної традиційної народної культури. Вважаємо, що найвищий результат дають моделі інтегрованих уроків, що вбирають елементи історії, літератури, музики, образотворчого мистецтва. Знайомство з народною творчістю під час уроків музики починається з поняття «фольклор», що відбиває життя народу, духовний світ, думки, почуття наших предків. Існує багата класифікація фольклору. З молодшими школярами на уроках музики ми звертаємося до дитячого фольклору, який несе у собі величезний виховний заряд. Це заклички, пестушки, потішки, лічилки, колискові. Учні не просто слухають та аналізують музичний матеріал, а й стають самі «композиторами», пишучи мелодії до найпростіших текстів.

Календарний фольклор знайомить учнів з народними традиціями та святами: колядки, веснянки, заклинання явищ природи, тварин, комах. Розділ дитячого календарного фольклору - одна з найпоетичніших сторінок дитячої творчості. Діти навчаються бачити, помічати поезію навколишньої природи у період року. З величезним задоволенням учні розігрують українські народні пісні, свята: «Святки», «Колядки», «Веснянки», «Масляна», «Великдень», «Різдво», «Трійця», «Вербна неділя», «Свято Купали» та багато ін. Особливо учні молодших класів люблять потішний фольклор: небилиці, потішки, дражнилки, які призначені розсмішити однолітків. Комічні становища, гумор, народжують радісні емоції. Це веде до розвитку дитячої фантазії, пробуджується інтерес до нових словотворів. Учень вже бачить себе не тільки в ролі композитора, але може себе відчути поетом і самостійно створює римовані нісенітниці.

Повсякденне життя дітей тісно пов'язане з певним колом ігор. «Дитина, позбавлена елементарних знань, які дає йому гра, не змогла б нічого навчитися в школі і була б безнадійно відірвана від свого природного і соціального оточення». У зв'язку з цим під час уроків широко застосовується ігровий фольклор: драматичні, спортивні, хороводні гри.

Народну пісню не можна нічим замінити, особливо на початковому етапі виховання дитини. Рідна мова та народна пісня повинні бути присутніми у вихованні школярів аж до їхнього підліткового та юнацького віку. Тільки в цьому випадку дитина виростає здоровою морально. У Бессарабії під час уроків музичного мистецтва в закладах загальної середньої освіти діти розучують як українські народні пісні, так й пісні народів регіону: болгарські, румунські, молдавські. Існує багата класифікація народних пісень. До того ж, цілий пласт пісень має чітко виражену виховну спрямованість. Колискові пісні, пісеньки, потішки, примовки, пісні -ігри готують дитину до життя. Дитячі пісні відбивають народні традиції, історичне минуле, елементи селянської праці, національно-психологічні риси. Багато забав, ігор - це як би жартівливе наслідування трудового процесу дорослих («А ми просто сіяли»). Вчителі розглядають дитячі ігри як незамінну школу розумового та морально-патріотичного виховання).

Діти долучаються до фольклору у процесі різних видів діяльності: сприйняття, виконавства, ігор. З першого класу під час уроків музики запроваджено музикування на сопілці - українському народному музичному інструменті. Навчання грі на сопілці дає дітям можливість грати мелодії пісень і поспівань вже з перших уроків без оволодіння нотною грамотою. Діти долучаються до активного музикування, грають та співають народну та композиторську музику, виконують теми із класичних творів.

Знайомство з українськими національними музичними інструментами, з історією їх походження наводить учнів до самостійного виготовлення найпростіших музичних інструментів своїми руками: сопілок, брязкальців, свисткових, тріскоток, хлопавок, шуршалок, барабанчиків та ін. Цей процес викликає великий інтерес до творчого музикування, колективної роботи, яка є одним з напрямів патріотичного виховання молодших школярів.

Українські народні пісні містять безліч виконавських зручностей, які є безцінними для вокальної педагогіки початкового етапу навчання. Насамперед, це - гарні мелодійні звороти, розраховані на діапазон необроблених голосів. Секрет зручності фольклорних мелодій для постановки голосу, можливо, полягає в тому, що вони пройшли історичний шлях природного професійного відбору: виконувані багатьма поколіннями співаків усної традиції, вони залишили в собі ті вокальні звороти, які є природними для голосового апарату співака. Зручність, простота, надзвичайна виразність, краса і досконалість українських народних пісень - комплекс ознак, властивих цим справжнім шедеврам світової культури. Про користь виховання голосів на народно - пісенній основі писав у сорокових роках XX століття Золтан Кодай, автор національної системи музичного виховання в Угорщині, який наполягав на запровадженні вокальної народної музики в усі структури освіти. Завдяки його системі, яка стала основою угорського музичного виховання від дошкільних закладів до музичної академії, найпрогресивніші принципи та методи музичного виховання були пристосовані до особливостей давньої угорської селянської пісні. Українська народна пісня, взята за основу вокального становлення як первинний дидактичний матеріал, дозволяє максимально розвинути вокально-технічні (інтенсивність звучання, точність інтонування, тембр та витривалість голосу) та художні можливості майбутнього фахівця. Цей фактор створює додаткові можливості вокально-педагогічного впливу на виховання різнопрофільних художніх індивідуальностей, а також сприяє формуванню найяскравіших виконавських індивідуальностей. Акценти музичної думки здебільшого відповідають наголосам і смисловим кульмінаціям поетичного пласта. Такі мотиви, зазвичай, оформляють повтори поетичного тексту. Це може бути переліком дій, спрямованих на розкриття характеру персонажа пісні, як у пісні «Подоляночка» («тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала» та ін.). Мелодичні повтори також є засобами подібного паралелізму, властивого українському фольклору. Так, у пісні «Тече річка невеличка» однаковими мелодійними фразами визначаються: доля дівчини - доля «пшениченьки на камені», доля козака - доля «сухого дубу при дорозі». Завершальний повтор основного мотиву пісні наприкінці кожного куплету є своєрідним узагальненням, що допомагає слухачеві краще осмислити сюжетно -емоційну канву пісні (Черкасов, 2016).

Висновки та перспективи подальших розвідок

Резюмуючи поданий матеріал, підкреслимо, що звернення до творів фольклору та музичне виховання на прикладах народної музики стало сьогодні актуальною темою як в Україні, так і в КНР. Новий напрям у китайській музиці синь інь-юе відповідав духу свого часу, тому що призначався для широких народних мас, пробуджував у народі колективні та патріотичні почуття, що сприяють вихованню нової людини, готової служити своїй країні, активно беручи участь у соціально -політичних перетвореннях. Ці жанри наповнили китайську музичну культуру першої половини ХХ ст. новим характером, оскільки з'явилося нове загальнонародне музичне мистецтво, від якого віяло патріотизмом, національним духом і любов'ю до свого народу. Більш того, музичний напрям синь інь -юе розділився на різні жанри (від дитячих пісень, легкої дозвільної музики до серйозних патріотичних пісень), що дозволило відобразити в музиці та піснях життєві потреби різних груп населення. Натхненні рядки видатних поетів світу, вчених, художників оспівують музично -поетичну гармонію та досконалість української народної пісні. Пісенна спадщина є основою духовної культури кожної нації. Тільки незначна частина українських пісень збережена у вигляді обробок, але й вона є справжнім скарбом, який викликає захоплення та пов агу. Саме тому сучасні китайські педагоги активно використовують педагогічний потенціал синь інь-юе у виховній роботі з молодшими школярами, вважаючи цей музичний напрям особливим культурним феноменом, який не втратив актуальності у сучасному світі та може бути дослідженим у подальшому, а в українських закладах загальної середньої освіти на заняттях з музичного мистецтва вивчають і співають українські народні пісні.