Комунікативна компетентність полонтерів - здобувачів вищої гуманітарної освіти

The article highlights the essence of the concept "communicative competence " in terms of training students of higher humanitarian education, primarily in the aspect of their volunteer activities. Attention is focused on the formation of future philologists ' communicative competence, the essence of which is represented as the ability to communicate in Ukrainian and foreign languages on the basis of formed linguistic knowledge, mastery of skills in listening, reading, speaking, writing, translation, use of these skills to ensure interaction between all participants of communication. The projection of communicative competence on the specifics of volunteer activity allows us to clarify that this competence in future humanitarians (first of all philologists) - volunteers involves a well-formed knowledge of the norms of the language (Ukrainian orforeign), the ability to perform speech activity in its receptive and productive forms, establishing cooperation on the basis of humanistic values, as well as strong beliefs in the importance of volunteering for the development of society, the country, and self-development. Project learning, research activities, independent work, etc. are effective methods to form the communicative competence. Project- based training involves the students' performance of tasks that have a material result of cognitive activity on the problems of volunteering. Students' scientific research activity focuses on the study of theoretical sources, analysis of scientific positions, comparison, systematization of received information, its generalization and implementation in practice. The result of research activities can be the preparation of speeches, presentations, recommendations on raising the level of volunteering. The independent work of future specialists allows developing knowledge about the specifics of volunteering, the directions of its deployment, as well as mastering social, psychological, pedagogical knowledge, which improves the results of volunteering, enables interaction with citizens when providing them with assistance.

Key words: communicative competence, volunteer, humanitarian, education, specialist, philologist.

Актуальність проблеми

Одним з найважливіших завдань професійної підготовки фахівців у час військової агресії є забезпечення здатності здобувачів вищої освіти до волонтерства, готовності допомагати суспільству в різних аспектах його життєдіяльності.

Вирішення цієї проблеми сприяє розв'язанню важливих науково -практичних питань у системі вищої освіти, як-от:

— виховання у студентів патріотизму, національної гідності, прагнення втілювати власний потенціал для культурного, соціально-екномічного розвитку країни ;

— формування soft skills здобувачів;

— розвиток пізнавальних мотивів, бажання вдосконалювати себе у волонтерській діяльності;

— розширення як загальної ерудиції, так і суто професійно спрямованих знань;

— оволодіння вміннями дослідницької діяльності у сфері гуманітарних наук;

— формування інтелектуальної ініціативи студентів, їхніх аналітичних здібностей, критичності мислення.

Аналіз останніх наукових досліджень

Проблема формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців розглядалася в різних ракурсах, наприклад: теоретичні засади та методи формування комунікативних умінь у майбутніх фахівців (Галецький, 2020; Князян, 2007), сутність та структура комунікативної компетентності фахівців гуманітарного (Набока, Орлов, 2024; Прошкін, 2019) та технічного (Бондаренко, 2018; Драгомирецька, 2023; Кічук, 2023) профілів.

Утім проблема формування комунікативної компетентності саме студентів -волонтерів, які отримують вищу гуманітарну освіту, вимагає більш глибокого аналізу та висвітлення.

Мета роботи -- дослідити теоретичні засади формування комунікативної компетентності волонтерів - майбутніх гуманітаріїв, насамперед учителів-філологів. Завдання полягають у розкритті наукових позицій про сутність, структуру поняття «комунікативна компетентність майбутніх фахівців» та споріднених з ним понять, а також методів її формування в процесі професійної підготовки майбутніх учителів філологічного профілю.

Виклад основного матеріалу дослідження

Дослідження наукових джерел з підготовки майбутніх фахівців, наприклад, майбутніх бакалаврів соціальної роботи, свідчить, що науковці (Набока, Орлов, 2024: 781) під сутністю комунікативної компетентності розуміють здатність до спілкування державною та іноземною мовами, виходячи з етичних норм, мовних та суто спеціальних знань, умінь у видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіюванні, читанні, письмі), що дозволяє ефективно співпрацювати з експертами, клієнтами, усіма зацікавленими особами в ході професійної діяльності.

Розкриваючи зміст іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних закладів вищої освіти, науковці (Гавриленко, Головко, 2021) цілком доцільно наполягають на важливості володіння мовленнєвими навичками, знаннями з іноземної мови, вміннями спілкування цією мовою, цікавитися та оволодівати культурними традиціями народу, мати глибоку лінгвокультурну ерудицію.

Натомість, як небезпідставно зазначають учені (Гайдай, Ковальчук, Суховецька, Хорош, 2021), у професійній підготовці майбутніх правоохоронців володіння іншомовною комунікативною компетентністю передбачає здатність до подолання мовного бар'єра, вільну актуалізацію вмінь в усному іншомовному мовленні, використовуючи лексичні одиниці найбільш типових ситуацій професійного спілкування. Не менш важливим є володіння й міжкультурною комунікативною компетенцією, широкими соціокультурними знаннями, що дозволяє майбутнім фахівцям успішно виконувати свої обов'язки в іншомовному середовищі, зокрема за участі іноземців.

Існує правомірна позиція (Грицяк, 2014) про те, що комунікативна компетентність, насамперед іншомовна, може розглядатися як інтегральна характеристика професійної діяльності фахівця, котра забезпечує компетентне спілкування мовою спеціальності в міжкультурному середовищі. Цілком погоджуємося з позицією науковця про те, що вказана компетентність актуалізує вміння в чотирьох видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, говорінні, читанні, письмі), знання мовних одиниць та правил (фонетичних, граматичних, лексичних), здатність їх використовувати на практиці. На беззаперечну думку дослідниці, саме комунікативні методи дозволяють оволодіти цієї компетентністю в оптимальному режимі.

Підкреслимо, що увагу науковців зосереджено й на проблемі формування професійно - комунікативної компетентності, наприклад, майбутніх офіцерів (Ковальчук, 2018). Так, дослідниця доходить правомірного висновку про те, що ця компетентність є складним інтегративним утворенням, котре концентрує «сукупність професійно-комунікативних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей, яке забезпечує успішне спілкування у військово-професійній сфері» (Ковальчук, 2018: 71-72).

До структури комунікативної компетентності майбутніх офіцерів цілком логічно відносять професійно значущі особистісно-комунікативні якості, а також ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-поведінковий компоненти (Ковальчук, 2018: 77).

На додаток, у наукових працях досліджується й професійно-мовленнєва компетентність майбутніх фахівців, зокрема майбутніх судноводіїв (Бондаренко, 2018). Так, науковець визначає сутність указаної компетентності як таке утворення, що відображає переконання у важливості вивчення української та англійської мов за професійним спрямуванням, знання норм мови, володіння вміннями в усіх видах мовлення з урахуванням специфіки професійної діяльності судноводіїв, здатність до взаємодії та співпраці з представниками різних народів у багатокультурному середовищі, співпраці, самооцінки результатів та внесення курсантами необхідних коректив. До компонентного складу цієї компетентності майбутніх судноводіїв дослідниця небезпідставно відносить мотиваційно -аксіологічний, когнітивно-знанієвий, діяльнісно-процесуальний складники. При цьому мотиваційно -аксіологічний компонент презентує зацікавленість у діяльності, бажання активно діяти, прагнення розвивати себе, брати участь у самонавчанні, щоб здобути високу кваліфікацію, переконання у необхідності демонстрації високої культури українськомовної та англійськомовної комунікації. Натомість когнітивно -знанієвий компонент відображає знання таких основних груп, як, наприклад, лінгвістичні (про відповідність мовлення прийнятим у соціумі мовним нормам (орфоепічним, граматичним, лексичним, стилістичним), діапазон, правильність, взаємодію, зв'язність, швидкість мовлення); соціолінгвістичні (про культуру, традиції різних народів та правила взаємодії між представниками різних соціальних верств); фахові (особливості професійної діяльності судноводія, котрі актуалізуються в його мовленні) (Бондаренко, 2018: 208).

Важливим у смисловому полі нашого дослідження є той факт, що особливу увагу науковців привертає проблема формування комунікативної компетентності іноземних студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами в університетах України. Саме володіння цією компетентністю забезпечує результативність навчально-пізнавальної діяльності, здатність до ефективної інтеграції в українське суспільство та сприяє більшій конкурентоспроможності майбутніх фахівців.

Так, О. Драгомирецька, висвітлюючи в розрізі професійної підготовки майбутніх фахівців технічного профілю сутність комунікативної компетентності студентів-іноземців, наголошує на важливості розглядати її як здатність до мовленнєвої діяльності, що відбувається на базі сформованих умінь, фахових та мовних знань, зацікавленості в спілкуванні, цінностей пізнання. Усе зазначене сприяє більшій легкості вступу студентів до комунікації, активізації їхнього спілкування в професійному середовищі, кращій взаємодії з іншими; до того ж володіння комунікативною компетентністю дозволяє на високому рівні аналізувати, опрацьовувати, узагальнювати іншомовну інформацію, презентуючи її у вигляді усних або письмових доповідей, враховуючи при цьому особливості норми мовлення, традицій, культури співрозмовників (Драгомирецька, 2023: 44).

До структури вказаної компетентності дослідниця правомірно відносить міжкультурний, ціннісно-мотиваційний, когнітивно-процесуальний, самооціночний компоненти. Так, міжкультурний компонент віддзеркалює вміння взаємодіяти між представниками різних народів, ураховуючи особливості їхньої культури; ціннісно-мотиваційний -- цінності пізнання, зацікавлення змістом навчальних дисциплін, прагнення оволодівати українською та англійською мовами; когнітивно-процесуальний -- знання лексики, граматики, професійно важливі знання, котрі актуалізуються в усному та письмовому мовленні; самооціночний - аналіз, оцінювання рівня сформованості власної комунікативної компетентності, внесення необхідних змін (Драгомирецька, 2023: 76).

Акцентуємо, що в педагогічній літературі наголошується на необхідності виокремлення таких базових складників комунікативної компетентності, наприклад, іноземних студентів, як-от мовний (лінгвістичний), предметний (когнітивний), прагматичний (соціальний) (Приходько, 2016).

Поряд з цим існує позиція (Грицаєнко, 2020) розглядати як обов'язковий компонент у складі комунікативої компетентності іноземних студентів, які вивчають українську мову як іноземну, саме соціокультурний компонент. На думку науковця, цей компонент «відіграє значну роль в оволодінні соціокультурними знаннями, навичками, у набутті практичних умінь міжкультурної взаємодії, комунікації та сприяє формуванню полікультурної толерантності, позитивного ставлення до загальнолюдських цінностей, духовних надбань не лише свого народу, але й інших націй, народностей» (Грицаєнко, 2020: 108). До того ж пріоритетність соціокультурного компонента спричинена необхідністю мовленнєво-культурної адаптації студентів-іноземців до українського культурного середовища та їхньої оптимальної інтеграції до українського соціуму.

Особливого значення для розуміння сутності комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти має наукова позиція Н. Кічук, яка зосереджує увагу саме на комунікативній підготовці студентів-іноземців, котрі навчаються в технічних університетах. На беззаперечну думку науковця, ця компетентність відображає професійно зорієнтовані знання студентів, вміння в усному та письмовому спілкуванні, навички взаємодіяти з іншими (товаришами, викладачами, експертами у виробничій сфері), прагнення до кооперації, співробітництва та саморозвитку (Кічук, 2023: 33).

Основними компонентами вказаної компетентності є теоретично-професійний, комунікативно-поведінковий та мотиваційно-ціннісний. Н. Кічук цілком доречно до теоретично - професійного компонента відносить професійно важливі знання, представлені в освітньо - професійних програмах підготовки фахівців, які відображають здатність до взаємообміну поглядами, ідеями, думками, підходами до розв'язання різних проблемних ситуацій, усного та письмового сприйняття наукової інформації тощо. Крім того, до змісту зазначеного компонента науковець включає знання про норми й правила етичного спілкування в персональній, освітній, соціальній, професійній сферах.

На додаток, комунікативно-поведінковий компонент віддзеркалює вміння усної й писемної діяльності із сприйняття та продукування мовлення, до котрої має сенс віднести здатність розшифровувати та інтерпретувати, інформацію, подану в спеціальній технічній документації. Важливими є й уміння коректно, згідно з нормами мовлення співпрацювати з клієнтами, колегами, постачальниками, представниками громадськості, які долучені до вирішення технічних завдань.

Натомість мотиваційно-ціннісний компонент комунікативної компетентності відображає гуманістичні смисложиттєві домінанти, прагнення виявляти толерантність та повагу до інших в комунікативному процесі. Студенти також бажають демонструвати достатній та високий рівні володіння українською мовою, а також виявляють прагнення вивчати іноземні мови, щоб розвивати професійну діяльність та бути конкурентоспроможними на світовому ринку праці (Кічук, 2023: 33).

Важливою для висвітлення компонентного складу досліджуваного поняття є наукова позиція про структуру комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов. Відповідно до цієї позиції зазначена компетентність відображає такі компоненти, як

- цілемотиваційний, котрий віддзеркалює прагнення особистості до підвищення свого рівня комунікативної компетентності, мотивоване володіння сучасними цифровими технологіями;

- когнітивно-лінгвістичний, який містить системні іншомовні знання та вміння, як і методики їх викладання;

- процесуально-технологічний, що відображає професійні комунікативні вміння саме майбутніх викладачів іноземних мов, а також і навички використання цифрових технологій у освітньому процесі;

- рефлексивно-оцінний, котрий передбачає проведення майбутніми викладачами іноземних мов самооцінювання власного рівня сформованості комунікативної компетентності із застосуванням сучасних технологій (Галецький, 2020: 206).

У цьому контексті неабиякого значення набуває наукова позиція (Прошкін, 2019: 241), згідно з якою соціально-комунікативна компетентність викладачів закладів вищої освіти має бути репрезентована такими компонентами, як-от комунікативно-інтерактивний; соціокультурний; лідерський.

До того ж дослідники висвітлюють особливості змісту такого поняття, як інформаційно - комунікативна компетентність студентів (Мацюк, 2022; Приходько, 2016); ця дефініція розкривається ними як спроможність розв'язувати завдання навчально -пізнавальної діяльності з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Саме ця компетентність сприяє успішності фахівців з урахуванням викликів сучасного інформаційного суспільства, їхньої готовності розробляти та впроваджувати найбільш доцільні рішення, виходячи з вимог професійно - комунікативної діяльності. Вона відбиває здатність до пошуку інформації різними способами (традиційними та з використанням цифрових технологій), визначає результативність комунікації фахівців, дозволяє взаємодіяти у професійній сфері та сприяє професійному зростанню особистості.

Зазначимо в цьому смисловому полі, що дослідження наукових джерел, у яких висвітлюється сутність та структура комунікативної компетентності саме майбутніх фахівців гуманітарного профілю, наприклад, учителів іноземних мов (Князян, 2007), свідчить про доцільність розуміння цієї компетентності як здатності особистості до спілкування на основі таких вимог:

- вияву інтересу до рідної мови та культури, а також до мови та культури інших народів;

- високої етики спілкування, толерантності, щирості, взаємоповаги; комунікативних та альтруїстичних емоцій;

- демонстрації прагнення до гармонізації інтеркультурної співпраці; позитивного ставлення до комунікативної взаємодії, співтворчості с представниками різних народів;

- володіння академічними, лінгвістичними, соціолінгвістичними, культурологічними, риторичними та професійно орієнтованими психолого-педагогічними знаннями;

- сформованість умінь розробляти концепцію власного висловлювання, професійно - орієнтованого читання, проводити науковий пошук у галузях лінгвістики та лангводидактики;

- здатність до комунікації у всіх видах мовленнєвої діяльності згідно з нормами мови та виявом логічності, доречності, виразності, точності, чистоти, правильності, ясності мовлення; навички ефективного педагогічного спілкування (Князян, 2007: 88-89).

Науковець цілком доречно наголошує на тому, що сучасний вчитель іноземних мов має володіти такими основними пізнавальними вміннями, як-от концепціональні та технологічні, де до першої групи відносяться вміння організації своєї мисленнєво-мовленнєвої діяльності, насамперед, формулювання власного бачення того, як розкрити тему (наприклад, уроку, виховної години, батьківських зборів тощо), деталізації проблеми та формулювання етапів її вирішення; вивчення методологічних засад та практичного досвіду розв'язання проблемних ситуацій. Натомість до другої групи варто включати, на думку науковця, вміння організовувати рецепцію наукових та методичних інформаційних джерел (читання, аудіювання) з використанням сучасних цифрових технологій (Князян, 2007: 90).

На основі аналізу наукових позицій щодо висвітлення сутності та структури комунікативної компетентності майбутніх фахівців різних галузей, а також дослідження понять, дотичних до вказаної дефініції, маємо змогу стверджувати, що комунікативна компетентність здобувачів вищої освіти саме гуманітарного профілю відображає здатність до спілкування українською та іноземними мовами на базисі сформованих мовних знань, володіння вміннями в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі, перекладі, використання цих умінь для забезпечення гармонійної взаємодії та співпраці між усіма учасниками комунікації. В умовах професійної підготовки майбутніх учителів / викладачів української, іноземних мов, літератури вказана компетентність відображає також уміння використовувати набуті знання та вміння для викладання філологічних освітніх компонентів.

Варто особливо акцентувати на тому, що майбутні вчителі / викладачі філологічного профілю, насамперед викладачі іноземних мов, часто долучаються до волонтерської діяльності у якості перекладачів, організаторів патріотичних, культурних, виховних заходів; вони всіляко допомагають малозабезпеченим особам, інвалідам, людям похилого віку, багатодітним сім'ям, громадянам, які постраждали внаслідок військової агресії або техногенних, природних катастроф.

Особливості волонтерської діяльності актуалізують вміння

— взаємодіяти з органами державної влади, організовуючи певні заходи;

— спілкуватися з представниками різних верств населення;

— надавати тим, хто потребує, психологічну підтримку в процесі комунікації;

— співпрацювати з членами команди волонтерів, вирішуючи поставлені завдання.

Указані особливості доцільно враховувати в процесі уточнення сутності комунікативної компетентності волонтерів -- майбутніх фахівців гуманітарного профілю. Отже, зазначена компетентність має віддзеркалювати сформовані знання про норми мови (української або іноземних), здатність до мовленнєвої діяльності в усіх її рецептивних та продуктивних видах, налагодження взаємодії, співпраці на основі гуманістичних ціннісних орієнтирів та переконання у важливості волонтерства для розвитку суспільства, країни та саморозвитку як особистості й професіонала.

Як свідчить аналіз наукових джерел та практичний досвід підготовки здобувачів вищої освіти до волонтерства, ефективними методами формування комунікативної компетентності є доцільним уважати проєктне навчання, самостійну роботу, дослідницьку діяльність тощо.

Наголосимо на тому, що проєктне навчання передбачає виконання студентами завдань, що мають матеріальний результат пізнавальної діяльності. Це навчання орієнтує на науковий пошук інформації з проблем волонтерства, необхідної та достатньої для ефективного виконання проєкту, здійснення певних практичних процедур, оформлення продукту (моделі, буклету, фотовиставки, відео, стінної газети тощо).

Проєктне навчання тісно пов'язане з науково-дослідницькою діяльністю здобувачів вищої освіти, яка насамперед спрямовує на вивчення теоретичних джерел, аналіз позицій різних учених, класифікацію, порівняння, систематизацію отриманої інформації, її синтез, узагальнення та впровадження в практику. Результатом науково -дослідницької діяльності може бути підготовка виступів, презентацій, рекомендацій, участь у різноманітних науково-практичних конференціях з питань підвищення рівня волонтерської діяльності та підготовки здобувачів вищої освіти до неї.

Неабиякого потенціалу у формуванні комунікативної компетентності набуває самостійна робота здобувачів вищої освіти, оскільки вона є і методом формування знань студентів, і формою організації освітнього процесу, представленою в навчальних планах та робочих програмах освітніх компонентів з певною кількістю годин на її проведення. На нашу думку, провідними самостійними завданнями задля ефективного формування комунікативної компетентності волонтерів є такі, як-от:

— з оволодіння фонетичними, лексичними одиницями, граматичними структурами, стилістичними засобами, що утворюють лінгвістичний базис зазначеної компетентності;

— з формування вмінь студентів у аудіюванні, читанні, говорінні, письмі відповідно до вимог правильності, чіткості, виразності, логічності, повноти тощо мовлення;

— для розвитку знань особливостей волонтерської діяльності, її сутності та напрямів розгортання;

— з метою розширення соціальних, психологічних, педагогічних знань здобувачів вищої освіти, що уможливлює результативну взаємодію з громадянами під час надання їм допомоги або протягом організації з різновіковими групами культурно -виховних заходів.

На наш погляд, особливу увагу слід приділити проблемі надання волонтерської допомоги в процесі викладання української або іноземних мов, оскільки така діяльність передбачає володіння методами навчання мов, психологічних засад засвоєння мовного матеріалу та інтеріоризації мовленнєвих умінь у дітей та дорослих, послідовної актуалізації набутого матеріалу, коректного використання цифрових технологій.

Висновки

На основі дослідження наукових джерел маємо змогу дійти таких висновків: комунікативна компетентність майбутніх фахівців гуманітарного профілю віддзеркалює здатність до спілкування різними мовами на основі сформованих мовних знань, володіння вміннями в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі, перекладі, використання окреслених умінь для забезпечення взаємодії між усіма учасниками комунікації. Проєкція комунікативної компетентності на особливості волонтерської діяльності дозволяє уточнити, що ця компетентність у волонтерів передбачає не лише сформовані знання про норми мови (української або іноземних), здатність до мовленнєвої діяльності в усіх її рецептивних та продуктивних видах, налагодження співпраці на основі гуманістичних ціннісних орієнтирів, а також і стійкі переконання у важливості волонтерства для розвитку суспільства, країни та саморозвитку як особистості й професіонала. Ефективними методами формування комунікативної компетентності є проєктне навчання, дослідницька діяльність, самостійна робота тощо. Перспективи вивчення цієї проблеми вбачаються нами у розробці педагогічних умов та концептуальної моделі формування здатності до волонтерської діяльності у здобувачів вищої освіти.

Джерела і література

1. Бондаренко Є. В. Формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх спеціалістів судноводіння у процесі фахової підготовки: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Херсон, 2018. 232 с.

2. Гавриленко О. М. Головко І. О. Зміст іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних ЗВО. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2021. Випуск 198. С.82-87 DOI: 10.36550/2415-7988-2021-1-198-82-87

3. Гайдай І. О., Ковальчук І. С., Суховецька С. В., Хорош О. В. Особливості формування іншомовної комунікативної компетентності студентів спеціальності «правоохоронна діяльність» у закладах вищої освіти. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2021. № 74, Т. 2. С. 124-127. DOI https://doi.org/10.32840/1992-5786.2021.74-2.24

4. Галецький С. М. Формування комунікативної компетентності майбутніх викладачів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04. Житомир, 2020. 292 с.

5. Грицаєнко Л. М. Роль соціокультурного компоненту у формуванні комунікативної компетентності в процесі вивчення української мови як іноземної. Інноваційна педагогіка. 2020. Випуск 21. Т. 1. С.104-109 DOI https://doi.org/10.32843/2663- 6085/2019.21.1-22

6. Грицяк Л. Д. Формування іншомовної комунікативної компетентності студентів напряму іншомовної підготовки «Правознавство» для забезпечення їх професійної соціалізації. Творчий потенціал мовних кафедр в інноваційному розвитку дослідницького університету: зб. матеріалів міжкаф. наук.-метод. конф., 18 лют. 2014 р. Київ: КНЕУ, 2014. С. 96-101. https://core.ac.uk/reader/32614770

7. Драгомирецька О. О. Формування комунікативної компетентності студентів-іноземців у технічних університетах: дис.... доктора філософії: 011 Освітні, педагогічні науки. Ізмаїл, 2023. 322 с.

8. Кічук Н. Комунікативна компетентність студентів-іноземців у університетах будівництва та архітектури: сутність та структура. Інноваційна педагогіка. 2023. Вип. 57. Том 1. С. 31-34. URL: http://innovpedagogy.od.ua/archives/2023/57/part_1/5.pdf

9. Князян М.О. Система формування самостійно-дослідницької діяльності майбутніх учителів іноземних мов у процесі ступеневої підготовки: дис.... докт. пед. наук: 13.00.04. Ізмаїл, 2007. 445 с.

10. Ковальчук І. С. Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх офіцерів у процесі вивчення гуманітарних дисциплін у вищих військових навчальних закладах: дис.. канд. пед. наук: 13.00.04. Житомир, 2018. 142 с.

11. Мацюк Г. Формування інформаційно-комунікативної компетентності студентів технічного закладу вищої освіти засобами мобільних технологій. Філософські виміри техніки (PDT-2022): матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених та студентів. 2022. С.132-133 URL: https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/39741/2/PDT_2022_Matsiuk_H-Formation_of_information_132- 133.pdf

12. Набока О.М., Орлов В.В. Формування комунікативної компетентності у майбутніх бакалаврів соціальної роботи. Наукові інновації та передові технології (Серія «Управління та адміністрування», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка»). 2024. 1(29). С. 776-785. https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-1(29)-776-785

13. Приходько А. М. Умови формування інформаційно -комунікативної компетентності іноземних студентів ЗВО технічного профілю засобами мобільних технологій. Інноваційні ініціативи організації навчання іноземних здобувачів вищої освіти: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Харків: Видавництво ХНУМГ імені О. М. Бекетова, 2020. 160 с.

14. Приходько А. М. Формування комунікативної компетентності іноземних студентів засобами мобільних технологій. Збірних наукових праць. Педагогічні науки. 2016. Вип. 83, Том 2. C.104-108.

15. Прошкін, В.В. Соціально-комунікативна компетентність майбутніх викладачів вищої школи: стан та очікування. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2019. № 6 (329). Ч. ІІ. С. 239-246.

References

1. Bondarenko Ye. V. (2018). Formuvannia profesiino-movlennievoi kompetentnosti maibutnikh spetsialistiv sudnovodinnia u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of professional speech competence of future shipping specialists in the process of professional training]: dys.... kand. ped. nauk: 13.00.04. Kherson. 232 p. [in Ukrainian].

2. Drahomyretska O. O. (2023). Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti studentiv-inozemtsiv u tekhnichnykh universytetakh [Formation of Communicative Competence of Foreign Students in Technical Universities]: dys.... doktora filosofii: 011 Osvitni, pedahohichni nauky. Izmail. 322 p. [in Ukrainian].

3. Gaidai I. O., Kovalchuk I. S., Sukhovetska S. V., Khorosh O. V. (2021). Osoblyvosti formuvannia inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentnosti studentiv spetsialnosti «pravookhoronna diialnist» u zakladakh vyshchoi osvity [Peculiarities of the formation of foreign language communicative competence of students majoring in "law enforcement" in institutions of higher education]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. № 74, T. 2. P. 124-127. [in Ukrainian]. DOI https://doi.org/10.32840/1992-5786.2021.74-2.24.

4. Galetskyi S. M. (2020). Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh vykladachiv inozemnykh mov zasobamy informatsiino-komunikatsiinykh tekhnolohii [Formation of communicative competence of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies]: dys.... kand. ped. nauk: 13.00.04. Zhytomyr. 292 p. [in Ukrainian].

5. Gavrylenko O. M. Holovko I. O. (2021). Zmist inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentnosti studentiv nemovnykh ZVO [The content of foreign language communicative competence of students of non-linguistic higher education institutions]. Naukovi zapysky. Seriia: Pedahohichni nauky. Vypusk 198. P. 82-87. [in Ukrainian]. DOI: 10.36550/2415-7988-2021-1-198-82-87.

6. Grytsaienko L. M. (2020). Rol sotsiokulturnoho komponentu u formuvanni komunikatyvnoi kompetentnosti v protsesi vyvchennia ukrainskoi movy yak inozemnoi [The role of the sociocultural component in the formation of communicative competence in the process of learning the Ukrainian language as a foreign language]. Innovatsiina pedahohika. Vypusk 21. T. 1. P. 104-109. [in Ukrainian]. DOI https://doi.org/10.32843/2663- 6085/2019.21.1-22.

7. Grytsiak L. D. (2014). Formuvannia inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentnosti studentiv napriamu inshomovnoi pidhotovky «Pravoznavstvo» dlia zabezpechennia yikh profesiinoi sotsializatsii [Formation of foreign language communicative competence of students of the "Jurisprudence" foreign language training to ensure their professional socialization]. Tvorchyi potentsial movnykh kafedr v innovatsiinomu rozvytku doslidnytskoho universytetu: zb. materialiv mizhkaf. nauk. -metod. konf., 18 liut. 2014 r. Kyiv: KNEU. P. 96-101. [in Ukrainian]. URL: https://core.ac.uk/reader/32614770.

8. Kichuk N. (2023). Komunikatyvna kompetentnist studentiv-inozemtsiv u universytetakh budivnytstva ta arkhitektury: sutnist ta struktura [Communicative competence of foreign students in universities of construction and architecture: essence and structure]. Innovatsiina pedahohika. Vyp. 57. Tom 1. P. 31-34. [in Ukrainian]. URL: http://innovpedagogy.od.ua/archives/2023/57/part_1/5.pdf.

9. Kniazian M.O. (2007). Systema formuvannia samostiino-doslidnytskoi diialnosti maibutnikh uchyteliv inozemnykh mov u protsesi stupenevoi pidhotovky [The system of formation of independent research activities of future teachers of foreign languages in the process of graduate training]: dys.... dokt. ped. nauk: 13.00.04. Izmail. 445 p. [in Ukrainian].

10. Kovalchuk I. S. (2018). Formuvannia profesiino-komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh ofitseriv u protsesi vyvchennia humanitarnykh dystsyplin u vyshchykh viiskovykh navchalnykh zakladakh [Formation of professional and communicative competence of future officers in the process of studying humanitarian disciplines in higher military educational institutions]: dys.... kand. ped. nauk: 13.00.04. Zhytomyr. 142 p. [in Ukrainian].

11. Matsiuk H. (2022). Formuvannia informatsiino-komunikatyvnoi kompetentnosti studentiv tekhnichnoho zakladu vyshchoi osvity zasobamy mobilnykh tekhnolohii [Formation of informational and communicative competence of students of a technical institution of higher education by means of mobile

12. technologies]. Filosofski vymiry tekhniky (PDT-2022): materialy III Mizhnar. nauk.-prakt. konf. molodykh uchenykh ta studentiv. P. 132-133. URL: https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/39741/2/PDT_2022_Matsiuk_H-Formation_of_information_132- 133.pdf. [in Ukrainian].

13. Naboka O.M., Orlov V.V. (2024). Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti u maibutnikh bakalavriv sotsialnoi roboty [Formation of communicative competence in future bachelors of social work]. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii (Seriia «Upravlinnia ta administruvannia», Seriia «Pravo», Serna «Ekonomika», Seriia «Psykholohiia», Serna «Pedahohika»). № 1(29). Р. 776 -785. [in Ukrainian]. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-1(29)-776-785.

14. Proshkin, V.V. (2019). Sotsialno-komunikatyvna kompetentnist maibutnikh vykladachiv vyshchoi shkoly: stan ta ochikuvannia [Socio-communicative competence of future teachers of higher education: status and expectations]. Visnyk LNU imeni Tarasa Shevchenko. № 6 (329). Ch. II. PA. 239-246. [in Ukrainian].

15. Prykhodko A. M. (2016). Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti inozemnykh studentiv zasobamy mobilnykh tekhnolohii [Formation of communicative competence of foreign students by means of mobile technologies]. Zbirnykh naukovykh prats. Pedahohichni nauky. Vyp. 83, Tom 2. P. 104-108. [in Ukrainian].

16. Prykhodko A. M. (2020). Umovy formuvannia informatsiino-komunikatyvnoi kompetentnosti inozemnykh studentiv ZVO tekhnichnoho profiliu zasobamy mobilnykh tekhnolohii [Conditions for the formation of informational and communicative competence of foreign students of technical higher education institutions by means of mobile technologies]. Innovatsiini initsiatyvy orhanizatsii navchannia inozemnykh zdobuvachiv vyshchoi osvity: materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf. Kharkiv: Vydavnytstvo KhNUMH imeni O. M. Beketova. 160 p [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru