Інклюзивна освіта: ключ до створення суспільства без обмежень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний автомобільно- дорожній університет

Бериславський фаховий педагогічний коледж імені В. Ф. Беньковського, Херсонський державний університету

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Інклюзивна освіта: ключ до створення суспільства без обмежень

Юлдашева Сніжана Вікторівна викладач дошкільних дисциплін,

Звєкова Вікторія Корніївна кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри загальної педагогіки і спеціальної освіти,

Ткаченко Ірина Володимирівна старший викладач кафедри філософії та педагогіки професійної підготовки

м. Харків, м. Берислав, м. Ізмаїл

Анотація

Стаття присвячена аналізу ефективності інклюзивної освіти як ключового елементу для створення суспільства без обмежень. Метою дослідження була оцінка поточних підходів та методики інклюзивного навчання для визначення основних викликів та перешкод, а також розробка рекомендацій для педагогів і політиків щодо покращення інклюзивних практик. За результатами було встановлено, що впровадження інклюзивної освіти значно підвищує рівень залученості учнів з особливими освітніми потребами, покращує їхні академічні досягнення та сприяє соціальній інтеграції. Дослідження показало, що залученість учнів з особливими освітніми потребами до загальноосвітніх програм зросла з 40% до 85% після впровадження інклюзивних програм. Статистичний аналіз, перевірений за допомогою хі-квадрат тесту, підтвердив значущість цієї різниці, що свідчить про ефективність таких програм у створенні доступного та підтримуючого освітнього середовища. Академічні досягнення учнів з особливими освітніми потребами також покращилися, що підтверджується зростанням середнього балу з 60% до 75%. Значення хі-квадрат у 4,47 підтверджує, що ці зміни є статистично значущими. Крім того, соціальна інтеграція учнів також покращилася, про що свідчить збільшення активної участі в шкільному житті з 35% до 70%, що підкреслює важливість інклюзивної освіти для їх соціального розвитку. Практичне значення цих результатів полягає у доведені важливості інклюзивних освітніх практик для забезпечення рівних можливостей для всіх учнів. З боку державних органів та політичних діячів ці результати є важливими при формуванні та вдосконаленні освітньої політики, спрямованої на підвищення доступності та якості освіти для всіх дітей. Перспективи для подальших досліджень включають вивчення довгострокових ефектів інклюзивної освіти на подальший розвиток і кар'єру учнів з особливими освітніми потребами, а також аналіз впливу різних підходів до інклюзивного навчання, включаючи використання новітніх технологій.

Ключові слова: інклюзивна освіта, соціальна інтеграція, академічні досягнення, освітні методики, особливі освітні потреби, доступність освіти, толерантність.

Abstract

Yuldasheva Snizhana Viktorivna Teacher of Preschool Subjects, V. F. Benkovskyi Beryslav Applied Pedagogical College of Kherson State University, Beryslav

Zviekova Viktoriia Korniivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of the Department of General Pedagogy and Special Education, Izmail State University of Humanities, Izmail,

Tkachenko Iryna Volodymyrivna Senior Lecturer of the Department of Philosophy and Pedagogy of Professional Training, Kharkiv National Automobile and Highway University, Kharkov

INCLUSIVE EDUCATION: THE KEY TO CREATING A SOCIETY WITHOUT LIMITS

The article is devoted to the analysis of the effectiveness of inclusive education as a key element in creating a society without limitations. The purpose of the study was to evaluate current approaches and methods of inclusive education, identify the main challenges and barriers, and develop recommendations for educators and policy makers to improve inclusive practices. As a result, it was found that the implementation of inclusive education significantly increases the level of involvement of students with special educational needs, improves their academic achievements and promotes social integration. The study showed that the participation of students with special needs in general education programs increased from 40% to 85% after the implementation of inclusive programs. Statistical analysis using a chi-square test confirmed the significance of this difference, indicating the effectiveness of such programs in creating an accessible and supportive learning environment. The academic achievement of students with special needs also improved, as evidenced by an increase in average score from 60% to 75%. A chi-square value of 4.47 confirms that these changes are statistically significant. In addition, the social integration of students has improved, as evidenced by an increase in active participation in school life from 35% to 70%, which emphasizes the importance of inclusive education for the social development of students. The practical significance of these results is to confirm the importance of inclusive educational practices to ensure equal opportunities for all students. For public authorities and politicians, these results are important in the formation and improvement of educational policy aimed at increasing the availability and quality of education for all children. Prospects for further research include examining the long-term effects of inclusive education on the further development and careers of students with special needs, as well as analyzing the impact of different approaches to inclusive education, including the use of new technologies.

Keywords: inclusive education, social integration, academic achievements, educational methods, special educational needs, accessibility of education, tolerance.

Постановка проблеми

У сучасному світі, де принципи рівності та доступності набувають все більшого значення, інклюзивна освіта стає не тільки актуальною, а й необхідною умовою розвитку кожної особистості [1; 2]. Інклюзивна освіта - це не просто педагогічна стратегія, а соціальне зобов'язання, яке сприяє тому, щоб кожна людина, незалежно від її фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних або інших особливостей, мала змогу повноцінно брати участь у житті суспільства [3].

Глобальна мета інклюзивної освіти полягає у подоланні перешкод і створенні суспільства, у якому відсутні обмеження для навчання та взаємодії [4]. Вона спрямована на досягнення рівності, справедливості та варіації можливостей. Це освіта, яка ґрунтується на різноманітті як ресурсі, виховує толерантність і взаєморозуміння, допомагає молоді стати активними учасниками демократичного суспільства.

Сучасні технології відіграють ключову роль у підтримці інклюзивної освіти, надаючи інструменти для адаптації навчальних матеріалів до потреб учнів з особливими освітніми потребами та стимулюючи створення доступних та адаптивних освітніх середовищ [5]. Завдяки цифровим інструментам, вчителі мають можливість допомогти кожному учню досягти успіху на своєму особистому освітньому шляху.

У статті розглядатиметься, як інклюзивна освіта може стати базою для створення суспільства без обмежень, досліджуючи як політичні, так і практичні аспекти її реалізації. Буде звернено увагу на значення інклюзивності у формуванні морально відповідального та соціально активного суспільства, що готове вітати та підтримувати різноманітність у всіх її проявах. інклюзивний навчання освітній академічний

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження з теми інклюзивної освіти відіграють важливу роль у формуванні сучасного освітнього простору, що прагне бути справедливим і доступним для всіх учасників освітнього процесу незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи емоційних обмежень. Основні напрямки досліджень за цією проблематикою можна систематизувати наступним чином: правове забезпечення інклюзивної освіти (аналіз законодавчих рамок, які забезпечують право на освіту для всіх дітей; вивчення міжнародних стандартів і порівняльний аналіз національних законів у різних країнах) [6]; методологія навчання в інклюзивних класах (розробка та впровадження методів навчання, які адаптовані до потреб учнів з особливими освітніми потребами; вплив інклюзивної освіти на загальний рівень знань і навчальні досягнення всіх учнів) [7]; технологічна підтримка інклюзивної освіти (використання цифрових технологій та інноваційних освітніх інструментів для підтримки інклюзивного навчання; впровадження адаптивних технологій, які дозволяють учням з обмеженими можливостями повноцінно брати участь у освітньому процесі) [8]; соціальні та психологічні аспекти (вивчення впливу інклюзивної освіти на соціальну адаптацію та психологічний стан учнів; дослідження ставлення й готовності вчителів та однолітків до інтеграції учнів з особливими освітніми потребами) [9]; підготовка вчителів та професійне навчання (програми підготовки та професійного розвитку для вчителів з метою підвищення ефективності викладання в інклюзивних класах; важливість міждисциплінарної співпраці між вчителями, психологами, соціальними працівниками та іншими спеціалістами) [10]; ефективність інклюзивної освіти (оцінювання результативності інклюзивних освітніх програм з точки зору академічних показників і соціальної інтеграції; дослідження довгострокових ефектів інклюзивної освіти на кар'єру і якість життя випускників) [11].

Ці дослідження формують широкий науковий і практичний фундамент для розуміння та подальшого розвитку інклюзивної освіти, спрямований на створення вільного від обмежень освітнього середовища, яке є відкритим для кожної дитини.

Однак питання інклюзивної освіти залишається недостатньо вивченим, а наукові розвідки в цій галузі часто стикаються з низкою викликів, які потребують більш глибокого аналізу та комплексного підходу. Серед основних проблем, які створюють перешкоди для закладів освіти та дослідників, можна виділити недостатність ресурсів, як фінансових, так і людських, що необхідні для ефективного впровадження інклюзивних практик. Крім того, існує потреба в більш точному визначенні методів оцінки ефективності інклюзивного навчання, що дозволило би краще розуміти його вплив на різні групи учнів.

Також варто зазначити, що брак інтеграції теоретичних знань із практичним застосуванням у шкільній програмі може зменшити потенціал інклюзивної освіти, перетворюючи її на формальну норму без глибоких докорінних змін у підходах до навчання та взаємодії. Для досягнення реальних змін потрібен ширший культурний зсув у сприйнятті інклюзії, як невід'ємної частини освітньої політики та практики, що включає залучення та підтримку від батьків, педагогів та суспільства.

На додаток до цих викликів, потрібно також звернути увагу на персональний досвід учнів з особливими освітніми потребами, їх відчуття комфорту та безпеки в освітньому середовищі, а також на здатність освітніх систем адаптуватися до різноманітності потреб здобувачів. Це вимагає застосування міждисциплінарного підходу, щоб повноцінно аналізувати та розуміти всі аспекти інклюзивної освіти, від педагогічних до соціальних та емоційних, забезпечуючи при цьому постійний діалог між усіма зацікавленими сторонами.

Мета статті - аналіз ефективності інклюзивної освіти як ключового елементу при створенні суспільства без обмежень. Основні завдання дослідження включають оцінку поточних підходів і методик, аналіз викликів та перешкод, які стоять на шляху до ефективної інтеграції, та розробку рекомендацій освітянам з покращення інклюзивних практик. Автори прагнуть забезпечити всебічний погляд на інклюзивну освіту, акцентуючи увагу на її впливі на рівність, доступність та індивідуальний розвиток кожної дитини, а також на її значення для створення більш інтегративного і толерантного суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для аналізу ефективності інклюзивної освіти в контексті дослідження були використані статистичні дані, отримані на основі проведеного авторами опитування. Ці дані дають змогу оцінити покращення в різних аспектах освіти та соціалізації учнів з особливими освітніми потребами після впровадження інклюзивних програм.

Академічні досягнення. За результатами дослідження, академічні досягнення учнів з особливими освітніми потребами значно покращилися (рис. 1).

Рис. 1 Академічні досягнення учнів з особливими освітніми потребами

Джерело: власна розробка авторів

До впровадження інклюзивних програм середній бал таких учнів складав близько 60% від можливого максимуму. Після впровадження інклюзивних програм середній бал піднявся до 75%. Цей результат свідчить про покращення залученості та досягнень учнів з особливими освітніми потребами, а також про ефективність використання індивідуалізованих підходів та ресурсів у навчанні. Значення хі-квадрат дорівнює 4,47, що свідчить про статистично значущу різницю в академічних досягненнях учнів з особливими освітніми потребами до та після впровадження інклюзивних програм.

Соціальна інтеграція. Аналіз даних також показує значний прогрес у соціальній інтеграції та участі учнів з особливими освітніми потребами у шкільному житті (рис. 2).

Рис. 2 Соціальна інтеграція та участь у шкільному житті

Джерело: власна розробка авторів.

До впровадження інклюзивних заходів лише 35% учнів з особливими освітніми потребами були активно залучені в шкільне життя, тоді як після їх упровадження цей показник зріс до 70%. Підвищення активності учнів у шкільному житті підкреслює позитивний вплив інклюзивної освіти на соціалізацію та взаємодію з однолітками. Значення хі-квадрат дорівнює 23,18, що свідчить про статистично значущу різницю в соціальній інтеграції та участі у шкільному житті до та після впровадження інклюзивних програм.

Залученість учнів. Значні зміни було виявлено і в загальній залученості учнів з особливими освітніми потребами до освітнього процесу (рис. 3).

Рис. 3 Залученість учнів з особливими освітніми потребами

Джерело: власна розробка авторів

Проведене дослідження показало, що залученість зросла з 40% до 85% після інтеграції інклюзивних практик. Це свідчить про покращення умов навчання та доступності освітніх послуг для учнів з особливими освітніми потребами, що є ключовим фактором у створенні умов для рівного доступу до освіти. Значення хі-квадрату в 41,30 вказує на статистично значущу різницю в залученості учнів з особливими освітніми потребами до та після впровадження інклюзивних програм, що свідчить про їх ефективність.

Ці дані підкріплюють гіпотезу про те, що інклюзивна освіта є ефективним засобом для забезпечення рівних можливостей у навчанні та розвитку всіх учнів, незалежно від їхніх фізичних чи інтелектуальних особливостей. Покращення в академічних досягненнях, соціальній інтеграції, та залученості учнів демонструють значний позитивний вплив інклюзивних практик на освітнє середовище, що сприяє створенню суспільства без обмежень.

Окрім того, у дослідженні була зроблена оцінка поточних підходів і методик, на основі чого отримано такі результати.

Різноманітність методів навчання: дослідження показало, що хоча багато шкіл використовують комбінацію традиційних та інноваційних методик для інклюзивного навчання, ще існує значна потреба у розробці та впровадженні специфічних ресурсів та стратегій, орієнтованих на конкретні потреби учнів з особливими освітніми потребами.

Технологічна інтеграція: попри значний прогрес у використанні технологій для підтримки інклюзивного навчання, з'ясувалося, що доступ до високоякісних технологічних ресурсів ще не є рівним. У деяких регіонах спостерігається дефіцит необхідного обладнання та відповідних компетентностей у вчителів для ефективного використання цих технологій.

Професійна підготовка вчителів: однією з ключових виявлених проблем є брак вчителів/педагогів/фахівців, які мають необхідні компетентності для роботи в інклюзивних класах. Необхідність посиленої підготовки та професійного розвитку для вчителів є нагальною проблемою.

Взаємодія з батьками та громадськістю: виявлено, що успішні інклюзивні програми часто мають високий рівень взаємодії з батьками та активну підтримку від громадськості. Проте, в деяких випадках залучення батьків залишається недостатнім, що впливає на ефективність інклюзивної освіти.

Соціально-емоційне навчання та підтримка: ефективні інклюзивні програми часто містять компоненти, які спрямовані на розвиток соціальних та емоційних навичок учнів, сприяючи тим самим їх соціалізації та адаптації. Однак, систематичне впровадження таких програм потребує додаткових ресурсів і більшої уваги з боку освітніх інституцій.

Ці результати підкреслюють важливість подальшого розвитку інклюзивних освітніх практик і створення структурованої підтримки на всіх рівнях освітньої системи, включаючи законодавче забезпечення, розвиток професійних навичок вчителів, технологічне оснащення та залучення громадськості.

У таблиці 1 представлено основні виклики, що перешкоджають більш глибокому впровадженню інклюзивної освіти.

Таблиця 1. Основні виклики інклюзивної освіти

Джерело: власна розробка авторів.

Основними викликами інклюзивної освіти, які були виявлені під час проведення дослідження, є неадекватне фінансування, недостатня підготовка вчителів, відсутність спеціалізованого обладнання, соціальні бар'єри та недоліки у взаємодії з батьками. Неадекватне фінансування, яке турбує 78% шкіл, є критичною перешкодою на шляху впровадження інклюзивної освіти. Це призводить до браку технологічної підтримки, спеціалізованого обладнання та кваліфікованих кадрів. З цієї причини необхідно залучати додаткове фінансування від держави та приватних інвесторів.

Брак підготовки вчителів, який відчувають 65% опитаних шкіл, вказує на необхідність розробки і впровадження курсів та тренінгів, спрямованих на підвищення їх кваліфікації для роботи в інклюзивному середовищі. Впровадження таких програм дозволить вчителям краще розуміти потреби учнів з особливими освітніми потребами та застосовувати адекватні методики навчання.

Відсутність спеціалізованого обладнання та соціальні бар'єри також створюють значні перепони. 59% шкіл скаржаться на брак необхідного обладнання, що обмежує можливість для учнів з особливими освітніми потребами повноцінно брати участь в освітньому процесі. Це вимагає додаткових інвестицій у матеріально-технічну базу шкіл. Крім того, 40% шкіл вказують на наявність соціальних бар'єрів, таких як стереотипи та негативне ставлення до інклюзії, що підкреслює важливість проведення інформаційних кампаній та навчальних програм для батьків і спільноти задля підвищення обізнаності та підтримки інклюзивної освіти.

Таким чином, для подолання виявлених перешкод необхідно комплексне втручання, яке включатиме забезпечення фінансування, підготовку вчителів, модернізацію обладнання, а також активізацію інформаційної роботи серед громадськості.

На основі детального аналізу викликів та перешкод, що стоять на шляху до ефективної інтеграції інклюзивної освіти, було розроблено наступні рекомендації для педагогів і державних службовців у галузі освіти:

Забезпечення адекватного фінансування. Законодавцям рекомендується переглянути бюджетні призначення та забезпечити достатнє фінансування освітніх інклюзивних програм, включаючи кошти на спеціальне обладнання, адаптацію навчальних просторів та підготовку вчителів.

Розробка спеціалізованих навчальних програм для вчителів. Міністерству освіти і науки України рекомендується розробити та впровадити спеціальні програми для підготовки вчителів, які включатимуть модулі з психології, методику навчання учнів з особливими освітніми потребами та курси з використання адаптивних технологій.

Підвищення обізнаності та підтримки в громаді. Розробка комплексних комунікаційних стратегій для залучення громадськості та батьків до підтримки інклюзивної освіти, включаючи інформаційні кампанії, публічні заходи та навчання для батьків.

Впровадження технологічних інновацій. Використання передових технологій, таких як віртуальна реальність, адаптивне програмне забезпечення та інтерактивні платформи для навчання, що можуть зробити освітній процес більш доступним та ефективним для всіх учнів.

Моніторинг і оцінка інклюзивних практик. Розробка систем моніторингу та оцінки ефективності впровадження інклюзивних програм, що дозволить аналізувати прогрес, ідентифікувати проблемні зони та швидко реагувати на виклики.

Ці рекомендації мають на меті створити більш ефективне інклюзивне освітнє середовище, яке відповідатиме потребам всіх учнів, забезпечуючи їм рівні можливості для розвитку та навчання.

Висновки

Проведене дослідження показало значний позитивний вплив інклюзивної освіти на залученість, академічні досягнення та соціальну інтеграцію учнів з особливими освітніми потребами. Залученість таких учнів до загальноосвітніх класів зросла з 40% до 85%, а статистична значущість підтверджується значенням хі-квадрат (41,30). Це свідчить про ефективність інклюзивних програм у створенні доступного та підтримуючого освітнього середовища. Також було виявлено покращення академічних досягнень учнів з особливими освітніми потребами, де середній бал підвищився з 60% до 75%. Результати тесту хі-квадрат (4,47) підтверджують, що ці зміни є статистично значущими, підкреслюючи важливість індивідуалізованих підходів у навчанні для досягнення кращих академічних результатів. Соціальна інтеграція та участь учнів у шкільному житті також значно покращилися. Активна участь у шкільному житті зросла з 35% до 70%, що також можна вважати статистично значущим з огляду на результати хі-квадрат тесту (23,18). Це підтверджує позитивний вплив інклюзивної освіти на соціальну інтеграцію учнів з особливими освітніми потребами, сприяючи їхньому більш повному залученню до шкільного життя та взаємодії з однолітками. Отже, результати дослідження підтверджують, що інклюзивна освіта є ключовим елементом у створенні суспільства без обмежень. Підтримка і розвиток інклюзивної освіти є важливим завданням для закладів освіти, державних органів та громадськості, що сприятиме створенню більш інтегративного і толерантного суспільства.

Практичне значення результатів дослідження полягає у підтвердженні важливості впровадження інклюзивних освітніх практик для створення рівних можливостей у навчанні для всіх учнів. Позитивний вплив інклюзивної освіти на залученість, академічні досягнення та соціальну інтеграцію учнів з особливими освітніми потребами підкреслює необхідність продовження і розширення таких програм. Заклади освіти можуть використовувати ці результати для обґрунтування необхідності у додатковому фінансуванні, розробці спеціальних освітніх програм і курсів підготовки вчителів, а також для інтеграції новітніх технологій, що підтримують інклюзивне навчання. Крім того, результати можуть бути корисними для державних органів і політичних діячів при формуванні та вдосконаленні освітньої політики, спрямованої на підвищення доступності та якості освіти для всіх дітей.

Подальші дослідження можуть зосередитися на вивченні довгострокових ефектів інклюзивної освіти на учнів з особливими освітніми потребами. Це включає не лише академічні досягнення та соціальну інтеграцію, але й вплив на їхню подальшу кар'єру, особистісний розвиток та якість життя. Додатково, варто дослідити вплив різних підходів до інклюзивного навчання, включаючи використання новітніх технологій, таких як віртуальна реальність, адаптивне програмне забезпечення та інтерактивні платформи. Іншим перспективним напрямком є вивчення досвіду вчителів і їхніх потреб у контексті інклюзивного навчання. Це допоможе розробити більш ефективні програми підготовки та підтримки педагогів, що працюють у інклюзивних класах. Також важливо продовжувати дослідження у сфері соціальної взаємодії учнів з особливими освітніми потребами, зокрема їхню взаємодію з однолітками, батьками та іншими учасниками освітнього процесу. Таким чином, подальші дослідження можуть допомогти ще більше удосконалити практики інклюзивної освіти і забезпечити повноцінну інтеграцію всіх учнів в освітній процес.

Література

1. Пименова Н. В. Інклюзивна освіта - одна із фундаментальних засад розвитку освіти в Україні. Педагогічні обрії. 2020. № 3-4. С. 83-89.

2. Florian L. On the necessary co-existence of special and inclusive education. International Journal of Inclusive Education. 2019. Vol. 23. No. 7-8. P. 691-704.

3. Романюк С. В., Коць В. В. Інклюзивна освіта у закладі загальної середньої освіти. Педагогічний пошук. 2019. № 2. С. 39-47.

4. Krischler M., Powell J. J. W., Pit-Ten Cate I. M. What is meant by inclusion? On the effects of different definitions on attitudes toward inclusive education. European journal of special needs education. 2019. Vol. 34. No. 5. P. 632-648.

5. Berizzi G., Di Barbora E., Vulcani M. Metacognition in the e-Learning environment: A successful proposition for inclusive education. Journal of E-Learning and Knowledge Society. 2017. Vol. 13. No. 3.

6. Byrne B. How inclusive is the right to inclusive education? An assessment of the UN convention on the rights of persons with disabilities' concluding observations. International Journal of Inclusive Education. 2022. Vol. 26. No. 3. P. 301-318.

7. Morina A. Faculty members who engage in inclusive pedagogy: methodological and affective strategies for teaching. Teaching in Higher Education. 2022. Vol. 27. No. 3. P. 371-386.

8. Use of educational technology in special education: Perceptions of teachers / K. Cagiltay et al. Participatory Educational Research. 2019. Vol. 6. No. 2. P. 189-205.

9. Марчак Т. А., Загалевич В. Л. Технологія психологічного супроводу ресоціалізації, адаптації та корекції в інклюзивній освіті. Інклюзія і суспільство. 2023. № 3. С. 57-65.

10. Давидюк М. Практичні аспекти підготовки майбутнього педагога до роботи в інклюзивних класах. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2023. № 67. С. 112-120.

11. Nilholm C. Research about inclusive education in 2020 - How can we improve our theories in order to change practice? European Journal of Special Needs Education. 2021. Vol. 36. No. 3. P. 358-370.

References

1. Pymenova, N. V. (2020). Inkliuzyvna osvita-odna iz fundamentalnykh zasad rozvytku osvity v Ukrai'ni [Inclusive education is one of the fundamental foundations of education development in Ukraine]. Pedahohichni obrii - Pedagogical Horizons, (3-4), 83-89.

2. Florian, L. (2019). On the necessary co-existence of special and inclusive education. International Journal of Inclusive Education, 23(7-8), 691-704.

3. Romaniuk, S. V., & Kots, V. V. (2019). Inkliuzyvna osvita u zakladi zahalnoi serednoi osvity [Inclusive education in an institution of general secondary education]. Pedahohichnyi poshuk - Pedagogical Search, (2), 39-47.

4. Krischler, M., Powell, J. J., & Pit-Ten Cate, I. M. (2019). What is meant by inclusion? On the effects of different definitions on attitudes toward inclusive education. European Journal of Special Needs Education, 34(5), 632-648.

5. Berizzi, G., Di Barbora, E., & Vulcani, M. (2017). Metacognition in the e-Learning environment: A successful proposition for inclusive education. Journal of E-Learning and Knowledge Society, 13(3).

6. Byrne, B. (2022). How inclusive is the right to inclusive education? An assessment of the UN convention on the rights of persons with disabilities' concluding observations. International Journal of Inclusive Education, 26(3), 301-318.

7. Morina, A. (2022). Faculty members who engage in inclusive pedagogy: methodological and affective strategies for teaching. Teaching in Higher Education, 27(3), 371-386.

8. Cagiltay, K., Cakir, H., Karasu, N., Islim, O. F., & Cicek, F. (2019). Use of educational technology in special education: Perceptions of teachers. Participatory Educational Research, 6(2), 189-205.

9. Marchak, T. A., & Zahalevych, V. L. (2023). Tekhnolohiia psykholohichnoho suprovodu resotsializatsii, adaptatsii ta korektsii v inkliuzyvnii osviti [Technology of psychological support of resocialization, adaptation and correction in inclusive education]. Inkliuziia i suspilstvo - Inclusion and Society, (3), 57-65.

10. Davydiuk, M. (2023). Praktychni aspekty pidhotovky maibutnoho pedahoha do roboty v inkliuzyvnykh klasakh [Practical aspects of training a future teacher to work in inclusive classes]. Suchasni informatsiini tekhnolohii ta innovatsiini metodyky navchannia v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiia, teoriia, dosvid, problemy - Modern Information Technologies and Innovation Methodologies of Education in Professional Training Methodology Theory Experience Problems, (67), 112-120. [in Ukrainian].

11. Nilholm, C. (2021). Research about inclusive education in 2020 - How can we improve our theories in order to change practice?. European Journal of Special Needs Education, 36(3), 358-370.

Размещено на Allbest.ru