Фізична рекреація як складова здорового способу життя сучасної людини

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Луганський державний медичний університет

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Фізична рекреація як складова здорового способу життя сучасної людини

Козар Ю.Ю., д.ю.н., професор

Сивохоп Е.М., к.п.н., доцент

Визначення сутності поняття «фізична рекреація» передбачає необхідність розгляду процесу виникнення даного феномену, визначення генези його розвитку в різних історичних умовах.

Загальне уявлення про фізичну рекреацію формувалося в людей у міру накопичення знань, умінь та навичок у галузі фізичної культури. Фізична рекреація, виникла у системі фізичного виховання і спочатку виконувала педагогічну функцію, функціонувала за законами цієї системи. Потім різні види та форми фізичної рекреації почали використовуватися під час проведення свят, розваг, національних ігор, релігійних обрядів. Фізична рекреація ставала важливою частиною життя людей. У таких умовах фізична рекреація поповнювалася соціально значимими функціями, ставала важливим чинником соціалізації людей. Вона була засобом активного відпочинку, розваги, зміцнення здоров'я. Використання ігрових форм рухової активності у рамках фізичної рекреації дозволяло моделювати діяльність людини, пов'язану з виконанням нею у майбутньому якихось соціальних ролей [1, 5, 10, 16, 17].

Оскільки життєдіяльність людини складають праця і дозвілля, то з усвідомленням цього людиною, фізична рекреація набуває іншої соціальної спрямованості. До свого первісного призначення - відновлювати витрачені людиною у процесі праці сили, її оздоровлення, рухова активність у вільний час, поповнюючись новим змістом, доповнювалась і новими функціями, які забезпечують фізичний, психічний, духовний та соціальний розвиток особистості.

У різних країнах фізична рекреація розуміється по-різному: в Україні - це активний відпочинок, масова оздоровча фізична культура; у Німеччині - Volkssport - народний спорт, або Freizeit und Erholung - спорт у вільний час, або Bewegungs rekreation - ФР; у Чехії - pohybові recreace - рухова рекреація; у США та Великобританії - recreation; у Франції - la recreation; в Іспанії - recreacion - фізична рекреація. Фізична рекреація стає соціальним явищем у світовому масштабі. Це викликає необхідність докорінної зміни ставлення людини до свого дозвілля, перехід від пасивного використання свого часу до активного. У деяких країнах питання фізична рекреація знаходять своє відображення у періодичних виданнях: «Rekreacja Fizycznn» (Польща); «Healf Physical Education and Recreation» (Австралія); «Animation» (Німеччина); «Physical Education» (Великобританія); «Rehabilitation and Recreation», «Physical rehabilitation and recreational health technologies» (Україна) та інші.

На початку 90-х в Україні сформувалася нова модель організації та проведення дозвілля. Її розгляд дозволяє виявити тенденції та особливості соціокультурного контексту розвитку фізкультурно-рекреаційної активності населення: широке впровадження платних послуг у соціально-культурній сфері та обмежені фінансові ресурси значної частини населення; зміна духовних, інтелектуальних та фізичних потреб українців та нерозвиненість дозвільної інфраструктури; інтенсифікація виробничої та позавиробничої діяльності та обмеженість можливостей для відновлення фізичних та духовних ресурсів.

У сучасний період у мотивації більшості людей виражена тенденція до прагматизації дозвілля (садівництво, дача, шиття та ін.), у молоді - до детермінування гедоністичної моделі поведінки та спілкування. У той же час, абсолютизація гедоністичних устремлінь юнаків та дівчат призводить до девіантної поведінки: вживання алкоголю, наркотиків, посилення лише розважальної активності. Розвиток творчих запитів проявляється в українців, у зв'язку із середніми та високими доходами. Спостерігається досить високий ступінь суб'єктивної схильності різних верств населення до тих форм дозвілля, які реалізують їх зростання інтересу до свого здоров'я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості, іміджу.

У цьому плані фізична рекреація постає як рухова активність людини. Її відрізняє різноманіття видів та форм. Вона дозволяє задовольнити різні потреби у руховій активності, відновити тимчасово знижені чи втрачені функції організму, підвищити рівень фізичного здоров'я та фізичної підготовленості людини. Нескладні форми та засоби, поєднання в заняттях елементів гри, змагання та туризму роблять фізичну рекреацію доступною для всіх вікових груп, будь-якого суспільного середовища та соціально-демографічної групи.

В даний час фізична рекреація включена в різні соціальні системи і виконує при цьому безліч суспільно значущих функцій, віднесених до тієї чи іншої системи та суспільства в цілому.

Фізична рекреація є інтегративним явищем, що включає властивості двох складових. Розглянемо смислове навантаження поняття «рекреація». Рекреація (фр. recreation, пол. Rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів [13].

На думку Т.В. Ніколаєнко та Д.В. Ніколаєнко, терміни «відпочинок» і «рекреація» - це синоніми: по суті. З просторової точки зору автори виділяють два стандарти рекреації - пасивний і активний. Під «пасивною рекреацією» вони розуміють відпочинок в межах свого основного місця проживання, пов'язаний з незначними переміщеннями в просторі; «активна рекреація» припускає значущі переміщення за межі основного місця проживання [9, с. 25]. В свою чергу Н.В. Фоменко розглядає термін «рекреація» як процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою заходів і здійснюється у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях [18, с. 5]. У своїй роботі П.О. Масляк відзначає, що рекреація та туризм - процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини та її життєвого потенціалу шляхом певних заходів на основі відповідних установ у вільний час. В той же час зазначає, що рекреація є більш широким і загальним поняттям, ніж туризм [8, с. 16].

Так як рекреаційні види діяльності мають різний ступінь фізичних, інтелектуальних та емоційних навантажень, то рекреацію поділяють на дві частини: фізичну, яка пов'язана з виконанням фізичних вправ або інших рухових дій, та інтелектуальну, яка передбачає певні розумові розваги.

Зокрема, до фізичної рекреації вчені виявляють підвищений інтерес. З'явилося безліч робіт, у яких дається теоретичне обґрунтування фізичній рекреації, розглядаються практичні всі сторони використання її засобів.

При аналізі літературних джерел нами було виявлено, що у час немає єдиного визначення поняття «фізична рекреація», оскільки різне тлумачення терміна передбачає врахування різних цільових установок фізкультурно-рекреаційної діяльності. Для визначення специфіки цілей фізкультурно-рекреаційної діяльності необхідно виділити підходи до розуміння її сутності.

Здебільшого фізична рекреація сприймається як вид фізичної культури [1, 5, 7, 10, 16, 17]. На думку Ю.Ф. Курамшина, фізична рекреація - це вид фізичної культури: використання фізичних вправ, а також видів вправ у спрощених формах для активного відпочинку людей, отримання задоволення від цього процесу, розваг, зміни видів діяльності, залишити осторонь щоденні види трудової, побутової, спортивної, військової діяльності [7].

В свою чергу І. Бейгул та ін. визначають фізичну рекреацію як активну реалізацію фізичної культури, завдяки якій під час активного відпочинку формується, поновлюється та зберігається здоров'я студентської молоді, формуються мотиваційні установи на фізичне й духовне самовдосконалення [3, с. 159]

У своїй роботі Т.Ю. Круцевич та Г.В. Безверхня дещо розширюють це поняття і трактують фізичну рекреацію як процес використання засобів, форм і методів фізичної культури спрямованої на задоволення потреб в активному відпочинкові, відновленні сил, розваг і вдосконалення с особистості у вільний і спеціально призначений (за рахунок праці і навчання) час. Зміст фізичної рекреації складають вправи аеробного характеру, у комплексі з анаеробними, виконувані з відносно низькою інтенсивністю у формі ігор та розваг, зміна видів діяльності, покращення здоров'я, підвищення працездатності [5, с. 31].

Інакше підходять до розуміння фізичної рекреації як засобу відновлення фізичних та духовних сил О. Андреєва [1, 2] В. Зайцев [4], S. Celikovsky [19], B. Drdacka [20]. А.О. Андрєєва у своєму дисертаційному дослідженні дає наступне визначення:«фізична рекреація» - добровільна, нерегламентована рухова активність у вільний час, спрямована на відновлення розумових і фізичних сил, пов'язана з отриманням задоволення від процесу використання фізичних вправ, природних факторів [2, с. 31].

Наступною дослідницькою парадигмою є розуміння фізичної рекреації як однієї з форм організації відпочинку, дозвілля людини [6, 11, 12, 21, 22]. У цьому напрямі фізична рекреація сприймається як компонент організації діяльності дозвілля громадян за допомогою проведення спортивно-масових заходів, надання різноманітних спортивних послуг.

Л.В. Скрипник та Г.М. Чепурда, відзначають, що фізична рекреація має надзвичайно важливе значення для відновлення не лише фізичних, але і психоемоційних сил людини. У цьому зацікавлені не лише окремі індивіди, але й держава загалом, оскільки від того, як молодь проводить своє дозвілля, залежить здоров'я і майбутнє української нації [12, с. 370].

В роботі Т.Ю. Круцевиц та Г.В. Безверхня «фізична рекреація розглядається також, як організація активного відпочинку людей з використанням фізичних вправ, отримання задоволення від цього процесу» [5, с. 17].

J. Dumazedier [21, 22] ототожнює поняття «фізична рекреація» та «вільний час відпочинку»: вільний час або відпочинок, або рекреація - набір занять, яким особистість може присвячувати себе з повною свободою, або для відпочинку, або для розваг, або для збагачення вже наявних знань, або для безкорисливої та добровільної громадської діяльності, після того, як вона звільняється від професійних, сімейних та громадських обов'язків.

Я.І. Олексієнко та ін. наголошують на тому, що фізична рекреація, як вид фізичної культури є елементом життя людини, як форма оздоровчої рухової активності - здорового способу життя. Фізична рекреація має певні переваги, оскільки існує багато її різновидів, форм проведення, зокрема вона включає елементи гри, розваги, змагання і надає широкі можливості для спілкування з природою, іншими людьми пізнанням культурної спадщини тощо. Цей напрям може стати поштовхом для формування здорового способу життя, активного саморозвитку і вдосконалення індивіда, зокрема, якщо людина використовує свій вільний час для проведення культурного дозвілля [17, с. 19].

У своїй роботі Є.Н. Приступа з колегами розглядає теоретичні аспекти рекреації як соціально-культурного явища, різновиду та результату діяльності людини, а теоретичні концепції вільного часу людини як важливого фактору рекреаційної активності [16].

Незважаючи на неоднозначність тлумачення терміну «фізична рекреація», багатоаспектність його понятійного наповнення слід виділити основні його категорії, що дають загальне уявлення про цей феномен. Ці категорії фізичної рекреації у різній змістовній інтерпретації позначаються практично у всіх існуючих її дефініціях (рис. 1).

Рис. 1. Основні категорії фізичної рекреації

соціокультурний фізичний рекреація відпочинок дозвілля

До основних категорій фізичної рекреації, як видно з рисунка, відноситься рухова активність. Під руховою активністю розуміється м'язова діяльність індивідуума, спрямовану досягнення фізичних кондицій, необхідні і достатніх підтримки високого рівня здоров'я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості. У свою чергу, під «режимом рухової активності» розуміється частина загального режиму людини, що регламентує відповідно до функціональних можливостей організму активну м'язову діяльність, включаючи заняття фізичними вправами, трудові процеси тощо [14, 15].

Задоволення однієї з природних потреб людини в руховій активності - необхідна умова функціонування фізичної рекреації, без дотримання якого вона втрачає будь-який сенс і стає аморфним явищем. Для організму рухова активність є фізіологічною потребою. Кожен прояв рухової активності індукує утворення метаболітів, які необхідні для нормального функціонування організму. Без необхідного обсягу рухів організм неспроможний накопичувати енергію, необхідну для нормальної життєдіяльності та протистояння стресів. Рухова активність передбачає використання рухового потенціалу людини, сформованість у неї необхідних рухових здібностей. Без певного обсягу рухової активності людина не може скористатися у своєму житті тим, що закладено в ньому природою, не може дожити до поважної старості, не може бути здоровою та щасливою. Усе це відбиває суттєві ознаки фізичної рекреації, що вирізняє її від інших видів рекреації.

Розглядаючи рухову активність як центральну категорію фізичної рекреації, необхідно зазначити, що до цієї роботи треба включати сприятливі умови формування потреби в руховій активності, які умовно можна згрупувати за двома напрямками - об'єктивним та суб'єктивним [14].

До об'єктивних умов відносять реальні можливості вільного вибору виду фізичної культури, форми занять, наявність необхідного вільного часу для занять фізичними вправами, наявність інвентарю, гігієнічні умови тощо). На третє місце ставлять характер тренувальних або фізкультурно-оздоровчих занять (регулярність, можливість зміцнення здоров'я або підвищення фізичної підготовленості, можливість участі у спортивно-масовій роботі та ін.).

До суб'єктивних умов відносять: звички, погляди, переконання, рівень здоров'я, віково-статеві особливості організму, зайнятість у побуті та ін.

Специфічним властивістю фізичної рекреації є взаємодія двох її основних суб'єктів: педагога чи фахівця з фізичної культури та людини, індивіда, безпосередньо включеного у заняття фізичними вправами. Педагогам у сфері фізичної рекреації притаманні такі особливості та властивості, як рівень загальних та спеціальних знань, комунікативні здібності, спрямований практичний досвід в одному з видів фізичних вправ, спорту, у комплексному їх застосуванні, організаторські та педагогічні здібності, рівень загальної культури та світогляду тощо.

У загальноприйнятому значенні суб'єкт діяльності - це окрема людина, група людей, соціальна спільність, нація та суспільство в цілому, а предмет діяльності - все те, на що спрямована діяльність суб'єкта. Фізкультурно-рекреаційна діяльність - практична перетворююча діяльність відповідно до наявних теоретичних уявлень про неї. Окремій людині, групі як суб'єкту фізичної рекреації властиві біологічні, психічні, соціально-демографічні характеристики. Їх взаємозв'язок виявляється у тому, що, наприклад, кожен окрема людина має властивий йому рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості, стану здоров'я, генетично заданих фізичних та рухових здібностей та прижиттєво розвинених умінь та навичок, характерний тип та рухливість нервових процесів та психічних властивостей, які специфічним чином проявляються при виборі форм, видів фізкультурно-рекреаційної активності та ступеня її вираження.

Соціально-демографічна характеристика (стаття, вік, рівень освіти, професійна приналежність, соціальне становище) зумовлює рівень свідомості індивіда, його світогляду, мотивів занять фізичними вправами, які у свою чергу коригуються біологічними, інтелектуальними та психічними можливостями даного суб'єкта. Обидва суб'єкти фізичної рекреації тісно взаємопов'язані, оскільки мають одну предметну спрямованість своєї діяльності.

Системоутворюючою ознакою фізичної рекреації є її кінцевий результат - рекреаційний ефект, що досягається за допомогою ефективного використання її людиною.

Існує безліч точок зору щодо розуміння рекреаційного ефекту. Фізична рекреація є предметом вивчення різних наукових напрямів, і кожна наука аналізує вихідний результат зі своєї позиції. Розгляд різних точок зору про рекреаційний ефект дозволяють виділити такі його аспекти:

• оздоровчий ефект, що проявляється в оптимізації функцій організму людини та стану її фізичного здоров'я;

• освітній ефект, пов'язаний із розширенням рухових та пізнавальних здібностей людини, актуалізацією її резервних можливостей;

• виховний ефект, який би формування позитивного ставлення людини до необхідності ведення здорового способу життя. Даний ефект сприяє раціональній організації дозвілля, самопізнання, самореалізації потенційних здібностей, прояву індивідуальності та самобутності людини;

• соціально-психологічний ефект, який розширює можливості неформального спілкування, формування соціально-психологічної компетентності, оптимізації емоційного стану людини, підвищення соціального статусу у суспільстві;

• «фізкультурний» ефект, що виражається у проявах фізичної культури особистості, якісному освоєнні нею цінностей фізичної культури, здатності до перетворювальної та творчої діяльності у сфері фізичної культури [1, 5, 16, 17].

Джерела

1. Андреєва В.А. Фізична рекреація різних груп населення: монографія. К.: ТОВ «НВП Поліграфсервіс», 2014. 280 с.

2. Андрєєва О.В. Теоретико-методологічні засади рекреаційної діяльності різних груп населення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук із фізичного виховання і спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення». К.: 2014. 45 с.

3. Бейгул І., Гладощук О., Тонконог В., Шишкіна О., Роль туризму як засобу фізичної рекреації в життєдіяльності студентської молоді. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: збірник наукових праць. №2 (18), 2012. С. 156-160.

4. Зайцев В.П., Манучарян С.В., Крамской С.Н. Физическая рекреация - один из видов физической культуры в контексте образа жизни человека. Слобожанський науково-спортивний вісник. 2009. №3. С. 221-224.

5. Круцевич Т.Ю., Безверхня Г.В. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення: навч. посібник. К.: Олімп. л-ра, 2010. 370 с.

6. Кулік І.Г. Оздоровчо-спортивна рекреація і студентська молодь. Проблеми освіти і наукив університетах: вісн. КДУ ім. Михайла Остроградського. 2010. Вип. 5. №64. Ч. 1. С. 208-210.

7. Курамшин Ю.Ф. Засоби фізичного виховання. Теорія і методика фізичного виховання. К.: Олімпійська л-ра, 2008. 463 с.

8. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб. К.: Знання, 2008. 343 с.

9. Николаенко Д.В., Николенко Т.В. Введение в рекреационную географию. Х., 1998. 178 с.

10. Пангелова Н.Є. Історія фізичної культури: навч. посіб. К.: Освіта України, 2010. 294 с.

11. Приступа Є., Жепка А., Лара В. Рекреація, як соціально-культурне явище, різновид і результат діяльності. Педагогіка, психологія та мед.-біол. проблеми фіз. виховання і спорту. 2007. №1. С. 112-120.

12. Скрипник Л.В., Чепурда Г.М. Фізична рекреація у сфері дозвілля української молоді. Природа Західного Полісся та прилеглих територій. №9. 2012. С. 370-374.

13. Смаль І.В., Смаль В.В. Рекреація, туризм і дозвілля: тлумачення і співвідношення понять. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля», Київський національний університет культури і мистецтв 4-6 червня 2004 р.

14. Товт В.А., Маріонда І.І., Сивохоп Е.М., Сусла В.Я. Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності: навчальний посібник: Львів, 2015. 88 с.

15. Товт В.А, Сусла В.Я. Рухова активність як фактор профілактики шкідливих звичок у студентів. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота»: зб. наук. пр. / Ред. кол.: Козубовська І.В. (гол. ред.) та ін. Ужгород: Вид-во УжНУ «Говерла», 2018. Випуск 1 (42), Частина І, Частина ІІ. Ужгород: УжНУ, 2018. С. 373-376.

16. Фізична рекреація: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту / Є.Н. Приступа., О.М. Жданова., М.М. Линець та ін.; за наук. ред. Євгена Приступи. Л.: ЛДУФК, 2010. 447 с.

17. Фізична рекреація студентів вищих навчальних закладів: навч.-метод. посіб. / Я.І. Олексієнко, О.Е. Меньших, В.А. Шахматов, О.Г. Байда. Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2017. 108 с

18. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2007. 312 с.

19. Celikovsky, S. Navghnavy mezenipojmu telesna kultura, telesna vychova, sport, pohybova recreace a telesna cvicent. Teorie a praxe telesne vychovy. 1973. №12. S. 765-768.

20. Drdacka, B. Pohybova recreace, zakladni a rekreacni telesna wychowa jako soucast masoweho rozwoje telesne kulturu. Teorie a praxe telesne vychovy. 1979. №9. S. 520-526.

21. Dumazedier, J. Tuwards a socicly of leasure. N.Y., 1967. Р. 25.

22. Dumazedier, J. Versune civilization du loisir? Ed, du Senil. Paris, 1962. 68 s

Размещено на Allbest.Ru