Критерії оцінювання робіт з композиції в дитячих школах мистецтв

Размещено на http://www.allbest.ru

Закарпатська академія мистецтв

Критерії оцінювання робіт з композиції в дитячих школах мистецтв

Беринець Володимир Володимирович викладач



Анотація

Композиція є основою образотворчого мистецтва. Без розуміння композиційних принципів неможливо створити гармонійний та виразний твір. Дисципліна «Композиція» допомагає сформувати у дітей базові художні навички, розвиває їх творчий потенціал та естетичне сприйняття, що робить її необхідною складовою освітнього процесу. Для об'єктивного і справедливого оцінювання робіт з композиції розробляють критерії оцінювання, що сприяє розвитку в учнів мотивації та самооцінки, забезпечує конструктивний зворотний зв'язок і підготовку до подальшого навчання та професійної діяльності. Мета статті - дослідити зміст композиції, запропонувати критерії оцінювання робіт з композиції в дитячих школах мистецтв. З'ясовано, що композиція вивчає закономірності, пов'язані з впорядкованістю різноманіття, цілісністю, що характеризується узгодженістю частин і врівноваженістю їх напруженості. Розглянуто прийоми композиції і композиційні засоби. Розроблено шкалу критеріїв для оцінювання робіт з композиції: заповненість листа; охайність; виразність акценту; компонування; чітка розбивка на плями; різноманітність пропорцій елементів композиції; виразний розподіл на темне, середнє, світле; градація відтінків кожного кольору; різноманітність текстур; цілісність композиції; відповідь на завдання; поведінка на уроці. Акцентовано увагу на тому, що методика оцінювання за цією шкалою повинна максимально відповідала дійсності і «не давати збоїв». Для цього враховано усі вимоги з предмету для будь-якої роботи на уроці, їх трактування однозначне, чітке і зрозуміле. Обґрунтовано, що за допомогою запропонованої шкали можна позбутися випадковостей в оцінюванні робіт. Доведено доцільність спільного оцінювання і обговорення кожної роботи за кожним критерієм усіма учнями класу, включаючи автора, що робить оцінку максимально легітимною в очах учнів. Доведено, що дана методика спрощує оцінювання, унеможливлює сумнівну оцінку «на око», допускає проведення «інтерактивного» оцінювання, чітко вказує на відверто слабкі місця композиції, що свідчить про доцільність її впровадження.

Ключові слова: образотворче мистецтво, композиція, малюнок, критерії оцінювання, шкала, бали. композиція оцінювання школа мистецтво



Berynets Volodymyr Volodymyrovych Lecturer, Transcarpathian Academy of Arts, Uzhgorod, Uzhgorod Children's School of Arts, Uzhgorod

CRITERIA FOR EVALUATING WORKS ON COMPOSITION IN

CHILDREN'S ART SCHOOL

Abstract

Composition is the foundation of visual arts. Without understanding the principles of composition, it is impossible to create a harmonious and expressive work. The discipline of Composition helps children develop basic artistic skills, enhances their creative potential and aesthetic perception, making it an essential part of the educational process. To provide objective and fair assessments of composition works, evaluation criteria are developed, which help foster students' motivation and selfassessment, ensure constructive feedback, and prepare them for further education and professional activities. The aim of this article is to explore the content of composition and propose evaluation criteria for composition works in children's art schools. It has been found that composition studies the patterns associated with the orderliness of diversity, integrity characterized by the coherence of parts, and the balance of their tensions. The techniques of composition and compositional means are considered. A scale of criteria for evaluating composition works has been developed: fullness of the sheet; neatness; expressiveness of the accent; layout; clear division into spots; variety of proportions of composition elements; distinct division into dark, medium, and light areas; gradation of colors within each color; variety of textures; integrity of the composition; response to the assignment; behavior during the lesson. Attention is drawn to the fact that the evaluation methodology according to this scale should be as accurate as possible and "fail-proof." To achieve this, all subject requirements for any work in the lesson are taken into account, and their interpretation is unambiguous, clear, and understandable. It is justified that with the proposed scale, it is possible to eliminate randomness in the assessment of works. The feasibility of joint assessment and discussion of each work according to each criterion by all students in the class, including the author, is proven, making the evaluation as legitimate as possible in the eyes of the students. It is proven that this methodology simplifies evaluation, makes dubious "by-eye" assessments impossible, allows for "interactive" evaluation, clearly indicates the obviously weak points of the composition, which demonstrates the feasibility of its implementation.

Keywords: visual arts, composition, drawing, evaluation criteria, scale, points.



Постановка проблеми. Мистецька освіта націлена на розвиток художнього смаку учнів, виявлення у них індивідуальних творчих здібностей та певної обдарованості, поглиблення знань з усіх видів мистецтва і образотворчого мистецтва зокрема, привчання дітей до самостійності в мистецькій діяльності, що сприяє їх розвитку та сприйняттю естетичного в мистецтві та оточуючому середовищі. Естетичне сприйняття навколишнього світу передбачає художнє мислення, вміння бачити, емоційно відгукуватись і осмислювати красу природи, людини і оточуючих предметів.

Композиція є основою образотворчого мистецтва. Без розуміння композиційних принципів неможливо створити гармонійний та виразний твір. Дисципліна «Композиція» допомагає сформувати у дітей базові художні навички, розвиває їх творчий потенціал та естетичне сприйняття, що робить її необхідною складовою освітнього процесу. Для об'єктивного і справедливого оцінювання робіт з композиції розробляються критерії оцінювання, що сприяє розвитку в учнів дитячої школи мистецтв мотивації та самооцінки, забезпечує конструктивний зворотний зв'язок і підготовку до подальшого навчання та професійної діяльності. Чіткі критерії допомагають встановити єдині стандарти оцінювання усіх учнів, дають розуміння, на підставі чого виставляється оцінка, чого потрібно прагнути, які аспекти роботи необхідно поліпшити. Порівнюючи свої роботи із встановленими критеріями, учні можуть побачити свій прогрес та досягнуті успіхи. Саме тому проблема розроблення критеріїв оцінювання робіт з композиції є надзвичайно актуальною.

Малюнки деяких дітей вражають своєю виразністю, влучністю, точною характеристикою, оригінальними інтерпретаціями фігур людей та тварин. Але найкращі задатки можуть згаснути без зацікавленості, водночас дуже посередні здібності можна розвинути до високої майстерності. Вчитель повинен помічати найперші прояви дитячої творчості, з повагою ставитися до них, намічати шляхи систематичного поступового руху з метою забезпечення успішного розвитку творчих прагнень дитини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі композиції в образотворчому мистецтві присвячені наукові праці багатьох вітчизняних науковців. Зокрема Н. Я. Дідик [1] та Н. С. Пономаренко [2] досліджують основи композиції. С. М. Денисенко [3] акцентує увагу на видах та характеристиках композиції, принципах побудови пропорційних композицій та використанні фундаментальних основ композиції у різних галузях людської життєдіяльності. Н. Є. Колесник та О. М. Піддубна [4] висвітлюють проблеми художньо-педагогічної підготовки майбутніх вчителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва. Автори розглядають правила, прийоми і засоби композиції, види композиції, основні закони композиції, особливості композиції дитячих малюнків. О. М. Титенко [5] вивчає питання формування композиційних умінь у студентів образотворчого та декоративно-прикладного напрямів навчання закладів вищої мистецької освіти. І. Я. Боднар, Г. Д. Кусько [6] розглядають площинні композиції, Перепадя В. В. [7] - проблеми творчості в навчальному процесі. Разом з тим, питання оцінювання робіт з композиції, особливо в дитячих школах мистецтв, вибору і обґрунтування критеріїв оцінювання висвітлені недостатньо повно.

Мета статті - дослідити зміст композиції, запропонувати критерії оцінювання робіт з композиції в дитячих школах мистецтв.

Виклад основного матеріалу. Предмет «Композиція» є одним з основних як в дитячій дошкільній освіті, так і в художніх закладах вищої освіти. Композиція вивчає закономірності, пов'язані з впорядкованістю різноманіття, цілісністю, що характеризується узгодженістю частин і врівноваженістю їх напруженості. Ще автор трактату «Про світ», відомий як Псевдо-Аристотель (І ст. до н.е.), писав, що природа притягує протилежності і з них, а не з подібного, утворює подібне. Живопис, змішуючи білі і чорні, жовті і червоні фарби створює зображення, які відповідають оригіналу.

Мета композиції - навчити учнів створювати художні твори, використовуючи усе багатство художніх прийомів і засобів; формувати вміння оперувати лінією, плямою, ритмом, контрастом, пропорціями і текстурою. Основне завдання композиції - розширити образне сприйняття художніх творів від простої дитячої ілюстративності до високого ступеня узагальнення, розуміння основ архітектоніки творів мистецтва.

Класичне визначення композиції в образотворчому мистецтві дав італійський архітектор і теоретик епохи Відродження Л. Б. Альберті в трактаті «Три книги про живопис» (1435-1436). Він вважав, що композиція - це «твір, вигадування, винахід» як «акт вільної художньої волі». На противагу середньовічній традиції наслідування зразкам (Сomponimento - твір) до загального змісту латинського слова додається посилений пафосом ренесансної епохи момент «винаходу, вигадування», свободи уяви, права художника, як тоді говорили, на «творіння історії». Імовірно, що таке розуміння композиції Альберті запозичив з класичної філології. Він розглядав композицію не як завершену картину, а як метод творчого процесу художника, який розкриває послідовність і зміст основних етапів роботи, як «живий організм» і як красу, до якої «ні додати, ні відняти, ні змінити нічого не можна, не зробивши гірше». Останнє уточнення має приватний характер і пов'язане з естетикою епохи Відродження, прагненням до ідеальної, врівноваженої форми твору мистецтва [5].

Композиція - це побудова художнього твору, обумовлена його змістом, призначенням і характером. Композиція надає художньому твору цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому, «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.

Важливу роль у розробці конструктивних ідей відіграють такі композиційні прийоми:

акцентування зорового центру (смислового, геометричного);

виявлення зв'язуючих елементів, сильних і слабких частин образотворчого поля, мажорних і мінорних діагоналей;

пропорціональність, зокрема з використанням золотого перетину;

пондерація (урівноваження нерівноважних частин).

До основних композиційних засобів належать:

метр - ритм;

симетрія - асиметрія;

контраст - нюанс;

консонанс - дисонанс;

величина - масштабність;

відносини величин - пропорції;

подібність - відмінність.

Рівновага композиції залежить від розташування основних мас, від організації композиційного центру, від пластичної і ритмічної побудови композиції, від її пропорції, від колірних, тональних і фактурних відносин окремих частин між собою і цілим і т. ін. [3, С. 38].

У симетричних і асиметричних композиціях рівновага проявляється по-різному. Слід зазначити, що наявність симетрії ще не гарантує врівноваженості композиції. Візуально неврівноваженою робить композицію диспропорція частин і цілого, тобто кількісна невідповідність симетричного елемента і площини. Людина завжди схиляється до рівноваги форм, оскільки це забезпечує їй більш повний психологічний комфорт, гармонійне проживання у предметно-просторовому середовищі. Набагато легше врівноважити симетричну композицію, ніж асиметричну, тому що сама симетрія створює передумови для композиційної рівноваги.

Незважаючи на складність побудови, вдала симетрична композиція сприймається легко. Асиметрична композиція розкривається поступового і вимагає більш тривалого осмислення. Водночас неправомірним вважається твердження, що симетрична композиція є більш виразною. Історія мистецтв підтверджує, що асиметричні композиції, побудовані за законами гармонії, жодним чином не поступаються симетричним композиціям за виразністю і художньою цінністю [4. С. 92].

На відміну від уроків рисунку і живопису, які проводять насамперед з натури, композицію складають переважно з уяви, хоча й можуть використовувати елементи реальності, не лише змальовані, але й видрукувані та вставлені способом колажу. Тобто робота на уроці більш творча, не обмежена правилами як у живописі та рисунку. Три основні дисципліни у площинному візуальному мистецтві - рисунок, живопис і композиція - неможливі одна без одної та взаємно доповнюють одна одну. Рисунок, як і живопис, буде невиразний і нецікавий без композиції, а композиція буде незрозумілою без базового володіння навичками рисунку і живопису.

Важливо пояснити учням, для чого їм потрібний цей предмет. Цілком очевидно, що рисунок і живопис дозволяють якомога реалістичніше зобразити навколишній світ. А ось для чого композиція учні не зовсім розуміють. Загальновідомі класичні визначення надто громіздкі, розмиті і не конкретні. Зміст пояснення, що композиція вивчає закономірності формотворення і образного сприйняття, у дитячому віці сприймається важко, особливо в молодших класах. Вочевидь, що мету і завдання предмету потрібно пояснювати образно, на практичних прикладах, порівнюючи твори реалістичні, абстрактні і стилізовані. Прийоми, які для всіх трьох типів мистецтва є спільними, й вивчає композиція.

Якщо, малюючи з натури, у юного художника перед очима є той зразок, на який він орієнтується, до максимальної подібності з яким прагне наблизитися у своєму малюнку, то малюючи з уяви, немає очевидного еталону і тому йому досить важко об'єктивно оцінити свою роботу. Тим більше, якщо сам учень ще не зовсім засвоїв закономірності композиційної побудови. Складно й оцінити завдання, не впадаючи у суб'єктивність типу «подобається» - «не подобається», «гармонійно» - «не гармонійно». Подібна «аргументація» не викликає довіри у дітей, особливо, якщо вони є зацікавленими сторонами. Хоч у будь-якого професійного художника-педагога вироблене «чуття» щодо оцінювання учнівських робіт, частка суб'єктивізму, випадковості й настрою може вплинути на оцінку. Загострене почуття справедливості, притаманне для юного віку, може не просто травмувати самооцінку, а й надовго відбити бажання займатися мистецтвом. Якщо чітко і зрозуміло сформулювати критерії оцінювання, аргументовано висловити критику і зауваження, грамотно пояснити, що саме, для чого і як потрібно доопрацювати і виправити, то учень сприймає подібне набагато краще та отримує мотивацію для подальшого розвитку і навчання.

Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня / учениці в оволодінні змістом предмета відповідно до вимог чинних навчальних програм. Його результатом є педагогічна оцінка, яка відображається в оцінювальних судженнях і висновках викладача вербально або в балах. Виставлення балів обов'язково супроводжується оцінювальними судженнями [8].

Автор цієї статті, працюючи викладачем в школі мистецтв, розробив шкалу критеріїв для оцінювання робіт з композиції, за допомогою якої, можна було б позбутися випадковостей в оцінюванні робіт. Було важливо, щоб методика оцінювання за цією шкалою максимально відповідала дійсності, «не давала збоїв». Для цього враховані усі без винятку можливі вимоги з предмету для будь-якої роботи на уроці, їх трактування однозначне, чітке і зрозуміле.

Розроблено список з 12 пунктів, кожен з яких оцінюється від 0 до 2, де 0 - «не відповідає критерію», 1 - «не зовсім відповідає критерію», 2 - «повністю відповідає критерію». Бали додаються, потім сума ділиться на два і виводиться загальний бал. На приклад 12 балів - це максимальна оцінка з кожного пункту. Шкала не дозволяє суб'єктивно придертися до однієї дрібної помилки, якщо з більшості критеріїв усе добре, суттєво занизити оцінку, чітко вказує на слабкі сторони в роботі, над якими ще варто попрацювати.

Практикується спільне оцінювання і обговорення кожної роботи за кожним критерієм усіма учнями класу, включаючи автора. Тобто оцінка виставляється спільно, а тому в очах учнів є максимально легітимною.

Згідно з наказом МОН «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти» № 1222 від 21.08.2013 р. для одержання 12 балів з образотворчого мистецтва учень (учениця) повинен мати міцні, ґрунтовні знання з програмового навчального матеріалу, бути здатним систематизувати, узагальнювати, свідомо сприймати та відтворювати візуальні образи, широко застосовувати асоціативні зв'язки між творами образотворчого мистецтва, творами інших мистецтв та явищами навколишнього світу. Учень (учениця) повинен мати високий рівень художньо-мистецького мислення; самостійно використовувати набуті художні вміння, навички та власні здібності в образотворчій діяльності, виявляти ініціативу, використовувати нетипові, оригінальні підходи у здійсненні власної художньо-творчої діяльності [9].

Оцінюючи, обговорюючи і працюючи разом учні не замикаються в собі, вчаться у вчителя й один в одного не лише малювати, але й аргументувати свою думку, бути самокритичними, спостережливими.

Розглянемо запропоновані основні критерії оцінювання робіт з композиції.

Заповненість листа. Основною проблемою у дитячих малюнках є недостатня і нерівномірна заповненість формату. Діти мислять і бачать фрагментарно, а тому багатьом з них важко усвідомити, що площа листа паперу повинена використовуватись максимально ефективно. Формат має бути заповнений навіть там, де нічого не зображено - текстурою, градієнтом, живописними переходами. Не варто також залишати незамальованими великі площі паперу, якщо це не виправдано структурою композиції. Тому найнижчий, нульовий рівень оцінювання отримують ті роботи, у яких є великі незамальовані, або замальовані невиразно пусті ділянки композиції; середній, 1 бал, отримують ті роботи, які містять великі, але замальвані, пусті, нецікаво вирішені фрагменти; найвищий бал - роботи з оптимально використаною площиною формату.

Охайність. Велике значення у композиції має естетичне, прецензійне виконання, яке розвиває уважність, старанність і самоконтроль. Охайно вималювані роботи підкупають як фахівця, так і звичайного поціновувача мистецтва. Для охайної роботи потрібно примусити себе працювати уважно, не поспішаючи, не відволікаючись на стороннє, що дуже нелегко в дитячому віці. Звичайно, надто охайні роботи можуть втрачати в експресивності, емоційності та динаміці. Але є й інша крайність - незграбно виконана композиція важко сприймається, втрачається форма, структура, краса. Діти повинні вміти якомога рівномірніше зафарбовувати площину, покривати її плями різної форми, чітко дотримуючись силуету, не вилазячи на фон, фоном не заходити на форму; виводити чіткі лінії різної товщини і форми; бути уважними до деталей. Ступінь охайності виконаної роботи визначається педагогом, виходячи з віку учня, а також загального рівня в групі.

Виразність акценту. Кожен малюнок без винятку повинен мати один або декілька акцентів - місць, на яких художник хоче сконцентрувати увагу глядача. Усі інші елементи композиції, підпорядковуються акценту, підтримують його, звертають на нього увагу, не суперечать йому. Акцентувати увагу можна багатьма способами: кольоровим і світло-темним контрастом, розміром, виразною текстурою, деталізацією. Головне, щоб акцент був помітний, читабельний, виразний і знаходився в межах композиційних центрів формату. Є кілька типів композиції, що можуть не мати акцентів, наприклад: рапорт, килимова композиція. Це потрібно враховувати при оцінюванні і не ставити 0 балів. В усіх інших випадках: відсутність акценту - 0 балів, неправильно розташований, або невиразний акцент - 1 бал, виразний і грамотно закомпонований на форматі - найвищий бал.

Компонування. Правила компонування в композиції подібні до правил компонування в рисунку й живописі: головні елементи зображення повинні розміщуватися в межах композиційних центрів, бути врівноваженими, не вилітати за формат. Важливо також звертати увагу на взаємодію форм, їхніх перетинів, відстаней між ними. Потрібно уникати дотиків, особливо «майже» дотиків, що неприємно сприймаються оком, викликають дискомфорт. Розташування елементів композиції повинне бути чітким і зрозумілим.

Чітка розбивка на плями. Кожне зображення, якщо позбавити його усіх деталей, складається з чітких плям різних за розміром, формою, кольором і світлотою. Ці плями накладаються одна на одну або знаходяться поряд. Вони повинні бути виразно читабельними через свою відмінність у кольорі: світліші на тлі темних, темніші на тлі світлих, теплі на тлі холодних, холодні на тлі теплих і т. д. Тому, насамперед, роботу над композицією потрібно починати з узгодження плям, не вдаючись до деталей, які на початку тільки відволікають від побудови композиції. Виразність, цілісність і відмінність плям повинні читатися на віддалі, тобто плями мають виглядати чіткими і зрозумілими.

Різноманітність пропорцій елементів композиції. Однією з найважливіших категорій у мистецтві є ритм. Без ритму твір стає набридливим і монотонним. Часто обиватель може сказати про таку роботу, що «вона скучна». Для того, щоб досягти максимальної виразності ритму потрібно використовувати максимальну різноманітність розмірів, форм та елементів композиції. У роботі повинно бути велике, середнє, маленьке; довге, середнє, коротке; кругле, пряме, криве; щось одне, чогось декілька, а чогось багато. Наприклад, один великий елемент, кілька середніх і багато маленьких. Навіть, якщо за логікою ідеї об'єкти повинні бути однакові за розміром, наприклад, три однакові пташки, два однакові будинки, то буде гарніше, якщо якась пташка буде до нас ближче, а тому і здається більшою, якась від нас далеко, а тому виглядає маленькою. Це створить не лише потрібний контраст величин, але й додасть відчуття глибини, просторовості.

Виразний розподіл на темне, середнє, світле. Як у формах і розмірах, так і в групах кольорів повинні бути структура і порядок. Усі кольори можуть бути світлими і темними. Бажано їх розбити на групи світлих, середніх і темних кольорів для того, щоб не збити композицію в одноманітну невиразну «кашу». Звичайно, групи можна ускладнити, зробити не три групи, а чотири, п'ять і більше. Але ватро враховувати, що відмінність між групами повинна бути явною. Можна також спростити групи до двох кольорів, якщо виникає така потреба. Це правило особливо важливе при роботі з кольоровими нюансами, де кольори хоч і наближені, але мають відрізнятися навіть на віддалі. Величина площин кольорів теж повинна бути різноманітною. Перевага того чи іншого відтінку задає настроєвий тон зображення. Наприклад, якщо в роботі переважають світлі відтінки, створюється веселий життєрадісний настрій, якщо темні, то навпаки, - сумний, моторошний. Найбільш стандартним вважається переважання середнього тону, коли на другому місці за площею - темний тон, а на третьому - світлий. Така композиція емоційно спокійна і врівноважена. Найвищий бал отримує максимально виразна розбивка на декілька відтінків груп кольорів з різним за площею співвідношенням.

Градація відтінків кожного кольору. Для того, щоб композиція була живою, багатою і глибокою, потрібно збагачувати кожен колір живописними нюансами різних відтінків. Вони можуть суттєво відрізнятися як в межах кольору, так і в незначних нюансах. Це може бути кольорова градація в межах однієї плями; трохи нерівномірне покриття мазками, де більш прозорі частини утворюватимуть світліші, а щільно покриті - темніші вальори; живописне підмішування інших кольорів до локального кольору для отримання потрібного живописного мерехтіння.

Потрібно відучувати дітей від бездумного механічного зафарбовування. Пояснити, що рівно зафарбована площина нецікава, особливо, якщо вона займає досить велику площу. Найкраще показати це на прикладі пофарбованої в один колір стіни. Зауважити, що світло на стіні розповсюджується нерівномірно, одна частина її світліша, інша трохи темніша. Поверхня стіни не є бездоганно гладкою, мікротекстура утворює ефект мерехтіння. Яскраві різнокольорові предмети відображаються у легких кольорових рефлексах. Тому потрібно збагачувати відтінками навіть найпростіші кольори.

Різноманітність текстур. Велике значення у візуальному мистецтві має текстура матеріалу, яка надає твору виразної матеріальності. Реальність, яка нас оточує і надихає на творчість, наповнена безкінечним багатством і різноманіттям текстур і фактур. Щоб позбутися монотонної однорідності бажано застосовувати в одній композиції декілька різних текстур, використовуючи можливості як традиційних художніх інструментів і засобів, так і пробувати щось нестандартне, оригінальне, намагатися створювати свої індивідуальні технічні прийоми. Варто знати, що фарбу можна наносити різними способами - напівпрозорою заливкою, рівномірно покриваючи, сухим пензликом, виразними мазками. Ці способи загальновідомі і класичні, але навіть їх достатньо використати в одній композиції, щоб збагатити і увиразнити різноманітність текстур. Можна текстуру малювати спеціально, використовуючи прийоми пуантилізму, створювати простіший чи складніший орнамент, імітувати текстуру природніх матеріалів - мармуру, деревини, пір'я птахів, луски тощо. Якщо усі елементи композиції замальовані однаково, то, відповідно, така робота одержить найнижчий бал, якщо присутні дві-три не зовсім виразні текстури - 1 бал, якщо три і більше цікавих різноманітних текстур - 2 бали.

Цілісність композиції. Підходячи до завершення роботи, варто особливу увагу звернути на дотримання єдності і цілісності малюнку; підпорядкування другорядного головному; узгодити кольорову гамму таким чином, щоб найбільше було одного, домінуючого кольору, а акцентуючі кольори були до нього в контрасті; узгодити розміщення найважливіших форм і елементів композиції, щоб вони не були абияк розкидані по периферії формату; врівноважити лист, щоб не було перевантажених або невиправдано пустих частин, які «розвалюють» цілісність сприйняття; узгодити єдність форм, кольорів, плям і стилістичних прийомів. Найважче завдання для молодого, несформованого художника - зробити цілісну, гармонійну композицію. Тому не варто надто придиратися саме до цього пункту, а якщо учень справився хоча б з частиною завдань по створенню цілісності, то його неодмінно потрібно заохотити і похвалити. Незважаючи на те, що цілісність композиції є одним з найважливіших критеріїв, його найважче дотримуватися.

Відповідь на завдання. Кожне завдання переслідує певну ціль, його мета - навчити дітей нових прийомів і засобів. На уроках композиції вчитель зазвичай задає тему, оголошує форму і техніку виконання роботи. Наприклад, створення сюжетної композиції за допомогою силуету, контрасту фактур, динамічної замкненої композиції тощо. Оскільки предмет є творчим, то не завжди вдається повністю дотримуватися заданого формату. Не всі прийоми даються легко, не всі теми подобаються учням настільки, щоб їх можна було виконати гарно і натхненно. Тому фантазія дітей може завести їх досить далеко від поставленого вчителем завдання, а не засвоївши завдання, учень пропускає досить важливі знання і вміння. Так роблять навіть здібні діти, яким легше постійно повторювати те, що їм найкраще вдається, замість того, щоб пересилити себе і вчитися чогось нового. Саме тому навіть бездоганно виконані роботи не варто оцінювати найвищим балом, якщо немає відповіді на поставлене завдання.

Поведінка на уроці. Однією з найважливіших проблем у педагогіці є організація уроку, дисципліна учнів, їхня уважність на занятті. Достатньо одного недисциплінованого учня, щоб суттєво погіршилась результативність навчання цілої групи. Вчитель, замість того щоб проводити урок, повинен постійно відволікатися, витрачати час на зауваження. Це забирає навіть більше часу і зусиль, ніж пояснення найскладнішої теми. Ті діти, які хочуть малювати, недоотримують належної уваги, а деколи й самі «заражаються» від хуліганів. Тому на кожному занятті варто заохочувати учнів поводити себе гідно, слухати і не перебивати. Адже робота вчителя полягає не лише у викладенні матеріалу, але й у вихованні достойного громадянина і члена суспільства. Учень повинен проявляти повагу як до вчителя, так і до однокласників. Прояви невихованості, грубощів і хамства потрібно присікти на стадії їх зародження. Водночас не потрібно впадати у крайнощі. Малювання - це досить своєрідна діяльність, в процесі якої дитина може щось тихенько наспівувати, розмовляти сама з собою, попросити олівець у сусіда. Якщо це не заважає процесу, то не потрібно на цьому акцентувати увагу. Надто строга атмосфера може залякати і закомплексувати дитину, що не кращим чином відіб'ється на її творчості.



Висновки

За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що композиція вчить дітей розуміти глибинні внутрішні закономірності твору мистецтва, виховує не обмежених ремісників, а креативних творців з вишуканим смаком, широким світоглядом і вмінням бачити гармонійні співвідношення як у мистецтві, так і в навколишньому світі.

Намагаючись виявити те об'єктивне, беззаперечно основне, що повинно бути в композиції, навіть творчі роботи можна оцінити справедливо. Водночас оцінювання однієї роботи, підрахунок балу займає більше часу, ніж стандартне оцінювання. Залучення до цього процесу самих учнів сприяє більш глибокому засвоєнню ними теоретичного матеріалу. Набуті знання допоможуть їм в майбутньому скласти іспит з композиції при вступі у художні заклади вищої освіти, де впродовж усього навчання даний предмет є одним з профільних.

Учень повинен реально оцінювати свої досягнення, чітко розуміти, над чим йому варто ще попрацювати. Об'єктивність і незаангажованість в оцінюванні дозволить зробити це якнайкраще.

Варто зазначити, що запропонована методика оцінювання робіт з композиції постійно розвивається, перевіряється відповідність розробленої шкали оцінювання із суб'єктивною оцінкою робіт з композиції досвідченими колегами. Шкала доповнюється додатковими критеріями, окремі з них об'єднуються, інші взагалі вилучаються. Практика показує, що дана методика спрощує оцінювання, унеможливлює сумнівну оцінку «на око», допускає проведення «інтерактивного» оцінювання, чітко вказує на відверто слабкі місця композиції, що дозволяє учням посилено працювати у потрібному напрямку. Вищесказане свідчить, що методику варто впроваджувати і розвивати.

Запропонована шкала оцінювання допоможе й молодим педагогам, які через брак досвіду не можуть неупереджено оцінити дитячі роботи, оскільки вимоги у закладах вищої освіти і початкових школах суттєво відрізняються. Іноді самі діти намагаються маніпулювати вчителем, «випрошуючи» хорошу оцінку. Але, якщо аргументувати оцінку, вказати на слабкі місця в роботі, то учень охоче її доопрацює і доведе її до «ідеалу».



Література

Дідик Н. Я. Основи композиції : навч. альбом-посіб. Ужгород : Мистецька лінія, 2009. 64 с.

Пономаренко Н. С. Методичні вказівки до вивчення дисципліни «Основи композиції». Ужгород : Ґражда-3Х1, 2006. 64 с.

Денисенко С. М. Основи композиції і проєктної графіки: навч. посіб. Київ : НАУ, 2021. 52 с. URL: https://er.nau.edu.ua/bitstream/NAU/ (дата звернення: 28.06.2024).

Колесник Н. Є., Піддубна О. М. Художньо-педагогічна підготовка майбутніх учителів початкової школи засобами образотворчого мистецтва : монографія. Житомир : Полісся, 2017. 244 с.

Титенко О. М. Формування композиційних умінь у студентів образотворчого та декоративно-прикладного напрямів навчання закладів вищої мистецької освіти. Актуальні питання мистецтвознавства: сучасність і перспективи (постать мистця у векторі сучасних художніх трансформацій: український вимір : збірник статей всеукр. наук. конф. (м. Харків, 15 листоп. 2019 р.). Харків, 2019. С. 121-123.

Боднар І. Я., Кусько Г. Д. Площинні композиції : тези лекцій та завдання з курсу «Основи композиції». Львів : ЛДТПДМ, 1991. 16 с.

Перепадя В. В. Рисунок. Проблеми творчості в навчальному процесі : навч. посіб. Львів : Палітра друку, 2003. 288 с.

Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи : Додаток 1 до наказу Міністерства освіти і науки України від

19.08.2016 № 1009 р. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/971 730349

(дата звернення: 28.06.2024).

Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти : Наказ Міністерства освіти і науки України № 1222 від 21.08.2013 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/v1222729-13#Text (дата звернення: 28.06.2024).



References

Didyk, N.Ya. (2009). Osnovy kompozytsii [Fundamentals of composition]. Uzhhorod: Mystetska liniia [in Ukrainian].

Ponomarenko, N.S. (2006). Metodychni vkazivky do vyvchennia dystsypliny «Osnovy kompozytsii» [Guidelines for studying the discipline “Fundamentals of Composition”]. Uzhhorod: Grazhda-3X1 [in Ukrainian].

Denysenko, S.M. (2021). Osnovy kompozytsii iproiektnoi hrafiky [Fundamentals of composition and design graphics]. Kyiv: NAU. Retrieved from https://er.nau.edu.ua/ bitstream/NAU/ [in Ukrainian].

Kolesnyk, N.Ye., Piddubna, O. M. (2017). Khudozhno-pedahohichna pidhotovka maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly zasobamy obrazotvorchoho mystetstva [Artistic and pedagogical training of future primary school teachers through the use of fine arts]. Zhytomyr: Polissia [in Ukrainian].

Tytenko, O.M. (2019). Formuvannia kompozytsiinykh umin u studentiv obrazotvorchoho ta dekoratyvno-prykladnoho napriamiv navchannia zakladiv vyshchoi mystetskoi osvity [Formation of compositional skills in students of fine arts and decorative and applied fields of study of institutions of higher art education]. Proceedings from Vseukr. nauk. konf. “Aktualni pytannia mystetstvoznavstva: suchasnist i perspektyvy (postat mysttsia u vektori suchasnykh khudozhnikh transformatsii: ukrainskyi vymir” - “Current issues in art history: modernity and prospects (the figure of the artist in the vector of modern artistic transformations: the Ukrainian dimension”. (pp. 121-123). Kharkiv [in Ukrainian].

Bodnar, I.Ya., Kusko, H.D. (1991). Ploshchynni kompozytsii [Planar compositions]. Lviv: LDIPDM [in Ukrainian].

Perepadia, V.V. (2003). Rysunok. Problemy tvorchosti v navchalnomu protsesi [Drawing. Problems of creativity in the educational process]. Lviv: Palitra druku [in Ukrainian].

Oriientovni vymohy do kontroliu ta otsiniuvannia navchalnykh dosiahnen uchniv

pochatkovoi shkoly [Indicative requirements for monitoring and assessing educational achievements of primary school students]. (2016, August 19). Retrieved from https:// zakononline.com.ua/documents/show/971 730349 [in Ukrainian].

Pro zatverdzhennia oriientovnykh vymoh otsiniuvannia navchalnykh dosiahnen uchniv iz bazovykh dystsyplin u systemi zahalnoi serednoi osvity [On approval of indicative requirements for assessing students' educational achievements in basic disciplines in the general secondary education system]. (2013, August 21). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1222729-13#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...