Правосвідомість особистості як чинник професійної самореалізації магістрів освіти

Abstract

Key words: legal awareness, professional self-realization, future Master of Education, individual educational trajectory.

Анотація

В статті порушено одне з недостатньо вивчених питань як юриспруденції, правової педагогіки, так і професійної освіти. Йдеться про ресурсність щодо успішної предметної самореалізації фахівця, який у процесі навчання в магістратурі набуває педагогічні спеціальності. Здійснено аналіз наукових здобутків з проблеми розвитку здатності магістрантів до професійної самореалізації з урахуванням потужності найбільш значущих особистісно-професійних якостей Основна увага зосереджується на правосвідомості магістрантів - чинника успішної їх самореалізації.

За вітчизняних реалій сьогодення такий ракурс вивчення окресленої проблеми є актуальним, адже фахівці освітньої сфери через повноцінну самореалізацію здатні ефективно впливати на збагачення тих ознак, котрі презентують Україну як правову державу. Для підвищення якості освітніх послуг сучасного закладу вищої освіти (ЗВО), важливо забезпечувати магістрантам індивідуальну освітню траєкторію. В результаті проведеної аналітичної роботи, що базувалася на наукових працях як вітчизняних учених, так і дослідників зарубіжжя внесено уточнення y соціальний, психологічний та педагогічний аспекти професійної самореалізації майбутнього магістра освіти, доведено базове значення у цьому ракурсі правової свідомості особистості, адже правова функція є однією з принципово-важливих. Вдосконалення практико-орієнтованого підходу до збагачення здатності фахівця до професійної самореалізації вбачаються в інтерактивних формах інтеграції навчальних курсів, умотивованому використанні ігрового моделювання, технології «кейс-стаді».

Ключові слова: правосвідомість, професійна самореалізація, майбутній магістр освіти, індивідуальна освітня траєкторія.

Постановка проблеми

Успішність особистісно-професійного саморегуляції утворює нині надзавдання вітчизняної вищої школи. Це пов'язане зі здійсненням здобувачем вищої освіти своєрідних функцій у процесі життєдіяльності у період військового стану українського соціуму та підвищенням соціально-педагогічних потреб щодо вдосконалення освітньої сфери в умовах повоєнного відновлення України. Особлива місія належить спільноті магістрів, адже набутий ними освітній ступінь змінює акценти у їх соціально-педагогічному призначенні в бік як управлінських функцій, так і спрямування інноваційної стратегії діяльності відповідних соціальних інституцій, котрі нині віддзеркалюють освітню сферу. Правосвідомість як рефлексія соціальних норм поведінки магістра освіти у фаховому контенті - такий ракурс осмислення проблеми професійної його саморегуляції відноситься до недостатньо вивчених у сучасній професійній педагогіці і освітянській практиці. Аналіз фахових джерел засвідчує про те, що попри наукових дискусій (Дзьобань О., Клімова Г., Луць Л., Цимбалюк М та ін.), все ж ключовим явищем у дослідженні правової реальності зберігається за правосвідомістю особистості. Це явище, звісно, осмислюється не ізольовано від інших (до прикладу, правове мислення).

Аналіз стану проблеми

Дослідники проблематики професійної саморегуляції в основному виокремлюють в ній і соціального, і психосоматичного, і суто педагогічного аспектів. Навіть існує дослідницька позиція відносно доцільності стверджувати про соціальну саморегуляцію, котра зумовлює розуміння взаємозв'язку, взаємозумовленості та взаємозалежності особистості й соціуму. Так, Гавриловська К. небезпідставно зауважує на впорядкованості соціального середовища життєдіяльності особистості, зокрема, чинною правовою системою держави; вона стверджує, що «правова система держави пов'язана із соціальною самореалізацією, адже функції правової держави полягають в упорядкуванні організаційної взаємодії» (Гавриловська 2008; 20). Відтак, робиться висновок, з одного боку, про принципову значущість у зазначеній площини мотивації, що спрямовує особистість на більш активну взаємодію із системою правових норм держави; з іншого - про експериментально встановлене практиками домінування середнього рівня сформованості мотивації соціальної самореалізації, що проявляється в її активності у правовій сфері суспільства. Тому можна прогнозувати загострення проблемних питань, пов'язаних із соціальним складником професійної саморегуляції особистості.

Вивчення й узагальнення наукової літератури, де безпосередньо або опосередкована висвітлюється психологічні аспекти професійної саморегуляції особистості (Бурлачук Л., Дубчак Г., Купрєєва О., Пророк Н. та ін.), дозволяють констатувати принаймні про такі міркування дослідників: самореалізація має холістичну природу; є підстава говорити про ціннісно -смислові основи самореалізації особистості; у структурі цього явища чільне місце посідає самоставлення; має сенс акцентувати, зокрема, на етапі професійного становлення особистості у закладі вищої освіти на суто психологічних ресурсах самореалізації (до прикладу, смисложиттєві орієнтації особистості).

Перспективним, на наше переконання, є дослідження, зокрема, присвячене аналізу предикторів самореалізації студентів як з інвалідністю, так і здорової студентської спільноти; йдеться ще й про контекстність інтегрованого освітнього середовища закладу вищої освіти (Купрєєва 2021; 232). Вважаємо особливо цінним для нашої наукової розвідки деякі доведені дослідниками як правомірні судження відносно використання ресурсності копінг-стратегій сучасних здобувачів педагогічних спеціальностей у вищій школі.

Не менш суттєвою розглядаємо і заувагу психологів (зокрема, М. Боришевського) відносно тих параметрів особистості, на які доцільно спрямувати процес самореалізації фахівців освітньої сфери, зокрема: параметр «самооцінка» (адже очікувана оцінка постає в означеному процесі своєрідним «посередником» між самосвідомістю особистості та соціумом); параметр «результативність самопізнання», тобто образу «Я», котрий і на особистісному рівні утворює механізм саморегуляції; параметри «самонаказ» і «самонавіювання» - задля надання власній впевненості ознак непохитності; параметр «самокоректування», що відтворює ступінь гармонізації особистісного потенціалу (Боришевський, 2010).

Отже, контент суто психологічного знання відносно феноменології саморегуляції спрямовує процес осмислення ще й педагогічного аспекту.

Узагальнення науково-практичного доробку, де віддзеркалений суто педагогічний вимір вивчення проблематики професійної самореалізації особистості (Гринців М., Джумагелдієв С., Совгіра С., Чайка В. та ін.) уможливлює, по-перше, твердження про те, що на тлі історичної ретроспективи все ж має сенс акцентувати на важливості досягнення усвідомленої саморегуляції дотично студентського вікового періоду. По-друге, з огляду на виключне значення університетської освіти у процесі фахового становлення майбутнього фахівця, доречно належну увагу приділяти реалізації у вищій школі принципів саморегуляції навчальної діяльності студентства. У цьому відношенні особливо важливим є урахування результатів монографічного вивчення процесу саморегуляції навчальної діяльності студентської молоді, набутих М. Гриньовою та М. Кононовою. Йдеться, зокрема, про таку сукупність принципів як-от: етапності, усвідомленої перспективи, паритетності при формуванні саморегуляції, розвивального навчання, наступності, «принцип методу діяльності», гнучкості, модульного та модульно-рейтингового навчання (Гриньова, Кононова, 2021: 21-27). Конструктивність означеного ракурсу вивчення педагогічних аспектів проблематики саморегуляції може бути простежена, як нам видається, ще за таким виміром: тут означене явище розглядається дотично професійного розвитку студентської молоді; до прикладу, пропонується, зокрема, вивчати деякі практико -орієнтовані заходи задля набуття нею «метапізнання» та такого елементу цього процесу як «метакогнітивний».

Ми дотримуємося позиції відносно того, що професійна самореалізація передбачає вияв здобувачем вищої освіти своєрідної форми активності. Так, Руденко Ю. вважає, що у професіях типу «людина-людина» в професійний самореалізації відтворюється уся сукупність провідних функцій, котрі загальновизнані дослідниками - ціннісно-орієнтаційна, пізнавальна, технологічна, комунікативна, управлінська, духовно-моральна та ін. (Руденко, 2019: 115-116). Деталізуючи правову функцію предметної самореалізації тих, хто представляє професії означеного типу, дослідниця оминає увагою ключове у здатності фахівця до оволодіння механізмами правового захисту та компетентного інформування представників різних груп вихованців про їх права і гарантії; йдеться про те, що утворює поведінковий компонент правосвідомості фахівця.

Мета статті полягає у систематизації наукових уявлень про правосвідомість особистості як чинника професійної самореалізації та окресленні пріоритетів у практичному її розвитку дотичного майбутніх магістрантів педагогічних професій.

Виклад основного матеріалу

Вітчизняні та зарубіжні вчені при вивченні відповідних явищ, пов'язаних із суб'єктною активністю галузі права, пропонують неодмінним контентом убачати правосвідомість особистості. Правова ідеологія і правова психологія постають своєрідними «фільтрами» правосвідомості. Вчені (Варуков В., Курок Р. , Теров О. та ін.) суголосні у тому, що правова активність виявляється як у сфері правового регулювання і реалізації права, так і у таких діях особистості, котрі відтворюють її переконання щодо необхідності служіння закону як найвищій цінності (Курницький Л., Лисецький М., Сломський В., Яросинський Г.). Означена площина проведених сучасними вченими досліджень притаманна дослідницьким підходам, спрямованим на поглиблення наукових уявлень і про правове виховання, і про правову соціалізацію, і про правову компетентність, і про правову культуру особистості та ін. До прикладу, на рівні фундаментального науково-педагогічного дослідження проблематики правової компетентності педагогічних працівників Курок Р., розглядаючи полікомпонетну його структуру, стверджує про такі характерні особливості цього явища, як «наявність правових знань, умінь, навичок, способів мислення, цінностей та відповідного рівня правосвідомості» (Курок, 2022: 336).

Поряд із конструктом «правова компетентність» нерідко дослідники використовують поняття «педагогічно-правова компетентність»; наприкладу Безсмолій Є., досліджуючи своєрідність підготовки майбутнього магістра з правознавства до викладацької діяльності; Подберезський М. - визначаючи основи педагогічного правознавства; Попадич О. - вивчаючи професійну педагогічно - правову компетентність майбутнього вчителя початкової школи в умовах інклюзивної освіти. Щодо останнього, то констатуємо, що тут все ж домінує узагальнене трактування «спільного» і «розбіжного» при характеристиці сутнісних ознак понять «правова компетентність» і «професійна педагогічно-правова компетентність». Автором стверджується про таке: «готовність майбутнього вчителя до формування правової компетентності учнів розглядаємо як достатній рівень сформованості професійної педагогічно-правової компетентності учителя початкової школи» (Попадич, 2019: 169).

На базове значення правосвідомості вказує Радкевич О. у докторській дисертації, присвяченій визначенню наукового статусу ще одного із найбільш вживаних фахівцями освітньої сфери понять - «правова культура». В результаті проведено дефінітивного аналізу у розрізі філософського, соціального, юридичного, психологічного та професійно-педагогічного наукових напрямків, учений характеризує правову компетентність не лише як інтегративне особистісне утворення, а й виокремлюючи в ньому «ціннісне ставлення до права», розвинену правосвідомість та правоосвіченість, а також потребу особистості у постійному поповненні обсягу правових знань (Радкевич, 2020: 90).

Розкриваючи будь-який аспект проблематики правової педагогіки, доцільно виходити із ключового значення правової свідомості особистості. У процесі ж визначення практико-орієнтовної стратегії розгортання педагогічної системи (зокрема, у межах змістовних модулів «Я і Закон», «Вчимося демократії разом» та ін.) варто, передусім, врахувати цілковито очевидні переваги компетентнісної парадигми освітньої діяльності (Кічук, 20 23).

Намагаючись розширити уявлення про феномен «професійна самореалізація» (з акцентуванням на правовий контент виконання фахівцем особистно-професійного призначення), доцільно зважити принаймні на два моменти. По-перше, оскільки вітчизняна освіта наполегливо утверджує пріоритетність євроінтеграції, то вкрай важливим є те підґрунтя європейського права, як правової системи, котре вибудовує правовий простір європейців. По-друге, врахування своєрідності підготовки фахівців у процесі навчання в магістратурі (О. Антонова, А. Дубасенюк, О. Вознюк, Н. Матвєєва та ін.), адже професіоналізація магістрантів в умовах вищої школи має свою траєкторію, насамперед, через інтегрований характер навчальних курсів, які мають потужний потенціал у розвитку професійно-орієнтованого і науково-педагогічного стилю мислення. Якщо говорити про магістрантів педагогічних спеціальностей у ракурсі впливовості правосвідомості на процес і результат їх професійної самореалізації, то означений аспект ще й досі є майже недослідженим. Окреслений ракурс більш притаманний осмисленню проблемних питань, пов'язаних із феноменологією і професій, і мобільності, і самореалізації майбутніх фахівців права.

Досить активно вивчаються, до прикладу, суперечності взаємодії моралі і права в сучасному українському суспільстві (Мохончук Б., Міщенко В., Ципищук К., Шаранова В. та ін.), питання законності і моральності у практичній діяльності фахівців права у зарубіжжі (Stasevska О., Umanets O.). Нам імпонує акцент на «мобільність» у професійний самореалізації майбутніх фахівців права, який роблять у своєму дослідженні деякі зарубіжні вчені (Amenol A., Liubarets, V., Yakovleva, N.). Попри того, що бракує комплексних досліджень рефлексивних механізмів у сфері правового мислення майбутніх фахівців, привертають увагу наукові розвідки (Артикуца Н., Кузьменко Д., Сенчак І.), де професійна саморегуляція, зокрема, майбутніх юристів розглядається в площині розвитку позитивно-активного їх ставлення до права взагалі. Так, Кузьменко Д. стверджує що професійна регуляція та правова рефлексія - взаємодоповнюючі процеси. Дослідник Сенчак І., аргументуючи роль правосвідомості у цих процесах, вносить уточнення відносно вияву правової рефлексії в інтелектуальному і особистісному аспектах поведінкового складника правосвідомості (Кузьменко, 2020: 73 - 74).

Визначаючись у дослідницькій позиції, ми спиралися на науковий доробок, здобутий тими з дослідників, хто вивчав роль правосвідомості особистості в контексті проблематики і правової науки, і професійної педагогіки, і правової педагогіки. На цій основі нами вибудовувався практико-орієнтовний підхід до розвитку у магістрів освіти здатності до професійної самореалізації, повноцінність якої є неможливою поза урахування правового аспекту. В нашому досвіді формування індивідуальної освітньої траєкторії магістрантів апробовано та експериментально доведено результативність у цьому плані навчально-рольових ігор професійного спрямування при вивченні інтегрованих навчальних дисциплін, адже ігрове моделювання сприяє збагаченню досвіду фахової діяльності, де правове підґрунтя проблематики посідає чільне місце. Не менш результативним виявився і кейс-метод, оскільки освітянським проблемам, як правило, притаманна не лише складність, а й відсутність однозначного розв'язання; цей метод «конкретних ситуацій» актуалізує здатність магістранта не стільки «бачити» цю конкретику через правову норму, скільки «переносити» в процесі дискусії правову норму на реальну професійну ситуацію, що склалась. Отже, йдеться про ефективність таких технологій, які актуалізують не лише готовність майбутнього магістра до професійної самореалізації через збагачення правової самосвідомості, а й розвиток при цьому його творчого потенціалу, вияв творчої індивідуальності.

Висновки

Результати педагогічного дискурсу підтвердили органічний зв'язок здатності майбутнього магістра освіти до професійної самореалізації із позитивною динамікою становлення його правосвідомості. Освітня сфера вимагає юридично значущої його поведінки, передбачаючи оціночне відношення до права та його застосування у професійних ситуаціях. Особистісно-професійне призначення магістра освіти безпосередньо пов'язане із впливовістю на динаміку процесу набуття країною ознак правової держави. У процесі професійної самореалізації фахівця освітньої сфери неприпустимі такі деформації, як правовий нігілізм, правовий дилетантизм, правова демагогія, правовий ідеалізм. Вища школа - важливий етап становлення магістрів освіти здатного до повноцінного самоздійснення.

Подальші дослідження порушеної проблеми пов'язуємо із добором діагностувального інструментарію, який дозволить об'єктивно оцінити динаміку впливу правосвідомості на професійну самореалізацію магістрантів, які опановують у вищій школі педагогічні спеціальності; при цьому розуміючи, що цей інструментарій має бути компактним та дозволяти ще й цілісно оцінити досліджуване явище.

Джерела і література

1. Боришевський М.И. Дорога до себе. Від основ суб'єктності до вершин духовності. К.: Академвидав. 2010. 410 с.

2. Гавриловська К.П. Мотивація соціальної самореалізації особистості. Професійна психологія: реалії та перспективи розвитку: Збірник матеріалів конференції: Зб. матер. За заг. ред. Ж.П. Вірної. Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2008. С. 20-23.

3. Гриньова М.В., Кононова М.М. Саморегуляція навчальної діяльності та професійний розвиток студентської молоді: Монографія. Полтава: Астрая, 2021. 384 с.

4. Кічук Я.В. Формування професійної самоефективності майбутнього фахівця соціономічної сфери: імператив правової компетентності. Науковий вісник ІДГУ. 2023. Вип. № 64. С. 87-94.

5. Кузьменко Д.О. Професійна саморегуляція у контексті формування правової рефлексії майбутніх юристів. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум імені Т.Г. Шевченка». Серія «Пед. науки». 2020. Вип. 6. С. 71-74.

6. Купрєєва О.І. Психологічні основи самореалізації студентів в інтегрованому освітньому середовищі: Монографія, К.: Талком, 2021. 407 с.

7. Курок Р.О. Розвиток правової компетентності педагогічних працівників економічних коледжів: теорія і методика: Монографія. К.: ТОВ «ЦП «КОМПРИНТ», 2022. 422 с.

8. Попадич О.О. Концепція розвитку професійної педагогічно-правової компетентності майбутнього вчителя початкової школи. Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2020. Вип. 77. С. 167-170.

9. Радкевич О.П. Теоретичні і методичні основи розвитку правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти: дис. ... д -ра пед. наук: 13.00.04. К., 2020. 642 с.

10. Руденко Ю.Ю. Професійна самореалізація майбутніх соціальних працівників. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2019. № 64. Т. 2. С. 112-117.

професійний самореалізація правосвідомість

References

1. Boryshevs'kyy M.L (2010) Doroha do sebe. Vid osnov sub'yektnosti do vershyn dukhovnosti. K.: Akademvydav. 410 p. Tin Ukrainian].

2. Havrylovs'ka K.P. (2008) Motyvatsiya sotsial'noyi samorealizatsiyi osobystosti. Profesiyna psykholohiya: realiyi ta perspektyvy rozvytku: Zbirnyk materialiv konferentsiyi: Zb. mater. Za zah. red. Zh.P. Virnoyi. Luts'k: Volyn. nats. un-t im. Lesi Ukrayinky. P. 20-23. lin Ukrainian].

3. Hryn'ova M.V., Kononova M.M. (2021) Samorehulyatsiya navchal'noyi diyal'nosti ta profesiynyy rozvytok students'koyi molodi: Monohrafiya. Poltava : Astraya, 384 p. Tin Ukrainian].

4. Kichuk Ya.V. (2023) Formuvannya profesiynoyi samoefektyvnosti maybutn'oho fakhivtsya sotsionomichnoyi sfery: imperatyv pravovoyi kompetentnosti. Naukovyy visnykIDHU. Vyp. № 64. P. 8794. [in Ukrainian].

5. Kupryeyeva O.I. (2021) Psykholohichni osnovy samorealizatsiyi studentiv v intehrovanomu osvitn'omu seredovyshchi: Monohrafiya, K.: Talkom. 407 p. [in Ukrainian].

6. Kurok R.O. (2022) Rozvytok pravovoyi kompetentnosti pedahohichnykh pratsivnykiv ekonomichnykh koledzhiv: teoriya i metodyka: Monohrafiya. K.: TOV «TsP «KOMPRYNT». 422 p. [in Ukrainian].

7. Kuz'menko D.O. (2020) Profesiyna samorehulyatsiya u konteksti formuvannya pravovoyi refleksiyi maybutnikh yurystiv. Visnyk Natsional'noho universytetu «Chernihivs'kyy kolehium imeni T. H. Shevchenka». Seriya «Ped. nauky». Vyp. 6. P. 71-74. [in Ukrainian].

8. Popadych O.O. (2020) Kontseptsiya rozvytku profesiynoyi pedahohichno-pravovoyi kompetentnosti maybutn'oho vchytelya pochatkovoyi shkoly. Naukovyy chasopys Ukrayins'koho derzhavnoho universytetu imeni Mykhayla Drahomanova. Seriya 5. Pedahohichni nauky: realiyi ta perspektyvy. Vyp. 77. P. 167-170. [in Ukrainian].

9. Radkevych O.P. (2020) Teoretychni i metodychni osnovy rozvytku pravovoyi kul'tury pedahohichnykh pratsivnykiv zakladiv profesiynoyi osvity: dys. ... d-ra ped. nauk: 13.00.04. K., 642 p. [in Ukrainian].

10. Rudenko Yu.Yu. (2019) Profesiyna samorealizatsiya maybutnikh sotsial'nykh pratsivnykiv. Pedahohika formuvannya tvorchoyi osobystosti u vyshchiy i zahal 'noosvitniy shkolakh. № 64. T. 2. P. 112117. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru