Аналіз проблем енергетичної безпеки Одеської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

енергетичний безпека економічний регіон

Енергетична безпека для України є однією з найважливіших складових в системі економічної безпеки внаслідок визначального положення паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) в економічній і соціально-політичній сфері держави, дефіцитності і монопродуктовій орієнтованості паливно-енергетичного балансу (ПЕБ), значної залежності від однієї держави - постачальника паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), наявності негативних тенденцій у розвитку територіально-виробничої структури ПЕК, а також тісного взаємозв'язку питання забезпечення енергетичної безпеки з питаннями забезпечення національної безпеки в інших сферах.

Проблемам забезпечення економічної та енергетичної безпеки присвячені роботи таких вітчизняних і іноземних науковців як Л. Абалкін, О. Алимов, В.Бегма, В. Бушуєв, О. Власюк, М. Воропай, В. Геєць, І. Корнілов, М. Ковалко, В. Мунтіян, І. Недін, Є. Олейников, С. Пирожков, Б. Піріашвили, Д. Прейгер, А. Сухоруков, А. Татаркин, А. Шевцов, А. Шидловський та інші. Суттєвий внесок у розвиток фундаментальної бази системних досліджень енергетики, що є науковим підґрунтям для дослідження проблем забезпечення енергетичної безпеки, зроблено в працях Л. Мелентьєва, А. Макарова, А. Некрасова, Ю. Руденко та інших.

В той же час, в наукових працях вітчизняних дослідників недостатня увага приділяється проблемам оптимізації структури енергетичної галузі держави в цілому та її окремих регіонів. Залишаються невизначеними підходи до формування методологічної бази, необхідної для визначення напрямів оптимізації структури вітчизняного ПЕК з урахуванням специфіки процесів становлення ринкової економіки в Україні в контексті забезпечення її енергетичної безпеки.

Інституційні реформи і лібералізація економічних відносин при економічній нестабільності ускладнили взаємодію енергетики і економіки. При цьому методологічні підходи, що використовуються в економічно розвинених країнах світу для визначення та економічного обґрунтування шляхів формування оптимальної структури ПЕК, не дозволяють забезпечити в достатній мірі врахування цього чиннику в умовах України.

Недостатня наукова розробленість зазначених питань і гостра необхідність створення методологічних засад оптимізації структури енергетичної галузі України в контексті забезпечення економічної безпеки держави обумовлює актуальність і прикладне значення даної теми.

1.Проблеми енергетичної безпеки Одеської області

Енергетика була і залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства. Тому визначення та реалізація напрямів її розвитку є пріоритетним завданням національної безпеки, політичної та енергетичної незалежності, неухильного економічного розвитку. Безпека держави не може існувати без ефективного використання енергоносіїв.

Шляхи підвищення економічної безпеки Півдня України і зокрема Одеської області полягають у декількох напрямках:

- більш ефективному використанні існуючого енергетичного природно-ресурсного потенціалу;

- максимальне залучення транскордонного положення регіону щодо транзиту через нього енергоносіїв в розрахунку на використання певної їх частки;

- активізація енергозберігаючої політики;

- порядкування економічних відносин між енергогенеруючими монополіями та регіональними споживачами.

Південь України, зокрема Одеська область, не мають значних запасів енергетичних ресурсів: присутні незначні запаси бурого вугілля, нафти та природного газу на морському шельфі. Нещодавно було відкрите Одеське газове родовище, промислові запаси якого оцінюються у 17-18 млрд. куб. м газу, вартість робіт з облаштування родовища - 30-40 млн. дол., термін облаштування - 1,5-2 роки, розвідані запаси нафти поблизу Буджаку Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме існує п'ять родовищ нафти: Саратське, Вишневе, Бурнаське, Жовтоярське і Тузлівське.

Розвідка та дослідження родовищ потребують сотні мільйонів доларів і цих коштів держава немає, хоча видобуток окуповується через 5-10 років. Охочих вкладати гроші у розвиток надр - чимало. Низка міжнародних компаній вже розвідують Полтавські, Донбаські та Кримські родовища, але існують певні перешкоди цьому, зокрема - недосконале законодавство та важкодоступність ресурсів. Понад 70% запасів нафти і 15% запасів газу належать до важковидобувних. Їхня розробка потребує специфічних, наукоємних і високовитратних технологій. Недостатній енергетичний природно-ресурсний потенціал компенсується вигідним транспортно-географічним положенням регіону, що дає змогу залучати енергетичні ресурсні потоки з інших регіонів і країн.

Так транскордонне і приморське положення регіону дає змогу транспортувати через його територію значні обсяги нафти, природного газу та електроенергії, в тому числі до країн ЄС. Географічне розташування дозволяє йому стати об'єднуючою ланкою між багатим на нафтові родовища каспійським регіоном і європейським ринком. Це тим більш актуально, зважаючи на те, що частка нафти в енергобалансі країн - членів ЄС до 2020р. становитиме 41,1%. Ризики зростання залежності країн ЄС від нетто-імпорту нафти зумовлені насамперед такими чинниками, як виснаження запасів власних родовищ та падіння обсягів видобутку на них; можливістю призупинення імпортних поставок нафти внаслідок аварій на транспортних системах, зміни військово-політичної ситуації в регіонах видобутку сировини; істотних коливань ціни на нафту на світових ринках.

Спостерігається постійний підвищений інтерес країн Європи до каспійського газу та нафти, шляхи транспортування яких можуть пролягати через Південь України.

Створюється механізм, який надасть можливість фінансування енергетичних проектів, а також диверсифікації енергопостачання Євросоюзу. Україна підтримує плани Європейського Союзу щодо створення єдиного внутрішнього енергетичного ринку на основі правил єдиної енергетичної мережі.

Крім того, Україна підтримує план пріоритетних заходів ЄС щодо об'єднання електромереж, створення єдиного європейського регулятора, а також заходи з відділення операторів електромереж від постачальників.

Питання вибору стійкої, ефективної і диверсифікованої структури споживання енергоносіїв, як один з напрямів реалізації нової енергетичної стратегії ЄС, повністю відповідає державним інтересам України.

Україна зацікавлена в співпраці, у здійсненні зовнішньої енергетичної політики країнами-членами ЄС, зокрема, у визначені пріоритетів перебудови інфраструктур постачання (включаючи трубопроводи і термінали для зрідженого газу), розробки Дорожньої карти для створення Пан'європейської енергетичної співдружності, перегляду підходів до співпраці з основними партнерами ЄС з огляду взаємозалежності.

Географічне розташування України дозволяє задіяти різноманітні джерела постачання нафти незалежними шляхами як в регіон, так через регіон і в Європу з Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, при цьому суттєво посиливши роль держави-транзитера між нафтовидобувними регіонами країн каспійського регіону та важливими ринками збуту в Європі.

Нафтоперевальний комплекс у порту Південний та нафтопровід Одеса - Броди створюють технічні можливості для імпорту нафти також з країн Перської затоки, Північної і Західної Африки.

Україна передала Європейській Комісії пропозиції про участь в новій енергетичній стратегії Європейського Союзу, основні напрями якої містяться в "Зеленій книзі: Європейська стратегія стабільної, конкурентної і безпечної енергетики" (Green Paper - документ Єврокомісії з питань енергетики). Україна підтримує плани ЄС про створення єдиного внутрішнього енергетичного ринку на основі правил єдиної енергетичної мережі; плани пріоритетних заходів щодо об'єднання мереж для створення єдиного європейського регулятора, здійснення заходів щодо відділення операторів електромереж від постачальників. Україна виступає за солідарні дії країн-членів ОЧЕС в надзвичайних ситуаціях у сфері постачань енергоносіїв.

Кабінет Міністрів має намір запропонувати партнерам по ГУАМ проект співпраці у сфері транспортування і переробки нафти "Придунайський енергетичний міст". Суть проекту - об'єднати потужності, зосереджені в Одеській області, - порти міст Рені і Одеси та Одеський нафтопереробний завод, що дасть змогу використовувати вже наявні потужності і шляхи транспортування нафти.

Географічне розташування України дало можливість створити потужну мережу ліній електропередачі міждержавного значення, які з'єднують Об`єднану енергосистему України з енергосистемами сусідніх країн. Введення Пiвденного та Пiвнiчного транзитiв 750 кіловольт і відновлення лiнiй 750 кіловольт на Iсакчу та Жешув забезпечить технічну можливість експорту електроенергії обсягом до двадцяти п`яти - тридцяти мільярдів кіловат-годин на piк.

Національна енергетична компания "Укренерго" має намір побудувати магістральну лінію електромереж напругою 330 кВ "Аджалик-Арциз". Кредит на будівництво першої черги отримано від Європейського банку реконструкції та розвитку в обсязі 25,755 млн. євро. Всього у розвиток мереж в Одеській області держава має намір вкласти більше 200-250 млн. грн.

Будівництво цієї лінії важливе з огляду на те, що резерв електричних потужностей України складає 52 тис. МВт, на даний час максимально використовується лише 19-20 МВт. Взимку цей показник сягає 30 МВт, але є регіони, які страждають від дефіциту електроенергії. Будівництво парогазовой електростанції в Болграді потужністю 30-50 МВт дасть змогу вирішити питання енергетичною самостійності півдня Одеської області.

2. Основні проблеми будівництва об'єктів енергопостачання на території України

Основні проблеми будівництва об'єктів енергопостачання на території України виявляються у нестачі фінансування та в питанні відчуження земель під будівництво: відсутня політика держави на перспективу, яка б не давала змоги приватизувати землі, призначені для загальнодержавного використання. В Одеській області, як тільки йдеться про будівництво подібного об'єкту - землі миттєво скуповуються, що ускладнює процес відчуження землі.

Окрім певних надбань країни та регіону в плані підвищення енергетичної безпеки мають місце певні загрози так прорахунки. Конкурентну роль в питанні енергопостачання через Україну до Європи, використанні транзитного енергетичного потенціалу області в перспективі, окрім Росії, може відігравати і найбідніша на даний момент країна Європи - Молдова. Ідея будівництва нафтотерміналу в Джурджулешть народилася ще у 1993 році, а саме будівництво розпочалося у 1997-му за допомогою кредиту ЄБРР. Незабаром піднялася нежартівлива суперечка між Україною та Молдовою, тому що територія, на якій будувався порт, була розташована на кордоні між країнами, лінія якого на той час не була узгодженою. У 1998 році було досягнуто згоди, за якою Україна віддавала Молдові необхідні їй декілька сот метрів своєї території в обмін на сумнозвісну ділянку траси Одеси-Рені в районі села Паланка. Сім кілометрів автотраси ми так і не одержали і, як і раніше, продовжуємо їздити із Одеської області в Одеську область через територію іншої держави. Зате своїми ж руками зробили Молдову морською державою.

Після тривалого пошуку Молдова таки знайшла інвесторів в особі азербайджанської компанії «Азпетрол». Було підписано угоду між компанією та урядом Молдови. «Азпетрол» зобов'язався добудувати нафтовий термінал із пропускною здатністю 2 млн. тонн нафти на рік, побудувати поруч вантажний та пасажирський порти, а також пустити нафтопереробний завод і відкрити власну мережу автозаправних станцій у кількості 50 АЗС. Загальний обсяг прямих інвестицій протягом 7 років складе 259 млн. доларів. У лютому парламент Молдови прийняв пакет документів для виконання інвестиційної угоди «Міжнародний вільний порт Джурджулешть», якому, серед іншого, терміналу присвоєно статус вільної економічної зони терміном на 25 років.

Фактично, завдяки нафтотерміналу, Молдова одержить можливість не тільки створити достатній запас нафтопродуктів, але й забезпечити їхній експорт до прилеглих країн.

Таким чином, Україна власноруч, своєю волею, за недалекоглядністю свого керівництва створила на південному кордоні загрозу власній національній безпеці. Це загроза двоякого плану. По-перше, економічного. Неподалік від Джурджулешть розташований Ренійський транспортний вузол. У порту Рені розташований єдиний на українській ділянці Дунаю нафтотермінал, здатний перевантажувати до 3 млн тонн нафти на рік. До речі, саме через цей порт здійснювався свого часу транзит нафтопродуктів до Молдови. Про те, у якому критичному стані перебувають дунайські порти після югославських подій, говорилося неодноразово, і говорилося багато. Введення до ладу Джурджулештського нафтотерміналу та порту здатне тільки погіршити їхній економічний стан.

Друга загроза не менш значна. Джурджулештський термінал розташований на стику Прута й Дунаю, більше того, у межах водозабору міста Рені. У випадку розливу нафти виникне загроза як людям, так і навколишньому середовищу, причому наслідки цієї техногенної катастрофи складно передбачити.

Проте Молдова має намір забезпечувати свою енергетичну безпеку не тільки за рахунок нафтотерміналу. Ще у 2003 році було прийнято концепцію, яка передбачає розвиток електростанцій в Молдові як за рахунок розширення потужностей вже існуючих, так і за рахунок будівництва нових. Передбачається, що за рахунок власних джерел країна буде забезпечувати 70-80% від потреби (Молдавська ДРЕС перебуває під контролем Придністровської республіки та приватизована російсько-бельгійською компанією).

Однією з таких нових потужностей має стати електростанція біля села Бурлечень Кагульського району, неподалік від південного кордону Одеської області. Потужність електростанції - 450 МВт. Передбачається, що будівництво буде вести російська компанія «Ітера». Вироблену електроенергію планується постачати як до Молдови, так і на Балкани. Ідея будівництва в Ізмаїльському енергорайоні парогазової електростанції середньої потужності - орієнтовно 250 - 300 МВт була схвалена ще у 2002 році - Одеська область за рахунок власних потужностей виробляє лише 4% необхідної електроенергії. Придунав'я ж забезпечується енергією від Молдавської ДРЕС через молдавську підстанцію Вулканешти. Відсутність нормального енергопостачання гальмує економічний розвиток Придунав'я - регіону стратегічного у багатьох аспектах, який в силу різних причин не має потужної промисловості.

Ідея була схвалена і увійшла до відомої програми «Регіональна ініціатива». Інтерес до будівництва парогазової електростанції виявляли інвестори із Греції та ПАР. Питання будівництва електростанції було включено до комплексної програми розвитку Українського Придунав'я. В остаточному підсумку із ідеї будівництва парогазової станції в Ізмаїльському енергорайоні виріс міжнародний проект «Придунайський енергетичний міст», який передбачав, окрім створення нових енергетичних потужностей, розвиток видобутку енергоносіїв у придунайських районах України та на континентальному шельфі. Ініціатором проекту, який передбачалося реалізувати під егідою об'єднання ГУАМ, виступила Одеська обласна рада.

Передбачається, що енергетичний міст може стати елементом енергетичної системи Організації Чорноморської економічної співпраці (ОЧЕС). Проект пройшов апробацію у Раді національної безпеки та оборони України. Він передбачає використання ресурсів і забезпечення їхнього транзиту, будівництво нових енергогенеруючих потужностей, ліній електропередач, можливість відгалуження нафтопроводу Одеса - Броди для забезпечення потенціалу транспортного коридору і надійного енергопостачання регіону. Міністр економіки Польщі заявив про зацікавленість Європи у залученні ГУАМ до реалізації проекту нафтопроводу Одеса - Броди - Плоцьк - Гданськ.

Україна вже веде переговори з Казахстаном і Азербайджаном про участь у цьому проекті і працює над створенням бізнес-плану, залученням потенційних учасників: власників ресурсів і їхніх потенційних споживачів.

Розглядаються також перспективні питання створення каспійсько-чорноморського маршруту транспортування газу як для власних потреб, так і для європейських споживачів, спільні проекти в сфері енергоефективності та енергозбереження, видобутку вуглеводнів Каспійсько-Чорноморського регіону і транспортування, співпраці у транспортній і митній сферах.

Серед загроз також позиція Румунії щодо її ролі як транзитера енергоносіїв до Європи. Румунія пропонує свій варіант транспортування каспійської нафти через порт Констанца. Подібний енергетичний коридор, у разі його підтримки Заходом, стане конкурентом українському маршруту Одесса-Броди.

Нарощування енергетичного потенціалу регіону - це екстенсивний шлях розвитку економіки. В епоху дефіциту природних ресурсів і з огляду на перспективу для країни і її Півдня єдиною альтернативою може стати широке впровадження енергозберігаючих технологій.

Зараз на 1 долар ВВП Україна витрачає у 5-6 разів більше енергоресурсів, ніж країни Центральної та Східної Європи, у 12 разів більше, порівняно з країнами Організації економічного співробітництва і розвитку. Зношеність основних фондів наближається до 50-60% (а на окремих підприємствах перевищує його), тобто до рівня, за яким цей процес стає обвальним.

Негативним прикладом може слугувати ситуація з Одеськими ТЕЦ електротехнічне устаткування яких суттєво зношене. На ТЕЦ встановлені парові казани з низьким ККД, а під час зниження тиску в постачанні природного газу електронна система керування постійно виходить з ладу, що при морозах може призвести до техногенної катастрофи на кшталт Алчевської.

ТЕЦ також можуть бути відключена від водопостачання - у зв'язку із заборгованістю за цю послугу (4 мільйони гривень) і відсутністю можливості вносити навіть поточні платежі.

Головна Одеська ТЕЦ була побудована 55 років тому. У 2005 році збитки підприємства склали 12,5 млн. грн. ВАТ забезпечує тепловою енергією близько 330 тисяч жителів центральної частини Одеси.

Одеська міська рада планує отримати довгостроковий банківський кредит (близько 50 мільйонів євро) для реконструкції і модернізації устаткування ТЕЦ. Переговори про отримання позики мерія веде з "Північним інвестиційним банком" (об'єднує ряд фінансових установ Данії, Норвегії, Фінляндії і Швеції).

На початку жовтня національна комісія з регулювання електроенергетики затвердила для Одеської теплоцентралі 18% рівень рентабельності на останні місяці нинішнього року. Такий високий показник викликаний тим, що на підприємстві потрібно терміново замінити устаткування. Як першочергове завдання вказана заміна пароперегрівача. Вартість цих робіт - 5 млн. грн.

В Україні розроблена програма енергозбереження, в межах якої Південь України, і Одеська область зокрема, можуть використовувати певний енергетичний потенціал вітру, сонячної енергії, гідроенергії малих річок, біомаси.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) може виділити 100 мільйонів євро в рамках програми розширення кредитних ліній українським банкам для кредитування компаній приватного сектора по проектах підвищення енергетичної ефективності і поновлюваної енергії.

Інвестиції ЄБРР до України можуть перевищити 550-600 млн. євро. Кредитний портфель ЄБРР в Україні включає 114 проектів на суму 2,27 млрд. євро. Один з проектів включає програму удосконалення обліку газу і нафти на території України. Інвестиційна складова цього проекту - близько 20 млн. євро.

Україна відчуває гострий дефіцит газу і нафти власного видобутку для забезпечення потреб. В той же час потужності в електроенергетиці поки перевищують споживання електроенергії в країні. У Стратегії розвитку енергетики до 2030 року передбачаються зниження споживання газу, збільшення вироблення електроенергії на атомних і теплових станціях з використанням вітчизняного вугілля і максимальний перехід на електроопалювання. Уряд України доручив Міністерству палива і енергетики розробити та затвердити план заходів з переобладнання населених пунктів опалювальними електроустановками з урахуванням технічних можливостей електричних мереж, необхідних об'ємів і джерел фінансування. Будуть визначені регіони, які мають найбільш сприятливі умови для переходу населених пунктів на опалювання електроенергією. З часом така можливість з'явиться і у населених пунктів Одеської області.

Висновок

Не зважаючи на досить обмежений енергетичний природно-ресурсний потенціал Одеської області, вона має широкий спектр можливостей не тільки для власного забезпечення енергоносіями, але й відіграє важливу роль в якості регіону, який може сприяти підвищенню енергетичного потенціалу України та країн ЄС. Цю особливість регіону потрібно й надалі розвивати, що дасть змогу отримати нові джерела доходів, нові робочі місця та інші преференції.

Задля прискорення цього процесу треба продовжити вдосконалення правової бази, податкової системи, тарифної політики. Це дасть змогу залучення нових інвестицій в регіон і прискорить процес реалізації нових та вже розроблених проектів.

Держава повинна контролювати економічну діяльність природних монополій і впливати на розрахунки тарифів. Існує Національна комісія з регулювання в електроенергетиці, яка перевіряє тарифи. Ці тарифи повинні бути обґрунтовані, а формули їхніх розрахунків повинні бути відкритими, опублікованими.

Проблеми будівництва об'єктів енергопостачання на території України виявляються в недостатніх обсягах фінансування та питанні відчуження земель під будівництво: відсутня політика держави на перспективу, яка б не давала змоги приватизувати землі, призначені для загальнодержавного використання.

Паралельно з широкомасштабними програмами із залучення нових обсягів енергоносіїв до регіону, треба поновити та прискорити впровадження енергозберігаючих технологій. Цей процес не може бути прискорений тільки в масштабі однієї області, поки в країні діють пріоритети газових та нафтових магнатів, які не зацікавлені в енергозбереженні.

Пожвавленню цього напрямку може сприяти прийняття законів про енергетичний аудит, про облік енергоресурсів, про енергетичну генерацію. При цьому необхідно розвивати два основні напрями:

- проведення інспекцій, з впровадженням механізмів покарання підприємств, які неефективно використовують енергоносії;

- розвиток механізмів стимулювання енергозбереження через державні стандарти, стимули в законодавстві, податкову систему та тарифну політику.

Література

1. Бурлака Г. Стратегия ЕС по определению гарантированного снабжения нефтью и нефтепродуктами // Нефть и газ.-- 2003.-- № 3.-- С. 60-63.

2. Дубина М. Багатство надр України // Всеукраїнська громадськополітична газета «Демократична Україна». - 2009. - № 21 с. 3-4

3. Газопровод ИРАН-Армения может быть продолжен до Украины и стран ЕС // Подробности от 27 марта 2004 г.- По материалам: УНИАН.

4. Гриневецкий С. Черноморский регион - зона противостояния великих держав.- от 28 ноября 2006 года /dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=8604 - 38k .

5.Енергетична стратегія України до 2030 року // www.aes-ukraine.com/documents/5390.html - 48k.

6.Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: монографія / О.М. Алимов, А.І. Даниленко, В.М. Трегобчук та ін. - К.: Об'єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. - 540 с. / Пирожков С.,

7.Іщенко Г. Придунайський енергетичний міст // Урядовий кур'єр від 24.05 2006 року.

8.Минтопливэнерго намерено привлечь 370 миллионов евро кредитов европейских банков // Подробности от 28 июля 2006г. - По материалам: РБК-Украина.

9.Прейгер Д.К., Юспін О.В. § 5.3. Енергетичний потенціал України та її регіонів. С. 334 - 359. Особистий внесок: аналіз рівня енергозабезпеченості регіонів

10.Россия может построить новые газо- и нефтепроводы в Турцию

Размещено на Allbest.ru