Вплив зовнішніх дій на теплообмін при розвинутому пузирчастому кипінні рідини у великому об'ємі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив зовнішніх дій на теплообмін при розвинутому пузирчастому кипінні рідини у великому об'ємі

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук

Загальна характеристика роботи

Кипіння, як процес фазового перетворювання, супроводжується інтенсивним тепломасопереносом і з'являється для багатьох галузей промисловості основним технологічним процесом. До кола об'єктів, в яких теплообмін при кипінні є визначальним, стосуються парогенеруючі установки на ТЕС та АЕС, апарати для випарювання розчинів та розділення рідких сумішів у дистиляційних, ректифікаційних та оприснюючих установках. Завдяки високій інтенсивності тепловідводу процес кипіння широко використовується в системах термостабілізації (МГД-системи, надпровідникові магнітні та електричні пристрої, системи охолодження обчислювальної та астронавігаційної техніки), а також в системах теплового захисту високонапружених в термічному відношенні елементів конструкцій.

Як відомо, однією з розповсюджених форм теплообміну при фазовому переході є теплообмін при розвинутому пузирчастому кипінні у великому об'ємі. Аналіз стану проблеми, стосовно позначеної форми теплообміну, виявив, що не дивлячись на велику кількість робіт, опублікованих вітчизняними та закордонними авторами, в певних аспектах цієї проблеми результати виявилися дуже обмеженими, а підсумкові висновки часто мають суперечний характер. До кола таких проблем відносяться питання впливу на теплообмін орієнтації парогенеруючої поверхні у просторі, її теплофізичних характеристик та впливу зовнішніх вібраційних сил. Вирішенню цих конкретних питань і присвячено цю роботу.

Актуальність теми полягає в тому, що рішення відзначених трьох задач, по-перше, повинно поширити існуючі наукові уявлення про теплообмін при кипінні, а по-друге, у необхідності створити відповідну розрахункову базу для проектування теплотехнологічного обладнання з урахуванням позначених трьох видів впливу на теплообмін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами.

Робота є ініціативною, була виконана як під час стажировки у Рижському політехнічному інституті, так і в межах аспірантури при кафедрі теплотехніки Харківського державного політехнічного університету.

Мета роботи полягає в установленні узагальненої залежності інтенсивності теплообміну при розвинутому пузирчастому кипінні у великому об'ємі від комплексної дії орієнтації поверхні нагріву у просторі, її теплофізичних характеристик та зовнішнього впливу вібрації при різних густинах теплового потоку.

Задачі дослідження, які обумовлені метою роботи:

розробка методики проведення експерименту та створення експериментальної установки, технічні характеристики якої дозволяли б реалізувати програму експерименту при мінімальних погрішностях;

проведення комплексних експериментальних досліджень впливу на коефіцієнт теплообміну орієнтації поверхні, її теплофізичних характеристик та зовнішніх вібрацій;

розробка методики узагальнення результатів експерименту та формування основних розрахункових співвідношень для коефіцієнту теплообміну в функції взаємозв'язаного впливу факторів.

Наукову новизну становлять наступні результати:

вперше для поверхні нагріву промислових розмірів встановлено напівемпіричну залежність коефіцієнту теплообміну від орієнтації поверхні;

на підставі експерименту встановлено узагальнений зв'язок коефіцієнту теплообміну з теплофізичними характеристиками матеріалу поверхні теплообміну;

дослідним шляхом встановлено залежність коефіцієнта теплообміну від зовнішньої вібрації з завданими частотно-амплітудними характеристиками;

встановлено узагальнену залежність інтенсивності теплообміну від комплексного впливу орієнтації поверхні, її теплофізичних характеристик та зовнішньої вібрації при різній густині теплового потоку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в запропонованому автором узагальненому рівнянні для коефіцієнту теплообміну при розвинутому пузирчастому кипінні, яке дозволяє забезпечити розрахункову базу для проектування теплообмінних апаратів різного технологічного призначення з урахуванням орієнтації поверхні у просторі, її теплофізичних характеристик та зовнішніх вібрацій, які з'являються під час експлуатації обладнання.

Впровадження роботи здійснено:

в АО «УКРНДІХІММАШ» при проектуванні та створенні установки для отримання каустика (Акт від 30.06 98 р.)

в учбовому процесі кафедри теплотехніки ХДПУ при читанні лекцій студентам за фахом 7.090.510 - теплоенергетика (Довідка від 23.06.98 р.).

Особистий внесок автора полягає в:

розробці методики експерименту та експериментальної установки 1;

проведенні усього комплексу експериментальних робіт 1-3, 5;

визначенні основної форми узагальнення результатів експерименту та реалізації конкретних узагальнюючих залежностей для коефіцієнту теплообміну від впливу зовнішніх дій 2, 3, 5.

Апробація результатів роботи. Основні результати роботи доповідалися на:

Міжнародній конференції «Наука і освіта» Академії наук вищої школи України, Київ, 1997 р.

Международной научно-технической конференции «Совершенствование турбоустановок методами математического и физического моделирования», НАН Украины, Харьков, 1997 г.

IV Международной научно-технической конференции «Информационные технологии: наука, техника, технология, образование, здоровье», Министерство образования Украины, Харьков, 1998 г.

Публікації. Основні результати роботи опубліковані у 6 статтях.

Структура та об'єм дисертації. Дисертація викладена на 128 сторінках друкованого тексту, проілюстрована на 40 малюнках та 4-х таблицях і містить вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел, який становить 171 найменування, додатки. Усього 158 сторінок.

Основній зміст роботи

теплообмін вібрація кипіння

У вступі обґрунтовано актуальність роботи і сформульовані основна мета та задачі дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі проводиться огляд та аналіз сучасного стану проблеми теплообміну при кипінні і формулюються основні задачі дослідження в дисертації.

На підставі розгляду фундаментальних досліджень таких відомих вчених в галузі процесу кипіння, як В.І. Толубинський, С.С. Кутателадзе, Е.І. Несіс, Д.О. Лабунцов, В.Ф. Прісняков, Л. Тонг, Ю.А.Кіріченко, Л.С. Стерман, І.Н.Іл'їн та інші, в огляді приводиться аналіз основних аспектів цього достатньо складного процесу.

Це, по-перше, кінетика пароутворення, як основна стадія фазного переходу, визначающа інтенсивність теплообміну і яка дозволяє формувати відповідні уявлення щодо природи впливу різноманітних факторів.

По-друге, це огляд основних фізичних моделей переносу теплоти при розвинутому пузирчастому кипінні рідини у великому об'ємі, як базової інформації, яка дозволяє прийняти відповідне рішення при обробці та узагальненні експериментальних результатів.

По-третє, це розгляд і аналіз інформації про вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на інтенсивність теплообміну при кипінні.

Та, по-четверте, огляд та аналіз методів узагальнення експериментальних досліджень теплообміну при пузирчастому кипінні.

Виконаний огляд науково-технічної інформації дозволив зробити такі основні висновки.

1. Дослідження, які стосуються впливу теплофізичних характеристик (ТФХ) матеріалу парогенеруючої поверхні на теплообмін малочисленні і відносяться, в основному, до питань кінетики фазового переходу. Співвідношення, в яких коефіцієнт теплообміну при пузирчастому кипіння визначався б з урахуванням впливу ТФХ, нами не виявлені.

2. Ще більш обмеженими, та в ряді випадків суперечними виявилися результати досліджень, щодо впливу на коефіцієнт теплообміну орієнтації поверхні нагріву в просторі. Окрім деяких результатів стосовно збільшення критичної густини теплового потоку при нахилі поверхні та якісного аналізу поведінки пузирів пари на таких поверхнях, других свідчень про вплив цього фактору нами в доступних джерелах не знайдено.

3. Не дивлячись на те, що в останні роки ряд досліджень було присвячено впливу зовнішньої вібрації на процес кипіння, отримані результати, в основному, стосувалися експериментів з використанням так званої «електричної струни» в якості поверхні теплообміну. З урахуванням відповідної специфіки кипіння на такому об'єкті отримані при цьому результати не можливо використовувати для поверхні з реальними технічними розмірами.

4. При аналізі методів узагальнення експериментальних результатів встановлено, що більшість відомих критеріальних рівнянь містять штучно утворенні комплекси, які формуються з залученням внутрішніх характеристик процесу кипіння, що призводить до труднощів їх практичного використання.

Отримані в цьому розділі висновки дозволили сформувати основні задачі дослідження, які вирішуються в дисертації.

Другий розділ присвячений опису експериментальної установки та методиці проведення дослідів.

Безпосередньому опису експериментальної установки передує обґрунтування вибору методу дослідження, масштабу дослідної поверхні нагріву, методам нагріву поверхні та вимірюванню її температури.

Відповідно задачам дослідження було виготовлено три дослідні поверхні у вигляді трубних елементів з діаметром 22 мм та довжиною 215 мм, матеріалом яких була сталь 1Х18Н9Т, латунь ЛА67-2,7 та мідь М3.

Установка являє собою корпус прямокутного перерізу ємкістю 60 літрів, виготовлений з нержавіючої сталі, який заповнювався дистильованою водою. Для можливості візуального спостереження за процесом пароутворення у корпусі передбачені чотири ілюмінатори з термостійкого скла.

Дослідна поверхня нагріву розташовувалася у корпусі на спеціальному вузлі її кріплення та орієнтації у просторі, що дозволяло змінювати кут її нахилу до горизонту від 0 до 90 град. з фіксованим інтервалом через кожні 15 град.

Для забезпечення необхідної густини теплового потоку у внутрішній порожнині дослідної поверхні розташовувалися основний електричний омічний нагрівник, та два компенсаційні нагрівника по обидві сторони основного.

Завдяки складеній конструкції дослідної поверхні, три частини котрій поєднувалися на різьбових з'єднаннях, можливо було приварити спаї мідь-константанових термопар в торцьових тупикових свердловинах на достатньо точно виміряної відстані від зовнішньої поверхні. Усього було встановлено 8 спірально розташованих термопар із зміщенням одна від одної на 45 град. по колу поверхні.

Крім того, установка обладнана електровібратором, зв'язаним з дослідною поверхнею, конденсатором пари та трубчастим електричним нагрівником, в нижній частині корпусу, за допомогою котрого забезпечувався форсирований вихід на режим та підтримка розвинутого кипіння води.

Електрична потужність нагрівника дослідної поверхні вимірювалася з використанням потенціометричної схеми, яка забезпечувала підвищену точність. Живлення нагрівників здійснювалося від електромережі через стабілізатор напруги та автотрансформатор завдяки котрому була можливість встановлювати потрібну густину теплового потоку на дослідної поверхні. Схема вимірювання термо-ЕДС термопар включала перемикач, термостат холодних спаїв, універсальний цифровий вольтметр та цифродрукуючий прилад.

В процесі досліджень вивчався теплообмін при кипінні дистильованої води при атмосфернім тиску і густинах теплового потоку q від 3,5 до 24 кВт/м². Вібраційні дії можливо було наносити з частотами від 0 до 50 Гц і амплітудами від 1 до 5 мм. При досягненні стаціонарного теплового режиму та визначеній густині теплового потоку q, температурі насичення пари t_н та температурі поверхні t_п коефіцієнт теплообміну розраховувався з відомого рівняння Н'ютона, а температура t_п визначалася з рівняння теплопровідності циліндричної стінки, в якому середня температура металу t_м на відомій відстані від поверхні отримувалася по показникам 8 термопар.

У зв'язку з відомим явищем «теплового гістерезису», коли результати дослідів залежать від послідовності їх проведення (наприклад, перехід режимів від менших q до більших, або навпаки) вказана послідовність встановлювалася на підставі рандомізованого плану експерименту у відповідності до програми для ЕВМ (мова Visual Basic, додаток Microsoft Excel).

В заключній частині другого розділу проведена розрахункова оцінка похибок при визначенні коефіцієнтів теплообміну. Встановлено, що в залежності від густини теплового потоку максимально можлива відносна похибка становить від 16,82% (при мінімальних q) до 12,24% при максимальних q, мавших місце в експерименті.

У третьому розділі наводяться результати експериментального дослідження. Проведенню усього комплексу експериментів передували тестові дослідження, метою яких було порівняння результатів автора з результатами, отриманими відомими фахівцями в галузі теплообміну при кипінні. Відповідно до цього в діапазоні густини теплового потоку від 3,5 до 24 кВт/м² були отримані коефіцієнти теплообміну для дослідної поверхні з нержавіючої сталі при горизонтальному її розташування без зовнішньої вібрації.

В решті встановлено, що максимальне відхилення результатів автора не привищує 14%, що з урахуванням залежності коефіцієнту теплообміну при кипінні від багатофакторних умов проведення експерименту слід признати задовільним.

Перший цикл експериментів був присвячений дослідженням впливу орієнтації поверхні нагріву в просторі на інтенсивність теплообміну. Для дослідних поверхонь нагріву, виготовлених з нержавіючої сталі, латуні та міді були отримані залежності коефіцієнтів теплообміну від кута нахилу поверхні до горизонту при різній густині теплового потоку. При цьому в якості первинних даних, отриманих при кожному фіксованому в діапазоні від 0 до 90 град, були встановлені залежності (q). Це дозволило перестроїти їх у виді, відбитому, наприклад, для поверхні з нержавіючої сталі, на рис. 2.

Загальна оцінка цих результатів дозволила зробити такі висновки:

по-перше, при інших рівних умовах збільшення куту нахилу призводить до збільшення коефіцієнта теплообміну;

по-друге, абсолютний приріст коефіцієнту теплообміну з ростом тим більший, чім при більшій густині теплового потоку йде процес кипіння;

по-третє, найбільш помітна інтенсифікація теплообміну виявлена в діапазоні =45-75 град.

Фактично, перший цикл експериментів, проведений на дослідних поверхнях з нержавіючої сталі, латуні та міді дозволив отримати залежності коефіцієнта теплообміну від теплофізичних характеристик (ТФХ) матеріалу поверхні (при однаковій шорсткості цих поверхонь). Прикладом таких залежностей, побудованих на підставі первинних експериментів, є рис. 3.

Отримані в цієї частині дослідження результати дозволили зробити такі основні висновки: при інших рівних умовах дослідним поверхням з більшим коефіцієнтом теплопровідності відповідає більше значення коефіцієнту теплообміну; по ступеню кількісної відміни коефіцієнтів теплообміну. знайдених при однакових q й , вплив ТФХ не є достатньо інтенсивним. Так, наприклад, для поверхні з міді та нержавіючої сталі відрізняється на 25% при відміні коефіцієнтів теплопровідності у 25 разів.

Третій висновок полягає у тому, що для цих дослідних поверхонь, при усіх фіксованих за допомогою програми обробки даних на ЕВМ в апроксимуючої формулі qⁿ були встановлені величини показника ступеню n. При трьох дослідних поверхнях та семи величинах (для кожної з поверхонь) розраховані 21 значення n, середньоарифметичне якого становило 0,6803, тобто практично збігалося з показником n у тестових експериментах. Таким чином, інтенсивність приросту коефіцієнта теплообміну при підвищенні густини теплового потоку практично не залежить не від орієнтації поверхні, не від ТФХ матеріалу поверхонь.

Третій цикл експериментів був присвячений досліду впливу зовнішньої вібрації. З простих фізичних уявлень очевидно, що вібраційні дії на поверхню, які здійснювалися у вертикальній площині, вносять гідродинамічні збудження у прикордонний шар. При цьому умови обтікання поверхні при її русі відносно киплячої рідини повинні змінюватися в залежності від орієнтації поверхні: від поперечного обтікання при =0 до повздовжнього обтікання при =90 град. Виходячи з цього, в методичному плані було прийняте рішення проводити досліди таким чином, щоб вплив зовнішньої вібрації досліджувати при різних кутах нахилу поверхні , з використанням усіх трьох дослідних поверхонь з різними ТФХ.

На рис. 4, в якості прикладу, наведені результати дослідів, отриманих для поверхні з нержавіючої сталі. Загальні висновки по цьому циклу експериментів зводяться до таких.

1. Вплив вібрації на інтенсивність теплообміну в суттєвій мірі залежить від густини теплового потоку q, орієнтації поверхні , та частоти коливань f. Вплив амплітуди коливань А на рівні А=1-2 мм практично не змінює у всьому діапазоні частоти і лише виявляється при А3 мм; при цьому більшим А відповідають більші значення .

2. Із збільшенням густини теплового потоку і при будь-якому збігу , f і А вплив вібрації на рівень зменшується до зневажливо малого впливу при q16-18 кВт/м².

3. При q8 кВт/м² вплив вібродії збільшується в міру підвищення кута нахилу поверхні .

4. Як видно з рис. 4, існує деякий діапазон частоти, при котрім збільшення стає максимальним. Так, на приклад, при =90 град. у діапазоні 10f20 Гц збільшення становить 30-40%.

Розділ четвертий присвячено узагальненню результатів експерименту. В першому розділі роботи визначалося, що в практиці узагальнення результатів експерименту розповсюдження мають чотири підходи. Це, по-перше, узагальнення у формі критеріальних рівнянь, по-друге, - використання кореляційних рівнянь, отриманих на підставі методики планування експерименту, по-третє, - співвідношення, які сформовані в решті використання теорії розмірності та, по-четверте, емпіричні формули, в яких дається безпосередній зв'язок коефіцієнту теплообміну з густиною теплового потоку та тиском, при котрому здійснюється кипіння. Стосовно до процесу теплообміну при кипінні жоден з підходів не базується на якійсь фізичній моделі явища, а тому не має переваг.

Маючи на увазі багатофакторний вплив зовнішніх дій, розглянутих в нашій роботі, було прийняте рішення при узагальненні результатів в якості основи використати класичну емпіричну формулу типу =Сqⁿ, але в деякій модифікованої формі.

Тут циліндрична поверхня нагріву показана в горизонтальному і в деякому нахиленому положеннях. Приймається проста гіпотеза, що збільшення коефіцієнту теплообміну пов'язано з тим, що в міру збільшення кута нахилу збільшується довжина траєкторії, вздовж котрих пузирі, що утворилися в нижній частині поверхні, при своєму спливанні та русі чинять збуджуючу дію на пузирі (у їх передвідривний період), що лежать на лінії їх руху. Так, при горизонтальному розташуванні поверхні довжина тра-єкторії збудження дорівнює чверті кола ОА, а при нахилі на кут - це чверть довжини дуги еліпсу ОА.

Обробка всього масиву даних для поверхонь з нержавіючої сталі, латуні та міді дозволила встановити, що, незалежно від густини теплового потоку та ТФХ поверхні, найкращі результати апроксимації досягаються при m₁=0,17. При цьому максимальна похибка апроксимації не перебільшує 5%.

В якості функції С_f було прийняте рішення визначити її у вигляді , де - коефіцієнт теплообміну, який відбиває комплексний вплив орієнтації поверхні, її ТФХ та густини теплового потоку; - коефіцієнт теплообміну, отриманий при завданій частоті f, амплітуді А та при тих , q і ТФХ, при яких було отримано .

Як видно з рис. 4, відповідно з характером кривих, функція С_f повинна відбивати достатньо складний та взаємопов'язаний вплив чотирьох факторів: q, f, А та . Очевидно, що отримання апроксимаційного рівняння для С_f, справедливого в усьому діапазоні зміни q, f, А та з забезпеченням однакової точності, як в зоні нехтувано малого впливу частоти, так і в зоні, де сягає максимуму, не представляється можливим. Виходячи з цього, доцільним представилося провести узагальнення лише у той області частоти, де ефект вібродії виявився максимальним. З цією метою для усіх трьох дослідних поверхонь по графікам типу рис. 4 при частоті f=15 Гц та А=4 мм були розраховані значення С_fi при відповідних q та . Далі, по трьом значенням С_fi для кожного із сполучень q та визначалося середньоарифметичне С_f. Відповідно залежність С_f(q, ) показана на рис. 6. Характерно, що максимальне відхилення С_fi від С_f не перевищувало 4%.

На підставі отриманих результатів та, використовуючи загальне рівняння (2) та формули (4), (5) та (8), з урахуванням ступеню взаємопов'язаного впливу факторів, стало можливо отримати комплексне рівняння для коефіцієнту теплообміну, яке відбиває вплив густини теплового потоку, орієнтації поверхні, її ТФХ та вібрації (при тих частотах, коли вплив її максимальний).

У зв'язку з відомою стійкістю показника n=0,68 при густині теплового потоку треба вважати, що рівняння (9) можливо використовувати і при q, яке на 30-40% може відрізнятися від його меншого (3,6 кВт/м²) та більшого
(24 кВт/м²) рівнів, реалізованих в роботі.

Основні результати та висновки

1. Огляд науково-технічних джерел відносно теплообміну при розвинутому пузирчастому кипінні дозволив констатувати, що по таким аспектам, як вплив орієнтації поверхні в просторі, її теплофізичних характеристик та зовнішньої вібрації наявна інформація дуже обмежена і часто носить суперечний характер.

2. При дослідженні впливу орієнтації поверхні на інтенсивність теплообміну у дисертації отримано такі результати:

збільшення нахилу поверхні від 0 до 90 град. призводить до підвищення коефіцієнту теплообміну на 25% незалежно від рівня густини теплового потоку;

в роботі запропоновано фізичну модель впливу орієнтації поверхні та на її підставі отримано узагальнююче співвідношення для коефіцієнту теплообміну, адекватно відбираюче данні експерименту в діапазоні зміни густини теплового потоку від 4,0 до 24 кВт/м².

3. Експериментальними дослідженнями впливу теплофізичних характеристик (ТФХ) на інтенсивність теплообміну у широкому діапазоні зміни коефіцієнту теплозасвоєння від 9,6310⁷ до 1,3910⁹ Дж²/(см⁴К²) встановлено:

при будь-якому куті нахилу поверхні і в усьому діапазоні рівня густини теплового потоку, реалізованому в експерименті, більшим коефіцієнтам теплозасвоєння відповідають більші значення коефіцієнту теплообміну;

відповідною обробкою результатів експерименту встановлено узагальнююче емпіричне рівняння для визначення коефіцієнту теплообміну в функції впливу ТФХ і густини теплового потоку, яке з похибкою не більш 8% апроксимує експериментальні данні.

4. При дослідженні впливу зовнішньої вібрації на умові теплообміну встановлено:

ступінь впливу вібрації при завданих частоті f і амплітуді А в суттєвій мірі залежить від густини теплового потоку і кута нахилу поверхні : в залежності від злуки цих факторів вібрація може призвести як до збільшення, так і до зменшення коефіцієнту теплообміну ;

з підвищенням густини теплового потоку при будь-якому злучені параметрів , f та А вплив вібрації на рівень коефіцієнта теплообміну зменшується, аж до нехтувано малого впливу при q>(16-18) кВт/м²;

при низьких густинах теплового потоку (до q8 кВт/м²) вплив вібрації збільшується при збільшенні кута нахилу поверхні ; наприклад, при =90 град в діапазоні f =10-20 Гц та q=4 кВт/м² збільшення становить до 30-40%.

5. В роботі отримано узагальнене співвідношення, яке дозволяє комплексно визначити коефіцієнт теплообміну з урахуванням орієнтації поверхні, її ТФХ, зовнішньої вібрації та густини теплового потоку. Співвідношення справедливе в діапазоні 3,5q24,0 кВт/м², 090 град, коефіцієнті теплозасвоєння від 9,6310⁷ до 1,3910⁹ Дж²/(см⁴К²) та частотах 10f20 Гц (коли при q8 кВт/м² вплив вібрації на можливо визначити як суттєвий).

6. Достовірність отриманих результатів роботи підтверджуються докладними тестовими експериментами, які виявили, що максимальне відхилення результатів автора від відомих співвідношень для коефіцієнту теплообміну (при відсутності впливу орієнтації поверхні у просторі та вібрації) становить не більш 14%, що для процесу теплообміну при кипінні треба визначити задовільним.

7. Результати проведеного дослідження, узагальнені у виді єдиного рівняння для коефіцієнту теплообміну, забезпечують раніш відсутню розрахункову базу для проектування теплообмінної апаратури з урахуванням впливу орієнтації поверхні нагріву, її ТФХ та зовнішньої вібрації.

Основні публікації по темі дисертації

Ильин И.Н., Нгуен дык Тоан, Тышкевич А.Р. Кипение на вибрирующей цилиндрической поверхности нагрева // Кипение и конденсация. - Рига. - 1991. - С. 120-123.

Братута Э.Г., Нгуен дык Тоан. Влияние вибрации на теплообмен при кипении // Сб. научн. трудов ИПМАШ НАН Украины. - Харьков. - 1997. - С. 290-294.

Братута Э.Г., Нгуен дык Тоан. Вплив орієнтації поверхні нагрівника на теплообмін при кипінні // Збірник наукових праць Академії наук вищої школи України. - Київ. - 1997. - С. 89-92.

Нгуен дык Тоан. Зависимость коэффициента теплоотдачи при кипении от материала поверхности и ее ориентации в пространстве // Сб. научн. трудов Харьк. гос. политехн. ун-та. - Вып. 6. - Часть 2. - 1998. - С. 434-437.

Братута Э.Г., Нгуен дык Тоан. Совместное влияние ориентации поверхности и внешних вибровоздействий на теплообмен при развитом пузырьковом кипении // Вестник Харьк. госуд. политехн. ун-та. - Вып. 16. - 1998. - С. 90-92.

Нгуен дык Тоан. Обобщенная зависимости для коэффициента теплообмена при развитом пузырьковом кипении жидкости, учитывающая угол наклона поверхности к горизонту // Вестник Харьк. госуд политехн. ун-та. - Вып. 29. - 1999. - С. 87-90.

Размещено на Allbest.ru