Поняття біомаси та її основні характеристики

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

1. Поняття біомаси та її основні характеристики

2. Біомаса у практичному раціональному використанні для біотехнологій

2.1 Перспективи біотехнологій

2.2 Біогаз

2.3 Метанутворюючіі бактерії

2.4 Біотехнології в агропромисловому господарстві

3. Позитивні, і негативні тенденції для розвитку біоенергетики в Україні та вплив на використання біомаси

Список використаних джерел

1. Поняття біомаси та її основні характеристики

БІОМАСА - загальна маса особин одного виду, групи видів або спільноти в цілому (рослин, мікроорганізмів і тварин) на одиницю поверхні або об'єму місцепроживання; найчастіше виражають у масі сирого або сухої речовини (г/м2, кг/га, г/м3 тощо). Біомаса рослин називається фитомассой, біомаса тварин - зоомассой. Загальна біомаса живих організмів біосфери, за різними оцінками, від 1,8·1012 т до 2,4·1012 т сухої речовини.

Щорічно приріст біомаси у світі оцінюється в 200 млрд т в перерахунку на суху речовину, що енергетично еквівалентно 80 млрд т нафти. Одним із джерел біомаси є ліси. При переробці деревини 3-4 млрд т складають відходи, енергетичний еквівалент яких становить 1,1-1,2 млрд т нафти. Світова потреба в енергії становить тільки 12% енергії щорічного світового приросту біомаси. Частка і кількість біомаси, використовуваної для одержання енергії постійно знижується, що можна пояснити порівняно низькою теплотою згоряння біомаси, унаслідок високого вмісту в ній води.

Певне застосування в енергетиці можуть знайти сільськогосподарські відходи: солома, відходи життєдіяльності тварин і птиці тощо.

Першими хімікатами з біомаси, продукованими людиною, були етанол і оцтова кислота як харчові продукти, що виробляли ферментацією. Біомаса слугувала і продовжує слугувати як джерело структурних волокон у виробництві тканин, волоконних матеріалів, паперу. Текстильна та паперова промисловість і сьогодні використовує біомасу у виробництві. У 1930-х роках близько 30% промислових хімікатів виробляли з рослинної сировини

біотехнологія біомаса енергетика енергія

2. Біомаса у практичному раціональному використанні для біотехнологій

2.1 Перспективи біотехнологій

Проблема забезпечення людей дешевої екологічно чистою енергією в даний час гостро стоїть у всьому світі. Різні держави шукають різні шляхи вирішення, але при цьому вивчають досвід своїх сусідів. Наша країна має великі запаси природних ресурсів, але навіть нам час від часу доводиться замислюватися про їх виснаження, що призводить до необхідності пошуку нових джерел отримання палива. Екологічність і доступність енергії виходить на перший план у вирішенні цієї складної задачі. Погляди вчених все частіше звертаються до використання в якості джерела палива поновлюваних ресурсів нашої планети.

Потенціал у цій сфері великою, оскільки крім звичних для всіх дров, в якості джерела палива можна використовувати рослинні відходи, побутові відходи, відходи виробництва, птахівництва і тваринництва, що дозволяє вирішити не тільки проблему отримання дешевої енергії, але і проблему утилізації відходів. У деяких країнах для отримання біопалива використовують корисні агрокультури, наприклад, цукровий очерет, кукурудзу, олію, що може збільшити ціни на продукти харчування та погіршити становище людей в країнах, де існує проблема голоду. Головним завданням вчених на сьогоднішній день є розробка сучасних технологій, що дозволяють ефективно вирішувати енергетичні завдання країни.

На даному етапі історії особливу увагу в усіх країнах світу приділяють біопалива, отриманого в результаті переробки органічної біомаси. В якості сировини у цьому випадку може використовуватися як рослинна біомаса, так і органічні відходи. Їх можна спалювати, газифікувати, переробляти для одержання етилового спирту і біогазу. Один з найбільш доступних способів переробки органічних відходів є використання біореактора і газгольдера. У цьому випадку біомасу завантажують в спеціальну установку, де в процесі бродіння з неї отримують цінне екологічно чисте добриво та біогаз. В наш час існує близько шістдесяти різних технологій отримання біогазу.

Виробництво біогазу економічно виправдане у випадку, коли існує безперервний потік сировини, що переробляється. Біогаз являє собою горючу суміш вуглекислого газу і метану. Його можна зберігати, перевозити і використовувати в газовому обладнанні разом з природним газом. Про ефективність біогазу постійно сперечаються вчені. Одні стверджують, що він завдає набагато менше шкоди навколишньому середовищу, ніж традиційні види палива, такі як дрова, вугілля, бензин і дизельне паливо, але є й такі, хто не згоден з цим оптимістичним заявою. Як б то ні було у країнах Європи і

Америки вже приступили до впровадження програм, спрямованих на переведення частини автомобільного транспорту на біопаливо.
Застосування біотехнологій найбільш виправдано в агропромисловому комплексі, оскільки це не тільки дає підприємствам певні конкурентні переваги, але створює сприятливі умови для інвестиційної привабливості цього сектору економіки. До того ж сільське господарство постійно потребує високоякісних добрив і великій кількості палива, що витрачається на власні потреби підприємств. Не менш важливим аспектом є і захист навколишнього середовища, настільки актуальна для тваринницьких і птахівницьких компаній. За допомогою сучасних біотехнологій можна в кілька разів підвищити екологічність таких виробництв. В результаті можна зробити висновок, що за біотехнологіями - майбутнє нашої економіки в цілому і агропромислового комплексу зокрема.

2.2 Біогаз

Біогаз утворюється в результаті бродіння органічних речовин під дією бактерій без доступу кисню. Процес утворення біогазу є природним явищем. Про існування біогазу знали навіть наші далекі предки, які використовували в господарстві болотний газ.

У наш час особливо часто з процесом утворення біогазу стикаються працівники сільського господарства. Всі знають, що бур'янисту траву можна скласти в яму і отримати компост. В компостній ямі природним чином з'являються бактерії, виділяється тепло і відбувається процес бродіння. В результаті утворюється цінне добриво для городу, який називається компост, а побічним продуктом є виділяється в процесі бродіння біогаз. В компостній ямі бактерії сприяють аеробного розкладання органічних речовин, тобто, існує вільний доступ кисню, тому кількість палива виділяється дуже мало.

Встановити склад біогазу і спосіб його утворення вдалося вченим мікробіологам. Вони з'ясували, що основним пальним компонентом біогазу є метан, і виділили метанобразующие бактерії, що відповідають за його освіту. Але в процесі бродіння органічних речовин беруть участь не тільки, так звані, метаногени, але і гідролізні, і кислото-утворюють бактерії. Всі ці бактерії необхідні щоб складні органічні речовини перетворити в більш прості. Кожна з цих груп бактерій харчується продуктами життєдіяльності, що утворюються в процесі роботи попередньої групи бактерій.

На основі досліджень вчених було створено установки для отримання біогазу з різних органічних відходів. Такі установки дозволяють прискорити процес бродіння відходів, отримувати при цьому цінне екологічно чисте добриво та біогаз. Подальші дослідження отриманого за допомогою біогазової установки палива, дали можливість поліпшити його якість. Чим вище вміст метану в біогазі, тим вище його якість. Крім метану, який становить 50-80% біогазу, в його склад входить двоокис вуглецю або, простіше кажучи, вуглекислий газ, який знижує якість біогазу. Вуглекислий газ не горить, тому він лише розбавляє метан і може викликати втрати палива при його зберіганні. Якщо біогаз очистити від вуглекислого газу, то вийде біометан, відрізняється від всім відомого природного газу лише способом отримання.

Також на якість біогазу впливає міститься в ньому водяний пар і сірководень. Водяна пара погіршує здатність горіння палива, а сірководень знижує екологічність палива. До того ж сірководень дуже агресивний, і може викликати корозію різних частин газового обладнання і проблеми з газовими пальниками, газовими лічильниками і двигунами. Найбільш екологічно чистим буде біогаз, в якому не міститься сірководню. У складі біогазу в незначній кількості присутні і інші газоподібні речовини, такі як азот, водень, аміак і кисень. Склад біогазу багато в чому залежить від якості використовуваного для його виробництва сировини, речовини містяться у відходах будуть переходити на газ.

Біогаз використовують точно так само як і природний газ. Він служить паливом для різних газових приладів. Його застосовують для одержання тепла і гарячої води, роботи газових плит, роботи газових освітлювальних приладів, сушіння сіна, опалювання теплиць, заправки автомобілів і вироблення електроенергії за допомогою газогенераторної установки. Біогаз є дешевим екологічно чистим паливом, що дозволяє задовольнити потреби в енергії невеликому фермерському господарству, де постійно утворюються органічні відходи.

2.3 Метанутворюючіі бактерії

Біогаз утворюється в результаті розкладання органічних сполук тваринного і рослинного походження. У складі біогазу основним компонентом є метан, який утворюється в результаті життєдіяльності метанообразующих бактерій. Але метаногени не здатні самостійно перетворити органічні сполуки в метан і вуглекислий газ, тому спочатку в процесі беруть участь кислотоутворюючі бактерії.

Ці мікроорганізми здатні перетворювати складні органічні сполуки на простіші, наприклад, білки розщеплюються до пептидів і амінокислот, вуглеводи стають простими цукрами, а жири перетворюються на гліцерин і жирні кислоти. Після закінчення першої фази бродіння утворюються масляна, оцтова та пропіонова кислоти, спирти і альдегіди, а також ряд інших неорганічних сполук, до числа яких відносяться сірководень, водень і аміак. Тільки після цього до роботи приступають метаногени.

Під дією ферментів і коферментів, що виробляються метанобразующими бактеріями, завершується цикл бродіння, у результаті чого утворюється метан і вуглекислий газ, що входять до складу біогазу. Метанобразующие бактерії відносяться до розряду архебактерий. Вони мають особливий апарат синтезу білка і складу клітинних стінок, що дозволяє їм отримувати енергію і засвоювати вуглекислоту. Розмножуються метаногени дуже повільно і виявляють підвищену чутливість до змін навколишнього середовища.

Інтенсивність газовиділення буде багато в чому залежати від умов, створених для життєдіяльності метанобразующих бактерій. Низька кислотність середовища пригнічує ріст метаногенів, тим самим зменшуючи корисний вихід біогазу. Кількість метану, що міститься в біогазі, залежить від складу переробляються органічних речовин. Якщо в їх складі містяться жири, протеїни, то в результаті вийде біогаз з високим вмістом метану. Але якщо біомаса складається з рослинних компонентів з великим вмістом вуглеводів, то вміст метану буде не високим.

Оскільки вони не здатні виділяти тепло, але можуть існувати лише в теплі, для підвищення ефективності їх роботи потрібен підігрів. В залежності від необхідної для їх життєдіяльності температури метаногени бувають психофильными, можуть жити при температурі від +5° С до +20° С, мезофільні, живуть при температурі від +30° С до +42° С, і термофільними, які живуть при температурі від +54° С до +56° С. Метаногенные бактерії не виносять різких перепадів температури.

Кислотоутворюючі і метанобразующие бактерії містяться в рослинах, екскрементах тварин і у воді. Зазвичай велика кількість цих мікроорганізмів можна зустріти в болотах, де відчувається нестача кисню і є в наявності різні органічні сполуки. Вони є невід'ємною частиною анаеробного розкладання органічних речовин. Для переробки біологічної маси в спеціальних установках не потрібно спеціального насадження бактерій, оскільки вони вже містяться в ній. Екскременти тварин містять повний комплекс необхідних для їх розкладання мікроорганізмів, тому для їх переробки потрібно лише створити і підтримувати оптимальні умови для розвитку процесу бродіння.

2.4 Біотехнології в агропромисловому господарстві

Сільське господарство є важливою галуззю економіки будь-якої держави. Давно відомо, що міцна економіка країни безпосередньо залежить від забезпечення незалежності від інших країн, особливо у сфері забезпечення людей продуктами харчування. Сільське господарство дозволяє повною мірою вирішити цю проблему. У нашій країні багато землі, але клімат досить суворий, тому без інноваційного підходу дуже складно отримувати гарні результати. Однією з пріоритетних завдань на сьогоднішній день є розробка і впровадження сучасних досягнень біотехнології для підвищення прибутковості сільського господарства.

Науковий підхід допомагає вирішити безліч проблем і підвищити ефективність цієї галузі.

Однією з головних проблем будь-якої ферми на сьогоднішній день є утилізація відходів. Адже чим більше поголів'я худоби і птиці, тим більше відходів виходить у результаті. У день тварини виробляють кілька кілограмів екскрементів і десятки літрів сечі, які можуть завдавати шкоди навколишньому середовищу, підземним водам і до того ж створювати неприємний запах. Для зберігання відходів свиноферми, скотарні або пташника потрібно створення величезних резервуарів для зберігання продуктів життєдіяльності тварин і птахів, а якщо їх чисельність обчислюється тисячами, то розміри таких резервуарів повинні бути просто величезними. Ще необхідно збудувати очисні споруди, а для їх створення потрібні великі фінансові витрати.

Зазвичай продукти життєдіяльності тварин у сільському господарстві прийнято використовувати в якості добрив, але вносять в грунт лише раз на рік, та й до того ж не завжди екскременти бувають придатні для цих цілей в чистому вигляді. Особливо гостро дана проблема постає під час епідемій худоби, коли екскременти тварин можуть представляти загрозу для людей та інших тварин, тому вимагають знезараження. Для цих цілей на сільськогосподарських підприємствах у всьому світі все частіше стали використовувати спеціальні установки для утилізації органічних відходів, створені на основі біотехнологій. Такі установки дозволяють за короткі терміни переробляти велику кількість відходів і отримувати в результаті якісне добриво і біопаливо.

Навіть невелика установка може вирішити проблеми утилізації відходів ферми і забезпечити її дешевим паливом. Після того, як екскременти тварин вміщують у герметичний резервуар установки для утилізації органічних відходів, в ній починається процес зброджування, який в умовах відсутності кисню і додаткового підігріву проходить досить швидко. У результаті на виході виходить якісне екологічно чисте добриво та біогаз. Біогаз, вироблений таким способом, можна використовувати як звичайний природний газ, оскільки в ньому міститься метан.

Процес бродіння відбувається при підвищеній температурі, тому продукти життєдіяльності тварин знезаражуються, а в отриманому добриві насіння смітних трав втрачають здатність до проростання, що підвищує ефективність добрива в кілька разів і знижує необхідність обробки грунту гербіцидами. Таке добриво можна не тільки використовувати для власних потреб, але й продавати господарствам, які займаються вирощуванням сільгоспкультур.

Витрати на установку можуть бути набагато нижче, ніж на будівництво резервуарів для зберігання відходів, до того ж вона займає менше місця. Самий головний плюс такого технічного пристрою в тому, що з роками воно повністю окупиться і буде приносити прибуток. Біогаз, що виробляється установкою, можна використовувати для обігріву приміщень та отримання гарячої води, для роботи газового обладнання та освітлення території, що ще раз доводить величезну користь біотехнологій для сільського господарства.

3 Позитивні, і негативні тенденції для розвитку біоенергетики в Україні та вплив на використання біомаси

Позитивні фактори.

1. Продовження дії "зеленого" тарифу на електроенергію, вироблену з твердої біомаси: мінімум 134,46 коп/кВт-год без ПДВ або 12,39 євроцентів/кВт-год.

2. Продовження зростання цін на газ на кордоні України, що робить біомасу більш привабливим паливом порівняно з газом.

3. Реєстрація та розробка проектів "Енергія біомаси" та "Енергія біогазу" в рамках Національного проекту "Енергія природи".

4. Прийняття Україною в кінці 2012 року зобов'язання в рамках Енергетичного співтовариства досягти 11% відновлюваних джерел енергії - ВДЕ - у структурі загального енергоспоживання у 2020 році.

Негативні фактори.

1. Вето президента на закон, що поширює дію "зеленого" тарифу на електроенергію, вироблену з біогазу, листопад 2011 року. Цей закон був в цілому позитивним, з прийнятним коефіцієнтом "зеленого" тарифу для біогазу.

2. Прийняття Верховною радою змін до закону "Про електроенергетику" щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії.

Для електроенергії з біогазу цей закон встановив більш низький коефіцієнт "зеленого" тарифу. Також уведені необґрунтовані вимоги до розміру "місцевої складової" (частки вітчизняного обладнання при зведенні станцій) для об'єктів, що претендують на отримання "зеленого" тарифу, низка термінологічних помилок.

3. В проекті оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року заплановано мізерний внесок біоенергетики в енергетичний баланс країни.

4. Триває практика субсидування внутрішніх цін на газ для населення та ЖКГ, що робить нерентабельним виробництво теплової енергії з біомаси в цих секторах.

5. Негативна інформація про біоенергетику з боку чиновників різного рівня. Можливості сектора замовчуються або подаються в негативному світлі.

Для глибшого розуміння природи бар'єрів для розвитку біоенергетики в Україні розглянемо механізми стимулювання ВДЕ в Євросоюзі.

В країнах ЄС для стимулювання виробництва енергії з ВДЕ застосовують чотири основних економічних механізми.

1. Ринкові і "надринкові", тобто завищені за рахунок додаткових податків для традиційних ресурсів - газу, нафтопродуктів, вугілля.

2. Спеціальні підвищені тарифи на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел: "зелені" тарифи або "зелені" сертифікати.

3. Субсидування кінцевому споживачу 20-40% загальної вартості енергозберігаючого обладнання для виробництва енергії з ВДЕ.

4. Державні програми з амбіційними цілями з розвитку ВДЕ.

В Україні ситуація протилежна. Держава субсидує традиційні енергоносії для населення та ЖКГ, продаючи їх за ціною, в кілька разів нижчою за ринкову.

Відтак, впровадження біоенергетичного обладнання, зокрема котлів для спалювання біомаси з виробництвом теплової енергії, економічно доцільне тільки в промисловому та бюджетному секторах.

Таблиця 1

Порівняння вартості енергії в одиниці об'єму/маси палива для твердих біопалив і газу для промислових/бюджетних споживачів та ЖКГ

З таблиці видно, що для промислових та бюджетних споживачів вартість газу у перерахунку на одиницю енергії у кілька разів більша, ніж вартість біопалива. Це означає наявність достатнього економічного стимулу для переходу із спалювання газу на біомасу в цих секторах. Термін окупності котлів - два-три роки.

В житлово-комунальному секторі ситуація інша. Вартість газу в перерахунку на одиницю енергії лише у 1,6 разу більша за вартість соломи, однакова з вартістю деревної тріски і навіть менша, ніж вартість деревних гранул та брикетів. В такому випадку перехід з газу на біомасу економічно недоцільний.

Таблиця 2

Порівняння вартостей газу та біопалива для побутового сектора

Якщо житель будинку платить за газ 1 098 грн за тис м куб, то вартість енергії газу становитиме 31 грн/ГДж. Якщо він перейде на деревне паливо, то заплатить за дрова 300 грн/т, що дорівнює вартості газу в перерахунку на одиницю енергії. При цьому йому доведеться додатково інвестувати в дорогий котел, 6-10 тис грн.

Тим більше конкуренції з газом не витримують деревні гранули, вартість яких сягає 900-1000 грн/т. Таким чином, очевидно, що у населення нема ніяких економічних стимулів для впровадження котлів для спалювання біомаси.

Слід впроваджувати послідовну політику поступової відмови від субсидування побутових та комунальних споживачів газу, в результаті чого тарифи на газ для населення та ЖКГ зростуть до економічно обґрунтованого рівня. Це покращить економічні передумови для реалізації проектів по заміщенню газу біомасою.

Наступним бар'єром є недієвий механізм стимулювання виробництва електроенергії з біомаси згідно із законом "Про електроенергетику.

"Зелені" тарифи на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел, діють в Україні з 2009 року. Загалом закон про "зелені" тарифи у версії 2009 року можна вважати прогресивним та ефективним механізмом стимулювання. Це єдиний діючий механізм, який підтримує проекти в даній області.

Втім, закон не врегульовував питання "зелених" тарифів для струму, виробленого з біогазу і твердих побутових відходів. Зробити це пробували у проекті закону №10183 від 13 березня 2012 року.

Цим проект у версії, прийнятій в першому читанні 3 липня 2012 року, передбачав встановлення "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу та побутових відходів, з коефіцієнтом відповідно 2,7 та 3,0. Було там і коректне визначення терміну "біомаса" - відповідно до директиви ЄС.

Нажаль, остаточна версія документа втратила свої позитиви. Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу, на рівні 2,3 для об'єктів, введених в експлуатацію з 1 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року, є абсолютно недостатнім для розвитку біогазових технологій.

При такому коефіцієнті терміни окупності проектів становитимуть 12-15 років, що робить їх неприйнятними для інвестицій. Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу, необхідно встановити на рівні 3,0 для біогазу з сільськогосподарської сировини, та 2,7 - для інших видів біогазу.

При таких "зелених" тарифах типові проекти з виробництва біогазу будуть мати термін окупності проектів у межах семи-десяти років, що є мінімально необхідним для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у галузь.

Правки до закону "Про електроенергетику" некоректно визначили термін "біомаса". Порівняно з європейською практикою та визначенням, прийнятим у першому читанні, пропущене одне слово - "продукти" - після слова "відходи".

При такому визначенні до поняття "біомаса" не будуть віднесені найбільш поширені її види, зокрема дрова, гранули, тріска та енергетична верба як паливо для ТЕЦ і ТЕС, а також силос кукурудзи як сировина для біогазових установок.

Ці види біомаси не зможуть бути кваліфіковані як "відходи". Тільки це некоректне визначення повністю зупинить розвиток сектора біоенергетики в Україні. Визначення терміну "біомаса" повинне бути наступним.

"Біомасою є біологічно відновлювана речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (продукти, відходи та залишки лісового та сільського господарства, рибного господарства і пов'язаних з ними галузей), а також складова промислових або побутових відходів, здатна до біологічного розкладу".

Таке визначення повністю відповідає світовій та європейській практиці.

Ще до прийняття нового закону про "зелений" тариф більшість експертів вважали існуючі вимоги до "місцевої складової" невиправдано високими: 30% для проектів, що впроваджуються з 2013 року, і 50% - починаючи з 2014 року. Це пов'язано з тим, що більшість видів такого обладнання в Україні не виробляється.

Крім того, вимога щодо "місцевої складової" суперечить принципам ВТО. Так, у грудні 2012 року ця організація зробила такий висновок щодо програми із "зеленого" тарифу канадської провінції Онтаріо. Вона передбачала, що 60% обладнання повинно виготовлятися з місцевих ресурсів.

Вимога 50% "місцевої складової" в проектах біоенергетики повністю зупинить їх розвиток в Україні. Виходячи з цього, пропоную скасувати будь-яку вимогу щодо частки місцевої складової для проектів, що претендують на отримання "зеленого" тарифу на електроенергію з біомаси та біогазу.

Вимоги щодо "місцевої складової" прописані в законі некоректно, з помилками в термінології та без деталізації. Це приведе до того, що НКРЕ, яка видає "зелені" тарифи, не зможе затвердити їх для біоенергетичних об'єктів тільки через те, що в їх складі будуть відсутні відповідні елементи.

Для виправлення помилок у законі слід розширити таблиці з описом елементів "місцевої складової" для об'єктів електроенергетики, що використовують енергію біомаси та біогазу. В цих таблицях треба застосовувати правильні терміни та ввести достатній рівень деталізації опису елементів "місцевої складової".

Дані пропозиції актуальні, тільки якщо законодавці не приймуть попередню пропозицію - відмовитися взагалі від будь-яких вимог до "місцевої складової".

За законом об'єкти, що виробляють електроенергію з біогазу та введені в експлуатацію по 31 березня 2013 року, взагалі не отримують "зеленого" тарифу. Таких об'єктів в Україні десять, і побудовані вони були протягом останніх років в очікуванні "зеленого" тарифу на електроенергію з біогазу.

Відсутність у них "зеленого" тарифу ставить їх в нерівне положення з іншими біогазовими об'єктами, що є глибоко несправедливим та дискримінаційним.

Понад 65% за масою і понад 50% за енергією в побутових відходах становить біомаса. Тому енергія, що може бути отримана з побутових відходів, є переважно відновлюваною і повинна отримувати "зелений" тариф.

Таке стимулювання існує в багатьох країнах. Крім того, це дозволить вирішити важливу екологічну проблему України - знешкодження побутових відходів.

Наступним бар'єром для розвитку сектора є відсутність державних субсидій для покупців біоенергетичного обладнання. У країнах ЄС вони становлять 20-40% від вартості обладнання. В Україні такі механізми зовсім не застосовуються.

Ще один бар'єр - недієві програми з розвитку ВДЕ. Державні програми з розвитку ВДЕ майже не виконуються через відсутність фінансових механізмів. Уряд мусить затвердити план дій щодо розвитку біоенергетики за методологією Єврокомісії.

В новому варіанті Енергетичної стратегії передбачено незначний внесок біомаси у виробництво електроенергії - 0,1% загального обсягу генерації у 2030 році - і зовсім не відображена запланована частка біомаси у виробництві теплової енергії.

Відзначено лише, що "за різними оцінками, потенційна встановлена потужність у сегменті біоенергетики може становити 10-15 ГВт тепла і 1-1,5 ГВт електроенергії". Відставання України від ЄС за часткою біомаси в загальному енергоспоживанні за даними 2011 року становить 5,4 разу, а у 2030 році може вирости до 15,3 разу.

Отже, необхідно встановити адекватні цілі з розвитку біоенергетики, зокрема в оновленій Енергетичної стратегії до 2030 року. Рекомендуються такі цілі з внеску біомаси в енергоспоживання: 2015 рік - 1,5%, 2020 рік - 4%, 2025 рік - 7%, 2030 рік - 10%.

Наступний бар'єр - нерозвиненість ринку біомаси як палива. Тільки почали з'являтися перші профільні компанії, основна діяльність яких полягає в організації постачання біомаси на енергетичні об'єкти - котельні, ТЕЦ, біогазові установки. Власники котелень та ТЕЦ на біомасі зазвичай вимушені шукати паливо самі.

Гальмують розвиток сектора і завищені екологічні вимоги до котлів на біомасі, встановлені Мінприроди. За деякими показниками вони удвічі вищі, ніж у Данії.

Не додає галузі динаміки складність застосування податкових пільг на імпорт біоенергетичного обладнання. Податковий кодекс містить низку преференцій з податків для компаній, що виробляють та застосовують енергозберігаюче обладнання і устаткування з використанням ВДЕ. Однак отримати їх непросто.

Список використаних джерел:

1. http://bio.bmpa.biz/perspektivy.html

2. http://www.epravda.com.ua/columns/2013/04/15/370695/view_print/

3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Біомаса

4. Булатов А.Ф. Анализ потоков древесного сырья от лесосеки до целлюлозно-бумажных и лесопильных предприятий / Технические и экологические проблемы лесного комплекса: Сб. науч. трудов. Петрозаводск: КарНИ-ИЛП, 1998. С. 32-34.

5. Михайлов Г.М., Серов Н.А. Пути улучшения использования вторичного древесного сырья. М.: Лесная промышленность,1988. 224 с.

Размещено на Allbest.ru