Електричне поле і його характеристики
Принцип суперпозиції електричних полів. Визначення одиниці напруженості електричного поля. Формулювання найбільш відомого принципу суперпозиції в електростатиці. Циркуляція вектора напруженості вихрового електричного поля. Потенціал електричного поля.
| Рубрика | Физика и энергетика |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.04.2015 |
| Размер файла | 406,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Електричне поле і його характеристики
Заряди взаємодіють не тільки при зіткненні наелектризованих тіл, але й тоді, коли ці тіла перебувають на відстані один від одного. Вид матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія електричних зарядів на відстані, називається електричним полем.
Електричне поле завжди існує навколо електричного заряду і має дві характеристики: силову (напруженість електричного поля в даній точці) та енергетичну (потенціал електричного поля в даній точці).
Напруженість Е електричного поля в якій-небудь точці вимірюється силою F, з якою поле діє на одиничний позитивний точковий заряд q, вміщений у цю точку поля:
Е = F/q. Напруженість електричного поля - векторна величина. Напрямок вектору напруженості збігається з напрямком вектору сили F, що діє в даній точці на позитивний заряд.
Потенціалом електричного поля в даній точці називається величина, яка чисельно дорівнює значенню потенційної енергії одиничного позитивного точкового заряду, вміщеного в цій точці.
Потенціали точок електричного поля позитивно зарядженого тіла позитивні й зменшуються у міру віддалення від тіла, а потенціали точок електричного поля негативно зарядженого тіла негативні й збільшуються при віддаленні від тіла.
Потенціал наелектризованого провідника стає тим більшим, чим більше електрики йому передається.
Якщо електричне поле створюється декількома зарядами, розташованими в різних точках простору, то потенціал в кожній точці поля дорівнює алгебраїчній сумі потенціалів полів усіх зарядів у цій точці.
Різниця потенціалів (?1 - ?2) між двома точками електричного поля одержала назву напруги (U). Напруга чисельно дорівнює роботі А, яку виконують електричні сили при переміщенні одиничного позитивного заряду q між двома точками:
U = ?1 - ?2 = А/q.
У системі СІ за одиницю різниці потенціалів (одиницю напруги) приймається один вольт (1 В) - різниця потенціалів між двома точками електричного поля, за якої сили поля, переміщуючи один кулон електрики з однієї точки в іншу, виконують роботу в один джоуль. Якщо електричне поле однорідне, тобто напруженість у всіх точках поля постійна по величині й напрямку, то між напруженістю поля і різницею потенціалів існує взаємозв'язок:
E = - U/L,
де L - довжина силової лінії однорідного електричного поля.
У системі СІ напруженість електричного поля вимірюється в одиницях вольт/метр (В/м). 1 В/м - це напруженість такого однорідного електричного поля, в якого різниця потенціалів на кінцях силової лінії завдовжки в 1 м дорівнює 1 В.
Принцип суперпозиції електричних полів
Взаємодія зарядів за законом Кулона є експериментально встановленим фактом. Однак математичний вираз закону взаємодії зарядів не розкриває фізичного змісту самого процесу взаємодії, не пояснює, яким чином відбувається дія заряду q1 на заряд q2.
Теорія близькодії, створена на основі дослідження англійського фізика М. Фарадея, пояснює взаємодію електричних зарядів тим, що навколо кожного електричного заряду існує електричне поле - особливий вид матерії, що існує незалежно від наших знань про нього і має енергію. Електричне поле неперервне в просторі і здатне діяти на інші електричні заряди.
Електричне поле нерухомих зарядів називають електростатичним. Воно не змінюється з часом. Це поле створюється тільки електричними зарядами. Воно існує в просторі, що оточує ці заряди, і нерозривно з ними пов'язане. Головна властивість електричного поля - здатність діяти на внесені в нього електричні заряди з деякою силою. Тому досліджують електричні поля за допомогою пробного точкового заряду. Пробний заряд q0 має бути малим, щоб він не спотворював помітно досліджуваного поля.
Нехай в точці О знаходиться позитивний точковий заряд q (рис.1). У довільну точку поля С, створеного зарядом q, і яка знаходиться на відстані r від цього заряду, помістимо пробний заряд q0. Модуль сили взаємодії між цими зарядами визначаємо за законом Кулона
Напруженість електричного поля
Електричне поле точкового заряду
Напруженістю електричного поля називають фізичну векторну величину, що є силовою характеристикою електричного поля в кожній його точці і чисельно дорівнює відношенню сили, з якою поле діє на точковий заряд, поміщений у цю точку, до значення цього заряду. Напрям напруженості збігається з напрямом електричної сили, що діє на пробний позитивний заряд в цій точці.
Вектор напруженості в будь-якій точці (А, В) електричного поля напрямлений вздовж прямої, що сполучає цю точку і заряд, від заряду, якщо q > 0, і до заряду, якщо q < 0 (рис. 4.1.6).
Із формул (1) і (2) знайдемо, що модуль напруженості електричного поля, створюваного точковим електричним зарядом,
Одиницю напруженості електричного поля визначаємо із формули. У СІ:
Отже, за одиницю напруженості в СІ - вольт на метр - взято напруженість такого однорідного електричного поля, потенціал якого вздовж лінії напруженості змінюється на 1 В на відстані 1 м. У кожній точці такого поля на заряд, що дорівнює 1 Кл, діє сила 1 Н.
Повне уявлення про розподіл поля можна дістати з рисунка, на якому зобразити вектори напруженості, а також показати неперервні лінії, дотичні до яких в кожній точці, через яку вони проходять, збігаються з вектором напруженості. Ці лінії називаються силовими лініями або лініями напруженості (рис.4.1.7). Силові лінії можна зробити видимими, якщо довгасті кристалики діелектрика, наприклад, хініну (ліків від малярії) добре перемішати у в'язкій рідині (рициновій олії) і помістити туди заряджені тіла; поблизу цих тіл кристалики "вишикуються" в ланцюжки вздовж ліній напруженості.
Зобразимо поле різних тіл (рис. 4 - 7).
Силові лінії електричного поля точкових зарядів незамкнені. Вони починаються на позитивних електричних зарядах і закінчуються на негативних (рис. 4 - 7). Віддалік від країв пластин силові лінії паралельні: електричне поле однакове у всіх точках (рис. 7).
Електричне поле, напруженість якого однакова у всіх точках простору, називають однорідним.
Принцип суперпозиції полів
Принцип суперпозиції - один із найзагальніших законів у багатьох розділах фізики. Найпростіше формулювання принципу суперпозиції звучить так: результат впливу на частинку кількох зовнішніх сил є просто сума резульаттів впливу кожної із сил.
Найбільш відомий принцип суперпозиції в електростатиці, в якій він стверджує, що електростатичний потенціал, який створюється в даній точці системою зарядів, є сума потенціалів окремих зарядів.Підкреслимо, що електродинамічний принцип суперпозиції не є непорушним законом природи, а є усього лише наслідком лінійності рівнянь Максвелла, тобто рівнянь класичної електродинаміки. Тому, коли ми виходимо за межі застосовності класичної електродинаміки, цілком варто очікувати порушення принципу суперпозиції.
Якщо E>1(r>) -- поле системи зарядів №1, а E>2(r>) -- поле системи зарядів №2, то при наявності зарядів обох систем:
E>(r>) = E>1(r>) + E>2(r>). (4.1)
Рис.8:Принцип суперпозиції. Під час відсутності заряду q2 на спробний заряд q3 діє сила F>13 = q3E>1, а під час відсутності заряду q1 -- сила F>23 = q3E>2. При наявності обох зарядів діюча сила дорівнює їхній сумі, F>3 = F>13 + F>23 = q3E>. Звідси випливає, що в місці перебування спробного заряду E> = E>1 + E>2.
Циркуляція вектора напруженості вихрового електричного поля
Згідно з гіпотезою Максвелла будь-яке змінне магнітне поле збуджує в оточуючому просторі електричне поле, яке і є причиною виникнення індукованого струму в контурі.
При цьому контур, в якому з'являється е. р. с., відіграє лише другорядну роль - фактично він є лише "приладом", який знаходить це поле.
Таким чином, змінюване в часі магнітне поле породжує електричне поле , циркуляція якого
, (*)
де - проекція вектора на напрям .
Зазначимо, що електричне поле в загальному випадку може бути як потенціальним (), так і вихровим (), і тому = + . Оскільки циркуляція вектора дорівнює нулю (як потенціального поля), то ми й отримуємо (*).
Підставивши в цю залежність , отримаємо
. (1)
Останнє рівняння записано з урахуванням того, що у випадку нерухомої поверхні і контуру операції диференціювання і інтегрування можна поміняти місцями; символ частинної похідної підкреслює той факт, що інтеграл є функцією лише часу.
Таким чином, циркуляція вектора не дорівнює нулю, тобто електричне поле , яке збуджується змінним магнітним полем, як і саме магнітне поле, є вихровим.
Рівняння (1) - це перше рівняння Максвелла. Воно показує, що джерелами електричного поля можуть бути не лише електричні заряди, а й змінювані в часі магнітні поля.
Симетрія у взаємозалежності електричних і магнітних полів. Згідно з Максвеллом, якщо всяке змінне магнітне поле збуджує в навколишньому просторі вихрове електричне поле, то повинно існувати і зворотне явище: всяке змінювання електричного поля повинно викликати появу в навколишньому просторі вихрового магнітного поля.
Струм зміщення. Закон повного струму. Друге рівняння Максвелла
Струм зміщення, введений Максвелом, необхідний для встановлення кількісних співвідношень між змінюваним електричним полем і викликаним ним магнітним полем.
По Максвелу, в колі змінного струму, що містить конденсатор, змінне електричне поле в конденсаторі в кожний момент часу створює таке магнітне поле, неначебто між обкладинками конденсатора існує струм зміщення, який дорівнює струму в проводах, що підводяться до конденсатора. Тоді можна стверджувати, що струми провідності (І) і зміщення (Ізм) дорівнюють один одному: Ізм = І.
Струм провідності поблизу обкладинок конденсатора
.
Тут враховано, що поверхнева густина заряду на обкладинках дорівнює електричному зміщенню ^ D в конденсаторі.
Сила струму крізь довільну поверхню S може бути визначена як потік вектора густини струму:
І =.
Тоді І = Ізм = . Порівнявши цей вираз з виразом , отримаємо такий вираз для густини струму зміщення:
.
Густина струму зміщення в діелектриці визначається з виразу для електричного зміщення , де - напруженість електростатичного поля; - поляризованість. Отже, густина струму зміщення
,
де - густина струму зміщення у вакуумі; - густина струму поляризації - струму, обумовленого впорядкованим рухом електричних зарядів в діелектриці (зміщення зарядів в неполярних молекулах або поворот диполів в полярних молекулах). Збудження магнітного поля струмами поляризації правомірно, оскільки струми поляризації за своєю природою не відрізняються від струмів провідності.
обумовлена лише змінюванням електричного поля в часі, проте також збуджує магнітне поле. Це принципово нове твердження Максвела. Навіть у вакуумі всяке змінювання в часі електричного поля приводить до виникнення в навколишньому просторі поля магнітного.
Густина повного струму
.
По Максвелу, повний струм завжди замкнений, тобто на кінцях провідника обривається лише струм провідності, а в діелектриці (вакуумі) між кінцями провідника є струм зміщення, який замикає струм провідності.
Зі всіх фізичних властивостей, притаманних струму провідності, Максвел приписав струму зміщення лише одне - здатність створювати в навколишньому просторі магнітне поле.
Друге рівняння Максвелла - це узагальнена Максвеллом теорема про циркуляцію вектора . Максвелл узагальнив теорему про циркуляцію вектора , ввівши в її праву частину
.
З урахуванням цього узагальнена теорема про циркуляцію вектора має такий вид:
. (2)
Ця теорема показує, що магнітні поля можуть збурюватись або рухомими зарядами (електричними струмами), або змінними електричними полями.
Система рівнянь Максвелла для електромагнітного поля в інтегральній формі
Електромагнітне поле
Повна система рівнянь Максвела складається з рівнянь (1), (2), а також з теорем Остроградського-Гаусса для поля і :
; ;
; .
Величини, що входять в рівняння Максвела, не є незалежними і зв'язані так:
; .
Джерелами електричного поля можуть бути або електричні заряди, або змінювані в часі магнітні поля, а магнітні поля можуть збуджуватися або рухомими електричними зарядами (електричними струмами), або змінними електричними полями.
Рівняння Максвела не симетричні відносно електричного і магнітного полів. Це зв'язано з тим, що в природі існують електричні заряди, але немає зарядів магнітних.
Якщо заряди і струми розподілені в просторі безперервно, то обидві форми рівнянь Максвела - інтегральна і диференціальна - еквівалентні. Проте, коли є поверхні розриву - поверхні, на яких властивості середовища або полів змінюються стрибкоподібно, - то тоді необхідно рівняння Максвелла доповнювати граничними умовами, яким повинне задовольняти електромагнітне поле на границі розділу двох середовищ. Інтегральна форма рівнянь Максвелла має ці умови. Ці умови (їх виведення ми опускаємо) мають такий вид:
, , , ,
Тут перше та останнє рівняння записані з урахуванням того, що на границі розділу двох середовищ є вільні заряди, які характеризуються поверхневою густиною , і струми провідності, які характеризуються поверхневою густиною струму
Зазначимо, що з рівнянь Максвелла випливає, що змінюване магнітне поле завжди пов'язано з породжуваним ним електричним полем, а змінюване електричне поле завжди пов'язане з породжуваним ним магнітним полем, тобто електричне та магнітне поля нерозривно зв'язані одне з одним - вони створюють єдине електромагнітне поле.
Вихрові струми (струми Фуко). Скін-ефект
Індукційний струм виникає не тільки в лінійних провідниках, але і в масивних провідниках, поміщених в змінне магнітне поле. Ці струми виявляються замкненими в товщі провідника і тому називаються вихровими. Їх також називають струмами Фуко - на ім'я першого дослідника.
Вихрові струми підкоряються правилу Лєнца: їх магнітне поле направлено так, щоб протидіяти змінюванню магнітного потоку, що індукує вихрові струми. Наприклад, якщо між полюсами невключеного електромагніту масивний мідний маятник здійснює практично незгасаючі коливання, то при ввімкненні струму він дуже гальмується і дуже швидко зупиняється. Це пояснюється тим, що виниклі струми Фуко мають такий напрям, що діючі на них з боку магнітного поля сили гальмують рух маятника. Цей факт використовується для заспокоєння (демпфування) рухомих частин різних приладів. Якщо в описаному маятнику зробити радіальні вирізи, то вихрові струми ослабляються і гальмування майже відсутнє.
Вихрові струми крім гальмування (як правило, небажаного ефекту) викликають також нагрівання провідників. Тому для зменшення втрат на нагрівання якоря генераторів і сердечники трансформаторів роблять не суцільними, а виготовляють з пластин, відокремлених одна від одної шарами ізолятора, і встановлюють їх так, щоб вихрові струми були направлені упоперек пластин. Джоульова теплота, що виділяється струмами Фуко, використовується в індукційних металургійних печах. Індукційна піч є тиглем, що поміщається всередину котушки, в якій пропускається струм високої частоти. В металі виникають інтенсивні вихрові струми, здатні розігріти його до плавлення. Такий спосіб дозволяє плавити метали у вакуумі, внаслідок чого отримують надчисті матеріали.
Вихрові струми виникають і в проводах, по яких тече змінний струм. Напрям цих струмів можна визначити за правилом Лєнца. На рис. 17.1,а показаний напрям вихрових струмів при зростанні первинного струму в провіднику, а на рис. 17.1,б - при його спаданні. В обох випадках напрям вихрових струмів такий, що вони протидіють змінюванню первинного струму усередині провідника і сприяють його змінюванню поблизу поверхні. Таким чином, внаслідок виникнення вихрових струмів швидкозмінний струм виявляється розподіленим по перерізу проводу нерівномірно - він як би витісняється на поверхню провідника. Це явище отримало назву скін-ефекту (від англ. skin - шкіра) або поверхневого ефекту. Оскільки струми високої частоти практично протікають в тонкому поверхневому шарі, то проводи для них виготовляють порожнистими.
Рис. 17.1
Якщо суцільні провідники нагрівати струмами високої частоти, то в результаті скін-ефекту відбувається нагрівання тільки їх поверхневого шару. На цьому заснований метод поверхневого гарту металів. Змінюючи частоту поля, він дозволяє проводити гарт на будь-якій необхідній глибині.
Потенціал електричного поля. Напруженість як градієнт потенціалу
електричний поле напруженість суперпозиція
Розглянемо поле, яке створюється нерухомим точковим зарядом q у вакуумі (рис. 73). Нехай в електростатичному полі заряду q вздовж довільної траекторії з точки 1 в точку 2 переміщується інший точковий заряд під дією сили. Робота силина елементарному переміщенні дорівнює:
Робота при переміщенні заряду з точки 1 в точку 2 дорівнює:
Ця робота не залежить від траєкторії переміщення, а визначається лише початковим (1) і кінцевим (2) положенням заряду. Отже, електростатичне поле точкового заряду є потенціальним, а електростатичні сили - консервативними.
Оскільки робота консервативних сил виконується за рахунок зменшення по- тенціальної енергії, то
Отже, потенціальна енергія заряду в полі заряду q у вакуумі дорівнює:
Домовимось вважати потенціальну енергію заряду такою, що дорівнює нулю на нескінченно великій відстані від q. При r і . Тому потенціальна енергія заряду , що перебуває на відстані r від точкового заряду q, дорівнює
.
Якщо заряди та q однойменні, то потенціальна енергія їхньої взаємодії (відштовхування) додатна і зростає при зближенні цих зарядів (рис. 74). У випадку взаємного притягання різнойменних зарядів потенціальна енергія їхньої взаємодії від'ємна і зменшується при наближенні одного із зарядів до іншого.
Потенціальна енергія заряду що перебуває в полі точкових зарядів , дорівнює сумі його потенціальних енергій у полях, що створюються кожним зарядом зокрема:
,
де відстань від заряду до заряду .
Величина , однакова для всіх зарядів в даній точці поля, називається потенціалом поля.
Потенціалом будь-якої точки електростатичного поля називають фізичну величину, яка числово дорівнює потенціальній енергії одиничного позитивного заряду, поміщеного в цю точку.
Одиниця потенціалу - вольт. - це потенціал такої точки поля, в якій заряд в має потенціальну енергію в .
Потенціал поля, створеного одним точковим зарядом q у вакуумі, дорівнює:
.
Роботу, яку виконують електроста- тичні сили при переміщенні заряду від точки 1 до точки 2 електростатичного поля, можна записати так:
,
де та - потенціали поля в точках 1 та 2.
Якщо заряд з точки з потенціалом віддаляється в нескінченність , тоді робота сили поля буде дорівнювати . Звідси
.
Потенціал даної точки електростатичного поля - це така фізична величина, яка числово дорівнює роботі, яку виконують зовнішні сили (проти сил електростатичного поля) при переміщенні одиничного позитивного заряду з нескінченності в дану точку поля.
Потенціал поля, яке створюється системою зарядів, дорівнює алгебраїчній сумі потенціалів, створених кожним із зарядів зокрема:
.
Нехай маємо заряд q в електростатичному полі. Переміщаючи його в просторі, електричне поле виконає деяку роботу (розглядаємо для простоти переміщення вздовж осі ). Величина цієї роботи визначається за формулою
.
З іншого боку, робота при переміщенні заряду q в електростатичному полі виражається через потенціали цього поля . Отже, елементарна робота становитиме:
.
Тоді, прирівнявши елементарні роботи, отримаємо:
, .
Знак “-“ означає, що під дією сил електричного поля заряд переміщується в бік зменшення потенціалу.
Аналогічні міркування можна поширити і на напрямки переміщень вздовж осей і .
; .
Отже, ми знайшли та - компоненти вектора напруженості E:
.
Це рівняння можна переписати так:
.
У векторному аналізі градієнтом скалярної величини називається така векторна величина, для якої справедливий запис:
.
Отже,
.
Знак "-" вказує на те, що вектор напруженості поля напрямлений в бік найшвидшого зменшення потенціалу. Напруженість в якій-небудь точці електростатичного поля дорівнює градієнту потенціалу в цій точці, взятому з оберненим знаком.
Знаючи потенціал в кожній точці поля, за формулою можемо обчислити напруженість в кожній точці поля. Можна розв'язати і обернену задачу, тобто знаючи напруженість поля в кожній точці поля, можна знайти різницю потенціалів між двома довільними точками.
Робота із переміщення заряду з точки 1 в 2 дорівнює:
,
але, з іншого боку,
.
Звідси
.
Інтеграл можна брати довільним шляхом, який з'єднує точки 1 та 2, оскільки електростатичне поле є консервативне.
При обході по замкненому контуру заряд потрапляє в кінцеву точку поля, яка збігається з початковою і , отже
.
Цей інтеграл називають циркуляцією вектора напруженості вздовж замкненого контуру.
Циркуляція вектора напруженості електростатичного поля вздовж замкненого контуру дорівнює нулю.
Векторне поле називається потенціальним, якщо циркуляція вектора по довільному замкненому контуру дорівнює нулю.
Геометричне місце точок з однаковим потенціалом називається еквіпотенціальною поверхнею.
Провідники і діелектрики в електричному полі
Речовини, внесені в електричне поле, можуть суттєво змінити його. Це повязано з тим, що речовина складається з заряджених частинок. Якщо відсутнє зовнішнє поле частинки розподіляються всередині речовини так, що створене ними електричне поле в середньому по обємам, які містять велику кількість атомів або молекул, дорівнює нулю. При наявності зовнішнього поля відбувається перерозподіл заряджених частинок, і в речовині виникає власне електричне поле. Повне электрическое поле складається за принципом суперпозиції з зовнішнього поля і внутрішнього поля яке створюють заряджені частинки речовини.
Загалом речовини різноманітні за своїми електричними властивостями. Найбільш широкими класами речовин є провідники і діелектрики.
Головна особливість провідників - наявність вільних зарядів (електронів), які беруть участь в тепловому русі і можуть перемещатися по всьому обєму провідника під дією электричного поля. Типові провідники - метали.
Якщо відсутнє зовнішне поле в буть якому елементі обєма провідника відємний вільний заряд компенсується позитивним зарядом йонної гратки. Якщо провідник, внесли в електричне поле, в ньому відбувається перерозподіл вільних зарядів, внаслідок чого на поверхні провідника виникають нескомпенсовані позитивні і відємні заряди (рис. 18). Цей процес називають електростатичною індукцією, а заряди, які зявилися на поверхні провідника - індукційними зарядами.
Індукційні заряд створюють своє власне поле яке компенсує зовнішнє поле по всьому обєму провідника: (всередині провідника).
Повне електростатичне поле всередині провідника дорівнює нулю, а потенциали у всіх точках однакові і рівні потенціалу на поверхні провідника.
Рис. 18 Електростатична індукція
Всі внутрішні ділянки провідника, внесеного в електричне поле, залишаються електронейтральними. Якщо видалити деякий обєм, виділений всередині провідника, і утворити порожнину, то електричне поле всередині порожнини буде дорівнювати нулю. На цьому ґрунтується електростатичний захист - чутливі до електричного поля прилади для виключення впливу електричного поля поміщають в металеві корпуси (рис. 19).
Рис. 19 Електростатичний захист. Електричне поле в металевій порожнині дорівнює нулю
Так як поверхня провідника є еквіпотенціальною поверхнею, силові лінії біля поверхні є перпендикулярні до неї.
На відміну від провідників, в діелектриках (ізоляторах) немає вільних електричних зарядів. Оскільки діелектрики складаються з нейтральних атомів або молекул. Заряджені частинки в нейтральному атомі звязані між собою і не можуть переміщатися під дією електричного поля по всьому об'єму діелектрика.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Електричні заряди: закон збереження, закон Кулона. Напруженість електричного поля. Провідники і діелектрики в електростатичному полі. Різниця потенціалів. Зв’язок між напруженістю та напругою. Електроємність конденсатора та енергія електричного поля.
задача [337,9 K], добавлен 05.09.2013Електричний заряд. Закон збереження електричного заряду. Основні властивості електричних зарядів, дослідний шлях. Закон Кулона. Електричне поле і його напруженість. Принцип суперпозиції полів. Поле точкового заряду. Теорема Гаусса та її використання.
учебное пособие [273,4 K], добавлен 19.03.2009Поняття та методика виміряння потоку вектора електричного зміщення. Сутність теореми Гауса-Остроградського і її застосування для розрахунку електричних полів. Потенціальний характер електростатичного поля. Діелектрики в електричному полі, їх види.
лекция [2,4 M], добавлен 23.01.2010Механізм намагнічування, намагнічуваність речовини. Магнітна сприйнятливість і проникність. Циркуляція намагнічування, вектор напруженості магнітного поля. Феромагнетики, їх основні властивості. Орбітальний рух електрона в атомі. Вихрове електричне поле.
реферат [328,2 K], добавлен 06.04.2009Характеристика обертального моменту, діючого на контур із струмом в магнітному полі. Принцип суперпозиції магнітних полів. Закон Біо-Савара-Лапласа і закон повного струму та їх використання в розрахунку магнітних полів. Вихровий характер магнітного поля.
лекция [1,7 M], добавлен 24.01.2010Поняття та загальна характеристика індукційного електричного поля як такого поля, що виникає завдяки змінному магнітному полю (Максвел). Відмінні особливості та властивості індукційного та електростатичного поля. Напрямок струму. Енергія магнітного поля.
презентация [419,2 K], добавлен 05.09.2015Поняття електростатиці, електричного поля, електричного струму та кола, ємністі, магнетизму та електромагнітній індукції. Закон електромагнітної індукції Фарадея. Кола змінного струму. Послідовне та паралельне з’єднання R-, C-, L- компонентів.
анализ книги [74,2 K], добавлен 24.06.2008Закон повного струму. Рівняння Максвелла для циркуляції вектора напруженості магнітного поля. Використання закону для розрахунку магнітного поля. Магнітний потік та теорема Гаусса. Робота переміщення провідника із струмом і контуру у магнітному полі.
учебное пособие [204,9 K], добавлен 06.04.2009Потенціальна та власна енергія зарядів. Еквіпотенціальні поверхні. Зв’язок напруженості поля та потенціалу. Залежність роботи електростатичного поля над зарядом від форми і довжини шляху. Закон збереження енергії. "Мінімальні" розміри електронів.
лекция [358,5 K], добавлен 15.04.2014Розрахунок символічним методом напруги і струму електричного кола в режимі синусоїдального струму, а також повну потужність електричного кола та коефіцієнт потужності. Використання методу комплексних амплітуд для розрахунку електричного кола (ЕК).
контрольная работа [275,3 K], добавлен 23.06.2010Характеристика теорії близькодії на відстані, яку почав розвивати англійський фізик Майкл Фарадей, а остаточно завершив Максвелл. Особливості електричного поля нерухомих зарядів, яке називають електростатичним та його потенціалу. Закон постійного струму.
реферат [29,7 K], добавлен 29.04.2010Явище електризації тіл і закон збереження заряду, взаємодії заряджених тіл і закон Кулона, електричного струму і закон Ома, теплової дії електричного струму і закон Ленца–Джоуля. Електричне коло і його елементи. Розрахункова схема електричного кола.
лекция [224,0 K], добавлен 25.02.2011Основні характеристики та пов’язані з ними властивості атомних ядер: лінійні розміри, заряд, магнітний момент. Експериментальне визначення форми електричного поля ядра. Структурна будова ядра, його елементи та характеристика. Природа ядерних сил.
реферат [293,1 K], добавлен 12.04.2009Дослідження засобами комп’ютерного моделювання процесів в лінійних інерційних електричних колах. Залежність характеру і тривалості перехідних процесів від параметрів електричного кола. Методики вимірювання параметрів електричного кола за осцилограмами.
лабораторная работа [1,0 M], добавлен 10.05.2013Работа сил электрического поля при перемещении заряда. Циркуляция вектора напряжённости электрического поля. Потенциал поля точечного заряда и системы зарядов. Связь между напряжённостью и потенциалом электрического поля. Эквипотенциальные поверхности.
реферат [56,7 K], добавлен 15.02.2008История открытия магнитного поля. Источники магнитного поля, понятие вектора магнитной индукции. Правило левой руки как метод определения направления силы Ампера. Межпланетное магнитное поле, магнитное поле Земли. Действие магнитного поля на ток.
презентация [3,9 M], добавлен 22.04.2010Геомагнитное поле земли. Причины возникновения магнитных аномалий. Направление вектора напряженности земли. Техногенные и антропогенные поля. Распределение магнитного поля вблизи воздушных ЛЭП. Влияние магнитных полей на растительный и животный мир.
курсовая работа [326,4 K], добавлен 19.09.2012Розрахунок символічним методом напруги і струму заданого електричного кола (ЕК) в режимі синусоїдального струму на частотах f1 та f2. Розрахунок повної, активної, реактивної потужності. Зображення схеми електричного кола та графіка трикутника потужностей.
задача [671,7 K], добавлен 23.06.2010Магнитное поле — составляющая электромагнитного поля, появляющаяся при наличии изменяющегося во времени электрического поля. Магнитные свойства веществ. Условия создания и проявление магнитного поля. Закон Ампера и единицы измерения магнитного поля.
презентация [293,1 K], добавлен 16.11.2011Історія магнітного поля Землі, його формування та особливості структури. Гіпотеза походження та роль даного поля, існуючі гіпотези та їх наукове обґрунтування. Його характеристики: полюси, меридіан, збурення. Особливості змін магнітного поля, індукція.
курсовая работа [257,4 K], добавлен 11.04.2016
