Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І науки УКРАЇНИ

прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фізико-математичних наук

01.04.18 - фізика і хімія поверхні

ЕЛЕКТРОННО-ІОННІ ПРОЦЕСИ НА МІЖФАЗНІЙ ГРАНИЦІ АКТИВОВАНИЙ ВУГЛЕЦЬ/ЕЛЕКТРОЛІТ

МЕРЕНА Роман Іванович

Івано-Франківськ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

хімічний термічний активований вуглецевий

Актуальність теми. В останні роки ведуться інтенсивні дослідження властивостей нанопористих активованих вуглецевих матеріалів (АВМ), що використовуються для формування електродів конденсаторів, які працюють за принципом заряду/розряду подвійного електричного шару (ПЕШ) або електрохімічних конденсаторів (ЕК). Маючи велику питому поверхню та відповідний розподіл пор за розмірами, такі вуглецеві матеріали здатні забезпечувати високі питомі енергетичні характеристики цих пристроїв. Оскільки ємність ЕК визначається ємністю ПЕШ, яка, в свою чергу, істотно залежить від адсорбційної взаємодії йонів електроліту в порах і, відповідно, від співвідношення між розподілом пор за розмірами та ефективним радіусом йона, то тільки детальне вивчення впливу умов і режимів модифікації активованого вугілля на електрохімічні процеси в ПЕШ дасть змогу ціленаправлено отримувати АВМ необхідної якості. Зважаючи на те, що електроліти повинні мати високу напругу декомпозиції, малий внутрішній опір, хімічну індиферентність і значну діелектричну проникливість, їх вибір є досить обмежений. Отже, ефективно впливати на електронно-йонні процеси в ПЕШ можна через модифікацію АВМ, застосовуючи хімічну та термічну модифікації.

Не дивлячись на значну кількість робіт, присвячених вивченню АВМ, повних і систематичних досліджень їх поведінки в електролітах та процесів утворення і функціонування відповідного ПЕШ явно недостатньо. Особливо це стосується АВМ, отриманих з рослинної сировини, які знаходять широке використання у конденсаторобудуванні як матеріал електродів. Виходячи з цього, розробка нових методик модифікації АВМ, проведення комплексу фізико-хімічних досліджень закономірностей зміни тонкої структури цих матеріалів, кінетики та механізмів структурних перетворень в них під дією зовнішніх чинників визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника в рамках наукових програм Національної Академії наук України та досліджень, пов'язаних з науковою тематикою Міністерства освіти і науки України, а саме:

- “Наноматеріали в новітніх пристроях генерування і накопичення електричної енергії” (№ 0107U001381),

- “Фізико-хімічні закономірності формування інтеркаляційних низькорозмірних структур для молекулярної електроніки” (№ 0101U002449);

- “Дослідження особливостей електронно-йонних процесів в нанодисперсних і нанокомпозитних структурах на основі оксидів металів і металоїдів” (№ 0104U002441),

а також в рамках міжнародного проекту:

- “Розробка лазерних і комбінованих інтеркаляційних методів для нанотехнологій низькорозмірних структур” №1709 (УНТЦ).

Об'єктом дослідження є фізико-хімічні процеси модифікації АВМ, його електрохімічна поведінка в конденсаторних електролітичних системах з різними електролітами.

Предметом дослідження є процеси перебудови структури та властивостей АВМ, обумовлені хімічною та термічною модифікацією.

Основна мета роботи: розробити методику хімічної і термічної обробки для формування заданої пористої структури АВМ з максимальною питомою площею розвинутої поверхні; дослідити вплив хімічної та термічної модифікації АВМ на структурні перетворення в цих матеріалах та електронно-йонні процеси на границі розділу АВМ/електроліт і, відповідно, на енергонакопичувальні характеристики конденсаторів, створених на його основі.

Для досягнення вказаної мети ставилися наступні завдання:

· дослідити закономірності та механізми протікання структурних перетворень і змін елементного складу АВМ під дією хімічної та термічної модифікації;

· на основі даних диференціально-термічного (ДТА) та термогравіметричного аналізу (ТГ) оптимізувати умови термічного відпалу АВМ для керованої зміни його фізико-хімічних властивостей;

· встановити закономірності кінетики та механізмів електронно-йонних процесів в ПЕШ внаслідок хімічної та термічної модифікації АВМ;

· дослідити особливості формування локального оточення ядер Fe⁵⁷ методом мессбауерівської спектроскопії при допуванні АВМ йонами заліза.

· обґрунтувати принципи підбору АВМ як електродного матеріалу, виготовити лабораторні зразки ЕК на основі отриманого АВМ та порівняти їх питомі енергетичні параметри та експлуатаційні характеристики з відомими світовими аналоґами.

Методи дослідження. Для вирішення вище зазначених завдань використовували низку взаємодоповнюючих методів дослідження: імпедансну спектроскопію, вольтамперометрію, хронопотенціометрію, вторинну йонну мас-спектрометрію (ВІМС), електронну мікроскопію, мессбауерівську спектроскопію, методи диференціально-термічного (ДТА) та термогравіметричного (ТГ) аналізів, відповідне програмне забезпечення для математичної обробки результатів експерименту.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Встановлені закономірності зміни структури і фізико-хімічних властивостей АВМ різної природи внаслідок хімічної та термічної обробки.

2. Показано, що фізико-хімічні процеси, які відбуваються в АВМ різного типу, під дією нітратної кислоти призводять до активізації структурних перетворень, очищення від неконтрольованих домішок (Li, K, Ca, Na, Mg) і, відповідно, до покращення його властивостей як електродного матеріалу ЕК.

3. Виявлено, що наявність кисню при термічному відпалі АВМ ініціює його екзотермічну реакцію з вуглецем, що призводить до додаткового нагріву поверхні, появи термонапружень, зміни стохастичної фрактальної структури на нано- та мезорівнях, розподілу пор, утворенню мікротріщин, які сприяють доступу йонів електроліту в робочі пори, збільшенню величини питомої поверхні та ємнісних характеристик ЕК.

4. Встановлені оптимальні режими термічного відпалу АВМ різного сорту, при яких відбувається інтенсивне пороутворення та змінюється розподіл пор за розмірами.

5. Вперше виявлено, що впроваджені в АВМ метали, зокрема залізо, концентруються на розвинутій поверхні вуглецю, сприяючи зростанню питомої ємності ПЕШ за рахунок збільшення в ньому густини електронних станів.

Практичне значення отриманих результатів.

1. Розроблена методика хімічного видалення неконтрольованих домішок Li, K, Ca, Na, Mg з АВМ, що покращує його властивості як матеріалу для електродів ЕК.

2. Запропонована і реалізована методика термічного відпалу АВМ, наслідком якого є підвищення енергонакопичувальних характеристик ЕК в середньому на 90% для водних електролітів і 55% для органічних електролітів.

3. Встановлений температурний інтервал 243 - 323 К, в якому експлуатаційні характеристики ЕК на основі водного електроліту змінюються не більше ніж на 4 - 6%.

4. На основі модифікованого АВМ виготовлені лабораторні зразки ЕК з водними та органічними електролітами, які за своїми енергетичними параметрами та функціональними характеристиками не поступаються світовим аналогам.

Особистий внесок здобувача:

Участь дисертанта полягає у плануванні методів дослідження та вибору способів для розв'язання поставлених завдань [1-9], проведенні експериментальних досліджень, а саме: модифікація вуглецевих матеріалів різних марок [1-4, 7, 9]; проведення імпедансних досліджень модифікованого АВМ, підбір еквівалентних схем та інтерпретація отриманих результатів [1-4, 6-8]; проведення досліджень методом вторинної йонної мас-спектрометрії [1, 4]; обробка і аналіз результатів досліджень АВМ методом мессбауерівської спектроскопії; проведення досліджень температурної залежності експлуатаційних характеристик отриманих ЕК [5].

Апробація результатів дисертації.

Представлені в дисертаційній роботі результати доповідалися та обговорювалися на: Ювілейній Х міжнародній конференції з фізики і технології тонких плівок (Івано-Франківськ, 2005), IV international conference “New electrical and electronic technologies and their industrial implementation”, (Zakopane, Poland, 2005), VI международной конференции “Фундаментальные проблемы электрохимической энергетики”, (Саратов, Россия, 2005), на об'єднаних наукових семінарах кафедр “Матеріалознавства і новітніх технологій” та “Фізики і хімії твердого тіла” Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи викладені в 9 публікаціях, у тому числі в 1 науковому виданні, 4 статтях, опублікованих у фахових наукових журналах, матеріалах 3 міжнародних конференцій та 1 патенті.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, 5-ти розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Дисертація викладена на 137 сторінках, містить 55 рисунків, 10 таблиць. Бібліографічний список включає 136 літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульована мета і визначені основні завдання дослідження, наведені об'єкти та методи дослідження. Наголошена необхідність проведення досліджень як з наукової, так і прикладної точок зору. Подається загальна характеристика роботи.

Перший розділ містить критичний аналіз основних літературних даних, в якому висвітлено загальний стан досліджуваної теми, розглянуті фактори, що спричиняють просторовий перерозподіл електричних зарядів на межі розділу двох різнорідних фаз, який призводить до утворення ПЕШ. Розглянута макрокінетична теорія процесів в електрохімічних системах конденсаторного типу, наведені співвідношення для знаходження величин, що характеризують ПЕШ. Проаналізована залежність параметрів ПЕШ від складу та концентрації як водних, так і органічних електролітів.

Проаналізовані методи отримання та модифікації нанопористого вуглецю з великою питомою поверхнею, висвітлені основні фізико-хімічні параметри ЕК і співвідношення для їх визначення, технологічні підходи до створення ЕК та основні сфери їх застосування в різноманітних пристроях електроніки та електротехніки.

В другому розділі описані способи хімічної та термічної модифікації АВМ, а також особливості експериментальних досліджень фізико-хімічних властивостей даних АВМ та конденсаторних систем, сформованих на їх основі.

Для з'ясування причин зростання питомої ємності ЕК на основі термічно модифікованого АВМ було проведено електронно-мікроскопічні дослідження до та після термічної обробки. Встановлено, що поверхневі шари вихідних АВМ мають стохастичну фрактальну структуру. На окремих її ділянках мезорівня спостерігається деяка структурованість нановолокон, виявляються флуктуації густини матеріалу та нерівномірно розподілені пори (рис. 6). Після термічної обробки АВМ морфологія поверхневих шарів змінюється як на нано-, так і на мезорівнях. Такі зміни проявляються у збільшенні розмірів пор, підвищенні щільності пакування нановолокон та відокремленні структурованих ділянок сіткою мікротріщин, які генетично пов'язані з нанопорами. Такі тріщини завтовшки від 50 до 200 нм істотно полегшують доступ електроліту до транспортних і робочих пор, що забезпечує більш високі енергоємісні характеристики ЕК.

У четвертому розділі проведено дослідження електрохімічних процесів, що відбуваються на межі розділу АВМ з електролітом, з використанням методів імпедансної спектроскопії та вольтамперометрії. Встановлено, що такі процеси істотно залежать як від природи катіонної складової йоногенної компоненти, так і аніонної. Вивчення поляризації ПЕШ для АВМ типу Аусфер йонами лужних металів (Li⁺, Na⁺, K⁺, Cs⁺) показали збільшення здатності до заряду для термічно модифікованого вуглецю в даному ряді: 97,5 Ф/г, 123 Ф/г, 178 Ф/г, 225 Ф/г, відповідно. Це обумовлено зростанням розміру гідратованої оболонки, оскільки густина заряду катіона вища (найвища для Li⁺, найнижча для Сs⁺, тоді як для Na⁺ і К⁺ спостерігається проміжна поведінка). Встановлена закономірність добре корелює з появою слабкої здатності Cs⁺ до специфічної адсорбції внаслідок зростання йонного радіуса в ряді Li⁺ > Cs⁺. Це призводить до зменшення енергії гідратації йона і збільшення здатності до адсорбції. Отже, всі досліджені йони (крім Cs⁺) не дегідратуються і не десольватуються за даних умов і, заряджаючи ПЕШ, займають місце у зовнішньому шарі Гельмгольца. Катіони Cs⁺ мають деяку здатність до дегідратації, а тому займають проміжне положення між внутрішньою і зовнішньою частиною шару Гельмгольца.

З метою дослідження кінетики перебігу електрохімічних процесів на міжфазній межі електрод/електроліт використано метод імпедансної спектроскопії. Моделювання процесів на базі експериментальних даних, отриманих вказаним методом, базується на системному підході, при якому досліджуваний об'єкт розглядається як еквівалентна електрична схема, яка містить в собі елементи, що характеризують дану міжфазну межу розділу. На рис. 7 представлено імпедансні спектри для АВМ, а також спектри для цих же матеріалів після хімічної та термічної обробки. На одержаних діаграмах Найквіста в області високих частот спостерігається невелика ділянка у вигляді півкола, що вказує на наявність незначних фарадеївських процесів на межі розділу електрод - електроліт, а також на мінімальний внесок псевдоємності у загальну ємність ЕК. Характер імпедансних залежностей для АВМ інших типів є аналогічним.

Зазвичай, імпедансні залежності для активованих вуглецевих матеріалів моделюють RC - еквівалентним ланцюжком. Проте, в цьому випадку виникають труднощі з підбором параметрів еквівалентної схеми, оскільки в своїй більшості вуглецеві матеріали мають складний розподіл пор за розміром. Одним із можливих способів подолання такої перешкоди є заміна RC - схеми еквівалентною схемою (рис. 8). Відносна похибка по кожному із параметрів еквівалентної схеми не перевищувала 5 %, параметр ч² = 10-⁴ - 10-⁵, що свідчить про правомірність запропонованого вибору. В даній схемі R_ct відповідає послідовному еквівалентному опору, який включає в себе опір електроліту, опір підвідних дротів та контактів, дві R || CPE - ланки можна пов'язати з наявністю псевдоємності та фрактальною структурою електрода, R₄ - поляризаційний або електронний опір матеріалу, С_dl - ємність ПЕШ, елемент постійної фази СРЕ₃ дифузійного типу.

Розрахунок параметрів еквівалентної схеми (насамперед, ємності) дає можливість побудувати вольт-фарадні залежності для досліджуваних АВМ (рис. 9). Низьке значення питомої ємності в додатній області потенціалів характерне практично для всіх відомих матеріалів, зокрема і для водних розчинів калію гідроксиду. Це зумовлено переважно шунтуванням ємності шару Гельмгольца, різким розширенням області просторового заряду в матеріалі при його додатній поляризації. Тому існує необхідність у симетризації вольт-фарадних характеристик, в першу чергу за рахунок забезпечення високої густини станів біля рівня Фермі Е_f активованого вуглецю. Положення рівня Е_f істотно впливає на процеси, які проходять на межі розділу електрод/електроліт, особливо в додатній області потенціалів для певного виду аніонів. Як видно з рис. 9, хімічна та термічна обробка ВК приводить не тільки до зростання питомої ємності активного матеріалу, але й до невеликого зростання симетризації вказаних залежностей. Очевидно, хімічне відмивання ВК сприяє прищепленню ОН-груп розчинника в додатній області потенціалів. Для матеріалів синтетичного походження суттєвих змін залежностей С = f(E) не спостерігається.

З метою виявлення протікання можливих хімічних реакцій, в першу чергу оксидно-відновних, в області потенціалів -1 - 0,2 В, які обумовлюють появу поряд із ємністю ПЕШ так званої псевдоємності, було отримано циклічні вольтамперограми (рис. 10) вуглецевих електродів на основі ВК. Встановлено, що в зазначеному діапазоні потенціалів виміряні струми переважно неіндуктивні, тобто торкаються тільки електростатичних взаємодій йонів і поверхні електроду. Проте, характерною особливістю поведінки досліджуваних електрохімічних систем в залежності від швидкості сканування s є чітко виражена несиметричність відносно нульового струму (І = 0), а також відмінність в кількості пропущеного заряду при анодній і катодній поляризації при малих значеннях s (5 - 10 мВ/с). Приймаючи до уваги, що в даній області ємність матеріалу забезпечується переважно від'ємними йонами електроліту - ОН-групами, можна зробити висновок про активне входження цих груп у пори АВМ. Проте, при збільшенні швидкості сканування спостерігається зменшення вказаного піку та вирівнювання значень кількості заряду при анодному та катодному процесах. Можна припускати, що електрохімічні процеси в досліджуваній системі активізуються при менших значення розгортки потенціалу, тоді як при його збільшенні дані процеси не “встигають” проявити себе. Потенціодинамічні криві також підтверджують факт збільшення ємності АВМ, відмитого в нітратній кислоті. Несиметричність даних кривих відносно потенціалу нульового заряду вказує на відмінність між розмірами йонів К⁺ і ОН^-.

Дослідження активованих вуглецевих електродів у неводних розчинах електролітів показало, що вплив сольватації на взаємодію йон-пора проявляється більше, ніж у водних розчинах, оскільки сольватовані молекули більші за розмірами, ніж молекули Н₂О. Перехід до неводних розчинів електролітів зменшує питому ємність С_пит., яка забезпечується катіонами. Для підтвердження цього було проведено дослідження АВМ всіх типів в розчинах двох електролітів, які містили катіони літію (Li⁺) і тетраетиламонію (TEA⁺) з одним і тим же aнioном BF₄^-. На рис. 11 подано типові потенціодинамічні криві вуглецевих електродів для термічно модифікованого АВМ типу ВК в розчині тетрафторборату літію (LiBF₄ /PC) і тетрафторборату тетраетиламонію (TEABF₄/РС) в пропіленкарбонаті. Значення ємності, яка забезпечується катіонами Li⁺ і ТЕА⁺ та аніонами BF₄^- в апротонних електролітах, подані в табл. 3.

За виглядом вольтамперограми, отриманої для термічно модифікованого АВМ (t = 90хв, Т = 873 К), зануреного в розчин LiBF₄/PC, можна зробити висновок, що розмір йонів Li⁺ є більшим за розмір йонів BF₄^-, оскільки площа під кривою лівіше потенціалу нульового заряду, де ємність ПЕШ забезпечується катіонами, є меншою за площу справа, де ємність забезпечується аніонами. Беручи до уваги, що розмір несольватованого йона літію є значно меншим, ніж розмір BF₄^-, можна стверджувати, що йони літію входять в пори АВМ у сольватованому стані. Аналогічний спад ємності при потенціалах, нижчих потенціалу нульового заряду, виявлено також в розчині TEABF₄ / РС. На основі вище наведених міркувань та згідно даних табл. 3 і рис. 11 можна зробити висновок, що розмір катіона ТЕА⁺ є меншим за розмір сольватованого йона Li⁺.

З метою дослідження стану та поведінки металів, зокрема заліза в АВМ, які істотно впливають на властивості ПЕШ, досліджувалися зразки з 10% вмістом заліза методом мессбауерівської спектроскопії. На рис. 12 наведено спектр, який складається з двох квадрупольних дублетів. Значення їх ізомерних зсувів рівні 0,385 мм/с та 0,394 мм/с, а величини квадрупольного розщеплення становлять відповідно 0,55 мм/с та 0,98 мм/с. Це вказує на те, що дублети відповідають ядрам , які повинні знаходитись в складі хімічних сполук FeO_n·H₂O та в-FeOOH або ж залізо повинно знаходитись в нестійкому йонізованому стані Fe³⁺. Наявність сполуки FeO_n·H₂O та йонів Fe³⁺ у вільному стані в даному матеріалі є малоймовірним, оскільки на заключному етапі синтезу проводилась термообробка досліджуваного матеріалу.

Відсутність зееманівських секстетів в отриманому спектрі свідчить на користь того, що залізо в АВМ не утворює карбідів заліза. Натомість, утворення сполуки в-FeOOH, про що свідчать кількісні характеристики квадрупольних дублетів, вказує на те, що залізо залишається зв'язаним на поверхні пор АВМ нестійкими водневими зв'язками через ОН-центри адсорбції.

Наявність саме двох квадрупольних дублетів із практично однаковими значеннями ізомерних зсувів, але з відмінними по величині квадрупольними розщепленнями, а також доволі малі значення ширин ліній дублетів 0,32 мм/с, 0,31 мм/с, вказують на наявність двох нееквівалентних позицій йонів Fe³⁺ з точки зору локального оточення, яке при незмінному валентному стані дає визначальний внесок у формування ґрадієнта електричного поля на ядрах . Дві нееквівалентні позиції Fe³⁺ в даному випадку можна пояснити зв'язуванням йонів заліза на поверхні робочих та транспортних пор АВМ. В такому випадку, співвідношення інтегральних площ дублетів S₁/S₂ = 68/32 (%) вказує на співвідношення транспортних та робочих пор у вуглецевому матеріалі, на поверхні яких є зв'язане залізо.

Дублет із квадрупольним розщепленням 0,55 мм/с найбільш ймовірно відповідає транспортним порам, оскільки тут валентний стан заліза проявляється більш чітко (Fe³⁺). Для робочих пор, розміри яких становлять 1,5 - 4 нм, можливе утворення більш складних комплексів за участю в-FeOOH та появою додаткових усуспільнених електронів, що й зумовлює часткову зміну валентності йонів заліза в цій сполуці у бік Fe²⁺. На це вказує збільшення величини квадрупольного розщеплення 0,98 мм/с.

У п'ятому розділі представлені дані про експлуатаційні параметри лабораторних зразків електрохімічних конденсаторів, отриманих на основі термічно модифікованих АВМ різних типів з водними електролітами. Показано, що існує проблема стабільності роботи ЕК за різних температурних режимів. Окрім того, вони повинні мати якомога менший питомий опір та високу напругу дисоціації.

Аналіз кулонівської ефективності, яка після декількох циклів стабілізується на рівні ~ 1 і практично не змінюється впродовж 8·10⁵ циклів, свідчить про те, що усі типи АВМ після хімічної та термічної обробки забезпечують стабільність поведінки конденсаторних систем та їх довговічність. Тестування конденсаторів при максимальних струмах розряду виявило, що дослідні зразки повністю відновлюють свої параметри. Встановлено, що при температурних режимах від 243 до 323 К ЕК, у яких використовується водний розчин КОН як електроліт, придатні для використання без особливих змін їх експлуатаційних властивостей. У всіх інших випадках (t < 243 К, t > 323 К) відбуваються незворотні зміни властивостей і руйнування, що пов'язано з впливом температури на властивості електроліту. Також показано, що кулонівська ефективність є стабільною за температур до 323 К, тоді як наступне зростання температури істотно понижує її.

ВИСНОВКИ

1. Одним із ефективних способів хімічної модифікації вуглецевого електродного матеріалу для електрохімічних конденсаторів є його обробка нітратною кислотою, що дає змогу підвищити питому ємність відповідних конденсаторів на 5 - 20 % через очищення поверхні матеріалу від різного роду неконтрольованих домішок, а також завдяки появі поверхневих функціональних груп, які покращують контакт вуглець/електроліт. Деяке зростання внутрішнього опору на 3 - 8 % пов'язано з тим, що функціональні групи, створюючи дефекти на графітованих частинах вуглецю, знижують його електронну провідність.

2. Методом вторинної йонної мас-спектрометрії встановлено, що в результаті обробки нітратною кислотою вихідних АВМ розчиняються практично всі неконтрольовані домішки (Li, K, Ca, Na, Mg), при цьому різко зростає кількість адсорбованих на його поверхні комплексів СН, СН₂, ОН, СОН, NО, NО₂ та СООН.

3. Високотемпературна обробка АВМ істотно підвищує питому ємність ЕК, яка досягає свого максимуму за температури нагріву 773 К і часі термообробки 80 хв. для водного електроліту і відповідно при 873 К і часі 90 хв. для органічного електроліту.

4. Методами прецизійної порометрії та електронної мікроскопії показано, що причиною збільшення питомої ємності ЕК після хімічної та термічної обробок АВМ є перерозподіл системи пор за розмірами в бік збільшення об'єму транспортних пор як для водного, так і для органічного електролітів, та утворення мікротріщин, товщиною 50 - 200 нм, які забезпечують доступ йонів електроліту до робочих пор.

5. Методами ТГ і ДТА аналізів встановлено, що монотонне зростання кривої ДТА в інтервалі 473 - 773 К обумовлене тим, що втрати маси в цьому інтервалі незначні, а інтенсивність екзотермічної реакції оксиґену з карбоном із підвищенням температури зростає і при температурах 773 - 873 K відбувається різке зменшення маси вуглецю (34 %), що свідчить про інтенсивне пороутворення в АВМ і ріст загального об'єму пор.

6. Встановлено, що катіони К⁺, Li⁺ та ТЕА⁺ входять в пори АВМ в сольватованому стані, причому розміри даних йонів задовольняють ряду К⁺ < Li⁺ < ТЕА⁺. Розмір аніона BF₄- є меншим, порівняно з розмірами катіонів в апротонних розчинах. За рахунок цього ємність ЕК на основі водних розчинів електролітів є більшою за ємність відповідних ЕК в неводних електролітах.

7. Показано, що впроваджене в АВМ залізо, концентрується на розвинутій поверхні вуглецю, не утворюючи заліза карбіду. Наявність двох нееквівалентних позицій йонів Fe³⁺, згідно даних мессбауерівської спектроскопії, вказує на те, що адсорбоване залізо на поверхні транспортних і робочих пор зв'язане з поверхнею нестійкими водневими зв'язками через ОН-центри адсорбції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Отримання та модифікація нанопористого вуглецю для молекулярних накопичувачів електричної енергії / А.П.Шпак, І.М.Будзуляк, Р.П.Лісовський, Р.І.Мерена, М.В.Беркещук - К.: ІФМ НАН України, 2006. - 82 c.

Вклад дисертанта: Проведення експериментальних досліджень, їх аналіз та математична обробка, брав участь в інтерпретації результатів, повне оформлення наукової праці.

2. Електрохемічні характеристики конденсаторних систем, сформованих на основі хемічно модифікованого вуглецю / І.М.Будзуляк, В.І.Мандзюк, Р.П.Лісовський, Р.І.Мерена, М.В.Беркещук // Наносистеми, наноматеріали, нанотехнології. - 2006. - Т.4. - Вип.3. - С. 569-583.

Вклад дисертанта: Повне проведення експериментальних досліджень, планування методів вирішення поставлених задач та обговорення отриманих результатів.

3. Дослідження характеристик електрохімічних конденсаторів, сформованих на основі активованого вуглецю, модифікованого високотемпературною обробкою / Р.І.Мерена, І.М.Будзуляк, І.І.Григорчак, Р.П.Лісовський, І.Ф.Миронюк, Б.К.Остафійчук // Фізика і хімія твердого тіла. - 2004. - Т. 5. - № 4. - С. 836-839.

Вклад дисертанта: Постановка задачі, часткова математична обробка, аналіз та пояснення отриманих результатів, брав участь в оформленні статті.

4. Модификация свойств активированного углерода, используемого в конденсаторостроении / И.М.Будзуляк, Р.П.Лисовский, Р.И.Мерена, И.Ф.Миронюк, Б.К.Остафийчук, Я.Т.Соловко // Электрохимическая енергетика. - 2005. - Т.6. - №2. - С. 97-101.

Вклад дисертанта: Планування методів вирішення поставлених задач, проведення експериментальних досліджень, формування попередніх висновків та обговорення отриманих результатів.

5. Температурна залежність експлуатаційних характеристик суперконденсаторів / Б.К.Остафійчук, І.М.Будзуляк, І.І.Григорчак, І.Ф.Миронюк, Р.П.Лісовський, Р.І.Мерена // Фізика і хімія твердого тіла. - 2004. - Т.5. - №2. - С. 387-390.

Вклад дисертанта: Підготовка матеріалів до експерименту, проведення експериментальних досліджень, участь в обговоренні отриманих експериментальних результатів.

6. Лисовский Р.П., Мерена Р.И. Свойства активированного угля, легированного хромом, как материала для электрохимических конденсаторов // Материалы VI Международной конференции “Фундаментальные проблемы электрохимической энергетики”. - Саратов (Россия), 2005. - С. 229-231.

7. Мерена Р.И., Лисовский Р.П. Влияние высокотемпературной обработки активированного углерода на свойства электрохимических конденсаторов, созданных на его основе // Mat. IV Int. Conference “New electrical and electronic technologies and their industrial implementation”. Zakopane (Poland). - 2005. - С. 106-108.

8. Лісовський Р.П., Мерена Р.І., Лучкевич Є.Р. Вплив інжекції ербію на електрохімічні характеристики активованого вуглецю // Матеріали Ювілейної Х Міжнародної конференції МКФТТП. - Яремча, 2005. - Том 2. - С.80-81.

9. Накопичувач електричної енергії: Пат. на корисну модель № 24159 (Україна), Н01G 2/00, Н01G 4/00, Н01G 5/00 / Б.К. Остафійчук, Р.І. Мерена, М.В. Беркещук, Р.П. Лісовський, І.Ф. Миронюк, Б.І. Рачій. (Україна). - № 200700015; Заявлено 02.01.2007; Опубл. 25.06.2007, Бюл. № 9.

Размещено на Allbest.ru