Технології захисту поверхонь нагріву котлів та мінімізація втрат енергії під час простоювання енергоблоків 200 і 300МВт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технології захисту поверхонь нагріву котлів та мінімізація втрат енергії під час простоювання енергоблоків 200 і 300МВт

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність збереження устатковання теплових електростанцій під час простоювання у резерві виникла одночасно із введенням їх в експлуатацію.

На сьогодні на ТЕС Мінпаливенерго України експлуатується 104 енергоблоки номінальною потужністю від 150 до 800 МВт, загальною потужністю 28,7 млн кВт. У 2005 році в тепловій енергетиці на устатковання з терміном експлуатації понад 30 років припадало 80% потужностей. При цьому коефіцієнт використання встановленої потужності ТЕС за останні 10 років зменшився практично у 2,4 раза, тобто з 68,36% до 28,2%. Понад 60% устатковання ТЕС на сьогодні працює зі змінним навантаженням або є в неробочому стані, тобто в резерві, ремонті чи довготривалому простоюванні.

Збереження устатковання у працездатному стані є одним із головних завдань енергетики. Консервацією устатковання внутрішніх поверхонь котлів, турбін та допоміжного устатковання займалось багато відомих енергетичних установ, зокрема Всесоюзний теплотехнічний інститут (ВТІ, Москва), Центральний котлотурбінний інститут (ЦКТІ, Санкт-Петербург), ЛьвівОРГРЕС, Київський політехнічний інститут (КПІ) та інші. На даний час розроблено цілий ряд способів та методик, що дозволяють проводити консервацію внутрішніх поверхонь устатковання енергоблоків ТЕС.

Проблемі збереження зовнішніх поверхонь устатковання енергоблоків під час простоювання їх у резерві приділялось мало уваги, оскільки воно практично постійно працювало, в зв'язку з чим є мало літературних відомостей щодо вирішення цієї проблеми, навіть частково. Відсутні дані, за якими можна було б ефективно проводити режими консервації поверхонь нагріву та мінімізувати втрати теплової та електричної енергії, які є під час збереження зовнішньої частини поверхонь нагріву устатковання, а також під час проведення профілактичних заходів для підтримання його в робочому стані тощо.

Розроблення та використання нових технологій захисту устатковання дозволить ефективно зберігати його в резерві та мінімізувати втрати енергії, що внесе суттєвий вклад у зменшення витрат електричної та теплової енергії на власні потреби ТЕС та продовження терміну експлуатації устатковання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано за тематикою наукової роботи кафедри «Теплотехніки і ТЕС» Національного університету «Львівська політехніка» та за планами робіт ВАТ «ЛьвівОРГРЕС», які враховували роботи координаційних планів галузі, рішень науково - технічних конференцій, семінарів, нарад з проблем енергоощадження.

Мета роботи і задачі досліджень. Мета роботи - теоретичне обґрунтування та розробка технологій для підвищення ефективності зберігання устатковання ТЕС у резерві, які дозволять мінімізувати втрати теплової та електричної енергії.

Для досягнення мети вирішувались такі задачі:

розроблення нових схем захисту зовнішньої частини поверхонь нагріву пиловугільних котлів типу ТП-100 та газомазутних котлів типу ТГМП-314 і ТГМП-344А енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВт;

розроблення методик розрахунку втрат теплової та електричної енергії під час простоювання пиловугільних та газомазутних енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВт у резерві;

проведення експериментальних досліджень для визначення втрат теплової та електричної енергії на ТЕС з енергоблоками 200, 250/300 і 300 МВт під час перебування їх у резерві;

розроблення математичної моделі для визначення температури поверхні металу теплообмінних поверхонь котлів залежно від параметрів теплоносія;

розроблення заходів щодо мінімізації втрат енергії під час перебування пиловугільних та газомазутних котлів енергоблоків 200, 250/300 і 300 МВт у резерві.

Об'єктом дослідження є пиловугільні котли типу ТП-100 та газомазутні котли типу ТГМП-314 і ТГМП-344А енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВт;

Предмет дослідження. Технології захисту зовнішніх поверхонь нагріву котлів енергоблоків потужністю 200, 250/300, 300 МВт від корозії та режими збереження устатковання в резерві.

Методи дослідження. У роботі використаний комплексний метод досліджень, що полягає у сумісному використанні експериментальних даних втрат енергії, визначених на енергоблоках потужністю 200, 250/300 і 300 МВт та аналітичного визначення якісних умов перебування котлів даних енергоблоків у резерві. Достовірність досліджень забезпечена застосуванням сучасних підходів до розробки розрахункових моделей, а також коректністю фізичних гіпотез відносно процесів, що вивчаються.

Наукова новизна роботи полягає в розробленні нових технологій захисту поверхонь нагріву енергетичних котлів ТЕС у резерві, методик визначення втрат енергії, тобто:

розроблено нові схеми захисту поверхонь нагріву енергетичних котлів, які дозволяють ефективно зберігати їх в резерві;

вперше розроблено методики розрахунку втрат теплової та електричної енергії для енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВт, за якими можна визначити втрати енергії на період виведення енергоблока в резерв, перебування його в резерві та виведення з резерву;

на підставі проведених експериментальних досліджень на пиловугільних котлах ТП-100 та газомазутних котлах ТГМП-314 і ТГМП-344А вперше отримано аналітичні залежності втрат теплової і електричної енергії для енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВт, що дають можливість розрахувати втрати енергії залежно від режимних параметрів;

проведено аналіз процесу теплообміну в паливні котла під час захисту поверхонь нагріву, в результаті чого виявлено недоліки процесу нагрівання поверхонь нагріву та визначено параметри гріючого теплоносія, які дозволять ефективніше проводити захист металу поверхонь нагріву та мінімізувати втрати енергії.

Практичне застосування отриманих результатів полягає в наступному:

розроблені технологічні схеми захисту зовнішніх поверхонь нагріву котлів можна використати для різного типу котлів енергоблоків, які перебувають в резерві, що дозволить ефективно їх зберігати в резерві та зменшити втрати енергії;

розроблені методики визначення втрат теплової та електричної енергії для пиловугільних та газомазутних котлів енергоблоків 200, 250/300 і 300 МВт можна використовувати і для інших типів котлів енергоблоків.

Впровадження результатів роботи здійснено:

на Трипільській ТЕС за допомогою розроблених методик визначені витрати теплової та електричної енергії допоміжним устаткованням та механізмами енергоблока 300 МВт з котлом ТГМП - 314 під час перебування в резерві;

на Київській ТЕЦ-5 під час зберігання газомазутних котлів ТГМП-314 теплофікаційних енергоблоків 250/300 МВт у резерві були впроваджені схеми транспортування по тракту котла нагрітого повітря для захисту зовнішніх поверхонь нагріву, а також були визначені за допомогою розроблених методик витрати теплової та електричної енергії;

на Бурштинській ТЕС за допомогою розроблених методик визначені витрати теплової та електричної енергії під час простоювання енергоблоків 200 МВт з пиловугільними котлами ТП-100 в резерві.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно. Автору дисертації належить:

обґрунтування необхідності і постановка задачі розробки технологій захисту поверхонь нагріву котлів та заходів, що дозволять зменшити втрати енергії під час перебування енергоблоків у резерві;

аналіз та обробка результатів експериментальних досліджень втрат теплової і електричної енергії під час перебування енергоблоків ТЕС у резерві та отримання відповідних аналітичних залежностей;

розробка алгоритму заходів із збереження устатковання в резерві;

створення математичної моделі визначення температури поверхні металу під час захисту газового тракту котла;

визначення недоліків у процесі теплообміну під час захисту поверхні металу газового тракту котла та визначення оптимальних параметрів повітря, що дозволять мінімізувати втрати теплової енергії під час захисту металу газового тракту котла.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень та розробок обговорювались на: третій Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економії енергії» (Львів, 2001), Міжнародній науково-технічній конференції «Енергоефективність - 2002» (Київ, 2002), четвертій Міжнародній науково - практичній конференції «Проблеми економії енергії» (Львів, 2003).

Публікації. Основний зміст дисертації опубліковано у вісьмох працях, серед яких шість статей у фахових наукових журналах України (одна із них без співавторства), два патенти України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел та додатки. Обсяг матеріалу викладений на 173 сторінках, з них на 12 сторінках список використаних джерел із 123 найменувань, на 27 сторінках - 2 додатки.

Основний зміст роботи

енергоблок пиловугільний газомазутний

У вступі викладено суть проблеми, обґрунтовано актуальність роботи та сформульовані основна мета та завдання досліджень, показано новизну та практичне значення роботи. Представлено відомості про апробації за темою роботи.

У першому розділі проведений огляд фахової літератури щодо стану енергетики за останні 10 років. Аналізуючи літературні джерела, можна відзначити, що за цей час відбувся стрімкий спад виробництва електроенергії, який відбувся внаслідок економічної нестабільності в країні.

Більшість енергоблоків потужних електростанцій України вже не може генерувати запроектовану кількість електроенергії, а обчислене значення коефіцієнта зменшення номінальної потужності енергоблоків коливається в межах від 0,875 до 0,95, а для ТЕС - від 0,875 до 0,975.

Отже в процесі експлуатації енергоблоків ТЕС все частіше доводиться виводити устатковання в резерв через його незадовільний стан. У зв'язку з цим виникає проблема захисту від корозії металу пароводяного і газового трактів котлів та збереження в працездатному стані основного і допоміжного устатковання, що вимагає витрат електричної та теплової енергії. Охарактеризувати приріст витрати енергії на власні потреби ТЕС можна за допомогою введеного коефіцієнта , який характеризує приріст витрати електроенергії на власні потреби ТЕС.

Аналіз розрахунків показує, що для енергоблоків Бурштинської ТЕС коефіцієнт за 2002 рік становить 1,01, а для Запорізької ТЕС дорівнює 1,16. Цей коефіцієнт є більшим від одиниці, що свідчить про перевитрату електроенергії на власні потреби ТЕС.

Заходи, які застосовуються для захисту устатковання, залежать від терміну, на який воно виводиться в резерв, типу устатковання та його стану.

На стан устатковання, в першу чергу, мають вплив умови експлуатації, а саме вид спалюваного палива, режим навантаження, кількість та хімічний склад відкладень на внутрішній та зовнішній поверхнях металу теплообмінних поверхонь нагріву, а також стан самого металу.

Для захисту металу котлів зі сторони газового тракту рекомендовано термічний метод захисту. Метод полягає в тому, що нагрівають поверхні металу газового тракту підігрітим повітрям. Повітря має бути попередньо підготовлене - нагріте до температури не нижче ніж 70°С з відносною вологістю не вище ніж 40% (тобто вище від температури точки роси). Практичне застосування такого методу вказує на те, що залежно від зовнішніх умов (змінна температура, відносна вологість зовнішнього повітря) завжди необхідно подавати повітря зі сталими параметрами, що є економічно невигідним та призводить до збільшення затрат теплової і електричної енергії. Крім того, для забезпечення працездатності котлів та енергоблоків в цілому залучається до роботи допоміжне устатковання. Величину втрат теплової та електричної енергії необхідно облікувати, при цьому методики обчислення втрат енергії та розрахунки її відсутні.

У другому розділі показані схеми захисту теплоенергетичного устатковання під час перебування котлів у резерві та методики проведення вимірювань і обчислень втрат теплової та електричної енергії.

Для захисту металу газоповітряного тракту котла розроблено принципову схему захисту поверхонь нагріву котельної установки, яка дозволяє максимально використати технологічну схему енергоблока рис. 1. Схема працює таким чином: повітря забирається із-зовні через повітрозабірні патрубки 2, рухаючись коробом збору повітря 1 через дуттьовий вентилятор 3, надходить у калорифер 4, де підігрівається до потрібної температури і через повітряну сторону повітропідігрівника 5 подається в паливню котла 6 за рахунок самотяги, що створюється між котлом і димовою трубою. Рухаючись вздовж газового тракту котла, повітря омиває радіаційні 7 та конвективні поверхні нагріву (економайзер) 8 і за допомогою короба відхідних димових газів проходить через газову сторону повітропідігрівника 9, через шибери 10 та димосмок 11 надходить в димову трубу 12. Під час руху підігрітого повітря за рахунок контакту з поверхнями нагріву досягається необхідна температура металу (вища від температури точки роси).

За допомогою шибера 10 можна регулювати величину самотяги в паливні та конвективній шахті котла. Повітря на калорифер 4 відбирається із приміщення котлотурбінного цеху тоді, коли плюсова температура зовнішнього повітря, і ззовні - у випадку мінусових температур.

Особливості розробки схеми захисту теплоенергетичного устатковання залежать, в першу чергу, від технологічної схеми енергоблока ТЕС. Залежно від типу енергоблока (газомазутний чи пиловугільний) застосовують відповідну схему захисту котельної установки.

Для збереження котлів газомазутних енергоблоків у резерві застосовують схему захисту газового тракту, зображену на рис. 2.

В даній схемі транспортування підігрітого повітря відбувається за рахунок самотяги димової труби з розрідженням перед димовою трубою на рівні 40-70 кг/м². Крім того, в схемі використовується димосмок рециркуляції газів, за допомогою якого повітря додатково циркулює газовим трактом котла (газохід перед повітропідігрівником - пальники котла), що сприяє більш глибокому охолодженню повітря. Схема транспортування підігрітого повітря також може бути використана для підвищення температури повітря в межах непрацюючих котлів, що є актуальним у зимовий період, коли надто низькі температури зовнішнього повітря.

Для пиловугільних котлів до схеми захисту слід віднести також систему пилоприготування (рис. 3). В процесі роботи метал пилосистеми зазнає ерозійного зношення (стирається окисна плівка), а також сушіння палива проводиться димовими газами, що призводить до насичення відкладень оксидами сірки. За умови конденсації водяної пари з повітря на металі можливе утворення сірчаної кислоти. Отже, метал пилосистеми також потрібно захищати.

Запропоновані схеми дозволяють максимально використовувати устатковання енергоблока, який перебуває в резерві, для підготовки повітря та забезпечення його циркуляції.

В період перебування енергоблоків у резерві виконують технологічні заходи для забезпечення функціональної здатності енергоблока. Під час виконання цих заходів витрачається деяка кількість теплової та електричної енергії. Залежно від тривалості перебування устатковання в резерві заходи можна поділити на три групи. При цьому розроблені відповідні методики з визначення втрат теплової та електричної енергії, а саме:

методика з визначення втрат теплової та електричної енергії під час виведення устатковання в резерв.

методика з визначення втрат теплової та електричної енергії під час перебування устатковання в резерві.

методика з визначення втрат теплової та електричної енергії під час виведенням енергоблоків із резерву.

У третьому розділі подані результати експериментального визначення втрат теплової та електричної енергії під час перебування енергоблоків ТЕС у резерві. Дослідження проводились на пиловугільних котлах типу ТП-100 та газомазутних котлах типу ТГМП-314 і ТГМП-344А енергоблоків потужністю 200, 250/300 і 300 МВт. Залежно від етапів перебування в резерві витрачається відповідна кількість теплової та електричної енергії.

Втрати тепла є майже сталими величинами для кожного виведення енергоблока в резерв і залежать тільки від характеристик устатковання.

Під час перебування енергоблоків у резерві для забезпечення їх працездатності після простоювання, окремі системи і механізми постійно перебувають у роботі.

До них належать: помпи системи ущільнень вала генератора; помпи охолодження статора генератора; нагрівники двигунів димосмоків, дуттьових вентиляторів, димосмоків рециркуляції газів; помпи відкачування дренажу з приямка конденсатних помп; помпи відкачування конденсату із бака нижніх точок; вентилятори димової труби. Залучення допоміжного устатковання призводить до збільшення витрат електричної енергії на власні потреби ТЕС, величина яких залежить від тривалості перебування енергоблока в резерві.

Втрати електроенергії є у широкому діапазоні, поясненням чого є змінний коефіцієнт завантаження двигунів для різного типу енергоблоків.

Залежно від тривалості перебування устатковання в резерві відповідною буде кількість використаної електроенергії на привід механізмів (рис. 6). На основі проведених експериментальних досліджень визначені коефіцієнти завантаження механізмів.

На основі експериментальних даних показано, що величина є змінною для різного типу устатковання ТЕС і складає: для Трипільської ТЕС (енергоблок 300 МВт) - 98 кВт; Київської ТЕЦ - 5 (енергоблок 300 МВт) - 71 кВт; для Київської ТЕЦ ? 6 (енергоблок 300 МВт) - 72 кВт; для Бурштинської ТЕС (енергоблок 200 МВт) - 182 кВт.

Для забезпечення надійних умов перебування газового тракту енергетичних котлів у резерві відповідно до розроблених схем проводився їх захист. Величина втрат теплової енергії під час захисту зовнішніх поверхонь нагріву є змінною величиною, яка залежить від температури зовнішнього середовища, від величини температури повітря, до якої воно підігрівається в калориферах, витрати повітря та застосованої схеми.

Під час проведення досліджень на котлах ТГМП-314, ТГМП-344А устатковання перебувало в довготривалому резерві, захист від корозії здійснювався за рахунок транспортування через газоповітряний тракт котлів повітря, нагрітого у калориферах типу КСО-110 парою із колектора власних потреб з тиском 1,3 МПа до температури 50ч90⁰С. Рух повітря по газоповітряному тракту здійснювався завдяки самотязі димової труби. В результаті проведення експериментів були отримані залежності температури металу нижньої радіаційної частини від температури повітря за калориферами. Були визначені залежності температур металу поверхонь нагріву котлів від температури повітря за калорифером (рис. 8).

Паралельно з визначенням втрат теплової та електричної енергії досліджувалась ефективність застосовуваних схем транспортування повітря з метою оптимального використання тепла для захисту поверхонь нагріву котла. Зокрема, було встановлено, що практично в усіх випадках транспортування повітря відбувалось при відведених плитах радіальних ущільнень повітропідігрівника та включеному роторі. У цьому випадку нагріте повітря частково перетікало та переносилось в газоходи перед димосмоками, обминаючи газоповітряний тракт котла, що призвело до додаткових втрат тепла і зниження ефективності нагрівання поверхонь нагріву. Відключення (зупинка ротора) регенеративного повітропідігрівника і підведення у робочий стан радіальних плит дозволяє збільшити кількість нагрітого повітря, котре поступає у газовий тракт котла (паливня - димосмок), що забезпечує нагрів та підвищення температури металу нижньої радіаційної частини від 25 до 55 ⁰С, ширмового пароперегрівника від 30 до 40 ⁰С.

Для котлів ТГМП-314 величина початкової температури є в межах від мінус 26°С до 2°С і відповідно коефіцієнт від до 0,815, для котла ТГМП-344А ? =-3,8°С і =0,55, а для котла ТП?100 ? =0,43°С і =0,08.

Діапазон значень початкової температури металу можна пояснити різними умовами перебування котлів у резерві, а саме: температура навколишнього середовища, температура повітря в котельному цеху, щільність обмурівки котла, величина розрідження в газовому тракті і т.д.

На основі експериментальних досліджень встановлено оптимальну температуру повітря, яку необхідно підтримувати у газоходах котла, а саме її значення повинні бути на 4-6°С більше від температури точки роси.

У четвертому розділі проведено аналітичне дослідження впливу фізичних параметрів повітря, що використовується для захисту зовнішньої частини поверхонь нагріву котлів від корозії, на втрати тепла під час перебування енергоблоків у резерві.

На час перебування енергетичних котлів у резерві їх газоповітряний тракт знаходиться в оточенні повітря, що характеризується змінною температурою, барометричним тиском та відносною вологістю. У результаті аналітичних досліджень було виявлено, що при температурі та розрідженні, яке створюється в котлі, температура точки роси водяної пари повітря є нижчою ніж температура повітря на виході з котла.

Математично описати температурний режим поверхонь нагріву котла в резерві, досить складно. Проте для достатньо точної оцінки граничних меж температури елементів теплообмінних поверхонь котла вихідну модель спростимо у двох напрямках:

- перше спрощення - це розгляд теплообмінної поверхні як одного із елементів, що беруть участь у теплообміні - порожнистого циліндра (труба) , на поверхні якого за законом Ньютона відбувається теплообмін із зовнішнім середовищем, що має температуру . Температурне поле на поверхні труби було визначено із задачі теплопровідності для суцільного циліндра.

Для визначення нижньої межі температур теплообмінної поверхні розглянемо смугу шириною з поверхнею , яка перебуває в умовах теплообміну із зовнішнім середовищем з температурою за законом Ньютона із коефіцієнтом тепловіддачі та поверхнею із зовнішнім середовищем з температурою та з коефіцієнтом тепловіддачі .

Згідно з проведеними розрахунками розподіл температур по довжині газового тракту котла можна описати таким чином: , де - константа, що характеризує максимальне значення температури повітря, - ділянка газового тракту паливні, м. За отриманими залежностями для моделі циліндра та плоскої поверхні було побудовано криві зміни температури поверхні металу від числа для різних ділянок газового тракту котла.

Було встановлено, що суттєвим чинником, який впливає на температуру поверхні теплообміну, є число . Зменшення цього параметра призводить до зменшення температури поверхні теплообміну як у першій, так і у другій моделях. Враховуючи його вираз , можна зробити висновок, що при постійному радіусі елементів теплообмінної поверхні зменшення числа може відбуватись шляхом збільшення коефіцієнта теплопровідності теплообмінної поверхні, який суттєво залежить від її стану (гладкості) та зовнішніх чинників. Найважливішим зовнішнім чинником, що визначає товщину теплового пограничного шару, а отже і сам коефіцієнт тепловіддачі, є насамперед швидкість (її напрям і абсолютне значення) набігання потоку середовища на поверхню.

Запропонована модель передбачає незалежність від координати (ширини та довжини) коефіцієнта тепловіддачі, а для реальної ситуації в паливні котла швидкість руху газу в різних точках різна, а отже і коефіцієнт тепловіддачі мав би бути функцією просторових змінних.

Під час експериментальних досліджень було визначено, що швидкість повітряного потоку по тракту паливні котла знаходиться в межах 0,1ч0,2 м/с.

Для вищевказаних умов було обчислено коефіцієнт тепловіддачі для циліндричної поверхні та плоскої смуги і визначено число . За таких умов максимальне число є в межах 0,0044ч0,0048. Температура стінки металу для таких чисел буде в межах: для моделі циліндра , а для моделі плоскої смуги . За таких умов поверхня металу погано нагрівається.

Забезпечити ефективне нагрівання поверхні металу можна збільшивши швидкість повітряного потоку. При цьому число Біо буде прямувати до 0,1.

Перевірити таку умову можна провівши розрахунок числа Біо для діапазону швидкостей від 0,1 м/с до 10 м/с. В результаті обчислень встановлено, що оптимальна швидкість повітря, яка б задовольнила достатні умови теплообміну між потоком повітря та поверхнею металу, знаходиться в межах від 8 до 10 м/с.

Виконано перевірку моделі на достовірність порівнянням отриманих значень температур поверхні для варіанту циліндра і плоскої смуги з експериментальними даними. Експериментальні вимірювання температури металу проводились в нижній радіаційній частині котла - для прямотечійних котлів ТГМП-314 і ТГМП ? 344А. Розрахункові величини, отримані з урахуванням умов проведення експерименту - швидкість та температура повітря відповідно становить - 0,2 м/с і 90°С. Температура металу за таких умов буде: максимальна (модель циліндра) - 55,8°С, а мінімальна (модель плоскої смуги) - 40,5°С.

Згідно з отриманими експериментальними даними, температура металу нижньої радіаційної частини котлів ТГМП-314 та ТГМП-344А є в межах 46°С. Розрахункові величини знаходяться в прогнозованому інтервалі температур з відносною похибкою від 5% до 23%.

На основі проведених аналітичних досліджень показано, що мінімізувати втрати теплової енергії під час простоювання енергоблока в резерві можна створивши таку швидкість повітря в котлі, яка б задовольнила умови оптимального теплообміну між потоком повітря та поверхнею металу. Це означає, що необхідно турбулізувати повітряний потік на поверхні металу. Наприклад, для котлів ТГМП-314 при температурі підігріву повітря в калорифері 90°С температура металу становить 53°С. При збільшенні швидкості повітря на поверхні металу до 8 м/с, можна досягнути такої ж температури металу, але повітря необхідно буде підігріти лише до 70°С. В результаті застосування такого заходу економія тепла буде становити у порівнянні з експериментальними даними до 1,01 ГДж/год для Київської ТЕЦ-5, для Київської ТЕЦ-6 до 3,12 ГДж/год, та до 2,5 ГДж/год для Трипільської ТЕС.

Висновки

1. У дисертаційній роботі на основі аналізу реальних режимів простоювання потужних енергоблоків ТЕС у резерві вирішена задача зберігання зовнішніх поверхонь нагріву пиловугільних та газомазутних котлів типу ТП-100, ТГМП-314, ТГМП-344А енергоблоків потужністю 200, 250/300, 300 МВт в резерві.

2. Розроблені нові технологічні схеми зберігання зовнішніх поверхонь нагріву пиловугільних та газомазутних котлів в резерві за рахунок транспортування підігрітого повітря по газовому тракту котла.

3. Розроблені методики визначення втрат теплової і електричної енергії для зберігання поверхонь нагріву пиловугільних і газомазутних котлів енергоблоків 200, 250/300, 300 МВт на період, коли устатковання:

· виводиться в резерв;

· перебуває в резерві;

· виводиться з резерву.

4. Вперше отримані експериментальні дані та графічні залежності зміни кількості втрат електричної і теплової енергії під час перебування енергоблоків потужністю 200, 250/300, 300 МВт у резерві для котлів ТП-100, ТГМП-314, ТГМП-344А.

5. Отримані аналітичні залежності зміни втрат теплової та електричної енергії () від режимних параметрів котлів, а також поправочні коефіцієнти на їх визначення, для пиловугільних котлів ТП-100 та газомазутних ТГМП?314 та ТГМП?344А під час простоювання блоків.

6. Розроблено математичну модель залежності зміни температури поверхні металу поверхонь нагріву котла від величини температури повітря, яке надходить в газовий тракт.

7. Визначено, що для реальних умов температура стінки металу у паливні буде в таких межах: для верхньої межі , а для нижньої .

8. Визначені оптимальні швидкості повітряного потоку на поверхні металу для умов, коли значення числа Біо наближається до 0,1, а також встановлено, що ця швидкість є в межах 8ч10 м/с.

9. Показано, що економія теплової енергії під час проведення рекомендованих заходів по захисту зовнішньої частини поверхонь нагріву може становити до 1,01 ГДж/год для Київської ТЕЦ-5, для Київської ТЕЦ-6 до 3,12 ГДж/год, та для Трипільської ТЕС до 2,5 ГДж/год.

Основні положення дисертації опубліковані в роботах

1. Мисак Й.С., Якимів Є.М. Витрати води і тепла зумовлені продуванням циркуляційних контурів барабанних котлів // Вісник НУ «Львівська політехніка». Теплоенергетика. Інженерія довкілля. Автоматизація. - 2000. - №404. - С. 97-99.

Здобувачеві належить розроблення методики визначення втрати тепла з продувочною водою під час продування циркуляційних контурів.

2. Мисак Й.С., Крук М.Т., Якимів Є.М. Визначення витрат теплової та електричної енергії на допоміжне устатковання під час знаходження блоків ТЕС у резерві // Вісник НУ «Львівська політехніка». Теплоенергетика. Інженерія довкілля. Автоматизація. - 2002. - №452. - С. 174-178.

Здобувачеві належить розроблення методики визначення втрати електричної та теплової енергії на допоміжне устатковання під час перебування ененргоблоків ТЕС у резерві.

3. Очищення поверхонь нагріву регенеративних повітропідігрівників перед їх консервацією/ Мисак Й.С., Янко П.І., Івасик Я.Ф., Якимів Є.М. // Вісник НУ «Львівська політехніка». Теплоенергетика. Інженерія довкілля. Автоматизація. - 2001. - №432. - С. 84-87.

Здобувачеві належить розроблення алгоритму послідовності проведення очищення регенеративних повітропідігрівників.

4. Деякі напрямки заощадження енергоресурсів котельними агрегатами/ Янко П.І., Мисак Й.С., Гут П.О., Якимів Є.М., Кравець Т.Ю. // Энергетика и электрификация. - 1999. - №9 р. - С. 9-11.

Здобувачеві належить розроблення концепції наукової праці та проведення літературного огляду по даній тематиці.

5. Якимів Є.М. Визначення оптимальної температури підігріву повітря для захисту котлів від корозії під час знаходження їх в резерві // Вісник НУ «Львівська політехніка». Теплоенергетика. Інженерія довкілля. Автоматизація. 2002. - №460. - С. 128-131.

Здобувачеві належить проведення розрахунків по визначенню оптимальної температури підігріву повітря, яке використовується для захисту поверхонь нагріву котлів.

6. Якимів Є.М., Мисак Й.С., Крук М.Т. Методика визначення витрат теплової та електричної енергії на допоміжне устатковання під час перебування блоків ТЕС у резерві // Энергетика и электрификация. - 2001. - №11. - С. 9-11.

Здобувачеві належитьузагальнення величин втрат енергії під час перебування енергоблоків у резерві.

7. Патент України 52703, F23L15/00. Спосіб захисту поверхонь нагріву котельної установки від корозії під час простоювання / Мисак Й.С., Крук М.Т., Гут П.О., Якимів Є.М. - №99052723; Заявл.18.05.1999 р.; Опубл15.01.2003., Бюл. №1. - 2 с.

Здобувачеві належить проведення аналізу існуючих схем захисту газового тракту котельної установки під час перебування її у резерві.

8. Патент України 62958, F22B33/00, F23C9/00, F23L15/00. Котельна установка / Мисак Й.С., Крук М.Т., Гут П.О., Янко П.І., Якимів Є.М., Кравець Т.Ю., Марчак І.І. - №99105560; Заявл.12.10.1999; Опубл 15.01.2004; Бюл. №1. - 2 с.

Здобувачеві належить розроблення схеми збереження котельної установки у резерві.

Размещено на Allbest.ru