Елементи та геометрія різця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лабораторна робота №1: Елементи та геометрія різця

Мета роботи: Вивчити елементи, координатні площини и кути токарного різця, засвоїти будову настільного та універсального кутомірів, а також методику вимірювання кутів різця; виміряти розміри І кути різця та подати у звіті отриманірезультати.

Теоретичні основи.

Токарний різець є клиноподібним різальним інструментом, який під час обробки заглиблюється у тіло заготовки и поступово зрізує стружку. На заготовці розрізняють оброблювану поверхню 3 (рис. 1), яка підлягає обробці, поверхню різання 4, що утворюється різальним вістрям різця 1 оброблену поверхню 5, отриману внаслідок відокремлення стружки.

Токарний різець складається з двох частин: робочої І (рис. 2), яка зрізує стружку, і держака II, призначеного для закріплювання різця на верстаті. До елементів робочої частини належать передня поверхня 3, по якій сходить стружка, головна 5 і допоміжна 6 задні поверхні, головне 4 і допоміжне 1 різальні ребра та вершина різця 2. Головна задня поверхня повернена до поверхні різання, а допоміжна задня поверхня А - до обробленої поверхні заготовки. Головне різальне ребро К - це лінія, утворена перетином передньої і головної задньої поверхонь; воно виконує основну роботу різання. Допоміжне різальне ребро К' - лінія, утворена перетином передньої і допоміжної задньої поверхонь; воно відіграє незначну роль під час різання. Вершина різця - точка перетину (місце спряження) різальних ребер.

Взаємне розташування у просторі елементів різця пов'язане з кутами, які визначають геометрію різця. Слід розрізняти геометрію різця у статиці та під час різання. Кути, що відповідають статичному положенню різця (за відсутності подачі), називають статичними або кутами загострювання.

Для вимірювання кутів різця необхідно мати координатні площини, до яких належать основна площина 1 (рис, 1), площина різання 2 і головна січна площина 6. Основна площина паралельна до векторів поздовжньої і поперечної подач. Площина різання проходить через головне різальне ребро дотично до поверхні різання. Головну січну площину проводять перпендикулярно до проекції головного різального ребра на основну площину.

Кути різця поділяють на головні (вимірюють у головній січній площині), кути в плані (вимірюють в основної площині) і кут нахилу головного різального ребра (вимірюють у площині різання).

До головних кутів різця належать: головний задні кут, кут загострення і головний передній кут.

Головний задній кут ()* (рис. 3) утворюється між площиною різання і головною задньою поверхнею. Цей кут завжди більший від нуля, із його зростанням зменшується тертя між головною задньою поверхнею і поверхнею різання.

Головний кут загострення утворюєтьсяголовною задньою і передньою поверхнями.

* індекс с означає «статичний».

Головний передній кут ()* утворюється передньою поверхнею площиною, перпендикулярною до площини різання. Зі збільшенням цього кута зменшується робота пластичних деформацій, а отже, і потужність різання. Однак надмірне зростання кута у призводить до зменшення міцності робочої частини різця. Остаточно величину переднього кута вибирають, виходячи з механічних властивостей оброблюваного матеріалу га матеріалу різця. Щоб не допустити руйнування різця у важких умовах обробки часто обирають від'ємне значення головного переднього кута, коли.

Між головними кутами різця існує таке співвідношення:

. (1)

З формули (1) маємо

(2)

Подача змінює положення площини різання порівняно з її положенням у статиці, що приводить до збільшення кута і зменшення кута . У випадку малих подач такою зміною кутів можна знехтувати. Розрізняють такі кути різця в плані: головний кут у плані, допоміжний кут у плані та кут при вершині різця. Головний кут у плані - це кут між проекцією головного різального ребра на основну площину и напрямком подачі, із його зменшенням покращується якість обробленої поверхні, зменшується товщина стружки і зростає радіальна складова сили різання, яка нерідко е причиною вібрацій. Допоміжний кут у плані утворюється проекцією допоміжного різального ребра на основну площину і напрямком, протилежним до напрямку подачі. Зі зменшенням величини цього кута покращується якість обробленої поверхні та збільшується міцність різця. Кут при вершині е - це кут, утворений проекціями головного і допоміжного різальних ребер на основну площину. Із рис. З видно, що

(3)

(4)

Кут нахилу головного реального ребра л (рис. 4) утворюється головним різальним ребром і лінією, що перебувае у площині різання і проходить через вершину різця паралельно до основної площини. Якщо вершина різця е найнижчою точкою на різальному ребрі, то кут л вважається додатним і стружка спрямовується до обробленої поверхні заготовки. При від ємному куті л стружка спрямовується до оброблюваної поверхні.

Лабораторна робота №2: Практика вимірювання. Будова кутомірів

Для вимірювання кутів різця використовують настільний та універсальний кутоміри.

Універсальний кутомір служить для вимірювання головних кутів різця ()1 ( ) кутів у плані ( і кута л). Кутомір складається із таких головнихчастин, плити 9 (рис. 6), пересувного бруска 10, стояка 11, повзунка 5, секторів 4,7,13 та фігурних пластин 3, 8, 14. Брусок, по якому виставляють різець під час вимірювання кутів у плані, може вільно пересуватись в пазах упоперек плити.

Повзунок разом зі закріпленими на ньому трьома секторами можна переміщати вздовж стояка, повертати довкола осі стояка і фіксувати в потрібному положенні гвинтом . Кожен з трьох секторів має шкалу і забезпечений поворотною фігурною пластиною, яка має риску для відліку виміряного кута і лінійки а, б. При необхідності положения фігурно пластини фіксують гайкою 2, 6 або 12.

Вимірювання кутів різця.

Перед вимірюванням головних кутів () і різець кладуть опорноюповерхнею на плиту кутоміра. Тут різець 2 (рис. 7 і рис. 8) і сектор 4 (рис. 5) орієнтують так, щоб площина сектора, на якій нанесена шкала, співпала з головною січною площиною, тобто проходила перпендикулярно до проекції головного різального ребра на основну площину. Нагадаємо, що коли поділка фігурної пластини 3 співпадає з нульовою поділкою шкали сектора, то лінійка а співпадає з площиною різання, а лінійка б лежить паралельно до основної площини.

Отже, щоб виміряти кут , необхідно повернути лінійку а до співпадання із головною задньою поверхнею різця (рис. 7), а для вимірювання кута - лінійку б повертають до співпадання із передньою поверхнею різця (рис. 8).

Для вимірювання кута л настільним кутоміром 1 (рис. 9) різець 2 опорною поверхнею кладуть на поверхню плити 5 (рис. 5). Далі сектор 3 повертають і пересувають по стояку 6 доти, поки лінійка б фігурно пластини не співпадє з головним різальним ребром різця та площиною різання. Тут стрілка пластини покаже на шкалі сектора 4 величину кута л. Якщо значення л відрізняється від нуля, то слід звернути увагу, в який бік від нульової поділки шкали (в правий чи лівий) відхилена стрілка пластини. У випадку відхилення стрілки вліво кут додатний.

Кут л можна виміряти також за допомогою універсального кутоміра, використавши сектор 7 (рис. 6) і фігурну пластину 5. Принцип вимірювання аналогічний до описаного вище.

Під час вимірювання кутів , (рис. 10) різець опорною поверхнею кладуть на плиту 9 універсального кутоміра (рис. 6) впритул до бруска 10, а лінійку б сектора 13 повертають в положення перпендикулярне до бічної поверх бруска. В положенні фигурної пластини 14 на нульовій поділці шкали сектора 13 площина а лінійки співпадає з напрямком уявно подачі різця. Якщо повернути лінійку а в таке положення, щоб вона співпала з головним різальним ребром різця (див. рис. 10, б), то стрілка пластини повернеться на величину кута . Під час вимірювання кута різець і лінійку виставляютьтаким чином, щоб вона співпала з допоміжним різальним ребром (рис. 10, а), В цьому випадку стрілка покаже величину кута.

Лабораторна робота №3: Обладнання, матеріали та інструменти

Кутоміри настільні та універсальні масштабна лінійка, штангенциркуль, токарні різці.

Послідовність виконання роботи

1. Виміряйте за допомогою масштабної лінійки або штангенциркуля розміри різця: загальну довжину L (рис. 11), довжини його робочої частини і держака , ширину В, висоту H, висоту h. Результати вимірювань занести до табл. 1.

Таблиця 1 Розміри токарного різця, мм

2. Виміряйте за допомогою настільного або універсального кутомірів головні кути різця ( , ), Кути в плані (, ) і кут нахилу головного різального ребра л. Величини виміряних кутів запишіть до табл. 2. За формулами (2) і (4) вирахуйте величини кутів і відповідно й занесіть їх до табл. 2.

Таблиця 2. Кути токарного різця

Лабораторна робота №4: Токарно-гвинторізні верстати. Основні вузли токарно-гвинторізних верстатів і їхнє призначення. Токарно-гвинторізний верстат 16К20

Мета роботи: Вивчити призначення верстата, рухи у верстаті, будову, принцип дії й кінематичну схему верстата, освоїти кінематичні розрахунки головного руху різання, виконати задані викладачем кінематичні розрахунки.

Теоретичні основи

Основні вузли токарно-гвинторізних верстатів і їхнє призначення

Токарно-гвинторізні верстати мають практично однотипне компонування, прикладом якого може служити верстат 16К20 (рис. 1). Основними його вузлами є станина, передня (шпиндельна) бабка, у якій можуть бути розміщені: коробка швидкостей, коробка подач, супорт із різцедержачем і фартухом, задня бабка.

Рис. 1 Загальний вид токарно-гвинторізного верстата 16К20: А - передня (шпиндельна) бабка; Б - супорт; В - задня бабка, Г -фартух, Д - станина; Е - коробка подач; 1, 4 - рукоятки керування коробкою швидкостей), 2 - грибок установки нормального,більшеного кроку різьблення й положення при розподілі багаторазових різьблень; 3 - грибок керування правих і лівих різьблень, 5 - маховик ручного поздовжнього переміщення супорта; б - рукоятка ручного поперечного переміщення супорта; 7 кнопкова станція; 8 - кнопка включення швидких переміщень супорта, 9 _ рукоятка включення, вимикання й реверсування поздовжньої й поперечної подач супорта; 10, 12 - рукоятки включення, вимикання й реверсування обертання шпинделя; 11 - рукоятка включення маткової гайки фартуха} 13, 14, 15 - рукоятки керування коробкою подач

Станина служить для монтажу всіх основних вузлів верстата і є його підставою. Найбільш відповідальною частиною станини є напрямні, по яких переміщаються каретка супорта й задня бабка.

Передня бабка закріплена на лівому кінці станини. У ній перебуває коробка швидкостей верстата, основною частиною якої є шпиндель, що обертається в підшипниках кочення або ковзання. У корпусі передньої бабки розміщений також механізм коробки швидкостей. У деяких верстатах коробки швидкостей розміщена в передній тумбі станини. У цьому випадку коробки швидкостей зв'язана зі шпинделем пасовою передачею. Такі верстати називаються верстатами з розділеним приводом. Задня бабка служить для підтримки оброблюваної деталі в центрах, а також закріплення інструментів при обробці отворів (свердлів, зенкерів, розгорнень) і нарізування різьблення (мітчиків, плашок).

Щодо напрямної плити корпус бабки може переміщатися в поперечному напрямку за допомогою гвинта. Коробка подач (рис. 1) служить для передачі обертання від шпинделя або від окремого привода ходовому валу 4 або ходовому гвинту 3, а також для зміни їхньої частоти обертання з метою одержання необхідних подач або певного кроку при нарізуванні різьблення. Це досягається зміною передатного відношення коробки подач. Коробка подач зв'язана зі шпинделем верстата гітарою зі змінними зубчастими колесами. Муфти 1 і 2 служать для передачі прямо обертання ходовому гвинту й ходовому валу. Фартух призначений для перетворення обертового руху ходового валу й ходового гвинта в прямолінійний поступальний рух супорта.

Супорт служить для закріплення різального інструменту й повідомлення йому рухів подачі. Супорт (рис. 2, а) складається з каретки (поздовжнього полозка) 1, що переміщається по напрямних станини; поперечного полозка 2. що сковзають по напрямних каретки у поперечному до осі заготівлі напрямку, поворотній частині 6 з напрямними, по яких переміщається різцева каретка (верхня каретка) 5 і чотиригранного різцедержача 4. Поворотну частину супорта можна встановлювати під кутом до лінії центра верстата. У супорта є задній різцедержач 3, що встановлюють на поперечних полозках і використовують для прорізання канавок. Тримач центрового інструмента. У верстата 16К20 є тримач центрового інструмента (рис. 2, б) (під вираженням центровий інструмент розуміється різальній інструмент для обробки отворів, вісь яких збігається з віссю шпінделя, наприклад свердла, зенкера, розгорнення й т.п.). Цей інструмент застосовують при обробці отворів з ручною й механічною подачами каретки супорта.

Рис. 2 Схема супорта верстата 16К20 (а) і тримач центрового інструмента(б)

Призначення верстата

Токарно-гвинторізний верстат моделі 16К20 призначений для обробки різних поверхонь тіл обертання: циліндричних, конічних і фасонних поверхонь, а також площини перпендикулярні до осі обертання заготівлі. Крім того, на токарно-гвинторізних верстатах можна нарізати різцем метричні, дюймові, модульні й пітчеві різьблення. На верстаті можна робити також свердління й зенкування й т.д.

Рухи у верстаті

У верстаті розрізняють руху різання й допоміжні рухи.

Під час рухів різання з поверхні заготівлі знімають тар металу у вигляді стружки, Руху різання діляться на головний рух різання й рух подачі.

Головний рух різання - це обертання оброблюваної заготівці разом зі шпинделя навколо своєї осі. Оброблювану заготівлю закріплюють у кулачковому патроні, наверненому на передній кінець шпинделя.

Якщо заготівля довга, то її правий кінець повинен мати додаткову опору - центр. Для дуже довгих деталей застосовують додаткові опори - люнети.

Рух подачі - пересування різального інструменту, закріпленого в різцедержачі супорта в заданому напрямку щодо осі обертання шпинделя,

Рух подачі разом з головним рухом різання забезпечує зняття стружки на всій оброблюваній поверхні.

Розрізняють такі види подач: повздовжню(паралельно до осі обертання шпінделя), поперечну (перпендикулярно до осі обертання шпинделя), під кутом до осі обертання шпинделя.

Допоміжні рухи підготовляють процес різання, хоча самі в ньому у час ті не приймають, До них ставляться: закріплення заготівлі й зняття готової (або частково обробленої) деталі, перемикання частот обертання шпинделя и величин подачі, пуск і зупинка верстата.

Характеристика верстата.

Найбільший діаметр оброблюваної заготівлі над станиною 400 мм; найбільший діаметр оброблюваної заготівлі над супортом 220 мм; найбільший діаметр оброблюваного прутка, що проходить через отвір шпинделя - 50 мм. Кількість швидкостей шпинделя 22; межі частот обертання шпинделя 12,5 - 1600 про/хв; граничні поздовжні подачі 0,05-2,8 мм/про, поперечні 0,025-1,4 мм/про. Габаритні розміри (2505-3795) * 1190 * 1500 мм.

токарний різальний верстат

Лабораторна робота №5: Кінематика верстата 16К20

Привод головного руху

Обертання шпинделю передається від електродвигуна (N=10 кВт; п = 1460 об/хв) через клиноремінну передачу й коробку швидкостей. Муфта Мі служить для включення, вимикання й зміни напрямку обертання шпинделя. Рух від електродвигуна на шпиндель може передаватися по двох кінематичних ланцюгах:

а) по короткому ланцюзі (без перебору), що дає 12 вищих щаблів частот обертання шпинделя:

б) по довгому ланцюзі (з перебором), що дає ще 12 частот обертання:

Таким чином, шпиндель верстата одержує всього 24 значення частот обертання. Практично шпиндель має тільки 22 частоти обертання тому що значення п - 500 об/хв і n = 630 об/хв повторюються двічі. Регульовані ланки верстатів набудовують на основі рівняння кінематичного балансу, що виражає математичний зв'язок між рухом початкової й кінцевої ланок розглянутого кінематичного ланцюга.Так, рівняння кінематичного балансу привода головного руху верстата має вигляд:

Верстат повинен бути настроєний на заздалегідь підібрану по режимах різання частоту обертання.

5.2. Привод подач складається з ланки збільшення кроку, механізму реверса, гітари змінні колеса, коробки подач і механізму передач фартуха. Рух подачі здійснюється або безпосередньо від шпинделя через пару зубчастих коліс , як показано на схемі (нормальне з'єднання), або через ланку збільшення кроку, що розташовано в коробці швидкостей і має три передатних відношення:

Для зміни напрямку обертання ходового гвинта служить реверсивний механізм. Праве обертання гвинта виробляється через пару зубчастих коліс, ліве - через передачу . Далі обертання передається змінним зубчастим колесам гітари, що має дві комбінації змінних коліс: передача -- застосовується при нарізуванні метричних і дюймових різьблень (кількість варіантів 16):

Інший ланцюг призначений для нарізування метричних і модульних різьблень (кількість варіантів 16):

У першому випадку ходовий гвинт одержує рух, коли муфти виключені, а муфта включена. У другому випадку муфт, виключена, а муфти включені. Другий кінематичний ланцюг використовують також для одержання поздовжньої або поперечної подач, при цьому обертання на ходовий вал передається через зубчасті колеса, муфта вимкнена.

При нарізуванні різьблення підвищеною точністю р\х на ходовий передається прямо, тобто коробка подач відключена, а муфти включені. Аналогічно нарізають спеціальні різьблення. В обох випадках різьблення на необхідний крок набудовують підбором змінних зубчатих коліс гітари.

Коробка подач верстата складається з основної й множної передач. Основна передача дає можливість одержувати основний ряд стандартних різьблень, множна передача призначена для збільшення (в 4 рази) кількість 11 стандартних різьблень, що нарізуються на верстаті.

Лабораторна робота №6: Нарізування різьб

Загальні відомості про різьби. Різьбу широко застосовують У сучасному машино- і приладобудуванні та інших галузях промисловості. Різьба призначена для з'єднування деталей між собою) (кріпильна) і для передавання руху. Наприклад, різьба на кінці шпинделя токарного верстата призначена для закріплення патрона, а різьба ходового гвинта-- для передавання руху маточній гайці фартуха.

Процес виготовлення різьби можна уявити собі так: якщо гостру вершину різця підвести до циліндричного валика і потім одночасно надати обертання валику і рівномірного поздовжнього переміщення різцю, то на поверхні валика утворюється гвинтовалінія, а при багаторазовому повторенні цієї операції -- гвинтова канавка, яку називають різьбою. Профіль утвореної різьби відповідатиме формі різальної частини інструмента.

Нарізування зовнішньої різьби плашками.Для нарізування зовнішньої кріпильної різьби трикутного профілю з кроком до 2 мм застосовують плашки. Іноді плашки використовують для калібрування різьби великого кроку, спочатку нарізаної різцем.

Плашка має на внутрішньому боці різьбу певного профілю. Плашка, залежно від її розмірів, має 3--8 отворів, які перетинають різьбу. На перетині поверхонь отворів і різьби утворюються гребінки, різальна частина яких і виконує роботу різання. На циліндричній ділянці різьби утворюється калібруюча Частина плашки (5 -- 6 витків), яка калібрує різьбу за розміром І забезпечує потрібну шорсткість поверхні різьби.

Різьбонарізні плашки виготовляють з інструментальної сталі. На торці плашки ставлять марку згідно з розміром різьби.

Плашку закріплюють у ручному плашкотримачі -- воротку. Для нарізування різьби плашку підводять до заготовки, підтискаючи плашкотримач торцем пінолю задньої бабки; рукоятка плашкотримача впирається в супорт. Під час роботи ручним плашкотримачемтреба бути обережним, стежити, щоб рука не потрапила між рукояткою плашкотримача і опорою.

Діаметр стержня під нарізування різьби беруть з довідників. Перед нарізанням різьби на торці заготовки проточують фаску, щоб полегшити заходження плашки. Швидкість різання під час нарізування на деталях із сталі й чавуну 2 --4 м/хв, з кольорових металів до 10 м/хв. Як мастильно-охолодні рідини використовують емульсію, мінеральне масло або сульфофрезол для сталі, гас-- для чавуну.

Нарізування внутрішньої різьби мітчиками. Внутрішні різьби діаметром до 20 мм нарізують на токарному верстаті мітчиками. Мітчик (рис. 52) -- це гвинт з різьбою певного профілю і поздовжніми стружковими канавками. На перетинах канавок з витками різьби утворюються різьбові гребінки. Роботу різання виконує різальна (забірна) частина мітчика, висота різальних зубів якої поступово збільшується. В міру закручування мітчика в отвір різальна частина прорізає різьбові канавки: кожний зуб зрізаєневелику частину припуску, а після проходження всієї різальної частини утворюється різьба повного профілю. За різальною частиною мітчика розміщена калібруюча частина, призначена для спрямовування мітчика по різьбі і для зачищення (калібрування) профілю різьби. Після затуплення мітчик заточують по передніх поверхнях різальних гребінок, тобто по днустружкової канавки. Оскільки на калібруючій частині немає заднього кута, то після переточувань діаметр різьби мітчика не змінюється.

Під час роботи мітчик витискує деякий шар металу із западини різьби і зменшує діаметр отвору, що утруднює нарізування. Тому діаметр отвору повинен бути трохи більший від внутрішнього діаметра різьби. Діаметр отвору під різьбу беруть з довідника.

Швидкість різання під час нарізування різьби мітчиками становить 5--15 м/хв. Застосування мастильно-охолодної рідини обов'язкове.

Нарізування різьби різцями. Якщо ставляться високі вимоги до співвісності з іншими поверхнями і до точності кроку, різьбу нарізують різьбовими різцями на токарному верстаті, налагодженому на подачу, яка відповідає кроку різьби.

Під час попереднього обточування заготовки слід ураховувати, що в процесі нарізування різьби витискується метал із западин. Тому діаметр вала під різьбу повинен бути трохи менший від зовнішнього діаметра різьби, а діаметр отвору -- більший від внутрішнього. Вибір діаметра вала і отвору під різьбу залежить від оброблюваного матеріалу і кроку різьби. Необхідні діаметри вала і отвору визначають з довідників.

Різьбовий різець установлюють точно по центру заготовки: якщо його встановлено нижче від центра, то це призведе до спотворення профілю, а якщо вище від центра -- до «затирання» різця. Щоб дістати правильний профіль різьби, різець установлюють за шаблоном: прикладають шаблон до заготовки (деталі) на рівні осі і вводять різець у профільний виріз, перевіряють правильність положення різальних кромок різця на просвіт; закріплюють різець і виймають шаблон.

Різьбу нарізують за кілька робочих ходів. їх кількість і глибина врізування при кожному робочому ході залежать від кроку різьби і матеріалу різця. Кількість робочих ходів визначають з довідника.

Швидкість різання залежить від матеріалу оброблюваної заготовки і різьбового різця: при обробці сталі швидкорізальними різцями вона становить 20--35 м/хв, при обробці чавуну швидкорізальними різцями -- 10--15 м/хв, при нарізуванні різьби твердосплавними різцями відповідно 100--150 і 40--60 м/хв. Для чистових робочих ходів швидкість різання збільшують у 1,5 -- 2 рази, при нарізуванні внутрішніх різьб -- зменшують на 20 -- --ЗО %.

Рівняння кінематичних ланцюгів при нарізанні різьби на токарно-гвинторізному верстаті 16К20

Рівняння кінематичних ланцюгів від шпинделя до ходового гвинта при нарізуванні різьблення становлять із умови, щоб за один оберт шпинделя супорт із різцем перемістився уздовж осі заготівлі на величину кроку нарізається різьба, що (при одноразовому різьбленню).

Для нарізування метричного різьблення зі стандартним кроком (уцьому випадку передача до коробки подач здійснюється безпосередньо від шпинделя, минаючи ланку збільшення кроку) загальний вид рівняння кінематичного ланцюга від шпинделя до ходового гвинта має такий вигляд:

Для нарізування дюймового різьблення із кроком (для дюймовогорізьблення , де - число ниток на 1), рівняння кінематичноголанцюга має вигляд:

Для нарізування модульного різьблення із кроком (для модульного різблення) рівняння кінематичного ланцюга має вигляд:

Рівняння кінематичного ланцюга від шпинделя до ходового гвинта для нарізування різьблення підвищеної точності із кроком має вигляд:

Різьблення з більшим кроком нарізають, використовуючи ланку збільшення кроку, тобто передача руху від шпинделя в цьому випадку здійснюється не через зубчасті колеса а через ланку збільшення кроку в коробці швидкостей.

На шпиндельній бабці верстата поміщена таблиця частот обертання шпинделя, величин подач і кроків різьблень, що надрізаються. Установлюючи рукоятки 1 і 4 (див. мал. 1) у відповідні положення, одержують різні частоти обертання шпинделя. Які величини подач і кроків різьблень доцільно виконувати, при яких частотах обертання шпинделя, видно з таблиці, поміщеної на шпиндельній бабці верстата,

Рукоятка 13 (див. рис. 1) служить для установки величин подачі й кроку різьблення й відключення механізму коробки подач при нарізуванні різьблень підвищеної точності. Рукоятка може займати чотири фіксованих положення, позначених буквами А, В, С и О, і дві проміжні, позначені стрілки, при повороті у вертикальній площині. Чотири фіксованих положення може займати рукоятка 15 (див. мал. 1), що служить також для установки величин подачі й кроку різьблення. Комбінуючи положення рукояток 13 і 15, можна одержати всі значення величин подач і кроків різьблень, які наведені в тій же таблиці на шпиндельній бабці.

Размещено на Allbest.ru