Проектування електричних мереж

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

1. Проектування електричних мереж

Електрична мережа (мережа живлення, електромережа) -- взаємозв'язана мережа, призначена для постачання та розподілу електричної енергії від постачальників до кінцевих споживачів. Вона складається з генеруючих станцій, високовольтних ліній електропередач та розподільчих ліній, які доставляють енергію до розподільчих пристроїв підстанцій, ввідних пристроїв, ввідно-розподільчих пристроїв, та головних розподільчих щитів.

При отриманні енергії з високовольтних ліній, напругу потрібно понижувати з рівня передачі, до рівня постачання, що роблять на понижувальних підстанціях, звідки розподіляють на щити, де понижують ще раз, і в кінці з них - споживачам.

Проект електрики - це перший крок до якісно виконаним електромонтажних робіт зі створення надійних електроустановок та їх безпечної експлуатації.

До проектування електропостачання слід приступати при наявності таких документів:

1. ТЗ (Технічне завдання) на проектування;

2. ТУ (Технічні умови) на приєднання потужності електропостачання;

3. План розміщення (дизайн-проект) освітлювальних приладів із зазначенням їх типу, потужності, напруги живильної мережі; план розстановки електрообладнання та побутових приладів, їх характеристики;

4. Архітектурно-будівельні креслення об'єкту з експлікацією приміщень;

5. Завдання від суміжних проектних відділів на підключення таких інженерних систем як вентиляція і кондиціювання, опалення, водо- та газопостачання, протипожежні системи, а також слаботочного обладнання;

6. Специфікація і план розташування технологічного обладнання із зазначенням відповідної потужності, напруги, кількості фаз мережі живлення, номінального і пускового струму і особливих вимог по підключенню.

Робочий проект електропостачання, як правило, включає в себе:

-пояснювальну записку з розрахунком електричних навантажень;

- відомість креслень і посилальних документів;

- плани живлять, розподільних і розеткових мереж з розташуванням електричного обладнання;

- однолінійні схеми щитів;

-специфікацію обладнання та матеріалів.

Схеми електричних мереж

Електричні мережі будинків у необхідних випадках повинні бути розраховані крім живлення власних електроприймачів також на живлення освітлення реклам, вітрин, фасадів ілюмінацій, зовнішнього освітлення будинків, протипожежних установок, систем диспетчеризації, систем протиобліднення на основі нагрівальних кабелів, локальних телевізійних мереж, світлових покажчиків пожежних гідрантів, знаків безпеки, вогнів світлової огорожі тощо відповідно до завдання на проектування.

При проектуванні електричних мереж житлових будинків для індивідуальних забудовників слід згідно з завданням передбачати можливість живлення електроприймачів надвірних споруд, насосів артезіанських свердловин, насосів системи каналізації, привода в'їзних воріт освітлення присадибної ділянки тощо.

На вводі в будинок повинні установлюватись ВП, ВРП, ГРЩ. У будинку можуть установлюватись один або декілька ВП чи ВРП.

За наявності в будинку декількох відокремлених у адміністративно-господарському відношенні споживачів у кожного з них рекомендується установлювати самостійні ВП або ВРП, які можуть живитися від загального ВРП чи ГРЩ окремими лініями або бути приєднаними до загальної лінії живлення.

Від ВРП, ГРЩ допускається також живлення споживачів, розташованих в інших будинках, за умови, що ці споживачі пов'язані функціонально.

У будинку заввишки 3 поверхи і більше на вводах ВП, ВРП, ГРЩ, а також на вводах живлення ліфтів слід передбачати встановлення конденсаторів типу КЗ ємністю до 0,5 мкФ на кожну фазу, які запобігають перешкодам.

При відгалуженні від ПЛ з розрахунковим струмом до 25А ВП або ВРП на вводі в будинок можна не установлювати, якщо відстань від відгалуження до групового щитка, що в даному випадку виконує функцію ВП, не перевищує 3 м. Ця ділянка мережі повинна викопуватися гнучким мідним кабелем з перерізом не менше ніж 4 мм2, який не поширює полум'я і прокладається в окремій металевій трубі. При цьому слід забезпечити надійне контактне з'єднання з проводами відгалуження.

Перед вводами в будинки чи споруди не допускається установлювати додаткові кабельні ящики для розподілу межі експлуатаційної відповідальності між споживачем і електропередавальною організацією. Такий розподіл повинен бути виконаний на ВП, ВРП а ГРЩ.

У трифазній розподільній мережі допускається для різних РП і щитків, що живлять однофазні споживачі, мати спільні Н-, а також РЕ-провідники (п'ятипровідна мережа), які прокладаються безпосередньо від ВРП.

У колах РЕ- і PEN-провідників забороняється мати комутаційні та безконтактні елементи за винятком випадків живлення електроприймачів за допомогою штепсельних розеток. Допускаються з'єднання, які можуть бути розібрані за допомогою інструменту ,а також з'єднання спеціально призначені для цих цілей.

Допускається одночасне відключення усіх провідників на вводі в індивідуальний житловий будинок (котедж, дачний будиночок), що живляться однофазними відгалуженнями від ПЛ. При цьому розділення PEN-провідників на РЕ- та N-провідники повинно бути виконано до ввідного захисно-комутаційного апарата.

Схеми електричних мереж житлових будинків слід виконувати виходячи з того, що:

а) живлення квартир і силових електроприимачів (ліфтів, насосів, вентиляторів тощо), як правило, виконується від загальних секцій ВРП. При цьому силові електроприймачі повинні бути підключені до самостійної мережі, починаючи від ВРП. Не допускається живлення від загальних секцій ВРП квартир і силових електроприимачів у випадках, коли допустимі відхилення і коливання напруги на затискачах ламп у квартирах при вмиканні силових електроприимачів виші за регламентовані ГОСТ 13109;

б) кількість горизонтальних ліній живлення квартир повинна бути мінімальною. Навантаження кожної лінії, що відходить від ВРП, не повинно перевищувати 250А. У будинках заввишки 4 поверхи і більше кількість горизонтальних ліній живлення повинна бути не більше двох. Дозволяється збільшення кількості ліній, якщо навантаження квартир не може бути забезпечено двома лініями.

До однієї лінії живлення дозволяється приєднувати декілька вертикальних ділянок (стояків). У будинках понад 5 поверхів на відгалуженнях до кожного стояка слід встановлювати комутаційний апарат, поєднаний з апаратом захисту (автоматичний вимикач):

а) лінії живлення вентиляторів димовидалення і підпору повітря, встановлені в одній секції будинку, починаючи від щита або окремої панелі протипожежного обладнання, повинні бути самостійними для кожного вентилятора або шафи, від якої живляться декілька вентиляторів. При цьому живлення відповідних вентиляторів або шаф у різних секціях будинку рекомендується здійснювати по одній лінії незалежно від кількості секцій підключених до ВРП;

б) живлення освітлення сходових кліток, поверхових коридорів, вестибюлів, холів та інших приміщень будинку поза квартирами, номерних знаків і покажчиків пожежних гідратів, вогнів світлової огорожі і домофонів повинно виконуватись лініями безпосередньо від ВРП. При цьому лінії живлення домофонів і вогнів світлової огорожі повинні бути самостійними;

в) живлення електрообладнання торгових підприємств, підприємств побутового обслуговування, офісів і інших приміщень нежилого фонду, вбудованих в житлові будинки, як правило, здійснюють від власних ВРП.

У громадських будинках та спорудах, адміністративних і побутових будинках підприємств рекомендується до однієї лінії живлення приєднувати декілька стояків мережі освітлення. При цьому на початку кожного стояка, від якого живляться три і більше групових щитків, слід встановлювати комутаційний апарат, поєднаний з апаратом захисту (автоматичний вимикач). Якщо стояк живиться окремою лінією, установлювати комутаційний апарат на початку стояка не потрібно.

У громадських будинках та спорудах, адміністративних і побутових будинках підприємств лінії живлення мережі робочого і аварійного освітлення, освітлення вітрин, реклами і ілюмінації, а також лінії живлення холодильного обладнання підприємств торгівлі і громадською харчування повинні бути самостійними, починаючи від ВРП або ГРЩ.

По одній внутрішньо будинковій лінії живлення дозволяється живити не більше чотирьох ліфтів, розміщених у різних, не пов'язаних між собою сходових клітках і холах. При цьому необхідно до ВП кожного ліфта установлювати вимикальний захисний апарат.

За наявності в сходовій клітці або в холі двох і більше ліфтів одного призначення вони повинні живитися від двох ліній, приєднаних безпосередньо до ВРП або ГРЩ. У цих випадках кількість ліфтів, приєднаних до однієї лінії не обмежується.

На ВРП або ГРЩ для можливості відключення інших електроприимачів будинку або споруди новітні бути передбачені окремі незалежні апарати.

Розподіл електроенергії до силових розподільних щитів, РП та групових щитків електричного освітлення, як правило, здійснюють за магістральною схемою.

Рис.1.Магістральна схема живлення з одностороннім живленням

Рис.2.Магістральна схема цехової мережі з двостороннім живленням

Радіальні схеми, як правило, виконують для приєднання потужних електродвигунів, груп електроприймачів спільного технологічного призначення (наприклад, вбудованих харчоблоків, підприємств побутового обслуговування тощо) та споживачів І категорії надійності електропостачання.

Рис. 3. Радіальна схема електропостачання цехових мереж.

Живлення аварійного освітлення повинно бути незалежним від живлення робочого освітлення і виконуватись при двох вводах у будинок або споруду - від різних вводів, а при одному вводі - самостійними лініями, починаючи від ВРП або ГРЩ.

У громадських будинках та спорудах, адміністративних і побутових будинках підприємств, у приміщеннях непромислового призначення допускається живлення робочого освітлення і незалежно від нього аварійного освітлення від спільних ліній з електросиловим обладнанням або від РП. При живленні мережі освітлення від РП, до яких приєднані безпосередньо силові електроприймачі, мережа освітлення повинна підключатися до ввідних затискачів цих РП. При цьому повинні виконуватись вимоги відносно припустимих відхилень і коливань напруги в електричній мережі відповідно до ГОСТ 13109.

Застосування для робочого і аварійного освітлення спільних групових щитків, а також установлення апаратів керування робочим і аварійним освітленням, за винятком апаратів допоміжних кіл (наприклад сигнальних лами, ключів керування), в спільних шафах не допускається.

Дозволяється живлення освітлення безпеки і евакуаційного освітлення від загальних щитків.

При облаштуванні комп'ютерних робочих місць необхідно передбачати живлення комп'ютерних штепсельних розеток самостійними лініями, починаючи від РП, групового або квартирного щитка.

Світлові покажчики евакуаційних та/або запасних виходів повинні бути приєднані до мережі аварійного освітлення.

Світильники евакуаційного освітлення, світлові покажчики евакуаційних та/або запасних виходів, що мають автономні джерела живлення, незалежно від призначення будівлі в нормальному режимі можуть живитись від мереж будь-якого освітлення, які не відключаються під час функціонування будівлі.

Живлення мереж освітлення і систем механізації банківських сховищ слід здійснювати із передсховищ. Ввід мережі освітлення і живлення систем механізації в сховищах у період експлуатації повинен передбачатись через відчинені двері гнучкими кабелями, які підключаються у передсховищі до штепсельних рознімників.

Живлення протипожежних установок і евакуаційного освітлення в житлових будинках, що мають незадимлювані сходові клітки, слід виконувати від самостійного щита або окремої панелі.

При цьому самостійний щит або окрема панель повинні приєднуватись до зовнішніх ліній живлення перед ввідними комутаційними апаратами ВРП, ГРЩ з улаштуванням АВР на самостійному щиті або панелі.

Панелі щита протипожежних установок повинні мати червоне пофарбування.

За наявності в будинках і спорудах ліфтів для транспортування пожежних підрозділів їх живлення слід виконувати від вказаного щита або панелі.

Електроприймачі протипожежних установок, охоронної сигналізації та сигналізації загазованості незалежно від категорії надійності електропостачання будівлі повинні живитись від різних вводів, а при одному вводі ці електроприймачі повинні живитись двома лініями від одного вводу . Лінії живлення вказаних електроприймачів необхідно підключати після ввідних комутаційних апаратів до розподільних панелей ВРП або ГРЩ з улаштуванням АВР. При цьому відключення споживачів не повинно бути зв'язано з відключенням електроприймачів протипожежних установок, охоронної сигналізації та сигналізації загазованості.

Розташовані на ВРП (ГРЩ) комутаційні апарати і апарати захисту ліній, що живлять протипожежне обладнання, повинні мати червоне забарвлення.

У будинках, що відносяться до ІІІ категорії надійності електропостачання і живляться по одній лінії, резервне живлення протипожежної, охоронної та сигналізації загазованості слід виконувати від автономних джерел.

У разі використання акумуляторної батареї як джерела резервного живлення її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом доби в режимі "чергування" і не менше трьох годин у режимі "тривога".

У видовищних закладах для живлення в аварійних режимах освітлення безпеки, евакуаційного освітлення, пожежної сигналізації та сигналізації загазованості рекомендується передбачати акумуляторні батареї. Ємність акумуляторних батарей повинна бути розрахована на безперервну роботу протягом години.

Установлення акумуляторних батарей для вказаних цілей незалежно від кількості джерел живлення потрібно передбачати обов'язково:

а) у дитячих видовищних закладах незалежно від кількості місць;

б) у видовищних закладах (крім кінотеатрів) з сумарною кількістю місць у залах для глядачів понад 800.

За наявності одного джерела живлення необхідно обов'язково установлювати акумуляторні батареї (при двох джерелах живлення - не обов'язково):

а) у кінотеатрах з сумарною кількістю місць у залах для глядачів понад 800;

б) у клубних закладах з сумарною кількістю місць у залах для глядачів понад 500;

в) у решті видовищних закладів при сумарній кількості місць у залах для глядачів понад 300.

Силові мережі

Силові РП, щити і щитки розміщують, як правило, на тих же поверхах, де розміщені приєднані до них електроприймачі.

Рис.4.Силовий щит

При цьому рекомендується об'єднувати електроприймачі в групи з урахуванням їх технологічного призначення.

Силові мережі не повинні проходити по стінах житлових кімнат.

У силових мережах підприємств громадського харчування і торгівлі слід з'єднувати по магістральній схемі не більше чотирьох електроприймачів одиничною потужністю до 3 кВт або двох - потужністю до 5 кВт.

Не допускається спільне живлення по магістральній схемі електроприймачів холодильного і технологічного обладнання.

За наявності в торговельному залі більше двох касових апаратів їх живлення повинно здійснюватись по двох лініях. При цьому кількість касових апаратів, що живляться по одній лінії, не обмежується.

В навчально-промислових майстернях по магістральній схемі слід з'єднувати до 5 силових електроприймачів верстатного обладнання.

Одинична потужність електроприймачів, що живляться по магістральній схемі, не повинна відрізнятись більше ніж на 25 %.

У навчальних закладах слід живити по магістральній схемі не більше трьох лабораторних щитків.

У громадських будинках та спорудах, адміністративних і побутових будинках підприємств живлення штепсельних розеток для підключення притиральних механізмів і електрорушників дозволяється виконувати від мережі електроосвітлення.

У проектах електрообладнання підприємств торгівлі і громадського харчування слід передбачати звукову сигналізацію відповідно до технологічного завдання. У навчальних закладах слід передбачити звукову сигналізацію, що попереджує про початок і закінченні занять.

Приклад оформлення принципової схеми живильної і розподільної мереж

Групові мережі освітлення

Групові мережі освітлення можуть бути одно-, дво- і трифазними залежно від їх довжини і кількості приєднаних світильників.

Об'єднання N-провідників ліній робочого освітлення і освітлення безпеки або евакуаційного освітлення не допускається, за винятком випадків застосування трифазних чотирипровідних шинопроводів, в яких різні фази дозволяється використовувати для живлення робочого і аварійного освітлення за умови підведення до шинопроводу самостійних мереж живлення робочого освітлення і освітлення безпеки або евакуаційного освітлення.

Кожна групова мережа повинна містити на фазу не більше 20 ламп розжарювання і ламп ГЛВД. В це число включаються також штепсельні розетки.

На однофазні групи освітлення сходових кліток, поверхових коридорів, холів, вестибюлів, технічних поверхів, підвалів і горищ допускається приєднувати до 60 ламп розжарювання потужністю до 60 Вт кожна.

Для групових мереж, що живлять світлові карнизи, світлові стелі тощо з лампам розжарювання, а також світильники з люмінесцентними лампами потужністю до 80 Вт включно, рекомендується приєднувати до 60 ламп на фазу; для мереж, що живлять світильники з люмінесцентними лампами потужністю до 40 Вт включно, - до 75 ламп на фазу; для мереж, що живлять світильники з люмінесцентними лампами потужністю до 20 Вт включно, - до 100 ламп на фазу.

Для групових мереж, що живлять багатолампові люстри, кількість ламп будь-якого типу не обмежується.

Розподіл навантаження між фазами мережі освітлення громадських будинків та споруд, адміністративних і побутових будинків підприємств повинен бути рівномірним. Різниця в струмах найбільш і найменш навантажених фаз не повинна перевищувати 30% в межах одного щитка і 15 % - на початку ліній живлення.

Приклад оформлення принципової схеми живильної ірозподільної мереж багатоповерхового будинку

Улаштування внутрішніх електричних мереж

На всіх об'єктах цивільного призначення слід застосовувати кабелі і проводи з мідними жилами.

Мережі живлення і розподільні мережі, якщо їх розрахунковий переріз дорівнює 16 мм2 і більше, як правило, виконуються кабелями і проводами з алюмінієвими жилами.

Живлення окремих електроприймачів, крім електроприймачів квартир, які відносяться до інженерного обладнання (насоси, вентилятори, калорифери, кондиціонери тощо), може виконуватись кабелями або проводами з алюмінієвими жилами перерізом не менше ніж 2,5 мм2, за винятком тих, що встановлені на віброосновах.

Спосіб монтажу електропроводки залежно від типу кабелів і проводів повинен вибиратись відповідно до таблиці 1. за умови, що зовнішній вплив на кабелі і проводи відповідає вимогам діючих стандартів на ці кабелі і проводи.

Таблиця 1.

В електроустановках культурно-видовищних, культових та закладів дозвілля, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд кабелі, проводи і улаштування мереж повинно відповідати також вимогам розділу 3 ДНАОП 0.00-1.32.

У всіх будинках та спорудах лінії групової мережі, що прокладаються від групових, поверхових і квартирних щитків до світильників загального освітлення, штепсельних розеток і однофазних стаціонарних електроприймачів, повинні виконуватись трипровідними (L-, N- і РЕ-провідники). Н- і РЕ-провідники повинні мати відповідне кольорове або інше маркування.

Не допускається об'єднувати N-провідники, а також РЕ-провідники різних ліній групової мережі, на відміну від розподільних мереж.

Н- і РЕ-провідники не допускається підключати на щитках під спільний контактний затискач.

Переріз провідників повинен відповідати вимогам.

Кабельні вводи в будинок слід виконувати в трубах завглибшки не менше ніж 0,5 м і не більше ніж 2 м від поверхні землі. При цьому в одну трубу слід затягувати один силовий кабель.

Прокладання труб треба виконувати з нахилом у бік вулиці. Труби для вводів кабелів рекомендується закладати безпосередньо до приміщення, де розташовані ВП, ВРП, ГРЩ. Кінці труб, а також самі труби при прокладанні через стіну повинні бути старанно ущільнені для виключення можливості проникнення в приміщення вологи і газу.

У підвалах і технічних підпідлогових просторах будинків за відсутності доступу сторонніх осіб (крім експлуатуючого персоналу) допускається прокладання силових кабелів напругою до 1 кВ, що живлять інші секції будинку. Ці кабелі не розглядаються як транзитні.

Кабелі повинні розміщуватись у доступних місцях відкрито на кабельних конструкціях, на лотоках, у каналах будівельних конструкцій або в неметалевих трубах. У підвалах кабелі повинні прокладатися в коридорах, виділених для прокладання комунікацій. Лотоки з цими кабелями повинні розташовуватись нижче ніж лотоки, на яких прокладені проводи і кабелі своєї секції.

Прокладання транзитних кабелів через підвали і технічні підпідлогові простори будинків забороняється.

Через комори, складські приміщення, що знаходяться вище позначки планування території, вбудовані гаражі і стоянки автомобілів не допускається відкрите прокладання транзитних кабелів і проводів. Що стосується пожежонебезнечних зон цих приміщень, то слід керуватися вимогами 5.10.2 ДНАОП 0.00-1.32 .

У приміщеннях, де можлива перестановка технологічного обладнання в зв'язку зі зміною виробничого циклу (торговельні, виставкові, демонстраційні зали, майстерні, цехи підприємств побутового обслуговування, лабораторії тощо), а також у приміщеннях з гнучким плануванням, рекомендується передбачати розподільні шинопроводи або модульну проводку (труби і канали в підлозі з герметизованими коробами, що закриваються).

Розміщення світильників, а також апаратів керування освітленням у приміщеннях з гнучким плануванням, повинно допускати можливість зміни планування цих приміщень.

У музеях, картинних галереях, виставкових приміщеннях дозволяється використання освітлювальних шинопроводів зі ступенем захисту ІР20 згідно з ГОСТ 14254, у яких відгалужуюче обладнання до світильників має роз'ємні контактні з'єднання, що на момент комутації знаходяться всередині короба шинопроводу. Також можуть використовуватись шинопроводи зі ступенем захисту ІР44 згідно з ГОСТ 14254, у яких відгалуження до світильників виконується за допомогою штепсельних рознімників, які забезпечують розрив мережі відгалуження до моменту виймання вилки з розетки.

В указаних приміщеннях освітлювальні шинопроводи повинні живитись від РП самостійними лініями.

Електропроводку в приміщеннях слід виконувати з урахуванням можливості її заміни: приховано - в каналах будівельних конструкцій, замонолічених трубах; відкрито - в електротехнічних плінтусах, коробах тощо. Розміщення плінтусів, коробів необхідно узгоджувати з архітектурно-будівельною частиною проекту.

Вибір виду електропроводки і способів прокладання проводів і кабелів з урахуванням вимог електробезпеки, пожежної безпеки повинен виконуватись згідно з главою 2.1 ПУЕ. При цьому необхідно враховувати:

а) ізольовані проводи без захисної оболонки згідно з таблицею 1. слід прокладати тільки в трубах, коробах і на ізоляторах. Не допускається прокладати ізольовані проводи без захисної оболонки в порожнинах будівельних конструкцій, а також на поверхні стін, по стелі, на лотках, кронштейнах, на тросах (струнах). У цьому випадку необхідно застосовувати ізольовані проводи в захисній оболонці та кабелі. Електропроводки в порожнинах будівельних конструкцій можна розташовувати найкоротшим шляхом;

б) не допускається замонолічене прокладання кабелів і проводів без можливості їх заміни у панелях стін, перегородках та перекриттях під час виготовлення конструкцій на заводах будіндустрії або під час спорудження будівель. Не допускається також замонолічення проводів у монтажних стиках панелей;

в) у будинках, конструкції яких виготовлені із негорючих будівельних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, допускається прокладання групових мереж кабелем або ізольованими проводами в захисній оболонці в борознах стін, перегородок, перекриттів під штукатуркою, у шарі підлоги . Електропроводки під штукатуркою повинні розташовуватись горизонтально, вертикально або паралельно краю стін приміщення, тобто паралельно архітектурним лініям на відстані не більше ніж 150 мм від плит перекриття і не більше ніж 500 мм від підлоги;

г) кабелі, проводи і інші елементи електропроводки, які мають необхідну вогнестійкість згідно з відповідними стандартами, можуть застосовуватись без будь-яких додаткових запобіжних заходів. Кабелі мережі, що забезпечують постачання електроенергії до обладнання, робота якого в умовах пожежі обов'язкова для проведення швидких та безпечних рятувальних робіт (ліфти для транспортування пожежних підрозділів, електродвигуни вентиляторів систем протидимного захисту, пожежних насосів-підвищувачів систем автоматичного пожежогасіння та внутрішнього водопроводу, пожежної сигналізації, системи оповіщення та керування евакуацією людей при пожежі тощо), повинні відповідати вимогам, установленим нормативними документами;

д) елементи електропроводки (труби, короби, лотоки, кронштейни, скоби тощо), крім кабелів і проводів, які не відповідають як мінімум вимогам відповідних стандартів щодо здатності поширювати полум'я, але у всіх інших відношеннях відповідають вимогам стандартів, повинні бути розміщені повністю в оболонці з негорючих матеріалів або бути захищені (покриті, пофарбовані) вогнестійкими матеріалами.

Електричні мережі, які прокладаються за непрохідними підвісними стелями і в перегородках, розглядаються як приховані електропроводки і їх слід виконувати:

а) за стелями і в порожнинах перегородок із горючих будівельних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19 - у металевих трубах і закритих металевих коробах;

б) за стелями і перегородками із негорючих будівельних матеріалів згідно з

ДСТУ Б В.2.7-19 - у трубах, коробах і гнучких рукавах, вироблених із негорючих або важкогорючих матеріалів, а також кабелями, що не поширюють полум'я.

Повинна бути забезпечена можливість заміни проводів і кабелів, а також доступ до місць відгалуження, до світильників і електроустановочного обладнання.

У житлових будинках стояки ліній живлення квартир, групові лінії освітлення сходових клітин повинні прокладатися приховано в каналах будівельних конструкцій (елекроблоках). У цих же конструкціях рекомендується розміщувати суміщені поверхові електрошафи (щитки) і ящики для з'єднання і розгалуження провідників. Дозволяється для прокладання стояків застосовувати комплектні струмопроводи і труби.

Поверховий щиток повинен встановлюватись на відстані не більше ніж 3 м по довжині електропроводки від стояка живлення з урахуванням вимог гл. 3.1 ПУЕ.

Прокладання вертикальних ділянок розподільної мережі всередині квартир не допускається.

У технічних поверхах, підпідлогових просторах, неопалюваних підвалах, горищах, вентиляційних камерах, вологих та особливо вологих приміщеннях електропроводку рекомендується виконувати відкрито.

У сходових клітках дозволяється розміщувати тільки мережі освітлення цих кліток і коридорів.

Відкрите прокладання кабелів по сходових клітках не допускається, за винятком кабелів мережі їх освітлення. Ці кабелі не повинні поширювати полум'я і до висоти 2 м від підлоги мати захист від механічних пошкоджень.

У приміщеннях для приготування і приймання їжі, за винятком кухонь квартир, допускається відкрите прокладання кабелів. Відкрите прокладання проводів у цих приміщеннях не допускається.

У кухнях квартир можна застосовувати ті ж види електропроводок, що і в житлових кімнатах і коридорах.

У саунах, ванних кімнатах, санвузлах, душових приміщеннях, басейнах застосовується прихована електропроводка. При цьому не допускається прокладання проводів у металевих трубах і металевих рукавах. Допускається відкрите прокладання кабелів.

Електропроводка повинна мати ізоляцію, що задовольняє вимогам 413.2 ГОСТ 30331.3, без будь якої металевої оболонки. Така електропроводка може складатися, наприклад, з одножильних кабелів в ізолювальній оболонці або багатожильних кабелів з ізолювальною оболонкою.

У ванних і душових приміщеннях в зонах 0,1 і 2 згідно з додатком Л повинні знаходитись тільки ті електропроводки, які необхідні для подачі живлення в ці зони.

В указаних зонах не дозволяється встановлювати з'єднувальні коробки.

У саунах для зон 3 і 4 згідно з додатком М повинна використовуватись електропроводка з допустимою температурою ізоляції не нижче ніж 170 °С.

У вентиляційних каналах і шахтах прокладання кабелів і проводів не допускається. Ця вимога не розповсюджується на порожнини за непрохідними і підвісними стелями, що використовуються в якості вентиляційних каналів.

Дозволяється перегинати канали і шахти поодинокими лініями, виконаними проводами і кабелями, схованими в металеві труби.

Допускається у спільній трубі, спільному коробі або каналі будівельних конструкцій виконаних із негорючих матеріалів, сумісне прокладання у межах указаних груп:

а) ліній живлення і керування електроприймачів протипожежних установок;

б) ліній живлення вентиляторів димовидалення і підпору повітря;

в) всіх кіл одного агрегату;

г) силових і контрольних кіл кількох машин, панелей, щитів, пультів, що забезпечують єдиний технологічний процес;

д) кіл, що живлять складний світильник;

е) освітлювальних мереж напругою до 50 В з колами напругою до 380 В за умови прокладання, проводів ланцюгів до 50 В у окрему ізоляційну трубу;

ж) кіл кількох груп одного виду освітлення з загальною кількістю проводів не більше ніж 12 (без урахування контрольних кіл);

з) ліній живлення квартир і групових ліній робочого освітлення сходових кліток, поверхових коридорів, вестибюлів і інших внутрішньо будинкових приміщень.

Не допускається сумісне прокладання в одній трубі, каналі, а також коробі або лотоку без розділяючих перегородок взаєморезервуючих ліній мереж живлення або розподільних мереж. Вказані лінії можуть бути прокладені по загальній трасі (в одній шахті, сходовій клітці, технічному підлоговому просторі тощо). При цьому відстань між трубами і каналами не нормується.

Взаєморезервуючі кабельні лінії електроживлення установок пожежної сигналізації слід прокладати по різних трасах, що виключає можливість їх одночасного ушкодження при займанні. Прокладання таких ліній належить виконувати в різних кабельних спорудах.

Спільне прокладання кабелів і проводів ліній групових мереж робочого освітлення з лініями групових мереж аварійного освітлення не рекомендується. Допускається їх спільне прокладання на одному монтажному профілі, в одному коробі або лотоку за умови, що прийняті спеціальні заходи, які унеможливлюють пошкодження кабелів і проводів аварійного освітлення при несправності кабелів і проводів робочого освітлення.

Вказані лінії можуть спільно прокладатись в корпусах і штангах багатолампових світильників.

Забороняється прокладання від поверхового щитка в одній трубі, загальному коробі або каналі та інших конструкціях групових мереж, що живлять різні квартири.

N-провідники повинні прокладатися спільно з фазними провідниками в одній трубі при застосуванні металевих труб, а в кабелях і багатожильних проводах знаходитись у спільній оболонці з фазними провідниками.

Електричні мережі в вибухо- і пожежонебезпечних зонах повинні виконуватись згідно з вимогами розділів 4 і 5 ДНАОП 0.00-1.32.

У місцях проходу кабелів і проводів крізь стіни, перегородки, міжповерхові перекриття необхідно забезпечити можливість заміни проводки. Для цього прохід повинен виконуватись у трубі чи коробі або в будівельних конструкціях повинні передбачатись отвори. Порожнини в місцях проходу, а також між кабелями, проводами і трубою або коробом слід закласти масою, що легко виймається і забезпечує ту ж вогнестійкість, що й елементи конструкції будівлі.

Монтаж електропроводки не повинен зменшувати експлуатаційні якості будівельних конструкцій і пожежну безпеку. Ніяка електропроводка не може проходити крізь несучі елементи конструкцій будівлі, якщо цілісність цих несучих елементів конструкції будівлі не може бути забезпечена після монтажу електропроводки.

Незахищені ізольовані проводи зовнішньої електропроводки повинні бути розміщені і відгороджені таким чином, щоб вони були недоступні з місць, де можливе часте перебування людей, наприклад, з балконів або з ґанку.

Відкрите прокладання незахищених ізольованих проводів на роликах і ізоляторах повинно виконуватись на висоті не менше ніж 2 м.

Висота відкритого прокладання захищених ізольованих проводів і кабелів, які прокладаються в трубах і коробах, плінтусах з каналами для електропроводок, а також спусків до вимикачів, розеток, пускової апаратури, щитків і світильників, які встановлюються на стінах, не нормується.

Виводи електропроводки із підготовки підлоги до технологічного обладнання, яке установлено па відстані від стіни приміщення, рекомендується виконувати в металевих тонкостінних трубах.

Електрообладнання

Усе електрообладнання, що застосовується в електроустановках, повинно відповідати вимогам відповідних стандартів, у т.ч. стандартів щодо вимог безпеки. Електрообладнання необхідно вибирати з урахуванням:

а) максимальної напруги в робочому режимі (середньоквадратичне значеній для змінного струму), а також імовірних перенапруг;

б) максимального струму в робочому режимі (середньоквадратичне значення для змінного струму), а також імовірного струму для аварійних умов і тривалості його протікання в функції часу спрацювання захисних пристроїв за наявності таких;

в) частоти, якщо вона впливає на характеристики обладнання;

г) потужності, з урахуванням коефіцієнта навантаження та нормальних умов експлуатації;

д) умов монтажу (механічні навантаження, умови навколишнього середовища).

Електрообладнання не повинно шкідливо впливати на інше обладнання і мережу живлення в нормальних умовах, включаючи комутацію. При цьому необхідно враховувати:

а) коефіцієнт потужності (cosц);

б) пусковий струм;

в) несиметричність по фазах;

г) гармоніки;

д) параметри, що визначають електромагнітну сумісність, у т.ч. із засобами охоронно-пожежної сигналізації;

е) радіоперешкоди.

Електробладнання, яке установлюється приховано, слід розміщувати в коробках, спеціальних кожухах або в отворах залізобетонних панелей, що утворені при виготовленні панелей. З'єднувальні і відгалужувальні коробки, протяжні ящики повинні бути виготовлені з негорючих або важкогорючих матеріалів. Металеві елементи повинні бути захищені від корозії. Дозволяється застосовувати з'єднувальні або відгалужувальні коробки із горючих матеріалів за умови їх замонолічування в будівельних конструкціях. При цьому застосування горючих матеріалів для виготовлення кришок коробок не допускається.

Штепсельні розетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть бути установлені на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу завтовшки не менше ніж 3 мм, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 10 мм.

Штепсельні розетки для переносних електроприймачів з частинами, які підлягають заземленню, повинні мати захисний контакт для приєднання РЕ-провідника. При цьому конструкція розетки повинна виключати можливість використання струмопровідних контактів в якості контактів, призначених для захисного заземлення.

З'єднання між заземлюючими контактами вилки і розетки повинно відбуватись до того, як ввійдуть у стикання струмопровідні контакти. Порядок виключення повинен бути протилежним.

Конструкція розеток і вилок не повинна допускати включення в розетку тільки одного полюса двополюсної вилки, а також одного чи двох полюсів триполюсної вилки.

Штепсельні розетки, що установлюються в квартирах, житлових кімнатах гуртожитків,а також у приміщеннях дитячих закладів, повинні мати захисне пристосування, що автоматично закриває гнізда штепсельної розетки при витягнутій вилці.

У приміщеннях архівів, книгосховищ, музеїв, галерей роз'єднувачі для підключення пилососів повинні бути улаштовані таким чином, що унеможливлює підключення електронагрівальних приладів.

Штепсельні розетки повинні установлюватися в місцях, зручних для використання з урахуванням розміщення меблів.

У житлових кімнатах квартир і гуртожитків необхідно установлювати не менше ніж одну штепсельну розетку на струм до 10А на кожні повні і неповні 6 м2 площі кімнати, в коридорах квартир - не менше ніж одну штепсельну розетку на кожні повні і неповні 10м2 коридору. Кілька розеток, установлених в одному корпусі або в одному блоці слід розглядати як одну розетку.

Кількість і розташування штепсельних розеток на кухні визначається плануванням кухні, розміщенням кухонного електроустаткування та електроприладів. Мінімальна кількість штепсельних розеток - 5 штук.

Для підключення стаціонарної однофазної електроплити слід встановлювати штепсельну розетку на струм 40А з захисним контактом для приєднання РЕ-провідника. Живлення цієї розетки слід здійснювати окремою лінією від квартирного щитка. Величину розрахункового навантаження рекомендується приймати 7 кВт.

Установлення штепсельних розеток у коморах квартир, у ванних кімнатах, душових та мильних приміщеннях лазень, у приміщеннях з нагрівачем для саун (далі за текстом - саунах), а також у пральних приміщеннях пралень не допускається, за винятком ванних кімнат квартир і номерів готелів (див. 5.60) та гладильних комірок квартир і готелів.

У ванних і душових приміщеннях повинно використовуватись тільки те електрообладнання, яке спеціально призначене для установлення у відповідних зонах згідно з додатком Л. Електрообладнання повинно мати ступінь захисту по воді згідно з ГОСТ 14254 не нижче:

а) у зоні 0 - ІРХ7;

б) у зоні 1 -ІРХ5;

в) у зоні 2 - 1РХ4 (ІРХ5 - у ваннах загального користування);

г) у зоні 3 - ІРХ1 (ІРХ5 - у ваннах загального користування).

У зоні 0 допускається встановлення електроприладів, призначених тільки для застосування у ванні з використанням системи БННН або ЗННН при номінальній напрузі, що не перевищує 12В.

У зоні 1 можуть установлюватися тільки водонагрівачі.

У зоні 2 можуть установлюватися тільки водонагрівачі та світильники класу IIза ГОСТ 12.2.007.0.

У зонах 1 і 2 можуть установлюватися вимикачі, які приводяться в дію за допомогою шнура за умови, що вони відповідають вимогам ГОСТ 7397.0.

У зоні 3 можуть установлюватися вимикачі та штепсельні розетки. Штепсельні розетки повинні приєднуватись до мережі через індивідуальні розподілювальні трансформатори відповідно до ГОСТ 30331.3 або бути підключені до джерела живлення системи БННН чи ЗННН відповідно до ГОСТ 30331.3, або захищатись ПЗВ.

Будь-які вимикачі та штепсельні розетки повинні розміщуватись на відстані не менше ніж 0,6 м від дверного прорізу душової кабіни, виготовленої заводським способом. Нагрівальні елементи, закладені в підлогу і призначені для обігрівання приміщень, можуть бути установлені у всіх зонах за умови, що вони покриті металевою сіткою або заземленою металевою оболонкою і приєднані до системи зрівнювання потенціалів.

У саунах електрообладнання повинно мати ступінь захисту не нижче ніж ІР24 згідно з ГОСТ 14254.

У кабінетах і лабораторіях шкіл штепсельні розетки на столах учнів, а також лабораторні щитки повинні бути підключені через вимикач, що установлюється на столі викладача. Лінії живлення штепсельних розеток слід підключати через розділювальний трансформатор або захищати ПЗВ.

В актових і спортивних залах, конференц-залах, вестибюлях, холах, коридорах і інших приміщеннях необхідно передбачати штепсельні розетки для підключення прибиральних механізмів. Штепсельні розетки слід установлювати на відстані, що забезпечує можливість використання прибиральних механізмів з провідником живлення до 15 м. Можна установлювати одну штепсельну розетку на кілька приміщень, якщо вказана довжина провідника забезпечує прибирання кожного приміщення.

Штепсельні розетки для приєднання переносних світильників слід передбачати у приміщеннях, де є технологічне обладнання, для ремонту якого недостатньо загального освітлення.

В приміщеннях майстерень з обробки металу і деревини, приміщеннях ремонту і зарядки акумуляторів, у механічних сушильно-гладильних відділеннях, холодильних станціях, електрощитових, теплових пунктах, бойлерних, насосних, машинних відділеннях ліфтів технічних поверхах, приміщеннях венткамер і кондиціонування повітря для переносного освітлення повинна прийматись напруга 40 (36) В.

Напруга 12В для переносного освітлення повинна прийматись у відділеннях механізованого прання та інших приміщеннях з мокрим технологічним процесом.

Штепсельні розетки, що встановлюються в складських приміщеннях, які замикаються і містять горючі матеріали або матеріали в горючій упаковці, повинні мати ступінь захисту відповідно до розділу 5 ДНАОП 0.00-1.32.

Штепсельні розетки повинні установлюватися:

а) у приміщеннях виробничого призначення на висоті 0,8-1 м від рівня підлоги. При підводі проводів зверху допускається установлювання на висоті до 1,5 м;

б) в адміністративно-конторських, лабораторних, житлових та інших приміщеннях на висоті, зручній для приєднання до них електричних приладів, залежно від призначення приміщення і оформлення інтер'єру, але не вище 1 м від рівня підлоги. Допускається установлювання штепсельних розеток в (на) спеціально прилаштованих для цього плінтусах і кабелях-каналах (коробах), виготовлених із негорючих і важкогорючих матеріалів;

в) у школах і дитячих закладах, у приміщеннях для перебування дітей на висоті 1,8 м від рівня підлоги.

Не дозволяється установлювати штепсельні розетки в мережі аварійного освітлення.

Вимикачі світильників загального освітлення повинні установлюватися на стіні з боку дверної ручки на висоті від 0,8 до 1,7 м від рівня підлоги, а в школах і дитячих закладах у приміщеннях для перебування дітей - на висоті 1,8 м від рівня підлоги. Допускається установлення вимикачів під стелею, які приводяться в дію за допомогою шнура за умови, що вони відповідають вимогам ГОСТ 7397.0.

У будинках і приміщеннях для інвалідів та маломобільних груп населення елекгричні вимикачі і штепсельні розетки слід установлювати на висоті не більше ніж 1 м від рівня підлоги і на відстані не менше ніж 0,4 м від бокової стіни приміщення.

Мінімальна відстань від вимикачів, штепсельних розеток і елементів електроустановок до газопроводів повинна бути не менше ніж 0,5 м.

Не дозволяється приховане установлювання в стінах між різними квартирами на одній осі з'єднувальних і відгалужувальних коробок, вимикачів та штепсельних розеток, крім випадків установлення між ними важкопрохідних перегородок.

Вимикачі світильників, розташованих у приміщеннях з несприятливими умовам середовища, рекомендується виносити в суміжні приміщення з кращими умовами середовища.

Вимикачі світильників душових і роздягалень при них, гарячих цехів харчоблоків і їдалень повинні установлюватися за межами цих приміщень.

У мильних приміщеннях лазень, пральних приміщеннях пралень установлення вимикачів освітлення не допускається.

Вимикачі освітлення горищ, які мають елементи будівельних конструкцій (покрівлю, ферми, крокви, балки тощо) з горючих матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, повинні бути установлені поза горищами.

У театрах, кіноконцертних залах, спортивних спорудах та інших місцях проведення видовищних заходів електрошафи, а також вся електроапаратура для регулювання напруги та струму (реостати, автотрансформатори, дросельні катушки, пускові реостати тощо) повинні розміщуватись за межами площ естрад, підмостків сцен.

Над кожним входом у будівлю повинен установлюватися світильник.

У передпокої квартири повинен установлюватися електричний дзвоник, а біля входу у квартиру - кнопка для дзвінка. Вибір напруги і проводка від кнопки до дзвоника виконується згідно з його схемою.

Номери будинків і покажчики пожежних гідрантів, установлених на зовнішніх стінах будівель, повинні бути освітлені. Живлення електричних джерел світла номерних знаків і покажчиків гідрантів має здійснюватись від мережі внутрішнього освітлення будівель.

Покажчики пожежних гідрантів, які установлені на опорах зовнішнього освітлення, живляться від мережі зовнішнього освітлення.

2.Які потрібні документи, щоб узаконити прибудову в приватному секторі

мережа електроенергія прибудова узаконення

Прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Реконструкція належить до будівельних робіт, а тому вимагає більш «складних» документів. Так, для реконструкції та капітального ремонту необхідно зареєструвати Декларацію про початок виконання будівельних робіт в територіальному органі ДАБК. Для реєстрації Декларації буде потрібно розробити робочий проект та призначити осіб, відповідальних за виконання робіт і нагляд. Після закінчення робіт потрібно зареєструвати Декларацію про готовність об'єкта.

Після реконструкції зазвичай необхідно також оформити нове свідоцтво про право власності на реконструйоване приміщення.

Яке будівництво ( прибудову) можна узаконити у випадку здійснення такого без належного дозволу:

1. індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

2. збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

При цьому для таких об'єктів як індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 100 квадратних метрів включно встановлено спрощений порядок проведення технічного обстеження. Так, згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічне обстеження таких об'єктів проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

Крок 1. Визначення дати будівництва будівлі

Як ви вже могли з'ясувати для себе вище, спрощений порядок узаконення самочинного будівництва стосується тільки тих об'єктів, що були збудовані до 12 березня 2011 року. Відтак для можливості скористатись “будівельною” амністією вам необхідно мати підтвердження, що будівництво було здійснене саме до цього часу. Відповідно такий період часу може підтверджуватись технічним паспортом на будівлю.

Якщо технічний паспорт на будинок виготовлений до 12 березня 2011 року він сам є документальним підтвердженням того, що така будівля підпадає під дію “будівельної амністії”. У разі, якщо технічний паспорт виготовлений після 12 березня 2011 року і в ньому зазначена дата будівництва будівлі до вказаної дати, потребується додаткове документальне підтвердження періоду будівництва. Для цього можуть бути використані будь-які документи та матеріали, дійсність та походження яких не викликає сумнівів (квитанції про оплату комунальних послуг, поставку побутової техніки та меблів за адресою будинку, передплату видань за вказаною адресою, датовані фотознімки із супутників тощо). Видається, що в якості підтвердження можуть бути використані нотаріально завірені свідчення сусідів. Перелік та назви документів і матеріалів вказуються у технічному звіті про проведення обстеження

Крок 2. Проведення технічного обстеження

Якщо будинок має загальну площу до 300 квадратних метрів включно, господарські (присадибні) будівлі і споруди загальну площу до 100 квадратних метрів включно, в такому випадку потрібно звертатися до організації, яка здійснює технічну інвентаризацію (далі - БТІ).

Фахівці БТІ одночасно виготовлять технічний паспорт, проведуть обстеження та складуть звіт, у т.ч.отримають від місцевого органу містобудування та архітектури інформацію щодо відповідності розташування об'єкта будівництва державним будівельним нормам, і на їх підставі проставлять відповідну відмітку у технічному паспорті. Вона виглядає так:

Для решти об'єктів, на які поширюється «будівельна амністія», потрібно діяти у загальному порядку, а саме: спочатку виготовити технічний паспорт, звернувшись до БТІ, а потім провести технічне обстеження. Таке обстеження може здійснювати суб'єкт господарювання, який має у своєму складі фахівців, що отримали сертифікат експерта з технічного обстеження, або фізична особа- підприємець, що має зазначений сертифікат. Відмітка у технічному паспорті про проведення обстеження у даному випадку не потрібна. За інформацією щодо відповідності розташування об'єкта будівництва державним будівельним нормам до місцевого органу містобудування та архітектури може звернутися як сам замовник, передавши її потім фахівцю з обстеження для зазначення у звіті про обстеження, так і за дорученням замовника суб'єкт господарювання, що проводить обстеження.

Крок 3. Загальний порядок формування пакету документів для прийняття в експлуатацію.

Перед тим, як подавати документи для того, щоб узаконити самочинне будівництво, ви повинні пересвідчитись що у вас наявні:

- звіт про проведення технічного обстеження (у випадках, які означені в другому кроці). Звіт про проведення технічного обстеження потрібно подавати в оригіналі. Необхідно звернути увагу на те щоб звіт було прошито, пронумеровано, затверджено суб'єктом господарювання підписано та скріплено особистою печаткою виконавця.

-засвідчена в установленому порядку копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт. Така копія повинна бути посвідчена нотаріально.

-засвідчена в установленому порядку копія технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження). Технічний паспорт може бути поданий в оригіналі або копії, засвідченої БТІ яким було складено таких технічний паспорт, або нотаріусом, проте як свідчить практика, у переважній більшості нотаріуси відмовляються засвідчувати вірність копій технічних паспортів.

-заява про прийняття в експлуатацію об'єкта

-два примірники декларації про готовність об'єкта до експлуатації (заповнена на підставі інформації з документів, означених в п.п.1-3)

Документом, що посвідчує майнові права на земельну ділянку, може бути:

- державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку;

- свідоцтво про право на спадщину, до якого долучається державний акт;

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;

- договір оренди з його невід'ємними частинами (план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом);

- договір суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови);

- свідоцтво про право власності та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, тощо.

...