Монтаж, технічне обслуговування та ремонт силового електроустаткування токарно-револьверного верстату моделі 1П365

Виконання капітального ремонту електрообладнання зв'язано як правило з необхідність часткового або повного розбирання. В деяких випадках при капітальних ремонтах електрообладнання модернізують покращують експлуатаційні якості та інше. Основна мета модернізації наближення технічних параметрів старого й конструктивно несучасного електрообладнання технічних параметрів сучасних електричних машин й апаратів. Модернізацію здійснюють коли конструкція електрообладнання, що ремонтується допускає внесення в нього потрібних змін. Якщо модернізація електрообладнання що виконується при капітальному ремонті пов'язана з необхідністю корінних змін в його конструкції й основних технічних параметрів то такий ремонт називають капітально-реконструюючим.

Пошкодження та ремонт електроустаткування

Електрична машина поступаючи на ремонт повинна бути укомплектована усіма потрібними деталями вичищена від грязі та пилу шків та напівмуфта повинні бути зняті. Потрібно перевірити стан корпуса кріплячих деталей фланців панелей зажимів виводів та інших частин.

Пошкодження електричних частин поділяють на електричні та механічні.

До електричних відносяться: пробій ізоляції на корпус, обриви провідників в обмотці, замикання між витками обмотки, неприпустиме зниження опору ізоляції внаслідок її старіння, зволоження, руйнування. До механічних слід віднести пошкодження активної сталі станинипідшипникових щитів та корпусу електродвигуна.

Ремонт обмоток електричних машин - один з самих розповсюджених та трудомістких видів ремонту. Більше 80% пошкодження обмоток виходить із - за пошкодження їхньої ізоляції. Характерними дефектами обмоток являються пошкодження ізоляції проводів обмотки. Міжвиткове замикання частіше всього виникає в місцях перегину обмотки. Корпусна ізоляція пошкоджується в місцях виходу обмотки з пазів на гострих вуглах.

В більшості випадків для машин потужністю до 100 кВт пошкодженні обмотки вигідніше замінити новими якщо немає видимого пошкодження.

Таблиця 1.1

Несправності асинхронних машин

Таблиця 2.2

Несправності асинхронних машин

Таблиця 2.3

Несправності синхронних машин

Таблиця 2.4

Несправності машин постійного струму

Таблиця 2.5

Пошкодження та ремонт трансформатора

Дефектацією трансформатора називають комплекс робіт із виявлення характеру й ступеню ушкоджень його окремих частин. У ході дефектації визначається не тільки обсяг, але і технічна послідовність ремонту.

Ремонт магнітопроводів

Найбільш розповсюдженим видом несправності магнітопроводів. є «пожежа» сталі й збільшення струму холостого ходу. Пожежа сталі може бути викликана порушенням між листової ізоляції стяжних болтів. Це ушкодження приводить до зростання нагрівання корпуса й масла при нормальному навантаженні, а також до підвищення гудіння трансформатора.

Збільшення струму холостого ходу за рахунок ослаблення шихтованого магнітопроводів. Перегрів трансформатора також може бути викликаний зниженням рівня масла, у результаті чого оголена частина обмотки й активної сталі нагріваються. Ненормальне гудіння трансформатора спостерігається при ослабленні опресовки шихтованого магнітопроводів, порушенні опресовки стику, вібрації крайніх аркушів магнітопроводів, а також у випадку перевантаження, роботи на підвищеному напрузі чи при великій несиметрії фаз. Потріскування усередині трансформатора показує на перекриття обмоток, але не їхній пробій, внаслідок перенапруги.

Ушкодження шпилькових магнітопроводів приводить до вигоряння ізоляційних гільз, що заміняють новими. Нову гільзу виготовляють в кабельного папера, товщиною 0,12 мм. Папір намотують на шпильку, просочують бакелітовим лаком і запікають. При діаметрі шпильки до 25 мм стінка трубки повинна мати товщину 2-3 мм. Для шпильок діаметром 25-50 мм, стінка трубки повинна мати діаметр 3-4 мм. Шайби і підкладки виготовляють з елю технічного картону товщиною 2-5 мм. Більш складною є операція відновлення ізоляції пластин. Спершу видаляють стару ізоляцію за допомогою металевої щітки кип'ятінням аркушів у воді, якщо вони покриті бітумною ізоляцією. Якщо аркуші покриті ізоляційними лаками, то таку ізоляцію видаляють кип'ятінням у 10% розчині їдкого натру. Потім лист висушується й міститься в термостат, нагрівається до 120 градусів. Після цього пластини з нанесеним шаром ізоляції сушать при температурі 25 градусів у плині 7 годин. На очищену пластину наносять шар крохмального клею, накладають папір і розгладжують її сухою ганчіркою.

Знову виготовлені пластини розфарбовують так, щоб довга сторона була обов`язково прокату листв. Для виготовлення отворів крізь наскрізні шпильки, використовують штамп, тому що свердлити не можна. Після зборки і шихтовки магнітопроводів вимірюють опір його між листової ізоляції методом амперметра-вольтметра, із використанням джерела напруги 12В.

Ремонт обмоток трансформатора

Після операції дефектовки і виявлення великих несправностей роблять демонтаж обмоток, що починають із расшихтовки магнітопроводів. При демонтажі обмоток великих трансформаторів використовують під'ємно-транспортні засоби. При ремонті обмоток прагнуть використовувати мідний провід, ушкодженої котушки. Для цього котушку обпалюють у печі при температурі 450-500єС і промивають провід у воді, очищаючи від зотлілої ізоляції. Потім провід рихтують, протягаючи між двома стиснутими дерев'яними плашками й ізолюють на ізолювальному верстаті. Як ізолювальний матеріал застосовують паперову стрічку, кабельну чи телефонний папір, товщиною від 0,05 до 0,12 мм і шириною 15-25 мм.

Папір накладають спірально, внахлист.

Ізоляція виконується в 2-3 шари, при цьому нижній шар виконується встик, а верхній у внахлист.

Спосіб виготовлення обмотки залежить від її типу. Багатошарові обмотки Ізоляція виконується в 2-3 шари, при цьому нижній шар виконується в стик, а верхній у внахлист. Смуги ізолюючого папера склеюють один з другим.

Виконують на дерев'яних чи металевих шаблонах. Найбільше часто для цих цілей використовують консольні чи козлові намотувальні верстати.

Спосіб намотування обмотки на верстатах залежить від конструкції обмотки. Найбільш використованою є безупинна обмотка, виконувана без розривів і пайок, однак така обмотка є більш складної у виконанні. При намотуванні користаються кресленнями і розрахунковою запискою. Вигини виробляються без спеціальних пристосувань. Місця переходу ізолюють електрокартонними коробками. Усі переходи виконують у тому самому прольоті. Закінчивши намотування, виконують зовнішні чи внутрішні відводи. Після цього встановлюють на торцях котушки опорні ізоляційні кільця. Після цього котушку за допомогою стяжних шпильок стягають і сушать для видалення вологи. Потім просочують і повторно сушать. На готові котушки поміщають бирки, де вказується номер чи трансформатора номер замовлення.

Ремонт деталей трансформатора

У число деталей трансформатора входять: розширювач, газове реле, перемикач, пробивний запобіжник, термосифонний фільтр. При роботі трансформатора масло переміщується з розширника в основний бак і назад, при цьому попадають продукти горіння, що осідають на стінках розширника. Крім цього масло може воложитися через процес конденсування. При ремонті розширника оглядають його деталі, перевіряють цілісність ущільнювальних прокладок. Ушкоджені прокладки заміняють новими. При ремонті розширника перевіряють справність крана на мастилопроводі.

Запобіжна труба. Перевіряють міцність і герметичність кріплення діафрагми, при необхідності змінюють на нову. Внутрішню поверхню труби при ремонті очищають і промивають чистою трансформаторною маслом.

Пробивний запобіжник. При ремонті запобіжник розбирають, ретельно оглядають його контактні частини від бруду і плівок окислів, перевіряють цілісність слюдяної-прокладки, переконуються в надійності приєднання до хвостового запобіжника нульового запобіжника.

Газове реле. При ремонті перевіряють щільність фланцевих з'єднань газового реле з мастилопроводом. Якщо є необхідність у ремонті газового реле, то його демонтують, дотримуючи особливих мір обережності і відправляють, у лабораторію.

2. Розрахункова частина

2.1 Розрахунок електродвигуна головного руху

3. Спеціальна частина

3.1 Захисне заземлення

Захисне заземлення - це навмисне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмопровідних частин електроустановок, які можуть опинитися під напругою. Його застосовують у мережах з ізольованою нейтраллю напругою до 1000В і при будь-якому режимі нейтралі в мережах понад 1000В. Захисне заземлення зменшує напругу на корпусі відносно землі до безпечного значення, тим самим зменшує струм, що протікає через тіло людини.

Конструктивно захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з'єднує цей пристрій з обладнанням, яке заземлюється - заземлюючий провідник.

Рис. 3.1 - Схема захисного заземлення: а - виносне; б - контурне

1 - заземлювач;

2 - заземлене обладнання;

3 - заземлюючий провідник.

Заземлюючі пристрої можуть бути природними і штучними. Як природні заземлюючі пристрої використовують прокладені в землі трубопроводи, оболонки кабелів, арматуру будівельних конструкцій, що мають контакт із землею. Штучні заземлюючі пристрої - це спеціально закладені в землю металоконструкції за допомогою яких здійснюють надійне з'єднання із землею і створюють малий опір розтіканню струму.

Штучні заземлювачі виконують у вигляді електродів. По розташуванню в ґрунті і по формі електродів заземлювачі поділяють на:

1. заглиблені, що складаються із смуг або круглої сталі, укладені глибоко на дно котловану горизонтально по периметру фундаментів;

2. вертикальні, що складаються з електродів, верхній кінець яких заглиблюється на 0,5-0,7м від поверхні землі, якими стальні вертикально закладені в землю стержні діаметром 10-16 мм, і довжиною 2,5-5 м, а також кутова сталь довжиною 2-3 м;

3. горизонтальні (протяжні), що складаються з електродів, які застосовують для зв'язку між собою вертикальних заземлювачів з'єднаних зварюванням. Як заземлювачі використовують круглу сталь діаметром не менше 10 мм або сталеві смуги товщиною не менше 4 мм з перерізом 48 мм. Горизонтальні електроди укладені паралельно на однаковій глибині (рис. 2.2в);

4. горизонтальні електроди укладають розбіжними променями на однаковій глибині (рис. 2.2 г)

Рис. 2.2 - Способи розміщення електродів групового заземлювача (вид в плані)

Список використаної літератури:

1. Електротехнічний довідник вид. Москва Енергоіздат 1986.

2. Атабенов В.Б. Ремонт електрообладнання промислових підприємств. Москва, «Вища школа», 1979.

3. В.Е. Китаєв Електротехніка. Москва, «Вища школа», 1980.

4. Алукер Ш.М. Електричні вимірювання. Москва, «Вища школа», 1972.

5. Львов А.П. Довідник електромонтера. Київ, « Вища школа», 1980

6. Дяков В.І. Типові розрахунки по електрообладнанню. Москва, « Вища школа», 1985.

7. Воронін А.А. Техніка безпеки при роботі в електроустановках. Москва, «Вища школа», 1986

Размещено на Allbest.ru