Закони збереження при абсолютно пружному ударі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіті і науки України

ВДТУ

Кафедра Фізики

Лабораторна робота

Виконав:

ст. гр. РЗ - 01

Вільчинський В.Л.

Перевірив:

Мельник М.Д.

Вінниця 2001

Тема: Вивчення абсолютно пружного центрального удару куль з допомогою конденсаторного хронометра.

Мета роботи: Вивчення законів збереження при абсолютно пружному ударі на прикладі визначення часу удару; середньої сили удару і швидкості кулі в момент удару з допомогою конденсаторного хронометра.

Прилади і матеріали: експериментальна установка; штангенциркуль і лінійка.

Теоретичні відомості.

Центральним називається такий удар куль, при якому вектори швидкості руху куль у момент їх зіткнення лежать на прямій, що сполучає центри куль. Проміжок часу протягом якого відбувається удар, здебільшого дуже малий і складає від 10^-4 с до 10^{- 6} с. При ударі на площинах контакту тіл виникають сили, що одержали назву ударних або миттєвих. Змінюються вони під час удару в широких межах і досягають значень, при яких середня величина тиску (напруги) на площинах контакту досягають значень 10⁹ і навіть 10¹⁰ Н/м².

Дія ударних сил викликає значні зміни швидкостей всіх точок тіла протягом удару. Наслідком удару можуть бути також залишкові деформації, звукові коливання, нагрівання тіл та інші, а при швидкостях зіткнення, які переважають критичні значення, - руйнування тіл в місці удару. Критичні швидкості, наприклад, для міді складають біля 15 м/с, а для високоякісної сталі - 150 м/с і більше.

Процес удару тіл поділяється на дві фази. Перша - починається з моменту дотикання тіл і продовжується до кінця їх зближення. При цьому частина кінетичної енергії тіл перетворюється в потенціальну енергію деформації.

Під час другої фази відбувається зворотній перехід потенціальної енергії пружної деформації в кінетичну енергію тіл. При цьому тіла починають розходитись одне від одного і під кінець другої фази вони рухаються в різних напрямках відносно загального центра мас.

Якщо після удару тіла повністю відновлюють свою форму і розміри, а механічна енергія набуває попереднього початкового значення, то удар називають абсолютно пружним.

Якщо ж удар закінчується на першій фазі і тіла після удару рухаються як одне ціле, то удар називається абсолютно не пружним. Механічна енергія при цьому не зберігається, частина її перетворюється у внутрішню енергію тіл.

При ударі реальних тіл присутні обидві фази, але повного повернення форми тіл, що стикаються, не відбувається, що приводить до зменшення механічної енергії через втрати на залишкову деформацію; нагрівання тіл та інше.

Повний опис процесів для двох або більшої кількості тіл, що стикаються, можливий лише в межах динамічних законів, які детально змальовують всі зміни системи з часом. Але може виявитись, що для даної системи тіл рівняння, які випливають з законів динаміки, дуже складні або відсутні відомості про деякі величини, що входять у ці рівняння.

У цьому випадку певні висновки про поведінку системи можна зробити, використовуючи закони збереження.

Найважливішими законами збереження, що дійсні для будь - яких ізольованих систем, тобто, таких систем, на тіла яких не діють зовнішні сили, є закони збереження енергії, імпульсу, моменту імпульсу та електричного заряду.

Зокрема, закон збереження імпульсу формулюється так: імпульс ізольованої системи тіл залишається сталим.

(1)

Згадаємо, що імпульс системи визначається як геометрична сума імпульсів окремих тіл, що складають дану систему, а імпульс тіла - це вектор, рівний добутку маси тіла на його швидкість:

(2)

Імпульс системи тіл може бути визначений також добутку сумарної маси тіл системи на швидкість центра мас цієї системи .

Центр мас (центр інерції) - це геометрична точка, що характеризує розподіл маси в тілі чи в механічній системі. Радіус - вектор центра мас визначається співвідношенням:

(3)

де m_і -маса, а R_і - радіус - вектор i - того тіла.

Під час руху механічної системи її центр мас рухається так, як рухалась би матеріальна точка, що має масу, рівну масі системи яка знаходиться під дією всіх зовнішніх сил, прикладених до системи. З останнього визначення та з закону збереження імпульсу випливає, що центр мас ізольованої системи або знаходиться в стані спокою, або рухається з сталою швидкістю.

До числа найважливіших відноситься закон збереження енергії, але в ньому мова йде про повну енергію системи, яка складається з енергії всіх видів руху матеріальних тіл. Для механічної енергії, що рівна сумі кінетичної та потенціальної енергії, також може бути сформульований закон збереження, але він не являється загальним, а відноситься до числа законів, які справджуються тільки для обмеженого класу систем і явищ. Механічна енергія зберігається при умов дії між тілами системи тільки консервативних сил. Консервативними називають такі сили, робота яких не залежить від форми шляху. До числа консервативних відносяться гравітаційні, пружні, електростатичні та деякі інші сили. Закон збереження механічної енергії має таке формулювання: повна механічна енергія ізольованої системи тіл, між якими діють тільки консервативні сили, залишається сталою.

Кажучи про закони збереження, слід відмітити, що особливо важливу роль ці закони відіграють в теорії елементарних частинок, де крім уже відомих відкрито багато специфічних законів збереження: баріонного заряду, лептонного заряду та інші. Значення законів збереження в теорії елементарних частинок визначається тим, що вони дозволяють легко знаходити правила відбору для реакцій між елементарними частинками, тобто встановлювати, які реакції в природі можливі, а які заборонені.

Згідно з сучасним уявленням закони збереження тісно пов'язані з властивостями симетрії фізичних систем. Теорема Нетер стверджує, що наявність у системі симетрії призводить до того, що для цієї системи існує фізична величина, яка зберігається. Ця теорема є особливо важливою, бо вона дозволяє на основі експериментального виявлених законів збереження роботи висновки про фундаментальні властивості світу, в якому ми живемо. Так, наприклад, збереження енергії, імпульсу та моменту імпульсу зв'язані відповідно з однорідністю часу, однорідністю простору та ізотропністю простору.

Тому перевірка законів збереження являється одночасно перевіркою відповідних властивостей симетрії простору і часу.

Застосуємо закони збереження для вивчення центрального удару двох куль.

Для прямого центрального удару двох куль їх швидкості до удару (якщо система ізольована, то також і після удару) направлені вздовж прямої, що проходить через центри куль.

Розглянемо спочатку випадок, коли кулі, які створюють ізольовану систему, здійснюють абсолютно пружний удар. У цьому випадку виконуються закони збереження імпульсу та механічної енергії.

Згідно з законом збереження імпульсу імпульс двох куль до удару повинен бути рівним імпульсу цих же куль після удару:

(4)

Оскільки швидкості направлені вздовж однієї прямої, геометричну суму можна замінити сумою алгебраїчною:

. (5)

Вважаючи, що кулі взаємодіють тільки під час удару та враховуючи ізольованість системи, робимо висновок, що повна механічна енергія обох куль до і після удару дорівнює сумі їх кінетичних енергій в відповідні моменти часу. Тому відповідно законові збереження енергії можемо записати:

(6)

Рівняння (5) та (6) зведемо до виду:

m₁(V₁ - U₁) = m₂(U₂ - V₂), (7)

m₁ (V₁² - U₁²) = m₂ (U₂² - V₂ ²). (8)

Поділивши (8) на (7), одержуємо:

V₁ + U₁ = U₂ + V₂. (9)

Розв'язуючи систему рівнянь (7) та (9), знаходимо вирази для швидкості куль після удару:

(10)

(11)

Якщо маси куль однакові, то:

m₁ = m₂ = m (12)

Підставивши (12) в (10) та (11) одержуємо:

; (13)

тобто кулі обмінюються швидкостями.

Знаючи масу та швидкість куль до і після удару, можна визначити середню силу удару куль. Для цього застосуємо другий закон Ньютона, наприклад, до другої кулі:

(14)

де - час, протягом якого відбувався удар.

Якщо до удару друга куля була нерухома, то V₂ = 0 (15)

підставляючи (12), (13), та (15) в (14), маємо:

(16)

У випадку абсолютно не пружного удару двох куль виконується лише закон збереження імпульсу, на основі якого запишемо:

(17)

де U - швидкість обох куль після удару.

Звідки знаходимо

(18)

Втрату кінетичної енергії при абсолютному не пружному ударі знайдемо як різницю кінетичних енергій обох куль до та після удару:

(19)

Підставивши (18) в (19) прийдемо до такого виразу:

(20)

(21)

(22)

З рівнянь (21) та (22) знаходимо:

(23)

Опис установки:

Час зіткнення тіл настільки малий, що його неможливо виміряти секундоміром. Його визначають методом конденсаторного хронометра, принцип дії якого полягає в слідуючому: куля при ударі замикає електричне коло, що складається із зарядженого конденсатора С, резистора R і гальванометра G, з`єднаних між собою згідно з рис. 1.

Нехай у початковий момент часу t конденсатор мав заряд q. За час Дt при ударі заряд конденсатора зменшився на Дq. Вихоячі із співвідношення маємо , де I - миттєве значення струму (його можна визначити із закону Ома) , але , де С - ємність конденсатора, R - опір кола. Тоді .

Розділимо змінні і проінтегруємо останній вираз:

Звідки: ;

де q₀ - початковий заряд конденсатора;

q - заряд, який залишився після удару.

Для вимірювання заряду скористаємось гальванометром, відхилення покажчика якого n пропорційне значенню заряду. Тобто q₀ ~ n₀, а q++++++++ ~ n. Тоді ф = CR ln n₀/n.

Порядок виконання роботи:

Відвести одну із куль і закріпити її фіксатором, зарядити конденсатор, поставивши перемикач П в положення “Зарядка” на 3-4 с, а потім розрядити його через гальванометр шляхом переведення перемикача П в положення “Розрядка”. Записати показ гальванометра n₀. Дослід повторити не менше 10 разів. Одержані результати занести в таблицю. Для заспокоєння покажчика гальванометра слід періодично натискати кнопку К.

Зарядити конденсатор, перевивши перемикач П спочатку в положення “Зарядка” на 3-4 с, а потім в нейтральне положення. Провести удар куль, звільнивши при цьому фіксатор. Потім перемикач П перевести в положення “Розрядка” і записати відхилення покажчика гальванометра n. Дослід повторити не менше 10 разів.

Визначити значення висоти піднімання куль h і її радіус r, а також записати значення опору кола R і ємність конденсатора C.

Таблиця 1. Результати експериментальних досліджень

Таблиця 2. Результати обчислення

Обробка результатів дослідження і їх аналіз:

За формулою (23) визначити швидкість кулі при ударі.

За формулою (1) визначити час зіткнення куль. Знайти абсолютну і відносну похибки ф.

Визначити масу куль і за формулою (16) вирахувати середню силу удару. Пояснити одержані результати.

Вихідні дані для проведення дослідження.

h = 0,02м; l = 22*10^-2м; R = 1,45см; ; б =23⁰

Контрольні запитання

Що таке пружний і не пружний удари?

Який буде характер руху куль після удару?

Одержати формулу для розрахунку відносної і абсолютної похибок вимірюваних величин?

Відповідь на контрольні запитання:

1. Абсолютно не пружним називається удар, при якому потенційна енергія пружної деформації не виникає; кінетична енергія тіл чи частково цілком перетворюється у внутрішню енергію; після удару тіла рухаються з однаковою швидкістю (тобто як одне тіло) або спочивають. При такому ударі виконується тільки закон збереження імпульсу, закон же збереження механічної енергії не дотримується - механічна енергія чи частково цілком переходить у внутрішню.

Абсолютно пружним називається такий удар, при якому повна механічна енергія тіл зберігається. Спочатку кінетична енергія чи частково цілком переходить у потенційну енергію пружної деформації. Потім тіла повертається до первісної форми, відштовхуючи один одного. У підсумку потенційна енергія пружної деформації знову переходить у кінетичну і тіла розділяються зі швидкостями, обумовленими двома умовами - збереженням сумарної енергії і сумарного імпульсу тіл.

кінетичний енергія куля пружний

Размещено на Allbest.ru