У сучасних умовах стратегічне управління є необхідною складовою діяльності всіх підприємств незалежно від сфери чи виду їх діяльності. Стратегічне управління енергетичної індустрії базується на загальних концепціях і положеннях, які мають місце в інших галузях економіки, і в той же час, відрізняється низкою особливостей у реалізації окремих стратегій, які обумовлені специфікою відновлювальної енергетики в цілому. Основним стратегічним вектором вирішення проблеми енергозабезпечення та енергозбереження є орієнтація на ефективне стратегічне управління діяльністю з урахуванням змін, що відбуваються на ринку енергетичних послуг та в соціально - економічному середовищі в цілому. Саме система стратегічного управління розвитком відновлювальної енергетики в регіоні дає змогу усім гравцям енергетичного ринку поєднати загальну стратегію розвитку з наявністю реальних та потенційних можливостей для її реалізації, враховуючи загрози, які можуть виникнути.

Тому необхідним є забезпечення цілеспрямованого розвитку нових організаційних форм у відновлювальній енергетиці, діяльність яких була б орієнтована на максимізацію консолідованого результату, та розробка моделі стратегічного управління розвитком відновлювальної енергетики регіону. Інноваційний шлях виробництва електроенергії з відновлюваних джерел - це кластеризація, яка забезпечить розвиток горизонтальної інтеграції з формуванням сітьових структур. Це дасть змогу поліпшити умови для впровадження різних організаційних форм господарювання та їх кооперації, забезпечуючи сталий розвиток на принципах економічної самодостатності. Особливої актуальності питання кластеризації відновлювальної енергетики набуває у кризовий період, оскільки наявність таких структур спонукає до активізації діяльності підприємств-учасників кластера, раціонального використання природо-ресурсного, матеріально-технічного, фінансового та кадрового потенціалу регіону.

Україна, відповідно до взятих перед Європейським Союзом зобов'язань, зобов'язана досягти і підтримувати належний рівень конкурентоспроможності та інноваційності національної економіки. Тому актуальним є наукове обґрунтування і практичне вирішення проблеми регіонального розвитку відновлювальної енергетики на інноваційній основі, що передбачає використання механізмів інтеграції, в основу якої покладено кластеризацію.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми

Механізми організації діяльності по освоєнню нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії досить детально вивчені вченими-економістами. Дослідженню процесів розвитку відновлювальної енергетики на основі кластерного підходу приділено менше уваги, адже успіх її розвитку залежить від відповідної інституціонально-інфраструктурної підтримки механізмів використання енергетичних ресурсів регіону. Кластерний підхід, як механізм ефективного розвитку підприємств і регіонів, досліджували М. Портер, А. Маршалл, П. Фішер. До українських реалій кластерний підхід в управлінні адаптовували М.Я. Дем'яненко, П.І. Гайдуцький, В.М. Геєць, М.Ф. Кропивко, С.І. Соколенко, В.Г. Федоренко та ін. У роботах цих вчених досліджуються проблеми організації та управління кластерами; визначення ефективності їх діяльності; внеску в економічний розвиток регіону і країни в цілому.

Поряд з цим проблеми, пов'язані з розробкою і реалізацією кластерного підходу стосовно інтеграційних перетворень енергетичної індустрії з метою забезпечення сталого розвитку регіону, є недостатньо вивченими. Відсутня єдина методика визначення потенційних кластерів, система критеріїв та показників розвитку енергозберігаючих кластерів, які б дозволили приймати управлінські рішення щодо їх створення, підвищення ефективності їх функціонування та удосконалити моделі стратегічного управління регіональним розвитком відновлювальної енергетики.

Цілі статті. Усе вищесказане підтверджує необхідність розробки моделі стратегічного управління регіональним розвитком відновлювальної енергетики в умовах глобалізації для підвищення ефективності діяльності, рівня конкурентоспроможності енергетичної галузі та досягнення стану енергетичної безпеки на основі кластерного підходу.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Кластерна форма розвитку відновлювальної енергетики на основі мережі стійких зв'язків між всіма учасниками ринку енергетичних послуг приводить до створення особливої форми сукупного інноваційного продукту, що концентрує різноманітні наукові, технологічні і управлінські винаходи, трансформуючи їх в інновації, комерціалізація яких забезпечує досягнення конкурентних переваг [1].

Загалом погоджуючись з наведеними висновками щодо формування кластерних структур, можна відзначити суттєвий їх вплив на конкурентоспроможність регіону. Проте варто зазначити, що на сьогоднішній день дослідники здебільшого пов'язують конкурентоспроможність з кластеризацією через економічні вигоди від кластерної взаємодії регіонів.

Ми вважаємо, що кластерний підхід здатен не лише забезпечити досягнення конкурентних переваг у економічній сфері, а й одночасно вирішувати екологічні проблеми, розв'язання яких потребує спільних зусиль органів влади, населення, підприємств та інших організацій [2].

відновлювальна енергетика стратегічне управління

Слід наголосити - якщо в класичному випадку інтереси учасників кластера співпадають, то практичне втілення та просування кластерної моделі альтернативної енергетики потребує глибокого відпрацювання відповідних мотиваційних механізмів збоку її учасників. Адже формування такого роду кластерів в регіонах України стримується насамперед не готовністю вкладання інвестицій потенційних учасників, на що в свою чергу впливає недосконале законодавство, низький рівень освіти та кваліфікації трудових ресурсів, застарілі технології.

У таблиці 1 нами співвіднесені потреби населення, які задовольняються енергозбереженням, за ієрархією потреб Маслоу, що дає можливість виявити особливі риси сприйняття споживачами енергозбереження: у споживачів із різною силою мотиву екологічно орієнтованої поведінки відрізняється відчуття корисності енергозбереження.

Таблиця 1. Групи потреб за ієрархічною моделлю А. Маслоу, що задовольняються енергозбереженням

* Сформовано автором.

Отже, мотивація формування енергозберігаючих кластерів забезпечує виникнення в учасників кластерних об'єднань спонукань до досягнення необхідних цілей.

На нашу думку, грамотне формування енергозберігаючого кластеру дозволить розв'язати протиріччя між економічним зростанням і збереженням якості довкілля, тим самим забезпечивши регіону стійкі конкурентні переваги, його населенню - сприятливі умови проживання, учасникам кластерного утворення - економічні вигоди від участі у кластерних структурах.

Як ми вже говорили, застосування та комплексне впровадження перетворень, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів України, може здійснюватись на базі створення енергозберігаючих кластерів, діяльність яких зорієнтована на розвиток відновлюваної енергетики у регіонах України, основними передумовами формування та функціонування яких в Україні є енергетична залежність країни, висока енергоємність регіонів та гостра потреба у значному покращенні їх екологічного стану.

Перспективи та проблеми кластерної моделі розвитку відновлювальної енергетики наведені у таблиці 2.

Результати SWOT-аналізу дозволяють стверджувати, що зовнішнє оточення регіональних кластерів надає можливості для їх розвитку, які сприятимуть усуненню загроз; а сильні сторони учасників енергозберігаючого кластеру дозволять подолати їх слабкості та сприяти розвитку відновлювальної енергетики регіону.

Таблиця 1. Групи потреб за ієрархічною моделлю А. Маслоу, що задовольняються енергозбереженням

Разом з тим регіональний розвиток відновлювальної енергетики залежить від ефективного управління та стратегічного бачення перспектив суб'єктів ринку.

Головна мета стратегічного управління - забезпечити стійкий розвиток відновлювальної енергетики в умовах змін зовнішнього середовища.

Під стратегічним управлінням розуміємо такий вид управлінської діяльності, основою якого є людський потенціал, що встановлює цілі розвитку; порівнює їх з наявними ресурсними можливостями та споживацьким попитом на енергетичні продукти; регулює зміни в галузі при зміні умов зовнішнього оточення; створює конкурентні переваги та досягає довгострокової мети за рахунок розробки та реалізації системи стратегій.

У загальному вигляді стратегічне управління РВЕР включає в себе оцінку рівня РВЕР, розробку стратегії РВЕР, формулювання головної мети стратегії РВЕР, її цілепокладання, оцінку стратегічних альтернатив, реалізацію стратегії РВЕР, оцінку необхідності її коригування, контроль реалізації стратегії РВЕР.

Висновки

1. Комліченко О.О. Ротань Н.В. Стратегічне управління регіональним розвитком туризму на основі кластерного підходу/ O. O. Комліченко, Н.В. Ротань // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки / Херсон - 2014. - Вип.6 Част.3. С.110-112.

2. Білик О.С. Еколого-економічні засади підвищення конкурентоспроможності регіону: монографія / З.В. Герасимчук, О.С. Білик. - Луцьк: Вежа-Друк, 2014. - 284 с.

3. Інноваційне використання місцевих енергетичних ресурсів: посібник / Уклад.: О. Гвоздевич, М. Подольський, Л. Кульчицька - Жигайло. - Львів: "Тріада Плюс", 2016. - 32 с.

Размещено на Allbest.ru