Реформування системи субсидування в енергетиці, як чинник забезпечення енергетичної безпеки України

Для соціального забезпечення вразливих споживачів положення Договору про заснування Енергетичного співтовариства [і] та Директивах Третього енергетичного пакету Європейського Союзу [2; 3] зобов'язують країни забезпечити доступ до надійних, стійких і сучасних джерел енергії та встановлення справедливої ціни на енергоресурси за рахунок використання різних інструментів, які з одного боку покликані забезпечити окремі категорії споживачів енергетичними ресурсами, якщо останні не спроможні самі підтримати власний добробут, а з іншого - створювати умови для реалізації потреб в енергетичних ресурсах власними зусиллями.

Питання впорядкування і зменшення субсидій суб'єктам господарювання у сфері енергетики є особливо актуальним зважаючи на зобов'язання України як члена Енергетичного Співтовариства та у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і водночас значними їх обсягами. Аналіз динаміки обсягу світових субсидій на викопне паливо Дослідження обсягу світових субсидій на викопне паливо проводилося Міжнародним енергетичним агентством (International Energy Agency) на основі методики, що оцінює дотації на викопне паливо, яке безпосередньо споживаються кінцевими споживачами або витрачаються як джерела виробництва електроенергії. Для цього аналізу використовується підхід до цінової різниці, що є найбільш поширеною методологією для кількісної оцінки субсидій на споживання. Він порівнює середні ціни сплачені кінцевими споживачами, з цінами, що відповідають повній вартості пропозиції. свідчить про безупинне зменшення їх обсягу - з 309 млн. дол. США у 2015 році до 262 млн. дол. США у 2016 році, або на 15% (у 2014 році обсяг світових субсидій на викопне паливо становив 455 млн. дол. США). При такій тенденції, за дослідженням International Energy Agency Україна входить до 40 країн світу за найбільшим обсягом енергетичних субсидій і знаходиться на 17 місці, тоді як обсяги енергетичних субсидій в світі безупинно зменшуються [4].

За таких обставин доцільно оцінити перші результати з реформування системи субсидування в енергетиці, що здійснюється за напрямами соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів та надання державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики, як один із чинників забезпечення енергетичної безпеки в сучасних умовах державотворення.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Досліджуваному питанню присвячено чимало публікацій аналітичного характеру, що готувалися головним чином міжнародними організаціями та науковими центрами. Зокрема, варто відмітити аналітичний документ “Інвентаризація енергетичних субсидій в країнах Східного партнерства ЄС” [9], в якому проаналізовано механізми складних енергетичних субсидій в Україні; “Analysis of the scope of energy subsidies and suggestions for the G-20 initiative” [10], що розкриває визначені обмеження до застосування енергетичних субсидій, ідентифікацію та класифікацію енергетичних субсидій та шляхи їх реформування.

Важливо відмітити підготовлений колективом авторів (Х. Хьольцлер, Е. Лібанова, Т. Єфименко, Я. Котляревський, С. Таран, Д. Черніков, В. Деревянкін, Ю. Стюарт) аналітичний документ “Звіт про результати дослідження державної підтримки суб'єктів господарювання в Україні” [11], в якому здійснено загальний огляд правової бази, сфери застосування і форм державної підтримки суб'єктів господарювання в Україні. Цей огляд розкриває видатки Державного бюджету, упущені бюджетні доходи і державні зобов'язання за попередні роки, які можуть кваліфікуватися як підтримка господарської діяльності в Україні.

Праці наукового характеру, таких дослідників як Ярош, О.Пушкарьов, Л.Івашова, М.Івашов, М.Мащенко, Пивовар та ін. більшою мірою спрямовані на дослідженні ролі соціальних пільг і субсидій у процесі реалізації ефективної державної політики в соціальній сфері, проблемних питань субсидування населення на оплату житлово-комунальних послуг. Проблемні питання реформування системи надання субсидій населенню та їх монетизації досить грунтовно досліджувалися і у працях О.Суходолі.

Доцільність проведення дослідження з практичної точки зору підтверджує законодавство ЄС з питань надання державної допомоги у сфері енергетики, що регламентує необхідність запровадження чітких механізмів надання та контролю державних ресурсів суб'єктам господарювання.

За визначенням Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) (International Energy Agency) “World Energy Outlook - 1999 insights. Looking at Energy Subsidies: Getting the Prices Right” енергетичні субсидії - це будь-які дії уряду, що стосуються, перш за все, енергетичного сектора і знижують витрати на виробництво енергії, підвищують ціну, що отримують виробники енергії, або знижують ціну, яку платять споживачі енергії. Форми запровадження субсидій можуть бути різними, зокрема що здійснюють прямий вплив на ціну (бюджетні видатки і податкові пільги), а також діють опосередковано - створюючи сприятливі ринкові умови на користь конкретного виду палива або державне фінансування технологічних досліджень і розробок [5].

Чинним законодавством України субсидії визначено як усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств [6]. Окремо виділено адресні безготівкові субсидії населенню для відшкодування витрат на оплату житлово- комунальних послуг [7].

Щодо європейського законодавства, то положеннями Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/72/ЄС [2] та 2009/73/ЄС [3] від 13 липня 2009 року (стаття 3) передбачається надання допомоги лише в рамках соціального забезпечення для гарантування необхідного постачання газу та електроенергії вразливим споживачам. При цьому положення Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ст. 18) усувають можливість надання будь-якої допомоги на користь певних підприємств або певних енергоресурсів, що спотворює або загрожує спотворити конкуренцію на енергетичному ринку. В частині функціонування державних підприємств, підприємств, яким надаються спеціальні або виключні права або підприємств, які мають характер монополії та приносять державний дохід - до них також застосовуються правила, що викладені в Договорі про заснування Енергетичного Співтовариства (Додаток ІІІ ст. 82). У зазначеному Договорі визначено рамки надання державної допомоги, яка є сумісною зі спільним ринком, зокрема: допомога, що має соціальний характер та надається окремим споживачам; допомога, що надається для усунення шкоди від природного лиха, для сприяння економічному розвитку регіонів; для прискорення розвитку певних видів економічної діяльності чи певних економічних районів, якщо така допомога не впливає негативно на умови торгівлі до такого ступеня, що суперечить спільному інтересові (Додаток ІІІ ст. 87) [1]. При цьому, передбачено створення національної системи контролю державної допомоги відповідно до Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом [8].

Для вугільного сектору Рішенням Ради ЄС (2010/787/ЄС) від 10 грудня 2010 року передбачається застосування загальних правила надання державної допомоги, або лише на закриття неконкурентоспроможних вугільних шахт [33]. Ним встановлено, що державна допомога для вугільного сектору повинна поступово зменшуватися і суворо обмежуватися для тих вугільних підприємств, що обов'язково будуть закритими. Державна допомога має бути спрямована на покриття нетипових витрат, що виникають у зв'язку із закриттям вугільних підприємств. Визначено, що водночас мають вживатися заходи з пом'якшення соціальних та регіональних наслідків закриття таких шахт, але які не суперечать загальним правилам надання державної допомоги.

Зважаючи на визначені положення доцільно оцінити перші результати реформування системи субсидування в енергетиці України та визначити напрямки її подальшого ефективного здійснення, що і стало метою статті.

Виклад основного матеріалу дослідження. Реформування системи субсидування в енергетиці є невід'ємною складовою структурних реформ у напрямі створення конкурентних енергетичних ринків. Виконання цього завдання здійснюється в частині трансформації соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів та надання державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики.

Протягом 2017-2018 років були прийняті довгоочікувані рішення спрямовані на запровадження поетапного переходу до монетизації адресної соціальної допомоги вразливих споживачів енергоресурсів, які не вдавалося реалізувати протягом тривалого часу.

Рішенням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року №95 [12] розпочато перший етап монетизації житлово-комунальних субсидій. Відповідного до цього рішення з 1 січня 2018 року змінено порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Порядок розрахунків за житлово-комунальними субсидіями між державою та виконавцями послуг здійснюється за рахунок перерахування коштів за фактичні обсяги спожитих енергоносіїв та наданих послуг отримувачам субсидій. Тобто, на першому етапі відбулася монетизація субсидій на рівні підприємств- надавачів послуг, що передбачає можливість вибору виконавцями послуг постачальника енергоносіїв.

Прийняття у листопаді 2017 року Закону України “Про житлово-комунальні послуги” [13] передбачає запровадження з 1 січня 2019 року наступного етапу монетизації субсидій на рівні споживачів енергоресурсів. Ним передбачається виплата споживачу пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг в грошовій формі та порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Передбачається, що монетизація субсидій на рівні споживачів енергоресурсів буде реалізована в два етапи [14]. На першому етапі планується провести монетизацію субсидій для домогосподарств, що мають індивідуальне опалення, встановивши при цьому серйозну відповідальність за несплату за житлово-комунальних послуг. На другому етапі відбудеться монетизація субсидій для тих споживачів, хто проживають в багатоквартирних будинках де є централізоване опалення. Таким споживачам енергоресурсів будуть відкриті спеціальні рахунки, з яких вони будуть мати право розрахуватися за житлово-комунальні послуги, що отримують. Залишок коштів після сплати за житлово- комунальні послуги отримувачі субсидій зможуть використати на власний розсуд після закінчення сезону.

Одночасно з рішенням про монетизацію пільг та субсидій на рівні споживачів енергоресурсів розпочато процес верифікації одержувачів субсидій, для формування соціально справедливої системи субсидій - надання державної допомоги тим, хто дійсно її потребує. Для забезпечення верифікації отримувачів субсидій у квітні 2018 року Міністерство фінансів України розробило та представило для обговорення проект Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат” [15]. Законопроект спрямований на удосконалення механізму соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів, підвищити адресність державних виплат шляхом перевірки інформації, яка впливає на визначення права та розмір державних виплат.

Результати верифікації одержувачів субсидій, яку розпочало Міністерство фінансів України виявили ряд проблемних питань. З огляду на це, у квітні 2018 року Уряд прийняв рішення про внесення змін та викладення в новій редакції Положення про порядок призначення житлових субсидій. Рішення Уряду спрямовано на стимулювання населення легалізувати свої трудові відносини, зробити систему призначення субсидій адресною для можливості впровадження монетизації програми житлових субсидій [16].

Зазначені рішення обумовлені зростаючою динамікою видатків державного бюджету для надання пільг та житлових субсидій населенню протягом останніх років, одночасно із наявністю значної кількості серед отримувачів житлових субсидій власників елітного житла.

Якщо в 2016 році субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот становила 47 080 619,4 тис. грн., а субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу - 1 205 172,8 тис. грн.[і7], то в бюджеті на 2018 рік передбачено видатків на суму 70 992 648,2 тис. грн. та 2 715 432,4 тис. грн. відповідно [18]. При цьому, у минулому опалювальному сезоні програмою надання житлових субсидій скористалися 23 400 домогосподарств у будинках площею більше 200 квадратних метрів, 28 500 домогосподарств у квартирах площею більше 120 квадратних метрів та 925 000 домогосподарств, до складу яких входили особи, які декларували повну відсутність доходів [19].

Важливі завдання з реалізації реформ постають в частині надання державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики. Прийнятий ще у 2014 році Закон України “Про державну допомогу суб'єктам господарювання” [20] визначив інституційну основу механізму проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції та дотримання міжнародних зобов'язань України щодо надання державної допомоги. Цільовим орієнтиром в частині надання державної допомоги суб'єктам господарювання є приведення до 2020 року всіх схем державної допомоги у відповідність до критеріїв, що визначають сумісність зі спільним ринком. Для подальшого реформування в частині надання державної допомоги суб'єктам господарювання протягом 2017-2018 років були прийняті ряд рішень. Затверджено Порядок повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції [21] для усунення спотворення конкуренції, яке було спричинено конкурентною перевагою, отриманою внаслідок незаконно наданої державної допомоги. Постановами Кабінету Міністрів України у 2018 році №№ 11, 33, 36, 57, 118 було запроваджено критерії оцінки допустимості державної допомоги суб'єктам господарювання на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність, на професійну підготовку працівників, на працевлаштування окремих категорій працівників та створення нових робочих місць, на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб'єктів господарювання, для забезпечення розвитку регіонів та підтримки середнього та малого підприємництва [22].

На даному етапі проведення інституційної реформи у сфері моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання передбачено, що надавачі державної допомоги подають Уповноваженому органу до 1 квітня інформацію про чинну державну допомогу, її мету, форми, джерела, отримувачів та їх частки у загальному обсязі наданої протягом минулого року державної допомоги. В свою чергу, до 1 вересня за результатами проведеного моніторингу подається річний звіт до Кабінету Міністрів України та оприлюднюється на урядовому веб-порталі.

Ухвалення зазначених рішень фактично створює нормативно-правове забезпечення для проведення моніторингу та здійснення контролю за наданням державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики, щодо сумісності зі спільним енергетичним ринком.

У газовій галузі для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу Урядом прийнято рішення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу [23]. Прийняття рішення передбачало запровадження прозорого та прогнозованого механізму коригування (перегляду) цін на природний газ. Згідно з документом з 1 квітня 2017 року по 1 квітня 2018 року НАК “Нафтогаз України” мав здійснювати продаж/постачання природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям за ціною, що становить 4942 гривні за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу).

У березні 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення [24] продовжити дію постанови “Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу” до 1 серпня 2018 року, водночас залишивши незмінним тариф на газ для населення до серпня 2018 року. Відстрочити оприлюднення ціни вирішили до узгодження механізму її визначення з МВФ та Європейським енергетичним співтовариством [25]. Водночас Міністерство економічного розвитку і торгівлі прогнозує зростання граничних роздрібних цін на газ для населення в 2018-2020 роках [39]. Наразі постає питання про необхідність визначення джерел фінансування та порядок отримання державної допомоги для компенсації економічно обґрунтованих витрат суб'єкта у процесі покладання на нього спеціальних обов'язків.

У галузі електроенергетики цільовим станом реформування є забезпечення відсутності перехресного субсидіювання між різними категоріями споживачів до 1 липня 2019 року. Наразі все ще зберігається значний рівень перехресного субсидіювання, особливо побутових споживачів. Продовжується постачання електричної енергії за регульованим тарифом для окремих категорій споживачів, зокрема: населенню, споживачам, які розраховуються за тарифами, диверсифікованими за періодами часу, побутовим споживачам, які розраховуються за тарифами, диверсифікованими за періодами часу, дитячому центру “Артек” і “Молода гвардія”, для релігійних організацій, пільговим категоріям споживачів, що проживають/розміщені у зоні проведення антитерористичної операції.

Слід зазначити, хоча й відмічається динаміка до зменшення обсягів субсидування, проте продовжується субсидування енергопостачальних компаній для компенсації втрат за постачання електричної енергії за регульованим тарифом окремим категоріям споживачів в досить значних обсягах. За січень-квітень цього року компенсація втрат ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом становила 14,7 млрд. грн., серед них для населення - 13,3 млрд. грн., споживачам, які розраховуються за тарифами, диверсифікованими за періодами часу - 1,1 млрд. грн., побутовим споживачам, які розраховуються за тарифами, диверсифікованими за періодами часу - 0,3 млрд. грн., дитячому центру “Молода гвардія” - 0,0004 млрд. грн., пільговим категоріям споживачів, що проживають/розміщені у зоні проведення антитерористичної операції - 0,00002 млрд. грн.

Для порівняння, за минулий рік загальна сума компенсації втрат ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом становила 36,6 млрд. грн., де найбільшу частку було спрямовано на покриття втрат від постачання електроенергії населенню за регульованим тарифом у обсязі 32,8 млрд. грн. [31]. У 2016 році загальна сума компенсації втрат ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом становила 45,5 млрд. грн., з яких для постачання електричної енергії населенню за регульованим тарифом - 41,1 млрд. грн.[32] У вугільній галузі здійснюється впровадження загальних правил надання державної допомоги, або лише на закриття неконкурентоспроможних вугільних шахт, що передбачено рішенням Ради ЄС (2010/787/ЄС) від 10 грудня 2010 року [33]. У напрямку оптимізації надання державної допомоги у вугільній галузі в Україні у травні 2017 року схвалено Концепцію реформування та розвитку вугільної промисловості на період до 2020 року [34], що передбачає оптимізацію та поступове припинення державної підтримки вугільної галузі, запровадження механізму соціального захисту працівників, що будуть вивільнені у зв'язку з ліквідацією або консервацією шахт.

У рамках реалізації Концепції реформування та розвитку вугільної промисловості на період до 2020 року Уряд у лютому 2018 року затвердив Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисловості [35]. Передбачається, що надання державної допомоги може здійснюватися у межах впровадження заходів із забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисловості, а саме: на оплату праці та внесення обов'язкових платежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати, у тому числі на погашення заборгованості із заробітної плати; здійснення заходів із технічного переоснащення та модернізації вугледобувних підприємств.

Наразі паспортом бюджетних програм на 2018 рік передбачено державні видатки на здійснення заходів із забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисловості у обсязі 1 300 млн. грн.[3б] При цьому, бюджетні кошти будуть спрямовані на забезпечення вітчизняного виробництва товарної вугільної продукції шляхом оплати праці та внесення обов'язкових платежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати, у тому числі на погашення заборгованості із заробітної плати, а також заходи із технічного переоснащення та модернізації вугледобувних підприємств. Водночас для підтримки вугільної промисловості України до моменту завершення процесу її реформування законодавчо ініційовано збільшити видатки держбюджету на 2018 рік для технічного переоснащення та модернізації вугледобувних підприємств на 2 800,0 млн. грн. [37].

У попередні роки бюджетні кошти головним чином спрямовувалися на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції та поповнення обігових коштів або збільшення статутних фондів вугледобувних підприємств для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам.

Залишається нагальною проблема зі створення механізмів соціальної адаптації та захисту працівників вугледобувних підприємств, які будуть вивільнятися в процесі ліквідації або консервації підприємств, а також подолання соціальних наслідків, що супроводжуватиметься реалізацією Концепції реформування та розвитку вугільної промисловості. Оцінюючи ресурсні обмеження, все ж варто передбачити фінансове забезпечення впровадження механізмів соціальної адаптації та захисту працівників вугледобувних підприємств, що будуть вивільнятися в процесі ліквідації або консервації.

У галузі відновлюваної енергетики реалізуються заходи державної підтримки з метою стимулювання виробництва тепла та електроенергії з альтернативних джерел енергії. Прийнятий у березні 2017 року Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про теплопостачання” щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії” [38] визначив тариф на тепло на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Очевидно, що прийняте рішення стимулює до збільшення обсягу виробництва тепла з відновлюваних джерел енергії у централізованому теплопостачанні та зменшенні тарифу на тепло для споживачів.

реформування енергетика асоціація допомога

Висновки

Зважаючи на зобов'язання України як члена Енергетичного Співтовариства та у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом протягом останніх років було прийнято ряд рішень в частині трансформації соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів та надання державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики.

Важливим кроком в частині трансформації соціального забезпечення вразливих споживачів енергоресурсів є поетапний перехід до монетизації адресної допомоги вразливим споживачам енергоресурсів, що наразі реалізується на основі зміни системи розрахунків за субсидіями, тобто монетизацію субсидій на рівні підприємств- надавачів послуг, яка передбачає можливість вибору виконавцями послуг постачальника енергоносіїв та розрахунок з ними “живими” коштами. Наступний етап передбачає подальше запровадження з 1 січня 2019 року монетизації на рівні домогосподарств що мають індивідуальне опалення, а також проживають в багатоквартирних будинках з централізованим опаленням. Одночасно з процесом поетапної монетизації субсидій населенню розпочато процес верифікації одержувачів субсидій для - надання державної допомоги тим, хто дійсно її потребує.

Суттєвим поштовхом до впорядкування державної допомоги суб'єктам господарювання у сфері енергетики стало нормативно-правове та інституційне забезпечення впровадження ефективної системи моніторингу та контролю державної допомоги суб'єктам господарювання, хоча частина заходів знаходиться в процесі розробки та реалізації. Водночас зберігаються субсидії у газовій галузі - на основі покладання спеціальних обов'язків із забезпечення продажу газу побутовим споживачам, релігійним організаціям та виробникам теплової енергії за встановленим тарифом; у галузі електроенергетики - для компенсації втрат за постачання за регульованим тарифом електричної енергії окремим категоріям споживачів; у вугільній галузі субсидії спрямовуються на забезпечення вітчизняного виробництва вугільної продукції та подальшого реформування державного сектору вугільної промисловості.

Першочергове завдання держави полягає у продовженні реформування системи субсидування в енергетиці. Принциповим питанням є впорядкування та зменшення державних субсидій суб'єктам господарювання у сфері енергетики шляхом запровадження чітких механізмів надання і контролю державних ресурсів, що стосуються як державних підприємств, підприємств, яким надаються спеціальні або виключні права, так і підприємств, які мають характер монополії та приносять державний дохід.

Зважаючи що державна допомога суб'єктам господарювання у сфері енергетики може реалізуватися не лише у передачі ресурсів держави чи місцевих бюджетів, а й у втратах доходів відповідних бюджетів наступним кроком має стати моніторинг наданої державної допомоги що призводить до втрат доходів державного бюджету на відповідність критеріям, що визначають сумісність зі спільним енергетичним ринком.

Пріоритетні напрями подальших досліджень полягають в здійсненні моніторингу та оцінюванні доцільності надання державної допомоги що призводить до втрат доходів державного бюджету на відповідність критеріям, що визначають сумісність зі спільним енергетичним ринком.