Зарубіжний досвід правового регулювання у сфері ядерної енергетики

Размещено на http://www.allbest.ru/

зарубіжний досвід правового регулювання у сфері ядерної енергетики

Кудрявцев І.о.,

аспірант

Класичного приватного університету

Здійснено аналіз розробки та змісту нормативно-правових актів у сфері ядерної енергетики. Розглянуто досвід США, Канади, Франції, Швеції щодо визначення в них повноважень та компетенції уповноважених органів, охорони довкілля. Визначені правові положення, які можливо перейняти і для України.

Ключові слова: ядерна енергетика, законодавство, ядерна енергія, ядерні відходи, ядерна безпека, ядерне паливо.

Осуществлен анализ разработки и содержания нормативно-правовых актов в сфере ядерной энергетики. Рассмотрен опыт США, Канады, Франции, Швеции по определению в них полномочий и компетенции уполномоченных органов, охраны окружающей среды. Определены правовые положения, нуждающиеся в заимствовании и для Украины.

Ключевые слова: ядерная энергетика, законодательство, ядерная энергия, ядерные отходы, ядерная безопасность, ядерное топливо.

ядерний енергетика охорона довкілля

foreign experience of legal regulation in nuclear power engineering

The analysis of the development and content of normative legal acts in the field of nuclear energy is carried out. The experience of the United States, Canada, France and Sweden is considered in relation to the definition of their powers and competencies of the authorized bodies and the protection of the environment. The legal positions that require the adoption of Ukraine фare defined.

Key words: nuclear power engineering, legislation, atomic energy, nuclear waste, nuclear safety, nuclear fuel

Постановка проблеми

Ядерна енергія неоднозначно оцінюється і використовується в різних країнах світу, так США і Франція активно експлуатують ядерні реактори, у Німеччині йде процес згортання технології виробництва ядерної енергії, АЕС до кінця 2022 р. повинні бути закриті. Водночас Польща тільки прийняла рішення про будівництво першої АЕС. У багатьох країнах світу вже накопичений позитивний досвід виробництва ядерної енергії, напрацьоване відповідне законодавство, визначені органи управління в зазначеній сфері, їхні повноваження і компетенція, шляхи захисту довкілля, захоронення небезпечних радіоактивних матеріалів та забезпечення ядерної безпеки.

В Україні діють 4 АЕС з 15 енергоблоками, одна із них - Запорізька АЕС є найбільшою в Європі. За кількістю ядерних реакторів Україна посідає десяте місце в світі і п'яте в Європі. Отже, потребує ґрунтовного вивчення правове регулювання виробництва ядерної енергії в зарубіжних країнах, необхідно проаналізувати законодавчі акти і зміст діяльності органів державного управління.

Стан дослідження

Зарубіжний досвід правового регулювання у ядерній сфері досліджується С. Бабуріним, Р. Курбановим, В. Кожевниковим, І. Манжул, О. Німко, Р. Сущенко, В. Прошином та іншими фахівцями, які аналізують зміст законодавчих актів, встановлення ними повноважень та компетенції державних органів, регулювання питань безпеки, ліцензування об'єктів ядерної енергетики. Однак розгляд законодавчих актів у порівняльному аспекті фактично відсутній, не виділена та сфера суспільних відносин в ядерній енергетиці, яка недостатньо врегульована в Україні та досвід, який потребує запозичення.

Метою статті є дослідження зарубіжного досвіду у сфері ядерного законодавства та виокремлення тих правових положень, які можуть бути запропоновані для переймання в Україні.

Виклад основного матеріалу

Здійснимо аналіз правового регулювання ядерної енергетики США, Канади, Франції, Швеції, які мають позитивні напрацювання у цій сфері.

Правове регулювання у сфері використання ядерної енергетики США привертає увагу таким: по-перше, держава є світовим лідером із виробництва ядерної енергії, що зумовлює наявність значної законодавчої бази, якою регламентується діяльність на всіх етапах ядерного циклу - від добування урану до захоронення радіоактивних відходів; по-друге, «... позитивним аспектом її використання є більш дешеве виробництво у порівнянні з виробництвом інших енергоресурсів, величезна енергоємність, відсутність викидів парникових газів і безпечне зберігання ядерних відходів» [1, с. 39]; по-третє, в США накопичений значний досвід державно-приватного партнерства в ядерній енергетиці.

Основними державними органами, які здійснюють управління у сфері ядерної енергетики, є Комісія з ядерної енергії (Commission on Nuclear Energy) та Міністерство енергетики (DOE). До низки перших законів в ядерному законодавстві, які заклали її базові засади, варто віднести Закон про ядерну енергію (Atomic Energy Act 1954), Закон про приватне володіння ядерними матеріалами (On the Private Ownership of Nuclear Materials 1964), Закон про захист навколишнього середовища (On environmental protection 1969), Закон про політику в галузі ядерних відходів (Nuclear Waste Policy Act 1982). Проаналізуємо деякі із них.

Закон про ядерну енергію (Atomic Energy Act 1954) є федеральним законом США як по цивільному, так і по воєнному використанню ядерних матеріалів, регламентує розробку, регулювання і ліквідацію ядерних матеріалів і установок у сША. Законом була створена Комісія з ядерної енергії для сприяння її використання у мирних цілях і у відповідності із загальними захистом і безпекою, забезпеченням здоров'я і безпеки населення. Варто зазначити, що розділ 123 Закону встановив умови ядерного співробітництва між США й іншими країнами [2].

Закон про політику в галузі ядерних відходів (Nuclear Waste Policy Act 1982) є федеральним законом, який заснував всеохоплюючу національну програму безпечного і постійного захоронення високоактивних відходів. Він встановив умови використання глибоких геологічних сховищ для безпечного зберігання і/або ліквідації радіоактивних відходів; процедуру оцінки й вибору сайтів для геологічних сховищ і взаємодії державних і федеральних урядів, а також визначив графік ключових етапів, які повинні проводитися федеральними агентствами. Відповідальність за розміщення, будівництво і експлуатацію глибоководного геологічного сховища для утилізації високоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива покладено на Департамент енергетики (DOE), який має право використовувати сховище тільки у тому випадку, якщо воно відповідає встановленим стандартам і вимогам [3].

Із 2001 р. американський уряд розробив курс на стимулювання використання ядерної енергії, мета якого полягала у розробці, демонстрації і впровадженні технологій ядерної енергетики наступного покоління. У 2005 р. прийнято Закон про енергетичну політику (The Energy Policy Act 2005). Новаціями цього закону стали: регулювання повноважень ринку оптових поставок між федеральним рівнем і штатами; заснування Організації із забезпечення надійності під час виробництва і розподілу електроенергії (Electric Reliability Organization); внесення змін до інших законів, зокрема до Закону про суспільну політику у галузі енергоресурсів (Public Utility Regulatory Policies Act), регулювання питань взаємозаліку вжитої і виробленої електроенергії фізичними та юридичними особами, які використовують власні джерела виробництва енергії; регулювання ціни на електроенергію залежно від часу доби її використання [4, с. 1154].

Аналіз законодавства сША у сфері ядерної енергетики свідчить, що використання ядерної енергії перебуває під жорстким державним контролем; враховуються не лише переваги використання ядерної енергії, але й ризики; правове регулювання здійснюється як шляхом застосування імперативного методу (щодо забезпечення ядерної безпеки), так і диспозитивним (шляхом укладання договорів та інших угод у сфері ядерної енергії); у законодавстві проголошується верховенство федерального закону.

Ще одним активним виробником ядерної енергії поряд з США на цьому континенті є Канада. В країні функціонує більше 20 ядерних реакторів, які розташовані на п'яти підприємствах ядерної промисловості та забезпечують виробництво 15% всієї електроенергії країни. всі ядерні реактори перебувають у власності провінцій. Основними федеральними органами є канадська комісія з ядерної безпеки (Canadian Nuclear Safety Commission), яка здійснює регулюючі функції, та канадське агентство з ядерної енергетики (Atomic Energy of Canada Limited).

Правове регулювання основних питань ядерної енергетики в канаді на федеральному рівні регулюються законами: «Про транспортування небезпечних речовин» (Transportation of Dangerous Goods Act); «Про ядерну безпеку і контроль» (Nuclear Safety and Control Act); «Про ядерне паливо» (Nucleaг Fuel Waste Act); «Про ядерну відповідальність» (Nuclear Liability Act) та деякими іншими.

Зокрема, Закон про ядерну безпеку і контроль (1997 р.) прийнятий з метою обмеження у відповідності із міжнародними зобов'язаннями Канади щодо ризику національної безпеки, здоров'я, безпеки людей і довкілля, які пов'язані з розробкою, виробництвом і використанням ядерної енергії, збереженням і використанням ядерних речовин. Ним створена Канадська комісії з ядерної безпеки та визначені об'єкти регулювання; склад комісії та строк діяльності членів; попередження та спосіб усунення конфлікту інтересів; зайнятість співробітників та підрядників; право комісії приймати директиви і рішення та ін. [5].

Закон про ядерне паливо (2002 р.) передбачав створення організації управління ядерними відходами (яка діє без дискримінації і за винагороду) з Консультативною Радою; її членами або акціонерами стає кожна енергетична корпорація, яка щорічно вносить депозити в створюваний єдиний цільовий фонд з фінансовим закладом. Звернемо увагу на наступні правові положення: з питань управління ядерними відходами організація обов'язково консультується з населенням; правопорушення організації (несвоєчасне подання міністру звіту, нецільові витрати, неправдиві записи в документації та ін.) підлягають судовому розгляду відповідно до законодавства; відповідно до Закону некомерційні організації мають право брати участь у вирішенні питань тривалого збереження ядерних відходів, причому можуть здійснювати як консультативну, так і контрольну функції [6].

Варто зазначити, що Канада володіє достатньою кількістю запасів різних видів енергоресурсів, які забезпечують не тільки її внутрішні потреби, але й потреби в енергоресурсах інших держав. на відміну від США, Канада є експортером енергоресурсів, що не могло не вплинути як на енергетичну політику даної держави, так і законодавство в даній сфері. До спільних ознак розвитку та виробництва ядерної енергії у Канаді та США віднесемо здійснення реформ щодо реструктуризації та лібералізації ринку електроенергії, часткової її приватизації [7, с. 203, 207]. Для правового регулювання ядерної енергетики в Канаді характерним є прийняття федеральних законів з питань використання ядерної енергії; забезпечення ядерної безпеки; провадження ядерних відходів; транспортування небезпечних вантажів та ін.

В Європі найбільшим виробником ядерної енергії є Франція, вона має 58 ядерних реакторів та посідає друге місце у світі після США за їх кількістю [8]. Експлуатуючою організацією всіх працюючих ядерних реакторів є державна енергогенеруюча компанія «Електрісіте де Франс». Певну компетенцію у сфері споживання енергії, будівництва і експлуатації АЕс, забезпечення ядерної безпеки має Міністерство екології, стійкого розвитку, транспорту і житлового будівництва Франції. До складу цього міністерства входить Місія ядерної безпеки і радіаційного захисту, яка забезпечує діяльність у цій сфері [9].

Правове регулювання в галузі використання ядерної енергії у Франції здійснюється відповідно до базових законів та програм. Так, Законом від 13.06.2006 р. № 686 про транспарентність і безпеку в ядерних питаннях (ACT №. 2006-686 of 13 June 2006 on Transparency and Security in the Nuclear Field) встановлені повноваження органу з ядерної безпеки, який визначений як незалежний адміністративний орган, що бере участь у спостереженні за ядерною безпекою та радіаційним захистом; в інформуванні громадськості в цих галузях; прийнятті правил, які повинні застосовуватись до діяльності базових ядерних установок і транспортування радіоактивних речовин; визначенні заходів безпеки і радіаційного захисту та ін [10].

Закон № 2006-739 від 28.06.2006 р та Указ 2008-209 від 3 березня 2008 р. (Decree 2008-209 of March 3 2008) встановили правила управління відпрацьованим паливом або відходами. Ними забороняється утилізація до Франції радіоактивних відходів з-за кордону та радіоактивних відходів. Будь-яке провадження такого відпрацьованого палива або радіоактивних відходів дозволене тільки згідно з міждержавними угодами, що включають попередній графік прийому та обробки, а також зазначення останньої дати, коли радіоактивні відходи, отримані в результаті переробки, будуть відправлені з Франції; будь-яке відпрацьоване паливо або радіоактивний матеріал не можуть знаходитися у Франції, крім обробки, дослідження або передачі зарубіжним країнам [11].

Аналіз вказаних законодавчих актів свідчить про регулювання ними найбільш важливих сфер ядерної енергетики, забезпечення насамперед ядерної безпеки держави, безпеки поводження з радіоактивними відходами, а також постійне корегування відповідно до змін у ядерній галузі, виключення застарілих правових положень або модернізацію та розробку нових.

Розглянемо стан ядерної енергетики та її правове регулювання у Швеції. в країні працюють десять ядерних реакторів і три реактори, які постійно відключаються. десять діючих ядерних реакторів складаються з семи конструкцій BWR ASEA-ATOM і трьох проектів PWR Westinghouse. в середньому на рік ядерна енергія складає близько 45 відсотків всієї електроенергії, виробленої в Швеції.

Шведський орган з радіаційної безпеки (ссМ) є регулюючим органом з ядерної безпеки, радіаційної захищеності та непоширення ядерних озброєнь. він має більш ніж 300 співробітників, які володіють спеціальними знаннями в таких галузях, як інженерні, природні та поведінкові науки, право, економіка та комунікації. його бюджет становить близько 400 мільйонів шведських крон на рік. робота ссМ фінансується за рахунок зборів та податкових фондів. ссМ видає юридично обов'язкові положення згідно із законом про ядерну діяльність (The Act on Nuclear Activities 1984: 3) та законом про захист від радіації (The Radiation Protection Act l988: 220), займається ліцензуванням ядерної діяльності та здійснює інспекції та правозастосування [12].

Базовими законами у сфері ядерної безпеки та захисту від радіації є: закон про ядерну діяльність (The Act on Nuclear Activities 1984: 3); закон про захист від радіації (The Radiation Protection Act 1988: 220); Екологічний кодекс (The Environmental Code 1998: 808); закон про фінансування управління залишковими продуктами від ядерної діяльності (The Act on the Financing of Management of Residual Products from Nuclear Activities 2006: 647) та закон про ядерну відповідальність (The Nuclear Liability Act 1968: 45). всі акти доповнюються низкою інших додаткових нормативних актів, які містять більш детальні положення щодо окремих аспектів ядерної безпеки.

У законі про ядерну діяльність здійснено визначення поняття «ядерна діяльність». вона визначається як будівництво, володіння та експлуатація ядерної установки; придбання, володіння, передача, обробка, переробка, транспортування та інші відносини з ядерними речовинами та ядерними відходами; імпорт ядерних речовин та ядерних відходів; експорт ядерних відходів. Ядерна діяльність може здійснюватися лише відповідно до ліцензії, виданої за правовими приписами цього закону та Екологічного кодексу. власник ліцензії несе повну відповідальність за забезпечення безпечного поводження з кожним ядерним об'єктом та безпечного зберігання ядерних відходів. власник ліцензії здійснює заходи, необхідні для збереження безпеки, із посиланням на характер діяльності та умови, за яких вони проводяться; забезпечення безпечного поводження та утилізації відпрацьованих ядерних відходів діяльності або ядерного матеріалу; безпечного зняття з експлуатації та демонтажу установок, у яких ядерна діяльність більше не буде проводитися. Безпека в ядерній діяльності повинна підтримуватися шляхом вжиття всіх заходів, необхідних для запобігання помилкового або дефектного функціонування ядерного обладнання, або будь-яких інших обставин, які можуть призвести до радіологічної аварії.

Закон про ядерну діяльність в основному регулює питання ядерної безпеки, тоді як Екологічний кодекс регулює загальні аспекти охорони довкілля та можливі наслідки від небезпечних видів діяльності. Закон про радіацію містить положення щодо захисту населення (зокрема працівників галузі), тварин, довкілля, поводження з радіоактивними відходами. Закон про фінансування управління залишками ядерної продукції регулює питання майбутніх витрат на утилізацію відпрацьованого палива, зняття з експлуатації реакторів та дослідження в галузі ядерних відходів. Закон про ядерну відповідальність реалізує зобов'язання Швеції щодо дотримання Паризької конвенції про відповідальність третьої сторони у сфері ядерної енергії і додаткової до неї Брюссельської конвенції [13, с. 38-40].

Вважаємо, що окремі позитивні аспекти правового регулювання ядерної сфери у Швеції можуть бути перейняті й для України, зокрема практика законодавчого регулювання фінансування управління залишками ядерної продукції, створення передумов для зміни поколінь ядерних реакторів.

Висновки

З урахуванням зарубіжного досвіду вважаємо за необхідне внести зміни до ядерного законодавства України, а саме: термінологічний апарат нормативно-правових актів у вказаній сфері має бути відповідним до визначення термінів, що містяться в міжнародних конвенціях; правове регулювання у цій сфері повинне здійснюватись шляхом застосування імперативного (щодо забезпечення ядерної безпеки), диспозитивного (шляхом укладання договорів та інших угод у сфері ядерної енергії та енергетичної безпеки) методу; рекомендаційного (встановлення бажаних для держави правил поведінки) методу; законодавчі норми повинні оперативно змінюватися відповідно до змін у ядерній галузі; сфера фінансування управління залишками ядерної продукції потребує самостійного правового регулювання.

Список використаних джерел

1. Манжул І.В. Американський досвід забезпечення ядерної безпеки / І.В. Манжул // Підприємництво, господарство і право. - 2015. - № 8. - С. 37-41.

2. US Atomic energy akt [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.oecd-nea.org/law/nlbfr/ documents/087_090_US Atomic Energy Act.pdf

3. Summary of the Nuclear Waste Policy Act [Електронний ресурс]. - Режим доступу. https://www.epa.gov/laws.../summary- nuclear-waste-policy-a.

4. Курбанов РА. Правовое регулирование электроенергетики (США) / РА. Курбанов // Право и политика. - 2014. - 8 (176). - С. 1151-1158.

5. Nuclear Safety and Control Act [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://laws-lois.justice.gc.ca/eng/acts/N- 28.3/&prev=search

6. Nuclear Fuel Waste Act [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://laws-lois.justice. gc.ca/eng/acts/N- 27.7/&prev=search

7. Курбанов РА. Структура энергетического сектора и вопросы международно-правового регулирования энергетики Североамериканских государств / РА. Курбанов // NB: Международное право. - 2013. - № 4. - С. 201-228.

8. Сущенко Р Атомна енергетика: відмовляти чи розвивати [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// www.ukrinform.ua/rubric-sushchenko/2106169-atomna-energetika-vidmovlatisa-ci-rozvivati-23042016.html

9. The France Ministry of Ecology, Sustainable Development and Energy [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// www.developpement-durable.gouv.fr

10. Loi No. 2006-686 du 13 juin 2006 relative a la transparence et la securite en matiere nucleaire [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.legifrance. gouv.fr/affichTexte. do% 3F

11. Reprocessing of research reactor spent fuel and management. X DOMINGO [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.euronuclear.org/.../pdf/... /RRFM2017-A0044.p.

12. Sweden [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ensreg.eu/ country-profile/Sweden

13. Sweden's seventh national report under the Convention on Nuclear Safety. Sweden's implementation of the obligations of the Convention. 2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.regeringen.se/4a509c /contentassets/6d0017ffd f7143b1b3b5ecc638a4b59b/960871_ds-30_inl_232s_web.pdf

Размещено на Allbest.ru