Оцінка ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах будіндустрії

Размещено на http://allbest.ru

Удк 388.691

Оцінка ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах будіндустрії

Т.В. Сердюк

С.Ю. Франишина

Вступ

Питання стабільного енергозабезпечення та ефективного використання енергоресурсів, від вирішення яких значною мірою залежить рівень економічного і соціального розвитку суспільства, є одними з найбільш гострих проблем України на сучасному етапі її розвитку. Саме тому енергозбереження на державному рівні визнано одним із пріоритетів економічної політики держави. В умовах залежності економіки України від імпорту паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і тенденції зростання цін на енергоносії їх ефективне використання стало нагальною потребою.

Реалії сьогодення, що характеризуються масштабною та глибокою економічною кризою в економіці, суспільно-політичному житті та конфліктами на сході країни, практично унеможливлюють реалізацію політики енергозбереження на підприємствах. В складні для країни часи проблеми енергозбереження та фінансування заходів з підвищення енергетичної ефективності набувають другорядного значення. Проте не варто відкладати у «довгий ящик» реалізацію швидкоокупних заходів, що дозволяють знизити споживання таких дефіцитних та дорогих видів паливно-енергетичних ресурсів.

Таким чином, політика енергозбереження та підвищення енергоефективності в усіх елементах суспільного життя держави є важливим чинником впливу на сучасну енергетичну безпеку України, стабільне забезпечення виробництва та населення енергоносіями.

Не варто забувати, що для енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, у декілька разів менші за витрати на його закупівлю. Тому підвищення енергоефективності та енергозбереження стає дійсно стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу перспективу.

Постановка проблеми. Питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів є важливим індикатором енергетичної ефективності виробництва та ілюструють послідовність практичної реалізації політики енергозбереження на усіх рівнях управління. Переваги активної реалізації енергозберігаючих заходів як для підприємств, так і для держави в цілому - факт беззаперечний. Саме тому, доцільно детально вивчити та дослідити методологічні аспекти оцінки енергоефективності виробництва, як необхідний засіб в реалізації проектів з енергозбереження.

Аналіз публікацій та досліджень. Теоретичним, методологічним і практичним аспектам визначення енергетичної ефективності та питомого споживання паливо-енергетичних ресурсів на підприємстві присвячено значну кількість наукових робіт вітчизняних вчених, дослідників та державних діячів, серед них: М.М. Кулик, В.А. Жовтянський, В.І. Мельник, О.М. Суходоля. Питанням аналізу діяльності промисловості будівельних матеріалів присвячено ряд публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема: Л.Н. Асаула, В.І. Борейка, І.М. Коломійця, Б.М. Литвина, Л.І. Савчука та інших. енергозбереження паливоємність будівництво

Цілі статті. Основною метою даної статті є визначення чинників, що впливають на енергоємність продукції промисловості будівельних матеріалів, оцінка співвідношень між обсягами випуску основної продукції та питомими затратами енергоресурсів, встановлення закономірностей у зв'язку між цими показниками. Розрахунок повної енергоємності випуску для підприємств цегельного виробництва, необхідний для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між показниками питомих витрат та обсягу виробництва.

Виклад основного матеріалу

Промисловістю України споживається більше половини загального обсягу паливно-енергетичних ресурсів, а тому найбільший технічний потенціал підвищення енергоефективності саме в промисловому секторі. Важливим стимулом повинен стати ціновий фактор, адже вартість енергоносіїв в країні підвищилась до світового рівня.

Так, з 1 квітня 2014 року зросли ціна на природній газ для промислових споживачів майже на 30% та склали - 4,02 тис. грн. за одну тисячу м³[1]. А на початку жовтня уряд також визначив перелік галузей та підприємств (переважно хімічної та переробної промисловості), для яких взагалі майже вдвічі обмежуються поставки природного газу для виробничих потреб.

Все це відбувається на фоні цілковитої нестачі у промислових підприємств власних фінансових ресурсів для розробки та впровадження заходів з підвищення енергетичної ефективності, а відсутність бізнес-планування та навичок розробки інвестиційних проектів у керівництва підприємств ще більше ускладнює процес залучення зовнішнього фінансування та на десятки років відкидає можливість проведення своєчасної модернізації виробництва.

Проблема зниження питомих витрат ПЕР пов'язана з визначальним впливом цього показника на собівартість та конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, а це в свою чергу забезпечує економічну та енергетичну безпеку країни.

Показники ефективності використання ПЕР дозволяють порівняти у просторі та часі рівень ефективності використання цих ресурсів в технологічних процесах, підприємствах, в галузях економіки та промисловості, в регіонах та державі.

эЦі показники можуть бути прямі, тобто які безпосередньо визначають ефективність використання ПЕР і непрямі - в яких ефективність використання ПЕР прямо не відображається, але їхня величина значною мірою залежить від рівня та структури використання ПЕР.

эВ свою чергу, прямі показники ефективності використання ПЕР можна поділити на вартісні, натуральні та комбіновані[2].

До вартісних відносяться такі показники, при обчисленні яких чисельник і знаменник характеризуються у вартісних одиницях (вартість спожитих ПЕР на одиницю випуску (ВВП, ВДВ, ВРП тощо):

1) енергоємність випуску е_В, кг у.п./грн., визначається за аналогією з енергоємністю ВВП [2,3]:

е _В = P/V_В, (1)

де V_В - обсяг випуску відповідно в країні, регіоні, галузі, підприємстві, грн.

Р - обсяг споживання ПЕР на енергетичні цілі, кг у.п. у цілому по країні, регіоні, галузі, підприємстві тощо;

2) паливоємність В випуску, кг у.п./грн., електроенергоємність w випуску, кВт *год/грн., теплоенергоємність q Гкал/грн., є обсяг споживання органічного палива, електроенергії, теплової енергії на одиницю випуску продукції:

В _В = В/V _В (2)

w _В = w/V _В (3)

g _В = g/ V _В (4)

де w - обсяг споживання електроенергії, кВт*год;

g - обсяг споживання теплової енергії Гкал;

В - обсяг споживання ПЕР, кг у.п.

До натуральних відносяться показники, при обчисленні яких і чисельник і знаменник обчислюється у натуральних одиницях (кг у.п., т у.п., тис. шт., м³, т, тощо):

1) питомі витрати палива В_п (кг у.п / одиницю продукції, робіт, послуг), електроенергії w (кВт*год / одиницю продукції, робіт, послуг), теплової енергії q (Гкал /одиницю продукції, робіт, послуг) - відношення прямих витрат відповідного палива для даного виду продукції, робіт послуг[2,3]:

(5)

де В_і - сумарні витрати паливних ресурсів, кг у.п.

W - електроенергії, кВт*год;

Q - теплової енергії, Гкал, для даного виду та обсягу продукції, робіт, послуг за певний проміжок часу;

П - обсяг продукції, робіт, послуг за той же проміжок часу в натуральних одиницях.

2) питомі витрати або повна енергоємність Е_пов. (кг. у.п./одиницю продукції) - відношення сумарних витрат ПЕР за певний проміжок часу до обсягів даного виду продукції, робіт, послуг:

= (6)

До комбінованих показників ефективності використання ПЕР відносяться такі, при обчисленні яких один з закладених вихідних показників (у чисельнику чи знаменнику) визначається у грошових одиницях, а інший - у натуральних (фізичних) одиницях.

эДо них відносяться вартість ПЕР, спожитих на одиницю продукції, енергоємність випуску та інші.

Одним із основних показників оцінки ефективності споживання паливно-енергетичних ресурсів є питомі витрати на одиницю продукції або послуг. Враховуючи пріоритетність енергозбереження в сучасних умовах функціонування вітчизняної економіки, питання підвищення рівня ефективності використання ПЕР за рахунок зменшення їхніх питомих витрат на виробництво продукції є на сьогодні дуже актуальним та одним з резервів зниження собівартості.

Проблема зниження питомих витрат ПЕР пов'язана з визначальним впливом цього показника на собівартість та конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, а це в свою чергу забезпечує економічну та енергетичну безпеку країни. Варто відзначити, що паливна складова є одним із основних факторів впливу на собівартість будівельних матеріалів і виробів, на деяких заводах по виробництву керамічної цегли витрати на паливо та енергію складають близько 40% собівартості.

Більш об'єктивну оцінку енергетичної ефективності процесів зниження питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів можна отримати шляхом зіставлення та порівняння динаміки обсягів промислового виробництва окремих видів продукції та питомих витрат енергоресурсів. Починаючи з середини 90-х р.р. минулого століття обсяги промислового виробництва по переважній більшості видів продукції будматеріалів почали стрімко падати, паралельно відбулось і зниження питомих витрат енергоресурсів, затрачених на їх виробництво. В таблиці 1[4,5] наведено порівняльну динаміку обсягів виробництва деяких видів продукції промисловості будматеріалів та питомих витрат енергетичних ресурсів на їх виробництво.

Таблиця 1 Динаміка питомих витрат енергоресурсів та обсягів виробництва основних видів продукції промисловості будівельних матеріалів

В цілому динаміка показників питомих витрат енергоресурсів на виробництво окремих видів будівельних матеріалів має сприятливу тенденцію до зниження, особливо для підприємств цементного виробництва, де за досліджуваний період відбулося більш ніж трикратне зниження питомих витрат енергоресурсів.

Позитивною також виявилась тенденція до збільшення обсягів виробництва цементу у 2013 році порівняно із, наприклад, 2000 роком, коли цементна промисловість майже вдвічі наростила обсяги свого виробництва, що також позитивно вплинуло на питомі енерговитрати.

Зниження питомих витрат енергоресурсів відбулось і на підприємствах цегельного виробництва у 2013 році порівняно із 1995 роком.

Так, у 1995 році на виробництво однієї тисячі штук цегли було затрачено 216,4 кг умовного палива (природний газ) та 107,1 кВт/год. електричної енергії, у 2013 році на аналогічні потреби виробництва затрачено дещо менше палива на 13,8% та відповідно електроенергії - 3,5%.

Обсяги виробництва цегли у 2013 році, порівняно із 1995 роком, скоротилось майже у 4 рази або на 74,4%, відповідно відбулось скорочення загальних витрат енергоресурсів (паливо та електроенергія) майже на 77% за аналогічний період. Хоча динаміка питомих витрат палива відображає значно менше зниження порівняно із темпами зниження обсягів виробництва, а витрати електроенергії залишаються майже на тому ж рівні.

Суб'єктивні твердження, що наведені вище не дозволяють дати більш конкретну оцінку саме ефективності спожитих ПЕР на виробничі потреби та спрогнозувати подальшу динаміку рівня питомих витрат.

Узагальнюючим показником енергетичної ефективності технологічних процесів є показник повної енергоємності (рис.1), відношення суми усіх видів енергозатрат до загального обсягу випуску цегли (формула 6).

Рис.1 Динаміка показників повної енергоємності (сумарних витрат ПЕР) на виробництво керамічної цегли

Як не дивно, в періоди зростання виробництва (2005-2007 р.р.) спостерігається також підвищення питомих витрат енергоресурсів, одночасно палива та електричної енергії, що взагалі важко пояснити чимось іншим крім тіньового виробництва.

В період (2008-2010 р.р) при стабільному зниженні обсягів виробництва відбуваються щорічні досить суттєві скорочення питомих витрат енергоресурсів.

Даний факт можна пояснити реалізацією проектів з енергозбереження та зниженням тіньового виробництва, що перекрило обернений вплив на цей показник умовно-постійної частки витрат енергетичних ресурсів в технологічному процесі.

З 2010 року практично всі показники стабілізувались і як мінімум свідчать про відсутність масової реалізації проектів з енергозбереження на підприємствах галузі.

Реалізація ефективної політики енергозбереження на підприємствах повинна включати комплекс заходів, що забезпечують ощадливі витрати палива, електро- та теплоенергії в процесі виробництва.

Саме завдяки впровадженню енергозберігаючих заходів та проектів у виробничій діяльності підприємства можливо досягти значної економії ПЕР та знизити рівень впливу умовно-постійної складової у виробничо-технологічних витратах.

Проблема реалізації енергозбереження задекларована та пропагандована на державному рівні, а відповідні відомства та міністерства постійно здійснюють розробку найбільш перспективних заходів.

Так, Галузева програма підвищення енергоефективності в будівництві на 2010-2014 роки[6] містить конкретні пріоритетні напрямки розвитку будівельних матеріалів та заходи енергозбереження при виробництві, серед них: розробка та впровадження енерго- та технологічно ефективних автоматизованих систем випалу керамічної цегли в тунельних печах, переведення печей випалу цегли на альтернативні природному газу види палива (тверде - пиловугільне з часткою газу і рідке - біопаливо, пічне паливо), перехід від пластичного формування цегли на пресування та інші.

Програма також містить комплекс енергозберігаючих заходів з об'єктною прив'язкою, прогнозними обсягами та джерелами фінансування таких заходів.

Розробниками також встановлені конкретні строки виконання, спрогнозовані результати економічної ефективності запропонованих заходів, терміни окупності та очікуваний ефект у вигляді економії конкретного виду енергоресурсу.

У 2014 році закінчується термін реалізації даної програми, тому доцільним було б в перспективі проаналізувати рівень її виконання та вивчити основні досягнення.

Висновки

Для більшості галузей промислового виробництва уряд обмежує поставки природного газу для виробничих потреб, що в свою чергу призведе до вимушених зупинок виробничого процесу або скорочення обсягів виробництва, втрат ринків збуту продукції, зниження обсягів податкових надходжень до бюджету. Також такий ручний спосіб обмежень породжує корупційні процеси в країні, спонукає до застосування методів недобросовісної конкуренції та інших негативних наслідків.

Щоправда такі примусові заходи по економії енергоносіїв, з одного боку спонукають до пошуку альтернативних рішень, проте підвищення мотивації має бути забезпечене фінансуванням можливої модернізації виробництв, що практично неможливо без участі держави в тій чи іншій формі. З іншого боку, держава обмеживши обсяги споживання ПЕР, залишивши промислові підприємства практично у безвихідному становищі нарекла на вимушені зупинки виробництв або значного скорочення випуску продукції.

Досвід промислово розвинутих країн та країн ЄС в реалізації політики енергозбереження, свідчить про кардинально інший підхід до розв'язання цієї проблеми, коли паралельно із контрольно-наказовими заходами і засобами, застосовувались та пропонувались ряд інструментів економічного стимулювання: пільгове фінансування та кредитування, диференціація тарифів поряд із розробкою чітких обґрунтованих критеріїв їх використання.

Поряд із застосуванням цілого спектра економічних стимулів та заходів, необхідним є проведення прозорої та публічної процедури відбору тих проектів, які за низкою показників відповідають критеріям найбільш ефективних, масштабних та термінових.

Саме критерії прозорості та публічності повинні бути забезпечені та дотримані при проведенні енергетичного аудиту об'єкта, визначенні реального потенціалу можливого максимального рівня енергозаощадження в результаті реалізації того чи іншого енергозберігаючого проекту.

Для зменшення впливу зростання ціни енергетичних ресурсів (особливо природного газу та електроенергії) підприємствам промисловості будівельних матеріалів життєво необхідно здійснювати реалізацію та впровадження енергозберігаючих проектів, що дозволить знизити енергетичну складову у собівартості та збільшить виробництво наукоємної продукції з мінімальною часткою дефіцитних видів ПЕР.

Список використаних джерел

1. Зростання ціни природного газу для промислових споживачів [Eлектронний ресурс]. - Доступний з - http://malyn-rada.gov.ua/?p=11663

2. Методика визначення енергоємності випуску продукції (робіт, послуг) і валового внутрішнього продукту, затверджена наказом Державним комітетом енергозбереження та Мінекономіки №7/19 від 22.02.2000 року.

3. Стратегія енергозбереження в Україні: Аналітично-довідкові матеріали / За ред. В. А. Жовтянського, М.М. Кулика, Б.С. Стогнія. - К.: Академперіодика, 2006. - Т.1. - 510 с.

4. Питомі витрати енергоресурсів на окремі види продукції, робіт послуг / Статистичний щорічник України 2012 / Державний комітет статистики України. За ред. О.Г. Осауленка. С.566.

5. Індекси промислової продукції за видами діяльності за 2000-2013 роки [Електронний ресурс]. - Доступний з - http://www.ukrstat.gov.ua/

6. Галузева програма підвищення енергоефективності в будівництві на 2010-2014 роки. Розроблена Міністерством регіонального розвитку та будівництва України [Eлектронний ресурс]. - Доступний з - http://old.minregion.gov.ua/

Анотація

Удк 388.691

Оцінка ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах будіндустрії. Т.В. Сердюк, С.Ю. Франишина

В статті проаналізовано ефективність споживання паливно-енергетичних ресурсів при виробництві будівельної продукції. Визначено основні показники енергетичної ефективності, що застосовуються для розрахунку енергоємності, паливоємності та питомих витрат, які можуть застосовуватись для різних рівнів управління. Проведено аналіз динаміки питомих витрат енергоресурсів та обсягів промислового виробництва, здійснено розрахунок повних енергетичних витрат, що є узагальнюючим показником ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

Ключові слова: енергетична ефективність, питомі витрати палива, енергоємність.

Размещено на Allbest.ru