Актуальні проблеми ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та їх вплив на економіку України
Проблеми ефективного виробництва, постачання і споживання паливно-енергетичних ресурсів та їх вплив на економіку держави. Причини нераціонального використання енергоресурсів. Заходи державної політики, спрямовані на підвищення рівня енергоефективності.
| Рубрика | Физика и энергетика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.02.2019 |
| Размер файла | 197,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Актуальні проблеми ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та їх вплив на економіку України
Горбань В.Б., к. е. н., старший науковий співробітник, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
Анотація
Розглянуто основні проблеми, які виникають перед енергетичним сектором України та безпосереднім чином негативно впливають на рівень її енергетичної, а також національної безпеки. Наведено огляд емпіричних даних щодо виробництва, постачання та споживання паливно-енергетичних ресурсів та здійснено аналізування енергетичного балансу держави. Охарактеризовано основні причини нераціонального використання енергоресурсів та низької енергоефективності в Україні. Окреслено можливі заходи для врегулювання існуючих проблем у сфері енергозбереження та перспективи подальших наукових досліджень.
Ключові слова: енергозбереження, енергоефективність, паливно-енергетичний комплекс, паливно-енергетичні ресурси, енергоємність економіки, енергетична безпека.
Аннотация
Рассмотрены основные проблемы, которые возникают перед энергетическим сектором Украины и непосредственным образом негативно влияют на уровень ее энергетической, а также национальной безопасности. Приведен обзор эмпирических данных по производству, поставке и потреблению топливно-энергетических ресурсов, а также осуществлен анализ энергетического баланса государства. Охарактеризованы основные причины нерационального использования энергоресурсов и низкой энергоэффективности в Украине. Определены возможные мероприятия для урегулирования существующих проблем в сфере энергосбережения и перспективы дальнейших научных исследований.
Ключевые слова: энергосбережение, энергоэффективность, топливно-энергетический комплекс, топливно-энергетические ресурсы, энергоемкость экономики, энергетическая безопасность.
Abstract
The main problems which arise over Ukraine's energy sector and undermine on the level of energy and national security are examined. A survey of empirical data on the production, supply and consumption of fuel and energy resources in Ukraine is conducted. The analysis of energy balance of the state is performed. The main causes of excessively high energy consumption and low energy efficiency in Ukraine are defined. Possible measures for resolving existing problems in the field of energy conservation and further researches are outlined.
Keywords: energy conservation, energy efficiency, fuel and energy complex, fuel and energy resources, energy intensity, energy security.
енергоефективність економіка політика
Постановка проблеми. На сьогодні перед енергетичним сектором України постала низка безпрецедентних проблем, що безпосереднім чином негативно впливають на рівень енергетичної, а відтак і національної безпеки нашої держави. Основні проблеми в даному контексті можна визначити наступним чином:
• надмірний рівень залежності від монопольного постачання імпортних паливно-енергетичних ресурсів;
• висока енергоємність валового внутрішнього продукту України;
• недосконалість структури ринку енергетичних продуктів та послуг;
• цінові та структурні диспропорції енергетичного балансу країни;
• наявність платіжної кризи та незадовільного фінансового стану держави;
• високий рівень бюджетних витрат на субсидіювання споживання газу, теплової та електричної енергії;
• недосконалість нормативно-правової бази, а також неефективність державної політики в сфері енергозбереження;
• несприятливість інвестиційного клімату та низька інноваційна активність паливно-енергетичного комплексу;
• дефіцит фінансування заходів з енергозбереження;
• високий рівень негативного впливу викидів парникових газів на населення та довкілля.
Емпіричні дані, отримані провідними інституціями, які досліджують проблематику енергоефективності та енергозбереження [1-5], свідчать, що українські споживачі більшою мірою нераціонально використовують паливно-енергетичні ресурси. Зокрема встановлено, що протягом останніх трьох років за критерієм паритету купівельної спроможності енергоємність української економіки у 3,8 разу більша, ніж у країнах Європейського Союзу. А це, своєю чергою, чинить негативний вплив на економіку держави та навколишнє середовище в цілому.
Слід зауважити, що питання енергозбереження є одним із основних чинників не лише для покращання економічного та екологічного стану, але й для соціального розвитку держави. Першочергово це стосується питання росту цін на енергоносії для усіх категорій споживачів та екології навколишнього середовища. Тому на сьогодні суспільство повинно бути зацікавлене в ощадливому споживанні енергоресурсів та їх раціональному використанні.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика енергозбереження доволі широко висвітлена як у закордонних, так і вітчизняних джерелах. Зокрема, на сьогодні вона є предметом дослідження багатьох провідних іноземних фінансових та консалтингових інституцій, а саме International Energy Agency (Міжнародне енергетичне агентство), United States Agency for International Development (Агентство США з міжнародного розвитку), GIZ (Німецьке товариство технічного співробітництва), Nordic Environment Finance Corporation (Північна екологічна фінансова корпорація), World Bank (Світовий банк), European Bank for Reconstruction and Development (Європейський банк реконструкції та розвитку), European Union (Європейський Союз), International Gas Union (Міжнародний газовий союз), Energy Saving International AS (Міжнародна консалтингова компанія у галузі енергоефективності), International Finance Corporation (Міжнародна фінансова корпорація) та інші. Окрім закордонних установ, проблематику ефективного використання енергоресурсів активно досліджують і українські спеціалізовані організації, зокрема Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, Національний екологічний центр України, Всеукраїнська асоціація з питань енергозбереження, Асоціація «Енергоефективні міста України», Асоціація «Всеукраїнське об'єднання «Фонд енергоефективних інвєстицій», Біоенергетична асоціація України, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Інститут місцевого розвитку та інші. Вищезгадані організації забезпечують поширення інформації щодо моніторингу показників енерговиробництва, енергопостачання та енергоспоживання, механізмів управління цими процесами та шляхів врегулювання проблем у сфері енергоефективності на теренах України з використанням кращих практик світового досвіду.
Варто також зазначити, що питання енергозбереження є предметом дослідження багатьох провідних українських учених: В.Г. Бар'яхтара, В.М. Гейця, П.Ф. Гожика, А.А. Долінського, І.М. Карпа, Ю.П. Корчевого, Є.І. Крижанівського, М.М. Кулика, Л.М. Лобанова, Ю.М. Мацевитого, В.Ф. Мачуліна, Н.М. Мхітаряна, І.М. Неклюдова, Б.Є. Патона, Г.Г. Півняка, Б.С. Стогнія, А.К. Шидловського. Праці вищезгаданих науковців в основному зосереджені на дослідженні стану вітчизняної енергетики, шляхів та методів ефективного розв'язання проблем у сфері енергоефективності. Теоретико-методологічні та прикладні засади ефективного переходу України до сталого розвитку в сфері енергозбереження також досліджували П.Н. Головатюк, Ю.Б. Гук, С.П. Денисюк, П.П. Долгов, О.І. Дорошенко, В. А. Жовтянський, Д.В. Зеркалов, М.П. Ковалко, Ю.Д. Кононов, О.В. Мазурова, В.Ф. Находов, А.С. Некрасов, В.Р. Окороков, А.В. Праховник, В.П. Розен, О.В. Разумовський, B.C. Степанов, Т.Є. Степанова, Б.С. Стогній та інші.
Відтак чітко простежується відображення проблематики енергоефективності та енергозбереження як у науковій літературі, так і у статистичних та інформаційних джерелах. Важливо в даному контексті проаналізувати і законодавчу базу, адже власне нормативно-правові акти визначають правове поле функціонування тієї чи іншої галузі.
В цілому слід зауважити, що законодавство України в сфері енергозбереження складається із законів та підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування. Проте одразу слід зазначити, що деякі з них безпосередньо стосуються питань раціонального використання енергії, практичних шляхів реалізації заходів із енергозбереження тощо; інші ж регламентують питання цієї проблематики опосередковано.
Серед ключових законів України у сфері енергозбереження можна назвати такі: Закон України «Про енергозбереження» від 01.07.1994 р. № 74/94-ВР [6], Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР [7], Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження» від 21.06.2001 р. № 2550-III [8], Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 р. № 555-IV [9], Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-IV [10], Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» від 05.04.2005 р. № 2509-IV [11], Закон України «Про газ (метан) вугільних родовищ» від 21.05.2009 р. № 1392-VI [12], Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 р. № 2818-VI [13] та інші.
Важливим документом, що регламентує стратегічне бачення у сфері енергозбереження та особливості розвитку паливно-енергетичного комплексу України на довгострокову перспективу, є Енергетична стратегія України на період до 2030 року, прийнята розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 1071-р. [14]. Це вже оновлена та доопрацьована версія однойменної стратегії, адже її попередній варіант, прийнятий розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. №145-р, був жорстко розкритикованим експертами у галузі енергоефективності та громадськістю за нереалістичні показники зростання економіки України, а також надмірно амбітні плани щодо будівництва нових генеруючих потужностей. Те, що Енергетична стратегія України була нереалістичною, підтвердилось невиконанням переважної частини показників щодо покращання ситуації в енергетичній сфері, визначених рішеннями Ради національної безпеки і оборони України. В оновленому варіанті Енергетичної стратегії було враховано частину попередніх недоопрацювань, проте слід зважати на те, що досконалої методології з визначення енергетичного балансу, а отже й реального рівня забезпечення економіки України паливно-енергетичними ресурсами, досі немає. Зокрема й досі не прийнятим є Закон України «Про енергетичний баланс України» (проект закону № 9538 було відхилено 06.12.2011 р.). А це провокує виникнення подальших проблем у сфері задоволення потреб економіки України в паливно-енергетичних ресурсах, а відтак ставить під загрозу енергетичну безпеку країни.
Численні наукові дослідження [1-5], а також досвід розвинутих країн свідчить, що впровадження енергоефективних заходів та альтернативних джерел енергії є найбільш ефективними з точки зору економічної доцільності, оскільки питомі суспільні витрати на них відповідно у кілька разів менші, ніж на генерування енергії. Саме тому Україна має розробити та інтенсивно впроваджувати ефективну політику раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів. Відтак питання енергоефективності і енергозбереження необхідно розглядати як вагому складову енергетичної безпеки держави.
Метою статті є дослідження актуальних проблем ефективного виробництва, постачання та споживання паливно-енергетичних ресурсів в Україні, а також з'ясування міри їх впливу на економіку держави, адже лише у такий спосіб можна сформулювати ефективні заходи державної політики, спрямовані на підвищення рівня енергоефективності.
Виклад основного матеріалу. Україна лише частково забезпечена власними паливно-енергетичними ресурсами, в результаті чого спостерігається чітка залежність від їх імпорту. Неефективне та нераціональне енергоспоживання, а також постійне підвищення цін на енергоносії передбачає значні втрати для економіки України. Зокрема, за оцінками експертів щорічно вони сягають близько 15-17 млрд дол. США (розраховано у порівнянні з показниками європейських держав). Для зіставлення, за даними Державної служби статистики України від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі України за підсумками 2013 р. становило 13 млрд 652 млн дол. США та 15 млрд 848,3 млн дол. США у 2012 р. [15].
Відповідно до даних інформаційного ресурсу моніторингу світових енергетичних ринків Statistical Review of World Energy за рівнем використання первинної енергії у 2012 р. Україна посідала 20-е місце у світі, споживши 125,3 млн тонн енергії у нафтовому еквіваленті (табл. 1), в той час як рівень розвитку її економіки займав лише 40-е місце за показником загального розміру.
Таблиця 1 Динаміка споживання первинної енергії в Україні за період 2003-2012 рр. [15].
|
Обсяг споживання первинної енергії, млн. тон енергії у нафтовому еквіваленті |
||||||||||
|
2003 р. |
2004 р. |
2005 р. |
2006 р. |
2007 р. |
2008 р. |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
|
|
136,6 |
137,5 |
136,1 |
137,5 |
135,4 |
131,9 |
112,2 |
120,9 |
125,6 |
125,3 |
В структурі споживання енергії в Україні домінують викопні види палива (нафта, природний газ і вугілля), які складають 78,8% від загального споживання енергії (рис. 1).
Рис. 1. Структура енергетичного балансу України за 2012 р. [17]
За даними Державної служби статистики України у 2012 р. рівень енергопостачання первинної енергії України забезпечувався на 31,4% за рахунок чистого імпорту паливно-енергетичних ресурсів. У структурі імпорту палива питома вага природного газу становила 57%, при цьому вона була найбільшою серед інших енергоресурсів. Разом з тим за підсумками 2010-2012 рр. Україна також була одним із найбільших імпортерів природного газу (зокрема у 2012 р. посіла 13-е місце у світовому рейтингу), незважаючи на значні поклади власних паливно-енергетичних ресурсів [17, 18]. Оскільки Україна імпортує близько 70% споживаного природного газу і майже 50% нафти з Російської Федерації, наявна структура енергетичного балансу (рис. 1) становить значний ризик для енергетичної безпеки країни, що було неодноразово продемонстровано під час опалювальних періодів 2006-2007 рр. і 2008-2009 рр., коли відбувалося переривання поставок російського природного газу внаслідок суперечок щодо ціни на газ. Найбільш критичним це питання є сьогодні через складний суспільно-політичний стан в країні та вкрай напружені стосунки з Російською Федерацією.
Додатково зазначимо, що у 2012 р. виробництво первинної енергії становило 85,2 млн тонн енергії у нафтовому еквіваленті. Відтак власне виробництво забезпечило 69,6% обсягів загального постачання первинної енергії. Частка вугілля склала 47% та продовжує бути найвагомішою [17].
Варто також проаналізувати питання енергоємності української економіки або енерговитрати на виробництво кожної одиниці валового внутрішнього продукту за зваженим паритетом купівельної спроможності (рис. 2).
Рис. 2. Енергоємність ВВП в Україні та в окремих регіонах світу за 2012 р. (в доларах США 2005 р., за зваженим паритетом купівельної спроможності) [19]
Аналіз рис. 2 показує, що енергоємність української економіки майже в чотири рази перевищує рівень країн Європейського Союзу. Більше того, Україна має один з найвищих показників енергоємності у світі (2-е місце у світовому рейтингу країн із найбільшими енерговитратами на виробництво кожної одиниці валового внутрішнього продукту за 2012 р.), а отже, рівень енергоефективності України можна вважати одним із найнижчих.
Враховуючи домінування викопного палива в структурі енергетичного балансу та неефективне виробництво енергії, Україна має одну з найбільш вуглецевмісних економік в світі. Це, своєю чергою, зумовлює значний тиск на навколишнє середовище і не сприяє зниженню викидів діоксиду вуглецю (CO2).
Відповідно до інформації електронного ресурсу Enerdata, що містить дані щорічного моніторингу світової енергетики від 1990 р. [19], за останні двадцять років Україні вдалось скоротити обсяги викидів діоксиду вуглецю (CO2) на 30%. Проте за період 2010-2012 рр. наша держава оцінювалась як третій найбільший забруднювач у світі з точки зору вуглецеємності ВВП (з 1,04 кг CO2, що викидається на одиницю ВВП в доларах США, в цінах 2005 р. за паритетом купівельної спроможності), випереджаючи такі країни, як Саудівська Аравія, Кувейт, ПАР, Росія, Китай, Іран та Тайвань. В результаті це зумовлює негативний вплив на довкілля і створює перешкоди Україні щодо участі в міжнародних угодах з питань зміни клімату.
Проводячи аналізування наукових та інформаційних джерел з даної проблематики [1, 3-5], слід зауважити, що найнижчий рейтинг енергоефективності в Україні мають наступні сектори: промисловий, житловий, комунальних послуг, електроенергетики та транспорту. А відтак саме вони мають найбільший потенціал для підвищення рівня енергоефективності та енергозбереження.
В цілому, у вищезазначених секторах застосовуються переважно застарілі технології, що, своєю чергою, знижує їх конкурентоспроможність та зумовлює нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.
Більш детальний огляд даного питання показує, що ключовим фактором низької енергоефективності в промисловому секторі, на частку якого припадає 45% від загального споживання первинної енергії, є високий рівень зносу основних виробничих фондів у поєднанні з недостатнім впровадженням облікових пристроїв, відповідних автоматизованих систем та новітніх технологій.
Сектор житлової нерухомості споживає майже 30% первинної енергії в Україні [5]. Надмірні втрати енергії здебільшого пов'язані з підприємствами, що здійснюють централізоване теплопостачання та обслуговують розподільні мережі, які, в свою чергу, доволі часто є застарілими та погано ізольованими. Окрім того, у будівлях спостерігається використання застарілого обладнання з низьким коефіцієнтом корисної дії, а надмірний термін його експлуатації додатково призводить до нераціонального процесу постачання паливно-енергетичних ресурсів, а відтак і їх неефективного споживання та використання. Зокрема, у будинках високоповерхової забудови перевитрати сягають близько 40% від обсягу споживання паливно-енергетичних ресурсів в країні. Додатковими причинами низької енергоефективності у житловому секторі є незадовільний стан житлового фонду, значні терміни експлуатації будівель, відсутність своєчасних поточних та капітальних ремонтів та незначний відсоток впровадження маловитратних заходів з енергозбереження.
Також необхідно відзначити вкрай низький рівень оснащення житлових будинків індивідуальними засобами обліку споживання теплової енергії і відповідними пристроями регулювання її подачі відносно зовнішньої температури повітря (лише 23% за оцінками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики) [20]. Очевидно, що неспроможність здійснювати достовірний облік обсягів енергоспоживання створює величезний бар'єр для енергозбереження у даному секторі, адже неможливо зберегти те, що коректно не вимірюється.
Основною причиною низької енергоефективності в секторі електроенергетики є триваюче погіршення технічного стану основного і допоміжного устаткування, значні втрати електроенергії в мережі, неоптимальні способи виробництва і розподілу електроенергії, а також недостатнє фінансування заходів з енергозбереження.
Джерела низької енергоефективності в транспортному секторі (який споживає майже 20% енергетичних ресурсів в Україні) є похідними від високого рівня морального та фізичного зносу існуючого рухомого складу, неоптимальних режимів вантажних і пасажирських перевезень, а також низької якості та недостатньої пропускної спроможності дорожньо-транспортної мережі України.
Додатково слід зауважити, що проблемою, яка більшою мірою притаманна усім вищезазначеним секторам, є відсутність прозорої та ефективної державної політики у сфері енергозбереження. Адже саме це призводить до відсутності необхідної для інвесторів інформації, знижуючи стимули для здійснення інвестицій в підвищення рівня енергоефективності.
Україна потребує кардинальної трансформації свого енергетичного сектору в більш ефективну, безпечну та сталу енергетичну систему. І хоча ряд ініціатив вже реалізується, необхідні подальші реформи, що ґрунтуватимуться на досвіді інших країн та спеціалізованих організацій-донорів.
Перетворення енергетичного сектору України має розпочатися з радикальної зміни в підході до питання енергоефективності та енергозбереження. Енергетична політика держави має першочергово зосередитися на підвищенні рівня енергоефективності в будівлях, а також в системах постачання паливно-енергетичних ресурсів шляхом ефективного нормативноправового регулювання їх функціонування та формування якісної системи фінансового стимулювання. В енергоємних галузях слід ширше застосовувати механізми та технології системи енергетичного менеджменту.
Підсумовуючи, слід зауважити, що лише правильне та ґрунтовне розуміння бар'єрів у досліджуваній сфері і оптимальних шляхів їх вирішення може стати дієвим засобом до якісного розкриття потенціалу енергозбереження. Відтак для врегулювання існуючих проблем першочерговими заходами повинні бути наступні:
1) впровадження та оптимізація функціонування систем енергетичного менеджменту в усіх досліджуваних секторах економіки України;
2) посилення дієвої політики енергоефективності та енергозбереження з метою раціонального споживання та використання енергії основними категоріями споживачів;
3) модернізація усіх складових систем енерговиробництва, енергопостачання та енергоспоживання;
4) підвищення рівня енергетичної безпеки країни шляхом нарощування власного видобутку нафти та природного газу, а також диверсифікації поставок паливно-енергетичних ресурсів;
5) формування дієвої нормативно-правової бази для розвитку відновлюваних джерел енергії;
6) залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для впровадження заходів з енергозбереження.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у дослідженні ефективності споживання паливно-енергетичних ресурсів на регіональному рівні з урахуванням структури економіки регіонів.
Список використаних джерел
1. Global Energy Outlook 2014. Insight. December 2013. 108 p.
2. Енергетична політика за межами країн-членів Міжнародного енергетичного агентства: УКРАЇНА 2012 // IEA Publications. - 42p.
3. Партнерство Світовий банк - Україна: огляд програм для країни. - Квітень 2014. - 42 с.
4. International Gas Union: News, views and knowledge on gas - worldwide. World LNG Report. 2014 Edition. 68 р.
5. Вплив нового законодавства на будівельну галузь та житловий сектор : підсумковий звіт для Європейського банку реконструкції та розвитку (Framework Contract FC474/EBSF- 2010-08-124F). - Травень 2012. - 86 с.
6. Про енергозбереження: закон України від 01.07.1994 р. № 74/94-ВР
7. Про електроенергетику: закон України від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР
8. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження : закон України від 21.06.2001 р. № 2550-III
9. Про альтернативні джерела енергії : закон України від 20.02.2003 р. № 555-IV
10. Про теплопостачання : закон України від 02.06.2005 р. № 2633-IV
11. Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу: закон України від 05.04.2005 р. № 2509-IV
12. Про газ (метан) вугільних родовищ : закон України від 21.05.2009 р. № 1392-VI
13. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року : закон України від 21.12.2010 р. № 2818-VI
14. Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 1071-р.
15. Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за 2013 рік : експрес-випуск Державної служби статистики України
16. Statistical Review of World Energy 2013
17. Енергетичний баланс України за 2012 рік: експрес-випуск Державної служби статистики України від 20.12.2013 р. № 08/4-16/240
18. Офіційний сайт Державного комітету статистики України
19. Global Energy & CO2 Data
20. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Проблеми енергетичної залежності України від Росії та Європейського Союзу. Розробка концепцій енергетичного виробництва та споживання готових енергетичних ресурсів. Залежність між підходом до використання енергетичних ресурсів та економічною ситуацією.
статья [237,2 K], добавлен 13.11.2017Теплова потужність вторинних енергетичних ресурсів, використаних в рекуператорі на підігрів повітря і в котлі-утилізаторі для отримання енергії. Використання ВЕР у паровій турбіні і бойлері-конденсаторі. Електрична потужність тягодуттєвих засобів.
контрольная работа [31,9 K], добавлен 21.10.2013Стан та аналіз енергоспоживання та енергозбереження на об’єктах гірничо-металургійного комплексу (ГМК). Порівняльна характеристика енергоємності продукції з світовими стандартами. Енергоефективність використання паливно-енергетичних ресурсів ГМК України.
реферат [91,5 K], добавлен 30.04.2010Паливно-енергетичний комплекс — сукупність взаємопов’язаних галузей і виробництв з видобування палива, генерування електроенергії, їх транспортування та використання. Галузева структура ПЕК України, динаміка розвитку підприємств; екологічні проблеми.
презентация [11,4 M], добавлен 02.11.2013Характеристика світового ринку енергоресурсів. Нестабільність світових енергетичних ринків, яка посилюється спадом у світовій економіці. Місце енергетичного фактору у міжнародних відносинах. Вирішення проблем нафтової, вугільної та ядерної енергетики.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 05.06.2011Складові паливно-енергетичного комплексу України: вугільна, нафтова, газова та торф'яна промисловість, електроенергетика. Розвиток українських вітроелектростанцій: Донузлавської, Чорноморської, Євпаторійської, Аджигільської, Трускавецької та Асканійської.
презентация [2,0 M], добавлен 05.03.2014Розгляд задачі підвищення енергоефективності з позицій енергетичного бенчмаркетингу. Особливості використання методів ранжування за допомогою правил Борда, Кондорсе і Копеланда з метою виявлення кращих зразків енергоефективності котелень підприємства.
магистерская работа [882,1 K], добавлен 24.08.2014Місце та значення енергії в житті людини. Типи електростанцій, їх функціональні особливості. Оцінка та показники енергоефективності в Україні. Дослідження споживання електроенергії однією сім’єю за тиждень. Пропозиції щодо сталого споживання ресурсу.
контрольная работа [15,6 K], добавлен 12.03.2010Спектри поглинання, випромінювання і розсіювання. Характеристики енергетичних рівнів і молекулярних систем. Населеність енергетичних рівнів. Квантування моментів кількості руху і їх проекцій. Форма, положення і інтенсивність смуг в молекулярних спектрах.
реферат [391,6 K], добавлен 19.12.2010Значення теплових електростанцій в регіонах України. Місце гідроелектростанції в електроенергетиці країни. Використання нетрадиційних джерел енергії. Технічний стан електроенергетики. Структура та обсяги виробництва електроенергії в енергосистемі держави.
презентация [3,3 M], добавлен 02.12.2014Загальна характеристика енергетики України та поновлювальних джерел енергії. Потенційні можливості геліоенергетики. Сонячний колектор – основний елемент геліоустановки. Вплив використання сонячної енергії та геліоопріснювальних установок на довкілля.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 30.03.2014Функціонал електронної густини Кона-Шема. Локальне та градієнтне наближення для обмінно-кореляційної взаємодії. Одержання та застосування квантово-розмірних структур. Модель квантової ями на основі GaAs/AlAs. Розрахунки енергетичних станів фулерену С60.
магистерская работа [4,6 M], добавлен 01.10.2011Співробітництво в енергетичній сфері. Основні Цілі Росії у сфері енергетики в Чорноморсько-Каспійському регіоні. Стратегічні напрями зовнішньої енергетичної політики України. Позиціювання сторін у "трикутнику". Українсько-російські "газові переговори".
курсовая работа [109,5 K], добавлен 23.11.2013Вплив сезонності на ефективність роботи вітроелектростанції (ВЕС). Коефіцієнт використання встановленої потужності. Вплив діаметра ротора, висот установок та місця розташування ВЕС. Тенденція до зменшення отриманих значень на відміну від табличних.
контрольная работа [68,2 K], добавлен 24.01.2015Аналіз стану та рівня енергоспоживання в теплогосподарствах України. Енергетичний бенчмаркінг як засіб комплексного розв’язку задач енергозбереження, його функції в системах теплопостачання. Опис структури показників енергоефективності котелень та котлів.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 13.07.2014Теорія Бора будови й властивостей енергетичних рівнів електронів у водневоподібних системах. Використання рівняння Шредінгера, хвильова функція та квантові числа. Енергія атома водню і його спектр. Виродження рівнів та магнітний момент водневого атома.
реферат [329,9 K], добавлен 06.04.2009Огляд сучасних когенераційних установок. Особливості використання ДВЗ в КУ. Низькокалорійні гази і проблеми використання їх у КУ. Розрахунок енергоустановки та опис робочого процесу. Техніко-економічне обґрунтування. Охорона навколишнього середовища.
дипломная работа [937,3 K], добавлен 05.10.2008Обчислення швидкості течії рідини в трубах, втрати опору на окремих ділянках та енергоефективності насосного агрегату. Розрахунок повітропроводів, підбір вентиляторів та електродвигуна для промислової вентиляційної системи. Шляхи підвищення ККД приладів.
курсовая работа [791,8 K], добавлен 18.01.2010Суть та використання капілярного ефекту - явища підвищення або зниження рівня рідини у капілярах. Історія вивчення капілярних явищ. Формула висоти підняття рідини в капілярі. Використання явищ змочування і розтікання рідини в побуті та виробництві.
презентация [889,7 K], добавлен 09.12.2013Загальна характеристика біоенергетичних ресурсів, їх переваги та недоліки. Енергетична ситуація та потенціал альтернативних видів палива в Україні. Політична і законодавча база в сфері біоенергетичних ресурсів, її фінансова підтримка на державному рівні.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 27.10.2011
