Міжнародний досвід державного регулювання та стимулювання розвитку відновлювальної енергетики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Міжнародний досвід державного регулювання та стимулювання розвитку відновлювальної енергетики

Постановка проблеми. Питання забезпечення енергонезалежності країни, впровадження нових енергоефективних та енергозбережувальних технологій виробництва, необхідність захисту навколишнього середовища від техногенного впливу енерговиро- бництва та боротьби з глобальними кліматичними змінами є ключовими під час формулювання цілей та здійсненні енергетичної політики країн світу протягом останніх років та виводять на перший план проблему пошуку альтернативи традиційним джерелам енергії. І такою альтернативою є відновлювальні джерела енергії (далі - ВДЕ). Попит на відновлювальну енергію має тенденцію до зростання не лише в Україні, а й на світовому ринку. Тому в європейських країнах завдання розвитку енергетичної галузі та відновлювальної енергетики (далі - ВЕ) відносять до пріоритетних. Уряд України докладає чималих зусиль для розвитку сфери ВЕ, зниження рівня енергопостачання, зменшення викидів вуглецю, боротьби із негативними змінами клімату тощо.

Проте враховуючи необхідність акумуляції значного обсягу фінансових ресурсів у процесі запровадження відновлювальних технологій виробництва електроенергії та використання ВДЕ та проблему обмеженості фінансових ресурсів у країні, вважаємо за необхідне проаналізувати основні показники розвитку найперспективніших напрямів відновлювальної енергетики у 2013-2014 рр. у провідних країнах світу, дослідити кращі світові практики державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики та стимулювання її розвитку з метою формулювання та систематизації подальших кроків щодо вдосконалення механізмів державного регулювання стимулювання розвитку ВЕ України та залучення інвестицій у цю сферу, ефективного впровадження європейських норм, стандартів в Україні в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розвитку енергетичного сектору присвячені праці С. Поважного, І. Петенко, В. Дорофієнка, Г. Губерної та інших сучасних науковців. Дослідженням переваг використання відновлюваних джерел енергії займались вітчизняні фахівці, у тому числі: О. Возняк, Г. Гелетуха, Т. Желєзна, С. Кудря, Б. Тучинський, А. Щокін, М. Яніва.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Зважаючи на актуальність цієї теми та необхідність подальшого розвитку сфери ВЕ України, у статті поставлено завдання дослідити основні показники розвитку найперспективніших напрямів відновлювальної енергетики у 2013-2014 рр. у провідних країнах світу, кращі світові практики державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, зокрема засоби державного впливу на досліджувану сферу та її розвиток, можливі шляхи подальшого вдосконалення механізмів та засобів державного регулювання стимулювання розвитку ВЕ України та залучення інвестицій.

Мета статті. За результатами аналізу світового досвіду окреслити можливі шляхи подальшого вдосконалення механізмів та засобів державного регулювання та стимулювання розвитку ВЕ України та залучення інвестицій у зазначену сферу.

Виклад основного матеріалу. Перш ніж перейти до дослідження кращих світових практик державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, зокрема засобів державного впливу на досліджувану сферу та її розвиток, розглянемо основні показники найперспективніших напрямів відновлювальної енергетики у 20132014 рр. у провідних країнах світу.

Зауважимо, що найбільш значне зростання встановлених потужностей у сфері відновлювальної енергетики відбулось в енергетичному секторі, з глобальною потужністю понад 1560 ГВт в 2013 р., збільшившись більш ніж на 8 % порівняно з 2012 р.

Гідроенергетична потужність зросла на 4 % - до майже 1000 ГВт. Водночас потужність інших відновлювальних джерел енергії в сукупності збільшилася майже на 17 %, або до 560 ГВт.

У всьому світі на гідроенергетику та сонячну енергетику припадало близько однієї третини встановлених потужностей відновлювальної енергетики у 2013 р., поряд з вітроенергетикою (29 %) [1].

Зауважимо, що це був перший рік, у якому встановлених потужностей сонячних фотоелектричних установок було більше, ніж потужностей енергії вітру у світі.

У 2013 р. відновлювальні джерела енергії становили понад 56 % від чистого приросту глобальних потужностей. У країнах Європейського Союзу відновлювальні джерела енергії становлять більшість нових потужностей вже шостий рік поспіль. До кінця 2013 р. відновлювальні джерела енергії утворили приблизно 26,4 % від світових генеруючих потужностей.

Тоді як встановлені потужності відновлювальних джерел енергії продовжують зростати швидкими темпами з року в рік, частка електроенергії з відновлювальних джерел енергії у світовій генерації електроенергії зростає більш повільно. Це значною мірою зумовлено тим, що загальний попит продовжує швидко зростати, а більша частина встановлених потужностей відновлювальних джерел, яка додається, є змінною.

Тим не менш, змінні потужності відновлювальних джерел енергії досягають високих рівнів упровадження в декількох країнах. Наприклад, протягом 2013 р. енергія вітру становила 33,2 % від попиту на електроенергію в Данії і 20,9 % в Іспанії; в Італії сонячна енергетика дорівнювала 7,8 % від загального річного попиту на електроенергію.

Глобальна політика у сфері ВЕ протягом останніх років спрямована переважно на розширення технологій використання відновлюваних джерел енергії через залучення інвестицій і створення ринків, які мають для економіки ефект економії від масштабу і підтримування досягнень технологій. Це, у свою чергу, привело до зниження витрат, що, в кінцевому рахунку, підживлює сталий розвиток. Декілька країн, особливо Німеччина, Данія та Іспанія, започаткували і створили інноваційні політики, які стали рушієм змін у досліджуваній сфері, які ми бачимо протягом останнього десятиріччя.

Сьогодні прихильність Німеччини до відновлювальної енергетики, переходу до стійкої економіки, базисами якої є відновлювальні джерела енергії та енергоефектив- ність, а також курс Данії на повний стовідсотковий перехід на відновлювальні джерела енергії до 2050 р., надихають багато інших країн по всьому світу ставити високі цілі щодо запровадження енергоефективних технологій, розвитку відновлювальної енергетики та щодо високих показників її розвитку на найближчі десятиліття.

Починаючи з 2004 р. кількість країн, які підтримують відновлювальні джерела енергії цілеспрямованою політикою розвитку ВЕ, збільшилась втричі - від 45 до 137, постійно зростає кількість країн, які встановлюють цілі та цільові показники розвитку від- новлювальних джерел енергії та впроваджують політику підтримки розвитку відновлювальної енергетики. Цільові показники стають все більш амбітними, цільовий діапазон щодо напрямів, які планується впроваджувати та розвивати, постійно розширюється (на додаток до електроенергії), зокрема у напрямах опалення, охолодження та транспорту [1].

Паралельно країни продовжують розвивати та вдосконалювати механізми державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, засоби державної фінансово-бюджетного регулювання стимулювання розвитку ВЕ, в тому числі за рахунок використання інструментів, диференційованих за технологією, еволюції пільгової політики та преміальних виплат, а також розширення використання відновлюваної енергії не тільки у сфері електроенергетики, а й для опалення та охолодження. відновлювальний енергетика стимулювання інвестиція

З метою узагальнення та систематизації різних підходів до класифікації ключових напрямів державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики [1-6], інструментів та механізмів, що використовуються для стимулювання розвитку досліджуваної сфери, зокрема державного фінансово-бюджетного регулювання стимулювання розвитку ВЕ, пропонуємо результати нашого дослідження та власне бачення щодо класифікації ключових засобів державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, які найбільш повно характеризують усі види використовуваних засобів на глобальному рівні (рис.)

Зауважимо, що ми дотримуємось думки, що засоби державного впливу на сферу від- новлювальної енергетики та її розвиток - це окремі складові елементів (збільшення інструментів) державного регулювання відновлювальної енергетики, які є ключовим інструментом реалізації державної політики в досліджуваній сфері енергетики та уточнюють механізми впливу держави на процеси у відновлювальній енергетиці України. З метою уточнення термінології слід зазначити, що, на нашу думку, до них належать податки, ціни, кредити, мито, інвестиції тощо.

Засоби державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики

- податкові кредити на інвестування - передбачають зменшення суми податку залежно від обсягів вкладених інвестиційних коштів;

- податкові пільги на інвестування - це зазвичай одноразове відрахування від капітальних витрат, яке має фінансовий ефект, подібний до прискореної амортизації;

- звільнення від оподаткування видатків, які спрямовуються на розвиток технологій - у деяких випадках може дорівнювати 100 % капітальних видатків;

- зменшення ставок оподаткування податку - у багатьох випадках саме ставок оподаткування залежно від обсягів виробництва;

- податки, спрямовані на стримування - передбачають оподатковування виробників та споживачів невідновлювальної енергії з метою скорочення забруднюючих технологій і зменшення прибутків виробників енергії на основі традиційних джерел енергії;

- інші види податкових пільг - до них, зокрема, можна віднести: звільнення від податку на нерухоме майно, орендної плати і/або податку на придбання земельних ділянок для розташування виробництва відновлюваної енергії

- пільгові системи («зелені» тарифи - FITs, і «зелені» надбавки - FIPs), які ґрунтуються на інструментах ціноутворення;

- регулювання квотами із застосуванням системи зелених сертифікатів, що продаються (TGC) - встановлення ринку енергетичних сертифікатів, ціна яких формується відповідно до попиту та пропозиції. Це дає можливість отримання виробниками енергії додаткового прибутку від продажу сертифікатів (на додаток до продажу електроенергії)

- пільгові позики - умови надання можуть варіюватись залежно від напряму ВЕ або бути направлені на розвиток всіх напрямів ВЕ, як і відсоткова ставка за ними, яка при цьому нижча за ринкову;

- дотації та кредитні гарантії - умови виділення та отримання можуть варіюватись залежно від напряму ВЕ. Дотації можуть також використовуватись комплексно з наданням кредиту в певних співвідношеннях і бути спрямованими на підтримку певних напрямів ВЕ, окремих виробників тощо;

- інвестиційні гранти - можуть бути направлені на модернізацію, розвиток, установку станцій тощо, суми можуть варіюватись, проте, найчастіше від 10 до 45 % від загальної вартості проекту/передбачених витрат/позики, на розвиток певних напрямів ВЕ або окремих складників цих напрямів (виробництво, науково-технічні розробки, проектування, модернізація тощо);

- відшкодування частини вартості обладнання

Класифікація ключових засобів державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики на глобальному рівні Джерело: систематизовано на основі [1--6].

Розглянемо більш детально деякі ключові напрями та засоби державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики з вищенаведених та цільові показники розвитку відновлювальних джерел енергії в окремих країнах-членах Європейського Союзу. Для більш детального та наочного викладення матеріалу результати авторського дослідження наведено у вигляді табл. (розроблено автором з використанням даних [1-4; 7; 8]).

Таблиця Напрями стимулювання розвитку ВЕ в окремих країнах-членах Європейського Союзу

Варто зазначити, що, незважаючи на те, що у Румунії, Швеції, Сполученому Королівстві, Бельгії, Італії та Польщі введені схеми зелених сертифікатів, пільгові тарифи - все ще основна складова державного регулювання розвитку сфери відновлювальної енергетики у країнах ЄС, тому що більше 20 держав-членів ЄС використовують саме їх для стимулювання розвитку ВЕ.

Також хочемо звернути увагу на те, що на рівні ЄС були погоджені цілі, які закріплені Директивою з відновлюваних джерел енергії 2009/28/ЄС, щодо досягнення впровадження частки з ВДЕ у загальному виробництві електроенергії в розмірі 20 % до 2020 р. і 10 % частки відновлюваних джерел енергії, зокрема у транспортному секторі. Та кожна країна може сама обирати механізми та інструменти для досягнення зазначених цілей, унаслідок чого і виникла ситуація, коли різні країни-учасниці ЄС застосовують на своїй території різні види державного регулювання стимулювання розвитку, змішані системи стимулювання виробництва енергії з ВДЕ.

На основі аналізу світового досвіду державного стимулювання розвитку відновлю- вальної енергетики встановлено, що, незважаючи на істотні успіхи певних країн у сфері відновлювальної енергетики, не можна вважати, що є переваги якогось одного засобу стимулювання розвитку досліджуваної сфери (у багатьох випадках засоби державноприватного партнерства, фінансово-бюджетного (економічного) та цінового регулювання використовуються комплексно або частково комбінуються) і що повністю ідентичні підходи до використання засобів державного регулювання стимулювання розвитку сфери ВЕ в одній країні, запозичені з позитивного досвіду використання їх в іншій країні, стануть стовідсотковою запорукою успіху розвитку ВЕ в іншій країні (через можливість впливу на розвиток зазначеної сфери енергетики інших факторів, таких як забюрократизованість дозвільних процедур, недосконалість законодавчої бази, інші засоби державного регулювання, економічні тенденції тощо).

Тільки комплексність у підходах до визначення та використання засобів державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, доцільність запозичення та застосування засобів, які мають позитивний досвід використання в інших країнах, зваженість і своєчасність у прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях державного регулювання є запорукою стрімкого розвитку сфери відновлювальної енергетики, значного зростання обсягів іноземних та внутрішніх інвестицій, підвищення рівня енергетичної незалежності кожної країни.

Висновки і пропозиції

Для України корисними для застосування були б такі заходи з практики світової політики у сфері ВЕ та механізми державного регулювання її розвитку:

- запровадження довгострокових зобов'язань щодо тривалості та термінів припинення надання підтримки розвитку ВЕ та виробництва енергії з ВДЕ, закріплених на законодавчому рівні;

- вдосконалення механізму надання підтримки з врахуванням мінливості обсягів витрат і постійного розвитку технологій;

- закріплення законодавчо строків та періодів, у які можуть вноситись проміжні зміни в механізми надання підтримки розвитку ВЕ;

- створення системи автоматичного зменшення державної підтримки залежно від вищенаведених можливих складностей та зниження можливих втрат у технологічному ракурсі;

- посилення координації та співпраці між різними органами виконавчої влади, Верховною Радою України, європейськими партнерами України;

- незмінність зобов'язань перед інвесторами щодо умов та ставок при наданні пільг чи інших видів державних преференцій протягом всього затвердженого законодавчо періоду, які діяли на момент укладання угод з інвестором та вкладання інвестицій у досліджувану сферу енергетики, крім тих, що були закріплені у законодавстві заздалегідь у тій редакції законодавчих актів, що діяла на той момент, для впевненості інвесторів у доцільності і надійності інвестування у сферу ВЕ України;

- активне залучення громадськості, неурядових організацій та висококваліфікованих фахівців до публічних консультацій щодо вдосконалення законодавства у сфері розвитку відновлювальної енергетики та енергетики загалом, зокрема в частині адаптації українського законодавства до вимог ЄС за розробленою та законодавчо закріпленою схемою;

- забезпечення незавуальованості та висвітлення всіх ключових етапів та особливостей процесу надання митних пільг, державних субсидій ліцензування і тарифоутво- рення, встановлення “зеленого” тарифу, дозвільних процедур тощо з метою запобігання дискримінації або виборності у процесі їх надання, забезпечення рівних умов для всіх учасників ринку ВЕ.

Анотація

Ключові слова: відновлювальна енергетика, державне регулювання, стимулювання розвитку, тенденції розвитку, напрями вдосконалення.

Ключевые слова: возобновляемая энергетика, государственное регулирование, стимулирование развития, тенденции развития, направления совершенствования.

Key words: renewable energy, government regulation, development intervention, trends, areas of improvement.