Проект закритої трансформаторної підстанції

Всі трущієся частини механізмів комутаційних апаратів і їх приводів повинні періодично змащувати. Використовуються мастила, ефективно працюють при низьких температурах.

При експлуатації РП виконують такі загальні для всього обладнання профілактичні вимірювання та випробування:

- вимір опору основної ізоляції обладнання (ізоляції первинних ланцюгів) мегаомметром на 2500 В;

- вимір опору ізоляції вторинних ланцюгів мегаомметром на 1000 В; цей опір повинен бути не менше 1 МОм;

- випробування основної ізоляції обладнання підвищеною напругою протягом однієї хвилини;

- випробування ізоляції вторинних ланцюгів проводиться напругою 1 кВ протягом однієї хвилини;

- тепловізійний контроль обладнання РП.

Ремонт обладнання РП здійснюється в міру необхідності з урахуванням результатів оглядів і профілактичних випробувань.

Комутаційні апарати. Огляди комутаційних апаратів проводяться при оглядах РУ; позачергові огляди вимикачів - після відключення струму короткого замикання. При оглядах звертають увагу на нагрівання і стан зовнішніх контактних з'єднань, кріплення вимикача і приводу, стан і ступінь забруднення ізоляції

Зокрема, в програму випробувань вимикачів будь-якої конструкції входять:

- вимір опору постійного струму контактної системи вимикачів з перевіркою відповідності величини цього опору даними підприємства-виготовлювача;

- перевірка спрацьовування приводу при зниженій напрузі; мінімальна напруга спрацьовування електромагнітів управління повинно бути не менше 0,65 Uном (0,7 Uном) при змінному (постійному) струмі;

- вимір швидкісних характеристик вимикача (часу включення і відключення) з перевіркою відповідності цих характеристик даними підприємства-виготовлювача;

- випробування в циклах «включення - відключення» вимикачів, призначених для роботи в циклі АПВ.

Основна увага при оглядах роз'єднувачів звертають на стан контактів та ізоляції. Ослаблення контактного тиску, окислення і забруднення контактів призводить до збільшення перехідного опору і, як наслідок, до підвищеного нагрівання контактів, і навіть їх вигоряння. При наявності на контактах слідів оплавлення і інших невеликих дефектів контакти зачищують і змащують тонким шаром технічного вазеліну. При значних пошкодженнях контактів їх замінюють новими.

При виключенні роз'єднувачів не повинно бути удару одного контакту про іншу - осі контактів повинні збігатися. Полюса роз'єднувача повинні замикатися і розмикатися одночасно. Перевірка виконується повільним включенням роз'єднувача до моменту зіткнення контактів одного з полюсів. Після цього заміряються зазори між контактами інших полюсів, які не повинні перевищувати 3 міліметри. Наявність зазначених недоліків усувається спеціальними регулюваннями при обслуговуванні роз'єднувачів.

Ізоляція роз'єднувачів, особливо зовнішньої установки, працює в важких умовах. Крім робочої напруги і перенапруги на неї діють механічні навантаження, обумовлені роботою апарату, тяжіння ошиновки, ожеледицею. Забруднення поверхні ізоляторів роз'єднувачів збільшує її перекриття особливо в сиру погоду. При виявленні тріщин і відколів на ізоляторах, значному руйнуванні армуючих поясів апарату слід вивести в ремонт.

Вимірювання та випробування роз'єднувачів включають в себе наступні види робіт:

- вимір опору постійним струмом контактної системи роз'єднувачів;

- вимір зусилля витягування одного контакту з іншого; цим виміром перевіряється контактний тиск;

- перевірка роботи багаторазовим включенням і відключенням при номінальній напрузі на виводах електромагнітів управління і електродвигунів приводів;

- перевірка роботи механічних блокувань, які не повинні дозволяти оперування головними ножами роз'єднувача при включених заземлюючих ножах; оперування заземлювальними ножами при включених головних ножах;

- у короткозамикачів визначається час включення, у отделителей - час відключення. Ці тимчасові характеристики повинні відповідати нормам заводу-виготовлювача.

Конденсаторні установки. Огляд конденсаторних установок (КУ) без відключення повинен проводиться не рідше одного разу на добу в електроустановках з постійним чергуванням персоналу і не рідше одного разу на місяць в установках без постійного чергування.

При оглядах перевіряють:

- цілісність і ступінь забруднення ізоляції;

- стан контактних з'єднань ошиновки;

- відсутність течі просочуючої рідини з корпусів конденсаторів;

- стан корпусів конденсаторів (відсутність здуття стінок корпусів);

- состояние открыто продолженных проводников заземления.

Регульовані КУ повинні працювати, як правило, в автоматичному режимі.

Контроль режиму роботи КУ виконується вимірюванням напруги, струму, нерівномірності навантаження фаз. При підвищенні напруги на КУ понад 110 % від номінального установка повинна бути відключена. Струми в фазах повинні відрізнятися не більше ніж на 5 %.

Після відключення КУ на конденсаторах зберігається електричний заряд. Тому перед будь-яким обслуговуванням відключеною КУ проводиться контрольний заряд конденсаторів спеціальної ізолюючої штангою з металевим стрижнем, що зберігається в приміщенні КУ.

Ємності конденсаторів не повинні відрізнятися від паспортних даних більш ніж на 10 %.

2.4 Енергозбереження

Три обов'язкові умови, при яких дія, спрямована на зниження втрат, можна вважати заходом щодо їх зниження. Перш за все, до заходів зниження втрат (ЗЗВ) можна відносити тільки заходи, що знижують втрати в мережі та в обладнанні, спочатку функціонувавших в нормальних технічних умовах. Приведення умов в технічно допустимі межі не є ЗЗВ. Заміна лічильників на лічильники вищого класу - це ЗЗВ; пломбування кришок і усунення вібрації підстав лічильників, усунення роботи лічильників в неприпустимих умовах, проведення повірки та калібрування лічильників з простроченими терміна- ми - ні. Заміна ТЗ з невиправдано високими номінальними струмами на більш низькі - це ЗЗВ (так як колишні ТС працювали в технічно допустимих умовах), а усунення перевантаження їх вторинних ланцюгів - ні. Сказане стосується і до ЗЗВ, що вимагає іноді істотних витрат [4].

Другою умовою є відсутність негативного впливу заходу на безпеку перенесення, якість виконання ним своїх обов'язків, надійність електропостачання та якість електроенергії, що постачається. Тривалість роботи за планом ремонту обладнання повинна визначаться відповідно до технічно і економічно обгрунтованими заходами; прискорення таких робіт збільшує ризик нещасного випадку і знижує якість ремонту. Ставити завдання скорочення планових ремонтів в порівнянні з нормативними нерозумно. Нормативну ж тривалість аварійних ремонтів взагалі важко встановити в силу неоднаковості наслідків різних аварій одного і того ж типу. З огляду на неоднозначну оцінку корисності скорочення тривалості планових ремонтів і невизначеність вихідного показника в разі аварійних ремонтів, скорочення тривалості ремонтних робіт не може вважатися заохочувальним заходом щодо зниження втрат електроенергії.

Третьою умовою є виконання конкретної роботи саме з метою зниження втрат. Дії, що призводять до супутнього зниження втрат, не є ЗЗВ. Наприклад, основною метою проведення ремонтів ПЛ під напругою є не зниження втрат, а збереження під час ремонту можливості передачі необхідних обсягів електроенергії без обмежень і без зниження надійності електропостачання тому розглядати ці роботи як ЗЗВ не можна. Крім того, проведення ремонтів ПЛ під напругою не знижує втрати в порівнянні з їх фактичним значенням, а тільки забезпечує їх незбільшення. У той же час в існуючий звітності цей ефект складається з ефектом від інших заходів. При визначенні втрат після проведення ЗЗВ сумарний ефект, певний таким чином, віднімається з початкового значення втрат, що є очевидною помилкою. Неприпустимість включення таких робіт в перелік ЗЗВ можна вважати четвертою умовою.

Крім умов, при яких дія, спрямована на зниження втрат, можна вважати заходом щодо зниження втрат, необхідно відзначити і умови, при яких ЗЗВ можна включати в нормативний документ, що встановлює звітність про їх проведення. Перелік будь-яких можливих ЗЗВ корисно приводити в навчальній літературі. Умовою ж включення заходу до переліку звітних ЗЗВ є, по-перше, наявність способу чіткої кількісної оцінки його впливу на втрати, а по-друге, хоч якась попередня оцінка його вагомості. Ефективність ЗЗВ може оцінюватися тільки економією кіловат-годин. Якщо спосіб кількісної оцінки відсутній, таке ЗЗВ не повинно міститися в нормативному документі, що встановлює звітність про їх проведення. Встановлювати ж звітність по кожному дрібному ЗЗВ з присвоєнням йому коду (для подальшої обробки) є рецидивом системи тотального планування. Звітність за обсягами проведених ЗЗВ в одиницях «кількість розрахунків» взагалі не має ніякої практичної цінності. Ще більш нелогічною є така детальність в документах, що подаються на стадії планування ЗЗВ.

Питання про необхідність звітності про проведені (і особливо о планованих) ЗЗВ можна поставити і більш кардинально. Проведення ЗЗВ є внутрішньою справою мережевої організації. У їх проведенні мережева організація зацікавлена ??в більшій мірі, ніж організації, що потебують таку звітність. Всі зовнішні впливи на мережеву організації в частині втрат електроенергії повинні обмежуватися встановлення нормативу втрат. Стійкість і надійність роботи електричних мереж є не менш важливими показниками, ніж рівень втрат, проте в цих областях відсутня централізована система планування і звітності заходів щодо підвищення цих показників. Звітність про заплановані та проведені ЗЗВ тільки завантажує непотрібною роботою фахівців мережевих організацій, вона не застосовується в жодній країні світу з ринковою економікою і повинна бути скасована.

Потрібно уточнення і термінологія в області ЗЗВ. Поділ ЗЗВ на організаційні та технічні не розкриває суті. Для проведення будь-якого ЗЗВ потрібні організаційні зусилля, і будь-який ЗЗВ є технічним. Тому всі дії, що передують реальному проведенню ЗЗВ, доцільно вважати «заходами щодо організації робіт по зниженню втрат електроенергії». В їх число входять:

- випуск організаційно-розпорядчих документів, що встановлюють відповідальність підрозділів і конкретних осіб за різні ділянки робіт по зниженню втрат;

- впровадження програмного забезпечення розрахунків втрат;

- проведення розрахунків по визначенню структури втрат, аналіз втрат з метою виявлення місць з підвищеними втратами, вибір ЗЗВ з оцінкою їх ефективності;

- розробка плану ЗЗВ;

- виділення коштів і матеріальних ресурсів для придбання необхідного обладнання, його доставки і встановки;

- розробка системи стимулювання персоналу до зниження втрат електроенергії;

- введення системи контролю за проведенням робіт по зниженню втрат електроенергії та відповідної системи їх обліку та аналізу;

- встановлення в договорах електропостачання умов споживання реактивної енергії споживачами у відповідності з діючими нормативними документами.

Власне ж, заходами щодо зниження втрат є практичними діями, що приводять до реального зниження втрат. Виходячи з особливостей отримання ефекту ЗЗВ можуть бути розділені на наступні чотири групи:

- заходи щодо поліпшення режимів роботи електричних мереж;

- заходи щодо реконструкції електричних мереж, що здійснюються з метою зниження втрат;

- заходи щодо вдосконалення системи обліку електроенергії;

- заходи щодо зниження розкрадання електроенергії.

Вплив на споживачів з метою реалізації ними режимів споживання реактивної енергії, встановлених в договорах електропостачання (в тому числі за рахунок установки КП в своїх мережах) важко вважати заходом щодо зниження втрат, що проводяться енергопостачальною організацією, в силу відсутності механізму такого впливу. Споживач має право як встановлювати КП, так і оплачувати підвищене споживання реактивної енергії. У другому випадку зниження втрат не відбувається, енергопостачальна організація лише отримує за них грошову компенсацію.

До заходів щодо поліпшення режимів електричних мереж відносяться:

- встановлення і введення в роботу автоматичних регуляторів напруги на трансформаторах з РПН і автоматичних регуляторів реактивної потужності на її джерелах;

- установка на підстанціях коштів ТІ параметрів режиму мережі і засобів АСКОЕ (автоматизована система контролю обліку електроенергії);

-- переведення невикористовуваних генераторів електростанцій в режим СК при дефіциті реактивної потужності в вузлах мережі;

- проведення перемикання в схемі мережі, що забезпечують зниження втрат електроенергії за рахунок перерозподілу її потоків по лініях, в тому числі за рахунок оптимізації місць розімкнення контурів різних номінальних напруг;

- відключення в режимах малих навантажень одного з трансформаторів на підстанціях з двома і більше трансформаторами;

До заходів з реконструкції електричних мереж відносяться:

- реконструювання подстанції щодо збільшення її потужності, введення додаткових ПЛ і трансформаторів для розвантаження перевантажених (з економічних, а не технічних умов) ділянок мереж, заміна мало завантажених трансформаторів на підстанції (в тому числі і їх переміщення на інші підстанції), введення додаткових комутаційних апаратів, що забезпечують можливість перемикання ділянок мереж на споживання від інших підстанцій;

- введення КП на підстанціях мережевої організації;

- введення технічних засобів регулювання потоків потужності по лініях (трансформаторів з поздовжньо-поперечним регулюванням і вольтододаткових трансформаторів).

До заходів щодо зниження розкрадань електроенергії відносяться:

- періодичні перевірки умов роботи електролічильників розрахункового обліку у споживачів і виявлення розкрадань електроенергії;

- заміна на ПЛ 0,4 кВ звичайних «голих» алюмінієвих проводів ізольованими проводами, що унеможливлюють несанкціоноване підключення до лінії.

Для того щоб знайти економію витрат, що досягається по енергоресурсу ?Пе, треба розрахувати економію електроенергії.

При модернізації обрано трансформатор серії ТМ-400 з технічними характеристиками: номінальна потужність Рн = 400 кВт, ККД з = 96%, коефіцієнт завантаження kз = 0,8. До модернізації загальне енергоспоживання устаткування за рік за даними підприємства 3926934,6 кВт•год.

Загальне енергоспоживання устаткування за рік:

де Pном - номінальна потужність устаткування;

kз - коефіцієнт завантаження протягом звітного періоду 0,8;

tр - тривалість використання устаткування протягом звітного періоду;

- середнє значення ККД механізму протягом звітного періоду.

 (2.24)

де дк - календарні дні, 365 днів;

дв - вихідні дні, 0 дня;

дс - свята, 0 днів;

чзм - тривалість зміни, 24 год.;

kп - плановий відсоток витрат робочого часу на ремонт обладнання, 0,94 год.

tр = 8234,4 год.

Після модернізації загальне енергоспоживання устаткування за рік:

До модернізації загальне енергоспоживання устаткування за рік:

Різниця між загальним енергоспоживанням устаткування за рік до модернізації та після:

3. Економічна частина

Об'єкт розробки - закрита трансформаторна підстанція - 129

Економічний ефект одержуємо за рахунок економії електроенергії.

3.1 Проектні рішення та чинники, які обумовлюють їх економічну ефективність

Чинники, які обумовлюють ефективність проектних рішень, зведені до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Чинники, які обумовлюють економічну доцільність проектних рішень

Найменування показників, які змінюються внаслідок проектних рішень	Змінення (±)	Джерело інформації
	Абсолютна	Відносна, %
Споживання електроенергії, кВт•год	- 527645	- 16	ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»

Виходячи з цього, враховуємо, що запропоновані проектні рішення можна віднести до заходів технічного характеру. У цьому випадку показником ефективності капітальних витрат на проектні рішення буде строк окупності Т капітальних витрат.

3.2 Обґрунтування економічної доцільності проектних рішень

Складаємо відомість необхідного обладнання.

Витрати на монтажно-налагоджувальні роботи під час розроблення проектів ЕОЗ можна визначити, як частину вартості обладнання , приймають 20 ч 30 % від ціни.

Витрати на транспортування зазвичай не перевищують 5 ч 10 % вартості обладнання навіть у разі його постачання з-за кордону.

Таблиця 3.2 - Відомість необхідного обладнання

Назва обладнання	Одиниці виміру	Шт	Вартість, грн.
ТМ-400	грн	2	84000
ВА 61-29	грн	1	1700
ВА51-31	грн	1	1700
АВ 3004/3Н-00У3	грн	6	4000
АВ 3004/3Н-00У3	грн	6	4000
Всього	135400

Орієнтовний кошторис витрат|затрат| на модернізацію за даними підприємства приведено у таблиці 3.3

Таблиця 3.3 - Розрахунок капітальних витрат на здійснення проектних рішень

Найменування	Вартість грн.
Устаткування	135400
Монтажно-налагоджувальні роботи	29800
Транспортні витрати	9500
Всього	174700

Додаткові відрахування складають складають

А = НА · К, (3.1)

де НА - коєфіцієнт амортизації для енергозберегаючих заходів 0.21

А = 0.21 · 174700 = 36687 грн.

Знаходимо економію витрат|затрат|, що досягається по енергоресурсу.

Якщо захід пов'язаний з одним енергоресурсом, то Сд = Сн = Со.

Пе= Со · (Wд - Wп) (3.2)

Пе = 1,12 · (3272445,5 - 2744800) = 590962,4 грн.

де С0 - ціна одиниці енергоресурсу, С0 = 1,12 грн.

Таблиця 3.4 - Вплив різних факторів на загальний обсяг витрат

Найменування фактору	Вплив на витрати (±), тис. грн.
1. Витрати на амортизацію	+36,687
2. Економія за рахунок зниження споживання електроенергії	-590,9624
Взагалі ?Зі	-554,2754

Чистий прибуток:

Пч = П - 20% · П. (3.5)

Пч = 590,9624 - 118,1925 = 472,7699 тис. грн.

Термін окупності капітальних витрат|затрат|:

Показники ефективності впровадження проектних рішень наведені в таблиці 3.5.

трансформатор підстанція електрообладнання

Таблиця 3.5 - Ефективність проектних рішень

Найменування показника	Значення показника	Зміни (±)
	“0”	“1”	абс.	відн., %
1. Споживання електроенергії, кВт•год.	3272445,5	2744800	527645	16
2. Фактичний час роботи, год.	8234,4	8234,4	?	?
3. Капітальні витрати, тис. грн.	?	135,400	?	?
4. Вимір витрат на виробництво та збут продукції, тис. грн. в тому числі: - за рахунок зниження використання електроенергії; - за рахунок капітальних витрат	?	590962,4	?	?
	?	554,2754	?	?
5. Чистий прибуток, тис. грн.	?	472,7699	?	?
6. Приріст чистого прибутку ПЧ, тис. грн.	?	?	?	?
7. Приріст амортизації, тис. грн. 8. Приріст грошового потоку, тис.грн.	?	36,687	?	?
	?	?	?	?
9. Строк окупності, років	?	>1 року	?	?

Висновок: Термін окупності коштів, які будуть затрачені на модернізацію електроустаткування, становить 4 місяці, тобто швидкоокупна. З цього можно зробити висновок, що модернізація є доцільною не тільки з точки зору технологічного процесу, але й з точки зору економії енергоресурсів.

4. Охорона праці

4.1 Електробезпека

4.1.1 Процес видачі наряду, підготовки робочого місця та допуску бригади до роботи

При модернізації ЗТП-129 проводиться заміна трансформаторів, шинного моста та комутаційних апаратів 0,4 кВ. ЗТП відноситься до діючої електроустановки (ДЕУ), що визначено термінологією Правил безпечної експлуатації електроустановок (ПБЕЕ). Згідно з вимогами ПБЕЕ для безпечного виконання робіт повинен бути виконаний ряд заходів, а, саме, організаційні та технічні заходи [5].

Наказом майстра призначаються працівники, відповідальні за безпечне ведення робіт: керівник робіт, допускаючий, особа, відповідальна за безпечне виконання робіт вантажопідіймальними механізмами (ВПМ), а також визначається склад бригади.

Майстер, який відповідає за ЗТП, подає оперативну заявку диспетчеру за 10 діб на заміну трансформатора, шинних мостів і комутаційних апаратів 0,4 кВ і погоджує виконання робіт з головним інженером РЕМу.

Особа, відповідальна за безпечне виконання робіт ВПМ яка має на це відповідні права, тобто пройшла навчання в спеціальному навчальному закладі і перевірку знань Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, складає та затверджує Проект на проведення робіт кранової установкою (ВПМ).

Майстер, з 5 групою з електробезпеки, видає наряд-допуск в двох екземплярах на заміну трансформатора, один екземпляр залишається у майстра, а другий віддається диспетчеру. Наряд-допуск - це завдання, оформлене на спеціальному бланку в якому визначається зміст, місце роботи, час її початку і закінчення, умови безпечного проведення, склад бригади і осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи. Наряд на роботу виписується у двох примірниках за умови дотримання чіткості і ясності записів в обох примірниках. Заповнення наряду олівцем, виправлення і перекреслювання написаного тексту є неприпустимими.

Допускаючий з 4 групою з електробезпеки отримує дозвіл на підготовку робочого місця від диспетчера та спільно з одним з членів бригади готує робоче місце шляхом виконання технічних заходів.

Допускаючий проводить відключення, згідно зі схемою - ВНТ, РБ, РБС, РБ-1 ч РБ-12. Після проведення всіх необхідних відключень, допускаючий проводить заходи, які перешкоджають помилковому ввімкненню відключених ним апаратів комутації, а саме вивішує на відключених автоматичних вимикачах та роз'єднувачах забороняючі плакати з написами «Не вмикати! Працюють люди». З метою усунення можливості самовільного включення комутаційної апаратури, включення якої може призвести до подачі напруги на місце роботи, допускаючий встановлює ізолюючі накладки на контакти всіх роз'єднувачів, які є у схемі.

Виконуючи наведені вище заходи, допускаючий зобов'язаний використовувати засоби індивідуального захисту при роботі в електроустановках. При виборі для роботи діелектричних рукавиць, черговий спочатку має звернути увагу на штамп, в якому має бути чітко вказано дата останнього випробування. Після перевірки дати останнього випробування діелектричні рукавиці слід візуально оглянути на придатність до роботи, а також перевірити на наявність проколу. Якщо при виборі або перевірці діелектричних рукавиць допускаючий виявить, що ті мають прострочений термін випробувань, мають механічні пошкодження та проколи або поверхня яких є брудною або вологою, то він не має права використовувати ці діелектричні рукавиці для роботи в електроустановках.

При встановленні ізолюючих накладок, окрім діелектричних рукавиць, допускаючий повинен користуватися також ізолюючими кліщами. Робота по встановленню ізолюючих накладок має виконуватися ізолюючими кліщами на відстані витягнутої руки. Якщо ж місце встановлення ізолюючих накладок знаходиться на відстані більше витягнутої руки і скорочення цієї відстані не є можливим, то дозволяється використовувати для цієї цілі ізолюючу штангу з універсальною головкою.

При виборі ізолюючих кліщів, допускаючий повинен обов'язково звернути увагу на дату їх останнього випробування. Перед початком роботи з ізолюючими кліщами, повинен візуально оглянути кліщі щоб впевнитися, що ті придатні до роботи. При огляді слід звернути увагу на наявність ізолюючого кільця яке відділяє ізолюючу частину кліщів від рукояток. Якщо ізолюючі кліщі мають видимі механічні або інші пошкодження, мають прострочений термін випробування, або не відповідають робочому стану, то робота такими кліщами заборонена. Перед роботою з ізолюючими накладками допускаючий відчищає їх поверхню від можливого пилу або бруду, перевіряє їх на наявність тріщин розривів та інших пошкоджень.

Наступним етапом в підготовці робочого місця є перевірка наявності напруги у схемі, на якій проводилися відключення. Перевіряти відсутність напруги допускаючий зобов'язаний покажчиком напруги «Еківольт 6-10 кВ», справність якого перед застосуванням він перевіряє за допомогою призначених для цього спеціальних приладів або наближенням до струмоведучих частин, розташованих поблизу, які явно перебувають під напругою. Також перед використанням покажчика напруги допускаючий перевіряє його цілісність, відсутність забруднень, дату останнього випробування, а також робочу напругу, на яку він розрахований. Якщо покажчик напруги падав або був підданий механічним ударам, то користуватися ним без повторної перевірки суворо забороняється. Наближатися до струмоведучих частин для перевірки наявності напруги слід на відстань, яка визначено довжиною його ізолюючої частини. Допускаючий перевіряє відсутність напруги між усіма фазами та між кожною фазою і землею, а на вимикачі і роз'єднувачі - на всіх вводах, затискачах.

Після перевірки напруги, допускаючий повинен провести встановлення переносного заземлення. Перед початком роботи з переносним заземленням допускаючий також звертає увагу на цілісність його провідників, на цілісність та працездатність зажимів струбцин, на чистоту поверхні контактів цих зажимів. Установка заземлення має бути проведена ізолюючої штангою, що застосовується для почергового оперування з зажимами всіх фаз. Перед початком роботи з ізолюючою штангою слід звернути увагу на її цілісність, відсутність пошкоджень, а також чи задовольняє довжина штанги операції, які будуть нею виконані.

Установка переносного заземлення відбувається тільки при участі двох осіб. При установці заземлення спочатку заземлювальний провідник приєднується до землі, після цього особа працююча з покажчиком напруги по черзі перевіряє напругу на кожній фазі, до якої буде приєднано заземлення, після чого друга особа за допомогою штанги по черзі накладає струбцини на струмопровідні частини всіх фаз і закріплює їх там також за допомогою штанги. Якщо штанга не пристосована для закріплення затискачів, закріплення може бути виконано вручну в діелектричних рукавичках та з застосуванням інструменту з ізольованими рукоятками. Порядок накладання переносного заземлення на кожну з фаз повинен починатися від фази яка знаходиться найближче до особи, яка буде його накладати. Не допускається користуватися для заземлення провідниками, не призначеними для цього, а також - приєднувати заземлення за допомогою скручування. Після встановлення переносних заземлень вивішується плакат «Заземлено».

Після накладання переносного заземлення допускаючий обгороджує не відключені струмоведучі частини, доступні для випадкового доторкання, за допомогою щитів ширм або екранів, що виготовлені з ізоляційних матеріалів. Вид тимчасових огорож, спосіб встановлення визначаються безпосередньо допускаючий перед їх встановленням. На тимчасові огорожі вивішуються попереджувальні плакати з написом «Стій! Напруга».

На всіх підготовлених робочих місцях після встановлення заземлення і огородження робочого місця черговий вивішує плакат «Працювати тут». На час роботи забороняється переставляти або забирати плакати та встановлені тимчасові огородження.

Після підготовки робочого місця, допускаючий повинен ознайомити керівника робіт з підготовленим робочим місцем та продемонструвати відсутність напруги на робочому місці, шляхом доторкання до струмоведучих частин тильною стороною долоні. Далі допускаючий проводить допуск бригади до роботи, перевіряючи відповідність складу бригади зазначеного в наряді згідно іменних посвідчень членів бригади.

Допускаючий має право не допустити до роботи в електроустановці члена бригади, який:

- не внесений у наряд;

- має прострочене посвідчення про перевірку теоретичних знань з техніки безпеки або прострочений термін проходження огляду медичною комісією;

- не може виконувати роботу з причини не задовільного стану здоров'я на момент проведення робіт, перебування в алкогольному чи наркотичному сп'янінні тощо.

Якщо склад бригади не відповідає зазначеному в наряді більше ніж на половину, то повинен бути виписаний новий наряд в якому будуть правильно зазначені особи, які будуть проводити роботи в електроустановці.

Після допуску, керівник робіт ознайомлює бригаду з особливостями підготовленого місця робіт та проводить інструктаж щодо безпечного виконання робіт, використання інструменту, пристосувань, механізмів і вантажопідіймальних машин. Без проведення інструктажу допуск бригади забороняється.

Проведення інструктажу і допуску оформляються підписами допускаючого і керівника робіт в таблиці 3 наряду із зазначенням дати і часу. Допуск оформлюється в обох примірниках наряду, з яких один залишається у керівника робіт, а другий - у диспетчера.

З моменту допуску бригади до робіт нагляд за нею, з метою запобігання порушенням вимог правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, покладається на керівника робіт. Керівник робіт повинен весь час перебувати на місці робіт. Керівнику робіт забороняється поєднувати нагляд з виконанням будь-якої роботи. Керівник робіт повинен здійснювати постійний нагляд за членами бригади і усувати від роботи членів бригади, які порушують правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів.

4.1.2 Правила безпечної роботи при виконанні монтажу та демонтажу електроустаткування

Під час демонтажу трансформатора розбирання болтових з'єднань, якими він кріпиться до платформи, на якій він встановлений, робітники повинні користуватися накидними або ріжковими гайковими ключами. Гайкові ключі, що застосовуються для збирання та розбирання болтових з'єднань, повинні відповідати розмірам гайок і головок болтів і бути без тріщин, вибоїн і задирок. Губки ключів повинні бути паралельними. Забороняється проводити подовження ключа, нарощуючи його контур ключами, трубами і та подібними предметами, забороняється відкручувати і закручувати гайки гайковим ключем великих розмірів з підкладкою металевих пластинок між гранями гайки і ключа. Забороняється використання несправних та зношених гайкових ключів під час роботи з болтовими з'єднаннями.

Оскільки демонтований трансформатор має дуже великі габаритні розміри та масу, то проведення його підйому та переміщення виконується за допомогою вантажопіймальним краном. Роботу зі строповки та керування переміщенням вантажу повинен проводити член бригади, який пройшов курси стропальника та має необхідне посвідчення для проведення подібних робіт. Стропальник повинен точно знати вагу трансформатора, який буде підлягати переміщенню за допомогою крану. Вага трансформатора може бути зазначена на його бірці або безпосередньо в його паспорті. Маса трансформатора не повинна перевищувати максимально допустимої ваги, яку може підняти вонтажопіймальний кран. Під час стропування, стропальник повинен чітко дотримуватися правил строповки, використовувати спеціальну мову жестів для комунікації з машиністом крану, повністю контролювати процес підйому електродвигуна, його переміщення та опускання.

Вибір стропів і способи закріплення відбуваються безпосередньо стропальником та повинні задовольняти наступним вимогам:

- багатовиткових стропи повинні забезпечувати рівномірний натяг віток;

- стропи при підвішуванні вантажу на дворогі гаки повинні накладатися так, щоб навантаження розподілялося рівномірно;

- стропи повинні закріплюватися за спеціальні рами або за масивні частини вантажу, що піднімається так, щоб всі гілки стропів були натягнуті рівномірно і виключалася можливість зісковзування їх в разі можливого зачеплення вантажу за будь-які предмети при його підйомі. При цьому місце стропування трансформатора, що піднімається, повинно бути визначене заздалегідь з урахуванням даних про становище центру ваги трансформатора, а при відсутності таких даних стропальник визначає положення центра ваги пробним його підвішуванням;

- петлі стропа повинні вдягатися на центр зіву (захвата) гака, а гак встановлюватися по центру стропування. При підйомі і переміщенні вантажів канати вантажного поліспаста підіймальних механізмів повинні направлятися вертикально.

Кінці багатовиткових стропів, які не використовуються для зачеплення вантажу, повинні закріплюватися так, щоб при переміщенні вантажу виключалася можливість торкання цими кінцями за предмети, які можуть зустрітися на шляху переміщення вантажу.

Стропальник зобов'язаний правильно обв'язати вантаж, простеживши за тим, щоб не було прослизання строп і вантаж був урівноважений. Забороняється піднімати і транспортувати вантаж на дротяних скручуваннях. Перед підйомом і переміщенні вантажу стропальник буде зобов'язаний оглянути місце складування, наявність проходу до нього і попередити людей працюючих в зоні переміщуваного вантажу. При переміщенні вантажу робітник повинен слідувати за вантажем. Під час переміщення вантажу, кожному з робітників забороняється знаходитися або проходити під ним. При укладанні вантажу забороняється захаращувати підходи до електричних шаф, рубильників. При виконанні стропальник робіт стропальник обов'язково має бути оснащений індивідуальним засобом для захисту голови - каскою, та засобом захисту рук - рукавицями.

При виникненні будь-якої несправності механізмів пересування крану та інших несправностей, які можуть призвести до аварійної ситуації, машиніст крану повинен:

- по можливості опустити вантаж;

- призупинити подальшу роботу крана до усунення несправностей;

- довести до відома керівника робіт.

Робота з монтажу та демонтажу електроустаткування потребує використання певних видів електроінструменту, наприклад: встановлення автоматичних вимикачів та шинного моста потребує виконання отворів за допомогою електродрилі або перфоратора. Демонтаж трансформатора потребує демонтажу зварних з'єднань, зроблених при монтажі трансформатора, за допомогою електроінструменту - болгарки. Під час роботи з електроінструментом необхідно дотримуватися правил з його експлуатації. При отриманні електроінструменту членом бригади має бути перевірено:

- комплектність і надійність закріплення деталей;

- справність кабелю та штепсельної вилки, цілісність ізоляційних деталей корпусу, рукоятки та кришок щіткотримачів, наявність захисних кожухів та справність їх - перевіряються зовнішнім оглядом;

- чіткість роботи вимикача;

- роботу на холостому ходу.

Член бригади має право не прийняти для роботи електроінструмент, який не відповідає хоча б одній з перерахованих вище вимог або має прострочену дату періодичної перевірки.

Перед початком виконання робіт із застосуванням електроінструменту необхідно перевіряти:

- дату проведення останньої періодичної перевірки електроінструменту;

- відповідність напруги і частоти струму електричної мережі напруги і частоти струму електродвигуна електроінструмента, зазначеним на табличці;

- надійність закріплення абразивного круга або свердла.

Керівник робіт повинен вести нагляд за проведенням робіт та постійно перевіряти дотримання членами бригади правил безпеки. В разі виявлення порушень правил безпеки або виявленні інших обставин, що загрожують безпеці працівників, бригада виводиться з місця роботи, наряд закривається. Після усунення виявлених порушень і неполадок бригада знову може бути в загальному порядку допущена до роботи з оформленням допуску у наряді. Якщо порушення правил безпеки було допущене одним із членів бригади, то він повинен бути відсторонений від роботи.

4.1.3 Оформлення перерв в роботі та їх закінчення

Під час перерв у роботі протягом робочого дня (на обід, за умовами проведення робіт) бригада у повному складі виводиться з робочого місця. Наряд залишається у керівника робіт. Плакати, огородження, заземлення залишаються на місці. Члени бригади не мають права повертатися на робоче місце за відсутності керівника робіт. Допуск бригади до роботи після такої перерви здійснюється керівником робіт без оформлення в наряді.

Під час перерв у роботі, пов'язаних із закінченням робочого дня, увесь склад бригади виводиться з робочого місця. Плакати, огородження, заземлення залишаються на місці. Закінчення роботи кожного дня оформлюється в таблиці 4 наряду «Щоденний допуск до роботи і її закінчення» підписом керівника робіт. Керівник робіт здає наряд майстру, а за його відсутності - залишає наряд в папці діючих нарядів.

Повторний допуск в наступні дні на підготовлене робоче місце здійснює допускаючий. В цьому разі дозволу від диспетчера не вимагається. Керівник робіт з дозволу допускаючого може самостійно допускати бригаду до роботи на підготовлене робоче місце, якщо йому це доручено в рядку наряду «Окремі вказівки». Перед повторним допуском бригади на робоче місце керівник робіт повинен упевнитися в наявності необхідних заземлень, огороджень, плакатів тощо. Після закінчення робіт бригада повинна привести робоче місце в належний стан, прибрати весь інструмент та покинути робоче місце.

Майстер до повернення керівником робіт наряду з відміткою про повне закінчення робіт не має права вмикати виведене в ремонт електроустаткування чи вносити до схеми зміни, що впливають на умови проведення робіт . Після повного закінчення робіт та прибирання робочого місця, керівник робіт здає його допускаючому.

Наряд може бути закритим лише після огляду допускаючим місця роботи, перевірки відсутності людей, сторонніх предметів і інструменту на робочому місці і у разі надання належної чистоти. Закриття наряду оформлюється керівником робіт записом у наряді та журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями. Контроль за правильністю оформлення нарядів здійснюється працівниками, які видали їх, та керівними електротехнічними працівниками, періодично вибірковою перевіркою.

Після закриття наряду,він повинен зберігатися протягом тридцяти діб. Первинні і щоденні допуски до робіт за нарядами оформляються записами в журналі; в цьому разі зазначається тільки номер наряду і робоче місце.

4.2 Пожежна безпека

Пожежна безпека - стан об'єктів підприємства, при якому з регламентованою ймовірністю відкидається можливість виникнення та розвиток пожежі, і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Керівник підприємства призначає особу, яка буде відповідати за пожежну безпеку підприємства. В обов'язки цієї особи входить:

- розробка всіх інструкцій і положень з пожежної безпеки;

- розробка планів евакуації працівників підприємства під час пожежі;

- проводження періодичних інструктажів з пожежної безпеки;

- призначення осіб, відповідальних за пожежну безпеку на окремих ділянках підприємства;

- контроль виконання усіма працівниками вимог протипожежних правил та інструкції підприємства;

- розробка плану періодичної перевірки стану пожежної безпеки об'єктів підприємства.

Під час перевірки стану пожежної безпеки об'єктів підприємства, особа відповідальна за пожежну безпеку перевіряє такі фактори:

- зберігання вільними проїзди та проходи до входів та в'їздів будівель, споруд, пожежних джерел водопостачання, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння, а також утримання їх справними та підтримування їх задовільного стану в будь-яку пору року;

- забезпечення санітарних норм, а також своєчасне регулярне вивезення сміття та відходів з території підприємства, за метою виключення їх раптового займання;

- підтримання справного стану пожежної сигналізації та засобів виклику пожежної служби;

- розміщення табличок із зазначенням на них порядку виклику пожежної служби, знаків із зазначенням місць в яких установлено первинні засоби пожежогасіння;

- розміщення в середині будівель табличок вказуючих на місце знаходження виходів;

- працездатність світлових вказівників, вказуючих на місце знаходження виходу під час нічних змін;

- відведення спеціальних місця для куріння;

- відведення спеціальних місць для проведення вогневих робіт;

- забезпечення утримання у справному стані засобів пожежогасіння та шляхів евакуації.

До засобів пожежогасіння відносяться вогнегасники, пожежний інвентар (ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові відра, совкові лопати, азбестові полотна, повсть, кошма) і пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, сходи). Огляд засобів пожежогасіння повинен проводитися не рідше одного разу в три місяці особою, яка відповідає за пожежну безпеку на ділянці, де вони знаходяться. Дані огляду обов'язково повинні бути зареєстровані в спеціальному журналі. Виявлення при регулярних оглядах несправності засобів пожежогасіння повинні усуватися в найкоротші терміни.

Несправні вогнегасники (зірвана пломба, недостатня кількість вогнегасної речовини або повна її відсутність, відсутність або недостатня кількість робочого газу в пусковому балоні, пошкодження запобіжного клапана і тому подібні) повинні бути негайно прибрані з приміщення, яке захищається, від обладнання і установок і замінені справними . Зняття з експлуатації і списання вогнегасників, пожежних рукавів та інших засобів пожежогасіння, які прийшли в непридатність і вибракуваних при випробуванні, проводиться спеціально призначеною комісією.

Для розміщення засобів пожежогасіння у виробничих, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємства, повинні бути встановлені спеціальні пожежні щити або стенди. Пожежні щити (стенди) повинні бути встановлені на видних і доступних місцях. На пожежних щитах (стендах) повинні бути розміщені ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані в червоний колір і мати перелік всіх засобів. Пожежні щити повинні бути опломбовані, відкриватися без особливих зусиль і мати захист вогнегасників від прямих сонячних променів.

Використання пожежного інвентарю та інших засобів пожежогасіння для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з навчанням членів добровільної пожежної дружини, гасінням пожежі та ліквідацією стихійних лих, категорично забороняється.

На пожежних щитах повинні бути розміщенні такі засоби пожежогасіння:

- пісок (окрім пожежних щитів в офісних приміщеннях адміністративного комплексу);

- пожежні сокири, багри та інший протипожежний інструмент;

- вуглекислотні вогнегасники;

Пісок слід використовувати для гасіння горючих рідин і обмеження їх розтікання. Пісок повинен бути постійно сухим, без грудок і сторонніх домішок. Раз в пів року пісок необхідно перемішувати і видаляти грудки. Пісок повинен зберігається в металевих ящиках, укомплектованих совковою лопатою або великим совком. Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність вилучення піску та виключати попадання в нього опадів. Також для зберігання піску допускається використовувати металеві бочки, укорочені для зручності забору піску.

Пожежні сокири, багри і інший пожежний інструмент призначені для розтину конструкцій або розтягування палаючих матеріалів. Використання цього інвентарю в приміщеннях підстанцій та офісних приміщень не є обов'язковим.

Експлуатації та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися у відповідності з паспортами заводів-виготовлювачів. Вогнегасники допущені до експлуатації повинні мати:

- облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;

- пломби на пристроях ручного пуску;

- бірки і маркувальні написи на корпусі, червоне забарвлення.

На кожні сто метрів квадратних підлоги, повинні бути наявні хоча б два вогнегасники. Вогнегасники повинні розміщуватись у легкодоступних і помітних місцях, де виключено потрапляння на них прямих сонячних променів і безпосередній вплив опалювальних і нагрівальних приладів. Ручні вогнегасники повинні розміщуватися в пожежних шафах разом з пожежними кранами, у спеціальних тумбах або на пожежних щитах і стендах. Відстань їх розміщення відносно підлоги повинна становити не більше півтора метра від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника, а відстань до дверей повинна бути достатньої для їх повного відчинення.

Установка вогнегасників повинна виконуватися так, щоб забезпечувалася можливість прочитання маркувальних написів на корпусі, а також зручність оперативного використання. Вогнегасники повинні бути розміщені поза опалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації при негативних температурах, підлягають зніманню на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися інформація про нове місце їх розташування.

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку. Вогнегасники з несправними вузлами, з глибокими вм'ятинами і корозією на корпусі з експлуатації знімаються. Періодично вогнегасники необхідно очищати від пилу і бруду. При транспортуванні балони вогнегасників необхідно встановлювати таким чином, щоб виключалися удари корпусу про корпус.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожен працівник підприємства зобов'язаний:

- негайно повідомити про це пожежно-рятувальну службу, вказати при цьому точну адресу підприємства, як до нього добратися, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;

- вжити (по можливості) заходів щодо евакуації людей і матеріальних цінностей, гасіння пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння;

- повідомити про пожежу особу відповідаючу за пожежну безпеку підприємства.

Особа відповідаюча за пожежну безпеку на підприємстві, яку повідомлено про виникнення пожежі, зобов'язана:

- перевірити, чи викликана пожежно-рятувальна служба;

- перевірити, чи людей оповіщено про пожежу;

- вимкнути (за необхідності) струмоприймачі та вентиляцію;

- у разі загрози життю людей негайно організувати їх евакуацію, вивести за межі небезпечної зони всіх осіб, які не беруть участь у ліквідації пожежі;

- організувати зустріч підрозділів пожежно-рятувальної служби, надати їм допомогу під час локалізації та ліквідації пожежі.

Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів слід забезпечити безперешкодний доступ їх до місця виникнення пожежі. Якщо є потерпілі, необхідно надати першу (долікарську) допомогу, викликати лікаря або вжити заходів щодо транспортування їх у найближчий медичний заклад.

Також на підприємстві повинні проводитися періодичні навчання імітуючі пожежу, з метою тренування у працівників миттєвої реакції, а також закріплення працівниками послідовності дій під час виникнення справжньої пожежі.

Размещено на Allbest.ru

...