Ресурсні аспекти будівництва підприємств торфової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕСУРСНІ АСПЕКТИ БУДІВНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВ ТОРФОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Жуков С.О., д.т.н., професор ( Криворізький технічний університет,

м. Кривий Ріг)

Виконано аналіз розподілу торфових ресурсів по території України. Зроблений висновок щодо перспективності будівництва торфовидобувних підприємств у Волинській та Рівненській областях.

Одним з напрямків енергозбереження і підвищення рівня енергетичної безпеки держави є заміна дорогих імпортних енергоносіїв дешевшими вітчизняними.

Серед відомих в Україні видів твердих палив варто звернути увагу також на торф - органічну гірську породу, що утворилася внаслідок неповного біохімічного розкладу відмерлих болотних рослин в умовах надлишкового зволоження при нестачі кисню, яка містить до 50 % мінеральних компонентів на суху речовину. І хоча торф, геологічно наймолодша ланка в ланцюгу каустобіолітів „торф - буре вугілля - кам'яне вугілля - антрацит”, має найнижчий рівень карбонізації і, відповідно, найменше значення теплоти згорання, поверхневе розташування торфових родовищ та порівняно невеликі витрати на організацію і ведення видобувних робіт роблять цю корисну копалину потенційно ефективним засобом енергозбереження.

Україна - найпівденніша країна Європи, в якій торфові ресурси ще мають промислове значення. Геологічні запаси торфу оцінюються в 2,171 млрд. т, балансові - близько 936,1 млн. т, що робить торф реальним резервом покращання паливно-енергетичного балансу України [1]. Виявлено і розвідано 2474 торфові родовища, загальна площа, яких в межах промислової глибини покладу складає 642 тис. га.

Найбільшими ресурсами торфу володіють три Поліські області: Волинська, Рівненська та Чернігівська. На їх території виявлено і розвідано 1051 родовище (36 % всіх родовищ країни), а геологічні запаси торфу складають 1,09 млрд. т. (50 % запасів України).

Заторфованість поліських районів Волинської, Рівненської та Житомирської областей досягає 15%.

В західному і східному Поліссі переважають середні за площею родовища (200-1000 га), а в центральному Поліссі (Київська і Житомирська області) невеликі - до 100 га.

Рис. 1. Розподіл геологічних запасів торфу по областях України

На південь від Полісся заторфованість території зменшується..Торфові родовища зустрічаються лише в долинах і заплавах річок. Всі вони низинного типу.

В степових областях торфових родовищ дуже мало, всі вони високозольні, запаси торфу в них незначні і промислової цінності, крім Кардашинського родовища Херсонської області, вони не мають.

Практично відсутні запаси в областях: Донецькій (0,67 млн. т.), Дніпропетровській (0,67 млн. т.), Миколаївській (1,67 млн. т.), Харківській (0,61 млн. т.), Закарпатській (0,006 млн. т.). По всіх цих областях, крім Закарпатської, родовища мілкопокладні , а торф високозольний .

Торфові ресурси України характеризуються переліком показників (табл. 1)

Таблиця 1

Перелік показників торфових ресурсів України

Існує певний розподіл запасів торфу по підгрупах родовищ (табл. 2)

Таблиця 2

Розподіл запасів торфу по підгрупах

З певних видів торфу, які знаходяться на території України, можна одержувати органічні добрива, паливо, торфову підстилку, теплоізоляційні плити, кормові дріжджі, активоване вугілля, металургійне паливо, гірничий віск (табл 3)

будівництво торфовий промисловість

Таблиця 3

Вимоги до торфу як сировини для виготовлення різних видів продукції

Аналіз районування торфових ресурсів показує, що найбільш перспективним регіоном для будівництва видобувних і торфопереробних підприємств є Українське Полісся. Найбільші геологічні запаси торфу має Волинь (21 % від загальнодержавних), дещо поступається Рівненщина (17 %) і Чернігівщина (12 %). На родовищах, що експлуатуються підприємствами Українського концерну торфової промисловості «Укрторф», зосереджено 37% розвіданих запасів, на резервних - 9%, на перспективних для розвідки - 8%, на охоронних (які знаходяться на території заповідників і заказників) - 12%, на осушених - 23%, на зазолених (Ас > 35%) - 4%, на мілкопокладових (середня глибина покладу менш 1,5 м) - 7% [2]. Найбільше резервних і перспективних для розвідки родовищ є у Рівненській області. Фактичний монополіст - концерн «Укрторф», маючи мережу підприємств у 12 областях, видобуває щороку близько 600 тис. т торфу, переважна більшість якого перероблюється на паливні брикети. Торфові паливні брикети - доволі ефективне тверде паливо з нижчою теплотою згорання близько 15 МДж/кг, вологістю до 20 % і зольністю на суху речовину до 23 % [3]. В останні роки за кордоном і (поки що меншою мірою) в Україні набувають розповсюдження торфові пелети - штучно висушений гранульований, рідше - пресований у циліндричні гранули торф. На відміну від брикетів, пелети мають достатню сипкість і рухомість для їх механізованої подачі з бункера до топкового пристрою за допомогою гвинтового живильника. Такий спосіб подачі палива дозволяє зробити управління топкою дистанційним і чіткіше регулювати процес горіння та температурний режим. Не варто забувати й таку рису торфових палив як їх екологічність: маючи вміст сірки до 0,3% [4], торфові палива дають таку золу, яка може використовуватись як меліорант, розкислювач ґрунту і носій мікроелементів.

З викладеного слідує, що торфові палива придатні як для традиційних твердопаливних, так і для сучасних топкових пристроїв, що підвищує перспективність їх реалізації на внутрішньому і на закордонному ринках палив. Адже шість європейських країн (Швеція, Фінляндія, Ірландія, Естонія, Латвія і Литва) виробляють і споживають торфові палива [5]. Використовуються торфові пелети і в Польщі, причому їх ціна перевищує 100 € за тону.

Останні обставини є додатковими факторами, що стимулюють будівництво торфопідприємств на Північному Заході України - у не надто газифікованому, найбільш заторфованому і наближеному до країн Євросоюзу регіоні, а конкретніше - у Волинській та Рівненській областях.

Звичайно, потужність підприємств повинна бути достатньою для їх прибуткової роботи, але не надлишковою, тобто не такою, що призведе до швидкого виснаження торфових ресурсів. Якихось чітких об'єктивних критеріїв визначення допустимого масштабу розробки торфових родовищ поки що не створено. Водночас досвід тих самих країн Євросоюзу в галузі охорони природи може в даному випадку бути взятим до уваги. В країнах Євросоюзу дозволяється здійснювати видобування торфу на площі, яка не перевищує одного відсотку від загальної площі торфових родовищ в межах їх промислової глибини [6]. Застосувавши цю норму для вказаних областей України, одержимо такі значення екологічно допустимого масштабу видобування торфу (табл. 4)

Неважко помітити, що показані в таблиці екологічно допустимі обсяги видобування торфу навіть по кожній області перевищують вказаний на початку статті обсяг виробництва торфу всіма підприємствами концерну «Укрторф» разом узятими. Це свідчить про те, що у Волинській і Рівненській областях можливе суттєве нарощування обсягів видобування торфу.

Таблиця 4

Екологічно допустимі (за стандартом країн Євросоюзу) масштаби розробки торфових родовищ Волині та Рівненщини

*при паливному калорійному еквіваленті торфу 0,3.

З викладеного можна зробити наступні висновки.

1. Найбільш перспективним з точки зору забезпеченості торфовими ресурсами є регіон Українського Полісся.

2. В ресурсному аспекті і з урахуванням кон'юнктури паливного ринку України та країн Євросоюзу найбільш доцільним є будівництво підприємств по виробництву торфових палив у Волинській та Рівненській областях.

3. На підставі сучасних європейських вимог щодо мінімізації впливу розробки торфових родовищ на довкілля, обсяг видобування торфу у вказаних областях може (сумарно) досягати 1355 тис. т, що еквівалентно 407 тис. т умовного палива.

Література

1. Гнеушев В.А. Роль и потенциал торфяных ресурсов Украины.// Уголь Украины, № 1, 1998, -С. 22 - 24.

2. Аналіз стану мінерально-сировинної бази України, облік родовищ і складання Державних балансів запасів торфу і сапропелю станом на 01.01.2003-2005 років/звіт про науково-дослідну роботу. Державне науково-виробниче підприємство Державний інформаційний геологічний фонд України “Геоінформ України”. Київ.: 2005, 47 с.

3. Брикеты торфяные для коммунально-бытовых нужд. Технические условия. ДСТ Украины 2042-92. Киев, Госстандарт Украины, 4 с. 4. Лиштван И.И. и др. Физико-химические основы технологии торфяного производства. - Минск: Наука и техника, 1983 - 232 с.

5. A. Leinonen, T. Paappanen. Fuel Peat Employs up to 16,000 People in the EU //Peatlands International. - 2006. - №2, р. 53-57.

6. Гнєушев В.О. Торфові ресурси України і шляхи їх раціонального використання/Альтернативні та відновлювані джерела енергії - Рівне - 2002, -С. 22-27.

Размещено на Allbest.ru