Енергетична безпека: оцінка стану, цілепокладання, загрози

Размещено на http://www.allbest.ru/

Енергетична безпека: оцінка стану, цілепокладання, загрози

Суходоля О.М.

доктор наук з державного управління, професор, завідувач відділу критичної інфраструктури, енергетичної та екологічної безпеки

Національного інституту стратегічних досліджень

Досліджено проблеми опису енергетичної безпеки як об'єкта управління та вибору набору параметрів оцінки стану енергетичної безпеки. Проведено огляд існуючих теоретичних підходів до опису енергетичної безпеки, показано сучасні тенденції розвитку теоретичних моделей у цій сфері.

Запропоновано нову модель опису енергетичної безпеки на основі застосування системного підходу. Сформовано методологічні рекомендації щодо формування набору параметрів оцінки енергетичної безпеки, зокрема виділення “цілісності”, “структури”, “функцій”, “зв'язків”, “процесів”, “матеріалу” системи. Розроблено метод визначення параметрів щодо оцінки “стану” (як набору параметрів, що відображають сприйняття цілісної системи ззовні) та “спроможності” системи до розвитку та реагування на загрози (як набір індикаторів, що відображають функції та процеси життєдіяльності системи).

Наголошено на необхідності виділення “цілепокладання”, як процесу та етапу здійснення управлінської діяльності. Запропоновано модель зниження рівня суб'єктивізму в процесі “цілепокладання”, через вписування об'єкта управління в “більшу” систему.

Розкрито застосування системного підходу до класифікації загроз енергетичній безпеці. Cформовано множину загроз для “поточного”, “майбутнього” стану енергетичної безпеки, а також загроз переходу від поточного до майбутнього безпечного стану. Сформовано перелік загроз окремій складовій системи енергетичної безпеки, а саме загроз функціонування системи електропостачання України в умовах поточної моделі ринку електроенергії.

Ключові слова: система, системний підхід, структура, функція, процеси, енергетична безпека, загрози, суб'єкт- об'єктні відносини, екосистеми, стратегія, цілепокладання.

Sukhodolia O.M.

Doctor of Science in Public Administration, Professor, Head of Department of Critical Infrastructure, Energy and Ecology Security;

National Institute for Strategic Studies

ENERGY SECURITY: ASSESSMENT FRAMEWORK, GOAL SETTING AND THREAT IDENTIFICATION

In the paper are explored the problems of energy security description (as an object of control and regulation) as well as assessment parameters definition. The review of the existing theoretical approaches to the description of energy security is conducted.

There is proposed the new model for energy security description, based on systematic approach methodology. There have been proposed the approach to designate a set of parameters for energy security assessment which reflects "integrity", "structure", "functions", "relationships", "processes", "material" of the system. The proposed approach to description of a country's energy security provides an option to assess the "state" (as a set of static parameters that reflect the perception of the system by external observer) and the "ability" of the system to develop and respond to threats (as a set of indicators that reflect the functions and processes within the system).

Emphasis is made on the need to separate a "goal setting" in energy security (as an object of control and regulation) as a process and stage of strategic planning procedure within the national security framework.

The application of a systematic approach to the classification of threats to energy security is disclosed. An examples of identification of threats and theirs allocation to the "current", "future" state of energy security, as well as threats for transition to the future secure state are formed. The set of threats to a separate component of the energy security system, namely threats to the functioning of the power supply system of Ukraine under current model of power market, is developed.

Keywords: system, systematic approach, structure, function, process, energy security, threats, subject-object relations, ecosystems, strategy, goal-setting.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Суттєві зміни у методах та способах забезпечення енергетичних потреб, запровадження нових моделей функціонування енергетичних ринків та подальшою їх глобалізацією, виникнення нових загроз та інструментів регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки, що відбулися протягом останніх 10-20 років зумовлюють необхідність перегляду концептуальних підходів до формування та реалізації державної політики у цій сфері.

Зазначені зміни вимагають не просто уточнення окремих механізмів оцінки стану енергетичної безпеки та визначення цілей державної політики у цій сфері. Постає необхідність подальшого розвитку теоретичної бази досліджень у сфері енергетичної безпеки пояснюється

Дана робота пропонує теоретичний підхід, який дозволить забезпечити подальший розвиток наукових ідей (запропонованих у дослідження українських та зарубіжних фахівців¹) та сформувати концептуальні засади створення науково- обґрунтованої системи оцінки стану енергетичної безпеки.

Метою даної статті є: огляд існуючих теоретичних підходів (запропонованих у дослідження українських та зарубіжних фахівців [1-15]) до опису енергетичної безпеки та прогнозування подальшого розвитку теоретичних моделей у цій сфері у напрямку побудови відкритих, взаємодійних систем (принцип екосистемність) (і); застосування системного підходу до опису енергетичної безпеки (іі), формування концептуальних засад засад “цілепокладання” (ііі); підходів до класифікації та ідентифікації загроз енергетичній безпеці (іу).

Аналіз останніх досліджень і публікацій та виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми.

Тенденції розвитку теоретичних засад у сфері досліджень проблем енергетичної безпеки

Складність опису “енергетичної безпеки” полягає у складності виділення цього об'єкта. Мова іде про необхідність врахувати в описі різних аспектів життєдіяльності країни, а саме ресурсні, технічні, економічні, екологічні, політичні, організаційно-адміністративні,світоглядні аспекти енергозабезпечення життєво-важливих потреб та функцій держави, суспільства, економіки [16]. Це роботи українських учених В.Баранніка, Є.Боброва, М.Земляного, В.Ліра, В.Микитенко, Г.Рябцева, Б.Стогнія, А.Шевцова, та багатьох інших, а також іноземних фахівців А.Азуні, К.Брейєра, А.Черпа, Дж.Джуел, К. Вестфаль, К.Вінцер, Д.Єргіна, А.Колдто, А. Корін, А. Кокошина, А.Конопляника, А. Колто, Дж.Коліскі, Г.Луфта, Б.Ульмана, Ф.Умбаха, Е.Чоу, Д.Штерна та багатьох інших.

Зазвичай, опис об'єкта здійснюється через вибрані набори характеристик (параметрів), зокрема найчастіше отримуються такі групи: економічні, політичні, технологічні, екологічні, соціальні, за джерелом загрози (зловмисні дії, техногенні, природні), за цільовим спрямуванням (економічні, технологічні, управлінські) тощо. Найбільш поширеними є виділення наступних груп: ресурсна достатність; технічна надійність; економічна вигідність; екологічна прийнятність. Даний підхід (“4 A's”: availability, accessibility, affordability, acceptability) був найбільш повно сформований у дослідженні Інституту економіки енергетики Японії [5].

Поряд з тим деякі автори виділяли й інші аспекти, а відтак множини опису об'єкта та загроз, як то управлінські, соціальні аспекти, інноваційні, безпекові, політичні, геополітичні тощо [6-10]. Продовжуючи застосування комплексного підходу А.Азуні та Л.Брейер, на основі аналізу наявних публікацій 1971-2016 років та порівнюючи 66 визначень “енергетичної безпеки”, виділяють уже 15 груп параметрів. [11].

Водночас існує, спрямована на спрощення опису “енергетичної безпеки” альтернативна позиція. Міжнародне Енергетичне Агентство (МЕА), розуміє енергетичну безпеку як “безперервна наявність енергоресурсів за доступними цінами”. Відтак МЕА акцентує увагу лише на “фізичній наявності ресурсів”, “безперервності їх постачання” та “економічній доступності”. Більш того, К. Вінцера, за результатами свого аналізу існуючих підходів, запропонував розглядати лише процес забезпечення стабільності енергопостачання, таким чином звужуючи трактування енергетичної безпеки “безперервності енергопостачання відповідно до потреб”. [12] Решту аспектів пропонувалось віднести до категорії загроз та відповідно надалі оперувати ними в логіці управління ризиками.

З логікою звуження предмету оцінки співпадає і позиція А.Черпа та Дж.Джуел, які критикують підхід “4 A's” через те що він уже застарів, і був доцільним для опису статичного світу який існував до епохи глобалізації енергетичних ринків та технологій. Дослідники також пропонують спростити аналіз енергетичної безпеки шляхом оцінки загроз та забезпечення безпеки “важливих енергетичних систем” (vital energy systems), так як саме ці системи (енергетичні ресурси, технології і споживачі поєднані процесом потоку енергії) є тими системами, що забезпечують критичні функції суспільства/країни [13-14].

Підсумовуючи вищевикладене зауважимо, що єдиного методологічного підходу до опису сфери енергетичної безпеки, з наступним їх відображенням у множинах параметрів з опису системи та загроз, не існує. Існуючі на сьогодні підходи базуються на застосуванні комплексного підходу, з високим рівнем суб'єктивізму при врахуванні специфіки середовища перебування дослідника, чи середовища дослідженняВизначення терміну “енергетична безпека” не має змісту, без прив'язки до конкретної ситуації, у якій перебуває країна (ресурсних, економічних, політичних, технологічних) та її рівні соціального, економічного та політичного розвитку. Саме тому, не зважаючи на існування широкої наукової дискусії, не існує універсального визначання терміну енергетична безпека (яке може/має застосовувати країна) [16]..

Враховуючи тенденції розвитку енергетичних ринків, поглиблення глобалізації в енергетичній сфері, появи нових типів загроз та зростання швидкості прийняття та реалізації рішень, постає необхідність врахувати можливість оперувати динамікою системи. Для “схоплення” цих процесів нами пропонується застосування системного підходу для дослідження проблем “енергетичної безпеки”.

Виклад основного матеріалу дослідження.

1. Застосування системного підходу до опису енергетичної безпеки

Передусім відзначимо важливі аспекти застосування системного підходу до дослідження “живих” систем (популяцій живих організмів, суспільних систем). Перенесення методології досліджень технічних систем до проблем безпеки суспільства створює ряд методологічних проблем для управлінської діяльності через [4]:

- технічний підхід виходить із повної залежності об'єкта від суб'єкта управління не відповідає реаліям життєдіяльності суспільних об'єктів. Поза увагою залишаються інтереси окремих елементів “живої” системи, які можуть навіть скласти конкуренцію суб'єкту в управлінні системою. В сучасних умовах даний аспект, хоча б з огляду на тенденцію передачі частини суверенних повноважень в рамках міждержавних угод, не можна оминати. Неможливо залишати непоміченим і появу альтернативних, системі державного управління, центрів управління життєдіяльністю суспільства. Окрім того, соціальна система, завжди несе у собі риси сформовані “попереднім” суб'єктом управління і, таким чином, завжди є частково непідконтрольна “новому” суб'єкту;

- фокусуючись лише на окремих параметрах об'єкта (показники стану) технічний підхід залишає поза увагою закономірності життєдіяльності об'єкта, його еволюцію/розвиток. Результатом стає втрата параметрами опису свого змісту внаслідок змін усередині об'єкта та його взаємовідносин із зовнішнім середовищем. Відповідно, оцінка безпеки через порівняння поточних значень параметрів з цільовими, як і формування на їх основі управлінського рішення, не можуть привести до необхідного результату, оскільки об'єкт уже змінився;

- втрачається розуміння процесів в об'єкті, що є не стільки відображенням динаміки окремого параметра, скільки змін в системі, які визначають її властивості. Йдеться про необхідність розкриття змін у взаємодії елементів, змін структури й матеріалу системи та виділення причинно-наслідкових зв'язків, що не “схоплюються” традиційним описом динаміки окремих параметрів. Ми розуміємо “процес” як перерозподіл визначеного ресурсу у системі відповідно до її організаційно-функціональної структури, що відображається у трансформації структури зв'язків та (або) властивостей елементів.

- втрачається розуміння процесу практичної імплементації управлінських рішень через те, що технічний підхід не вбачає за необхідне враховувати процес виконання рішень (адже об'єкт “зобов'язаний” безальтернативно відпрацювати управлінський сигнал). Неадекватність управлінських дій реальному стану середовища існування та процесам життя об'єкта, призводить часто до протилежних намірам наслідків;

- за межами уваги технічного підходу залишається процес цілепокладання суб'єкта управління у суб'єкт-об'єктній системі. Наголосимо, мова іде про принципову необхідність аналізу власних інтересів та цілей суб'єкта, та їх потенційної сумісності/несумісності із інтересами об'єкта. У даному аспекті, важливим є виділення та введення в аналіз “якості матеріалу”, як характеристики адекватності суб'єкта та його управлінських дій реальній ситуації та стану об'єкта.

Виходячи з необхідності подолання недоліків «технічного» підходу, пропонується системне розкриття об'єкту управління (енергетичної безпеки).

Загалом під системою розуміється множина взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою та утворюють цілісність. Суб'єкт, здійснюючи управління системою, перш за все відмежовує її від зовнішнього середовища. Виходимо з того, що межі (границі) системи окреслюються прийнятим суб'єктом предметним визначенням сфера управлінської діяльності. Відтак приймаємо наступне визначення енергетичної безпеки, яке задаватиме як гранці, так і основні складові системного представлення об'єкта управління: Енергетична безпека - спроможність країни технічно надійним та безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом задовольнити потреби суспільства в енергоресурсах (і), забезпечити стале функціонування національної економіки в нормальних та кризових умовах (іі) та незалежність країни у формуванні і здійсненні політики захисту національних інтересів (ііі) [16].

Задавши через визначення загальний опис системи, отримуємо орієнтири щодо аспектів, які необхідно буде “охопити” при описі об'єкта управління. Надалі, для зняття існуючих обмежень технічного підходу щодо представлення об'єкта у вигляді системи ми будемо розкривати систему з виділенням, поряд із традиційними складниками (елементи, зв'язки, структура), також її процесуальний складник Для виділення процесу ми будемо використовувати метод структурного розщеплення, який розкриває об'єкт через його відображення у організаційному, функціональному та матеріальному аспектах. Синтез динаміки даних аспектів дозволяє ідентифікувати процес, що відбувається в системі, і зрозуміти закономірності його протікання, а також його імовірний результат (кінцевий стан системи)..

Зображеною на рис. 1 послідовністю станів системи описано “трансформаційний” процес, що проходить у системі (зумовлений внутрішніми закономірностями його життєдіяльності чи зовнішніми впливами). В залежності від “якості матеріалу” системи (міцності, опірності елементів та структури зв'язків тощо) даний трансформаційний процес може протікати із різною швидкістю і призвести до різних наслідків.

З часом важливість одних елементів та зв'язків може втратитись (вони “відімруть”), інших навпаки зрости (їх вага збільшиться). При подальшій еволюції, буде отримано “нову” систему, яка буде взаємодіяти із зовнішнім середовищем, відповідно до її “нових” властивостей.

Рис. 1. Опис протікання “трансформаційного” процесу в системі

Відзначимо важливий аспект такого опису системи. Усвідомлюючи подібний процес еволюції системи, суб'єкт управління, може керувати його перебігом шляхом впливу на матеріал системи (робити “твердим”, “м'яким”, “розумним”), на структуру зв'язків чи елементів (вводячи нові, ліквідовувати інші чи коректуючи існуючі), а також процеси, що протікають в системі. Здійснюючи такий вплив, суб'єкт здійснює керування розвитком системи, надаючи їй бажані властивості (досягнення цільового, безпечного стану) та формуючи “стійкість” до загроз.

Застосовуючи системний підхід суб'єкт управління може виділити набір параметрів, що описують протікання процесів в системі (як внаслідок “формалізованого” функціонування системи,⁴ так і внаслідок впливу “неформалізованих” дестабілізуючих чинників впливу (загроз).

Отже, застосовуючи системний підхід до опису об'єкта управління (енергетичної безпеки) можемо виділити наступні необхідні множини параметрів для подолання недоліків технічного підходу

Запропонований системний підхід дозволяє узгодити існуючі підходи до оцінки стану енергетичної безпеки. Так “стан” відображатиметься параметрами, що описують цілісне сприйняття системи ззовні (більшою системою, іншими суб'єкт-об'єктними системами). Фактично дана група параметрів буде відображати традиційний підхід до оцінки енергетичної безпеки, як статичного об'єкта управління. Поряд з цим, “спроможність” системи буде відображатись у групах параметрів які описують функції та процеси системи. Дані групи параметрів є предметом особливої уваги суб'єкта управління, оскільки розкриватимуть йому закономірності життєдіяльності системи та вказуватимуть на предмет його управлінських рішень та їх адекватність.

Слід зазначити, що визначення конкретного набору параметрів опису системи є творчим процесом, і в залежності від цілей суб'єкта результат може бути різний. В окремих випадках доцільно детальніше аналізувати окремі складові системи (елементи, зав'язки, функції, процеси). Для прикладу, існує теоретична та практична необхідність аналізувати ризики життєво-важливим енергетичним системам,⁵ які забезпечують процесу надання цільової функції/послуги. При цьому, системний підхід може бути застосований для акцентування уваги на будь- якому аспекті чи складовій системи.

Для прикладу, приведемо опис функціонування системи електропостачання. Для цілей аналізу фізично-ресурсної складової функції/процесу електропостачання, опис зведеться до відображення критичної енергетичної інфраструктури, що потребуватиме від дослідника/управлінця звернення уваги на фізичні аспекти функціонування системи електропостачання (ресурсна забезпеченість, фізична безпека, технічна надійність, стійкість).оцінка ризиків системі здійснюється саме через оцінку впливу загроз на основні цільові функції/послуги системи. Подібним чином, будується оцінка

короткотермінових загроз енергетичній безпеці МЕА, яка побудована на методологія А.Черпа та Дж.Джуел щодо оцінки загроз “важливим енергетичним системам”. [14] Даний аспект розглядається нами в рамках досліджень проблем захисту критичної інфраструктури [17; 19]. При акценті на управлінській складовій Таке розкриття дозволяє врахувати особливості країни, зокрема “політичну та управлінську специфіку України” [4; 16; 18]. Окремі сектори енергетики та суб'єкти господарювання, внаслідок політичної установки на підтримання “державного соціального патерналізму” фактично працюють собі у збиток. Більш того, такий режим функціонування сприймався цілком допустимим та отримав фіксацію у законодавстві як “планово-збиткова діяльність” в українських нормативних актах. Фактично “політичні” рішення суб'єкта управління стає загрозою енергетичній безпеці. При цьому, теоретичні та політичні концепції забезпечення енергетичної безпеки в західних країнах не містять навіть концептуальної ідеї, щодо можливості “планово-збиткового” господарювання. (процес формування та реалізації політики забезпечення енергетичної безпеки) подібний аналіз дає розуміння суб'єкту управління щодо “спроможності” системи досягати цілей розвитку, реагувати на загрози та досягати “безпечного” стану (інституційна та організаційна забезпеченість, ефективність рішень, кваліфікація персоналу).

На вибір параметрів опису також будуть впливати світоглядні установки щодо цінностей системи (“політико- економічна модель організації функціонування системи” Наприклад, політичний вибір урядом моделі “ринкового формування цін на енергопостачання для всіх споживачів” чи моделі “субсидування енергопостачання для окремих категорій споживачів”.), що визначають принципи існування системи, можливі/неможливі рішення, важливість/неважливість окремих аспектів.

Застосування системного підходу при формуванні цілей

Системний підхід дозволяє суттєво знизити “суб'єктивізм” у процесі “цілепокладання” розвитку системи та формування множин загроз.

Питання стратегування (мети існування та цілей розвитку системи) є не менш важливим аспектом застосування системного підходу до проблем безпеки. “Цілепокладання” виходить за межі системи, і є політичним рішенням суб'єкта відповідно до його світоглядних установок (політичних) та практичних цілей. Системний підхід дозволяє знизити рівень суб'єктивізму при “цілепокладанні” через позиціювання об'єкта управління у “більшій системі”. Цілі визначатимуться вимогами “більшої” системи, елементом якої є дана “менша” система. [16]

Іншим аспектом застосування системного підходу є планування досягнення “цільового безпечного” стану. Одразу наголосимо на важливому моменті. Формування цілей орієнтуючись на збереження поточного стану системи “як є” незмінним, не відповідає сучасним вимогам. Забезпечення безпеки та стійкості системи до загроз, відповідно до нашого підходу, передбачає зміни параметрів та властивостей системи при збереженні її “ідентичності”.

Відтак, мова має іти про безпеку системи з врахуванням виміру часу. Суб'єкт визначає майбутній “цільовий, безпечний” стан та планує застосування визначеного набору управлінських рішень. З точки зору визначення “майбутнього цільового стану” системи можливі різні методологічні підходи, серед яких найчастіше застосовуються три основних:

- екстраполяції у майбутнє поточних параметрів - формування цілей та механізмів розвитку системи базуючись на перенесення у майбутнє поточних характеристик системи системи (існуючого набору технологій, вартості капіталу, світоглядних установок тощо);

- вибору цільових еталонних параметрів - формування цілей базуючись на досягненні конкурентного рівня із подібними системами (вибір значень параметрів подібних до цільової групи країн-конкурентів України);

- моделювання майбутнього - формування цілей, з виходячи з прогнозування та проектування розвитку соціально- економічних, технологічних та інших аспектів, важливих для функціонування системи (врахування змін техніки, технологій, знань, способів використання тощо).

Постановка майбутніх цілей (виходячи із мети - забезпечення розвитку та безпеки системи) та їх досягнення є завданням стратегічного планування. Незважаючи на вибраний підхід щодо “цілепокладання”, перед суб'єктом управління виникає завдання переведення системи із “існуючого” у “цільовий, безпечний” стан у майбутньому.

Розглянемо завдання, що виникають перед суб'єктом управління при виконання цього завдання (рис. 2). Суб'єкт управління в час “И” порівнює “поточний стан” із “цільовим” станом системи. Оцінюючи відхилення значень параметрів “поточного стану” від індикаторних “безпечних” значень суб'єкт формує набір управлінських рішень.

Для збереження системи у поточному незмінному стані (стан “як є”) формується досить обмежене коло управлінських рішень. Загрози поточному стану, як і відповідні управлінські рішення, беруться до уваги лише у випадку наявності ризику припинення існування системи. Діяльність у цьому випадку не має горизонту планування, і фактично є кризовим реактивним реагуванням на недосконалі раніше здійснені управлінські рішення. Прикладом можуть виступати загрози сталості функціонування системи електропостачання, внаслідок недосконалості рішень щодо запровадження нової моделі енергоринку.

Надалі виходимо з того, що суб'єкт вчасно ідентифікує загрози енергетичній безпеці, адекватно їх оцінює, а його управлінські рішення плануються з врахуванням часу для реагування.

Відтак, суб'єкт управління планує свою діяльність, метою якої є переведення системи з поточного до безпечного стану в якийсь момент часу (`42” (виходячи з поточних характеристик системи) або `45” (виходячи із характеристик майбутньої системи)).

У випадку планування розвитку системи виходячи збереження окремих параметрів (поточні матеріали, знання, техніка, вартість капіталу тощо) цілі розвитку системи визначаються у необхідності формування таких характеристик та властивостей системи (очікується досягнення цілей у момент часу `42”), які гарантуватимуть стійкість системі до поточних загроз.

У випадку стратегічного планування на значний період (очікується досягнення цілей у момент часу `45”), що може бути зумовлене складністю та тривалістю перетворень в системі для надання їй необхідних властивостей, необхідне врахування майбутньої зміни знань та технологій. В даному випадку оцінка безпечного стану системи має здійснюватись з врахуванням ідентифікації “майбутніх” загроз, загроз “майбутньому” стану системи.

Для прикладу, завдання зміна моделі ринку електроенергії (від централізованої та регульованої моделі до моделі ліберальної та конкурентної) потребує, до визначеного моменту часу, формування нових елементів і зв'язків в системі (створення операторів різних сегментів ринку, біржі, регулятора ринків, запровадження програмного забезпечення автоматизації розрахунків, а також нової системи регулювання ринку). Це у свою чергу вимагатиме реагування на “майбутні” загрози, які не існують для поточної системи, як то необхідність формування спроможності системи працювати в умовах нової структури. Іншими словами постає також завдання зміни “якості” складових системи та її матеріалу (завдання з питань “освіти”, “перепідготовки персоналу”, “нових навчальних програм” тощо). Таким чином застосування системного підходу при стратегуванні, фактично окреслює перелік сфер, аспектів, проблем, які мають бути враховані суб'єктом при стратегуванні.

При стратегуванні розвитку системи, суб'єкт управління має, поряд із управлінськими рішеннями спрямованими на зміну самої системи, враховувати динаміку і пропонувати рішення щодо впливу на “більші системи” (або врахування змін у “більших системах”), зокрема: виборчі процеси, розвиток знань, тривалість підготовки персоналу з новими компетенціями, зміна технологічних укладів чи способів функціонування системи, суспільний світогляд тощо.

Системний підхід у визначення загроз енергетичній безпеці

Застосування системного підходу дозволяє спрогнозувати та чіткіше визначити загрози енергетичній безпеці, в залежності від виділення меж та складових системного опису об'єкта управління.

Загалом, загрози можуть класифікуватись та групуватись на основі критерію “цільового спрямування” дії загрози (вплив на групи параметрів, що описують систему) та “джерела загроз” (природні; технологічні; соціальні; управлінські, фізичні тощо). Тривалість процесу трансформації зумовлює необхідність уваги до траєкторії наближення системи “безпечного цільового стану”. Даний аспект формує іншу групу загроз безпеці системи - “загрози наближенню” до “безпечного стану”.

Таким чином весь теоретично можливий набір загроз можна представити відповідно матриці із складових системи та типу загроз (таблиці 2). Зазначимо, що наведені у таблиці загрози, відображають загрози управлінської сфери, і нашу позицію щодо найбільшої ваги “управлінських” загроз серед усіх інших.

Надалі вважатимемо, що суб'єкт з метою переведення системи у “цільовий, безпечний” стан буде налаштовувати систему управління на реагування на загрози досягненню цього стану. Проектована система управління має забезпечити спроможність до: ідентифікації загроз, запобігання загрозам, реагування на загрози; ліквідації наслідкам реалізації загроз; відновлення бажаної траєкторії руху до “цільового стану” або поточного стану. У свою чергу, суб'єкт має мати ідентифікувати загрози Слід відзначити важливість вибору методу ідентифікації та формування множини загроз.

Одним із основних підходів до ідентифікації загроз полягає у порівнюванні “поточних” значень вибраних параметрів опису системи та “цільових”. Відтак, множина загроз формується із набору параметрів, що мають найбільше (критичне) відхилення від “цільового” індикативного значення, - чим більше відхилення тим вагоміша загроза. У рамках цього методологічного підходу будується система індикаторів, де формується діапазон індикативних значень із трьох (низький, нормальний, високий) або п'яти складових (незначний, негативний, допустимий, високий, критичний) для оцінки рівня “критичності” загрози.

Інший підхід базується на застосуванні концепції “ризику”. Загрози визначаються через ідентифікацію дестабілізуючих чинників, що зумовлюють відхилення параметрів від “безпечного стану”, або потенційно можуть призвести до відхилення. У подальшому, оцінюється імовірність виникнення таких “загроз” та наслідків їх впливу на систему (ризик нанесення шкоди системі). Множина загроз формується із ідентифікованих чинників, що зумовлюють найбільший ризик системі (найбільш критичний вплив). та пропонувати адекватні управлінські рішення.

Окрім того, класифікація загроз може здійснюватись з огляду на “деталізацію” аналізу системи. В окремих випадках доцільно детальніше розглянути окремі складові системи та визначити загрози цим складовим (елементам, зв'язкам, функціям, процесам). Зокрема, існує теоретична та практична необхідність аналізувати ризики життєво-важливим енергетичним системам, які забезпечують процесу надання цільової функції/послуги. До важливих процесів у сфері енергетичної безпеки, на наш погляд, слід віднести: Електропостачання; Газопостачання; Теплопостачання; Постачання нафтопродуктів; Ціноутворення; Управління; Законодавче забезпечення; Технічне регулювання; Інвестування; Диверсифікація; Наукові розробки; Підготовка кадрів; Міжсистемна інтеграція.Модельна матриця загроз енергетичній безпеці на базі системного підходу

Таблиця 2

¹¹ Даний підхід часто пов'язується із ідеєю гомеостазу об'єкту та, як раніше нами показано, у сьогоднішніх реаліях має досить обмежене застосування.

¹² Відображає завдання переведення системи із поточного у “безпечний” стан, вибраного в рамках процесу“цілепокладання”.

¹³ Відображає ситуацію коли оцінюється динаміка наближення значень показників вибраного набору параметрів об'єкту до цільового стану. Оцінка стану “безпеки” стає оцінкою “спроможності” суб'єкта відреагувати на імовірні загрози. При цьому слід відзначити появу додаткових окремих груп загроз: загроз “об'єкту” управління, загроз “суб'єкту” управління, загроз “суб'єкт- об'єктній системі”.

Табл

При оцінці загроз надання цільової функції/послуги системи, то це теж можливо здійснювати на основі системного підходу. Відповідний процес (наприклад, електропостачання) слід представити через розкриття причинно-наслідкових зв'язків, що виникають у процесі надання цільової функції/послуги та їх впливу на систему, також виділивши елементи, зв'язки, функції, матеріал системи. В залежності від цілей дослідника формування системного опису може бути акцентовано на будь-якому аспекті.

Так, описуючи тільки фізично-ресурсну складову електропостачання опис зведеться до відображення критичної енергетичної інфраструктури, що відображатиме потребу дослідника/управлінця звернути увагу на фізичні аспекти функціонування системи електропостачання (ресурсна забезпеченість, фізична безпека, технічна надійність, стійкість).

Прикладом аналізу управлінської складової, може слугувати проведений нами аналіз загроз забезпечення сталості функціонування системи електропостачання. Подібний опис процесу дає розуміння суб'єкту управління “спроможності” системи до виконання його управлінських рішень, а значить щодо спроможності системи досягати цілей розвитку, реагувати на загрози та досягати “безпечного” стану (Таблиця 3). У той же час, таке розкриття процесу надання цільової функції/послуги дозволяє врахувати особливості країни, зокрема (особливість “політичної та управлінської специфіки України”Окремі сектори енергетики та суб'єкти господарювання України, внаслідок політичної установки на підтримання “державного соціального патерналізму” фактично працюють собі у збиток. Більш того, такий режим функціонування навіть сприймався цілком допустимим та отримав фіксацію у законодавстві як “планово-збиткова діяльність”. Фактично “політичні” рішення суб'єкта управління стає загрозою енергетичній безпеці. При цьому, теоретичні та політичні концепції забезпечення енергетичної безпеки в західних країнах не містять навіть концептуальної ідеї, щодо можливості “планово-збиткового” господарювання [16,18].).Таблиця з

Загрози сталого функціонування системи електропостачання

Приклад оцінки загроз у сфері електропостачання відкриває необхідність розмежування “внутрішніх” та “зовнішніх” загроз. Всі перераховані загрози (таблиця 3), є такими, які сформовані всередині даної системи її недосконалістю, або неадекватними управлінськими рішеннями внутрішніми загрозами. Назвемо дані загрози “внутрішніми”.

Поряд з тим, за адекватних управлінських рішень та збалансованої системи вважається, що управлінські рішення забезпечують адекватну реакцію на загрози. Відтак приділяється увага загрозам які формуються ззовні, внаслідок дій інших суб'єктів (диверсії, кінетичні атаки, економічні чи політичні рішення тощо) або не суб'єктних впливів (природні катаклізми, техногенні аварії). Назвемо дані загрози “зовнішніми” Основні загрози електроенергетиці США (за оцінкою E-ISAC (Electricity Information Sharing and Analysis Center): Пошкодження обладнання білками; Природні лиха, Фізичне пошкодження (Атака/Крадіжки); Кібератака; Помилка персоналу (зловмисна дія); Порушення в ланцюгу постачання; Пандемії; Геомагнітні збурення; Хім-Біо-Радіологічна атака; Електромагнітні імпульси тощо.

Слід зазначити, що у західній практиці аналізу загроз енергетичній безпеці застосовуються лише «зовнішні» загрози, очевидно виходячи з того, що система має бути збалансованою, а управлінські рішення не можуть прийматися на шкоду своїй системі (що різко контрастує із “політичною та управлінською специфікою” України).

Таблиця 4

Підсумовуючи наведемо наступний перелік загроз процесу “безпечного стану” Цільовий “безпечний стан” пропонується закріплювати у Енергетичній стратегії України [20]. у сфері енергетичної безпеки України (“зовнішніх” та “внутрішніх”), сформований, на основі пропонованого системного підходу та концепції “ризику” до дослідження проблем забезпечення енергетичної безпеки даний у табл. 4

Таблиця 4.Примірний перелік зовнішніх та внутрішніх загроз

Загалом, на наше переконання, застосування системного підходу до дослідження проблем енергетичної безпеки дозволяє сформувати методологічний підхід до оцінки енергетичної безпеки, який може виступати універсальним для дослідження різних аспектів та рівні оцінки. Таким чином, запропонована методологія дозволяє не тільки виступає важливим етапом розвитку науково-теоретичних засад дослідження проблем енергетичної безпеки, але й дозволяє сподіватись на формування узгодженого прикладного інструментарію управлінської діяльності у цій сфері.

Проведений аналіз відзначає широкі перспективи для застосування системного підходу до проблематики досліджень у сфері енергетичної безпеки. Системний підхід дозволяє сформувати методологічний підхід до оцінки енергетичної безпеки, який може виступати універсальним для дослідження різних аспектів та рівні оцінки. Запропонована методологія н виступає е тільки важливим етапом розвитку науково- теоретичних засад дослідження проблем енергетичної безпеки, але й дозволяє сподіватись на формування узгодженого прикладного інструментарію управлінської діяльності у цій сфері.

Висновки

Проведене дослідження дозволило виділити існуючі теоретичні підходи до опису енергетичної безпеки та запропонувати їх подальший розвиток шляхом обґрунтування необхідності переходу до відкритих взаємодіючих систем (екосистемність).

Обґрунтовано необхідність та ефективність застосування системного підходу до досліджень проблематики енергетичної безпеки. Сформовано методологічні рекомендації щодо формування набору параметрів оцінки енергетичної безпеки, зокрема виділення “цілісності”, “структури”, “функцій”, “зв'язків”, “процесів”, “матеріалу” системи. Розроблено метод визначення параметрів щодо оцінки “стану” (як набору параметрів, що відображають сприйняття цілісної системи ззовні) та “спроможності” системи до розвитку та реагування на загрози.

Розкрито важливість врахування світогляду управлінця в процесі “цілепокладання”, що у практичній площині формує “політико-економічну” модель управлінської діяльності. Запропоновано модель “цілепокладання”, через вписування об'єкта управління в “більшу” систему. Сформовано концептуальні підходи щодо виділення загроз енергетичній безпеці виходячи із цільової спрямованості загроз та джерел їх походження.

Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження у напрямку застосування системного підходу до проблем енергетичної безпеки мають забезпечити як розвиток теоретичних засад досліджень цієї проблематики так і розроблення практичного інструментарію оцінки енергетичної безпеки. В частині теоретичних досліджень, значний інтерес представляє порівняльний аналіз та прогноз розвитку системного підходу із іншими концептуальними підходами до досліджень проблем енергетичної безпеки.

З питань практичної імплементації результатів даного дослідження то слід відзначити такі напрями проведення досліджень як деталізації параметрів опису системи та формування набору конкретного переліку індикаторів, розроблення моделі оцінки стану енергетичної безпеки та проведення моделювання впливу окремих управлінських рішень на енергетичну безпеку.

Список використаної літератури

1. Енергетична безпека України:стратегія та механізми забезпечення / А. І. Шевцов, М. Г. Земляний, В. О. Бараннік [та ін.] ; за ред. А. І. Шевцова. - Дніпропетровськ : Пороги, 2002. - 264 с.

2. Земляний М.Г. До оцінки рівня енергетичної безпеки. Концептуальні підходи // Стратегічна панорам №2, 2009 - С.56-63.

3. Luft G., Korin A. Editors (2009). Energy Security Challenges for the 21st Century: A Reference Handbook, Praeger, 2009.

4. Суходоля О. М. Теоретико-методологічні засади забезпечення енергетичної безпеки України /О. М.Суходоля // Стратегічні пріоритети.- 2014. - № 2. - С. 129-139.

5. APERC (2007), Asia Pacific Energy Research Centre, 2007. A Quest for Energy Security in the 21st Century: Resources and Constraints. Institute of Energy Economics, Japan.

6. Bohi D.R., Toman, M.A. & Walls M.A. (1996), The Economics of Energy Security. Kluwer Academic Publishers, Norwell, Massachusetts.

7. Kruyt B., van Vuuren D.P., de Vries H.J.M. & Groenenberg H (2009), Indicators for energy security. Energy Policy 2009;37(6):2166-81. http://dx.doi.org/10.1016/j.enpol.2009.02.006.

8. Sovacool B., and Brown M. (2010), Competing Dimensions of Energy Security: An International Perspective Annual Review of Environment and Resources 2010 35:1, 77-10.

9. Hughes, L. (2012), A generic framework for the description and analysis of energy security in an energy system. Energy Policy 42, 221-231. http://dx.doi.org/10.1016/j.enpol.2011.11.079.

10. Brown M.A. et al. (2014), Forty years of energy security trends: A comparative assessment of 22 industrialized countries./ Energy Research & Social Science 4 (2014) 64-77.

11. Azzuni A., and Breyer C. (2018), Definitions and dimensions of energy security: a literature review. WIREs Energy Environ. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://doi.org/10.1002/wene.268 (дата звернення: 24.01.2020)