Методологічні підходи та дидактична компетентність сучасного вчителя фізики

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ДИДАКТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ

фізика школа технічний вчитель

Козловська Ірина Михайлівна,

доктор педагогічних наук, професор,

Криштанович Мирослав Франкович, доктор наук з державного управління, професор,

Миськів Ірина Сергіївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Опачко Магдалена Василівна, доктор педагогічних наук, доцент, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород

У статті висвітлено нове розуміння ролі і місця вчителя у навчально-виховному процесі, де управління навчанням розглядається як складний процес, що враховує неоднорідність навчального середовища та неоднозначність дидактичної взаємодії. Аналіз основ навчання фізики у школі дозволив виділити її основні функції. Обґрунтовано використання методологічних підходів до формування дидактичної компетентності вчителя фізики. Визначено базові положення побудови курсу фізики у професійно-технічній школі. Виділено та описано п 'ять етапів послідовного впровадження інтегративного підходу у навчально-пізнавальний процес роботи учителя фізики. Зроблено висновки щодо доцільності розвитку дидактичної компетентності вчителя фізики на основі провідних методологічних підходів.

Ключові слова: вчитель фізики, професійна компетентність, дидактична компетентність, дидактичний менеджмент, методологічні підходи, системний підхід, інтегративний підхід, компетентнісний підхід, праксеологічний підхід.

В статье освещено новое понимание роли и места учителя в учебно-воспитательном процессе, где управление обучением рассматривается как сложный процесс, учитывающий неоднородность учебной среды и неоднозначность дидактического взаимодействия. Анализ основ обучения физики в школе позволил выделить его основные функции. Обосновано использование методологических подходов к формированию дидактической компетентности учителя физики. Определены базовые положения построения курса физики в профессионально-технической школе. Выделены и описаны пять этапов последовательного внедрения интегративного подхода в учебно-познавательный процесс работы учителя физики. Сделаны выводы о целесообразности развития дидактической компетентности учителя физики на основе ведущих методологических подходов.

Ключевые слова: учитель физики, профессиональная компетентность, дидактическая компетентность, дидактический менеджмент, методологические подходы, системный подход, интегративный подход, компетентностный подход, праксеологический подход.

The article highlights a new understanding ofthe role and place ofa teacher in the educational process, where learning management is viewed as a complex process that takes into account the heterogeneity of the learning environment and the ambiguity of didactic interaction. Analysis of the fundamentals of teaching physics at school made it possible to identify its main functions aimed at the development of knowledge and mental activity of students. The process of students' mastering the content of didactic management the methodological competence of the teacher of physics has improved. The use ofmethodological approaches to the formation ofdidactic competence ofa physics teacher has been substantiated (the competence approach made it possible to reveal the structure of competence, concepts of methodological, didactic, psychological-pedagogical, technological, information-communicative competence, presentation of its structure in the system ofphysics teacher competence, integrative essence and self-sufficient nature; a systematic approach to training a teacher of didactic management to present the process ofpreparation as a system aimed at preparing the teacher for the physical education management and personality development in teaching: an integrative approach implies the unity of theoretical and practical components in shaping the future teacher's readiness, a harmonious combination of knowledge from different cycles of learning and orientation; the praxeological approach focuses on the development of pedagogical mastery components: methodical, communicative, psychodidactic, technological, managerial, etc.) The didactic aspects of the professional activity of the physics teacher in different types of educational institutions, the violation of a number of didactic principles, in particular the purposefulness and motivation of teaching have been analysed. The basic statements for the construction of a course in physics at a vocational school have been determined. Five steps of a consistent implementation of an integrative approach into the teaching and cognitive process of a physics teacher's work have been identified and described.

Key words: physics teacher, professional competence, didactic competence, didactic management, methodological approaches, systematic approach, integrative approach, competence approach, praxeological approach.

Постановка проблеми. Нове розуміння ролі і місця вчителя у навчально-виховному процесі випливає з парадигмальної освітньої трансформації: якщо раніше проблеми управління у навчанні розроблялись у рамках діяльнішої парадигми, то у форматі гуманістичної парадигми, яка суттєво доповнює уявлення про лінійність педагогічного процесу нелінійними представленнями - управління навчанням розглядається як складний процес, що враховує неоднорідність навчального середовища та неоднозначність дидактичної взаємодії. Учень у парадигмі діяльнісно орієнтованого навчання, насамперед, як носій соціального, орієнтований:на пріоритет суспільного над індивідуальним, колективного над особистим; на засвоєння і відтворення готових знань, дій за зразком; на продуктивну діяльність, як прояв творчих здібностей тощо; завдання вчителя - управляти діяльністю учнів таким чином, щоб забезпечити результат у вигляді знань, умінь і навичок, відображених у змісті освіти (освітніх стандартах, навчальних програмах). У педагогічній практиці спостерігається тенденція до координації та узгодження знань з різних навчальних предметів, яка оформилася у теорію міжпредметних зв'язків [5]. Суттєвим внеском у розвиток теорій та практики педагогічної науки є розвиток дидактики фізики як інтеграційного процесу [8]. Такий підхід передбачає якісні зміни у педагогічному мисленні у першу чергу - вихід викладача фізики за рамки власного предмета.

Застосування постнекласичної методології до проблем професійної підготовки вчителя фізики, передбачає дієвість теорії і практики підготовки вчителя до управління навчанням та визначається розумінням сутності її головного механізму - засвоєння знань. Результатом методологічних узагальнень розвитку сучасного природознавства та теорії і практики управління навчанням стало також уточнення поняття методологічної компетентності вчителя фізики.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. У дослідженні ми спиралися на низку наукових розробок щодо формування методичних компетентностей майбутніх учителів фізики (О. Ніжегородцев [6]), моделі професійного розвитку вчителя в умовах реформи післядипломної педагогічної освіти (І. Воротникова [1]), теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів фізики в умовах освітньо-інформаційного середовища (А. Кух [4]), професійної компетентності вчителя фізики як особистішого ступеня сформованості його компетенції (В. Ткаченко [9]), аналіз професіограм сучасного вчителя фізики як об'єкт педагогічного проектування (А. Школа [10]) та ін. Базовими були положення щодо методики як науки (С. Гончаренко [2]), міжпредметних зв'язків під час вивчення фізики в середній школі (О. Сергєєв [5]), розвитку дидактики фізики як інтеграційного процесу (П. Самойленко [8]) та ін.

Водночас, проблемі розвитку дидактичної компетентності вчителя фізики в контексті методологічних підходів та інтеграційних процесів не було приділено належної уваги у науково-педагогічній літературі, що і зумовило вибір тематики даної статті.

Мета статті: обґрунтування шляхів розвитку дидактичної компетентності сучасного вчителя фізики на основі методологічних підходів.

Результати дослідження. У процесі опанування студентами змісту дидактичного менеджменту вдосконалюється методологічна компетентність вчителя фізики: від методології природознавства до методології засвоєння знань про нього. Для розвитку дидактичної компетентності сучасного вчителя фізики нами обрано низку методологічних підходів, які описані нижче.

Компетентнісний підхід уможливив розкриття структури компетентності, визначення співвідношення з поняттями методична, методологічна, дидактична, психолого-педагогічна, технологічна, інформаційно-комунікативна компетентності, представлення її структури у системі компетентностей вчителя фізики з метою показу інтегративного характеру та самодостатньої сутності. Зокрема, компетентність дидактичного менеджменту опирається на кожну з компетентностей, що входять у структуру професійної: у неї відокремлене від усіх інших «предметне коло повноважень», що акцентує на необхідності володіти стратегіями управління розвитком особистості в процесі навчання фізики.

Використання системного підходу до підготовки вчителя з дидактичного менеджменту уможливило представлення процесу підготовки як системи, спрямованої на підготовку вчителя до управління навчанням фізики та розвитком особистості у навчанні; виокремлення складових елементів системи, що творять простір дидактичного менеджменту (дидактичний процес, середовище, взаємодія, управління, вчитель-менеджер); розкриття компонент системи (цільовий, змістовий, мотиваційний, організаційно- діяльнісний, результативний) та системного характеру зв'язку між ними. Виокремлені системні характеристики уможливили обґрунтування моделей змісту підготовки з дидактичного менеджменту; процесу підготовки з дидактичного менеджменту; готовності майбутніх учителів фізики з дидактичного менеджменту.

Використання інтегративного підходу передбачало опору на єдність теоретичної і практичної складових у формуванні готовності вчителя з дидактичного менеджменту; гармонійне поєднання знань із різних циклів підготовки:фундаментального (фахового), психолого-педагогічного та професійно-орієнтованого; спрямованість на інтегративний характер результату підготовки, яким є готовність з дидактичного менеджменту.

Праксеологічний підхід у підготовці вчителя фізики орієнтує на: розвиток складових педагогічної майстерності: методичної, комунікативної, психодидактичної, технологічної, менеджерської тощо у процесі розробки і створення студентами проекту з управління навчанням фізики; оволодіння майстерністю як технологічною готовністю з дидактичного менеджменту,

Предметна система навчання у загальноосвітній школі протягом останніх років доповнюється та коригується інтегративними технологіями, ведеться пошук оптимального співвідношення галузевих та міждисциплінарних знань. Основи фізики повинні охоплювати основні теорії і методи фізичного дослідження, утворюючи логічно зв'язану і струнку систему знань. Проте його зміст і структура з однієї лише фізики не випливають. Методика фізики розв'язує цю проблему з урахуванням мети навчання, вікових особливостей учнів, системи міжпредметних зв'язків тощо [2, с.18].

Глибину знань зі свого предмета викладачеві доцільно поєднувати з широтою знань з інших предметів. Йому необхідно реалізувати інтегративні зв'язки між знаннями, усвідомлювати місце своєї дисципліни в цілісній системи освіти. Ізольоване ж вивчення будь-якого навчального предмету, зокрема фізики, а також обмеження лише міжпредметними зв'язками за традиційними методиками також не дають очікуваних результатів.

У практиці викладання фізики домінує предметний підхід до змісту знань, а наступність і перспективність розвитку змісту структури, організаційних форм, методів і засобів навчання на інтегративній основі є прерогативою особистої ініціативи окремих викладачів. У реальному навчально-пізнавальному процесі переважає тенденція до уніфікації та диференціації знань, хоча посилюються спроби змінити співвідношення між диференціацію та інтеграцією знань у змісті роботи.

За таких умов порушується дотримання ряду дидактичних принципів, зокрема цілеспрямованості та мотивації навчання, а також єдності загального, політехнічного та трудового навчання. Не повністю дотримується принцип послідовності, тобто планування змісту за висхідною лінією, де кожне нове знання спирається на попереднє та випливає з нього, вимагає побудови у логічній послідовності знань. Внаслідок цього унеможливлюється повноцінне функціонування принципу системності знань та формуванням цілісної системи знань. Усвідомленість та ґрунтовність знань є нижчою, ніж теоретично передбачувана, що обумовлено неповною реалізацією принципу доступності навчального матеріалу. У ряді випадків відсутня відповідність складності змісту освітнього матеріалу реальним навчальним можливостям учнів, а також відповідність обсягу змісту виділеному часові.

Наприклад, у професійно-технічній школі основні зусилля педагогів спрямовані на розвиток міжпредметних зв'язків і професійної спрямованості навчання. Такий підхід був необхідний раніше у зв'язку з надмірною диференціацію й уніфікацією навчання. Це сформувало базу дослідження, розвитку і ефективного використання інтегративних можливостей курсу фізики.

Деякі труднощі вивчення фізики в професійно-технічних навчальних закладах викликані штучним розривом змісту навчального матеріалу курсуфізикидругогоступеня

загальноосвітньої школи і професійно-технічного навчального закладу (повний курс фізики другого ступеня охоплює 9 клас загальноосвітньої школи та перший і другий курси професійно-технічного навчального закладу). Очевидно, що доцільнішою є орієнтація на побудову замкнутих циклів курсу фізики для кожного ступеня освіти. Ця проблема особливо актуальна у системі професійно-технічної освіти, оскільки у професійній школі встановлюються і специфічні цілі вивчення фізики: формування наукової бази для засвоєння загальнотехнічних і спеціальних знань, створення психологічних передумов для засвоєння учнями технологій майбутнього, ґрунтовніше освоєння професійно значущих тем у курсі фізики залежно від вимог професії тощо.

Наприклад, однією з важливих передумов побудови дидактичних модулів інтегративного навчання фізики є визначення базових положень побудови курсу фізики у професійно-технічній школі. До них ми відносимо : забезпечення профілювання вивчення фізики залежно від специфіки майбутньої професії; варіативність курсу фізики; узагальнення, повторення і систематизація знань з фізики за перший ступінь курсу фізики з урахуванням специфіки професії; спрямування на поетапну координацію і взаємодію всіх навчальних дисциплін у рамках певного профілю навчального закладу та визначення на цій основі місця і ролі курсу фізики для конкретних типів навчальних закладів; побудову курсу фізики на інтегративній основі з дотриманням принципу випередження вивчення загальноосвітніх знань перед загальнотехнічними, загальнотехнічних - перед спеціальними та передбачення різнорівневої інтеграції (від використання класичного варіанта курсу фізики до синтетичних курсів) за умови ґрунтовного наукового аналізу доцільності кожного з цих варіантів.

Останнє положення щодо побудови курсу фізики на інтегративній основі розглянемо дещо ширше. Курс фізики для професійно-технічної школи повинен повністю відповідати вимогам цього типу навчальних закладів, бути побудованим саме для них. Однак практично у всіх професійно-технічних навчальних закладах функціонують «перероблені» (доповнені чи скорочені) курси загальноосвітньої школи, спрощені (і часто спотворені) курси загальної фізики для технічних вузів тощо.

Побудова курсу фізики на інтегративній основі передбачає три основні рівні інтеграції. Причому кожен з цих рівнів, залежно від конкретних умов, може мати кілька етапів. Внутрішня інтеграція забезпечує органічну єдність самого курсу фізики, усуває другорядний навчальний матеріал і враховує профіль професійного навчального закладу. Інтеграція в межах загальноосвітнього циклу навчальних предметів передбачає єдиний підхід до вивчення природничо-математичних дисциплін, гуманізацію навчання фізики, зв'язки курсу фізики з елементами знань інших предметів загальноосвітнього циклу. Інтеграція знань з фізики і загальнотехнічних дисциплін формує фізико-технічні знання учнів як базу для засвоєння професійних знань. Інтеграція знань учнів з фізики і спеціальних дисциплін формує фізико-професійні знання. Інтеграція методів, прийомів і форм навчання забезпечує процесуальний аспект інтегративного підходу в професійно- технічній школі.

Таким чином, можна виділити п'ять етапів послідовного впровадження інтегративного підходу у навчально-пізнавальний процес.

На першому етапі виділяються базові елементи знань у загальноосвітньому предметі (фізиці), необхідні для засвоєння професійних знань. Ці базові знання складаються з двох груп: обов'язкові для всіх учнів (незалежно від профілю навчального закладу) і варіативні (забезпечують можливість засвоєння професійних знань). Перша група знань забезпечує загальноосвітній мінімум знань з фізики, який формує світогляд і розумовий розвиток учнів. Друга група знань формує пропедевтичну базу для засвоєння професійних знань. На основі цих двох груп знань відбувається внутрішня інтеграція знань з фізики у тій модифікації курсу, який необхідний для даного профілю професійно-технічних закладів освіти.

На другому етапі забезпечується внутрішньо предметна інтеграція знань у рамках загальноосвітнього циклу предметів. Це насамперед вилучення з курсу фізики другорядного навчального матеріалу, що вводився у часи надмірної уніфікації знань або традиційно входив у класичні програми курсу фізики загальноосвітньої школи. При цьому недопустиме просте виключення окремих тем з курсу фізики. Забезпечення науково обґрунтованої диференціації знань передбачає різну кількість навчального часу на вивчення курсу фізики у різних типах навчальних закладів. Важливо також установити оптимальне співвідношення між якісним і кількісним компонентами навчального матеріалу в курсі фізики для професійно-технічних навчальних закладів різних профілів.

Виділивши базові елементи знань у курсі фізики, необхідно встановити ті реальні взаємодії, які існують між ними, виділити серед них суттєві й обґрунтувати вибір інтегративних факторів для об'єднання цих знань на певному рівні інтеграції. При цьому виникає проблема темпів вивчення загальноосвітніх предметів у професійно-технічній школі. Наприклад, навчальний матеріал курсу фізики, який вивчається в кінці другого курсу, практично нівелюється в аспекті його використання як базового для засвоєння загальнотехнічних та загальноосвітніх знань. Тому доцільно використати схему побудови навчального процесу, яка передбачає збільшення темпу вивчення загальноосвітніх дисциплін на перших етапах навчання і посилену професійну підготовку - на завершальному етапі.

На третьому етапі відбувається інтегрування знань, умінь і навичок учнів у рамках природничо-математичного циклу навчальних предметів (узгодження означень і позначень споріднених понять, усунення суперечностей у їх трактуванні, вироблення спільних алгоритмів вивчення величин, явищ тощо). На інтегративній основі також доцільно розглядати проблему вивчення природничо-математичних та гуманітарних дисциплін.

На четвертому етапі передбачається інтеграція курсу фізики з елементами загальнотехнічних дисциплін - профільоване інтегрування знань і вмінь та формування фізико-технічної бази для засвоєння спеціальних знань. Значна кількість загальнотехнічних курсів, на вивчення яких відводиться в середньому на 1 год. на тиждень, є нераціональним підходом до навчання. Малоефективним є і механічне об'єднання курсу фізики з окремими загально- технічними курсами. Для кожної окремої групи випадків (наприклад, для певних груп професій) треба встановити специфічні особливості вивчення фізики і загальнотехнічних дисциплін у їх взаємодії та обґрунтувати побудову оптимального варіанта: синхронного тематичного планування, інтегрованого курсу, інтегрованого спецкурсу, предметного їх вивчення тощо.

На п'ятому відбувається завершальний етап інтеграції, який базується на результатах попередніх:формування системи

загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних знань, необхідних для фахівців певної професії. При цьому необхідно забезпечити наступність і взаємодію всіх ступенів навчання.

Таким чином, для забезпечення ідей наступності та безперервності навчання і з метою формування єдиної цілісної системи знань і вмінь на базі однієї з природничих дисциплін - курсу фізики - необхідно дослідити три основні етапи її вивчення: засвоєння основних фізичних понять, фактів і законів; ознайомлення з основними фізичними теоріями та методами теоретичного і експериментального пізнання світу засобами фізики; засвоєння основних ідей сучасної фізики.

З точки зору дидактики найбільш важливим є засвоєння логічної послідовності і наступності формування основних фізичних понять. Перш за все, кожне поняття повинно мати свою власну «еволюцію», тобто розвиватись і доповнюватись протягом усього часу вивчення курсу фізики. Наступний етап - включення цього поняття в систему інших фізичних понять, встановлення причинно-наслідкових та корелятивних зв'язків між поняттями, зокрема на інтегративній основі. Для кожного фізичного поняття необхідно логічно обґрунтувати його місце у системі фізичних знань, його роль для формування фізичної картини світу.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Нове розуміння ролі і місця вчителя у навчально-виховному процесі передбачає розгляд управління навчанням як складний процес, зокрема опанування студентами змісту дидактичного менеджменту з метою вдосконалення методологічної компетентності вчителя фізики. Основними методологічними підходами до формування дидактичної компетентності вчителя фізики обрано компетентнісний, системний, інтегративний та праксеологічний. Аналіз дидактичних аспектів професійної діяльності вчителя фізики у різних типах навчальних закладів показав домінування предметного підходу до змісту знань та порушення низки дидактичних принципів. На прикладі професійно-технічної школи визначено базові положення побудови курсу фізики та описано етапи впровадження інтегративного підходу у навчально- пізнавальний процес роботи учителя фізики.

До подальших напрямів дослідження відносимо розроблення конкретних методик професійної діяльності вчителя фізики на засадах інтегративного та компетентнісного підходів.

Список використаних джерел

1. Воротникова І. П. Моделі професійного розвитку вчителя в умовах реформи післядипломної педагогічної освіти. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. - 2018. - Вип. 3-5 (56-57). - С. 21-27.

2. Гончаренко С. У. Методика як наука. - Хмельницький: ХГПК, 2000. - 30 с.

3. Козловська І. М. Інтегративний підхід до структурування змісту курсу фізики у загальноосвітній школі. Наукові записки Кіровоградського РВУ ім. В. Винниченка: Серія педагогічна. - 2002. - Вип. 42. - С. 37-39.

4. Кух А. Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів фізики в умовах освітньо-інформаційного середовища: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Київ: Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, 2018. - 331 с.

5. Міжпредметні зв'язки під час вивчення фізики в середній школі / під ред. О.В. Сергєєва. - Київ: Радянська школа, 1979. - 118 с.

6. Ніжегородцев В. О. Формування методичних компетентностей майбутніх учителів фізики: автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. / Київ: Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, 2014. - 22 с.

7. Опачко М. В. Дидактичний менеджмент у методичній підготовці сучасного вчителя фізики: монографія. - Ужгород: ТОВ «РІКУ», 2017. - 350 с.

8. Самойленко П. И., Сергеев А. В. Развитие дидактики физики как интеграционный процесс. Среднее профессиональное образование. - 1998. - № 11-12. С. 39-45; 1999. - № 1. - С. 36-40; № 2. - С. 26-33.

9. Ткаченко В. М., Черевань Є. О. Професійна компетентність вчителя фізики як особистіший ступінь сформованості його компетенції. Фізико-математична освіта. - 2017. - Вип. 3(13). - С. 160-165.

10. Школа А. В. Професіограма сучасного вчителя фізики як об'єкт педагогічного проектування. Збірник наукових праць Кам'янець- Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Серія педагогічна. - 2016. - Вип 21. - С. 161-165

References

1. Vorotnykova I. P. Modeli profesiinoho rozvytku vchytelia v umovakh refoimy pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity [The models of teacher's professional development in the conditions of post-graduate pedagogical education reforming]. Continuous professional education: theory and practice. - 2018. - Issue. 3-5 (56-57). - P. 21-27.

2. Honcharenko S. U. Metodyka yak nauka [Methods as a science]. Khmelnytskyi: KhHPK, 2000. - 30 p.

3. Kozlovska I. M. Intehratyvnyi pidkhid do stmkturuvannia zmistu kursu fizyky u zahalnoosvitnii shkoli [Integrative approach to structuring Physics course content in a public school]. Scientific bulletin of Kirovohrad state pedagogical University named after V. Vynnychenko: Pedagogical series. - 2002. - Issue. 42. - P. 37-39.

4. Kukh A. Teoretyko-metodychni zasady profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv fizyky v umovakh osvitn'o-informatsiinoho seredovyscha [Theoretic and methodic fundamentals of future teachers of Physics training in the framework of educational and information environment]. The thesis for the Degree of Doctor od Pedagogical Sciences; specialty: 13.00.02. - Kyiv: National pedagogical university named after M. P. Drahomanov, 2018. - 331 p.

5. Mizhpredmetni zviazky pid chas vyvchennia fizyky v serednii shkoli [Interdisciplinary relations in Physics learning in a secondary school] / edited by O. V. Serhieieva. - Kyiv: Radianska shkola, 1979. - 118 p.

6. Nizhehorodtsev V. O. Formuvannia metodychnykh kompetentnostei maibutnikh uchyteliv fizyky [The formation of future Physics teachers' methodic competence]. Abstract of the thesis fo Candidate of Pedagogical Sciences; specialty: 13.00.04. / Kyiv: National pedagogical university named after M. P. Drahomanov, 2014. - 22 p.

7. Opachko M. V. Dydaktychnyi menedzhment u metodychnii pidhotovtsi suchasnoho vchytelia fizyky [Didactic management in methodic training of future Physics teacher]: monohraph. - Uzhhorod: TOV «RIKU», 2017. - 350 p.

8. Samoilenko P. Y., Serheev A. V. Razvitie didaktiki fiziki kak intehratsyonnyi protsess. Srednee professionalnoe obrazovanie [The Developemtn of Physics as an integration process. The secondary professional education]. - 1998. - № 11-12. - S. 39-45; 1999. - № 1. - S. 36-40; № 2. - S. 26-33.

9. Tkachenko V. M., Cherevan Ye. O. Profesiina kompetentnist vchytelia fizyky yak osobystisnyi stupin sformovanosti yoho kompetentsii [Professional competence of Physics teacher as a personal degree of his competence formation]. Physics and mathematical education. - 2017. - Issue. 3(13). - P. 160-165.

10. Shkola A. V. Profesiohrama suchasnoho vchytelia fizyky yak obiekt pedahohichnoho proektuvannia [Professiogram of the modern Physics teacher as an object of pedagogical designing]. The collection of scientific works of Kamianets-Podilskyi national university named after Ivan Ohiienkj. Pedagogical series. - 2016. - Issue 21. - P. 161 -165

Размещено на Allbest.ru