Іван Пулюй - перший український фізик світового рівня

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іван Пулюй - перший український фізик світового рівня

Когут Василь

Науковий керівник - доц. Морська Наталія

Постановка та актуальність проблеми

Наукова ідея кожного вченого нашого світу стає загальнолюдським надбанням, що має служити на користь суспільства. Проте кожна нація бажає мати в себе визначних діячів, які будуть популяризувати її та робити вклад в її розвиток. Відомі українські вчені завжди користувались попитом серед численних країн, що намагалися їх привласнити собі, або ж викрасти їхні ідеї та надбання. У наш час не можна забувати про одного з найвизначніших вчених світового рівня - Івана Пулюя. Це знаний фізик, електротехнік, математик, астроном, філософ, енергобудівник, політолог, поліглот, що досяг вершин світової слави, належачи до тих, хто на межі ХІХ - ХХ століть сформував сучасний світ. Досить широкі наукові зацікавлення, сформували вченого не лише, як визначного фізика, але як філософа, активного громадського діяча та патріота. Та все ж, його найвизначніше відк риття - рентгенівські промені, так і залишилось забутим та присвоєним людині, яка ніколи його не відкривала - Вільгельму Рентгену. На основі праць вчених: Г. Брега, Н. Васильєва, О.Гаврилюка, В. Шумської, у статті проаналізована проблема наукового плагіату на основі ситуації із винаходом І.Пулюя, який привласнив В. Рентген [5, с. 99].

Виклад основного матеріалу

Уже здавна Рентґенові промені здобули всесвітнє визнання і зараз повсюдно застосовуються в медицині. І попри це сьогодні вони носять ім'я Рентгена, а їхнє відкриття мало хто пов'язує з видатним українським фізиком Іваном Пулюєм. Він народився в часи Австрійської імперії 2 лютого 1845 року у селищі міського типу Гримайлів, Гусятинського, а вже сьогодні Чортківського району, Тернопільської області. Виріс він у греко- католицькій освіченій та заможній родині Павла Пулюя. Все життя вчений не покладаючи рук працював у той час інноваційних напрямках фізики, вивчаючи молекулярно -кінетичну теорію Максвелла, роблячи досліди генезису та ознак Х -променів. І. Пулюй був одним із небагатьох науковців природничої науки, які прагнули розширити людські знання про довкілля не лише на рівні фундаментальної науки, а й практичною спрямованістю для користі у повсякденному житті, чим і були рентгенівські промені. В історії на уки не така вже рідкісна ситуація, коли відкриття робить один дослідник, але світ вважає першовідкривачем когось іншого. Це можна порівняти з тією несправедливістю, як в свій час континент «Америка» був названий не в честь людини, яка офіційно його відкрила - Х. Колумба, який до кінця своїх днів вважав, що відкрив новий шлях до Азії, а в честь людини, яка лиш констатувала факт відкриття нових земель, «Нового світу» - Амеріго Веспуччі. Як висловлювався відомий науковець ХІХ ст. Олександр фон Гумбольд, назва материка на честь людини, яка його не відкривала, є «пам'ятником людській несправедливості», що досить вдало можна інтерпретувати на несправедливість по відношенню до відкриття І. Пулюя [2].

Характеризуючи випадок Івана Пулюя і Вільгельма Рентгена аргумент и другого говорять самі за себе. Сама ж історія дружби та подальшого листування І.Пулюя та В.Рентгена досить заплутана. І потребує глибших досліджень. Вже як наслідок цієї дружби, після привласнення В.Рентгеном чужого винаходу, стало за однією з версій, те що Рентген не відповів Пулюєві на його листи з вимогою пояснити ситуацію. Цю загадку згадує Г. Лінднер у праці «Картини сучасної фізики», пов'язану із заповітом В Рентгена, після смерті якого мали були спалені численні документи, в тому числі його наукове та особисте листування [1].

В. Рентген, запозичивши наукові надбання І.Пулюя, виклав їх у своїх статтях, поданих у наукових журналах 1896 р. та 1897 р., де було вичерпно описано властивості рентгенівських променів, чим випередив свого друга. Тому пізніше видані статті вже не мали ніякого наукового значення, а були б лише калькуванням. Проте такий аргумент на користь Рентгена не є правдивим, оскільки цим працям передували, якраз таки дві статті Івана Пулюя, які датовані раніше на кілька місяців і навіть були опубліковані у досить авторитетному видавництві «Повідомлення Віденської Імперської Академії Наук», де друкувалися відомі вчені Австрійської імперії, що не було враховане Рентгеном, тому це можна вважати прямим плагіатом з його сторони [3, с. 84]. пулюй рентгенівський промінь молекулярний

На докази відкриття І.Пулюя, свідчить факт демонстрації ним в Німецькій Вищій Технічній школі у Празі, знімків, виконаних за допомогою своїх рурок, що відзначались дуже високою якістю, були неперевершені за технікою виконання і саме вони наводилися в усіх журналах для ілюстрації застосування Х -променів у медицині. Саме І.Пулюй вперше зробив знімок скелета людини, наводячи у своїх напрацюваннях близько десяти досконалих знімків, присвячених Х-променям. Саме Пулюй виявив, що Х -промені викликають іонізацію газів, що Рентген описав значно пізніше [2].

Також Пулюй дослідив за допомогою своєї рурки інтенсивності просторового розподілу Х-променів, до чого Рентген прийшов значно пізніше, оскільки не розумів механізму Х - променів. Недаремно ще Ленард у своїх працях звинувачував Рентгена у плагіаті. Проте, попри все саме Рентґен в 1901 році отримує премію Нобеля [4, с. 156-157]. Тому, факт дружби був приводом Рентгена використати свого друга у своїх цілях. На підтвердження цього твердження говорить факт того, що В.Рентґен посилаючись на досліди інших вчених ніколи не згадував Івана Пулюя, що вже тоді був досить відомим у колі дослідників. Тому даний плагіат був помічений популярним на той час професором Вісконсінської обсерваторії США Фростом [1].

Рентген мав сильну підтримку співвітчизників, які відстояли його право на плагіат в тодішній науці. Саме тому, попри невдалу гіпотезу Рентгена, саме за ним закріпився винахід рентгенівських променів, що стало своєрідним «ляпасом» для науки [3, с.85]. Інша версія зводила аргументацію до того, що культура українців була нікому невідома, оскільки не мала державності, тож таку культуру і націю ніхто не визнає, на відмінну від німецької нації, що славилась на весь світ. Оскільки, за Рентгеном стояла державність, яка прагнула довести решт і світу власну значущість. Саме тому затяте питання першості у наукових відкриттях наша держава повинна цілеспрямовано і організовано просувати власні досягнення та захищати їх від плагіату та привласнення іншими. Щоб у конфліктних ситуаціях держава змогла зафіксувати той стан речей, який захищає її права та досягнення на світовій арені. В даній ситуації, на превеликий жаль, в ті часи справедливість і достовірність мало кого хвилювала, як наслідок - плагіат в науці, що має наслідки і сьогодні. І тут дуже добре простежується небажання науки як тоді, так і тепер захищати права окремих науковців, не дозволяти паплюжити науку, не дозволяти потрапляти в науку людям, які до неї не мають жодного відношення, плагіатити її, та багато інших проблем, які є досить болюч ими, що призведе до регресу і деградації наукової думки [99, с. 5].

Спадок І. Пулюя, не був захищений та закріпився за Рентгеном на наших теренах у радянські часи. Оскільки один з учнів Рентгена, Іоффе, що зайняв високу позицію в радянській науковій ієрархії, ввів у наукову номенклатуру поняття «рентгенівські промені». Поширювалось таке поняття лише на територію СРСР, на Заході їх завжди називали - і називають досі - X-rays, що і призвело до таких наслідків. Проте в ті часи наша держава не була вільна, а була залежною від СРСР відповідно й не могла постояти за винахід свого громадянина, прийнявши те, що диктувала імперія [1].

Вже за часів незалежності постало питання ідентичності українського народу, саме тому важливою складовою стало відновлення історії, культури і науки, що призвело до визнання

І.Пулюя, як визначного українського вченого світового рівня. Тому недаремно Кабінет Міністрів України прийняв постанову про відзначення 150 років від дня народження І. Пулюя. В цей день проводяться конференції, організовують урочисті вечори. Також на користь визнання вченого слугує факт встановлення йому пам'ятника в с. Гримайлів [4, с.156 -157].

Висновок

Ми повинні знати, популяризувати і широко висвітлювати у засобах масової інформації життя та діяльність Івана Пулюя, як відомого науковця не лише українського народу, а й світу. Обов'язком сьогоднішнього суспільства знати історію, яку творили визначні співвітчизники, світочі науки та розвитку не лише окремо взятої держави, а всієї людської цивілізації. Інакше, усвідомлення самоідентичності, не лише народів та націй, а й нас самих - буде неможливим...

ЛІТЕРАТУРА

1. Брега Г. С., Васильєва Н. Ф. Пулюй Іван Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2012. Т. 9 : Прил. С. 60. 944 с. Джерело: [http://www.kharkivosvita.net.ua/files.pdf]

2. Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа / В. Таранюк. Київ: Грані-Т, 2009. 88 с. Джерело: [http://e- catalog. mk .ua/irbis.php.]

3. Гаврилюк О., Шумська В. Учений-енциклопедист з Гримайлова // Вільне життя плюс. Тернопіль. 2015. 6 лют. С. 2. Джерело: [https://jhpr.donnu.edu.ua/artide/view/6292]

4. Пиндус Б., Щербак Л. Пулюй Іван Павлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. С. 156-157. Джерело: [https://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/puluy.pdf]

5. Світоч української науки: до 170-річчя від дня народження І. Пулюя (1845--1918) // Дати і події, 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. Київ, 2014. С. 43-48. Джерело: [https://pedpsy.duan.edu.ua/images/PDF/2018/2/17.pdf]

Размещено на Allbest.ru