Електропостачання та особливості роботи електрообладнання в умовах тваринницьких ферм

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Лекція 1. Електропостачання та особливості роботи електрообладнання в умовах тваринницьких ферм

1. Електропостачання сільськогосподарських підприємств

Електропостачанням називають забезпечення споживачів електроенергією (яку виробляють на електростанціях).

Електростанція - це підприємство або пристрій що перетворює хімічну енергію палива, енергію розчеплення ядер атомів хімічних елементів, в механічну енергію водяного потоку або енергію будь-якого іншого джерела в електроенергію. Електростанція складається з обладнання, призначеного для перетворення енергії природного джерела в механічну енергію, електрообладнання , за допомогою якого механічна енергія перетворюється в електроенергію (електрогенераторів) та допоміжного обладнання.

За родом використовуваного природнього джерела енергії електростанції поділяються на теплові, атомні, гідравлічні, вітряні та інші. У 80-90 роках теплові електростанції виробляли до 85% усієї електроенергії. Останнім часом зросла доля електроенергії, яка виробляєтьсяна АЕС - у 1998р. до 50% в Україні.

Далі електроенергія через енергетичну систему країни подається ло спожтвачів в тому числі сільськогосподарських. Енергосистема - це сукупність електростанцій та електричних теплових мереж об'єднаних в одне ціле для безперервного виробництва та розподілу електричної та теплової енергії.

На електростанціях електрична енеергія виробляється з дебільшого при напругах 6.3 або 10.5 кВ, тому передавати її на великі відстані економічно не вигідно тому що втрати електроенергії дуже великі ().

Щоб зменшити витрати при передачі електроенергії на значні відстані, напруги електроенергії біля електростанції підвищують до 35, 110, 220 кВ і вище до 1150 кВ.

Оскільки втрати електроенергії при електропередачі по ЛЕП пропорційні квадрату сили струму, то чим більша відстань на яку передається електроенергія, тим вищою повинна бути напруга. У районах споживання для розподілу електроенергії між підприємствами-споживачами напругу знижують до 6-35кВ, а для безпосереднього живлення електроприладів її ще раз знижують до 380-220 В, що є безпечним для обслуговуючого персоналу.

Перетворення електроенергії (підвищення і зниження напруги) та її розподіл і передачу на відстань здійснюють за допомогою електричних мереж до складу яких входять підстанції та ЛЕП.

При створенні енергосистеми забезпечується:

Зменшується вартість обладнання (нема необхідності на кожні електростанції встановлювати резервні агрегати на випадок ремонту або поломок). Резерв потужностей у енергосистемі становить не більше 10-15% на окремих незалежних електростанціях 30-50%.

Економічно вигідний розподіл навантаження між станціями та їх економічно вигідні режими роботи при найменші вартості електроенергії.

Використання місцевих енергоресурсів (електростанції будують безпосередньо біля природніх запасів палива або джерел гідроенергії).

Збільшується надійність електропостачання споживачів.

2. Надійність електропостачання сільськогосподарських підприємств

Надійність електропостачання - це здатність енергосистеми і її окремих елементів безперебійно постачати енергію споживачам. Вона характеризується кількістю і тривалістю перерв у електропостачанні, що спричиняють певні втрати і завдають матеріальних збитків.

За вимогами що до надійності електропостачанні с/г споживачів поділяють на три категорії залежно від рівня електрифікації виробничих процесів та побуту.

До першої категорії відносять споживачі, порушення в електропотачанні яких більш ніж на 0.5 годин призводить до серйозних розладів технологічних процесів і значних матеріальних збитків зумовлених масовим псуванням продукції до першої категорії відносять:

На підприємствах з виробництвом молока:

електроприймачі системи доїння, охолодження, збирання і первинної обробки молока;

мікроклімату і чергового освітлення;

На підприємствах з вирощуванням та відгодівлі свиней:

лінії приготування і роздавання кормів для підсисних поросят;

пристрої мікроклімату і чергового освітлення;

На підприємствах з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби на м'ясо:

лінії приготування і роздачі кормів для телят віком до 4-ох місяців;

пристрої мікроклімату і чергового освітлення;

На підприємствах з виробництва продуктів птахівництва:

пристої приготування корму і роздачі кормів, напування птахів, місцевого обігрівання молодняка початкового віку;

збирання, приймання і обробки яєць;

інкубація яєць;

пристрої мікроклімату вентиляції та технологічного освітлення.

До першої категорії відносять також великі тваринницькі ферми і комплекси з виробництва молока з поголів'ям 800 і більше корів; з вирощуванням і відгодівлею свиней 12 тис. і більше голів на рік; з вирощуванням і відгодівлі молодняка ВРХ 10 тис. і більше голів на рік; відкриті майданники з відгодівлі молодняка ВРХ на 20 тис. і більше місць; з відгодівлі м'ясних корів ВРХ із закінченим оборотом стада на 600 голів і більше; племінні господарства і господарства з вирощуванням молодняка курей на 25 тис. голів і більше; гусей, качок, індиків, на 10 тис. голів і більше; курей - несучок 100 тис. голів і більше; господарства з вирощування м'ясних порід курчат на 1млн. голів і більше.

Споживачі першої кате3?орії повинні отримувати енергію по двох лініях електропередач від двох незалежних взаєморезервних джерел живлення при використанні пристроїв автоматичного вмикання резерву на вході до споживача (при ручному перемиканні, час перемикання не повинен первищувати 30 хв.).

До другої категорії відносять споживачів, перерва в електроспоживанні яких понад 3,5 год. порушує виробничий процес, знижує вихід продукції і призводить до її часткового псування. До 2-ї категорії відносять:

На підприємствах з виробництва молока:

системи обігрівання тварин;

лінії роздачі кормів, водопостачання і прибирання гною;

На підприємствах з вирощування і відгодівлі свиней:

лінії приготування і роздачі кормів для дорослих свиней;

пристрої для видалення гною;

На підприємствах з вирощування і відгодівлі ВРХ на м'ясо:

лінії приготування і роздачі кормів;

пристрої видалення гною;

На підприємствах з виробництва продуктів птахівництва:

лінії для прибирання посліду;

лінії забивання та перероблення птиці;

Споживачам другої категорії рекомендовано постачати електроенергію від двох незалежних джерел по одній ЛЕП при протяжності до 10 км.

До третьої категорії відносять усіх інших споживачів. Для цих споживачів допускаються перерви в електропостачанні на час необхідний дляремонту ЛЕП і електромереж, але не більше однієї доби. Вони постачаються електроенергією від одного джерела по одній ЛЕП.

Резервні електростанції

РЕ забезпечують електроенергією споживачів 1-ї та 2-ї категорії. Доцільність встановлення резервної електростанції визначають при порівнянні очікуваних збитків від перерв в електропостачанні і капітальних затрат на РЕ. Внаслідок нечастого використання РЕ питомі приведені затрати на вироблену ними енергію дуже великі, так при 50…100 годин роботи в рік вартість 1 кВт.год електроенергії була у 25-100 разів вищою від вартості такої ж кількості електроенергії з електричної мережі.

У якості РЕ на с/г підприємствах використовуються дизельні і бензинові електрогенераторні агрегатипотужністю від 2 до 100 кВт, які виробляють трифазний струм частотою 50 Гц. при напрузі 230 і 400 В. Вони можуть мати реостатне (ручне) або автоматичне регулювання напруги генераторів.

Якість електроенергії і її вплив на роботу електроспоживачів

Якість електроенергії - це сукупність її властивостей, що зумовлюють придатність для нормальної роботи електроспоживачів відповідно до їх призначення при розрахунковій працездатності.

Відповідно до стандарту (ГОСТ 13109-67) показниками якості електроенергії є:

При живленні від мережі однофазного струму:

відхилення частоти;

розмах коливань частоти;

відхилення напруги;

розмах зміни напруги;

коефіцієнт несинусоїдальності напруги.

При живленні від мережі трифазного змінного струму тіж що в п.1 а також;

коефіцієнт неврівноваженості напруг;

коефіцієнт несиметрії напруг.

При живленні від мережі постійного струму:

відхилення напруг;

розмах зміни напруги;

коефіцієнт пульсації напруги.

Відхилення частоти - це різниця між дійсними f і номінальним f_н значенням частоти виражена у %

У нормальному режимі роботи енергосистеми допускаються відхилення в межах 0,1 Гц і тимчасово в межах 0,2 Гц.

Відхилення частоти струму живлення може впливати на роботу асинхронних двигунів.

Так при засвоєнні частоти струму, дещо зменшується сила струму в обмотках двигуна, максимальний момент двигуна та цого нагрівання, а при зменшинні частоти ці величини зростають. Однак зміна частоти в межах декількох відсотків від номінальної практично не порушує нормальної роботи електродвигуна та інших електродвигунів.

Відхилення напруги - це різниця між дійсним U і номінальним U_H значенням напруги виражені у %

Відхилення напруги на затискачах ламп у приміщеннях де необхідне значне зорове напруження, а також у прожекторних пристроях допускається у межах від -2,5 до +5%, затискачах двигунів і апаратів керування від -5 до +10% для тваринницьких ферм і птахофабриках відхилення напруги повинно знаходитись в межах 5%, в інших мережах сільських районів, в межах 7,5%.

В сільських мережах відношення напруги - найбільш важливий показник якості електромережі. Особливо до нього чутливі освітлювальні прилади, так при зменшенні напруги на 10% світловий потік ламп розжарювання зменшується на 30%, а при тривалому збільшенні напруги на 10% - строк служби цих ламп зменшується у 4 рази, а строк служби люміносцентних ламп зменшується на 20%. Потік променистої енергії ультрафіолетових ламп зменшується приблизно на 2% на кожен процент зміни напруги, що призводить до недотримання доз опромінення. При зменшенні напруги зростає тривалість роботи електронагрівачів, що порушує ритм роботи потокових ліній, а збільшення напруги - призводить до зменшення терміну їх служби.

Обертовий момент асинхронних двигунів пропорційній квадрату напруги на його затискачах. При значному зменшенні напруги, двигуни що працюють під навантаженням можуть зупинятись, стає проблематичний і запуск цих двигунів під навантаженням.

Особливості роботи електрообладнання в умовах тваринницьких ферм

Умови навколишнього середовища і їх вплив на роботу електрообладнання.

Робота електрообладнання в умовах тваринницьких ферм має ряд особливостей які необхідно враховувати при його виборі та експлуатації. До цих особливостей можна віднести:

Електрообладнання може працювати в різних умовах (у сухих, вологих, вогких, особливо вологих приміщеннях, на відкритому повітрі, у захищених приміщеннях, із підвищеним вмістом аміаку, сірководню, вуглекислого газу при значних коливаннях температури, що призводить до поступового руйнування іроляції, корозії контактів і конструктивних елементів електрообладнання) тому апаратуру керування розміщують поза тваринницькими приміщеннями.

Приміщення обробляються дезінфекційними розчинами, які хімічно активні.

Різна тривалість роботи механізмів і їх привідних електродвигунів:

кормороздатчики 500 год на рік;

вакуумні насоси 1500 год на рік;

вентилятори 3000 год на рік.

Ступінь завантаження двигунів коливається від 25 до 100% а які працюють при тимчасових перевантаженнях;

Широкий діапазон коливань напруги живлення для комплексів.

Низький професійний рівень обслуговуючого персонала, що призводить до неправильної експлуатації і обслуговування електрообладнання.

Невдалі конструкції механізмів, які приводяться у рух електродвигунами (вібрація машин і двигунів, встановлення двигунів на агрегатах що нагріваються, можливість попадання води і т.д.)

Вимоги до електрообладнання потокових ліній

У тваринницьких фермах електроприводи дуже часто працюють на машинах і агрегатах які вмонтовані у технологічні потокові лінії. Керування такими електроприводами необхідно здійснювати централізовано, дистанційно і автоматично. Електричні зв'язки між окремими елементами потокових ліній досить складні (велика кількість зв'язків із контрольною і сигнальною апаратурою, датчиками та іншим електрообладнанням). Тип та потужність електродвигунів та різних електроспоживачів, апаратуру керування, сигналізації і захисту вибирають індивідуально для кожного споживача, відповідно до його призначення у технологічній схемі. При цьому пульт керування встановлюють у виробничому приміщенні, ближче до основних агрегатів у місці з найзручнішим оглядом робочих машин, а шафи з магнітними пускачами, реле та ін. апаратами розміщують окремо у більш сухому та чистому приміщенні.

Схеми автоматичного керування потоковими лініями повинні відповідати наступним вимогам:

Робочі машини якими керує електрообладнання повинні мати узгоджену (регулювальну) продуктивність та забезпечувати високу якість продукту, що виробляється чи переробляється;

Запуску автоматичного електроприводу потокової лінії повинен передувати попереджувальний звуковий або (та) світловий сигнал;

Електроприводи усіх машин і механізмів потокової лінії повинні запускатись у послідовності, що направлена проти руху продукції (починаючи із кільця технологічної лінії), а зупинятись у послідовності що співпадає із напрямком руху продукції;

При аварійній зупинці однієї із машин, повинні зупинятись без затримки часу усі машини, що працюють на її завантаження та із затримкою часу, що досягається для повного звільнення від продукції - усі машини, що працюють на її розвантаження;

Електричні схеми повинні забезпечувати неможливість неправильного вмикання та вимикання електричних кіл;

Для стійкої роботи електроприводів, для запобігання недопустимого зниження напруги, схеми послідовного вмикання електроприводів повинні бути розрахованими на гранично допустиму потужність двигунів, що вмикаються одночасно;

Схеми керування повинні бути простими і надійними, забезпечувати надійний захист електродвигунів і проводам (засосування електричних та механічних блокувань);

Для запобігання забивання машини продукцією і захисту двигунів (особливо серійних) від холостого ходу при обриві передавальних пасів необхідно на привідний вал таких машин встановлювати реле контролю швидкості, яке подавало б сигнал для зупинки потокової лінії;

Схеми керування повинні забезпечувати максимальну автоматизацію виробничих процесів достатньо зручність та гнучкість керування , а також можливість регулювання кутової швидкості валів робочих машин у заданих межах (простий і швидкий перехід на інші режими роботи, можливість керування із декількох місць, контроль за допомогою світлової та звукової сигналізації);

10. У протяжних припущеннях, кнопки аварійної зупинки повинні встановлюватись у декількох різних місцях;

Для налагоджувальних та ремонтних робіт у схемах керування необхідно передбачити деблокувальні режими, які забезпечували можливість довільного включення двигунів.

Проводи силових електричних приводів кіл повинні розраховуватись за максимальним тривалим робочим струмом, бути достатньо механічно міцним, при цьому спад напруги на них не повинен перевищувати допустимих меж. Ізоляція проводів і кабелів повинна бути розрахована на напругу не нижчу номінальної напруги мережі, і бути стійкої до агресивної дії навколишнього середовища.

Лекція 2. Електропривід і автоматизація кормоприготівних машин

1. Особливості роботи електроприводу кормоприготівних машин

Для годівлі с/г тварин і птахів використовують корми рослинного, тваринного та мінерального походження. Найбільше господарське значення мають рослинні корми. За складом і фізичними властивостями їх можна поділити на три різні групи: - соковиті (коренеплоди, бульбоплоди, силос, жом), грубі (сіно, солома, стебла кукурудзи), та концентровані (зерно, макуха).

Якість кормів, яка значною мірою залежить від технології та якості переробки і приготування, є одним із головних факторів, що визначають продуктивність тварин і птахів.

Корми на тваринницьких фермах готують у кормоцехах і кормокухнях за потоковою технологією із набором відповідних машин. Кормоприготівні машини постачаються у комплекті із електродвигунами та апаратурою керування. Головні кормоприготівні машини - це ріжучі та дробильні.

На привід кормоприготувальних машин витрачається біля 10% електроенергії, яку споживає господарство на приготування 1тони концентрованих кормів затрачається біля 15 кВт.год електроенергії.

Потреби України - до 30-35 млн. тон концентрованих кормів на рік (0,5 млрд.кВт.год).

Коренебульбоплоди готують до годування за допомогою подрібнювачів ИКС-5М, “Волгарь-5”, подрібнювачів - ИКМ-5, кормоготівників ЗПК-4, картоплезапарювачів АЗК-3, тощо.

Зелені корми подрібнюють соломорізками РСС-6Б або “Волгарь-5”. Для приготування грубих кормів застосовують подрібнювачі ИРТ-165, ДИС-1М, кормодробарки універсальні КДУ-2, та ін.

Концентровані корми подрібнюють за допомогою кормодробарок універсальних КДУ-2, дробарок зерна ДБ-5, плющилок зерна ПЗ-3 та ПЗ-8.

Для виготовлення трав'янистого вітамінного борошна застосовують комплекти обладнання АВМ-0,65, АВМ-1,5, АВМ-3,0 та АВМ-5,0. Для гранулювання трав'яного борошна використовують обладнання ОГМ-0,8А, ОГМ-1,5, для гранулювання комбікорів - обладнання ОГК-3 та ОГК- 6. Пресування кормів здійснюють за допомогою обладнання ОПК-2, ОПК-3 і ОПК-5. Змішують корми за допомогою змішувачів С-2, С-7 та С-12, агрегатів приготувння сумішей АПК-10А, подрібнювачів - змішувачів ИСК-3 тощо.

До особливостей роботи електроприводів цих машин можна віднести:

1. Комоприготівні машини здебільшого мають механічні характеристики, у яких при збільшенні кутової швидкості момент статичних опорів зростє не прямолінійно:

де показники степеня х = 1…2.

2. Пуск машин здійснюється без навантаження, але є машини із великими моментами інерції (дробарки) та великими тривалостями запускує

3. Машини повинні працювати при постійних кутових швидкостях, а отже двигуни повинні мати жорсткі механічні характеристики (застосовують короткозамкнуті асинхронні двигуни).

4. Питома втрата електроенергії залежить від продуктивності та кутової швидкості робочих валів - тому необхідно щоб вони були оптимальними, технологічні процеси впорядкованими.

5. Для приводу машин виконують електродвигуни значної потужності від 30 до 160 кВт - що ставить підвищені вимоги до пускозахисної напруги та електричних мереж.

6. Навантажувальні діаграми машин для подрібнення сокових і грубих кормів мають випадковий характер з великою нерівномірністю навантаження та короткочасними перевантаженнями, що призводить до короткочасного перегрівання електродвигунів і вимагає складного захисту від перевантажень та застосування індикаторів навантажень.

7. Для запуску машин із великими моментами інерції застосовують перемикання із на Y, запуски на холостому ходу, а також застосовують розгінні пульти, тривалість запуску може сягати до 2 хв.

Потужність привідного електродвигуна кормоприготівної машини (кВт) приблизно може бути визначеною за формулою:

,

де k = 1,15…1,2 коефіцієнт, що враховує втрати на холостому ходу;

g - енергія, що витрачається на приготування тони продукту (береться із довідників), кВт.год/т,

Q - продуктивність машини: т/г;

- коефіцієнт корисної дії передачі.

Потужність кормоприготівних машин залежить від степеня подрібнення та механічних властивостей матеріалу, що перероблюється, а також від гостроти ножів та продуктивності машин. Потужність зростає при затупленні ножів та збільшення подрібнення.

2. Електропривід подрібнювачів кормів

Електропривід соломосилосорізки РСС-6,0.

Ця машина призначається для подрібнення стеблових кормів різанням на частини довжиною від 5 до 100 мм із одночасною подачею подрібненої маси по трубах до місця годування, подальшого обробітку або зберігання. Машина складається із різального апарату дискового типу, живильного механізму із ланцюгово-планковим транспортером та живильними валуями, і передавального механізму із змінними шестернями та рами.

Потужність Р двигуна машини витрачається на різання кормів Р_різ, привід механізму подачі Р_под та холостий хід машини Р_х:

Р = Р_різ+Р_под+Р_х

В результаті досліджень встановлено, що співвідношення складових потужностей рівне:

Р_різ:Р_под:Р_х = 3:1:1,

тому Р = 5/3 Р_різ.

Потужність різання (кВт) визначається силою F та швидкістю V різання:

де k - число ножів;

а і b - висота та ширина горловини, м;

g - питомий тиск різання матеріалу на одиницю довжини леза (3500…5000 Н/м);

n - часота обертів за секунду, об/сек;

Продуктивність дискової соломосилосорізки (кг/с).

де - густина перероблюваного матеріалу, кг/м³;

l - довжина різання, м.

Тому потужність двигуна буде рівною:

Вона пропорційна продуктивності соломосикорізки та питомому тиску різання матеріалу. Тому дуже важливо при роботі слідкувати за станом ножів, щоб вони постійно були гострі, оскільки їх затуплення приводить до перевитрати енергії.

Потужність двигуна можна визначати також за питомою витратою електроенергії на одиницю продукції.

Двигун соломосикорізки РСР - 6,0 працює при тривалому змінному навантаженні, коефіцієнт завантаження машини 0,8…0,85. Середня потужність машини при подрібненні силосної маси і продуктивності 6 т/г рівня 6 кВт. Механічна характеристика при роботі двигуна на холостому ходу має вентиляторний характер, при навантаженні наближається до прямої лінії. Запуск машини здійснюється на холостому ходу при невеликому моменті трогання 1,7 Н^.м.

Електропривід подрібнювання кормів “Волгар-5”.

Цей подрібнювач призначений для приготування пасти із корнеклубнеплодів, бахчевих культур, силосу трави, качанів кукурудзи молочно - воскової зрілості, а також із харчових і овочевих відходів, риби і т. д.

Технологічний процес починається із надходження корму на подавальний та ущільнюючий транспортер, який подає до різального барабану, що обертається із частотою 730 об/хв, де проходить попереднє подрібнення продукту до частин розміром 2…8 см. Звідки подавальний шлях направляє матеріал до подріблювального барабану, що обертається з частотою 1000 об/хв. В результаті повторювального подрібнення розміри частин зменшуються до 0,2…1см. Продуктивність машини (0,3…4,2 кг/с) залежить від виду корму та ступеня подрібнення.

Аппарат вторинного подріблення обладнаний запобіжним пристроєм, який через кінцевий вимикач вимикає електродвигун при перевантаженнях, порушеннях режиму і т.д. Механічна характеристика на холостому ходу має вентиляторний вигляд. Режим роботи електродвигуна тривалий при змінному навантаженні.

Оскільки не завжди необхідна робота двох подрібнюючих механізмів, то один із них можна відключити. Оскільки при роботі тільки механізм первинного різання, двигун працює недовантаженим (використовується тільки 47% потужності), зменшується коефіцієнт потужності із 0,9 до 0,85, а К.К.Д. з 90 до 86 то краще застосовувати індивідуальний привід механізмів первинного і вторинного подрібнення. При кращих енергетичних показниках такий привід має малий пусковий струм і коливання напруги при почерговому запуску двигунів.

3. Електропривід дробарок кормів

Електропривід дробарки кормів ДКУ-1 та ДКУ-2.

Ці дробарки призначені для подрібнення сіна, соломи, зернакоренеклубнепроводів, а також для приготування сумішей із цих компонентів. Навантажувальні діаграми молоткових дробарок мають різноманітний характер при великих коливаннях моменту та швидкості. Енергетичні показники залежать від швидкостей: окружної молотків (56, 66, 77 м/с) і поступальної стрічки живильного транспортера (10, 17 , 20 м/с), а також від вологості, густини кормів та констукції машини. Мінімальні питомі затрати енергії при задовільній якості помолу знаходяться в діапазоні від 66 до 77 м/с окружних швидкостей молотків, що відповідає частоті обертів 1700…2000 об/хв, ротора дробарки.

Потужність (Вт) дробильних машин:

де - потужність подрібнення матеріалу;

- потужність на циркуляцію матеріалу у камері подрібнення;

- потужність холостого ходу;

Потужність подрібнення:

де - питома енергія подрібнення; Дж/кг.

Q - продуктивність дробарок; кг/с.

Питома енергія подрібнення:

де С₁ та С₂ - емпіричні коефіціенти: для ячменю

С₁ = (10…13)^.10³, С₂ = (6…9)^.10³ Дж/кг/-

Степінь подрібнення матеріалу:

де D - середній розмір частинок вихідного матеріалу;

d - середній розмір частинок подрібненого матеріалу.

Потужність холостого ходу і циркуляції дробарок складає 15…20% від Рг, тому

Р = (1,15…1,2)А_П^.Q.

Для вимірювання навантажувальних діаграм розроблені регулятори подачі вихідного продукту за струмом, ковзанням і привідного двигуна. В якості регулятора завантаження робочої машини використовують лотковий віброживильник із регульованою амплітудою коливань.

Безситова дробарка ДБ-5 призначена для подрібнення фуражного зерна вологістю від 17% при продуктивності 4…8 т/г. Вона має завантажувальний і вивантажувальний шнеки, молотковий ротор, що обиртається із частотою 2940 об/хв. Завантаження регулюється поворотною заслонкою від окремого електродвигуна. Після подріблення, дрібна фракція вивантажується із дробарки, а крупна - поступає на повторне подрібнення.

Для зменшення пускових струмів, запуск двигуна дробарки здійснюється із “зірки” на “трикутник” оскільки машина має певний момент інерції, а механічна характеристика холостого ходу лінійна. Запуск під навантаженням забороняється. У робочому режимі забезпечується задана послідовність електродвигунів.

4. Електропривід кормових сіносоломних пресів

Прес ПСМ - 5А призначений для пресування сіна та соломи із скирд у тюки із подальшим ручним обвязуванням термічно-обробленим приводом. Кінематична схема пресу містить детальні деталі що здійснюють коливний та зворотньо-поступальний рухи.

Найбільш енергомісні вузли пресу - кривошинно-шатунні механізми поршня та побивача, які поглинають до 47% потужності холостого ходу. Навантажувальна діаграма пресу має різкозмінний характер. Для зменшення коливань навантажування і вирівнювання навантажувальної діаграми у машині застосовується маховик, із моментом інерції більшим за момент інерції деталей зі складним рухом. За рахунок запису кінематичної енергії, маховик сприяє переборенню піку навантаження. В результаті необхідний момент електродвигуна набагато менший максимального моменту опору.

Потужність двигуна для приводу сіносоломопресу вибирають шляхом послідовних наближень із використанням методики визначення параметрів махового електроприводу. Для розрахунку потужності привідного електродвигуна використовують реальну навантажувальну діаграму, яку заміняють еквівалентною їй за площею косинусоїдально-прямокутною. Визначають середню потужність двигуна, потім двигун перевіряють за нагріванням та перевантажувальної здатності. Запуск двигуна можливий тільки при певних положеннях кривошипношатунного механізму (вручну).

5. Електропривід агрегатів для приготування трявяного вітамінного борошна.(АВМ)

Агрегат АВМ-0,4А призначений для сушіння трави, фуражного зерна, жому, листя, хвої і т.д. із подальшим подрібненням або без нього. Продукти перед сушінням подрібнюють до розмірів 2…3 см.

Теплоносій отримують при спалюванні рідкого палива, яке попередньо підігрівають електронагрівачем, і насосом через фільтр на вентиль, під тиском подається на форсунки. Рідке паливо під тиском до 120 Н/см² впорскується форсункою у камеру газофіксації, куди вентилятором подається повітря. Суміш палива та повітря спалахує від електричної свічки, надходить у камеру допалювання і згорає. Нагріті до великої температури гази спрямовуються до пальникової камери де згоряють до кінця. Перемішанні із повітрям від вентилятора гази створюють теплоносій із температурою 600…900⁰С, який подють у барабан, що обертається від електроприводу. Переміщуючись у потоці теплоносія і переміщуючись із ним, маса висихає і її сухі частини виносяться у циклом де вони осідають і через дозатор подаються до дробарки. Для регулювання завантаження зерна на передні частині живильного транспортера монтують приймальний бункер. Вивантаження сухого продукту збільшується за допомогою шнику і дозатора у мішки.

В основі технологічного процесу високотемпературного сушіння лежить принцип миттєвого селективного висушування. Втрати каротину при штучному сушінні складають 8…10% проти 30…50% при природньому сушінні.

Продуктивність агрегату залежить від виду вихідного продукту та його вологості і знаходиться у межах 210…2000 кг/год при кінцеві вологості 8…10%. Випаровувальна здатність машини до 1500 кг вологи за годину, при витраті 3350 кДж тепла на випаровування 1 кг вологи.

Привід агрегату багатодвигунний, автоматизований кожен вузол агрегату приводиться у рух окремим двигуном.

Запуск двигунів проходить назустріч технологічному потоку. Двигун дробарки запускають при перемиканні обмоток із “зірки” на “трикутник”, через 30 сек після включення двигуна за допомогою реле часу його обмотки із “зірки” перемикаються на “трикутник”. За допомогою температурного реле температура палива підтримується на рівні 75⁰С. Система контролю полумя на основі фоторезистора ФСК призначена для переривання подачі палива при затуханні факела у пальнику і подачі звукового і світового сигналу обслуговуючому персоналу.

В період запуску пальника вмикається двигун форсунки систем запалювання та реле часу, яке через 30…60 с. вимикає трансформатор запалювання.

Для автоматичного регулювання подачі палива служить електроконтактний термометр ЭКТ, датчик якого розміщений на вихлопній трубі циклопу сухої маси. При зростанні температури теплоносія відкрива.ться електромагнітний вентиль і частина палива від форсунки через дросильний вентиль відводиться до висмоктувальної магістралі і температура теплоносія зменшується (і навпаки). Навантаження електродвигуна дробарки контролюється за допомогою амперметра. Силове електрообладнання захищається від коротких замикань повітряними автоматичними вимикачами, а від перевантажень тепловим реле та реле максимального струму. Коли керування сигналізацією і контролю завхищені запобіжниками. Усі миталеві частини агрегату повинні бути заземлені.

електропостачання тваринницький потоковий кормоприготівний

Лекція 3. Електропривід машин для доїння та первинного обробітку молока

Електропривід і автоматизація доїльних пристроїв

Молоко є одним з основних продуктів твариницта, а тому його доїння та первиний обробіток є важливими, відповідальними і водночас трудомікими процесами. Окрім власне доїння молока ці операції включають: очищення, охолодження, сепарування та пастеризацію молока.

Для доїння корів - одного із найбільш трудомістких процесів - залежно від кількості, рівня продуктивності та способу утримання тварин, територіального розташування ферм, умов реалізації молока, тощо, застосовують різні типи доїльних пристроїв.

Для доїння корів у стійках при привязному утриманні їх, застосовують доїльні пристрої АДМ-8 (на 200 або 100 голів) у яких надоєне молоко транспортується у молочний відділ скляним трубопроводом, або пристрої АД -100А, ДАС-2Б та інші із збиранням молока у переносні доїльні відра.

На фермах із безпривязним, боксовим утриманням, а також при механізованому привязувані застосовують доїльні пристрої УДА-8 ”Тандем” та УДА-16 “Елочка”, УДА-100 “Карусель”, у яких доїння здійснюють в індивідуальних станках у доїльному залі. На пасовищах і влітніх таборах корів доять за допомогою пересувних доїльних пристроїв УДС-3А (які можна також використовувати для доїння у корівниках).

Доїльний пристрій складається із доїльних апаратів, одного або двох вакуумних пристроїв та контрольного і допоміжного обладнення. Сучасні доїльні пристрої комлектують уніфікованими доїльними апаратами АДУ-1, та вакуумними пристроями УВУ-60/45.

Вакуумний пристрій складається із ротаційного вакуумного нососу та електродвигуна, що встановлені на одній рамі і зєднані між собою за допомогою клинопосової передачі або напряму, за допомогою муфти.

Необхідна подача вакуумного - насосу (м³/г):

,

де к = 2…3 - коефіцієнт, що враховує неповну герметизацію системи;

g - витрата повітря одним доїльним апаратом, при 60 пульсаціях за хвилину, g = 1,8 м³/г, n_a - число доїльних апаратів у пристрої.

Подача (м³/с) четирьох - лопатевого ротаційного вакуумного насосу може бути розраховоно за формулою:

де е - ексцентриситет ротора насоса; м;

D - внутрішній діаметр циліндру корпусу, м;

L - довжина ротора, м,

- кутова швидкість ротора, рад/с;

- ступінь наповнення всмоктувальної камери,

- манометричний коефіцієнт (0,32…0,52).

Для нормальної роботи доїльних пристроїв у вакуумпроводі повинен підтримуватись вакуум не нижче 5^.10⁴ Па(380 мм рт.ст.), а на початку вакуум - проводу (на вході вакуумнасосу) величина вакууму повинна бути 5,3^.10⁴ Па (400 мм рт. ст.).

За необхідною подачею Q_H і вакуумом Н вибирають вакуум насос:

Потужність електродвигуна для вакуум-насоса (кВт) буде рівне:

де - К.К.Д. вакуум-насоса (0,2…0,25)

- К.К.Д. передачі.

В уніфікованому вакуумному пристрої УВУ-60/45 із приводом через клино-пасову передачу, забезпечується номінальна подача 60/45 м³/г при частотах обертів 1430/1220 об/хв і потужності 4/3 кВт.

Навантажувальна діаграма вакуум-насоса рівномірна і не залежить від температури вакуум-насоса, режим роботи тривалий. Механічна характеристика вакуум-насоса має слабо-виражений вентиляторний вигляд, (показник степеня х приблизно дорівнює 0). Момент трогання знаходиться у межах (0,75…1) Мн.

Для розрахунку споживання електроенергії доїльними пристроями і складання графіків електричних навантажень ферм, необхідно визначити тривалість роботи t_д приводів вакуум-насосів протягом однієї дійки:

,

де к_д - відносне число корів у стаді які дояться;

t₀ - тривалість доїння однієї корови (7…9 хв);

n_k - загальне число корів у стаді;

- час промивання молокопроводу та доїльних апаратів (20…30 хв).

Для зменшення небезпеки враження електричним струмом людей і тварин по фермах необхідно застосувати захисно-вимикаючі пристрої, а у місцях зєднання вакуум-проводів із вакуум-насосом необхідно передбачати ізолюючу ветовку довжиною неменше 0,25 м із гумового шлангу або поліетиленової труби.

Електропривід сепараторів молока

Сепарування молока - це механічний процес розділу вершків від звороту, які здійснюються за допомогою відцентрових сил, що діють на частини молока при його обиртанні в барабані сепаратора. У великих молочних фермах застосовуються сепаратори ОСБ - 1000 та ОСП - ЗМ.

Механічна характеристика сепаратора без врахування резонансних піків може бути виражена формулою:

М_о = М_тр+вw²,

Де М_тр - початковий момент на валу привода, що в середньому рівний 0,2 Мн;

в - коефіцієнт пропорційності, що залежить від якості обробки елементів кінематичної схеми привода, маси барабана, та шорсткості його поверхонь, для центрифуг продуктивність 50…1000 л/г цей коефіцієнт у середньому рівний 18,24^.10^-6 Н^.м/(рад/с)²;

w - кутова швидкість барабана, рад/с.

квадратична залежність моменту опора сепаратора зберігається до лінійної швидкості барабана 70 м/с, що для сепараторів сільськогосподарського призначення відповідає частоті обертів барабана 10000 об/хв.

розрахункова потужність приводу сепаратора:

де h = 1,2…2 - емпіричний коефіцієнт, що враховує потужність, яка необхідна для надання кінетичної енергії рідини, що поступає на барабан, переборення гідродинамічних втрат і втрат на подолання сил тертя у підшипниках та передавальному механізмі.

Вибирають сепаратори із каталогів за продуктивністю.

Для робочого процесу електроприводу сепаратора характерні 3 режими:

запуск у хід, коли потужність двигуна зменшується від пускової до потужності холостого ходу;

прикладання навантаження: коли потужність короткочасна та незначно зростає, а потім падає;

уставлений режим при постійному навантажені та кутовій швидкості.

Під час роботи сепаратора необхідно підтримувати кутову швидкість барабана постійною. Її зниження супроводжуються погіршенням відділення вершків, а збільшення - призводить до передчасного зношування червячної пари. Тому для приводу сепараторів слід застосовувати електродвигуни із жорсткою механічною характеристикою (асинхронні короткозамкнуті). За умовами навколишнього середовища для молочних цехів найкраще підходять електродвигуни закритого обдувного хімовологостійкого виконання.

Молочним сепараторам властивий великий превединий момент інерції, а отже, властивий тривалий час розгону, що сягає 1,5…3 хв і навіть більше тому двигун перегрівається під час пуску. При виборі двигуна завищеної потужності, під час цого запуску виникають значні динамічні зусилля, які можуть спричинити поломку червячної пари, а при уставленому режимі двигун буде недовантаженимю. Тому, щоб полегшити умови запуску, застосовують двошвидкісні двигуни, відцентрові або електромагнітні муфти.

Використання двох - та багатошвидкісних двигунів дозволяє знизити пускові втрати, а разом із тим зменшити нагрівання двигуна. Спочатку проходить розгін до половини номінальної кутової швидкості при збільшеному пусковому моменті, а потім до номінальної кутової швидкості при звичайному пусковому моменті. Так у сепараторі СПМФ-2000 застосовується високошвидкісний двохшвидкісний електродвигун потужністю 1,5 кВт (при 208 В та 400 Гц). При натиску на пускову кнопку SB спрацьовує магнітний пускач КМ1 і вмикає електродвигун на першу швидкість, коли двигун розвиває великий пусковий момент при меншому пусковому струмі. При досягнені 4000 об/хв ЕРС тахогенератора BR зростає на стільки, що спрацьовує реле напруги KL, яке відключає магнітний пускач КМ1, і вмикає пускач КМ2, які відключають обмотку першої швидкості і вмикають обмотку другої швидкості, відповідно. Після чого, двигун розганяється далі до номінальної частоти при збільшеному надлишковому моменті. Такий привід має простий передавальний пристрій (зєднувальна муфта), запуск його проходить при меншому пусковому струмі, та більшому пусковому моменті, що призводить до скорочення часу запуску.

Електропривід машин для охолоджування молока

Молоко - цінний продукт, але при зберіганні швидко псується. Щоб підвищити стійкість молока при зберіганні, його необхідно терміново охолодити після первинного обробітку, до температури від +5 ⁰С до -4 ⁰С, залежно від часу зберігання від 6 до 48 год.

Для отримання і штучного акумулювання холоду на фермах використовують автоматизовані фреонові холодильні пристрої МХУ-8С, або танки охолоджувачі молока ТОМ-2А, які містять охолоджувачі молока і апарати для охолодження проміжного тепло носія - води або розсолу.

Фреоновий холодильний пристрій МХУ має холодопродуктивність від 12,6 до 50,2 МДж/год і складається із таких основних вузлів: компресора, конденсатора повітряного охолодження, ресиверу, фільтру-висушувача, вентилятора, теплообмінника, випаровувача, терморегулюючого вентиля, реле тиску та водяного насоса.

Холодильний пристрій МХУ-8С із холодопродуктивністю 33,5 МДж/год може працювати у трьох режимах: автоматичному, ручному та в режимі наморожування криги.

В автоматичному режимі перемикач S2 ставлять у положення “А”, при цьому проміжне реле К4 отримує живлення і замикаючими контактами вмикає магнітний пускач К3, який у свою чергу своїми головними контактами подає напругу на двигуни компресора та вентилятора. Якщо температура холодоагенту (води) знизиться до +2⁰С, розімкнуться контакти термодатчика ТР1, і відключать реле К4 і магнітний пускач К3, який вимкне холодильний пристрій. При зростанні температури води до +2,5 ⁰С контакти термодатчика ТР1 замикаються і пристрій знову включається і т.д. Отже, за допомогою температурного реле температура води підтримується у межах 2…2,5⁰С.

У ручному режимі перемикач S2 ставлять у положення “Р”, при цьому спрацьовує магнітний пускач К3 і вмикає у роботу двигуни компресора та вентилятора. Електродвигун насосу для перекачки води у всіх випадках вмикається вручну тумблером S1.

Вимикають пристрій, ставлячи перемикач S2 у положення “О”.

У режимі наморожування криги, перемикач S2 ставлять у положення “Л”. при достатньму наморожуванні криги, температура парів фреону у всмоктувальному трубопроводі компресора знизиться і термореле ТР2 розімкне свої контакти і вимкне холодильний пристрій. Повторне вмикання пристрою можливе лише при зростанні температури у всмоктувальному трубопроводі компресора, для чого необхідно вимкнути і ввімкнути автоматичний вимикач F1.

Пристрій вимикається також, якщо значення тиску всмоктування або нагнітання компресора виходять із заданих меж, що призводить до спрацювання реле тиску РД. Теж саме буде і при спрацюванні теплових реле РТ1 чи РТ2 при перевантажені двигунів компресора чи водонасоса.

Момент опру валу компресора змінюється за синусоїдним законом залежно від кута повороту кривошипа. При роботі поршневого компресора на магістраль із постійним тиском, при кожному ході поршня переборюється постійний середній опір незалежний від кутової швидкості, тому показник степеня механічної характеристики компресора х = 0.

Потужність Р (кВт) та подача Q_k (м³/с) при цьому зростають пропорційно кутовій швидкості:



де Q_k - подача компресора м³/с;

Р₁ - тиск парів холодоагенту на вході компресора, Па;

Р₂ - тиск парів холодоагенту на вході компресора, Па;

- к.к.д. компресора, (0,6…0,7)

- к.к.д. передачі від двигуна до компресора.

Лекція 4. Електропривід та автоматизація кормороздавальних та транспортних пристроїв

Вибір електродвигуна для приводу транспортерів

Транспортні роботи на тваринницьких фермах (підвезення кормів, підстилки, вивіз молока, прибирання та видалення гною і інші) є одними із найбільш трудомістких операцій, на їх долю приходиться 30…40% всіх затрат праці при обслуговуванні тварин. Приблизний загальний обсяг вантажобороту для ВРХ складає 60…80, а свиней 30…40 кг/добу на голову. На фермах широкого розповсюдження набули електрифіковані транспортні засоби, які можна поділити на стаціонарні та мобільні. До стаціонарних відносяться ковшові, скребкові, стрічкові, шпекові та інші транспортери, що призначені головним чином для переміщення вантажів у тваринницьких приміщеннях, кормоцехах, складах, молочних та інших. До мобільних відносяться електрифіковані пересувні кормороздавачі, електрокари, тельфери та інші.

Роботу транспортерів при переміщенні вантажів завжди можна представити у вигляді двох складових: вертикальної та горизонтальної.

Для піднімання вантажу масою m на висоту h необхідно до його центру ваги прикласти силу рівну його вазі і направлену у протилежну їй сторону. У цьому випадку потужність Р_h (Bт) - це робота, що витрачається на піднімання вантажу за одну секунду:

,

де m - маса вантажу, кг;

g - прискорення вільного падіння, g = 9,81 м/с²;

h - висота піднімання, м;

t - тривалість піднімання, с;

- к.к.д. транспортера;

Q - подача, кг/с, Q = m/t;

При горизонтальному переміщенні до тіла необхідно прикласти силу, що рівна силі тертя, але направлену у сторону руху. Сила тертя:

де f - коефіцієнт тертя (або опору);

Потужність, або робота яка затрачується на горизонтальне переміщення вантажу за одну секунду, Р_L (Вт):

де L - горизонтальна складова, шляху переміщення вантажу, м.

Потужність електродвигуна, що затрачується на підіймання та горизонтальне переміщення вантажу, із врахуванням к.к.д. передачі від електродвигуна до транспортера ():

Коли виміряти подачу транспортера у тонах за годину, а потужність в кВт, отримаємо:

(1)

Для вертикальних транспортерів (норій) L = 0, а для горизонтальних h = 0.

Скребкові транспортери

Скребкові транспортери складаються із нескінченого (кільцевого) ланцюга із скребками, які переміщають вантаж всередині жолобу. Їх використовують для транспортування коренеклубнеплодів, зерна, силосу, грубих кормів, гною.

Подача скребкових транспортерів (т/год):

де H та B - висота та ширина скребка, м;

U - швидкість руху ланцюга: для коренеклубнеплодів U = 0,3…0,5 м/с; для зерна U = 1…2 м/с, для борошневих кормів та гною U = 0,5…1,0 м/с;

- густина продукту, що транспортується: для коренеплодів m/м³; для зерна m/м³; для силосу m/м³; для зернової дерті 0,37…0,63 т/м³; для гною т/м³

- коефіцієнт заповнення скребка,

С - коефіцієнт, що враховує ступінь заповнення скребків залежно від кута нахилу транспортера ;

, град	Значення С для вантажів
	легкосипучих	Поганосипучих
10	0,85	1,0
20	0,65	0,85
30	0,5	0,75
45	0,35	0,6

Потужність (Вт), яка необхідна для приводу скребкового транспортера (коли в (1) підставити Q_c):

;

де f_c - коефіцієнт опору руху (тертя).

Значення коефіцієнта опору руху f_c для ланцюгового транспортера

Подача транспортера, т/год	Транспортери з ланцюгами
	Втулково-роликовими	гаковими
4,5	2,25	4,2
9,0	1,7	3,0
18,0	1,3	2,25
27,0	1,1	1,9
36,0	1,05	1,6

Ковшові транспортери

Ковшові транспортери (елеватори, норії) призначені для вертикального або похилого (при певних відхиленнях від вертикалі) переміщення сипучих матеріалів (зерно, борошно, гранули та інші) та коренеплодів. Вони складаються із неперервної прогумованої стрічки або ланцюга із закріпленими ковшами, верхнього ведучого барабана, нижнього веденого барабана та кожуха. Продукт надходить до нижньої голови і виходить через верхню.

Подача елеватора:

де U - ємність ковша, м³;

V - швидкість руху стрічки (для зерна V = 2…4 м/с, для борошна V = 1…1,5 м/с, для коренеплодів V = 0,3…0,5 м/с);

- відстань між ковшами (крок), м;

- густина матеріалу, що транспортується, т/м³;

- коефіцієнт заповнення ковшів (для зерна = 0,75…0,90, для мелених продуктів 0,33)

У похилих норій коефіцієнт заповнення на 10…20% більший.

Потужність (Вт) електродвигуна елеватора (норії) можна визначити за формулою (1) врахувавши, що L = 0, тоді

;

де - к.к.д. норії (для вертикального переміщення для похилого = 0,3…0,4).

Шнекові транспортери

Шнекові транспортери призначені для транспортування зерна, зернофуражних продуктів, коренеплодів та змішування продуктів помолу, кормових сумішей, вологих кормів, силосу, сіна та т.п. у горизонтальному, похилому або вертикальному напрямках. Вони складаються із циліндричного кожуха, в середині якого на підшипниках обертається вал із гвинтовою стрічкою. Вал приводиться в рух від електродвигуна через клинопасову передачу. Гвинтова стрічка (гвинт) переміщає масу від завантажувального вікна до вивантажувального люка.

Подача (продуктивність) шнека (т/год):

,

де D - зовнішній діаметр гвинта, м;

d - діаметр валу гвинта, м;

S - крок гвинта (відстань між витками), м;

- густина матеріалу, що переміщається, т/м³;

- коефіцієнт заповнення гвинта;

n - частота обертів вала, об/хв;

c - коефіцієнт зниження продуктивності, що залежить від кута нахилу шнека;

Продукт	Зерно	Борошно	Корене-плодів	Напіврідкі корми суміші	Гній
	0,25…0,35	0,25…0,30	0,4	0,9…1,0	0,6…0,8

,град	0	5	10	15	20	30	40	50	60	70	80	90
С	1	0,9	0,8	0,7	0,65	0,58	0,52	0,48	0,44	0,4	0,34	0,3

Потужність електродвигуна у кВт коли подача вираховується у т/год:

де k - коефіцієнт, що залежить від кута нахилу транспортеру;

, град	20	25	30	35	40	45	90
k	1	1,05	1,13	1,2	1,32	1,4	2,5

Для зерна, кормів усіх видів і продуктів помолу, коефіцієнт опору руху матеріалу по кожуху,

f_ш = 1,2; для гною f_ш = 2,5…4,0;

Стрічкові транспортери

Стрічкові транспортери використовують для переміщення сипучих, кускових та штучних вантажів різних видів кормів у горизонтальному чи похилому напрямі. Максимально допустимий кут транспортування для жита, пшениці, овесу, ячменю, силосу складає 20⁰, для гороху і кукурудзи - до 12⁰, для борошна - до 24⁰, для коренеплодів до 22⁰. Для вищих кутів транспортування на стрічку транспортера набивають плашки.

Подача (продуктивність) стрічкового транспортера (т/год):

;

де S - площа поперечного перетину шару матеріалу на стрічці, м²;

U - швидкість руху стрічки, м/с;

- густина матеріалу, т/м³;

Потужність (кВт) для стрічкового транспортера:

,

де F - опір руху стрічки, Н; що рівний

F = F_П+F_б+F_з+F_p,

Де F_П - опір руху на прямолінійній дільниці;

F_б - опір руху на барабанах;

F_з - опір руху у місцях завантаження продукта;

F_р - опір руху у місцях розвантаження продукта;

Якщо стрічка рухається настилом:

,

де m - маса вантажу, що припадає на один метр довжини l(м) транспортера, кг/м;

m_c - маса одного метра стрічки, кг/м;

- кут піднімання транспортера;

f_н - коефіціент тертя між стрічкою та настилом, при сталевому настилі f_н = 0,35…0,6 при деревяному настилі f_м = 0,4…0,7.

Якщо стрічка рухається роликовими опорами, то

,

де f_p- коефіцієнт опору руху стрічки по ролику, при плоскій стрічці f_p = 0,018…0,035, при жолобовидній f_p = 0,02…0,04; n_p - число роликів.

Опір руху на барабанах, що огинаються стрічкою

F_б = F_лf_б,

Де F_л - натяг набігаючої вітки стрічки, Н;

f_б - коефіцієнт місцевого опору, f_б = 0,06…0,09;

- число барабанів;

Опір від завантаження матеріалу на стрічку.

F₃ = 80,278Q_Т(U²-U²₀)U_,

Де U₀ - початкова швидкість вантажу;

Опір від плужкового скидача;

де В - ширина стрічки;

Тросошайбові транспортери

Тросошайбові транспортери застосовуються для роздачі сухих сипучих кормів по трубах за допомогою тросошайбового робочого органу. Вони складаються із бункера дозатора, електропривода, трубчатого транспортера із тросошайбовим робочим органом, і набора кормушок із дозаторами, що мають спільний привод. Трубчатий транспортер дозволяє робити повороти у довільному напрямку на довільний кут, може транспортувати корм на десятки метрів на довільному рівні без використання корисної площі підлоги.

Подача тросошайбового транспортера (т/год):

де W = (D²-d²)/4 - площа поперечного перетину матеріалу який транспортується, м²;

...