Стан і тенденції модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу

Размещено на http://allbest.ru

Стан і тенденції модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу

Дутов Михайло Михайлович Дутов Михайло Михайлович кандидат юридичних наук, партнер, адвокатське об'єднання «ГУДМАН», м. Київ

Сидоренко Вікторія Володимирівна Сидоренко Вікторія Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри інформаційного, господарського та адміністративного права, Національний університет «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», м. Київ



Анотація

Стан і тенденції модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу

Дутов М.М., Сидоренко В.В.

Питання діяльності Енергетичного Союзу вже займають ключове місце в стратегії Європейського Союзу в сферах економіки, політики та безпеки - як на глобальному, так і на регіональному рівнях.

Наразі процес формування Енергетичного союзу ще далекий від завершення та триває фаза його активного становлення.

Одним з останніх кроків на цьому шляху стало обговорення нововведення: Регламенту щодо управління Енергетичним союзом (Regulation on the Governance of the Energy Union), запропонованому Єврокомісією ще в листопаді 2016 року.

Для того, щоб зрозуміти суть нового регламенту, необхідно більш детально ознайомитись з історією Енергетичного Союзу, а також провести аналіз проектів нормативно-правових документів ЄС, які змінять правове регулювання Енергетичного союзу та безпосередньо вплинуть на політику ЄС у енергетичній сфері взагалі.

У рамках зазначеного підходу розглянуто законодавство, що регулює основні складові Енергетичного союзу, перш за все, енергетична безпека, енергетичні показники в будинках, використання відновлюваної енергії, енергоефективність, система управління енергетичним союзом, регулювання ринку електроенергії.

Основну увагу приділено аналізу ключових положень Директив ЄС, що складають енергетичне законодавство Європейського Союзу, з точки зору історичного підходу, що дозволить виділити тенденції модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу.

Враховуючи, що згідно Угоди про асоціацію Україна має наблизити своє законодавство до законодавства ЄС та імплементувати (транспонувати) в своє законодавство положення більше ніж півсотні директив, регламентів та рішень, вивчення останніх змін законодавства ЄС є актуальним завданням для юридичної науки та практики.

Ключові слова: енергетичний союз, енергетичне законодавство, європейський союз, енергетична безпека, відновлювальна енергія.



Abstract

Status and trends of modernization of energy legislation of the european union

Dutov Mykhaylo Mykhaylovych Candidate of Juridical Sciences (Ph.D), Partner, "GOODMAN" Bar Association, Kyiv

Sydorenko Viktoriia Volodymyrivna Candidate of Juridical Sciences (Ph.D), Associate Professor at the Department of information, economic and administrative law, National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”, Kyiv

The issues of the Energy Union are already a key part of the European Union's economic, political and security strategy, both at the global and regional levels.

Currently, the process of forming the Energy Union is still far from complete and the phase of its active formation is underway. One of the last steps of this ongoing process was the discussion of an innovation: the Regulation on the Governance of the Energy Union, proposed by the European Commission in November 2016. In order to understand the essence of the new regulation, it is necessary to get acquainted with the history of the Energy Union in more detail, as well as to analyse draft EU regulatory documents that will change the legal regulation of the Energy Union and directly affect EU policy in the energy sector in general.

The legislation regulating the main components of the Energy Union, primarily energy security, energy performance in buildings, use of renewable energy, energy efficiency, energy union management system, regulation of the electricity market, was considered within the framework of this approach. The main attention is paid to the analysis of the key provisions of the EU Directives, which make up the energy legislation of the European Union, from the point of view of the historical approach, which will allow to highlight the trends of modernization of the energy legislation of the European Union.

Given that, according to the Association Agreement, Ukraine must bring its legislation closer to EU legislation and implement (transpose) into its legislation more than fifty directives, regulations and decisions, the study of the latest changes in EU legislation is an urgent task for legal science and practice.

Keywords: energy union, energy legislation, European Union, energy security, renewable energy.



Вступ

Постановка проблеми. Однією з найбільш значних тенденцій модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу у даний час є активна робота над переходом від дії розрізнених нормативно-правових актів у сфері енергетики до побудови цілісної концепції Енергетичного союзу ЄС. Питання діяльності Енергетичного союзу вже займають ключове місце в стратегії Європейського Союзу в сферах економіки, політики та безпеки, як на глобальному, так і на регіональному рівнях.

Можна вважати, що Енергетичний Союз ЄС було створено 15 липня 2014 року, коли Жан-Клод Юнкер, обраний головою Єврокомісії, виступив зі своєю вступною промовою перед Європейським Парламентом у Страсбурзі; в промові він виділив десять пріоритетів політики, яку вестиме очолювана ним Комісія (Єврокомісія).

Парадоксально, проте, процес розробки та розвитку нормативно-правової бази Європейського союзу у сфері енергетики був доволі повільним, незважаючи на те, що у створенні Європейського Союзу ключову роль відіграла співпраця двох міжнародних енергетичних організацій: Європейської спільноти з вугілля та сталі та Європейської спільноти з атомної енергії (Євратом). Тільки в кінці вісімдесятих років, Європейська спільнота ініціювала створення єдиного енергетичного ринку, починаючи з 1996 року - розпочалось підготовка стратегії лібералізації та інтеграції ринку. До 2009 року було розроблено три пакета законів, спрямованих на реалізацію цієї стратегії.

В 2014 році очевидною стала необхідність в більш активних діях. З одного боку, знову виникли загрози безпеці транспортування, особливо - транспортування газу, особливо у урахуванням повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

З іншого боку, Європейський Союз почав все частіше об'єднувати свою діяльність у сфері енергетики та кліматичних змін, що привело до виникнення проблемних ситуацій. Все більше національних нормативів (норм) та механізмів політики розроблено на противагу традиційній програмі лібералізації енергетичного ринку, якою керується Єврокомісія [1, С. 126].

Таким чином чітке з'ясування сучасних тенденцій та майбутнього вектору розвитку Енергетичного Союзу ЄС відіграє важливу роль у становленні та розвитку відповідних правових норм України з урахуванням євроінтеграційного прагнення нашої країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти формування та розвитку енергетичного законодавства Європейського Союзу було досліджено у роботах таких українських науковців та практиків як І. Яковюк, М. Цвеліх, С. Садигов. Але комплексні роботи з дослідження саме енергетичного законодавства Європейського Союзу як відокремленого інституту законо-давства ЄС наразі практично у вітчизняній літературі.

Мета статті - дослідження поточного стану та тенденцій модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу задля вдосконалення відповідної сфери законодавства України та максимально ефективної гармонізації поточного та майбутнього законодавства України з законодавством ЄС.



Виклад основного матеріалу

В цілому вдосконалення політики та побудова відповідного законодавства ЄС у сфері енергетики - це не лише потреба, але й першочергова мета. В 2014 році, більшість країн-членів ЄС та їх жителів притримувалися євроскептичних поглядів. Підтримка проекту Європейського Союзу була незначною, тоді як продовжувала збільшуватися кількість політичних партій, критично налаштованих до ЄС. У цей період, енергетика стала однією з небагатьох сфер, в якій було досягнуто згоди, за даними Eurobarometer не менш ніж 70% жителів Європейського Союзу підтримували загальну політику у сфері енергетики [2, с. 8].

Більше того, завдяки запровадженню нової політики, всі країни-члени Європейського союзу зможуть відчути себе у безпеці. Згідно концепції Енергетичного союзу, країни Центральної та Східної Європи зможуть захистити свої енергетичні інтереси від зазіхань з боку Росії; більшість країн Північної Європи також відчують переваги нової політики, що зможе об'єднати такі важливі сфери, як енергетична та кліматичні зміни.

На реалізацію проекту Європейського союзу 25 лютого 2015 року було оприлюднено розроблену Комісією комунікацію «Рамкова стратегія Енергетичного Союзу з довгостроковою політикою кліматичних змін» [3]. Енергетичний Союз, який поставив за мету підвищення енергетичної безпеки, сталості та конкурентоспроможності, розпочав активну діяльність у п'яти взаємодоповнюючих та взаємозв'язаних областях:

• забезпечення енергетичної безпеки, єдності та взаємодовіри;

• створення інтегрованого Європейського енергетичного ринку;

• збільшення ефективності використання енергії з метою зменшення обсягів електроспоживання;

• декарбонізація енергетики;

• проведення досліджень, впровадження інновацій, підвищення конкурентоспроможності.

Однією з найбільш важливих завдань Енергетичного Союзу ЄС є проведення роботи із декарбонізація енергетики, тобто перехід від викопних палив до більш чистої енергії та виконування зобов'язань Паризької угоди щодо скорочення викидів парникових газів. Для реалізації цього завдання ЄС було розроблено пакет нових правил енергетики, що мають назву «Чиста енергія для всіх європейців» (Clean energy for all Europeans package).

На основі пропозицій Комісії, опублікованих у листопаді 2016 року, пакет «Чиста енергія для всіх європейців» було розроблено у складі восьми законодавчих актів. Після політичної згоди Ради та Європейського парламенту у 2018 році та на початку 2019 року, що дозволило усім новим нормативно- правовим актам вступили у дію до середини 2019 року, у країн ЄС є декілька років для перенесення нових директив у національне законодавство. енергетичний безпека європейський відновлюваний

Складові пакету «Чиста енергія для всіх європейців» є наступні.

Енергетичні показники в будинках. Будинки відповідають за приблизно 40% споживання енергії та 36% викидів СО2 в ЄС, що робить їх найбільшим споживачем енергії в Європі.

Для підвищення енергоефективності будівель ЄС створив законодавчу базу, яка включає Директиву про енергетичні характеристики будівель 2010 року [4] та Директиву про енергоефективність 2012 року [5].

Обидві директиви були змінено у зв'язку із прийняттям пакету «Чиста енергія для всіх європейців». Спільно директиви просувають політику, яка допоможе досягти енергоефективного та декарбонізованого будівельного фонду до 2050 року, створити стабільне середовище для прийняття інвестиційних рішень, що дасть змогу споживачам та бізнесу зробити більш усвідомлений вибір для економії енергії та грошей.

Директива про енергетичні характеристики будівель включає конкретні положення та заходи для підтримки національних урядів та підведення підсумків їхнього прогресу.

Також новим законодавством було впроваджено спеціальний моніторинг під назвою «Обсерваторія будівельного фонду», що було створено в 2016 році і що має на меті надання Європейській Комісії, політикам, інвесторам, зацікавленим сторонам, місцевим і національним органам влади та дослідникам всебічної інформації про європейський будівельний фонд. Обсерваторія будівельного фонду містить базу даних, картографічний опис даних та таблиці даних для моніторингу та статистику енергоефективності будівель в Європі.

Директива про енергетичні характеристики будівель вимагає, щоб всі новобудови були будівлями з майже нульовими енергозатратами. А невеличкий обсяг енергії, який все ж потрібен таким будівлям, здебільшого повинен надходити із відновлюваних джерел енергії.

Впроваджені сертифікати енергоефективності мають на меті надання споживачам інформації про будівлі, які вони планують придбати або здати в оренду, включаючи загальну оцінку та рекомендації щодо покращення витрат. Відповідно до Директиви про енергетичні характеристики будівель, усі країни ЄС повинні створити незалежні системи контролю сертифікатів енергоефективності та звітів огляду систем опалення та охолодження.

Країни ЄС згідно нового законодавства можуть створити механізми підтримки фінансування реконструкції будівель з метою підвищення їх енергоефективності. Відповідно до Директиви про енергетичні характеристики будівель, країни ЄС можуть надати перелік національних заходів щодо можливостей такого фінансування; вони оновлюються кожні три роки і їх також можна знайти в національних планах дій з енергоефективності.

Також країни ЄС починаючи з 2014 року повинні подавати довгострокові стратегії оновлення, які сприяють інвестиціям у оновлення будівель. Ці стратегії є ключовою частиною інтегрованих національних планів енергетики та клімату країн ЄС, які мають подаватися кожні 10 років.

Відновлювальна енергія. З метою демонстрації світового лідерства у галузі відновлюваних джерел енергії ЄС поставив амбітну, обов'язкову ціль у отриманні не менше 32% енергії з відновлюваних джерел до 2030 року.

Первісна Директива щодо відновлюваної енергії 2009 року [6] встановлювала загальну політику щодо виробництва та використання енергії з відновлюваних джерел у ЄС. Директива вимагала, щоб ЄС до 2020 року задовольняв щонайменше 20% своїх загальних енергетичних потреб з відновлюваних джерел енергії, що має бути досягнуто шляхом встановлення окремих національних цілей. Усі країни ЄС також повинні були забезпечити, щоб до 2020 року принаймні 10% їх транспортного палива надходило з поновлюваних джерел.

Директива щодо відновлюваної енергії визначала національні цілі у сфері використання відновлюваної енергії до 2020 року для кожної країни з урахуванням її початкової позиції та загального потенціалу відновлюваних джерел енергії. Ці цілі коливаються від низького 10% на Мальті до 49% у Швеції.

Країни ЄС самостійно визначали, як вони планують досягти цих цілей до 2020 року, а також власну загальну політику в галузі використання відновлюваної енергії в національних планах дій з відновлюваної енергії.

Прогрес щодо досягнення національних цілей повинен контролюватися кожні два роки, коли країни ЄС публікують національні звіти щодо прогресу у використанні відновлюваної енергії.

Директива щодо відновлюваної енергії також сприяє співпраці між країнами ЄС (і з країнами, що не входять до ЄС), для того, щоб допомогти їм досягти своїх цілей у використанні відновлюваної енергії. Механізми співпраці можуть мати форму:

• статистичного трансферту відновлюваної енергії (статистичний трансферт передбачає передачу визначеної кількості енергії з відновлюваних джерел з однієї держави-члена в іншу державу-член);

• спільних проектів з відновлювальної енергетики;

• спільних схем підтримки відновлюваної енергії.

У грудні 2018 року набула чинності переглянута Директива про відновлювані джерела енергії [7], спрямована на те, щоб зробити ЄС світовим лідером у галузі використання відновлюваних джерел енергії та, в цілому, допомогти ЄС виконувати свої зобов'язання щодо скорочення викидів за Паризькою угодою.

Нова Директива встановлює нову обов'язкову ціль для відновлювальної енергетики для ЄС на 2030 рік щонайменше 32%, з умовою щодо можливого перегляду цього показника вгору.

Більшість інших нових елементів нової Директиви повинні бути перенесені у національне законодавство державами-членами до 30 червня 2021 року.

Важливою складовою відновлюваної енергії є біопаливо та біорідкісні речовини, що є інструментом, який допомагає країнам ЄС досягти мети у використанні щонайменше 10% відновлюваних джерел енергії на транспорті. Директива про відновлювані джерела енергії встановлює екологічні вимоги до біопалива, що виробляються або споживаються в ЄС, для того, щоб забезпечити їх виробництво надійним та екологічно чистим способом. Компанії-виробники біопалива можуть довести, що вони відповідають критеріям надійності або через відповідність національним системам або так званим добровільним схемам, що визнаються Європейською Комісією.

Енергоефективність. Енергоефективність займає перше місце та є ключовою метою пакету, оскільки економія енергії - це найпростіший спосіб заощадити гроші для споживачів та зменшити викиди парникових газів. Таким чином, ЄС встановив обов'язкові цілі щодо підвищення енергоефективності принаймні на 32,5% до 2030 року в умовах інерційного бізнес-сценарію.

Директива про енергоефективність 2012 року [8] встановлює комплекс зобов'язальних заходів, спрямованих на те, щоб допомогти ЄС досягти 20-відсоткової мети енергоефективності до 2020 року. Це означає, що загальне споживання енергії в ЄС має становити не більше 1483 мільйонів тонн нафтового еквіваленту первинної енергії або 1086 мільйонів тонн нафтового еквіваленту кінцевої енергії. Відповідно до директиви, всі країни ЄС зобов'язані більш ефективно використовувати енергію на всіх етапах енергетичного ланцюга, включаючи виробництво, передачу, розподіл енергії та кінцеве споживання.

В контексті Директиви 2012 року в усьому ЄС було прийнято ряд важливих заходів для підвищення енергоефективності в Європі, в тому числі:

• щорічне скорочення обсягу продажу національної енергії на 1,5%;

• країни ЄС повинні роботи енергоефективні реновації принаймні 3% будівель, що належать і займаються центральними органами влади, на рік;

• розробка та прийняття національних стратегій довгострокового оновлення будівельного фонду в кожній країні ЄС;

• обов'язкове використання сертифікатів енергоефективності, що супроводжують продаж та оренду будівель;

• підготовку національних планів заходів з енергоефективності кожні три роки;

• мінімальні стандарти енергоефективності та маркування для різних товарів, таких як котли, побутова техніка, освітлення та телевізори (енергетична марка та екодизайн);

• заплановане впровадження до 200 мільйонів «розумних лічильників» на електроенергію та 45 мільйонів на газ до 2020 року;

• схеми зобов'язань для енергетичних компаній повинні досягати щорічної економії енергії у розмірі 1,5% річних продажів кінцевим споживачам;

• великі компанії повинні проводити енергетичний аудит не рідше ніж кожні чотири роки;

• захист прав споживачів на отримання легкого та вільного доступу до даних про енергоспоживання в режимі реального часу та історичних даних тощо.

У 2018 році було прийнято нову Директиву про енергоефективність [9], що оновила політику ЄС у сфері енергоефективності до 2030 року і далі.

Ключовим елементом зміненої директиви є головна ціль енергоефективності до 2030 року - 32,5% енергоефективності. В абсолютних показниках це означає, що споживання енергії в ЄС має становити не більше 1273 мільйонів тон нафтового еквіваленту первинної енергії та/або не більше 956 мільйонів тон нафтового еквіваленту кінцевої енергії.

Директива передбачає можливий перегляд вказаних цілей до 2023 року в разі значного скорочення витрат через економічні або технологічні зміни. Вона також включає розширення зобов'язання щодо економії енергії кінцевими споживачами, запровадженого Директивою 2012 року. Відповідно до нової директиви країни ЄС зобов'язані впровадити заходи з заощадження енергії у розмірі 0,8% щорічно від кінцевого споживання енергії протягом 2021-2030 років.

Відповідно до Регламенту щодо управління, від держав-членів вимагається розробити інтегровані 10-річні національні плани з питань енергетики та клімату, які визначають конкретні шаги досягнення енергоефективності, а також інші цілі на 2030 рік.

Інші елементи зміненої директиви включають:

• більш чіткі правила щодо обліку та тарифікації теплової енергії, що надається споживачам, особливо у багатоквартирних будинках з колективними системами опалення;

• вимогу від держав-членів запровадити прозорі, загальнодоступні національні правила щодо розподілу витрат на опалення, охолодження та гарячу воду у багатоквартирних та багатоцільових будинках із колективними системами надання таких послуг;

• моніторинг рівня ефективності нових потужностей з генерації енергії;

• впровадження оновленого коефіцієнту первинної енергії для виробництва електроенергії у розмірі 2,1 (в порівнянні з поточним 2,5);

• здійснення загального огляду дії Директиви про енергоефективність.

Наступна оновлена Директива з енергоефективності (ЄС) 2023/1791 [10] набула чинності восени 2023 року. Країни-члени ЄС матимуть два роки, щоб перенести більшість різних елементів директиви в національне законодавство.

Нова директива запроваджує низку заходів, які допоможуть прискорити підвищення енергоефективності, включаючи застосування принципу «енергоефективність перш за все» в енергетичній та неенергетичній політиці.

Зміни порівняно з попередніми Директивами включають наступне:

• встановлення юридично обов'язкової цілі ЄС щодо скорочення кінцевого споживання енергії в ЄС на 11,7% до 2030 року (відносно базового сценарію 2020 року). Це включає вимогу для кожної держави- члена встановити свій орієнтовний національний внесок на основі об'єктивних критеріїв, що відображають національні обставини. Якщо національні внески не відповідають цілям ЄС, Комісія застосовує механізм зменшення прогалин;

• збільшення річної економії енергії з 0,8% (зараз) до 1,3% (20242025), потім 1,5% (2026-2027) і 1,9% з 2028 року;

• зобов'язання держав-членів надавати пріоритет вразливим клієнтам і соціальному житлу в рамках своїх заходів з енергозбереження;

• запровадження річного плану скорочення енергоспоживання на 1,9% для державного сектора в цілому;

• розповсюдження зобов'язань щодо щорічного 3% ремонту будівель на загальнодержавному рівні;

• запровадження іншого підходу споживання енергії для того, щоб бізнес мав систему енергоменеджменту або проводив енергоаудит;

• запровадження нового зобов'язання щодо моніторингу енергоефективності центрів обробки даних із базою даних на рівні ЄС, яка збирає та публікує дані;

• просування місцевих планів опалення та охолодження у великих адміністративних центрах;

• поступове збільшення ефективного споживання енергії в системах тепло- чи холодопостачання.

Регулювання управління. Пакет «Чиста енергія для всіх європейців» передбачає надійну систему управління енергетичним союзом, використання якої передбачено введеним в дію 24 грудня 2018 року Регламентом щодо управління Енергетичним союзом [11], запропонованому Єврокомісією ще в листопаді 2016 року.

Цілі нового Регламенту полягають у наступному:

• впровадження стратегій та заходів для забезпечення відповідності Паризькій угоді енергетичних та кліматичних цілей ЄС на 2030 рік, а також довгострокових зобов'язань ЄС щодо викидів парникових газів;

• стимулювання співпраці між державами-членами задля досягнення цілей та завдань Енергетичного союзу;

• сприяння довгостроковій визначеності та передбачуваності для інвесторів по всьому ЄС, також сприяння створенню робочих місць, економічному розвитку та національної єдності;

• зменшення адміністративного навантаження відповідно до принципу кращого регулювання. Це було зроблено шляхом інтеграції та впорядкування більшості поточних вимог щодо планування енергії та клімату в країнах ЄС та звітності, а також зобов'язань Комісії з моніторингу;

• забезпечення послідовної звітності ЄС та його держав-членів відповідно до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Паризької угоди, замінивши існуючу систему моніторингу та звітності починаючи з 2021 року.

Механізм управління базується на інтегрованих національних планах з питань енергетики та клімату, що охоплюють десятирічні періоди, починаючи з 2021 по 2030 роки, довгострокові стратегії ЄС та національні стратегії, а також інтегровану звітність, моніторинг та публікацію даних. Прозорість механізму управління забезпечується консультаціями широкої громадськості щодо таких планів.

Регламент щодо управління Енергетичним союзом закріплює важливість виконання цілей ЄС у галузі енергетики та клімату на 2030 рік та визначає, як країни ЄС та Комісія повинні співпрацювати для досягнення цілей енергетичного союзу. Він враховує той факт, що різні країни можуть внести свій внесок в енергетичний союз різними способами.

Відповідно до Регламенту, від усіх держав-членів до кінця 2018 року необхідно було подати проект плану з питань енергетики та клімату, який потім було оцінено Комісією. 18 червня 2019 року Комісія опублікувала свою глобальну оцінку сукупного впливу цих проектів планів. Така оцінка включає рекомендації для кожної держави-члена щодо вдосконалення своїх проектів планів з метою досягнення цілей ЄС.

Удосконалення ринку електроенергії. Подальша частина пакета спрямована на створення моделі сучасного ринку електроенергії в ЄС, адаптованої до нових ринкових реалій - більш гнучкої, більш орієнтованої на ринок і такою, що забезпечує використання більшої частки відновлюваних джерел енергії.

Директива про загальні правила внутрішнього ринку електроенергії 2019 року [12], яка замінює Директиву про електроенергію 2009 року [13], та новий Регламент про внутрішній ринок електроенергії 2019 року [14], який замінює Правила регулювання ринку електроенергії 2009 року [15], запроваджує новий ліміт для електростанцій, які мають право на отримання субсидій (а саме - надання субсидій припиняється, якщо виробництво електроенергії пов'язане з викидами у атмосферу більше, ніж 550 г CO2 на кожну кВт/годину). Також значну роль у новому законодавстві приділено питанням захисту прав споживачів.

Основним завданням, що стало причиною прийняття нових Директив про електроенергію, є створення інтегрованого енергетичного ринку в ЄС для забезпечення безпечного та доступного постачання електроенергії громадянам

ЄС. Це реалізується шляхом створення загальних правил електричного ринку та вдосконалення транскордонної інфраструктури транспорту енергію, що дозволяє виробляти електроенергію в одній країні ЄС та доставляти споживачам в іншій. Для цього проваджуються механізми, що забезпечують контролювання цін, створення конкуренції та надають споживачам можливість самостійно обирати постачальників енергії.



Висновки

Втілюючи у життя пакет «Чиста енергія для всіх європейців», Європейський Союз здійснив серйозний крок у модернізації існуючих правил ринку енергетики. Нові правила враховують зміни на ринку через збільшення використання відновлюваних ресурсів та розвиток нової технології. Нові правила також відображають амбіції Євросоюзу до нейтральної кліматичної економіки з новими цілями в галузі енергоефективності та відновлюваної енергії, зберігаючи рамки для економічного зростання та конкурентоспроможності. Споживачі зможуть відігравати свою роль у переході до чистої енергії шляхом активної участі.

Мета Енергетичного союзу ЄС - задовольнити попит на енергоносії всіх без винятку споживачів Євросоюзу:громадян і бізнесу, включаючи промисловість, - в параметрах вибору, обсягу, якості та доступної ціни на енергоносії за допомогою завершення формування єдиного внутрішнього енергетичного ринку.

Глобальне завдання Енергетичного союзу ЄС полягає в перетворенні 27 національних енергетичних систем держав-членів ЄС в єдину енергетичну систему в масштабах усього Євросоюзу. Для інтегрування енергетичних секторів економік держав-членів ЄС в єдине ціле необхідно усунути технічну роз'єднаність (побудувати відсутні з'єднувальні вузли) і створити конкурентні умови вільного ринку для постачальників енергоносіїв.

Найбільш «слабкою» ланкою Енергетичного союзу ЄС є механізми управління, які, за винятком кількох коректувальних заходів, розроблених з метою контролю за виконанням завдання зі зменшення викидів парникових газів, запропоновані в новому регламенті про управління, можна назвати «м'якими засобами управління». Чи будуть вони реалізовуватися належним чином в значній мірі залежить від репутації тієї чи іншої країни-члена ЄС та її бажання самостійно виконувати існуючи правила. Іншими словами, при застосуванні цієї моделі управління, головним механізмом ліквідації будь-яких невідповідностей між прагненнями країн-членів ЄС та цілями що поставив перед собою Енергетичний Союз на період до 2030, є готовність країн-членів до співпраці.

Дослідження стану і тенденцій модернізації енергетичного законодавства Європейського Союзу має важливе значення для України, оскільки дозволить провести адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС з максимальною ефективністю та найменшими затратами. Це дозволить більш глибоко зрозуміти цілі, завдання та принципи законодавства ЄС в цій сфері, що зараз знаходиться у сфері активного становлення, і надасть можливість провести більш ефективну гармонізацію законодавства України з правовою системою ЄС з урахуванням недавно прийнятих змін до Конституції України, що закріплюють стратегічний курс України на членство в ЄС.



Література

1. Дутов М.М., Сидоренко В.В. Аналіз проекту Регламенту ЄС щодо управління Енергетичним союзом. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія Право. 2018. Випуск 53. Том 1, С. 126-129.

2. Standard Eurobarometer 89. The views of Europeans on the European Union's priorities URL: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/44aab4f2-9abb-11e8-a408-01aa75ed71a1/ language-en (дата звернення: 15.02.2024).

3. A Framework Strategy for a Resilient Energy Union with a Forward-Looking Climate Change Policy. URL: https://eur-lex.europa.eu/ resource.html? uri=cellar: 1b d46 c 90-bdd4-11e4-bbe1- 01aa75ed71a1.0001.03/D0C_1&format=PDF (дата зверн.: 15.02.2024).

4. Directive 2010/31/EU of the European Parliament and of the Council of 19 May 2010 on the energy performance of buildings. Official Journal of the European Union. 2010. L 153, P. 13-35.

5. Directive 2012/27/EU of the European Parliament and of the Council of 25 October 2012 on energy efficiency, amending Directives 2009/125/EC and 2010/30/EU and repealing Directives 2004/8/EC and 2006/32/EC. Official Journal of the European Union. 2012. L 315, P. 1-55.

6. Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the Council of 23 April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources and amending and subsequently repealing Directives 2001/77/EC and 2003/30/EC. Official Journal of the European Union. 2009. L 140, P. 16-62.

7. Directive (EU) 2018/2001 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the promotion of the use of energy from renewable sources. Official Journal of the European Union. 2018. L 328, P. 82-209.

8. Directive 2012/27/EU of the European Parliament and of the Council of 25 October 2012 on energy efficiency, amending Directives 2009/125/EC and 2010/30/EU and repealing Directives 2004/8/EC and 2006/32/EC. Official Journal of the European Union. 2012. L 315, P. 1-56.

9. Directive (EU) 2018/2002 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 amending Directive 2012/27/EU on energy efficiency. Official Journal of the European Union. 2018. L 328, P. 210-230.

10. Directive (EU) 2023/1791 of the European Parliament and of the Council of 13 September 2023 on energy efficiency and amending Regulation (EU) 2023/955 (recast). Official Journal of the European Union. 2023. L 231, P. 1-111.

11. Regulation (EU) 2018/1999 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the Governance of the Energy Union and Climate Action, amending Regulations (EC) No 663/2009 and (EC) No 715/2009 of the European Parliament and of the Council, Directives 94/22/EC, 98/70/EC, 2009/31/EC, 2009/73/EC, 2010/31/EU, 2012/27/EU and 2013/30/EU of the European Parliament and of the Council, Council Directives 2009/119/EC and (EU) 2015/652 and repealing Regulation (EU) No 525/2013 of the European Parliament and of the Council. Official Journal of the European Union. 2018. L 328, P. 1-77.

12. Directive (EU) 2019/944 of the Europ. Parliam. and of the Council of 5 June 2019 on common rules for the internal market for electricity and amending Dir. 2012/27/EU. Offic. Journal of the European Union. 2019. L 158, P. 125-199. 2018

13. Directive 2009/72/EC of the Europ. Parliam. and of the Council of 13 July 2009 concerning common rules for the internal market in electricity and repealing Directive 2003/54/EC. Offic.Jour. of the European Union. 2009. L 211, P. 55-93.

14. Directive 2009/72/EC of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 concerning common rules for the internal market in electricity and repealing Directive 2003/54/EC. Official Journal of the EU. 2009. L 211, P. 55-93.

15. Regulation (EC) No 714/2009 of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 on conditions for access to the network for cross-border exchanges in electricity and repealing Regulation (EC) No 1228/2003. Official Journal of the European Union. 2009. L 211, P. 15-35.



References

1. Dutov M.M., Sydorenko V.V. Analysis of the draft EU Regulation on the management of the Energy Union. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, Law Series. 2018. Issue 53. Volume 1, pp. 126-129.

2. Standard Eurobarometer 89. The views of Europeans on the European Union's priorities URL: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/44aab4f2-9abb-11e8-a408-01aa75ed71a1/ language-en (дата звернення: 15.02.2024).

3. A Framework Strategy for a Resilient Energy Union with a Forward-Looking Climate Change Policy. URL: https://eur-lex.europa.eu/resource.html?uri=cellar:1bd46c90-bdd4-11e4- bbe1-01aa75ed71a1.0001.03/D0C_1&format=PDF (дата звернення: 15.02.2024).

4. Directive 2010/31/EU of the European Parliament and of the Council of 19 May 2010 on the energy performance of buildings. Official Journal of the European Union. 2010. L 153, P. 13-35.

5. Directive 2012/27/EU of the European Parliament and of the Council of 25 October 2012 on energy efficiency, amending Directives 2009/125/EC and 2010/30/EU and repealing Directives 2004/8/EC and 2006/32/EC. Official Journal of the European Union. 2012. L 315, P. 1-55.

6. Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the Council of 23 April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources and amending and subsequently repealing Directives 2001/77/EC and 2003/30/EC. Official Journal of the European Union. 2009. L 140, P. 16-62.

7. Directive (EU) 2018/2001 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the promotion of the use of energy from renewable sources. Official Journal of the European Union. 2018. L 328, P. 82-209.

8. Directive 2012/27/EU of the European Parliament and of the Council of 25 October 2012 on energy efficiency, amending Directives 2009/125/EC and 2010/30/EU and repealing Directives 2004/8/EC and 2006/32/EC. Official Journal of the European Union. 2012. L 315, P. 1-56.

9. Directive (EU) 2018/2002 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 amending Directive 2012/27/EU on energy efficiency. Official Journal of the European Union. 2018. L 328, P. 210-230.

10. Directive (EU) 2023/1791 of the European Parliament and of the Council of 13 September 2023 on energy efficiency and amending Regulation (EU) 2023/955 (recast). Official Journal of the European Union. 2023. L 231, P. 1-111.

11. Regulation (EU) 2018/1999 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the Governance of the Energy Union and Climate Action, amending Regulations (EC) No 663/2009 and (EC) No 715/2009 of the European Parliament and of the Council, Directives 94/22/EC, 98/70/EC, 2009/31/EC, 2009/73/EC, 2010/31/EU, 2012/27/EU and 2013/30/EU of the European Parliament and of the Council, Council Directives 2009/119/EC and (EU) 2015/652 and repealing Regulation (EU) No 525/2013 of the European Parliament and of the Council. Official Journal of the European Union. 2018. L 328, P. 1-77.

12. Directive (EU) 2019/944 of the Eur. Parliam.and of the Council of 5 June 2019 on common rules for the internal market for electricity and amending Directive 2012/27/EU. Official Journal of the European Union. 2019. L 158, P. 125-199.

13. Directive 2009/72/EC of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 concerning common rules for the internal market in electricity and repealing Directive 2003/54/EC. Official Journal of the EU. 2009. L 211, P. 55-93.

14. Directive 2009/72/EC of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 concerning common rules for the internal market in electricity and repealing Directive 2003/54/EC. Official Journal of the EU. 2009. L 211, P. 55-93.

15. Regulation (EC) No 714/2009 of the European Parliament and of the Council of 13 July 2009 on conditions for access to the network for cross-border exchanges in electricity and repealing Regulation (EC) No 1228/2003. Official Journal of the European Union. 2009. L 211, P. 15-35.

Размещено на Allbest.ru

...