Бродель vs Валерстайн: до питання про темпоральний вимір політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Андрущенко М.О. Бродель vs Валерстайн: до питання про темпоральний вимір політики

темпоральний вимір політика час

Проблема темпорального виміру політики є відносно новою в політичній науці, незважаючи на той незаперечний факт, що «політична реальність» є темпоральною за своєю суттю [4]. Однак впритул до п'ятдесятих років XX століття наукова спільнота акцентувала свою увагу здебільшого на дослідженні інституціонально-статичних вимірів політики, нехтуючи розглядом динаміки політичних процесів. Така ситуація багато в чому пояснювалася тим, що політична наука виникла в суспільствах Західної Європи та Північної Америки, де радикальні зміни могли розглядатися лише як часове відхилення чи дисфункція політичної системи. За влучним виразом С.Хантінгтона, в термінології Т. Парсонса політологи могли досліджувати зміни в системі, але не зміни самої системи.

Однак, ситуація кардинально змінилася протягом 60-70-х років XX століття внаслідок глибинних зрушень, що відбулися в світі.

По-перше, «інформаційноїреволюції», яка спонукала людство побачити швидке розчинення трьох вимірів світу у потоці прискорення реальності, де світовий час набуває нового сенсу. Географічні простори і відстані, які ще вчора обумовлювали політику окремих націй та їх коаліцій, і чиє значення яскраво продемонструвала «холодна війна» в епоху протистояння блоків Схід/Захід, зникають та знецінюються у світі прискорення та миттєвих інтеракцій.

По-друге, глобальної кризи світ-системи, зміст якої полягав у дестабілізації міжнародного світового порядку, загостренні енергетичної (1973 рік) та екологічної ситуації [8,р.56--57].

Загалом саме в цей час відбувається повернення історії в соціально- політичні науки, до того ж повернення тріумфальне, оскільки занепад історіософії поставив історичне знання перед необхідністю освоєння проблеми сенсу та цілісності історії (що раніше було компетенцією філософського знання) своїми та загальнонауковими засобами. З'являються роботи міждисциплінарного характеру, які суттєво вплинули на розвиток як політичної науки загалом, так і хронополітичного знання зокрема.

«Піонерами» таких досліджень були Ф.Бродель та І.Валерстайн. Обидва цих вчених внесли до порядку денного сучасної політичної науки проблему темпоральності «політичної реальності» в контекті світ-системної теорії.

В статті нами буде здійснено спробу за допомогою методу тематичного порівняння («thematic comparison») розкрити зміст хронополітичних розвідок цих дослідників. Концепції хронополітики Ф.Броделя та І.Валерстайна будуть порівнюватись виходячи із наступних позицій:

1) розуміння вченими принципів теорії світ-системного аналізу;

2) наявність різних діапазонів (рівнів, форм) історичного часу, що істотно вплинули на розвиток політичного часу (власне хронополітична перспектива).

Розкриваючи теорію світ-системи Ф.Броделя та похідне від неї розуміння часового виміру політики, необхідно детально проаналізувати п'ять найчастіше вживаних вченим у своїх працях концептів, таких як: «довга тривалість», «кон'юнктура», «історія подій», «світ-економіка» та «тотальна історія». Ф.Бродель чітко розрізняє economie-monde (т. зв. економічний світ «economic-world», величезну мережу економічних обмінів) від есопо- тіе mondiale, світ-економіки в розумінні І.Валерстайна. Через складність перекладу будемо в статті послуговуватись терміном «світ-економіка», однак, вкладаючи в нього зміст французького economie-monde.

Необхідно підкреслити, що головною ознакою концепції Фернана Броделя є інтеграція часу та простору в політичну науку. Власне поняття тотальної історії є ключовим серед інших чотирьох понять, що будуть нами проаналізовані, адже тотальна історія є тим ключем до розуміння світ-системи в її хронополітичній перспективі.

Найбільш відомий концепт Фернана Броделя із вище запропонованих - це три типи історичного часу. Однак, знову ж таки, таке уявлення про той виміри часу є дещо спрощеною інтерпретацією теоретичного доробку французького інтелектуала, адже сам вчений наголошував на небезпеці поділу часу лише на три типи. Він писав з цього приводу: «...але найгіршим є те, що існує не два чи три виміри часу, а їх безліч, і кожен з них прикріплений до конкретної історії» [6,р.1238].

Тим не менше, саме цей концепт дозволяє нам тематизувати хроно- політичний потенціал теорії відомого вченого.

Вперше розрізнення часу на три типи знаходимо у Ф.Броделя в його першій фундаментальній праці, що відкрила шлях вченому до «великої» науки «Середземномор'я та середземнеморсьтй світ в епоху ФіліпаШ [6]. В ній вченим проаналізовано наступні три типи часу: час великої тривалості (longue dur е), одиницею аналізу якого є період протягом століття чи більше (власне цьому типові часу вчений присвячений першу частину свого дослідження); циклічний (кон'юнктурний) час (conjoncture), що вимірюється діапазоном від десяти до п'ятидесяти років (друга частина дослідження тематизує цю проблему); час подій (event--history), що акцентує свою увагу на реальних подіях повсякденності (третя частина Середземномор'я).

Французьким інтелектуалом постулюється думка про те, що календарний час є дуже близьким до традиційної історії (і тут мусимо констатувати, що Бродель нічого нового не додав), натомість, поняття «кон'юнктура», запозичене ним із економічної теорії, хоча, незважаючи на це, дослідник адаптував його дорозуміння соціокультурних та політичних. Нарешті, концепт longue duree був створений саме Ф. Броделем, і вчений ретельно опікувався його розвитком з кінця 1940 років до самої своєї смерті в 1985 році. Він підкреслював, що «час великої тривалості» найбільш евристичне поняття для дослідження повільно- мінливих та структурно-стабільних аспектів історії.

Для дослідників хронополітики важливим залишається питання пояснення французьким інтелектуалом своєї принципової позиції щодо розрізнення часу. Ф.Бродель писав: «Працюючи над конструкцією моєї книги The Mediierranean, я вирішив поділити часи історії відповідно до їх різних швидкостей, відповідно до різних темпоральностей. Я вважаю, що існують швидкі часи, довгі часи та майже нерухомі (стабільні) часи» [5,с.244-245]. Ф. Бродель додає згодом вже в іншій своїй фундаментальній праці, що «час можна розчленувати на засадах різноманітних часових характеристик і в такий спосіб приручити його, зробивши загалом таким, що він піддаватиметься вивченню: є часові характеристики тривалої і дуже тривалої протяглості; зміни кон'юнктури сповільнені й менш сповільнені, зрушення швидкі, а деякі - миттєві, причому часто-густо найкоротко- часніші найлегше дають себе виявити» [2,с.7].

Фахівці, що досліджують хронополітичну проблематику, чітко помітять, що таке розуміння часів Ф.Броделем (пов'язане із тематизацією проблеми швидкості соціально-політичних змін !) є досить близьким до одного з мейнстрімних напрямів хронополітики - дромології, вчення, сюжети якого розробляються іншим французьким інтелектуалом (постмо- дерністського спрямування) Полем Вірільйо.

Отже, розглянемо концепт «часу великої тривалості», що тематизував- ся Ф.Брод елем протягом всього його життя. Як зазначає Ченг-чунг Лей, тайванський дослідник творчої спадщини французького інтелектуала, «час великої тривалості» - це не методологічний інструмент, а поняття, що супроводжує всю теорію світ-системи Ф.Броделя [7,р.68].

У 1958 році Ф.Броделем було написано статтю «Історія та суспільні науки. Історична тривалість» [ 1 ]. Власне в ній вчений пропонує свої аргументи проти короткотривалої хронополітичної перспективи і пропонує свій концепт «часу великої тривалості». Для розуміння цього концепту вчений пропонує два ключі його пояснення:

1) т.зв. столітня тенденція («секуляризований тренд»), що, по суті, відкриває шлях до історії політичних подій великої тривалості;

2) термін «структура», що, на думку французького теоретика, панує у всіх проблемах, пов'язаних з політичною великою тривалістю [1].

Необхідно підкреслити, що під «структурою» ми розуміємо організацію, порядок, систему відносно стійких відносин між політичною реальністю та масами. Ця політична реальність, на думку вченого, є стійкою та повільно мінливою в часі [1].

Ф.Бродель, окреслюючи своє розуміння вимірів історичного часу, робить наступний висновок: «Будь-яка «сучасність» включає в себе різноманітні рухи, різноманітні ритми: «сьогодні» почалось одночасно вчора, позавчора» [1]. Такий висновок, на нашу думку, сприяє різнобічному та повному аналізу всіх соціально-політичних процесів, адже вчені в царині гуманітарних наук, послуговуючись такою настановою, мають змогу якісніше виявляти причинно-наслідкові зв'язки процесів та явищ політичної реальності, розглядати дані процеси у феноменологічному зрізі, наближуючись ближче до сутностей явищ.

На думку Ф.Броделя, довготривала хронополітична перспектива є найпродуктивнішою для спостереження та аналізу різноманітгих явищ у всіх суспільних науках загалом, і в політичній науці зокрема.

Іншим видом часу, що аналізується вченим є циклічний (кон'юнктурний) час (conjoncture), що запозичений Ф.Броделем з економічної теорії. Цікаво, що сам французький інтелектуал, ніколи не намагався пояснити внутрішній механізм кон'юнктурних змін [7,р.69]. Вчений підкреслює, що «нова економічна та соціальна історія на перший план у своїх дослідженнях висуває проблему циклічної зміни, її довготривалості: вона заворожена фантомом, але разом з тим і реальністю циклічного підняття та падіння цін.

Таким чином, - пише Ф.Бродель, - сьогодні поряд з оповіддю (чи «речитативом») традиційної історії виникає речитатив, що свідчить про економічну кон'юнктуру, котра фрагментує минуле на великі проміжки часу: десятиліття, двадцятиліття, п'ятдесятиліття» [1].

Для політологів кон'юнктурний (циклічний) політичний час відкриває нові горизонти досліджень, адже з його допомогою, на нашу думку, ще більше уможливлюється ефективний розвиток політичної прогностики та теорії трансформації політичних інститутів.

Нарешті, найменшою хронологічної одиницею для Ф.Броделя є подія (event-history). «Подія - це вибух, «дзвінка новина», як казали у шістнадцятому столітті. Її чад заповнює все, але він короткотривалий і його полум'я ледве помітне» [1]. Час подій пояснює повсякденні миттєві зрушення, що мають місце в політичній реальності, та не зачіпають істотно структури соціальної системи (під соціальною системою розуміємо тут самореферентну аутопойетичну систему Нікласа Лумана).

Власне, ці три види часу Ф.Бродель постійно застосовує для аналізу своєї світ-системної теорії, однак, ще одним ключовим поняттям, на який варто звернути нашу увагу - це концепт «світ-економіки» («есо- nomie- monde»). Цей концепт був розроблений французьким вченим в 30-ті роки XX століття внаслідок реакції на працю відомого німецького історика Фріца Рьоріга «Mittelalterliche Weltwirtschaft: Blute und Ende einer Weltwirtschaftsperiode». Концепт «economie-monde» був тематизова- ний Ф. Броделем: 1) завдяки німецьким історикам та географам, для яких відповідним терміном для позначення economie-monde був Weltwirtschaft («світове господарство»); 2) як середземноморський світ, що є для французького вченого різновидом economie-monde, про що він згодом і написав у відповідній праці; 3) що найважливіше (/ тут головна відмінність теорії світ-системи Ф.Броделя від теорії І.Валерстайна! - курсив мій - М.А.) - це те, що вчений розрізняв economie-monde (економіка світу, величезна мережа економічних обмінів) від світ-економіки (розуміння І.Валерстайна).

Для французького історика economie-monde «стосується тільки частини Всесвіту, це економічно самостійний терен планети, здатний загалом бути самодостатнім, такий, якому його внутрішні зв'язки й обміни надають певної органічної єдності» [2,с.І2].

Концепт «тотальної історії» («Instoire totale») Ф.Броделя складається з трьох основоположних характеристик: 1) вчений виступає за міждисциплінарні дослідження, що виходять за межі чітко визначених предметних досліджень; 2) історія повинна вивчатись та аналізуватись з різних точок зору, парадигм; 3) дуже важливо поєднати темпоральний вимір (три типи історичного часу) та просторовий вимір (гео-історія, economie-monde) з метою дослідження цілісності предмету аналізу [7,р.77].

Для адекватного розуміння концепції просторово-часових ревальнос- тей І.Валерстайна необхідно показати яким чином теорія світ-системи цього вченого відрізняється від теорії Ф.Броделя. Багато дослідників не проводять істотної різниці, вважаючи американського вченого яскравим послідовником Ф.Броделя, ця думка не зовсім відповідає дійсності. Спробуємо розібратися з цією проблемою, а потім розкриємо концепцію хронополітики І.Валерстайна.

На початку 70-х років Ф.Бродель та І.Валерстайн висловлювали своє різне бачення стосовно концепту «economie-monde». Щоб підкреслити цю відмінність мною пропонується сфокусувати увагу на їхній останній дискусії, що відбулася в жовтні 1985 року, за місяць до смерті Ф.Броделя. Про різні позиції з приводу вищезазначеної проблеми свідчить також активне листування Ф.Броделя та І.Валерстайна.

«Велика різниця між Імануелем та мною звичайно зацікавить вас. Він продовжує вчення Маркса і вважає, що початком біографії капіталу було XVI століття і що існувала залежність периферійного регіону (з рабами, полями та плантаціями ...) від Європи, що збагачувала себе за рахунок інших. Він вважає, що європейська світ-економіка («economie-monde>>) існувала з XVI століття, і ця світ-економіка була неможливою без капіталізму. Чи це твоя ідея ?>> [13, р. 145].

На такі закиди І. Валерстайн відповідає наступним чином: «Ні, тому що Ви сказали, що economie-monde неможлива без капіталізму, однак, я стверджую, що світ-економіка як така повинна мати економічну структуру, що має назву - капіталізм. Десять років тому назад я не сприймав існування багатоманітності світів-економік (economie-mondes), однак, Ви мене в цьому нарешті переконали. Сьогодні, я приймаю існування цих світів-економік до XVI століття, однак, я глибоко переконаний, що кожен з них, з причин внутрішніх протиріч їх структури, був дезінтегрований чи трансформований в світ-імперію («empire-world»). З однієї цікавої причини і потрібно пояснити - це не доля світу-економіки, сконструйованого в XVI столітті; а радше наслідок реального розширення просторових меж капіталізму [ 13,р. 145--146].

Ф.Бродель не акцентував увагу на головному питанні дискусії, однак, вищенаведена інтелектуальна суперечка двох вчених дозволяє нам темати- зувати це питання двоаспектно. (1) Яка історична генеза світів-економік? Як довго вони існували ? І що найважливіше, як зазначав І. Валерстайн, якими були головні протиріччя в їхніх структурах, що призвели їх до загибелі? (2) Які ключові елементи, що конституюють economie-monde ? Яким чином може бути пояснено його внутрішній механізм ? Якщо на перший блок питань можна відповісти, послуговуючись лише вивченням окремих випадків (case-studies), то на другий блок питань спробуємо відповісти.

Для Ф.Броделя світ-економіка [economie-monde] пов'язана лише з «фрагментом (курсив мій - MA.) світу, економічно автономною частиною планети, що здатна забезпечити більшість своїх потреб, така частина, для якої внутрішні зв'язки та обміни утворюють органічну єдність [2,с.12].

Це визначення Ф.Броделя. Натомість, версія І.Валерстайна наступна: «для контрасту, концепт «світ-економіки» (world-economy) передбачає, що існує економіка будь-де і лише за умови, що наявні повна соціальна диференціація та поділ праці з інтегрованою частиною виробничих процесів, що знаходяться у відношенні один до одного в контексті «ринку», інституціоналізованого чи створеного комплексно» [10,р.13].

Tаким чином, розглянувши відмінності між концептами Ф.Броделя та І.Валерстайна, можемо окреслити п'ять головних ознак economie-monde, що є спільними для цих вчених:

1) в минулому, сучасному та майбутньому, в індустріалізованих частинах планети чи тих, що розвиваються співіснували (-ють) багатоманітні світи-економіки;

2) світи - економіки (economie-monde) складаються з малих центрів (core), доволі розвинених середніх зон та широких периферій. Взаємовідносини між трьома цими зонами включають «нерівномірні обміни товарів та послуг, таким чином, що більшість вилучених із периферійних зон цінних ресурсів трансферуються до центру» [ 10,р. 15];

3) декілька economie-mondes співіснують і кожен має свій власний центр; може бути один чи два головних центри в просторі світ-економіки, що має назву «центр економічного тяжіння» (center of economic gravity);

4) роль держави є дуже важливою для підтримання та розширення світу-економіки. Це те, на чому І.Валерстайн робив наголос, а Ф.Бродель ігнорував. Необхідно також зазначити, що кордони economie-monde необов'язково визначають (і головне збігаються!) з політичними кордонами, а зазвичай кордони economie-monde розширюються за межі політичних чи культурних;

5) швидкість зміни economie-monde досить повільна і пов'язана з longue duree згідно Ф.Брод елю [2, с. 16-17]. Однак, ми беремо на себе сміливість стверджувати, що наразі швидкість змін economie-monde прискорилася, адже «центр економічного тяжіння» в XX столітті змістився з Лондона до Нью-Йорка, а на початку XXI століття, внаслідок подій 11 вересня 2001 року, почав змінювати курс своєї траєкторії у напрямку Токіо та Москви.

І.Валерстайн пропонує свою специфічну концепцію хронополітики, що знаходить свій вияв в його TimeSpace Realities [9]. Необхідно підкреслити, що вчений розглядає органічну єдність простору та часу, на відміну, від Ф. Броделя, який окремо тематизував ці поняття.

І.Валерстайн вважає, що простір-час (SpaceTime) є «базисом соціо- гуманітарного знання» [11]. Цікавим видається і те, що, окреслюючи свою концепцію TimeSpace Realities, І.Валерстайн не редукує хронополітику до вивчення лише політичного часу, часу в політиці чи політики часу, а розширює предметне поле хронополітики як самостійної дисципліни соціальних наук. До соціальних наук І.Валерстайн лише шість дисциплін: історія, економіка, політична наука, соціологія, антропологія та сходознавство [12,р.74 ].

І предмет хронополітики, на думку американського вченого, розширюється до вивчення різноманітних політичних «турбулентних» змін, що відбуваються в сучасному світі, розвитку та якісної зміни політичних та економічних систем, дослідження кризових та біфуркаційних ситуацій світ-системи.

І.Валерстайн пропонує свою модель п'яти видів TimeSpace - епізодичний геополітичний час-простір, циклічно-ідеологічний час-простір, структурний час--простір, вічний час--простір та трансформаційний час-простір [9].

Під епізодичним геополітичним часом-простором вчений розуміє миттєві інтеракції, що відбуваються в політичній реальності, наприклад події, що кожного дня висвітлюються в газетах. Миттєва історія, на думку вченого, необов'язково повинна бути лише сучасною історією, адже взяття Бастилії 14 липня 1789 року - це також епізодичний геополітичний час-простір. Ключовим є чітке розуміння того, що цей час-простір характеризується короткочасовістю в контексті тих подій, що відбуваються в ньому [12,р.72].

Під циклічно-ідеологічним часом-простором І.Валерстайн розуміє моменти ритмів, що змінюються. Американський дослідник наголошує, що циклічно --ідеологічний час'-простір не потрібно пов'язувати із циклічними теоріями історії. Вчений радше говорить про цикли, що виникають під час функціонування конкретних історичних систем (по суті цей вид часу І.Валерстайна корелюється з кон'юнктурним часом Ф.Броделя і часова протяжність його складає приблизно 50-60 років), і ці цикли є регуляторними механізмами систем. Можна виміряти ці цикли, на думку І. Валерстайна. Якщо ми хочемо проаналізувати сучасну світ-систему, то для нас, на думку американського вченого, дуже важливо розпізнати регулятивні структури, що набувають форм циклічних зразків [11].

Під структурним часом-простором розуміється довготривалий час, якому відповідає структурний (широкомасштабний) простір. І.Валерстайн підкреслює, що структурний час-простір є ключовим концептом в соціальній науці [11]. Вчений зазначає, що коли ми імплементуємо даний концепт в теорію світ-системи, то маємо евристичну одиницю аналізу соціальної протяглості (social continuity) та соціальної зміни (social change), тобто, маємо базові параметри за допомогою яких соціальні взаємодії та конфлікти відбуваються. Структурний час-простір чітко акцентує увагу на тому, що ми не можемо змінити (систему за короткий час), що дійсно зміниться (та ж система, але в довготривалій перспективі) та на тому чому система не змінюється за короткий проміжок часу (циклічні ритми), але чому, по суті, вона дійсно змінюється в довготривалій перспективі (секулярні тренди, що істотно віддаляють еквілібріум, рівновагу системи) [11].

Згідно світ-системної теорії І.Валерстайна, на концепті вічного простору-часу грунтуються класичні соціальні теорії, пов'язані з пошуком загальних законів соціально-історичного розвитку. І.Валерстайн робить висновок, що вічний та епізодичний простори-часи - це дві поширені концепції часу, які, на його думку, лежать в основі всіх сучасних суспільних наук.

Залишилось розглянути останній видчасу-простору, запропонований І. Валерстайном. Це час, про який теологи кажуть kairos. «Якщо хронос - це «формальний час», то кайрос - «справжній час», момент, наповнений змісту. Для того, хто усвідомлює динамічний творчий характер життя, час наповнений розвитком, змінами, можливостями, він володіє якісним характером та сповнений змісту».

Справжні зміни, фундаментальні зміни, структурні зміни, на думку американського дослідника, відбуваються у світ-системі, і вони пов'язані з концептом структурного часу-простору. Структурний час-простір має відношення до актуальних геоісторичних соціальних систем. Оскільки вони, на думку І.Валерстайна, є системами, що зберігають своє функціонування шляхом циклічних процесів, що керують ними. Tаким чином, резюмує вчений, до тих пір, поки ці системи існують, вони мають деякі незмінювані (сталі) характеристики (адже в протилежному випадку ми не могли б називати їх системами). Але, оскільки вони є історичними, то вони постійно змінюються. Вони ніколи не залишаються в наступну мить такими, якими були в попередню. Вони змінюються в кожній деталі, включаючи свої просторові параметри. Саме ця напруга між циклічними ритмами та столітніми трендами є фундаментальною характеристикою геоісторичної соціальної системи (існує внутрішнє протиріччя в системі, що рано чи пізно призведе до її загибелі).

Власне, коли очевидним стає загибель системи, вона перебуває в ситуації кризи, а отже, повинна перебувати у стані трансформації до чогось іншого. Це і є, на думку І.Валерстайна, «правильним часом» та «правильним місцем», що так грунтовно пояснює нам kairos. Саме концепт структурного часу-простору істотно відрізняє погляди Ф.Броделя та І.Валерстайна на одну з ключових проблем хронополітики - пошук адекватного розвитку сфери політичного. Принагідно, нагадаємо, що у Ф. Броделя в його вченні ми не знаходимо часу якісних змін, цього kairos, моменту історії, що визначає подальший розвиток як світ-системи, так і окремих інститутів політики, долі того чи іншого політичного діяча. Саме І.Валерстайн тематизував цей різновид часу та, що головне, його важливість для політичної реальності [3,с. 114].

Адже у структурному часі-просторі, говорячи мовою І.Пригожіша, «каскад біфуркацій» забезпечує «перехід до хаосу», а з цього хаосу виникає новий непередбачуаний порядок.

І.Валерстайн відзначає, що цей момент якісної біфуркації складається з двох аспектів: 1) політична боротьба між елітами, що мають опонуючі ціннісні системи; 2) боротьба всередині «світу знання», «корпорації вчених», що визначають майбутні історичні альтернативи подальшого розвитку світ-системи, шляхом нав'язування «правильних» знань людству [11].

Прийняття до уваги особливостей концепцій хронополітики цих двох вчених істотно впливає на формування сучасного хронополітичного знання, адже заснована Ф.Броделем концепція розрізнення форм (рівнів, діапазонів) темпоральності досить суттєво позначилася на становленні хронополітики як самостійної дисципліни в царині політичних наук. Цю методологічну настанову можна активно використовувати для вирішення проблем «еволюції морфології політичної системи» та «хронополітичної перспективи демократизації світової політики».

Натомість, запропонований І.Валерстайном, концепт структурного часу-простору є каталізатором активного вивчення причин «турбулентних» змін світової політики та пошуків адекватних підстав нового світового порядку, активізуючи проблематику «глобального лідерства» в контексті еволюційної теорії політичної науки.

Список використаних джерел

1. Бродель Ф. История и общественные науки. Историческая длительность / Ф.Бродель // Философия и методология истории. - М.: Прогресс, 1977.-С,115-142.

2. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV - XVIII ст.: [у 3-х т.] / Ф.Бродель. - ТомЗ. Час Світу. - K.: Основи, 1998 - 631 с.

3. Валлерстайн И. Изобретение реальностей времени-пространства: к пониманию наших исторических систем / И. Валлерстайн // Время мира. Альманах современных исследований по теоретической истории, макросоциологии, геополитике, анализу мировых систем и цивилизаций. - Вып. 2. Структуры истории. - Новосибирск: «Сибирский хронограф», 2001. - С.102--116.

4. Якубін О.JI. До концептуалізації поняття політичного часу / О. JI. Якубін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Філософія. Політологія. - 2008. - № 90. - С.133-137.

5. Braudel F. En guise de conclusion / F.Braudel // Review I. - 1978. - № 3/4.

6. Braudel F. The Mediterranean and the Mediterranean World in the Age of Philip II / / F.Braudel. - vols. I and 2. - L.: Fontana, 1972.

7. Lai Cheng-Chung Braudel's Concepts and Methodology Reconsidered // The European Legacy. - 2000. - Vol. 5. № I. - P.65-86

8. Kumon S. The Theory of Long Cycles Examined / S. Kumon // Exploring Long Cycles; [Ed. by G. Modelski]. - L., 1987. - P.56-57

9. Wallerstain I. The Inventions of TimeSpace Realities: Towards an Understanding of Our Historical Systems /1. Wallerstain // Geography. - 1988. - Vol. LXXIII. - №4 (Oct.).

10. Wallerstain I. The Modern World-System (II): Mercantilism and the Consolidation of the European World-Economy, 1600-1750 / I.Wallerstain. - New York: Academic Press, 1980.

11. Wallerstain I. SpaceTime as the Basis of Knowledge [Електронний ресурс] /

I. Wallerstain. - Режим доступу: http://fbc.binghamton.edu/iwsptm.htm

12. Wallerstain I. The Time of Space and The Space of Time: The future of Social Science / I.Wallerstain // Political Geography. - 1998. - Vol. 17 №1 - P.71-82.

13. Wallerstain I. Une lecon d'histoire de Fernand Braudel/ I.Wallerstain. - Paris: Arthaud-Flammarion (Chateauvallon, Iournee Fernand Braudel, 18-20 October 1985).

Размещено на Allbest.ru