Визначення ролі Інтернету в сучасному світі з політологічної точки зору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення ролі Інтернету в сучасному світі з політологічної точки зору

Медведчук М.М.

Більшість дослідників, вивчаючи феномен Інтернету та Інтернет-технологій, доходять висновку, що початком становлення світової комп'ютерної мережі є 1986 р. [13,с.43]. Саме з цього часу глобальна мережа Інтернет поступово починає привертати увагу зарубіжних та вітчизняних вчених, які працюють у різних галузях науки соціології, політології, філософії, культурології, теорії комунікацій тощо. Можна констатувати, що на сьогоднішній день глобальна комп'ютерна мережа розглядається, особливо політологами, переважно в якості нового системного засобу масової комунікації.

Вважається, що вивчення Інтернету має тісний зв'язок із важливими сучасними науковими і практичними завданнями. Про це свідчить поява великої кількості наукових робіт з даної проблематики, у більшості зарубіжних вчених, у тому числі й російських, проведення міжнародних та національних конференцій, присвячених дослідженню різних аспектів розвитку та використання Інтернет-технологій у тих або інших сферах життєдіяльності людини.

Інтернет в якості багатостороннього засобу комунікації, в тому числі й політичної, знаходить відображення у дослідженнях С. Туронка [18]. В. Ачкасова та А. Чугунов пов'язують розвиток Інтернету саме з процесами глобалізації [6], Д. Пєсков[15], М. Баранов [7] та деякі інші вчені розглядають Інтернет з політологічної точки зору, а Артамонова аналізує глобальну комп'ютерну мережу саме через призму її взаємодії із засобами масової інформації [5].

На жаль, на даний момент вітчизняним політикам, користувачам Інтернету та простим громадянам країни представлені наробки переважно зарубіжних дослідників, українська ж наука у питанні вивчення Інтернет-технологій, зокрема в політологічному ракурсі, значно відстає від західної та російської політичної науки. Виходячи з цього, дане дослідження є досить актуальним, так як в ньому узагальнюються погляди зарубіжних вчених щодо політичної ролі Інтернету в сучасному світі. Основною метою статті є проаналізувати Інтернет як певний політичних інститут на основі висновків, зроблених політологами та спеціалістами в області Інтернет-технологій.

Вважається, що технологічні нововведення у сфері комунікації історично сприяли нарощуванню потоку інформації у двох основних вимірах: дальності розповсюдження та площі охоплення. Можна констатувати, що телеграф і телефон збільшили дальність обміну інформацією, а радіо і телебачення свого часу розширили аудиторію віщання. Підкорення дистанції якісно покращило можливості діалогу, тобто двосторонньої комунікації, що є досить необхідною умовою для функціонування ринкових структур. Збільшення площі охоплення удосконалило інформаційних монолог (односторонню комунікацію), за допомогою якого ієрархічні структури впливають на свідомість і підтримують контроль над підвладними суб'єктами. Комп'ютерні мережеві технології відкрили можливості багатосторонньої комунікації, і це відкриття має безпосереднє відношення до політичного процесу. До речі, до епохи Інтернету функціональні можливості між інформаційним діалогом та монологом здавалися нездоланними: наприклад, телефон був неефективним джерелом розповсюдження інформації у великих масштабах, а телебачення, у свою чергу, не здатне підтримувати дискурс [18, с. 53].

В. Ачкасова та А. Чугунов пов'язують впровадження нових інформаційних технологій у життя суспільства переважно з процесами глобалізації і вважають, що особлива роль при цьому відводиться саме глобальній мережі Інтернет, котра активно використовується у політичному житті багатьох країн в якості специфічного інтерактивного засобу масової комунікації [6, с. 17].

Інтернет сьогодні дійсно стає майже універсальним комунікаційним простором. Він створює умови для спілкування, пошуку корисної інформації, укладання договорів, навчання, відпочинку і т.д. Багатофункціональність Інтернету, можливість поєднання в Інтернет діяльності робочих моментів та відпочинку, комунікаційної та ділової активності дозволяють сприймати його як прообраз високотехнологічного, а, можливо, й більш досконалого суспільства майбутнього [9, с. 50-51].

Як свідчить практика, Інтернет-технології не лише швидко впроваджуються у політику, бізнес, державне управління, але й приймають участь у трансформації характеру міжособистісних відносин у суспільстві, а саме формуються віртуальні онлайнові співтовариства, установлюються відносини інформаційного партнерства, здійснюється групування користувачів за певними інформаційними інтересами і т.д. [10, с. 82].

Д. Песков пропонує розглядати Інтернет як певний політичний інститут та стійке середовище взаємодії суб'єктів політики [15]. У цьому напрямку рухається і М. Баранов, який у своїй праці «Сучасна демократія: еволюційний підхід» значну увагу приділяє розгляду поняття «Інтернет» саме з політологічної точки зору, вважаючи, що останнім часом Інтернетом почали активно користуватися політики і політичні партії, громадські, наукові та освітні організації, бізнес-структури та інші суб'єкти громадянського суспільства. Дослідник показує, що використання Інтернет-технологій у діяльності, наприклад, політичних партій призводить не лише до помітного скорочення витрат на інформаційний обмін між керівними органами та місцевими відділеннями, причому в обох напрямках, а також до істотного підвищення ролі первинних організацій та рядових членів у внутрішньопартійному житті, розширенню можливостей їх участі у формуванні політики партії, наприклад, через публічне обговорення проектів рішень, які приймаються у режимі реального часу [7, с. 74-75].

Політична функція Інтернету полягає у забезпеченні постійного суспільно-політичного диспуту з можливістю електронного зворотного зв'язку в реальному часі між владою та громадянами. При цьому, можна припустити, що громадяни будуть менш залежними від урядовців, експертів, політичних організацій, груп інтересів, асоціацій та ЗМІ у питаннях збору, організації та обміну інформацією, мобілізації політичної участі тощо [4].

На основі тривалих досліджень переважно західні вчені та публіцисти прийшли до висновку, що Інтернет представляє собою ідеальний засіб вираження різних політичних думок [1;3]. Відповідно, одна із головних особливостей Інтернету це здатність підривати монополію на інформацію, що робить існування авторитарних режимів досить проблематичним.

Також можна погодитися з висновком І. Артомонової, що Інтернет фактом свого існування перетворив ЗМІ на засоби масової комунікації.

І, дійсно, принципи, які лежать в основі функціонування Інтернету, почали впливати і відповідно змінювати структуру традиційних засобів масової інформації. Відзначається особливе значення таких властивостей Інтернету, як відкритість, децентралізація, відсутність часових і просторових орієнтирів [5, с. 5].

На думку цілої плеяди вчених, Інтернет має безпосередній вплив на характер політичних комунікацій, а саме: соціальні зв'язки спрощуються, стають дешевшими та більш доступними збільшуються можливості реалізації «демократії участі»; змінюється статус невеликих партій та громадських рухів їх шанси на перемогу у виборчій боротьбі збільшуються; завдяки новим інформаційним каналам органи влади отримують стійкий позитивний імідж від федеральних до локальних [6, 18-19].

Ще у середині 90-х pp. віце-президент США A. Гop охарактеризував Інтернет наступним чином: Інтернет, на думку А. Гора, дозволяє ділитися інформацією, об'єднуватися та спілкуватися у глобальному співтоваристві, він призводить до серйозного та стійкого економічного прогресу, сильних демократичних режимів, створення більш оптимальних рішень глобальних і локальних екологічних проблем, покращує охорону здоров'я, сприяє розповсюдженню демократії участі тощо [2].

Російський дослідник І. Биков пояснює погляди А. Гора на роль Інтернету в сучасному світі двома основними твердженнями, з якими можна повністю погодитися: по-перше, Інтернет за допомогою різноманітних сервісів дозволяє виражати різні погляди вільно та безконтрольно, аніж традиційні засоби масової інформації; по-друге, Інтернет дозволяє здійснювати пряму комунікацію між політичними організаціями та їх прихильниками [8, с. 137].

В. Іванов в праці «Комп'ютерні мас-медіа на межі століть» досліджує Інтернет як засіб мас-медіа, акцентуючи при цьому увагу на проблемі процесу масової комунікації. На думку дослідника, масова комунікація це процес розповсюдження соціальної інформації (тобто інформації позагенетичної, семантичної, що фіксується у знаках) за допомогою технічних засобів (преси, радіо, телебачення, відео, кіно, комп'ютерних мереж тощо) на велику, розташовану в різних місцях аудиторію, спрямований на передачу нових знань та організацію громадського дискурсу [11]. інтернет форум політичний комунікація

С. Туронок переконаний, що Інтернет завдяки своїм унікальним можливостям може сприяти общинному будівництву: географічна дистанція та анонімний характер Інтернет-комунікації дозволяють долати расові, вікові, статеві, фізичні та інші перешкоди; використання так званих асинхронних комунікацій знімає часові обмеження; також варто виділити й виражений «ефект запам'ятовування» завдяки можливості запису повідомлень. На цих базових тезах створюється розгорнута схема додаткових можливостей: сприяння взаєморозумінню, толерантності та готовності прийняти інші погляди та відмінності; вироблення спільних цінностей і т.ін. [18, с. 60].

На думку С. Фролова, Інтернет та мережеві технології дають велику кількість нових можливостей для розвитку та діяльності будь-якої організації, завдяки своїй загальності та універсальності. Інтернет є середовищем спілкування між організаціями та організації з представниками цільової аудиторії. Головна особливість Інтернету в тому, що дана глобальна мережа користується популярністю практично у кожній сфері людської діяльності [19, с. 45-46].

Важливість ролі Інтернету в сучасному світі пояснюється це й тим, що на сьогоднішній день в Інтернет-просторі широко представляється діяльність різноманітних теоретичних та прикладних центрів, до яких можна віднести академічні та освітні центри, а також центри соціологічних, політичних та маркетингових досліджень [14, с. 41-42]. Можна припустити, що такому розвитку сприяють наступні риси Інтернету:

1) Інтернет організаційно не являється чимось єдиним, у нього немає власника або групи власників;

2) Інтернету притаманні дійсно глобальні масштаби, так як він об'єднує комп'ютерні мережі більшості країн світу;

3) Інтернет має схильність розширюватися як кількісно (за рахунок постійного збільшення користувачів), так і якісно (шляхом збільшення кількості та якості послуг і об'ємів інформації, що циркулюється в мережі) [22. С. 22].

На думку дослідника Інтернету В.Копилова, в даний момент існують три основні групи суб'єкті, котрі активно діють у Мережі:

1) творці програмно-технічної частини інформаційної структури Інтернету (розроблювані мережі, засобів зв'язку, телекомунікації!, програмних засобів і т.д.);

2) суб'єкти, що створюють та розповсюджують інформацію в Інтернеті, і надають послуги відносно доступу в мережу провайдери;

3) споживачі інформації з Інтернету, тобто усі суб'єкти, котрі підключаються до Мережі для отримання інформації та її використання у власній діяльності [12, с. 128].

Як відомо, у сучасному світі Інтернет почали досить активно використовувати для досягнення своїх цілей особливо під час виборчих кампаній представники політичної еліти. Інтернет став інструментом впливу на електорат: по-перше, на інтелектуальну еліту, що складається з активних користувачів; по-друге, через інтелектуальну еліту на громадську думку широкої аудиторії, що не має доступу до глобальної мережі [17, с. 237].

Західні політтехнологи уже досить тривалий час використовують політичний потенціал Інтернету задля досягнення конкретних цілей. На зміну традиційним каналам радіо, телебаченню та друкованим ЗМІ приходять веб-портали, сайти з можливістю проведення Інтернет-конференцій, прослуховування аудіо та перегляд відео, а самі політики активно ведуть блоги (віртуальні щоденники). Сьогодні часто проводяться дебати між кандидатами у режимі онлайн, причому у виборців з'являється можливість надсилати свої питання не лише у текстовому форматі, але й в вигляді відео роликів [16].

Є підстави вважати, що на початковому етапі розвитку Інтернетаудиторія відрізнялася представленістю високоосвічених, політично активних професіоналів: програмістів, вчених, журналістів, політичних лідерів, лобістів. С. Туронок переконаний, що останнім часом якісний склад аудиторії Інтернету зазнав деяких змін. Перетворення Мережі у засіб масової комунікації сприяло різкому зниженню освітнього, вікового, професійного, матеріального та культурного рівня аудиторії Інтернету. Загальнодоступний характер Мережі перетворює її на об'єктивне дзеркало суспільства, що відображає часом низинні сторони людської природи [18, с. 61].

Також із виникненням Інтернету з'явилася нова, поки що недостатньо досліджена серйозна проблема використання мережі як одного з інструментів інформаційно-психологічного впливу на людське суспільство. Виникло нове інформаційне середовище, в якому інформація створюється, передається, копіюється практично миттєво [13, с. 46-47]. Відповідно, людство почало замислюватися над таким питанням, як управління глобальною комп'ютерною мережею.

Можна констатувати, що вперше на міжнародному рівні питання управління Інтернетом були розглянуті у процесі створення «Робочої групи з управління Інтернетом» при Генеральному секретарі OOH (2004-2005 рр.). До складу даної групи входили 40 членів представників урядових, комерційних та громадських структур різних країн [21, с. 66]. Вважається, що управління Інтернетом це не заздалегідь регламентований процес, котрим займається певна міжнародна організація, спеціалізована організація в системі OOH або неурядова організація; це перш за все комплексна робота трьох груп учасників:

а) держави, тобто відповідних уповноважених органів влади;

б) бізнес-структур, включаючи професійні та експертні об'єднання;

в) громадянського суспільства, а саме неурядових установ, асоціацій користувачів Інтернетом, некомерційних організацій [20, с. 6].

Отже, глобальна комп'ютерна мережа Інтернет є об'єктом дослідження багатьох зарубіжних вчених, в тому числі й політологів. Це свідчить про те, що Інтернет-технології мають значний вплив на розвиток сучасного світу, не залежно від сфери діяльності людини. Дана тема потребує більш ретельного вивчення з боку вітчизняних дослідників та політтехнологів, так як Інтернет поступово стає невід'ємною складовою політичного життя

України, що можна спостерігати не лише під час розгортання виборчих кампаній, але й у міжвиборчий період.

Список використаних джерел

1. Barber В. Three Scenarios for the Future of Technology and Strong Democracy / Barber// Political Science Quarterly. 1998. Vol.l 13, №4. P.573-589.

2. Gore Al. Forging a New Athenian Age of Democracy / Al.Gore // Intermedia. 1995. 22(2). P.4-7.

3. Grossman L. The Electronic Republic: Reshaping Democracy in the Information Age / L.Grossman. N.Y.: The Viking Press, 1995. 290 p.

4. Westen T. 2004: A Digital Election Scenario // Elections in Cyberspace: Towards a New Era in American Politics / T.Westen. Washington, 1996. P. 57-69.

5. Артамонова I.M. Інтернет як специфічний тип мас-медійного тексту (на матеріалах українського сектору мережі) / І.М.Артамонова // Вісник СумДУ. Серія: Філологія. 2007. №2. С.5-9.

6. Ачкасова В.А., Чугунов А.В. Концепт глобализации и роль информационных технологий (российскийконтекст) / В.А. Ачкасова, А.В. Чугунов // Информационное общество. 2001. №1. С.17-20.

7. Баранов Н.А. Современная демократия: эволюционный подход /

Н.А. Баранов; Балт. гос. тенх. ун-т. СПб., 2007. 208с.

8. Быков И.А. Влияние политической коммуникации в Рунете на электоральное поведение: Опыт 2007-2008 гг. / И.А. Быков // Интернет и современное общество: Труды XI Всероссийской объединенной конференции. Санкт-Петербург, 28-30 октября 2008 г. СПб.: Факультет филологии и искусств СПбГУ, 2008. С.137139.

9. Вартанова E.JI. Новые проблемы и приоритеты цифровой эпохи / Е.JI. Вартанова // Информационное общество. 2001. №2. С.50-56.

10. Дятлов С.А. Принципы информационного общества / С.А. Дятлов // Информационное общество. 2000. №2. С.77-85.

11. Іванов В. Комп'ютерні мас-медіа на межі століть

12. Копылов В.А. Информационное право: учебник / В.А. Копылов. М.: Юристъ, 2005. 510 с.

13. Кочетов А.Н. Влияние Интернет на развитие общества / А.Н. Кочетов // Информационное общество. 1999. №5. С.43-48.

14. Лупанов В.Н. Интернет как объект социологического исследования (к вопросу о развитии социологической сети в Интернете, Web-ceTii) / В.Н. Лупанов // Информационное общество. 2001. №1. С.40-43.

15. Песков Д.Н. Интернет в российской политике: утопия и реальность / Д.Н. Песков // Политические исследования. 2002. №1. С.31-47.

16. Присяжнюк А. Интернет-политиканство. Кто из власти дальше всех ушел по Сети

17. Система средств массовой информации России: Учебное пособие для вузов / Под ред. Я.Н. Засурского. М.: «Аспект Пресс», 2001. 259с.

18. Туронок С.Г. Интернет и политический процесс / С.Г. Туронок // Общественные науки и современность. 2001. №2. С.51-63.

19. Фролов С.В. Бизнес в Интернете / С.В. Фролов // Информационное общество. 1999. №2. С.44-48.

20. Якушев М.В. Управление Интернетом на международном уровне: актуальные вопросы для Российской Федерации / М.В. Якушев // Информационное общество. 2008. №3-4. С.6-8.

21. Якушев М.В. Управление Интернетом: взгляд из России / М.В. Якушев // Информационное общество. 2005. №3. С.66-68.

22. Якушев М.В. «Интернет» и право / М.В. Якушев // Компьютерра. - №8. С,22.

Размещено на Allbest.ru