Особливості використання виборчих технологій у виборах до Верховної Ради України 2002 року

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості використання виборчих технологій у виборах до Верховної Ради України 2002 року

Мадрига Т.Б.

Сьогодні, як показує практика суспільно-політичного життя в Україні, вже неможливо брати участь у боротьбі за виборні посади без застосування виборчих технологій, які забезпечують високі шанси на перемогу. Саме виборчі технології дають змогу впливати на волевиявлення електорату, тому дедалі інтенсивніше використовуються у кожній наступній виборчій кампанії. Починаючи з виборів до Верховної Ради України 2002 p., спостерігається активне використання різноманітних технологій впливу на свідомість електорату. Виходячи з цього, наукове вивчення способів, методів та прийомів впливу на голосування виборців, дозволяє істотно наблизитись до їх розуміння, а згодом і вироблення механізмів протидії виборчим технологіям.

Серед останніх досліджень, в яких започатковано розв'язання окресленої вище проблеми, і на які спирається автор, слід виокремити праці таких вітчизняних дослідників як В.Горбач та О.Лісничук [2], І.Кресіна та С.Перегуда [4], М.Томенко [8]. В них здійснено аналіз виборчих технологій, які набули поширення на виборах до Верховної Ради України 2002 р. Окрім того, праці І.Кресіної, С.Перегуди та М.Томенка присвячені законодавчій базі виборів і виборчих технологій зокрема.

В той же час, недостатньо розробленими є виборчі технології, які набули використання на регіональному рівні. Виходячи з цього, метою статті є висвітлення виборчих технологій, які набули поширення під час парламентської виборчої кампанії 2002 р. і які застосовувались для завоювання голосів виборців Західної України. Досягнення поставленої мети пов'язане з вирішенням таких дослідницьких завдань:

1. Описати виборчі технології, які застосовувалися під час парламентської виборчої кампанії 2002 p., в тому числі і на рівні регіонів.

2. Проаналізувати особливості маніпулятивного впливу на електорат.

Парламентська виборча кампанія 2002 р. відзначилася значною технологічною обумовленістю у порівнянні з попередніми виборами в Україні. Щодо територіальної організації виборів, то в Західній Україні спостерігалося використання технології, пов'язаної зі змінами меж виборчих округів задля отримання бажаного результату виборів, головним чином, для кандидата чи партії, яка знаходиться при владі або до яких влада є лояльною. Застосування такої технології забезпечує можливість створення виборчого округу у тій пропорції і конфігурації, що є найсприятливішою для конкретного кандидата чи політичної партії.

Так, у Закарпатській області було збільшено кількість виборчих округів з 5 до 6 за рахунок зменшення таких округів з 6 до 5 у Херсонській області. За офіційною версією, причиною переносу виборчого округу стало збільшення кількості виборців Закарпаття на 50 тисяч осіб. На мові цифр це означає, що в Закарпатській області в цілому виборців більше, ніж в Херсонській (933,2 тис. проти 924,4). Особливо дивним факт приросту населення в Закарпатті виглядає на тлі притаманної йому трудової міграції. На думку КВУ, такий переніс дуже вигідний владі країни, адже Херсонщина традиційно є лояльною до партій лівого спрямування, а її соціально-економічні показники майже найгірші в Україні. А мешканці Закарпаття, як показує історія, схильні голосувати за кандидатів, що стоять на «державницьких» позиціях [1]. Тому зміщення меж виборчих округів, з одного боку, мало на меті покращення умов для політичної сили чи кандидата, які є при владі або до яких влада прихильна, з іншого погіршення ситуації своїм конкурентам. Мова йде про коригування чисельності виборців, які позитивно чи негативно відносяться до певного кандидата чи партії і відповідно зміну кількості голосів виборців, відданих за них. Іншим аспектом даної проблеми є перенесення центру виборчого округу в інший населений пункт, в якому партія чи кандидат мають більший адміністративний вплив. Зокрема, в Чернівецькій області частина округу №203 (Заставнівський район) передано в округ № 205. Зміна не на користь депутату по BO № 203 Г.Філіпчуку, якому активно протидіє обласна виконавча влада. Конкурент Г.Філіпчука по округу, перший заступник голови облдержадміністрації М.Шевчук має найменшу підтримку саме в Заставнінському районі. Електорат виборчого округу № 205, який традиційно має ліву орієнтацію, розбавлено національно-свідомими виборцями Заставнівського району [1].

Окрім того, підчас виборчої кампанії-2002, досить популярною стала технологія «клонів» або «двійників», яка поширювалася як на кандидатів, висунутих в одномандатних виборчих округах, так і на політичні партії і блоки. При цьому, в значно більших масштабах така технологія застосовувалася на регіональному рівні. Проаналізувавши список кандидатів, які балотувалися по 43 одномандатних округах західного регіону, ми дійшли висновку, що у 10 з них були зареєстровані особи з одинаковим прізвищем. Так, в Закарпатській області в ужгородському одномандатному окрузі № 71 було зареєстровано дві особи з прізвищем Фітас, в окрузі № 72 дві особи з прізвищем та ім'ям Ковач Микола, в окрузі № 73 дві особи з прізвищем Бобик, в окрузі № 75 дві особи з прізвищем та ім'ям Вайнагій Іван. У Львівській області в одномандатному окрузі № 118 у списку кандидатів були три особи з прізвищем Стецьків, причому двоє з них були по-батькові Степановичі, в окрузі № 119 три кандидати на прізвище Гудима, в окрузі № 127 дві особи на прізвище Остапі. У рівненському окрузі № 157 було дві особи на прізвище Мельник. А чернівецьких округах № 204 та № 205 у списку кандидатів були дві особи з прізвищем Попеску та Руснак відповідно. З-поміж західних областей в даному плані виділяються Волинська, Івано-Франківська та Тернопільська, в яких не спостерігалося застосування даної технології. На думку експертів, окрім технології «дифузії» голосів між особами з однаковими прізвищами, таке дублювання сприяло розповсюдженню листівок, агіток тощо від «двійника» з a priori неправдивою, аморальною інформацією, переключенню уваги кандидата з певних програмно-ідеологічних тез своєї передвиборчої кампанії на роз'яснення виборцям, хто є хто серед людей з однаковими прізвищами [4,с.135].

Технологія «двійників» поширювалась і на політичні партії та блоки. Так, першість в даному плані тримали Комуністична партія України, відібрати голоси в якої мали на меті Комуністична партія робітників і селян та Комуністична партія України (оновлена), в рядах яких був кандидат «клон» Іван Симоненко з однойменним прізвищем лідера КПУ, «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна», для протидії якому розгорнув свою діяльність блок «Народний Рух України» Б.Бойка, назва якого збігалася з назвою партії, очолюваної Г.Удовенком, яка підчас виборчого процесу влилася до складу «Нашої України». Не можна не згадати і спроби створення виборчого блоку «За Ющенка» з боку лідера партії «Єдина Родина» О.Ржавського, який переконував, що прагне допомогти В.Ющенку, забезпечивши йому певний відсоток голосів виборців Донбасу, звідки він родом. Список Всеукраїнської партії трудящих очолював один з регіональних функціонерів партії з прізвищем Мороз, як і у лідера Соціалістичної партії України [4,с.135].

СПУ, як і раніше, «дублює» ПСПУ Н.Вітренко, якій на допомогу прийшло Всеукраїнське об'єднання лівих «Справедливість» на чолі з І.Чижем. Щоб СПУ не мобілізувала протестний сільський електорат, у перегонах взяла участь Селянська партія України, яка відбирала голоси Аграрної партії України, що входила у блок «За Єдину У країну!». «Виборчий блок Юлії Тимошенко» і блок «Єдність» мають власні соціал-демократичні складові Українську соціал-демократичну партію (В БЮТ) і Соціал-демократичний Союз (в блоці «Єдність»), Відкритим конкурентом у структурі В.Медведчука виступила Соціал-демократична партія України Ю.Буздугана. А центральну програмну ідею Партії Зелених України намагався використовувати блок «Райдуга», що мав у своєму складі Екологічну партію України [3,с.3].

В якості дублерів Ліберальної партії України, партії Християнсько-демократичний союз та Молодіжної партії України, що є членами «Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» виступили Ліберальна партія України (оновлена), «Всеукраїнське об'єднання християн» та партія «Молода Україна», що є членом блоку О.Омельченка «Єдність» відповідно. Молодіжній партії України протистояла і партія «Нова генерація України», яка йшла на вибори самостійно.

Власне, технологія передвиборчого клонування і використання імен популярних лідерів, без сумніву, має вплив на результати виборів, оскільки пересічному виборцю, який отримує бюлетені з десятками назв політичних партій та блоків, сотнями прізвищ, важко відрізнити правду від таких «прийомів» виборчої боротьби. Тому відбувається розпорошення політичних симпатій електорату.

Вже на початку виборчої кампанії мало місце використання «брудних» технологій для того, щоб створити інформаційні приводи навколо своїх конкурентів, деморалізувати і відповідно послабити їх позиції. Зокрема, 9 січня 2002 р. Д.Понамарчук, голова «Рух-пресу», колишній прес-секретар В.Чорновола і тодішній речник «Руху за єдність» Б.Бойка, оприлюднив аудіоплівки із начебто розмовою лідера «Нашої України» В.Ющенка і столичного голови О.Омельченка, яка відбулася 13 грудня. У телефонній розмові, голоси, схожі на голос В.Ющенка та О.Омельченка, обговорюють питання відставки В.Медведчука з посади першого віце-спікера Верховної Ради України. Причому, як можна почути із аудіозапису, учасники розмови виглядають саме ініціаторами, а їх прихильники виконавцями збору підписів за внесення до порядку денного парламентської сесії питання про відставку В.Медведчука [5]. Власне така технологія мала на меті завдати удару по іміджу В.Ющенка, оскільки «Наша Україна» була основним конкурентом блоку «Рух за єдність», прихильником якого власне і був Д.Понамарчук, у здобутті голосів виборців однієї електоральної ніші.

У кампанії 2002 р. СДПУ(о) широко застосовувала іміджеві технології задля створення її лідеру В.Медведчуку образу, більш близького до широких мас, наділення його людянішими рисами. Тому В.Медведчук публічно відокремився від влади, щоб закріпити в суспільній свідомості створений імідж. З цією ж метою В.Медведчук куховарив, вітав жінок з 8 березням, писав листи до виборців. Крім того, СДПУ(о) використовувала і комунікативні технології, які за допомогою статистики чи то документальних кадрів доводили реальні позитивні сторони соціал-демократії та її здобутки у різних країнах. З цією метою основні месседжі їхньої стратегії були спрямовані на переконання виборців у необхідності вдосконалення суспільства і влади за соціал-демократичним взірцем. Власне, основний месседж СДПУ(о) звучав так: «Західноєвропейська соціал-демократія довела свою соціальну ефективність. Ми доведемо це на теренах України». Слоган передвиборчої боротьби СДПУ(о): «2002 рік соціал-демократії в Україні». В стратегії соціал-демократів електорат західних областей був визначений як основна цільова електоральна група, на яку вони орієнтувалися. Тому в ході виборчої кампанії-2002 СДПУ(о) експлуатувала теми, які хвилювали виборців Західної України, вживаючи ряд заходів, щоб заручитися їхньою підтримкою: визнання вояків УПА воюючою стороною, вшанування їхньої пам'яті, внесення В.Медведчуком на порядок денний пропозиції щодо розгляду законопроектів про реабілітацію воїнів ОУН-УПА та ін. При цьому такі заходи мали суто регіональний характер, оскільки, наприклад в Криму, соціал-демократи пропагували зовсім інші проблеми (питання російської мови, інтереси російськомовного населення).

Разом із тим одним із новаційних принципів виборчої кампанії 2002 р. можна вважати спроби використання різноманітних ідеологій та ідентифікації себе відповідно до якоїсь із них. Цей принцип часто прагнули застосувати при побудові агітаційних стратегій. Чи не всі політичні сили відчайдушно намагалися заявити про свою належність до таких знаних світових ідеологічних течій, як лібералізм, соціал-демократія, комунізм, і навіть специфічний консерватизм (надбання блоку партій влади «За Єдину Україну!»), щоб продемонструвати виборцям свою невипадковість і традиційність [7].

Парламентські вибори 2002 р. продемонстрували застосування адміністративного ресурсу як методу передвиборчої боротьби. Перебіг виборчої кампанії показав, що саме адмінресурс став визначальним чинником українських парламентських виборів. Вперше в історії України Президент держави відкрито дав чітку вказівку всім структурам виконавчої влади зайняти найактивнішу позицію у передвиборчому процесі. Вперше в сучасній історії України неформальна «партія влади» виступила єдиним передвиборчим списком, очоленим главою Адміністрації Президента та Прем'єр-міністром України. Передвиборчий список блоку «За Єдину Україну!» на 22% складався з працівників держадміністрацій та рад різних рівнів, міських голів та керівників податкових інспекцій. 20% учасників списку були підприємцями, 12% представляли директорський корпус, а 9% це міністри Уряду, їх заступники та працівники урядових структур [8,с.5]. Власне, з боку виборчого блоку «За Єдину Україну!» спостерігалося застосування технології залякування регіональних лідерів у випадку, якщо останні не забезпечать необхідний результат виборів. Саме запланований відсоток голосів, відданих за блок є обов'язковою умовою збереження губернаторського крісла після виборів.

Однією з форм прояву використання адміністративного ресурсу під час виборчої кампанії 2002 р. було застосування технологій, пов'язаних з голосуванням за відкріпними талонами («карусель» і т.д.). В Західній Україні це було особливо помітно, оскільки реальні шанси для перемоги були в опозиційних кандидатів. Так, у Львів масово (спеціальними автобусами, потягами) прибували працівники залізниці з відкріпними посвідченнями, які відмовлялися коментувати причини і адреси свого перебування [6].

В західних областях, як і по цілій Україні, масово використовувалися брудні технології не лише на старті виборчої кампанії. Так, представники виконавчої влади створювали труднощі з орендою приміщень, в яких мали б відбуватися зустрічі опозиційних сил з виборцями, з розміщенням реклами в місцевій пресі. Крім того, масово спостерігалося втручання посадовців у виборчий процес, використання службового становища на підтримку тієї чи іншої політичної сили (висловлення власної публічної підтримки, розпорядження підлеглим щодо підтримки певних суб'єктів виборчих перегонів, використання державних коштів, службового транспорту, приміщень, засобів зв'язку на користь певної партії (блоку) чи кандидата і т.ін.). Зокрема, у Закарпатській області, на нарадах райдержапарату з головами місцевих рад, керівниками різних установ, організацій району голова Тячівської райдержадміністрації В.Кушілка офіційно закликав присутніх працювати на авторитет виборчого блоку «За Єдину Україну!». Під час своєї зустрічі в Іршавському районі голова облдержадміністрації Г. Москаль закликав присутніх підтримати на виборах до Верховної Ради України міністра з надзвичайних ситуацій В.Дурдинця. 10 січня під час сесії Рівненської обласної ради її голова Д.Корилкевич висловився на підтримку кандидата у народні депутати І.Бакая, сказавши наступне: «Нам треба обрати таких народних депутатів, до яких можна було б звернутися і вирішити справи області. Якби нам побільше таких Бакаїв» [9].

На регіональному рівні, як і в принципі по всій Україні, застосували технологію створення черги на виборчих дільницях, результатом чого стало хаотичне голосування виборців у не призначених для цього місцях. Так, наприклад, у BO № 22 Волинської області на дільниці № 45 були черги виборців для отримання бюлетенів, тому міський голова м. Луцька Кривицький змушений був голосувати поза межами кабінки [6]. Як наслідок такого стану справ, значна частина виборців голосувала за межами кабінок, а то і приміщень для голосування. Саме тому ставиться під сумнів таємність волевиявлення громадян, адже голосування у невідведених для цього місцях створювало умови для контролю за його результатом. Зокрема, у м. Рівному у BO № І53 на виборчій дільниці № 20, що знаходиться у приміщенні середньої школи, голосування відбувалося в коридорі, а то і у відкритих сусідніх класах [6]. Така непідготовленість виборчих дільниць призвела до того, що не всі виборці змогли проголосувати, незважаючи на те, що голосування закінчилось значно пізніше 20 год. вечора, що було порушенням норм діючого виборчого законодавства. Неможливість проголосувати була пов'язана і з тим, що на деяких дільницях голосування почалося невчасно. Зокрема, це стосується BO № 90 Івано-Франківської області.

Таким чином, парламентська кампанія 2002 р. продемонструвала зміну брендів: суто партійні «торгові марки» вже не користуються колишнім попитом, виборці прагнуть споживати персоніфікований політичний продукт [2,с.15]. Тому чітко вираженою стала тенденція щодо орієнтацій виборців не на конкретну політичну силу, а на харизматичного лідера, який її очолює та ідентифікації політичних партії і виборчих блоків за допомогою використання відомого для електорату імені політичного діяча. Окрім того, виборча кампанія-2002 відзначилася тим, що її основних учасників можна поділити на три групи: 1. ідеологічні партії (КПУ, СПУ, СДПУ(о), ПЗУ); 2. партії, що наближені до влади чи до яких влада прихильно ставиться (блок «За Єдину Україну!»); 3. партії, в яких є харизматичний лідер («Виборчий блок Юлії Тимошенко», «Блок Віктора Ющенка «Наша Україна»).

вибори парламентський клон ідеологія брудний

Список використаних джерел

1. Виборча кампанія стартувала. Перші негаразди. // [Електронний ресурс] Українська правда. 2002. 14 січня. Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2002/l/14/20592.htm

2. Горбач В., Лісиичук О. Ліві кандидати на виборах-2004: вибори без вибору // Визвольний шлях. 2004. Кн. 9 (678). С. 15-22.

3. «За Єдину Україну!». «Тіні двійників» // Прикарпатська правда. 2002. 28 лютого. С. 3.

4. Кресіна І.О., Перегуда Є.В. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми: Монографія. K.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького HAH України, 2003. 368 с.

5. Початок компроматних багатоборств 2002 року на тлі виборчої кампанії в Україні // [Електронний ресурс] УНЦПД. http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=1793&mode=thread&order=0& thold=0

6. Прес-реліз № 2 // [Електронний ресурс] КВУ. Режим доступу: http://www.cvu.org.ua/doc.php?lang=ukr&mid=docs&id=1235

7. Тищенко Ю. Виборчі сюжети та передвиборні ескізи // [Електронний ресурс] УНЦПД. - http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&file=article&sid=1895&mode=thread&order=0&thold=0

8. Томенко М. Законодавча, виконавча та судова влади України до і після виборів 2002 року // Універсум. 2002. № 9-10. С. 5-11. Режим доступу: http://www.universum.org.ua/journal/2002/tomen_9.html

9. Чи могло бути гірше? // [Електронний ресурс] Українська правда. 2002. 13 лютого. Режим доступу: http://pravda.com.ua/news/2002/2/13/21173.htm

Размещено на Allbest.ru