Модернізація політичної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізація політичної комунікації

Сомов М.В.

Сучасні інформаційні технології (СІТ) істотним чином роблять вплив на всі сфери суспільного життя. Особливу роль вони грають нині і в політичній сфері, перетворюючи і модернізуючи її. Політична комунікація, що є одним з видів соціальних взаємодій між владою і суспільством, також піддається серйозній дії з боку сучасних інформаційних технологій. Наприклад, Інтернет-сайти стають неодмінним атрибутом присутності суб'єктів політики на сучасному політичному ринку. Також на державному рівні були прийняті програми «Електронна Україна», закони «Про електронний підпис» і «Про електронний документообіг». У свою чергу, в українській політичній науці поки слабко досліджені аспекти, пов'язані з впливом СІТ на політико-коммунікативну сферу, особливо з урахуванням специфіки окремих регіонів.

Безпосередньо вивченням політичної комунікації в Україні займаються такі дослідники як Д.О. Шидловський, А.Б. Буданова, О.Б. Зінчина, Ю.Г. Сорока, А.С. Філатов, А.Г. Старіш, В.А. Коляденко, Н.Р. Потураєв та ін.

Метою даної роботи є аналіз аспектів, пов'язаних з модернізацією політичної комунікації. Дослідження цього питання передбачається з розглядом специфіки Автономної Республіки Крим. Основні завдання статті:

1) аналіз процесів, пов'язаних з входженням України в інформаційне суспільство;

2) характеристика Інтернету як каналу політичної комунікації;

3) вивчення модернізації політичної комунікації в АР Крим.

Сучасні технічні засоби комунікації, що функціонують в інформаційному просторі, передаючи невідомі раніше об'єми інформації мільйонам людей, роблять істотній вплив на сфери праці, побуту, дозвілля, політичного життя, диктують їм зразки поведінки, відображають і формують громадську думку.

Суспільство ж, вирішальну роль в якому грають інформаційно-комунікаційні технології, що істотно змінюють всі сфери життя, образ мислення, модернізуючи, у тому числі і політичну комунікацію, називають суспільством інформаційним. Процес широкомасштабного використання інформаційно-комунікаційних технологій у всіх сферах соціально-економічного, політичного і культурного життя суспільства з метою підвищення ефективності використання інформації знань для управління, задоволення інформаційних потреб громадян, організацій і держави, створення передумов переходу до інформаційного суспільства характеризується поняттям «інформатизація».

Технології, що сполучають членів комунікації в процесі передачі інформації, іменуються інформаційними технологіями.

Цілеспрямована ж організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів сучасної обчислювальної техніки, Інтернету, що забезпечують високу швидкість передачі інформації, інтерактивність і прозорість при взаємодії іменується сучасними інформаційними технологіями.

Дослідники справедливо підкреслюють, що в нинішніх умовах рівнем інформатизації перевіряється і оцінюється ступінь зрілості суспільства, розвитку країни, а також готовності державної влади до функціонування, виходячи з сучасних запитів часу - початку XXI століття.

На сьогоднішній день входження України і АР Крим в інформаційний простір ускладнюють такі чинники як:

1) відставання в розвитку інформаційної інфраструктури;

2) відставання в розробці українського національного інформаційного законодавства;

3) низька інформаційно-правова культура членів суспільства;

4) недостатня увага з боку органів державної влади суспільних об'єднань, засобів масової інформації до проблем входження України в цілому і її регіонів зокрема в інформаційне суспільство;

5) система послуг, заснованих на використанні інформаційно-комунікаційних технологій, працює практично тільки для соціально активних громадян і співтовариств;

6) існуюча інформаційно-комунікаційна інфраструктура, особливо у окремих регіонах недостатня для здобування сучасної освіти, що включає дистанційне навчання і реалізацію концепції безперервного навчання;

7) превалювання віщальної моделі у взаєминах влади і суспільства;

8) відсутність прикладних досліджень за проблемами формування інформаційного суспільства, а також модернізації політичної комунікації.

Таким чином, оцінка рівня розвитку в Україні інформаційного суспільства відповідає стану «в русі».

Сучасні інформаційні технології прискорюють темпи політичних змін. Використання в політичній сфері Інтернету у поєднанні з іншими новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями сприяє розширенню можливостей політичної участі і становленню різних форм «електронної демократії» - механізмів комп'ютерний - опосередкованій політичній комунікації, що відповідають реальним потребам становлення інформаційного суспільства [1,265].

Розглянемо позитивні риси застосування Інтернету як модернізаційного каналу політичної комунікації:

- Інтернет забезпечує високу швидкість доступу до необхідної політичної інформації.

- Інтернет сприяє більш масовій участі громадян в ухваленні рішень, полегшує і активізує спілкування виборця з владою;

- влада також за допомогою Інтернету може отримувати більше інформації про соціальні інтереси, запити, думки населення;

- по досвіду країн Заходу, використовуючи можливості Інтернету, політичні партії можуть залучати в свої ряди користувачів, політично активних громадян;

- Інтернет створює технологічні передумови для поступового зменшення нерівності політичних можливостей громадян;

- електронне правління підвищує ефективність роботи державного апарата;

- нові способи комунікації дозволяють досягти повної прозорості влади і гласності її рішень, доступності населенню всіх державних нормативних актів;

- індивід перетворюється на активного, самостійного суб'єкта відбору інформації, що стала йому доступною завдяки сучасним інформаційним технологіям (сіт);

- Інтернет - механізм децентралізації, деконцентрації влади і управління, дебюрократизації структур держави;

- розширюються масштаби демократичної участі, збагачується практика референдумів і цивільних ініціатив, опитів громадської думки і інших механізмів прямої демократії;

- Інтернет сприяє заміщенню моделі віщання, що превалює в інформаційному просторі України в модель діалогу;

- розвинена система політичного інформування громадян за допомогою Інтернету може сприяти зростанню капіталу суспільної довіри;

- підвищується правова свідомість населення, посилюються процеси демократизації держави, поліпшуються можливості реалізації прав на свободу слова;

- розширюються можливості для прояву політичної активності громадян, одержуючих більший доступ до державних нормативно-правових актів;

- збільшує ступінь політичної участі і контролю за діяльністю державної влади.

Звичайно ж Інтернет має і свої негативні моменти, його функції не потрібно абсолютизувати. Інтернет може бути використаний як на благо, так і на шкоду людині, суспільству, політичним інститутам. Основні негативні моменти використання Інтернету в політичній сфері України наступні:

- Інтернет часто стає місцем публікації не репрезентативних опитів громадської думки, механізмом розповсюдження завідомо помилковій інформації, знаряддям здійснення різних кримінальних діянь;

- Інтернет може бути використаний для пропаганди суспільно небезпечних ідеологічних переконань;

- на сьогоднішній день Закон «Про звернення громадян» не передбачає електронну форму звернення як таку, яка спричиняє за собою юридичні наслідки. Тобто чиновники зовсім не зобов'язані реагувати на звернення громадян по Інтернету;

- частина громадян ще не цілком навчилася використовувати можливості Інтернету, здатного формувати політичну реальність і одночасно залучати їх до взаємин з владою;

- необхідно відзначити також низьку якість ряду офіційних сайтів, їх неочевидна інформаційна корисність, що веде до не високої їх відвідуваності.

Нижче пропонуються дані досліджень, проведених автором з проблеми модернізації політичної комунікації в АР Крим. В ході аналізу був використаний метод опиту (анкетування) користувачів мережі Інтернет в АР Крим (n = 250 чоловік, з них рівна кількість молоді - студентства і старшого покоління - від 35 років).

Відповідно до одного з визначень, що існують в науковій літературі, модернізація - це процес наближення різних фрагментів і цілих політичних і соціальних систем до рівня їх найбільш розвинених станів.

Пропонуючи респондентам визначити своє відношення до міжнародної мережі, з'ясувалося, що 56,7% відносяться до Інтернету, перш за все як до засобу масової інформації, 46,67% як до засобу спілкування (у молоді цей показник вище і складає 56,36%, у старшого покоління близько 37%). 40,8% опитаних ототожнюють Інтернет з бібліотекою, що володіє універсальними ресурсами, 37,65 - із засобом зв'язку, а 7,33% з кіберпростором. Враховуючи той факт, Інтернет став найшвидшим способом вкидання в інформаційний простір неперевірених і відверто недостовірних, а іноді і непристойних відомостей і часто перетворюється на знаряддя політичних провокацій, близько 7% характеризують Інтернет з негативного боку, відзначаючи те, що це канал розповсюдження «бруда», міфів і тому подібне. Щодо тематичних переваг кримських користувачів Інтернету зафіксований більший інтерес до політичної тематики з боку старшого покоління. Так новини політики викликають інтерес у 31,1 % представників старшого покоління, у молоді цей показник дорівнює 9,1%, а в загальному рейтингу новини політики займають сьоме місце (20,1 %). Сайти органів влади, політичних партій і громадських організацій викликають менший інтерес у досліджуваних вікових груп і складає 16,8% (це 11 місце) у дорослого населення і 5,45% (16 місце) у молоді. На лідируючому місці все ж таки залишається позиція «Розваги» - більше 65% у молоді і 37,0% у старшого покоління.

Виходячи з представлених цифр, можна зробити підсумок, що політична діяльність є лише частиною інтересів громадянина, причому, як правило, (особливо для молоді) не дуже важливу їх частину. Щодо рівня довіри політичній інформації, представленій в Інтернеті, то необхідно відзначити наступне. Близько 12% опитаних повністю довіряють політичній інформації, швидше довіряють, чим не довіряють - 30,6%, (24,23% - швидше не довіряють, чим довіряють), а 27,4% взагалі ніколи не цікавляться політичною інформацією в Інтернеті.

Що стосується відношення до сайтів органів влади, політичних і суспільних організацій, то частина респондентів вважають що, дані сайти, зокрема сприяють більшій прозорості і відвертості політичних організацій.

Виходячи з аналізу кримського сегменту Інтернет, його політичну складову можна класифікувати на: сайти органів влади АР Крим і місцевого самоврядування; сайти інформаційних, аналітичних центрів, агентств; сайти регіональних ЗМІ; сайти кримських відділень політичних партій; сайти етнічних організацій; сайти громадських (неетнічних) організацій; сайти кримських політиків. Слід зазначити, що на багатьох сайтах в кожній з вищезгаданих груп відсутня інформація про засновників. Також, аналіз змісту політичних сайтів показує, що вони не цілком відповідають вимогам інформативності та інтерактивності.

Особливості сайтів кримських відділень політичних партій:

1) переважна більшість створені під вибори 2006 р. (функціонують з 2005 р.);

2) припиняється їх оновлення після закінчення виборів (остання інформація і новини датуються березнем - квітнем 2006 р.) і відсутня інформація про вибори 2007 р.;

3) на більшій частині відсутні форуми з обговоренням суспільно значущих проблем, гостьові книги.

Багато з політичних сайтів характеризується низькою якістю дизайну, зовнішнього вигляду, не продуманістю структури, подачею матеріалу. А, враховуючи, що оновлення змісту сайтів здійснюється не часто, інформація, що представляється ними, нерідко застаріла. Як наслідок вищеназваних проблем - низька відвідуваність окремих складових політичного сегменту Інтернет, особливо сайтів органів влади.

За даними моніторингу Українського незалежного центру політичних досліджень, проведеним в травні 2007 року загальний рейтинг інформаційної відвертості сайту кримського уряду - «Інформаційний портал АР Крим» - www.crimea-portal.gov.ua займає 23 місце з досліджених 27 сайтів обласних і місцевих адміністрацій що представляють регіони України [2].

З числа опитаних користувачів, 28,22% вважають, що на політичних сайтах можна оперативно отримати необхідну інформацію. 9% висловилися, що на подібних сайтах можна брати участь в обговоренні суспільно значущих проблем, що сприяє становленню демократії. В цілому ж, близько 40% опитаних позитивно відносяться до проведення дискусій і форумів по суспільно значущих проблемах в мережі, а більше 13% беруть участь в подібних дискусіях і форумах. І, звичайно ж, необхідно відзначити, що Інтернет-форуми, що мають через свою інтерактивність і оперативність очевидну перевагу перед традиційними ЗМІ, слід розглядати як перспективний засіб забезпечення ефективного зворотного зв'язку і прямого діалогу партій зі своїми прихильниками, особливо в періоди підготовки і проведення виборчих кампаній. У свою чергу 23,7% вважають, що більшість політичних сайтів існують формально, всього лише як дань моді, а у близько 16% опитаних політичні сайти викликають тільки негативні реакції. Також більше 33% юзерів вважають, що Інтернет ясно робить на них вплив під час виборчих кампаній.

З кожним роком Інтернет - технології все активніше використовуються і при організації виборчого процесу. Поняття «Електронне правління (уряд)» відображає загальний вектор руху сучасного суспільства у напрямі перебудови функцій влади і її стосунків з громадянами і їх об'єднаннями на основі широкого впровадження інформаційно - комунікаційних технологій. У политико-історічній перспективі електронне правління може зрозуміти як новий етап в розвитку сучасної держави. Електронне правління здатне змінити саму природу влади, зробити її прозорішій і підконтрольній громадськості. Електронне правління також забезпечує реальну участь громадян в політичних процесах, зокрема в законотворчості. По досвіду розвинених країн, кожен громадянин може взяти участь в створенні законів, обговорюючи і голосуючи за них в мережі [3, с.115]. Формами реалізації даної перспективи виступає, зокрема, і електронне голосування. Як відомо, вперше електронне голосування було випробуване в США в 2000 році. Першим практичним застосуванням цих комплексів як офіційний інструмент для підрахунку голосів виборців в Росії, стало, як відомо, використання «електронних урн» на виборчих ділянках Республіки Башкортостан при виборах депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації четвертого скликання і Президента Республіки Башкортостан 7 грудня 2003 р. За наслідками цього досвіду Центральна виборча комісія Російської Федерації ухвалила рішення про використання «електронних урн» і на президентських виборах 14 березня 2004 р. на ряду виборчих ділянок в Москві і Санкт-Петербурзі.

політичний комунікація інформаційний суспільство

Таблиця 1. Відношення до можливості електронного голосування

У Україні ситуація з розвитком електронного правління складається таким чином. Програма «Електронна Україна» була презентована в квітні 2003 року і розрахована до 2010 року. Фундаментом для побудови електронної України, так званого електронного уряду, став веб-сервер-портал органів виконавчої влади (www.kmu.gov.ua), який був введений в дію в листопаді 2002 року. Можна виділити такі проблеми становлення електронного правління в Україні:

- продовження організації електронного документообігу в органах державної влади і місцевого самоврядування (особливо на рівні районних, селищних, сільських рад);

- надання адміністративних послуг через Інтернет;

- забезпечення можливості звернення громадян в органи державної влади через Інтернет [4,161].

Приблизно більше 48% опитаних вважають, що Інтернет може сприяти розвитку демократії в нашій країні. У свою чергу, 42% вважають, що у разі погроз інтересам держави і суспільства необхідне державне регулювання Інтернету, а близько 25%, що Інтернет необхідно захистити від державного регулювання. Таким чином, необхідно відзначити, що Інтернет підвищує політичні можливості пересічних громадян, перетворюючи їх з ситуативних в постійних акторів політичного процесу. Окрім рішення питання транспарентності політики, сучасні інформаційні технології (СІТ) можуть сприяти підвищенню морального авторитету влади, підвищувати легітимність, укріплювати положення владних структур, формувати привабливий образ політики (наприклад, для молоді), а також збільшувати соціальний капітал, необхідний для ефективного функціонування влади. В цілому ж, можна відзначити, що Інтернет, електронне правління як модернізаційна форма політичної комунікації сприяє поступовому заміщенню у інформаційній сфері України і АР Крим моделі «віщання» в модель «діалогу» у взаєминах між владою і суспільством.

Література

1. Политические коммуникации: Учебник для студентов вузов / Петрунин Ю.Ю. и др.; под. ред. А.И.Соловьева. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 332 с.

2. www.ucipr.kiev.ua/index.php?name

3. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе. - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. - 253 с.

4. Сомов М.В. Українська держава на шляху до електронного правління // Консолідація українського суспільства: сучасний стан, проблеми та перспективи. - Сімферополь: СФ НІСД, 2005. - С. 161 - 166.

Размещено на Allbest.ru