Взаємозумовленість стереотипного мислення та зовнішньої політики колишнього американського президента Р. Рейгана

Размещено на http://www.allbest.ru/

Взаємозумовленість стереотипного мислення та зовнішньої політики колишнього американського президента Р. Рейгана

Худолій А.О.

Питання зовнішньої політики США досліджувала значна кількість науковців, як вітчизняних так і закордонних. Н. Хомський досліджував зовнішню політику Сполучених Штатів, вбачаючи в ній потяг до гегемонії, світового владарювання [7;11]. С.М. Конопатов вивчав зовнішню політику США з позицій воєнно-політичного процесу [3]. Е.О. Іванян акцентував увагу на історичному аспекті зовнішньої політики США [2].

І.М. Панарін проаналізував політику США з позицій інформаційних війн та геополітики [5]. В.О. Рукавішніков досліджував питання розвитку зовнішніх відносин США в світі під час холодної війни [6]. М.М. Лебедєва розглядала політику США крізь призму історичного та теоретичного підходів до аналізу зовнішньої політики США [4]. Моріс Ваісс здійснив детальний аналіз післявоєнний розвитку міжнародних відносин з точки зору французьких політологів [1]. політичне рішення рейган президент

Стаття опирається на положення праць у сфері політики, в яких увагу зосереджено на аналізі зовнішньополітичного курсу президента Р. Рейгана під час другого терміну його перебування при владі.

Мета статті полягає у спробі віднайти кореляцію стереотипів мислення американського політика із його діями в сфері зовнішньої політки. Зокрема у розвитку стосунків з СРСР та його курс на домінування в Латинській Америці. В умовах зростання ролі внутрішніх чинників на зовнішньополітичну діяльність державних діячів США набуває актуальності дослідження стереотипів, що відіграють важливу роль у прийнятті політичних рішень.

Власне актуальним і раніше не досліджуваним виявляється аналіз вивчення політичних стереотипів та їхньої ролі у прийнятті рішень у сфері зовнішньої політики. У статті переслідуються такі завдання:

• Проаналізувати зовнішню політику Р. Рейгана протягом другого терміну перебування його при владі;

• Виявити та описати стереотипи колишнього американського президента Р. Рейгана, що вплинули на формування зовнішньополітичного курсу країни;

• Виявити наскільки риторика Р. Рейгана корелює з його зовнішньою політикою у стосунках з СРСР та країнами Латинської Америки.

Р. Рейган і закінчення холодної війни. Під час свого першого року перебування на посту президента Рейган написав Брежнєву листа в якому він пропонував нульовий варіант щодо ядерних ракет середнього радіуса дії в Європі. Якби СРСР забрав свої ракети, то США відмовився б від запланованого розміщення своїх ракет в Європі. Стосовно стратегічної ядерної зброї, то Рейган запропонував версію ядерного замороження, а точніше обмеження своїх ядерних арсеналів рівною мірою і до розумних меж. Звичайне озброєння також могло бути зменшено. Проте його пропозиції СРСР відкинув. Перемовини по обмеженню стратегічної зброї розпочалися тільки в 1982 році, але були призупинені, оскільки США розмістили ракети в Європі у листопаді 1983 року згідно з планом. Коли нарешті перемовини відновили, то вони йшли по 3 окремих напрямках: ракет середнього радіуса дії, стратегічної наступальної зброї та балістичних оборонних ракет [14,438]. В цей час проведення перемовин до влади прийшов М. Горбачов.

США СРСР (Рейган - Горбачов). Перед обранням у 1985 році М. Горбачов відвідав Лондон з метою зустрітися з прем'єр-міністром Великобританії Маргарет Тетчер, оскільки це підняло б його престиж у Москві і стало б пізніше в нагоді для того, щоб зустрітися і мати справу з Рональдом Рейганом. З часів Черчилля і Рузвельта не було ближчих стосунків між британськими та американськими політиками як між Маргарет Тетчер і Рональдом Рейганом. Горбачову все вдалося зробити, та й М. Тетчер була приємно здивована, оскільки після їхньої першої зустрічі вона сказала, що їй сподобався пан Горбачов і з ним можна співпрацювати. Із уст ділового політика, якою була Маргарет Тетчер це було найвищим компліментом [9,507].

Горбачов був зацікавлений у тому щоб послабити напруження між двома супердержавами. Та перед зустріччю з новим радянським лідером, Р. Рейган хотів переконатися, що західний альянс у безпеці. Найважливішим для НАТО був німецький канцлер Гельмут Коль, який пішов на значний політичний ризик підтримавши Рейгана у питанні розміщення крилатих ракет Першинг-2. Рейган відчував, що він був зобов'язаний Гельмуту [15,514]. Президент Р. Рейган планував відвідати Західну Німеччину щоб підтримати свого вірного союзника. Передбачалося, що він покладе вінок на Бітбургському військовому кладовищі, що символізуватиме відданість ФРН західній демократії. Помічник Рейгана Майкл Дівер здійснив поїздку до Західної Німеччини щоб підготувати візит президента. Єдине, чого Дівер не побачив, це кілька десятків могил членів спец військ Генріха Гіммлера Вафен СС [12,104-105]. Коли інформація просочилася, вибухнув страшенний скандал. Радники радили президенту відмовитися. Та президент Рейган не змінив свого рішення і зрештою поїхав до Західної Німеччини. Так поведінку можна пояснити стереотипом відданості друзям та своєму слову (див. Таблицю 1).

Таблиця 1.

Співпраця в світі в 1985-88 році - 30

У ході дослідження промов Р. Рейгана з 1985 по 1988 роки, нам вдалося виокремити поняття, що відбивають позицію американського президента стосовно співпраці з партнерами, друзями та союзниками. Результати свідчать про те, що на першому місці стоять мирні угоди, на другому - союзники, на третьому - друзі, а на останньому - партнери. Оскільки Гельмут Коль був союзником, то Р. Рейган не міг підвести союзника і всупереч здоровому глузду здійснив поїздку до Німеччини.

Тим часом Горбачов у СРСР розпочав зміни. Перебуваючи під психологічним тиском зростання воєнної міцності США, Горбачов започаткував дві ініціативи одночасно - перестройку (перебудову) і гласность (відкритість).

Коли нарешті обоє політиків зустрілися наприкінці 1985 року у Женеві, суттєвого результату не було, єдине, що їхня зустріч розтопила лід між двома керівниками країн. Вперше з того часу, коли Картер зустрічався

з Брежнєвим у Відні десять років тому назад, радянський і американський лідери говорили між собою. На зустрічі Рейган поєднав тепле і дружнє ставлення з майже агресивним стилем перемовин. Він був прямий у своїх висловлюваннях. Багато хто з американських політиків боялися, що особисті стосунки можуть засліпити Рейгану 70 років недовіри. Спроби побудувати особисті стосунки стали на заваді і створили проблеми для Ф.Д. Рузвельта та Д.Ф. Кеннеді коли ті мали справу з хитрим і підступним ворогом [9,512]. Дехто з політиків звинувачували Рейгана у спрощеному підході до сприйняття СРСР. Ветеран-політик у Вашингтоні Кларк Кліффорд назвав президента «дружнім простаком» [8,661]. Але вони не знали, що Рейган сказав Ричарду Аллену десять років назад: «Моя ідея американської політики по відношенню Радянського Союзу - проста, і навіть спрощена. Вона полягає в тому, що ми виграємо а вони програють» [22,106]. Проте налаштованість на перемогу в устах американського політика означала перемогу за будь-яку ціну. Його позицію відображають статистичні дані.

Аналізуючи питання, пов'язані з безпекою і контролем в світі, яких торкався президент Рейган в свої промовах з 1985 по 1988 роки, стає очевидним, що ключовими питаннями були питання МИРУ та ЗАХИСТУ. Друга група понять охоплює БЕЗПЕКУ, ВІЙСЬКОВУ МІЦЬ США, РОЗЗБРОЄННЯ та СОІ (Стратегічну Оборонну Ініціативу) (див. Таблицю 2)

Таблиця 2.

Безпека і контроль в світі в 1985-88 році - 124

Та риторика не співвідноситься з політичними діями у сфері зовнішньої політики адміністрації Рейгана. Поспішно скликаний саміт в Рейк'явіку, Ісландії наприкінці 1986 року був ідеєю Горбачова. Двоє лідерів супердержав зустрілися в Хофді Хаус, маєтку 19-го століття. Дуже швидко учасники саміту відійшли від порядку денного. Горбачов, як це відомо зараз був у розпачі стосовно гонки озброєнь. Перестройка не діяла. Радянську систему ламав тягар витрат, пов'язаний з прискореним переозброєнням американської армії. Якби можна було скоротити витрати на озброєння, то він би міг спрямувати вивільнені кошти на перестройку і мобілізувати зусилля щоб врятувати комуністичну систему. Горбачов зробив пропозицію скоротити основні види озброєнь. І все ще пропонував Рейган 5 років назад у своєму Нульовому Варіанті він був згоден прийняти. Рейган, в свою чергу, запропонував обом сторонам демонтувати усі атакуючі крилаті ракети на протязі 10 років. Горбачов зрозумів ідею і запропонував: «А чому взагалі не відмовитися від усієї стратегічної зброї ?». Це був прорив і ця пропозиція виходила далеко за межі того, що можна було уявити за всю історію перемовин по питаннях роззброєння між США та СРСР. Та там була одна умова - США слід було погодитися відмовитися від продовження роботи над Стратегічною Оборонною Ініціативою [9,516]. Такий розвиток подій свідчить про те, що незважаючи на ключові поняття, якими неодноразово Р. Рейган послуговувався у своїх промовах, виступаючи перед Конгресом США, Інавгураційних промовах, що транслювалися не тільки в США, але далеко за межами країни, його слова не відбивають істинності його думок. Коли М. Горбачов запропонував відмовитися від усієї стратегічної зброї, то, згідно з ключовими поняттями - МИРУ, ЗАХИСТУ та БЕЗПЕКИ, Рейгану слід було б відразу погодитися на таку пропозицію, проте він цього не зробив. На нашу думку, така реакція свідчить про приховані стереотипи, укорінені в свідомості американського президента. І до таких стереотипів ми відносимо стереотип ВОРОГА, уособленням якого був СРСР. Осердям такого ставлення була недовіра не тільки до колишніх правителів СРСР, таких як Л. Брежнєв, Ю. Андропов, К. Черненко, а й до такого реформатора, яким намагався бути М. Горбачов. Такий вияв недовіри є ще одним свідченням на користь ідеї про те, що стереотипи недовіри та ненависті змінити надзвичайно складно.

Для Рейгана це міг би бути найуспішніший саміт у його політичній кар'єрі, він міг підписати договір з СРСР, він міг повернутися додому як миротворець якраз вчасно до середини терміну виборів до Конгресу. Все що йому потрібно було зробити це відмовитися від СОІ. і тоді він міг би пояснити людям, що це був його задум використати СОІ як карту для того, щоб мати найкращі умови угоди з СРСР. Та він цього не зробить. Лідери залишили саміт із втраченими сподіваннями.

Стереотип ВОРОГА має різні вияви. Для Р. Рейгана це - комунізм, радянська диктатура, радянська загроза, Нікарагуа, Куба, тоталітаризм (під цим поняттям розуміли СРСР, Китай тощо). Тому з ВОРОГОМ ведуть війни, такі як війна в Анголі, Афганістані, Нікарагуа (див. Таблицю 3). Подана нижче таблиця є свідченням того, що недовіра до соціалістичних країн дійсно існувала в свідомості американських політиків. А їхні політичні дії тільки підтверджували існування стереотипів недовіри та ненависті до комунізму..

Зовнішньополітичний курс Рейгана в Латинській Америці. Війна з комунізмом в Латинській Америці бере свій початок з риторики Доктрини Монро, з 1823 року. Монро прямо вказував на те, що будь-яку спробу втручання європейських країн у справи країн американського континенту Сполучені Штати будуть розглядати як ворожий по відношенню до них політичний акт [5,66]. Доктрина Монро стала переломним моментом у зовнішній політиці США, оскільки вона має агресивну, загарбницьку сутність. Проголошенням доктрини Монро, США присвоїли собі право охороняти американський континент, а насправді втручатися в справи латиноамериканських країн, перетворюючи їх в свої протекторати. Під прапором цієї доктрини США здійснили три історичні спроби встановити світову гегемонію. Першу спробу було здійснено після першої світової війни, другу - після другої світової війни а третю - зараз, після закінчення холодної війни [5,66]. Для підтвердження своєї думки Р. Рейган, виступаючи перед американським Конгресом у січні у 1988 року, зазначив, що Франклін Рузвельт був рішуче налаштований на те, щоб забезпечити мир на американському континенті. А президент Трумен відверто говорив, що міжнародний комунізм шукав способи, щоб підірвати та знищити незалежність країн американського континенту. Дж. Ф. Кеннеді також займав рішучу позицію та наголошував, що про питання встановлення комунізму хоча б в одній країні американського континенту не може бути мови (чого варті були спроби знищити Кубу). І Р. Рейган буде дотримуватися цієї політики боротьби з комунізмом і не відступить, незважаючи на альтернативну позицію деяких конгресменів [20].

Таблиця 3.

Небезпеки в світі в 1985-88 році - 65

Для боротьби з ворогом, який називався комунізмом використовували будь-які засоби. Коли представники церкви, нарівні з іншими критиками зовнішньополітичного курсу США в Латинській Америці, висловились проти звичного режиму насилля та гноблення, адміністрація Рейгана відреагувала початком кампанії під назвою «Війна з терором», яку оголосили зразу ж після обрання Рейгана президентом в 1981 році. Ініціатива США переросла в війну із застосуванням терористичних методів - низку вбивств, катувань і варварства, які поширилися в інші регіони світу [7, 15]. А партизанів, що виступили проти комуністичного режиму в Нікарагуа і яким США постачали зброю, медикаменти, їжу, називали борцями за свободу. Р. Рейган у промові перед Конгресом 27 січня 1987 року сказав ключові слова, що характеризують зовнішню політику США стосовно країн Латинської Америки: «Нікарагуанські борці за свободу ніколи не просили нас вести їхню війну з комунізмом, проте я докладу будь-яких зусиль для того, щоб зберегти кожну краплину їхньої крові, щоб відвернути від них смерть, поразку чи життя без свободи. В Центральній

Америці не повинно бути радянського осердя» [20]. Ці слова було сказано в 1987 році, через кілька місяців після зустрічі з радянським лідером М. Горбачовим. Незаперечним є той факт, що ненависть до комунізму, просякнута недовірою до радянських політиків знайшла вихід в риториці американського президента.

Провідний дослідник історії Нікарагуа Томас Уокер зазначав, що після кількох років війни Вашингтону з тероризмом в цій країні її попередній економічний ріст та соціальний прогрес, які Нікарагуа демонструвала після повалення проамериканської диктатури Сомоси, змінилися занепадом. Історик та офіційний представник Держдепартаменту США при Р. Рейгані Томас Керотерс зазначав, що втрати Нікарагуа на душу населення значно перевищували кількість загиблих в США в ході Громадянської війни та всіх воєн в ХХ ст. [24,211;10,218].

До середини 80-х років внаслідок терористичних кампаній, організованих США, в багатьох країнах Латинської Америки виникла паніка, а серед населення панував тотальний страх. Нікарагуа була надзвичайно небезпечна для США, оскільки перебувала надзвичайно близько до США. Джордж Шульц, виступаючи перед Конгресом так охарактеризував загрозу з боку Нікарагуа: «Це - ракова пухлина на нашому континенті ». Стилістику запозичили з гітлерівської книги «Майн Кампф» [23,183;13,160]. Нікарагуа отримувала зброю з СРСР. І «цю друга Кубу» могли використати як плацдарм для роздмухування пожежі світової революції. «Нікарагуанські комуністи загрожують влаштувати революцію в США», сказав Р. Рейган. Пояснюючи причини бомбардування Лівії в 1986 році, Р. Рейган заявив, що М. Каддафі поставляв зброю та військових радників в Нікарагуа з метою розпалити війну під боком США, що в ходила в його плани повного знищення США [11,72]. Рейганівська адміністрація усвідомлювала, що справжня небезпека полягає в успішному розвитку Нікарагуа, модель якого можуть запозичити інші країни американського континенту.

Такою ж загрозою був і демократичний експеримент і соціальні реформи в Гватемалі, які США задавили ще в зародку, ефективний опір Кубі та багато інших ситуацій. На початку 80-х темпи розвитку Нікарагуа були вражаючими. А в сфері охорони здоров'я країна демонструвала зниження рівня дитячої смертності серед країн, що розвивалися (за даними ЮНІСЕФ в 1986 році) [7,157].

Адміністрації Р. Рейгана було чого боятися, оскільки вражаючі зміни в Нікарагуа могли спровокувати революцію без кордонів. Тому, Вашингтон вважав, що достатньо знищити джерело вірусної безпеки до того, як нею інфікуються інші країни. Така ситуація знаходить свій відбиток у небезпеках, про які говорив Р. Рейган у свої промовах (див. Таблицю 3. Серед небезпек для США, та демократії в цілому, він виокремив Нікарагуа, які згадав 15 раз у 4 офіційних промовах. Маленьку країну Нікарагуа Р. Рейган згадав стільки раз як і загалом всі небезпеки в світі, що загрожували демократичному розвитку США. Хоча загрозою могла бути тільки альтернативна модель розвитку країни, модель, відмінна від існуючої в США.

Нікарагуа, на силові заходи проти неї не здійснювала жодних спроб провести диверсії на території США, здійснити вбивство кого-небудь і з представників американської політичної влади. Уряд Нікарагуа звернувся до Міжнародного суду, який у 1986 році виніс рішення на користь

Нікарагуа. Проте, судове рішення не мало сили, а Нью Йорк Таймс писала про Міжнародний суд як про ворожий форум, маючи на увазі не легітим- ність рішення, яке винесли США [16,8]. Якщо припустити, що промови Р. Рейгана мають співвідноситися з політичною діяльністю американського президента в сфері зовнішньої політики, то стає зрозумілим, що під СВОБОДОЮ розуміється вседозволеність, а власне - терор, вбивства, шантаж, під ДЕМОКРАТІЄЮ - авторитаризм, а під ЦІННОСТЯМИ - популізм (див. Таблицю 4).

Таблиця 4.

Демократичні цінності США (в промовах ) в 1985-88 році - 127

Проте, такі очевидні речі примушують зробити певні висновки, про подвійну мораль та стандарти американських політиків. З одного боку промови, виголошені президентом Р. Рейганом спрямовані на американську аудиторію і побудовані вони в дусі американської антикомуністичної пропаганди з метою заручитися підтримкою американських виборців. Подано їх в термінах боротьби добра та зла. А з іншого, його промови відбивають приховану сутність американської політичної традиції - агресивну, загарбницьку сутність зовнішньополітичного курсу США, що бере свій початок ще з доктрини Монро.

Отже, зовнішня політика адміністрації Рейгана з 1985 по 1988 роки була жорсткою і непохитною. У протистоянні з Радянським Союзом Р. Рейган Зайняв непохитну позицію, безкомпромісну, яка відбивала стереотипи мислення американського президента. Проте, риторика Р. Рейгана не узгоджується з його поличними діями, оскільки недовіра до комуністів, радянських лідерів була укоріненою в свідомості американських політичних лідерів. Цю недовіру супроводжувала ненависть та бажання знищити комунізм та ворожу ідеологію будь-яким способом. Цю думку підтверджує політика так званої боротьби з тероризмом розгорнута в Латинській Америці, вбивства в Нікарагуа, Гватемалі, низці інших країн, де спецоперації ЦРУ сіяли страх, паніку та призвели до економічного колапсу.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо в детальному аналізі та описі стереотипних уявлень наступних американських президентів та виявленні кореляції їх із зовнішньополітичним курсом країни

Література

1. Ваисс Морис. Международные отношения после 1945 года / Морис Ваисс; пер. с фр. С.Ф. Колмакова. - М. : ОАО «Издательский дом «Городец» », 2005. - 336 с.

2. Э.А. Иванян. История США : пособие для вузов / Э.А. Иванян. - М.: Дрофа, 2006. - 57І с.

3. Конопатов С.Н. Военно-политическая ситуация в современном мире: истоки, состояние, перспективы / Конопатов С.Н. - М. : КомКнига, 2005. - 240 с.

4. Лебедева М.М. мировая политика: [учебник для вузов] / Лебедева М.М. - М.: Аспект-Пресс, 2006. - зб5 с.

5. Панарин И.Н. Информационная война и геополитика / Панарин И.Н. - М. : Изд-во «Поколение», 2007. - 560 с.

6. Рукавишников В.О. Холодная война, холодный мир. Общественное мнение в США и Европе о СССР / России, внешней политике и безопасности Запада / Рукавишников В .О. - М. : Академический Проект, 2005. - 864 с.

7. Хомский Ноам. Гегемония или борьба за выживание: стремление США к мировому господству / Ноам Хомский; [пер. с англ. Илья Харламов]. - М. : СТОЛИЦА-ПРИНТ, 2007. - 464 с.

8. Barone Michael. Our Country: The shaping of America from Roosevelt to Reagan / Michael Barone. - New York : The Free Press, 1990. - 805 p.

9. Bennett William J. America: the last best hope. - Vol. 2: From a World at War to the Triumph of Freedom 1914-l989 / Bennett William J. - Nashville, Tennessee : Thomas Nelson, 2007. - 592 p.

10. Carothers Thomas. In the Name of Democracy: US Policy toward Latin America in the Reagan Years / Carothers Thomas. - Berkeley : University of California Press, 1991. - 322 p.

11. Chomsky Noam. Pirates and Emperors, Old and New: International Terrorism in the Real World, updated version of 1986 / Noam Chomsky. - Cambridge : South End Press, 2002. - 288 p.

12. Deaver Michael K. Different Drummer: My Thirty Years with Ronald Reagan / Deaver Michael K. - New York : Harper-Collins Publisher, 2001. - 228 p.

13. Kenworthy Eldon. Selling the Policy / Reagan Versus the Sandinistas: The Undeclared War on Nicaragua / Thomas W. Walker, ed. - Boulder, Colo. : Westview Press, 1987. - P. 159-181.

14. Langston Thomas S. The Cold War Presidency: a documentary history. - Washington, D.C. : CQ Press, 2007. - 506 p.

15. Morris Edmund. Dutch: A Memoir of Ronald Reagan / Edmund Morris. - New York : Random House, 1999. - 874 p.

16. «Texts of Reagan Executive Order and Message to Congress». New York Times, 2 May 1985, sec. A. - P.8.

17. Reagan Ronald. Inaugural Address, January 21st, 1985 / Ronald Reagan. - Режим доступу до джерела: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index. php?pid=38688

18. Reagan Ronald. Address Before a Joint Session of the Congress on the State of the Union, February 6, 1985 / Ronald Reagan. - Режим доступу до джерела : http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=38069

19. Reagan Ronald. Address Before a Joint Session of Congress on the State of the Union, February 4, 1986/ Ronald Reagan. - Режим доступу до джерела: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=36646

20. Reagan Ronald. Address Before a Joint Session of Congress on the State of the Union, January 27, 1987 / Ronald Reagan. - Режим доступу до джерела: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=34430

21. Reagan Ronald. Address Before a Joint Session of Congress on the State of the Union, January 25, 1988/ Ronald Reagan. - Режим доступу до джерела: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/index.php?pid=36035

22. Schweizer Peter. Reagan's War: The Epic Story of His Forty-Year Struggle and Final Triumph over Communism / Peter Schweizer. - New York : Doubleday, 2002. - 339 p.

23. Spence Jack. The U.S. Media: Covering Nicaragua / Jack Spence // Reagan Versus the Sandinistas: The Undeclared War on Nicaragua / Thomas W. Walker, ed. - Boulder, Colo. : Westview Press, 1987. - P. 182-201.

24. Walker Thomas W. Nicaragua: Living in the Shadow of the Eagle / Walker Thomas W. - Boulder, Colorado : Westview Press, 2003. - 256 p.

Размещено на Allbest.ru