Збройні Сили України у полiтичнiй системi суспiльства: полiтологiчний аналiз морально-етичних основ військового будівництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАIНИ

IНСТИТУТ ПОЛIТИЧНИХ I ЕТНОНАЦIОНАЛЬНИХ ДОСЛIДЖЕНЬ

УДК 355.13 (477)

Збройні Сили України у полiтичнiй системi суспiльства: полiтологiчний аналiз морально-етичних основ військового будівництва

23.00.02 - полiтичнi iнститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацiї на здобуття наукового ступеня

кандидата полiтичних наук

Клименко Володимир Степанович

Київ 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень Національної Академії наук України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

РУДИЧ Фелікс Михайлович

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, завідувач відділу теоретичних та прикладних проблем політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

ГОЛОВАТИЙ Микола Федорович

заступник Міністра України у справах

сім'ї та молоді

кандидат політичних наук, доцент

СМОЛЯНЮК Володимир Федорович

докторант Академії Збройних Сил України

Провідна установа: Київський військовий гуманітарний інститут, кафедра філософії.

Захист відбудеться 12 січня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 252011, м.Київ, вул. Кутузова,8, кім. 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, (вул. Кутузова, 8, кім. 218).

Автореферат розіслано 14 листопада 1998 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук Ю.А. Левенець

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Сучасний процес державотворення в Україні зумовив створення комплексної системи-політичної, економічної, соціальної, військової, яка забезпечує існування і подальший розвиток держави. Побудова такої комплексно-поєднаної системи має враховувати гармонійність її елементів, суспільну легітимність засад, які покладаються в основу. Сьогодні цей процес іде паралельно із пошуком чітко визначених світоглядних орієнтирів суспільного розвитку, підвищенням наукового інтересу до тих надбань людства, які мають загальноцивілізаційну цінність. Це свідчить, що Україна приєдналася до загальних демократичних процесів, які у кінці XX ст. набули поширення у багатьох регіонах світу, перш за все у європейських державах.

На цьому фоні проблема моральності функціонування складових механізму політичної системи держави, однією з яких є Збройні Сили, набуває не лише теоретичного, а і практичного значення.

При всій історичній суперечливості розвитку Україна успадкувала традиції європейського підходу до проблем моралі, етики, при якому особистість вважається вищою цінністю. Це стало вінцем пошуків кращих вітчизняних мислителів, ідеї яких знайшли свою підтримку у поглядах військових діячів, для яких характерним було особистісне піднесення, висока моральність, а не знеособлення збройних охоронців Батьківщини.

І нині, коли в Україні докорінно змінюється вся державно-правова структура, створюється та впроваджується нова система духовних цінностей, національно-державницька ідеологія, постає нагальне завдання формування духовного потенціалу нашого народу, в тому числі його невід'ємної складової - військовослужбовців Збройних Сил.

Між тим, військова специфіка висуває свої імперативні вимоги до морально-етичних засад, які впроваджуються у військове середовище, що зумовлено як політичною природою армії, так і особливими умовами її функціонування. Актуальним бачиться системний науковий підхід до дослідження проблеми морально-етичних основ армії, зміст яких визначається такими категоріями, як патріотизм, честь, обов'язок, справедливість, і які забезпечують її ефективне функціонування, як складової політичної системи держави.

Стан наукової розробки проблеми.

Проблематика дослідження морально-етичних засад функціонування військового організму держави з давніх часів знаходить відображення у суспільно-політичній думці. Класична філософсько-політологічна література, сучасні вітчизняні і зарубіжні дослідники в тій чи іншій мірі розглядали морально-етичні аспекти як невід'ємну складову, що характеризує загальний стан війська. Це знайшло своє відображення у працях Н. Макіавеллі, К. Клаузевіца, дослідників більш пізнього періоду Д. Геймбаха, Дж. Еберлі, Е. Кофмана, С. Олійника, Д. Чейні . Не лише у психолого-педагогічному, але і у політичному аспекті розглядалася проблема сучасними військовими вченими (О. Барабанщиков, Д. Волкогонов).

Розвиток політичної думки привів до перегляду сутності моральних норм, їх функціонування в умовах політичної діяльності. Н.Макіавеллі, відокремлюючи політику від моралі, довів, що політика має свої специфічні закони, правила і відносини з мораллю, що стосується і військової організації держави. Логічним стає висновок поставити політику в залежність від моралі, як одну з умов демократизації суспільства.

Тема морально-етичних основ громадянського суспільства демократичної правової держави, певні грані її осмислення і практичного застосування розглядалися науковцями і політиками України. Класиками української історичної науки М.С. Грушевським, М.І. Костомаровим, І.П. Крип'якевичем, Д.І. Яворницьким та сучасними вченими В.А. Малаховим, В.С. Пазенком, Ю.І. Римаренком, В.Ф. Солдатенком, П.П. Толочком проблема морально-етичних засад досліджена у контексті національного відродження та демократичних традицій українського суспільства .

Виходячи з перехідного стану, у якому перебуває Україна, сучасні українські вчені пропонують оригінальні підходи до проблеми модернізації і формування самобутньої демократичної моделі суспільно-політичного розвитку на відповідаючих їй морально-етичних засадах (О. Бабкіна, А. Білоус, О. Майборода, Ф. Рудич, М. Томенко, В. Трипольський, В. Якушик) .

Відповідно з приведеними політичними реаліями еволюціонують і погляди на морально-етичний потенціал армії, його формування і функціонування.

Морально-етичні основи військового будівництва в сучасних умовах розглядаються на кількох рівнях:

Науковому рівні, який характеризується намаганням адекватно зпроектувати демократичні процеси в суспільстві на армію з урахуванням різноманітності існуючих підходів та світового досвіду по даній проблематиці. Відслідковуються два напрямки досліджень:

дослідження проблеми формування соціально-відповідальної поведінки та гуманізації військових стосунків (Е. Афонін, Ю. Андреєв, В. Кирилов, В. Смолянюк, М. Цюрупа);

історико-філософський аналіз основ виховної роботи у Збройних Силах (Л. Гриневич, М. Лазарович, А. Папікян, Г. Темко, В. Чорний).

Разом з цим, політологічному аналізу проблема морально-етичних основ військового будівництва сучасними дослідниками не піддавалася

Публіцистичному рівні, де переважає суб'єктивізм авторів та критичний показ недоліків існуючої системи будівництва Збройних Сил України. На цьому рівні домінують намагання відстояти особисту чи групову, часто протилежну точку зору на морально-етичні основи армії.

Інформаційному рівні, який здійснює преса та інші засоби масової інформації. Зважаючи на різноманітність суспільно-політичних поглядів, на цьому рівні проходить, по суті, аргументація тих чи інших публіцистичних розробок конкретним фактичним матеріалом з сьогодення суспільства і Збройних Сил.

Крім того, армійська проблематика, тема гуманістичного потенціалу армії розглядаються в основному військовими фахівцями, широким науковим загалом вона лише починає осмислюватися.

Мета дослідження - здійснити політологічний аналіз морально-етичних основ військового будівництва, визначити їх сутність, зміст і тенденції розвитку; зробити необхідні для політичної теорії та практики висновки, сформулювати рекомендації по їх впровадженню у практичну діяльність органів виховної роботи та інших структур Збройних Сил України.

Реалізація цієї мети потребувала вирішення слідуючих завдань:

дослідити політологічні аспекти формування морально-етичних основ військового будівництва в Україні;

виділити специфіку морально-етичних проблем у посттоталітарному суспільстві;

визначити основні морально-етичні параметри функціонування Збройних Сил демократичної правової держави;

показати приоритетні напрямки розвитку Збройних Сил через гуманізацію військового будівництва та активізацію його морально-етичного потенціалу.

Теоретична і методологічна основа дослідження.

В ході дослідження проблеми використані як надбання мислителів античного світу, середньовіччя: Аристотеля, Д. Алігєрі, Н. Макіавеллі, М. Монтеня, їх послідовників Вольтера, Р. Декарта, Ж. Руссо, І. Канта, так і роботи філософів, політологів, соціологів нового (М. Бердяєв, М. Вебер, Е. Фромм, В. Xайек, М. Xайдеггер) і новітнього (Ю. Азаров, А. Ахіезер, А. Мігранян, Т. Панфілова ) періодів.

Специфікою теоретичного та інформаційного забезпечення дослідження є використання робіт українських військових діячів та теоретиків української державності початку XX ст. В. Вінниченка, Д. Донцова, М. Колодзінського, В. Липинського, С. Петлюри.

Значна увага приділена аналізу розвитку проблеми, її класичного підгрунття в процесі військового будівництва, використанню матеріалів періодичних видань по даній проблематиці за період 1992-1998 р.р.

Прагнучи до поєднання системи принципів, які використовує сучасна суспільно-політична наука, автор у дисертаційному дослідженні застосував як загальні (системний, соціологічний, структурно-функціональний, порівняльно-аналітичний, історичний, ретроспективний, нормативно-ціннісний ), так і загально-логічні методи (аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування ). Практичні результати дослідження базуються на застосуванні методів емпіричних досліджень: аналізу документів, використання статистичних даних, опитувань, особистих спостережень.

Застосування ретроспективного та порівняльно-аналітичного методів дослідження дало можливість визначити чинники та передумови, що спричинили вибір тих чи інших морально-етичних параметрів функціонування Збройних Сил, а також визначити основні тенденції їх трансформації у процесі становлення демократичної правової держави.

Системний та структурно-функціональний аналіз доволили визначити ключові категорії морально-етичних основ військового будівництва - патріотизм, обов'язок, честь, справедливість, та розглядати їх комплексну дію у визначенні напряму структурування тієї чи іншої моделі Збройних Сил, так само, як і передбачити та корегувати можливі наслідки маніпуляції ними в ході практичної реалізації проектів реформування військової організації держави.

Об'єктом дисертації є духовний потенціал Збройних Сил, морально-етичні засади правової демократичної держави і громадянського суспільства, їх вплив на особистість та військово-професійну діяльність військовослужбовця у процесі військового будівництва в Україні.

Предметом дисертації є визначення пріоритетних напрямків реалізації морально-етичних засад демократичної правової держави та громадянського суспільства в процес розбудови Збройних Сил України.

Наукова новизна проблеми полягає у системному аналізі визначальних морально-етичних основ розбудови та функціонування Збройних Сил, як складової механізму політичної системи держави, дослідженні їх впливу на удосконалення особистості військовослужбовця в умовах військової служби, обґрунтуванні наявності та перспектив гуманістичного потенціалу Збройних Сил, необхідності його нарощення в ході військового будівництва.

Науково-практичне значення.

Проведений політологічний аналіз морально-етичних основ військового будівництва може бути використанний у подальшій науковій розробці проблеми.

Матеріали дослідження можуть знайти застосування при плануванні та реалізації подальших заходів військового будівництва. Висновки дослідження зміцнюють наукову базу для обгрунтування гуманістичного потенціалу Збройних Сил.

Методологія розгляду проблеми та результати дисертаційного дослідження можуть знайти застосування в ході виконання навчальних програм гуманітарних дисциплін у військових навчальних закладах, в практичній діяльності органів виховної роботи Збройних Сил.

Основні положення, які виносяться на захист:

збройним силам як невід'ємній складовій механізму політичної системи держави притаманні певні морально-етичні показники, сутність яких залежить від типу політичної системи і формується під її впливом;

політологічний аналіз військового будівництва в Україні дозволяє зробити висновок, що його морально-етичні основи, які заклалися в процесі творення української державності, характерні в більшій мірі для армій держав демократичного, республіканського типу;

моральна легітимність внутрішньодержавної функції Збройних Сил має базуватися на чітко визначеній правовій основі;

в ході розбудовчих процесів сучасності морально-етичний аспект військового будівництва потребує значно більшої уваги. У даній ситуації оновлення і зміцнення морально-етичних факторів у ланці ”армія - суспільство” і ” армія - особистість”, насичення їх гуманістичним змістом має непересічне значення як для суспільства, так і для Збройних Сил.

Апробація роботи.

Результати дослідження викладено у наукових і методичних статтях, тезах виступів в ході ”круглих столів”, наукових і науково-практичних конференцій, семінарів: ”Армія і духовність: свобода совісті та віровизнання” (Київ, 1995 та 1997 р.р.), ”Соціальний статус військовослужбовців: проблеми, перспективи”.(Київ, 1997 р.),”Концепція виховної роботи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях” (Київ, ГУВР МОУ, 1997 р.).

Основні положення, висновки роботи обговорювались на засіданнях відділу теоретичних та прикладних проблем політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Матеріали дисертаційного дослідження використовувались у процесі практичної діяльності органів виховної роботи.

Зміст роботи відображено у 4 публікаціях загальним обсягом 2,5 друкованих аркуші.

Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів і списку літератури, який включає 218 найменувань. Повний обсяг дисертації складає 169 сторінок.

соціальний військовий збройний посттоталітарний

2. Основний зміст

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, стан її наукової розробки як у світовій, так і у вітчизняній політичній науці, формуються мета та завдання роботи, визначається об'єкт і предмет дослідження, наукова новизна, теоретична і практична значимість. Формуються положення, що виносяться на захист, окреслюється апробація і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі ”Методологічні та теоретичні засади політологічного дослідження морально-етичних основ військового будівництва” на основі узагальнення класичних теорій держави, історії вітчизняного державотворення викладається авторське бачення сутності морально-етичних основ військового будівництва як поняття політичної науки.

Шляхом застосування порівняльно-аналітичного, історичного та загально-логічних методів досліджується генеза творення морального підгрунтя військового будівництва у процесі розвитку теорії держави та класичній суспільно-політичній думці.

Послідовний аналіз етапів суспільно-політичного розвитку вказує на те, що моральні принципи і засади формувалися з урахуванням широкого кола національних, економічних, геополітичних та ін. особливостей.

Історичний і політологічний аналіз різних періодів існування нашого суспільства, українського війська дозволяє зробити висновки, які є наслідком дослідження проблеми моральних основ військового будівництва в Україні у різні часи:

наше військо розбудовується на історично сформованих морально-етичних засадах, які легітимні у суспільстві і є невід'ємною умовою функціонування сучасної моделі Збройних Сил України як складової механізму політичної системи держави;

морально-етичні основи військового будівництва в Україні мають давню історію. Військові традиції, моральні принципи і засади генеровані історичним досвідом державотворення, і, по суті своїй, є глибоко народними;

становлення і найбільш бурхливий та ефективний розвиток духовності, моральних засад, в т.ч. і у військовому будівництві співпадає з періодами активного державотворення, становлення держави. Цей феномен можна пояснити певним духовним ренесансом суспільства, яке генерує позитивні імпульси на всі інститути власної політичної системи, в т.ч. і на військо.

Xарактеризуючи внутрішні та геополітичні передумови створення Збройних Сил сучасної української держави, автор робить висновок, що поняття національно-державної безпеки для України не є абстрактним, а має цілком конкретний зміст. Відповідно постає питання про чинники національної безпеки, одним з яких є військова безпека, гарантом якої виступають Збройні Сили України.

Розглядаючи Збройні Сили України як армію новоствореної держави, автор використовує системний підхід до характеристики типів таких армій (типологія Р. Севортяна), структурно доповнюючи його з урахуванням сучасних політичних реалій.

Приведений у дисертації аналіз військового співробітництва України з країнами Центральної і Західної Європи свідчить, що у вирішенні питань військового будівництва Україна йде демократичним шляхом інтегрування у загальноєвропейську систему колективної безпеки, і Збройні Сили України теж мають відповідати певним демократичним умовам відповідно своєму місцю у політичній системі суспільства.

Таким чином, Збройні Сили України - це об'єктивна реальність, яка сьогодні існує в завершених організованих формах з усіма необхідними атрибутами і структурами.

Це дає можливість дисертанту зробити ряд висновків щодо сучасного стану Збройних Сил у політичній системі України, морально-політичних аспектів їх розбудови:

Визначення місця Збройних Сил у політичній системі вимагає відійти від поверхневих лінійних схем політологічного аналізу, тому, що сам факт створення власної армії має різну оцінку на різних рівнях суспільної організації: позитивну на макрорівні, нейтрально-позитивну на мезорівні, нейтрально-негативну на мікрорівні. Зведення до мінімуму різниці оцінок армії на різних рівнях суспільної організації - одна з передумов побудови громадського суспільства в Україні.

Метою розбудови Збройних Сил України продекларовано створення армії європейського типу, тобто армії демократичної правової держави. Але особливістю реалізації державотворчих намірів в Україні є надмірне акцентування організаційних політико-державних нововведень без їх економічного, соціального та духовно-ідеологічного супроводу, що негативно впливає на розбудовчий процес у Збройних Силах.

Моральні пріоритети, покладені в основу розбудовчих процесів, мають відповідати гуманістичним, демократичним ідеалам, спрямовуватися на піднесення особистісного фактору у Збройних Силах, що вимагає корекції системи, принципів, форм і методів виховної роботи.

У другому розділі ”Проблема гуманістичних засад військового будівництва у контексті політичної науки” автор досліджує трансформацію морально-етичних засад, доводить наявність існування джерел, можливостей розвитку гуманістичного потенціалу Збройних Сил України як армії новоствореної демократичної держави.

Аналіз причин суспільного протистояння та суперечностей дозволяє зробити висновок, що вони тісно пов'язані з тоталітарним минулим нашого суспільства. На сьогоднішній день природа тоталітаризму достатньо вивчена і досліджена. У підрозділі розглядаються класичні дослідження Дж. Амендолоні, П. Табеті, X. Аренд, К. Фрідріха, З. Бжезинського та наукові розробки радянських (К. Гаджиєв, В. Загладін, А. Мігранян, Л. Чорна) і сучасних вітчизняних дослідників (В. Безверхий. В. Кучер, А. Кудряченко, І. Курас, Ф. Рудич, Ю. Шаповал) .

Дослідження тоталітаризму як суспільно-політичного явища визначило ряд факторів, які далекосяжно впливають на посттоталітарний стан суспільства, в т.ч. таких, як прояви "технократичної" свідомості та цінування матеріальних переваг. Моральні цінності все більше перестають відігравати регулятивну роль у трудових відносинах, бути фактором об'єднання людей за професійною ознакою. Ця ситуація характерна для всіх суспільних інститутів України, в тому числі для її Збройних Сил.

В той же час сьогодення показує, що демократична трансформація війська неприпустимо запізнюється. Це гальмує процес розбудови Збройних Сил, який відчутно стримується людським чинником.

На думку дисертанта, демократизація - це, насамперед, вирішення питання щодо становища особистості військовослужбовця в армії.

Досліджуючи проблему становлення моральних засад в сучасному українському суспільстві, дисертант приходить до висновку, що однією з причин, які утруднюють їх утвердження, створюють умови двоїстого трактування та неадекватного прийняття імперативних вимог моралі, є саме посттоталітарний стан суспільства.

За прийнятою дисертантом концепцією, виникнення деструктивних кризових явищ у суспільстві і його інститутах має цілком соціальну (в т.ч. соціально-духовну) природу. Загальне завдання ефективного подолання моральної кризи полягає власне, у розв'язанні суперечностей між новоутвореними і старими соціокультурними і морально-етичними нормами.

Специфіка Збройних Сил не заперечує тієї істини, що моральні знання - це, насамперед, знання добра (Гегель).

Проблемою є інтерпретація поняття ”добро” в умовах військової служби. Надмірний космополітизм, сліпе слідування загальнолюдським цінностям в умовах суперечливого, часто - воюючого світу несе в собі потенційну загрозу і для суспільства, і для самих збройних сил. Тому важливо доповнити емпіричні знання про добро і про елементарні норми моралі категоріями більш високого порядку, такими як честь, обов'язок, патріотизм.

У науковій і публіцистичній літературі ставиться ще одна проблема формування моральної культури особистості - це моральність мети, яку поставив перед собою індивід, а також моральність тих засобів, які він використовує при її досягненні.

Наступним напрямком гуманістичного впливу на особистість в умовах Збройних Сил є виховання культури громадянськості. Напрямами такого виховання називаються: виробничий, суспільно-політичний, морально-психологічний. Дисертант пропонує додати до них і військовий напрям, адже вступаючи до лав Збройних Сил, приймаючи військову присягу, а потім виконуючи її вимоги, молода людина чи не вперше бере на себе високі громадянські, ширше - моральні обов'язки перед суспільством.

Певний інтерес в реалізації гуманістичного потенціалу сучасних Збройних Сил і його подальшого впливу на особистість військовослужбовця має осмислення проблеми справедливості війн в кінці XX-го століття.

На відміну від підходів пацифізму і хрестового походу, ідея справедливої війни заснована на тому, що в деяких ситуаціях використання військової сили - трагічний, але виправданий вибір. Війна розглядається як справа, яка здійснюється законною громадянською владою, але яка одночасно обмежується певними моральними нормами.

Маючи на увазі гуманістичну спрямованість моральних засад, не слід вдаватися до їх повної абсолютизації. Досліджуючи проблему, дисертант приходить до висновку, що свідоме ухилення від теоретичного обгрунтування поняття ”образ ворога” в сучасній українській військовій науці, спроба уникнути звернення до теми ”потенційного противника” є не більше, ніж прояв політичної кон'юктури. Дані поняття активно розробляються і використовуються у світовій практиці військового будівництва.

У контексті існуючих внутрішньополітичних проблем гостро постає питання правової та моральної легітимності використання Збройних Сил у внутрішньополітичних конфліктах, що дозволяє зробити ряд висновків:

українська армія повинна існувати в межах тільки суто державної політики;

історичні аналогії проблеми, сучасна світова політична практика свідчать про те, що відводити збройним силам вирішальну, а тим більше активну роль у вирішенні внутрішньодержавних завдань на даному етапі розвитку нашої держави недоцільно, особливо коли це стосується застосування армії за її прямим призначенням - для збройної боротьби;

армія по своїй природі вимагає правової регламентаці усіх сторін своєї діяльності. Було б доцільно закріпити у спеціальних статутах чи настановах ситуації, що передбачають застосування збройних сил. У такому випадку питання правової, а разом з тим і моральної легітимності внутрішньодержавної функції збройних сил буде зняте, що лише сприятиме демократизації нашого суспільства.

У третьому розділі “Пріоритетні напрями формування морально-етичних засад Збройних Сил України на сучасному етапі” розглядаються реальні процеси та практичні напрямки впровадження морально-етичних засад військового будівництва.

Специфічні особливості моралі посттоталітарного суспільства у відношенні до морально-етичних параметрів функціонування армії демократичної держави автор досліджує як певну систему протиріч. Визначення системи протиріч є методологічною основою для визначення напрямків гуманізації військового будівництва. Відповідно, приведення системи протиріч, існуючих у Збройних Силах України, до цивілізованого вигляду є передумовою подальшого розвитку гуманістичних параметрів військового будівництва.

Визначена система протиріч, діючих у Збройних Силах, передумови та процес гуманізації військового будівництва в Україні розглядаються через загальноцивілізаційний, регіональний, державний, армійський рівні.

У даному аспекті дисертантом на прикладі армій ряду держав релігійний фактор розглядається не тільки як данина поваги національній традиціі та схиляння перед Богом, а скоріше як додатковий важіль, який значно збільшує можливості мобілізації внутрішніх резервів людини у потрібний момент і сприяє соціальній стабільності армії та підвищенню її бойової могутності.

Якщо на даний час в Україні державними і науковими структурами (Міністерство України у справах молоді та сім'ї, Український інститут соціальних досліджень) грунтовно досліджуються моральні проблеми у суспільстві, молодіжному середовищі 1), то сьогодні ми маємо дуже мало серйозних спроб аналізу морально-психологічного стану Збройних Сил України (одна з них - праця Е.Афоніна ”Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми”) 2). Більшість інших робіт стосується в основному нашої військової історії і є, як правило, трактуванням наукових знахідок М.Грушевського, І.Крип'якевича, Д.Яворницького.

Надмірна обережність у визначені морально-етичних принципів військового будівництва проявилася при розробці відповідної законодавчої та нормативної бази, аналіз якої дозволяє принципів військового будівництва проявилася при розробці відповідної законодавчої та нормативної бази, аналіз якої дозволяє автору зробити висновок, що ні існуюча Воєнна доктрина, ні програмні документи з питань розбудови Збройних Сил у достатній мірі не охоплюють морально-етичні аспекти військового будівництва.

Аналізуючи сьогоднішні спроби поєднати все різноманіття військових традицій, які мали місце на терені України, можна зробити висновок, що такий підхід не є результатом творчого пошуку - це скоріше спроба досягти компромісу між усією множиною світоглядних та ідеологічних цінностей, які є сьогодні у суспільстві і армії.

На даний час є уява, яке суспільство і перспективну модель армії ми хотіли б побудувати. У морально-етичному аспекті це означає, перш за все, вирішення проблеми особистості військовослужбовця, тобто формування принципового підходу до проблеми.

Практична реалізація нових підходів до проблеми особистості в армії потребує гуманізації військової освіти всіх ланок. Кожний військовослужбовець, особливо посадова особа має бути всебічно підготовленим до розв'язання морально-етичних, психологічних проблем, які виникають в процесі військової діяльності.

Досвід як світового, так і вітчизняного військового будівництва свідчить, що по своїй природі всяка військова організація внутрішньо суперечлива і має подвійний характер прояву. У демократичному суспільстві це не допустимо. Аналіз досвіду ФРН та Швеції у організації цивільного контролю за збройними силами показує, що критично сприйнята діяльність подібних парламентських структур успішно може бути застосована в Україні.

Об'єднуючу роль має відіграти ідеологія державного будівництва, яка на протязі XІX-XX століть була і лишається важливою складовою частиною національної ідеї. Ідею самостійної, демократичної, правової, соціальної, соборної держави обстоювали Т.Шевченко, І.Франко, М. Драгоманов.

На погляд дисертанта, в українському суспільстві існує ідеологія державотворення , є відповідаюча й законодавча база, Конституція, політична і супільна думка, що створює реальні передумови реалізації морально-етичних засад військового будівництва.

У висновках дисертації узагальнюються основні результати дослідження, визначаються шляхи вирішення проблемних питань:

Суттєвою причиною того, що реформи, які проводяться в ході розбудови Збройних Сил України, не завжди приводять до бажаного результату, є відсутність цілісної і взаємоузгодженої концепції реформаторських дій, недостатня увага і нехтування моральними і етичними аспектами.

Збройні сили демократичної правової держави будуються на засадах гуманізму, демократизму, поваги ідеологія державотворення, є відповідаюча їй законодавча до особистості. Між державою, збройними силами, суспільством встановлюється система взаємозв'язків, яка має за мету не допустити перетворення збройної організації в ”державу у державі”, підтримувати в дієздатному стані розгалужену систему громадянського контролю за армією.

Моральні засади військового будівництва мають бути в першу чергу гуманістичними. Гуманізм не заперечує військово-професійної діяльності. В сучасних умовах він сприяє розвитку особистості військовослужбовця, що відповідає демократичним загальноцивілізаційним тенденціям.

Процес впровадження морально-етичних засад військового будівництва має прискоритись, розбудова армії на постоталітарних основах неможлива. Криза викликана на сучасному етапі тим, що зміна соціально-економічних відносин вимагає створення нової моделі армії, а значить нових морально-етичних засад її функціонування.

Збройні Сили, як структурована система, мають всі можливості для більш швидкого і ефективного морального оновлення, це завдання найближчого часу. Сучасність народжує новий імператив мислення та дій, в контексті якого особливої ваги набувають моральні (на макрорівні) та морально-етичні (на мікрорівні) підходи до розвязання соціально-політичних проблем, однією з яких є розбудова Збройних Сил української держави.

Основні положення дисертації викладені автором у таких публікаціях

1. Клименко В.С. Збройні Сили України. Фактор стримуючий, фактор стабілізуючий // Віче. - 1996. - N 1. - С.34-44.

2. Клименко В.С. Армія не повинна дивитися на політику, як на засіб захисту від своєї ж влади // Віче. - 1998. - N 3. С.63-76.

3. Клименко В.С. Розбудова армії: політологічний аспект духовності воєнного будівництва // Наукові записки. Збірник. К.: ІНВіП, 1997. - С.43-52.

4. Клименко В.С. Украина - Россия: целесообразность и легитимность использования вооруженных сил в решении внутригосударственных задач // Украина и Россия в новом геополитическом пространстве: Материалы ”Круглого стола”. - К.: Ассоциация "Україно", 1995. - С.147-152.

5. Клименко В.С. Збройні Сили України у політичній системі суспільства: політологічний аналіз морально-етичних основ військового будівництва.- Рукопис.

Размещено на Allbest.ru

...