Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Автореферат

Міжнародно-політична протидія розповсюдженню наркотиків як чинника деструктивного впливу на суспільний розвиток

Сьомик Тамара Володимирівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор ГУМЕНЮК Борис Іванович, Надзвичайний і повноважний Посол України в Республіці Кіпр

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор ТЕЛЕШУН Сергій Олександрович, Національна академія державного управління при Президентові України, кафедра політології, професор; Національна академія внутрішніх справ України, кафедра теорії держави і права, професор

кандидат історичних наук ТОЛСТОВ Сергій Валеріанович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ трансатлантичних досліджень, провідний науковий співробітник

Провідна установа: Інститут соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, МОН України

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Сушко О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається особливостями сучасної системи міжнародних відносин, у якій структура безпеки на глобальному та регіональному рівнях характеризується поширенням нетрадиційних загроз, що набувають дедалі більшої інтернаціоналізації. Однією з нетрадиційних загроз міжнародній безпеці у її багатовимірному розумінні стає проблема розповсюдження наркотиків. До сьогодні це загальне суспільне зло, попри значну шкоду, яку воно завдає не тільки окремим особам, але й цілим державам, як наукова проблема розглядається у світовій політичній думці переважно не в міжнародно-політичному плані і не як загроза міжнародній безпеці, що негативно впливає на суспільний устрій, економічну та політичну стабільність багатьох держав і цілих міжнародних регіонів, а переважно на національно-державному рівні окремих держав у контексті забезпечення законності й правопорядку, охорони здоров'я та соціального забезпечення.

Неоднозначні процеси глобалізації з притаманною їй інтернаціоналізацією фінансово-економічної злочинності, актуалізували, зокрема, проблему дослідження міжнародно-політичної протидії розповсюдженню наркотиків у світі як безпосередньої загрози не тільки національній, але й міжнародній безпеці, оскільки зростання обсягів розповсюдження наркотиків та його швидка інтернаціоналізація, з одного боку, унеможливили справді ефективну боротьбу з цим суспільним злом суто на національному рівні, а з іншого - призвели до розширення кола держав, для яких ця загроза набула актуальності, в тому числі в сенсі неможливості її подолання засобами і ресурсами самих держав.

Розповсюдження наркотиків на глобальному рівні вже, безумовно, вийшло за рамки традиційно медичної, соціальної та правової проблематики, все більше проникаючи у сферу міжнародної політики і стаючи нагальною проблемою дво - і багатосторонніх міждержавних відносин.

Виходячи з цього, ставиться ключова наукова проблема, яка розв'язується в цій роботі, а саме: аргументація і доведення політологічної гіпотези про те, що цю сферу національної і міжнародної безпеки, так само, як, наприклад, ядерну чи екологічну, взагалі не можна забезпечити силами однієї окремої держави за допомогою простого захисту кордонів. Тим часом, пропоновані в різних державах світу варіанти розв'язання цієї глобальної проблеми позначені впливами традиційного світосприйняття, хоча, на нашу думку, накопичений міжнародний досвід протидії розповсюдженню наркотиків свідчить, що зупинити відповідні небезпеки вже неможливо без реального, а не декларованого об'єднання зусиль міжнародного співтовариства. У цьому розумінні дисертант частково дотримується неореалістичного підходу, згідно з яким при розробці міжнародних програм і конкретних форм протидії розповсюдженню наркотиків доцільно виходити з передумови про те, що головними акторами міжнародних відносин залишаються саме держави. Але водночас ми вважаємо за доцільне активно залучати принципи функціоналізму до проблематики, що досліджується в даній дисертації, а саме: вочевидь потрібне рішуче підвищення ролі спеціальних міжнародно-політологічних експертиз як однієї з ключових передумов для надання ефективності таким програмам і формам протидії.

Серед об'єктів глобальної експансії наркотиків стали Україна й інші нові незалежні держави, які виникли на пострадянському просторі. І річ не тільки в тому, що, як це прийнято вважати, у зв'язку з розпадом СРСР зникла „залізна завіса”, котра однозначно була своєрідним бар'єром, який захищав одну шосту частину земної суші від масового проникнення наркотиків з традиційних регіонів їхнього виробництва, наприклад „золотого трикутника” та „золотого півмісяця”. Слід брати до уваги й більш загальний контекст, який полягає в об'єктивному розширенні змісту поняття „міжнародна безпека” за умов глобалізації, зокрема, з огляду на зростаюче значення в ній проблематики, яка виходить за традиційні рамки недоторканості національних кордонів і захисту державного суверенітету від зовнішніх загроз воєнного характеру.

Загострення наркоситуації в Україні і більшості країн СНД у 90-х роках викликало необхідність розробки власних національних стратегій, спрямованих на протидію розповсюдженню наркотиків, та створення політичних інститутів, які б контролювали та обмежували їх застосування лише легальним споживанням. При вирішенні цієї проблеми нові незалежні держави мусять спиратися у своїй діяльності на досвід міжнародного співтовариства у цій галузі. Його вивчення і систематизоване представлення також виступають нагальною складовою частиною наукової проблеми, яка розв'язується у даній дисертації.

Отже, міжнародно-політична протидія розповсюдженню наркотиків потребує вивчення цієї проблеми як у теоретичній площині з метою зрозуміти її сутність та механізм функціонування, так і у практичному контексті з метою створити передумови для більш активного залучення України до міжнародних програм боротьби з наркотиками та використання нашою державою міжнародного досвіду в цій галузі для забезпечення своєї національної безпеки.

Разом з тим, актуальність теми дослідження визначається відсутністю у вітчизняній політології міжнародних відносин праць, які б приділяли спеціальну увагу проблемам, пов'язаним з наркотиками, в контексті міжнародної політики, а також механізмам їх вирішення в нових геополітичних умовах. Що стосується зарубіжної політичної думки, то у ставленні до даної проблеми їй надто часто бувають притаманні ідеологізованість та упередженість у сенсі перенесення витоків і причин поширення вказаного зла на рівень міжцивілізаційних суперечностей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою виконання комплексних програм науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер держреєстрації 0196U015204), програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” (номер держреєстрації 0197U003322), а також наукової програми кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин “Моделювання місця і ролі України в процесі глобальної трансформації системи міжнародних відносин” (номер держреєстрації 0197U003325).

Метою дослідження є визначення ролі й потенційних можливостей міжнародного співробітництва у боротьбі з розповсюдженням наркотиків та їх незаконним обігом як суттєвого чинника забезпечення одного з важливих елементів міжнародної безпеки.

Для реалізації мети дослідження були визначені наступні завдання:

· Осмислити, систематизувати і адаптувати до потреб конкретного дослідження проблематики боротьби з розповсюдженням наркотиків теоретико-методологічні побудови міжнародно-політичної науки з проблем міжнародного співробітництва, розробити категоріальний апарат дослідження;

· Сформулювати цілісну наукову концепцію щодо місця проблеми розповсюдження наркотиків у загальній структурі загроз міжнародній безпеці та загалом щодо її впливу на міжнародну систему;

· Виявити базові тенденції розвитку наркоситуації у світі з огляду на її вплив на еволюцію відповідних проблем в Україні;

· З'ясувати і систематизувати ефективні форми та напрямки міжнародної протидії розповсюдженню наркотиків;

· Дослідити сутнісні характеристики механізму багатосторонньої дипломатії ООН, створеного для боротьби з розповсюдженням наркотиків, а також роль України в цьому механізмі;

· Узагальнити і відповідно структурувати досвід міжнародних організацій у протидії незаконному обігу та розповсюдженню наркотиків;

· У порівняльному вимірі проаналізувати досвід України у боротьбі з розповсюдженням наркотиків та сформулювати конкретні пропозиції щодо мінімізації їх негативного впливу на суспільство.

Об'єктом дослідження є міжнародно-політична протидія розповсюдженню наркотиків як чинника деструктивного впливу на суспільний розвиток.

Предметом дослідження є стратегії, форми та методи спільної міжнародної боротьби з розповсюдженням наркотиків.

Концепція дисертанта. Транснаціональний характер проблеми розповсюдження наркотиків сьогодні є фактором, який створює реальну загрозу для життєдіяльності національних суспільств і органів влади, суверенітету держав та демократичності політичних інститутів, стабільності фінансово-економічних та політичних систем як на національному, так і на міжнародному рівнях. Нагальним завданням міжнародної спільноти є об'єднання зусиль у сфері використання вже напрацьованих методів та засобів протидії розповсюдженню наркотиків (враховуючи як позитивний, так і негативний досвід), і зведення до мінімуму негативного впливу наркотиків на людське суспільство.

Загальна методологія дисертації включає в себе загальні принципи наукової логіки й об'єктивності, пріоритету емпіричних даних, конкретної істини та діалектики, які передбачають об'єктивний аналіз подій та явищ на основі науково-критичної інтерпретації різноманітних джерел, а також на використанні системного, емпірико-аналітичного й проблемного підходів та методу критичного раціоналізму. Автор використала структурно-функціональний аналіз для дослідження системи міжнародного співробітництва у боротьбі з незаконним обігом наркотиків, його форм та напрямів. Нормативний аналіз та елементи теорії режимів застосовувалися для аналізу механізму багатостороннього міжнародного співробітництва у рамках ООН та її спеціалізованих установ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у цілісному, максимально повному і критичному дослідженні міжнародного співробітництва у боротьбі зі зловживанням та незаконним обігом наркотиків й психотропних речовин. Зокрема, теоретично узагальнено еволюцію міжнародного співробітництва у цій сфері.

Основні положення дисертаційної роботи, які відбивають особистий внесок автора у розробку наукової проблеми, полягають у наступному:

· З'ясовано, що розповсюдження наркотиків є складною політичною проблемою, яка виходить за рамки традиційних уявлень, становлячи загрозу національній і міжнародній безпеці, що унеможливлює стабільність міжнародної системи без розв'язання цієї проблеми. Доведено, що міжнародна спільнота реально і своєчасно не оцінила масштабів загрози розповсюдження наркотиків, що призвело до подальшого загострення проблеми. Аргументовано, що дана проблема набуває транснаціонального характеру, суттєво знижуючи ефективність національно-державних зусиль у боротьбі з розповсюдженням наркотиків.

· Встановлено, що інтернаціоналізація проблеми наркотиків диктує потребу в створенні міжнародних кооперативних механізмів боротьби та розробки відповідних стратегій.

· Виявлено, що в особливо важкому становищі на сучасному етапі опиняються країни з перехідною економікою, що актуалізує дослідження з погляду національних інтересів України.

· З'ясовано, що в умовах глобалізації та міжнародної відкритості неможливо реалізувати контроль за розповсюдженням наркотиків без координації на рівні ООН та інших міжнародних організацій.

· Сформульовано конкретні рекомендації щодо використання Україною міжнародного досвіду у сфері протидії розповсюдженню наркотиків.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності державних установ та громадських організацій, пов'язаній з питаннями протидії розповсюдженню наркотиків, зокрема МЗС України, інших міністерств і відомств, органів державної влади, а також при аналізі та прогнозуванні державної політики з проблеми, що досліджується.

Матеріали і висновки дисертації можуть бути корисними для різнопрофільних науково-дослідних інститутів та центрів, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, нормативних і спеціальних курсів лекцій для вищих навчальних закладів з міжнародних відносин, політології, державного управління, безпеки життєдіяльності.

Апробація роботи. Окремі положення дисертації пройшли публічну апробацію у формі виступів автора на науковій конференції з актуальних проблем міжнародних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 15 квітня 1998 року та під час круглих столів, організованих міжнародною неурядовою організацією “Counterpart Alliance for Partnership” 11 лютого 2000 року і 19-22 листопада 2000 року, а також на засіданнях кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин. Матеріали дисертації були також використані у роботі Київського міського благодійного фонду допомоги дітям і молоді, хворим на наркоманію, та ВІЛ-інфікованим „Гідність” (Реєстраційний номер 0588-2000), президентом якого є дисертант, та громадської недержавної організації „Всеукраїнський батьківський комітет боротьби з наркотиками”, членом якої також є дисертант. Крім того, положення і висновки, запропоновані автором, були використані у доповіді представника від фракції політичних партій ППУ та „Трудова Україна” на слуханнях у Верховній Раді України з питань боротьби з поширенням ВІЛ-СНІДУ та наркоманії в Україні.

Структура дисертації. Структура дисертаційної роботи обумовлена її цілями та завданнями, об'єктом і предметом. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (8 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації - 210 сторінок, в т.ч. основна частина - 180 сторінок, список використаних джерел та літератури (264 найменування українською, російською, англійською, німецькою мовами) - 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета та конкретні завдання для її досягнення, базова наукова проблема, об'єкт і предмет дослідження, представлено наукову новизну дисертаційної роботи, її практичне й теоретичне значення, розкрито методологічну основу, представлено відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Джерельна, концептуальна і методологічна база дослідження” представлена методологія дослідження, дається характеристика використаних джерел і літератури з проблематики дисертації, обґрунтовано постановку проблеми, проаналізовано та систематизовано сучасні теоретичні підходи, концепції й погляди західних і вітчизняних дослідників з цієї проблематики, визначені ключові терміни. Розкрито концептуальне місце проблеми розповсюдження наркотиків у структурі національної та міжнародної безпеки.

У першому підрозділі „Аналіз джерел та літератури за темою дослідження” характеризуються джерела, які були використані при написанні дисертації. Це стосується, насамперед, доповідей Генерального секретаря ООН, у яких розглядалися питання, пов'язані з наркоситуацією у світі та пошуком Організацією Об'єднаних Націй ефективних механізмів у боротьбі зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом; документів, ухвалених в рамках дискусій під час Генеральних асамблей ООН, які стосувалися пошуку міжнародною спільнотою шляхів протидії розповсюдженню наркотиків; документів Міжнародного комітету з контролю над наркотиками, Конвенції та Програми ООН з міжнародного контролю над наркотиками, міжнародно-правових актів.

Значне місце у джерельній базі займають огляди, інформаційні довідки та доповіді, підготовлені секретаріатами ООН та її спецустанов.

Окрему групу джерел складають Постанови Верховної Ради України, Укази Президентів України Л.М. Кравчука і Л.Д. Кучми, а також Постанови і нормативні документи Кабінету Міністрів України й інших державних органів, „Національна програма протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994-1997 роки”, „Комплексна програма профілактики злочинності”, „Положення про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів” 1996 року, „Положення про Національну координаційну раду боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України”, „Концепція реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки”. Вони дозволили повніше дослідити і проаналізувати еволюцію формування державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та розповсюдженням наркотиків в Україні.

Специфічний характер проблеми боротьби зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом робить неможливим наукове опрацювання всіх документів, пов'язаних з поточною діяльністю національних правоохоронних органів та міжнародних організацій, які працюють у досліджуваній сфері. Проте, можемо стверджувати, що з'ясовані нами тенденції і надалі залишаються актуальними, характеризуючи це суттєве явище сучасного етапу міжнародного розвитку. В теоретико-методологічному контексті дисертації були використані деякі напрацювання Дж. Розенау, Дж. Ная, Р. Кохена, С. Хантінгтона, Г. Моргентау, К. Норра, Ф. Трегера, в яких досліджувалися проблеми безпеки з урахуванням її багатокомпонентного характеру. В сучасній українській історіографії проблеми національної регіональної та міжнародної безпеки у контексті їх актуалізації та комплексного розуміння досліджувалися такими українськими вченими, як В.С. Бруз, О.Г. Білорус, М.М. Білоусов, Л.В. Губерський, В.К. Гура, О.В. Зернецька, Є.Є. Камінський, О.А. Коппель, Р.А. Кривонос, А.І.Кудряченко, В.А.Манжола, Г.М.Перепелиця, С.А.Телешун, С.В.Толстов, І.А.Хижняк, С.О.Шергін, С.В.Юрченко, окремі аспекти відображені в працях Н.Р. Нижник, Г.П. Ситника, В.Т. Білоуса, В. Ліпкана. Аналізуючи ці поняття, особливу увагу дисертант звертає на те, що у сучасних умовах все більшої ваги для стабільності міжнародної системи набуває захист не стільки держави та її державних інститутів, скільки людини й суспільства. На перший план виходить проблема соціальної безпеки у широкому розумінні цього поняття, іншими словами, безпеки особи, окремих груп населення, суспільства загалом, тобто соціуму. Людський вимір безпеки відображає якісно новий підхід до проведення політики безпеки на національному рівні, тобто, саме від людини (пересічного громадянина) залежить безпека усіх, і безпека кожного визначає інтегральну безпеку суспільства та держави.

Проблема розповсюдження наркотиків створює потенційну загрозу існуванню й розвитку нації. Рівень наркоситуації суспільства - це рівень деградації суспільства, тісно пов'язаної з політичною стабільністю в державі. Водночас ця проблема спричиняє руйнівний вплив на дво- і багатосторонні відносини між державами в сучасному світі, додаючи їм конфліктності.

Безперечно проблема наркоманії та незаконного обігу наркотиків в різних аспектах досліджувалася багатьма українськими та російськими вченими, такими як Є.А. Бабаян, Л.М. Анісімов, С.В. Бородіна, В.В. Бакушев, В.В. Щербатенко, С.П. Дідковський, А.В. Ларіонов, А.Є. Личко, А.А. Музика, Д. Соломзес, В. Чебурсон, А.Є. Чечетін, В.Н. Шашков, І.І. Лановенко, О.А. Жирнов., Є.Г. Гасанова, В.І. Булавіна, А.Н. Глінкін, А.А. Лавута, В.Н. Лунін, О.П. Просєлков, В.П. Ревін, П.Т. Сбіруков, В.П. Слінченко, Б.П. Целінський, І.Є. Шохін, В.М. Кулагіна, М.М. Лєбєдєва, А.Ю. Мельвіль, О.М. Барабанов, К.П. Бришполець, А.Г. Волєводз, О.В. Воронова, Б.Ф. Калачов, О.Я. Свєтлов, О.М. Костенко, А.В. Безпалова та багатьма іншими. На жаль, фундаментальної наукової уваги проблемам міжнародної політики та її механізмам з протидії розповсюдженню наркотиків приділялося недостатньо. Навпаки, глибокі теоретичні дослідження еволюції проблеми наркотиків, їх впливу на розвиток людства та формування політики у галузі наркотиків з історичної, соціологічної, правової, медичної, економічної і міжнародно-політичної позицій, ролі процесу глобалізації в розвитку наркоіндустрії, а також аналіз ефективності існуючих законів проводилися зарубіжними фахівцями. Серед них - І. Гриффіт, Ф. Туомі, Дж. Симон, Р. Шамс, А. Рабаса, Р. Гутенберг, Д. Джордан, Б. Беглі, А. Ескохотадо, Д.Ч. Елдридж та інші. У другому підрозділі „Політологічні засади дисертаційної роботи” автор визначає загальну методику дослідження, розглядає стан наукової розробки теми, пояснює обрані хронологічні рамки.

Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на загальних принципах логіки, історизму, об'єктивності, пріоритету фактів, конкретної істини та діалектики, які передбачають об'єктивний опис і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

Гуманістичний контекст дослідження спричинив первинне значення компаративізму в рамках впливу політичної культури на рівні поширення наркотизму та протидії йому. Автор згодна з позицією тих політологів, які вважають, що політична культура сама по собі може бути концепцією, здатною пояснити причинно-наслідкові зв'язки між певними суспільними явищами. Коли йдеться спеціально про міжнародне співробітництво у боротьбі з незаконним обігом наркотиків, то часто доводиться мати справу з об'єднанням зусиль держав, які відносяться до різних, подекуди діаметрально протилежних по своїй суті, політичних систем. Кожна така система, зазвичай, включає у себе суперечливі інституційні та нормативні компоненти. Тому автором на основі функціонального підходу було проаналізовано роль окремих міжнародних організацій, а також конвенційного механізму боротьби у такій системі. Йдеться про те, що функціоналістська теза про особливу роль наукових підходів і впливів на державне керівництво у даній дисертації має принципове значення.

У ході дослідження автор прийшла до висновку про те, що оптимальним у вивченні обраного об'єкта дослідження є розуміння теорії в рамках селекції, систематизації й аналізу певного набору емпіричного матеріалу, його наступної систематизації й розробки прогнозу. Методологія нами тлумачиться переважно як наука про методи для максимальної адаптації поняття до розв'язання поставлених цілей і завдань. При цьому дисертант на етапах дослідження проблеми незаконного розповсюдження наркотиків переконалася в недоцільності вважати теорію і методологію застиглими догмами, керуючись нормативістською тезою про залежність результатів гуманітарного дослідження від авторського світогляду.

Коли йдеться про міжнародну систему, то вона вписується у відомі схеми політологічного аналізу в рамках (нео)реалізму з огляду на те, що в остаточному вимірі вирішальною у протидії наркотизмові залишається роль держави. Не менш суттєво тут те, що (нео)реалістами міжнародна система розглядається у контексті розподілу впливів і можливостей між державами у залежності від визначальної структури такої системи. За умови цілеспрямованого залучення (нео)реалістського арсеналу доцільно зважати на дуже важливий елемент сучасної міжнародної системи, яким є врахування принципу взаємозалежності. Без цього надто важко вийти на реальне об'єднання зусиль у протидії поширенню наркотичного зла. Домінанта концепції політичної культури спричинила використання автором нормативістської методології. Річ у тім, що врахування національних особливостей світосприйняття є обов'язковим елементом не тільки успішного аналізу досліджуваної проблематики, але й розробки ефективних рекомендацій. Ціннісні орієнтири, на яких базується нормативізм, дуже важливі для політологічного дослідження взагалі, а коли йдеться про соціалізовану тематику, якою є подолання незаконного поширення наркотиків, вони часто стають вирішальними. Об'єктивно обумовлене використання розробок теоретиків суспільних відносин потребує спеціального врахування гуманістичних чинників. Поєднання емпіричного і нормативістського підходів дозволяє у даному випадку оптимізувати наукові результати. Поглиблюється можливість цільового прогнозування та відповідних рекомендацій. Втім, жоден з методів не може претендувати на роль єдиного способу опрацювання такого комплексного феномену, як міжнародне співробітництво у боротьбі зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом. Тільки в сукупності вони дозволяють досягти необхідної глибини аналізу. обіг наркчтик міжнародний дипломатія

Внутрішня консолідація політичної системи є дуже важливим чинником впливу на розробку й реалізацію ефективних програм протидії поширенню наркотиків. Але при цьому існує залежність від політичного процесу, тобто політики, що включає дії, конфлікти, союзи, стиль поведінки певних партій, груп інтересів, рухів та окремих особистостей. Рівень довіри суспільства до державної влади також високою мірою визначає дієвість консолідованих зусиль на ниві протидії наркотизму. При об'єднанні міжнародних зусиль така довіра потрібна вже стосовно міжнародної системи як цілісності, включаючи міжнародно-правові договори і угоди, міжнародні організації тощо. Чим вищий рівень взаємної довіри, тим вірогіднішою стає консолідація міждержавних зусиль у сфері боротьби з незаконним поширенням і зловживанням наркотичними засобами. Проаналізувавши нетрадиційні загрози національній та міжнародній безпеці, можна зробити висновок, що розповсюдження наркотиків створює пряму загрозу національній і міжнародній безпеці і є фронтальною атакою на структуру суспільства, яка зачіпає практично усі його елементи на індивідуальному, колективному і інституціональному рівнях. Процес глобалізації прискорив інтернаціоналізацію незаконного обігу наркотичних засобів. Нові актори, такі як мафіозні угруповання і наркоклани, почали підривати державний суверенітет. Їхні дії не тільки вийшли за рамки національних кордонів, але й почали впливати на міжнародні відносини, у тому числі й політичні.

Автор дає своє бачення вирішення цих аспектів загроз на основі опрацювання й аналізу теоретичних підходів і концепцій, які засновуються на засадах реалістичних теорій міжнародних відносин, а також поглядів західних й вітчизняних дослідників. Виходячи з неоліберальної концепції, згідно якої „безпека досягається лише шляхом об'єднання демократичних держав...”, можна зробити висновок, що у розв'язанні цих проблем і забезпеченні національної й міжнародної безпеки основними акторами виступають держави, які відіграють головну роль у створенні надійної системи безпеки для кожної з них і для усієї спільноти, а головним інструментом - міжнародне співробітництво держав, засноване на універсальних цінностях і загальнолюдських інтересах. Отже, метою міждержавного співробітництва у цьому аспекті є безпека, а його вихідними найпростішими і найпоширенішими формами стають різного роду союзи і об'єднання, що являють собою реальну силу у боротьбі проти таких нових викликів і загроз, як поширення наркоманії і незаконний обіг наркотиків.

У другому розділі „Витоки і причини поширення наркотичних засобів у контексті сучасних міжнародних відносин” досліджується динаміка розповсюдження наркотиків у світі та еволюція формування міжнародної політики боротьби з розповсюдженням наркотиків та їх незаконним обігом.

У першому підрозділі „Інтернаціоналізація обігу наркотиків та її вплив на формування політики протидії розповсюдженню наркотиків” дисертант аналізує основні фактори, які сприяли інтернаціоналізації обігу наркотиків: перетворення наркотиків на товар, високі доходи від їх продажу та швидкі темпи розширення ринку у зв'язку з високим попитом на них; деколонізація і перетворення наркобізнесу на економічну галузь в окремих державах третього світу; глобалізація, через яку проблема наркотиків набуває політичного характеру й, виходячи за межі національних держав, тісно сплітається з діяльністю міжнародних злочинних угруповань та відмиванням брудних грошей.

Прослідкувавши еволюцію поширення наркотиків, автор більш детально зупиняється на виділенні окремих етапів інтернаціоналізації їх обігу і приходить до таких висновків. У доколоніальну епоху наркотики виступали виключно як складова частина локальних культур, наркоманія не мала характеру захворювання. Впродовж колоніальної епохи наркотики починають виступати товаром і проникають до регіонів світу, де вони до того часу практично не використовувалися, виникає проблема наркоманії, але боротьба з нею обмежується національним рівнем. У ХІХ - на початку ХХ століть настає епоха промислового перевороту та технічної революції, коли з'явилися хімічні наркотичні речовини, опієманія розійшлась по багатьох країнах Азії і поступово проникла у Західну Європу, де народи, що здавна використовували алкоголь для досягнення ейфорії, усе ширше стали використовувати такі наркотичні засоби, як гашиш, кокаїн, опій та інші, наркоманія стає масовою хворобою і набирає транснаціонального характеру, починає формуватися політика боротьби з нею на міжнародному рівні. В епоху холодної війни закриття кордонів між двома блоками конфлікту й взаємні звинувачення були вигідні виробникам наркотиків, оскільки, знаходячись на стику двох зон конфлікту, вони мали можливість отримувати прибутки завдяки атмосфері ворожості. Період з 1912 до 1989 року ознаменувався війнами, революціями і конфронтацією, які ускладнювали міжнародне співробітництво у боротьбі з наркотиками. У процесі деколонізації наркобізнес перетворився на економічну галузь окремих держав третього світу, що викликало справжній вибух наркоманії в Європі та Північній Америці. У цей період всередині більшості промислово розвинутих країн формуються наркотичні субкультури. В епоху глобалізації проблема наркотизму набуває політичного характеру, тісно сплітається з діяльністю міжнародних злочинних угруповань, відмиванням брудних грошей, інвестиціями, фінансуванням політичних партій, народних рухів тощо.

У другому підрозділі „Актуальні тенденції наркоситуації у світі” здійснюється послідовний аналіз еволюції наркоситуації у світі, сучасних світових тенденцій розвитку незаконного обігу наркотичних засобів та зловживання ними, а також їх причин й факторів. Досліджуючи сучасний стан проблеми незаконного обігу наркотиків і зловживання ними в різних регіонах земної кулі, можна зробити висновок про такі основні тенденції розвитку сучасної наркоситуації у світі в цілому: підвищення попиту на наркотичні засоби і психотропні речовини, пошук і формування наркоугрупованнями нових ринків наркотичних засобів і маршрутів їх перевезення із залученням територій нових країн, перетворення транзитних держав у регіони вживання наркотиків, поширення наркотиків у молодіжному середовищі, розширення масштабів злочинної діяльності і зміцнення позицій наркоструктур, зв'язок наркомафії з терористичними організаціями, намагання легалізувати вживання наркотиків і торгівлю ними. Визначальною тенденцією у сучасній наркоситуації у світі є всеохоплююча активізація діяльності транснаціональних наркосиндикатів.

У третьому розділі „Роль ООН у боротьбі з розповсюдженням наркотиків” досліджується роль ООН в забезпеченні вирішення одного з її головних завдань - протидіяти розповсюдженню наркотиків та їх незаконному обігу, аналізується її діяльність у вирішенні цих проблем. При аналізі ролі ООН у розв'язанні проблем наркотиків автор виходить з того, що ефективність її діяльності залежить перш за все від співпраці між державами і обов'язкового виконання ними рішень, які приймаються у відповідності до рівня співпадання інтересів держав-членів ООН.

У першому підрозділі „Механізми багатосторонньої дипломатії ООН” аналізується роль ООН і організацій її системи у формуванні міжнародного співробітництва, їхні повноваження, цілі, завдання та функції; визначається, чи дійсно існуючі інституційні організації забезпечують виконання необхідних функцій і створюють відповідні умови для процесу досягнення згоди між державами в питаннях, пов'язаних з прийняттям відповідних політичних рішень, спрямованих на заходи проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу. Автор доводить, що ООН є дієвим інструментом політики держав, призначенням якого є допомагати їм у досягненні цілей і завдань, вирішити які власними засобами вони не можуть або вирішення яких спільними зусиллями може бути набагато ефективнішим. Разом з тим, усе, чого досягла ООН у вирішенні проблем наркотиків, залежало від діяльності механізмів багатосторонньої дипломатії, що функціонують у рамках внутрішньої структури ООН. ООН постійно працює над удосконаленням цієї структури з урахуванням наркоситуації, яка складається у світі, а також тенденцій розвитку проблеми наркотиків у різних регіонах.

У другому підрозділі “Політичні форми протидії незаконному обігу наркотиків на глобальному рівні” проведено аналіз подальшого удосконалення політичних механізмів багатосторонньої дипломатії ООН у світлі рішень і завдань, що постали перед міжнародним співтовариством у зв'язку з загостренням проблеми наркотиків.

Найважливішим досягненням ООН у політиці протидії розповсюдженню наркотиків стало прийняття країнами-членами ООН Політичної декларації та Всесвітньої програми дій на її Спеціальній сімнадцятій сесії ГА ООН (1990 р.), присвячених питанням міжнародного співробітництва у боротьбі проти незаконного виробництва, пропозиції, обігу й розповсюдження наркотичних засобів і психотропних речовин, а також Політичної декларації і Керівних принципів скорочення попиту на наркотики на Спеціальній сесії ГА ООН, присвяченій спільній боротьбі зі світовою проблемою наркотиків (1998 р.). У цих документах була викладена стратегія міжнародної антинаркотичної політики та конкретні рекомендації щодо її практичного втілення на міжнародному і національному рівнях.

У підрозділі висвітлена роль ЮНДКП - Програми ООН з контролю над наркотиками, на яку були покладені функції сприяння у координації міжнародної стратегії в області політики контролю над наркотиками. Особлива увага приділена завданням ЮНДКП як головного координуючого органу з підтримки субрегіонального, регіонального і міжрегіонального співробітництва.

Проаналізувавши міжнародно-правові підходи і політичні інструменти, приділяючи особливу увагу формуванню позиції ООН, детермінованої наркоситуацією, яка складалася у світі, автор приходить до висновку, що ООН повинна швидше реагувати на зміни наркотенденцій, своєчасно давати оцінку викликам, які несуть в собі наркотики, і розробляти упереджувальні заходи.

У четвертому розділі „Регіональний вимір боротьби з наркоманією і незаконним обігом наркотиків” розглядаються питання співробітництва у зазначеній сфері на регіональному рівні у рамках таких форумів і міжнародних організацій, як Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Європейський Союз, Організація американських держав, Асоціація регіонального співробітництва країн Південної Азії, Економічна і соціальна комісія Азії і Тихого океану, Організація африканської єдності тощо, а також місце і роль України у регіональному міжнародному співробітництві по боротьбі з наркоманією.

У першому підрозділі “Регіональне політичне співробітництво” досліджуються форми міждержавного співробітництва - регіональні та субрегіональні угоди й програми співпраці, засновані на спільності проблем і специфічних потребах певних груп держав з урахуванням особливостей місцевої інфраструктури, культурної і політичної своєрідності конкретного регіону. Основою співпраці у цій галузі стала концепція “спільної відповідальності” і “партнерства”, яка дала найвагоміші результати у регіоні, що займає провідне місце у світі з виробництва і експорту наркотиків - так званому “золотому трикутнику”.

У другому підрозділі “Україна у регіональному міжнародному співробітництві у боротьбі з наркоманією та незаконним обігом наркотиків” аналізується наркоситуація в Україні, визначаються причини й тенденції поширення наркоманії у державі, прослідковується еволюція формування державної політики боротьби зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом. Особлива увага приділяється ролі України у регіональному міжнародному співробітництві.

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети та завдань дослідження автор робить такі висновки:

Осмислюючи теоретико-методологічні побудови міжнародно-політичної науки з проблеми міжнародного співробітництва, можна стверджувати, що розповсюдження наркотиків є однією з нових загроз національній і міжнародній безпеці, яка виходить за рамки традиційних уявлень. Міжнародна спільнота, усвідомивши масштаби і характер цієї загрози, зуміла об'єднати свої зусилля і створила систему контролю за наркотиками. За відсутності такої системи незаконне вживання наркотичних засобів та психотропних речовин у світі призвело б до катастрофічних наслідків для суспільства. Проте ефективність цієї системи буде залежати від продовження і поглиблення міжнародного співробітництва у боротьбі з розповсюдженням наркотиків.

Аналізуючи місце проблеми розповсюдження наркотиків у загальній структурі загроз міжнародній безпеці та загалом її вплив на міжнародну систему, можна стверджувати, що розповсюдження наркотиків та їх незаконний обіг стають загрозою для безпеки суспільств і держав, яку вже не можна гарантувати шляхом простого захисту кордонів і підтримувати силами однієї держави.

Аналіз, зроблений в дисертації, дозволяє виявити такі тенденції розвитку наркоситуації у світі з огляду на її вплив на еволюцію відповідних проблем в Україні: визначальною тенденцією сучасної наркоситуації є розширення масштабів проблеми зловживання наркотиками та їх незаконного обігу; вона все більше набуває транснаціонального характеру. Наркобізнес суттєво впливає на політиків, судову систему, засоби масової інформації, різні верстви суспільства, громадську думку, робить ставку на розширення масштабів зловживання наркотиками через посилення соціальної терпимості до немедичного вживання наркотиків.

Систематизуючи ефективні форми та напрямки міжнародної протидії розвитку наркоситуації у світі необхідно визначити, що дієвим механізмом у боротьбі проти глобальної експансії наркотиків є співробітництво між державами, які виступають основними акторами у системі міжнародних відносин щодо вирішення цієї проблеми і несуть спільну відповідальність. Традиційні відносини співробітництва включають у себе багатосторонню дипломатію, укладення союзів і угод, що передбачають взаємну координацію політичних ліній для забезпечення загальної безпеки. Зростання взаємної залежності у світі, виникнення і загострення глобальних проблем, у т.ч. розповсюдження наркотиків та їх незаконний обіг, збільшили об'єктивну необхідність розширення багатостороннього співробітництва на регіональному і субрегіональному рівнях.

Значну роль у формуванні міжнародного співробітництва відіграють міжнародні організації, зокрема ООН, які є одним з основних інструментів держав у здійсненні політики протидії розповсюдженню наркотиків. Складність проблеми потребує подальшого удосконалення механізмів, що функціонують у рамках внутрішньої структури ООН. Перш за все, ЮНДКП повинна надавати допомогу і фінансову підтримку державам з перехідною економікою не лише у формі консультацій і технічної допомоги, але й реальними коштами, які повинні спрямовуватися на конкретні потреби кожної країни, наприклад, на підготовку фахівців - психологів та соціальних працівників у галузі реабілітації та реінтеграції, яких цим країнам не вистачає, а також на створення реабілітаційних структур для лікування наркохворих та ВІЛ-інфікованих. Здебільшого ці організації не знають і не враховують дійсних потреб держав, тому гроші міжнародних організацій часто використовуються не на найбільш важливі потреби.

Узагальнюючи досвід міжнародних організацій у протидії незаконному обігу та розповсюдженню наркотиків, необхідно відзначити, що світовий досвід дає як позитивні, так і невдалі приклади вирішення державами цієї проблеми. Ефективність діяльності держав у цій сфері залежить від послідовного дотримання ними національних і міжнародних стратегій, спрямованих на скорочення як пропозиції наркотиків, так і попиту на них.

Аналізуючи досвід України у боротьбі з розповсюдженням наркотиків, необхідно відзначити, що вона стала одним із перших об'єктів інтернаціоналізації незаконного обігу наркотиків, що викликало необхідність розробки власної національної стратегії та створення політичних інститутів, які б контролювали розповсюдження наркотичних речовин у суспільстві. Сьогодні Україна має необхідні механізми для проведення заходів на національному та міжнародному рівнях щодо політики протидії розповсюдженню наркотиків та їх незаконному обігу. Їх ефективність, в першу чергу, буде залежати від послідовного виконання прийнятих програм.

Підготовка дисертації дозволила зробити ряд практичних рекомендацій, що мають сприяти подальшому вдосконаленню механізмів протидії розповсюдженню наркотичних засобів та психотропних речовин і використанню нашою державою міжнародного досвіду. Рекомендації було направлено до МЗС України, Всеукраїнського батьківського комітету боротьби з наркотиками, вони також були представлені у Верховній Раді на слуханнях з питань боротьби з поширенням ВІЛ/СНІДу та наркоманії. Їхній зміст може бути узагальнений наступним чином:

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Сьомик Т.В. Міжнародна боротьба з незаконним обігом та споживанням наркотиків (історичний аспект) // Науковий вісник Дипломатичної Академії України при МЗС України. - К., 2002. - Вип. 6. - С. 416-427.

2. Сьомик Т.В. Механізми міжнародного контролю за незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин // Науковий вісник Дипломатичної Академії України. - К., 2002. - Вип. 7. - С. 96-109.

3. Сьомик Т.В. Проблеми незаконного обігу наркотиків і зловживання ними в Україні: формування державної політики з використанням міжнародного досвіду // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. - Вип.41. - Ч..1. - С. 30-43.

АНОТАЦІЇ

Сьомик Т.В. Міжнародно-політична протидія розповсюдженню наркотиків як чинника деструктивного впливу на розвиток суспільства. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2004 .

Дисертація є політологічним дослідженням, присвяченим проблемі міжнародно-політичної протидії розповсюдженню наркотиків як чинника деструктивного впливу на суспільний розвиток. Складність наукової проблеми, пов'язаної з наркотиками, змушує вдаватися до ретроспективи, тому вона розглядається у дисертації в контексті історичної еволюції від колоніальної епохи до наших днів. Дається характеристика цього явища, щоб зрозуміти його місце і роль у глобальних процесах і, таким чином, усвідомити, які загрози воно несе суспільству. Автор доводить, що проблему наркотиків можна подолати лише спільними зусиллями усієї світової спільноти.

У роботі узагальнено сучасні наукові концепції системи міжнародних відносин, місце у ній міжнародного співробітництва як інструменту у боротьбі держав з розповсюдженням наркотиків. Автор, досліджуючи роль ООН як універсальної організації, яка впродовж десятиріч координує і спрямовує діяльність держав проти розповсюдження наркотиків і їх незаконного обігу, доходить висновку, що організація не лише повинна більш своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються у світовій наркоситуації, і оцінювати виклики, які ставлять перед світом наркотики, але й прогнозувати тенденції та пропонувати упереджувальні заходи для мінімізації негативного впливу наркотиків на суспільство.

На широкому документальному матеріалі аналізується еволюція формування політики України проти розповсюдження наркотиків і їх незаконного обігу, характеризується накопичений нею досвід та її роль у міжнародному співробітництві. Сформульовано низку пропозицій щодо заходів, які б дозволили зменшити негативний вплив наркотиків на українське суспільство, зокрема на молодь.

Ключові слова: наркотики, загроза безпеці, міжнародне співробітництво, ООН, розповсюдження наркотиків, незаконний обіг наркотиків.

Семик Т.В. Международно-политическое противодействие распространению наркотиков как фактора деструктивного влияния на общественное развитие. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2004.

Диссертация является политологическим исследованием, посвященным проблеме международно-политического противодействия распространению наркотиков как фактора деструктивного влияния на общественное развитие. Проблема наркотиков в диссертации рассматривается в контексте исторической эволюции от колониальной эпохи до наших дней. Дается характеристика этого явления, ибо недооценка его места и роли в глобальных процессах не позволит осознать, какую угрозу оно несет обществу. Исходя из сложности исследуемой проблемы, автор рассматривает эволюцию распространения наркотиков от колониальной эпохи до наших дней, используя ретроспективный анализ. Автор доказывает, что проблему наркотиков, их масштабное распространение и негативное воздействие на общество можно свести к минимуму лишь совместными действиями государств.

В работе обобщены современные научные концепции системы международных отношений, определено место в ней международного сотрудничества как основного инструмента государств в борьбе против распространения наркотиков.

Оценивая результаты усилий международного сообщества в борьбе с распространением наркотиков, а также роль ООН и механизмы ее многосторонней дипломатии, автор считает, что она не только должна своевременно реагировать на изменения, которые происходят в мировой наркоситуации, но и прогнозировать тенденции и принимать упредительные меры с целью минимизации негативного влияния наркотиков на человечество. У ООН имеются достаточные для этой деятельности конкретные механизмы, функционирующие в рамках ее внутренней структуры.

Учитывая остроту проблемы, автор констатирует, что одной из причин неэффективности борьбы с распространением наркотиков и их незаконным оборотом является недостаточное научное обеспечение противодействия наркотикам, методологии, мониторинга, прогнозирования тенденций наркоситуации в мире.

На базе широкого документального материала анализируется эволюция формирования политики Украины против распространения наркотиков и их незаконного оборота, характеризуется накопленный ею опыт и ее роль в международном сотрудничестве. Сформулированы конкретные рекомендации по совершенствованию системы предупреждения распространения наркотиков в обществе и, в частности, в молодежной среде.