Створення системи європейських і євразійських транспортних коридорів у контексті політики розширення ЄС на Схід (1991-2004 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 327:339.9

Створення системи європейських і євразійських транспортних коридорів у контексті політики розширення ЄС на Схід (1991-2004 рр.)

Спеціальність 23.00.04. - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Алієв Максим Михайлович

Чернівці 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор ТРОЯН Сергій Станіславович, Рівненський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри політичних наук

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор БУРДЯК Віра Іванівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології та державного управління кандидат політичних наук КУЗИК Петро Степанович, Львівський національний університет імені Івана Франка, асистент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби

Провідна установа:

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Захист відбудеться „30” серпня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий „29” липня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

АНОТАЦІЯ

Алієв М.М. Створення системи європейських і євразійських транспортних коридорів у контексті політики розширення ЄС на Схід (1991-2004 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Рівненський державний гуманітарний університет. - Рівне, 2006.

У дисертації на основі комплексного аналізу досліджено формування мережі міжнародних транспортних коридорів в регіоні ЦСЄ в контексті розширення ЄС на Схід.

У дослідженні прослідковуються нові вектори у міжнародних відносинах на зламі геополітичних епох. (після розпаду СРСР). Прослідковується тенденція до пошуку нових шляхів і можливостей для колишніх країн соціалістичного табору зайняти своє місце у світовій політичній та економічній системах

Досліджено значення міжнародних транспортних коридорів для повномасштабної інтеграції країн ЦСЄ. Велика увага приділяється транспортній політиці ЄС як одного з головних чинників інтеграції. Показана роль окремих інфраструктурних проектів як інструментів міжнародних відносин у сучасному політичному процесі. Виявлено їх значення для інтеграції європейського та азійського простору та зближення регіонів.

Дається характеристика основних нафто- газових проектів у каспійсько-чорноморському регіоні. Визначено роль нафтопроводів і газопроводів як геополітичних ліній, а також дієвого інструменту міжнародних відносин та енергетичної дипломатії. Показаний їх вплив на політику країн ЦСЄ та політичну та геополітичну боротьбу основних світових гравців за володіння енергоносіями у ХХІ ст. Доведено залежність створення енергетичних проектів від політичної ситуації в регіоні ЦСЄ.

Ключові слова: міжнародний транспортний коридор, транспортна політика, нафтопровід, газопровід.

АННОТАЦИЯ

Алиев М.М. Создание системы европейских и евразийских транспортных коридоров в контексте политики расширения ЕС на Восток (1991-2004 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Ровенский государственный гуманитарный университет. - Ровно, 2006.

В диссертации на основе комплексного анализа исследовано формирование системы международных транспортных коридоров в регионе ЦВЕ в контексте расширения ЕС на Восток.

В диссертационном исследовании рассматриваются новые тенденции в международных отношениях при смене геополитических эпох (после распада СССР). Характеризируются проблемы поиска новых направлений и возможностей для бывших стран социалистического лагеря занять свое место в мировой политической и экономической системах.

Анализируется значение международных транспортных коридоров для широкомасштабной интеграции стран ЦВЕ. Большое внимание уделяется транспортной политике ЕС как одного из главных элементов интеграции. Показана роль инфраструктурных проектов как инструмента международных отношений в современном политическом процессе. Исследовано их значение для интеграции европейского и азиатского пространств и сближения регионов.

Подробно характеризируются основные нефте- газовые проекты в черноморско-каспийском регионе. Определена роль нефтепроводов и газопроводов как геополитических линий, а также эффективного инструмента международных отношений и энергетической дипломатии. Определено их влияние на политику стран ЦВЕ и политическое и геополитическое противостояние мировых лидеров за обладание энергоресурсами в ХХІ в. Доказана зависимость реализации энергетических проектов от политической ситуации в регионе ЦВЕ.

Ключевые слова: международный транспортный коридор, транспортная политика, нефтепровод, газопровод.

SUMMARY

M.M. Aliyev. Creation of the system European and Eurasian transport corridors in context of enlargement EU on East (1991-2004). - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of political science candidate in specialty 23.00.04 - political problems of international systems and global development. - The Rivne State Humanitarian University. - Rivne, 2006.

In the thesis a comprehensive study of the international transport system creation in the region of Central and Eastern Europe in the context of EU enlargement is realized.

The new tendencies in the international relations after the changing of geopolitical epochs are considered. The problems of taking place of the new independent states in the political and economic systems are characterized.

The meaning of the international transport corridors for full-range integration countries to EU is analyzed. The great attention is paid to the transport policy of the EU as integration instrument. The meaning of the transport projects in the international relations and modern political process is showed.

The significance of the main oil and gas pipelines in Black and Caspian Sea region is analyzed. Oil and gas pipelines became modern geopolitical lines and effective instrument in international relations and energetic diplomacy. Their influence on policy of the Central and Eastern European countries and geopolitical struggle of the world leaders is determined.

Key words: international transport corridor, transport policy, oil pipeline, gas pipeline.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена змінами у політичному житті та геополітичному становищі держав регіону Центрально-Східної Європи (ЦСЄ). Розпад Радянського Союзу, крах світової системи соціалізму, розвиток інтеграційних процесів поставили перед новими країнами низку проблем. Дані процеси спричинили значні структурні перетворення в багатьох галузях економіки. Транспортна галузь стала індикатором, який найчутливіше реагував на зміну політики постсоціалістичних держав, в свою чергу планування та реалізація нових транспортних і енергетичних артерій почало впливати на політику регіону ЦСЄ.

Задля ефективного просування на Схід Європейський Союз (ЄС) розробив низку програм та інфраструктурних проектів, які б сприяли інтеграції нових незалежних держав. З транспортним коридорами держави ЦСЄ почали пов'язувати свої сподівання на якнайшвидше приєднання до інтеграційних процесів. Будівництво нових транспортних артерій гарантувало визнання політичної та економічної значущості окремих країн, а також гарантувало створення сучасної інфраструктури.

Транспортна політика почала відігравати важливу роль у міжнародних відносинах, оскільки саме вона стала важелем геополітичного впливу країн ЄС, США і Росії на нові незалежні держави. Особливо яскраво цей процес отримав своє вираження у створенні енергетичних транспортних коридорів, оскільки плани будівництва нафто- і газопроводів виходили за рамки економічних розрахунків і базувалися лише на політичних амбіціях великих держав, власників нафти і в меншій мірі країн-транзитерів.

Об'єктивне і ґрунтовне дослідження політичної складової створення системи міжнародних транспортних коридорів дозволяє чіткіше виявити проблеми та негативні моменти, зрозуміти інтенсивність інтеграційних процесів у регіоні, а також охарактеризувати взаємозалежність будівництва транспортних проектів від швидкості політичних перетворень у державах ЦСЄ.

Ступінь наукової розробки проблеми, особливо її політичних аспектів, що стосуються формування сучасної системи європейських і євразійських транспортних коридорів, в українській науці можна оцінити як недостатній. Політичні аспекти створення міжнародних транспортних коридорів практично не потрапляли до кола наукових розробок вітчизняних вчених.

Переважно вітчизняні та зарубіжні дослідники велику увагу приділяють розробці технічних і економічних аспектів створення міжнародних транспортних коридорів (М. Середюк, Д. Бойко, Н. Мхитарян).

Значне місце вивченню розвитку міжнародних транспортних коридорів України приділили О. Бакаєв, С. Пирожков, В. Ревенко, Д. Прейгер, А. Новікова, І. Малярчук, О. Нижник, А. Лук'янов, А. Хахлюк.

Крім суто наукових розробок у даному дослідженні були використані роботи спеціалістів транспортної галузі, що безпосередньо займалися підвищенням її ефективності. Зокрема Г. Кірпа. дослідив інтеграцію залізничного транспорту України у європейську транспортну систему, а також організацію контрейлерних перевезень в Україні. Г. Токман, М. Дергаусов велику увагу приділили висвітленню діяльності чорноморських портів.

Серед наукових розробок закордонних учених можна виділити праці Х. Карібжанова, який досліджував розвиток міжнародних транспортних коридорів та перспективи їх розвитку в господарському житті Республіки Казахстан. Значне дослідження економічних аспектів формування міжнародних транспортних коридорів на території Росії виконане Ф. Пехтеревим.

При написанні дисертаційної праці велика увага була приділена інформаційним матеріалам мережі Інтернет. Саме вони дозволили отримати значні обсяги інформації, яка стосувалася створення транспортних коридорів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної науково-дослідної програми кафедри політичних наук РДГУ „Порівняльний аналіз політичних процесів, структур та систем України і світу”.

Об'єкт дисертаційного дослідження становлять трансформаційні процеси на центрально-східноєвропейському просторі у контексті еволюції системи міжнародних відносин.

Предмет дослідження - формування, становлення та розвиток сучасної системи міжнародних транспортних коридорів у країнах ЦСЄ в контексті розширення ЄС на Схід.

Географічні межі дослідження включають регіон ЦСЄ, а також деякі країни Закавказзя та Центральної Азії, без яких неможливий повний аналіз політичних процесів регіону.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1991-2004 рр. Вибір нижньої межі дослідження зумовлений політичними процесами у країнах ЦСЄ, що розпочалися після розпаду СРСР, а також активізації інтеграційних процесів у Європі і стали поштовхом для формування сучасної системи міжнародних транспортних коридорів. Верхня межа дослідження охоплює політичні аспекти створення транспортних артерій на час завершення процесу розширення ЄС на Схід.

Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності характеру та специфіки формування системи європейських і євразійських транспортних коридорів у країнах ЦСЄ на сучасному етапі та ролі ЄС у даному процесі.

Така мета зумовила постановку наступних завдань:

- проаналізувати вплив інтеграційних процесів, започаткованих ЄС, на розвиток міжнародних транспортних коридорів у регіоні ЦСЄ;

- дослідити значення створених ЄС інфраструктурних проектів і програм для формування сучасної системи міжнародних транспортних коридорів;

- визначити вплив основних геополітичних гравців у регіоні ЦСЄ на прокладання та будівництво енергетичних транспортних проектів;

- проаналізувати політичні проблеми на шляху створення інфраструктурних проектів і подати шляхи їх вирішення;

- спрогнозувати тенденції подальшого розвитку системи міжнародних транспортних коридорів.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань і засобами їх розв'язання. У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз процесів формування сучасної системи міжнародних транспортних коридорів у державах ЦСЄ в 90-х рр. ХХ ст. і на початку ХХІ ст. Виявлено тенденцію до зменшення кількості запропонованих проектів коридорів. Проаналізована переорієнтація нафтових і газових потоків на нові транспортні проекти в силу політичних, а не економічних чинників. Окреслена важливість транспортних артерій для гармонійного розвитку країн і гарантування політичної та економічної безпеки постсоціалістичних держав. Доведено визначальний вплив власників енергоносіїв на політичну ситуацію в регіоні. Проаналізовано основні тенденції розвитку та в цьому контексті змодельовано майбутню систему міжнародних транспортних коридорів у регіоні ЦСЄ.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною і полягає в можливості їх використання в наукових і прикладних цілях.

Фактологічний матеріал, оцінки й висновки дослідження можуть бути використані для вироблення загальної стратегії щодо створення міжнародних транспортних коридорів у державах ЦСЄ.

Висновки та рекомендації придатні для розробки програми інтеграції транспортної мережі держави та наближення їх до європейських вимог.

Проаналізований у дисертації матеріал може бути використаний у навчальному процесі при розробці програм, нормативних лекційних і спеціальних курсів із міжнародних відносин, міжнародних організацій, геополітики, країнознавства, зовнішньої політики постсоціалістичних держав.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що він одним із перших у вітчизняній науці зробив спробу комплексного аналізу й узагальнення політичних аспектів формування і трансформації сучасних європейських і євразійських транспортних коридорів у постсоціалістичних державах, а також дослідив їх вплив на політичну та геополітичну ситуацію в регіоні ЦСЄ.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Рівненського державного гуманітарного університету, пройшли апробацію на наукових конференціях “Майбутнє України: проблеми і перспективи” (8 грудня 2001 р., м. Рівне), ”Теоретичні та прикладні проблеми країнознавства і краєзнавства” (24-25 квітня 2002 р., м. Рівне), науковому семінарі ”Зовнішня політика України на початку ХХІ століття: ідеї, процеси, перспективи” (20-21 березня 2003 р., м. Рівне), наукових конференціях ”Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ як важливий складник європейської стратегії України” (12-13 травня 2004 р., м. Київ), ”Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (13-14 травня 2004 р., м. Житомир), ”Україна і слов'янський світ: історія та сучасність” (24-26 травня 2004 р., м. Рівне).

Публікації. Основні положення та висновки дослідження були висвітлені в 11 статтях, 4 з яких надруковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Структурно дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 195 с.

інтеграційний транспортний коридор єс

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульована його мета і основні завдання, характеризується ступінь наукової розробки проблеми, розкриваються її новизна, теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію дисертації.

Перший розділ дисертації - „Концептуально-методологічні засади дослідження” містить характеристику базових понять і категорій, політичних аспектів транспортної та енергетичної політики ЄС, теоретико-методологічних засад аналізу досліджуваних політичних явищ і процесів. Концептуальною основою дослідження став розгляд політичних аспектів поєднання транспортних і енергетичних проектів країн ЦСЄ в єдину систему міжнародних транспортних коридорів через формування певних політичних утворень, організацій і окремих транспортних структур, покликаних інтегрувати транспорт країн регіону.

У підрозділі 1.1. - „Транспортна політика ЄС і місце в ній транспортних коридорів і проектів” - автор розглядає проблеми формування транспортної політики ЄС в нових політичних реаліях.

Зазначається, що спільна транспортна політика ЄС почала формуватися після 1 січня 1993 р., коли відбулося законодавче оформлення союзу. Задля її реалізації ЄС розробив проекти пан'європейських транспортних коридорів (Pan-European Corridors) як складової частини транс'європейських мереж (Trans-European Networks (TENs). Вони були створені для країн ЦСЄ (в тому числі країн-кандидатів на вступ до організації).

Дисертант відзначає, що основні принципи створення міжнародної транспортної мережі були сформульовані в Деклараціях пан'європейських конференцій з питань транспорту, які стали визначальними етапами на шляху створення сучасної транспортної системи Європи.

Автор наголошує, що успіх інтеграції нових членів до ЄС у значній мірі залежав від розширення та модернізації їх транспортної мережі. Концептуальною основою транспортної інтеграції країн ЦСЄ стала розробка плану 10 транс'європейських транспортних коридорів. Дана програма містить методику та критерії розвитку транспортної інфраструктури у країнах-кандидатах. Таким чином, буде створена загальноєвропейська транспортна мережа.

Дослідження виявило зміни у транспортній політиці ЄС після розширення союзу в 2004 р. Зазначається, що зміни відбудуться стосовно двох аспектів: по-перше, буде скорочено кількість запланованих транспортних коридорів з огляду можливості їх фінансування, по-друге, перевага буде віддана коридорам, які спрямовані на схід Європи.

Підрозділ 1.2. - „Політика ЄС в енергетичній сфері” - присвячено розгляду концептуальних основ і передумов формування енергетичної політики ЄС відносно країн-кандидатів.

Автор відзначає першочергове значення енергетичної галузі для країн Європи. Констатовано, що енергетична політика ЄС ґрунтується на трьох загальних принципах: спільний ринок, спільні цілі та спільні інститути. Конкретизація та досягнення даних принципів залежить від викликів енергетичній безпеці держав-членів ЄС.

Зазначається, що цілі та напрями енергетичної політики ЄС визначаються, перш за все, характером енергетичного сектора та проблемами, які можуть виникнути після розширення союзу. Приєднання до ЄС країн-кандидатів значно підвищує рівень імпортної залежності.

Автор констатує, що диверсифікація джерел і шляхів постачання енергоносіїв є стратегічним завданням ЄС та його майбутніх членів з числа держав ЦСЄ. Дана стратегія реалізується через пошук нових джерел енергоносіїв, розвитку мережі газо- і нафтопроводів. Задля реалізації цього завдання ЄС запропонував інфраструктурні проекти з транспортування нафти та газу.

Підрозділ 1.3. - „Методологічні основи наукового дослідження” - присвячено розгляду методологічних засад виконання дисертації.

В основу теоретико-методологічного підходу автора покладені концепція політичного реалізму, зокрема її сучасна варіація - неореалізм, який функціонує в якості самостійної теорії міжнародних відносин. Концептуальні схеми політичного реалізму та неореалізму зумовили вибір дисертантом основних методів наукового дослідження.

Поєднання методів аналізу та синтезу зумовило глибший розгляд проблем створення міжнародних транспортних коридорів у країнах ЦСЄ. Аналіз дав змогу поділити предмет і об'єкт дослідження на окремі складові частини, а синтез - вивчити їх через сукупність інтегруючих факторів.

Із загальнонаукових методів були використані історичний і системний.

Проникнення у сутність явищ і процесів, що вивчаються, можливе лише за умови цілісного підходу до об'єкта вивчення, розгляду його у контексті генези та розвитку, тобто на основі застосування історичного підходу. Історичний метод дав змогу вивчити виникнення, формування і розвиток досліджуваних процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей і суперечностей.

До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, сутність якого полягає у комплексному дослідженні великих і складних систем, як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Загалом метод системного аналізу дозволив визначити стратегію наукового дослідження, дав змогу проаналізувати становлення міжнародних транспортних коридорів як складноорганізованої багатофакторної системи транспортної мережі держав ЦСЄ.

Структурно-функціональний метод як частина системного підходу також застосовувався в ході здійснення дослідження. Його значення полягало у виділенні в рамках системи транспортних мереж у регіоні окремих складових і визначенні їх ролі.

Отже, розгляд системи міжнародних транспортних коридорів вимагав використання у дисертаційному дослідженні принципу системності, оскільки лише за поєднання усіх наявних елементів можливе чітке розуміння політичних та економічних процесів, які відбуваються в регіоні ЦСЄ.

Створення міжнародних транспортних коридорів повинно базуватися на науковій основі, оскільки транспортні та енергетичні проекти крім технічних моментів вимагають врахування політичних та економічних аспектів, тому автор у своєму дисертаційному дослідженні виходив із принципу науковості.

Країни ЦСЄ у створенні міжнародних транспортних коридорів керуються виключно пріоритетами національних інтересів. Значні політичні та економічні дивіденди, які надходять від створення сучасної інфраструктури, викликають суперечності між самими державами, тому при аналізі різнорідної інформації дисертант дотримувався принципу об'єктивності.

Побудова міжнародних транспортних коридорів залежить від політичних, економічних, соціокультурних і природних факторів, без урахування яких неможлива ефективна співпраця постсоціалістичних країн, тому в даній роботі був широко використаний принцип багатофакторності.

Країни ЦСЄ неоднорідні в своєму політичному, економічному, культурному та цивілізаційному розвитку. Тому для кращого розуміння підходів цих держав до побудови міжнародних транспортних коридорів був використаний принцип світоглядного плюралізму.

У розділі 2 - „Роль ЄС в сприянні державам Центрально - Східної Європи (ЦСЄ) щодо створення міжнародних транспортних коридорів і проектів” - здійснено аналіз політики ЄС стосовно створення єдиної європейської мережі міжнародних транспортних коридорів.

У підрозділі 2.1. - „Політичні аспекти створення пан'європейських транспортних коридорів у ЦСЄ” - автор акцентує увагу на реалізації міжнародних транспортних коридорів №1, №2, №5, №7, що поєднують ЄС з новими державами-членами та країнами-кандидатами. Обрані чотири проекти з десяти, запропонованих ЄС, у повній мірі відображають тенденції у політиці ЄС стосовно транспортної галузі країн ЦСЄ.

Держави, територією яких пролягають заплановані коридори, мають різний рівень політичного та економічного розвитку, зокрема в даному випадку визначальним є рівень їх інтеграції до ЄС. Тому можна виділити країни, які вже є членами ЄС, країни-кандидати та країни-сусіди.

Дослідження виявило тенденцію до продовження міжнародних транспортних коридорів на схід. Транспортна політика ЄС поширюється і на країни, які залишаються за межами ЄС. Повноцінний розвиток континенту, а також бажання поширити свій політичний та економічний вплив змусили ЄС розробити стратегію, що гарантувала б можливість для країн-сусідів розвиток їхньої транспортної мережі та наближення їх національних стандартів транспорту до вимог ЄС.

Аналіз реалізації окремих транспортних проектів виявляє різницю у створенні коридорів у країнах-членах ЄС та їх сусідів. Нові держави-члени ЄС отримують значні фінансові вливання з бюджету ЄС, а також інфраструктурних проектів, створених для повноцінного провадження транспортної політики. Держави-сусіди намагаються реалізувати запропоновані ЄС проекти переважно за рахунок власних політико-економічних можливостей. Політична стабільність та інвестиційний клімат у даних країнах залишається несприятливими, тому створення нових коридорів, наближення національної транспортної галузі до стандартів ЄС, реалізація довгострокових програм розвитку держав залишаються нереалізованими або спостерігається значне уповільнення інтеграційних процесів.

Проблемним, на нашу думку, стало планування міжнародних транспортних коридорів, оскільки маршрути прокладалися без економічного розрахунку та врахування необхідності транспортної інфраструктури. Це було зумовлено більше політичними рішеннями та компромісами. Більшість країн очікували отримати фінансування ззовні, а тому прагнули провести через свою територію якомога більше транспортних коридорів. У результаті лінії на карті стали більше політичним фактором, ніж економічним.

Зазначається, що сподівання країн-кандидатів, на швидке створення потужної інфраструктури на їх території не виправдалися. Країни-сусіди ЄС розраховують лише на власні, досить обмежені ресурси, що не може не призвести до гальмування процесу будівництва транспортних коридорів. Таким чином, різниця у розвитку інфраструктури може поставити під загрозу всі намічені на транспортних конференціях плани.

Підрозділ 2.2. - „Політика ЄС відносно створення пан'європейського чорноморського транспортного ареалу (Black Sea PETRA)” - виявляє тенденції транспортної інтеграції у чорноморському регіоні та плани ЄС стосовно країн ЦСЄ.

Автор зазначає, що продовженням політики ЄС у транспортній галузі стала ініціатива утворення пан'європейських транспортних ареалів. Це означає створення транспортної зони навколо Чорного моря, де критські коридори, поєднуючись із транспортними системами Східної Європи та TRACECA, утворили б уніфікований європейський простір. Створення даних зон, як додаткового інструменту політики, наблизить транспортну галузь країн-сусідів до стандартів ЄС.

Одночасно, до пріоритетних європейських коридорів PETRA прирівнюється транспортна інфраструктура, яка включає автомобільний, морський, повітряний, залізничний транспорт, а також морські порти, комбіновану та інтермодальну транспортну інфраструктуру, обслуговування на пасажирських і вантажних терміналах.

Особливістю транспортної політика в регіоні Чорного моря є конкретне проектне навантаження. ЄС вже створив залізничні поромні переправи через Чорне море, проклав транспортні підходи до ключових портів - кінцевих пунктів критських коридорів, спрямував значні інвестиції міжнародних фінансових інститутів у розвиток портів, які мають застаріле обладнання та обмеженні ресурси з обробки вантажів і тим самим гальмують формування нової транспортної системи. Значна увага приділена таким портам як Констанца, Бургас, Поті, Іллічівськ та ін. Різноманітність проектів ЄС у чорноморському регіоні свідчить про зацікавленість організації у нормальній роботі транспортних мереж, проте їх обсяг вимагає створення координаційних структур. З цією метою зорганізований керівний комітет Pan-European Transport Area. На позицію та рішення керівного комітету впливає зацікавленість ЄС у розвитку транспортних шляхів лише у напрямку Європа-Азія.

На нашу думку, вагомим чинником створення єдиної транспортної системи стало б об'єднання проектів TRACECA та PETRA, проте ЄС пропонує лише підвищувати рівень співпраці між коридорами, а не займатися їх злиттям.

Розділ 3 - „Політика ЄС щодо держав ЦСЄ в енергетичній сфері” - присвячений дослідженню нових інструментів політики ЄС у транспортно-енергетичній галузі.

Підрозділ 3.1. - „Роль ЄС у сприянні державам ЦСЄ стосовно розвитку енергетичної сфери у контексті проектів програми INOGATE” виявляє тенденції енергетичної політики ЄС у середині 90-х рр. та показує роль окремих інфраструктурних проектів, зокрема програми INOGATE, у досягненні завдань, що стоять перед ЄС.

Програма INOGATE (Interstate Oil and Gas Transport to Europe) - Міждержавне Транспортування Нафти та Газу до Європи - стала ще одним впливовим інструментом ЄС в енергетичній сфері країн ЦСЄ. Основне її завдання - підвищення безпеки поставок енергоресурсів до ЄС шляхом сприяння регіональній інтеграції нафто- та газопровідних систем і спрощення транспортування енергоносіїв на зовнішні ринки. Програма покликана вирішувати проблеми, пов'язані із відновленням, будівництвом та експлуатацією міждержавних нафто- та газотранспортних мереж.

На нашу думку, етапною подією в реалізації програми стало підписання Рамкової угоди INOGATE. Документ був розроблений у межах інституційних основ програми і став міждержавною угодою, яка визначає правову основу, покликана раціоналізувати і сприяти розвитку міждержавних нафто- та газотранспортних систем, а також залучати для цього інвестиції.

Інституційна присутність програми INOGATE вимагала реалізації конкретних проектів. Зокрема, був покладений початок здійсненню програми модернізації української транзитної газотранспортної системи. Визнаючи стратегічне значення української газотранспортної мережі для ЄС (більше однієї третини природного газу, що споживається країнами ЄС, транспортується через територію України), програма INOGATE провела аудит української ГТС.

Доведено, що програма ЄС INOGATE має надзвичайну вагу для держав регіону: разом із проектом TRACECA вони охоплюють розвиток усіх видів транспорту регіону. Енергетичне спрямування програми INOGATE було позначено прагненням держав Європи отримати альтернативні поставки енергоносіїв. Водночас дослідження діяльності в рамках цієї програми на постсоціалістичному просторі виявило, що, незважаючи на досить потужні фінансові можливості, Євросоюз так і не зміг забезпечити власне відносно незалежне від впливу Росії джерело постачання енергоносіїв до Європи. Проблема програми INOGATЕ полягає в тому, що вона надає лише незначну технічну допомогу, а не реалізує масштабні енергетичні проекти.

Підрозділ 3.2. - „Транспортний коридор Європа - Кавказ - Азія (TRACECA) як інструмент політико-економічного впливу ЄС на транспортну політику держав ЦСЄ” - виявляє тенденції та прагнення ЄС через створення відповідної інфраструктури вийти на ринки як країн ЦСЄ, так і Центральної Азії.

Проект TRACECA (Transport Corridor Europe - Caucasus - Asia) - Транспортний коридор Європа - Кавказ - Азія - ініційований у травні 1993 р. в Брюсселі. Даний проект відповідає глобальній стратегії ЄС відносно країн регіону і переслідує такі завдання:

- надавати підтримку політичної та економічної незалежності країн шляхом збільшення можливості їх виходу на європейські та світові ринки через альтернативні транспортні коридори;

- сприяти подальшому регіональному співробітництву між державами;

- використовувати програму TRACECA в якості каталізатора для залучення інвестицій

- пов'язати маршрут TRACECA з транс'європейськими мережами.

Програма TRACECA у створенні та реалізації своїх проектів намагається охопити цілий комплекс проблем, які стосуються гармонійного розвитку транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія. Перш за все це проблеми управління транспортним сектором на політичному та виробничому рівнях.

Проекти програми TRACECA спрямовані на зміни в законодавстві. Зазначається, що законодавча база країн СНД не відповідає стандартам ринкової економіки і міжнародних транспортних операцій. У цьому напрямі був створений цілий ряд проектів, який гармонізував законодавство держав-учасниць програми TRACECA.

Крім розробки детальної законодавчої бази, програма TRACECA спрямована на реалізацію проектів, які стосуються розвитку як окремих видів перевезень, так і всіх видів транспорту регіону. Зокрема, за роки своєї діяльності проект TRACECA зробив значний внесок у розвиток транспортної мережі каспійсько-чорноморського регіону. Реалізація такої великої кількості різнопланових транспортних проектів свідчить про значення, яке надає ЄС своїм ініціативам у державах СНД.

Транзитні можливості регіону - це спільна перевага усіх країн залучених до проекту TRACECA. Програма дає можливість державам реалізувати свій геостратегічний потенціал і перетворити його на реальні політичні й економічні дивіденди.

На нашу думку реалізація транспортних проектів на основі спільних інтересів сприятиме встановленню миру та стабільності в каспійсько-чорноморському регіоні. Нові транспортні коридори та спільні інтереси держав по їх створенню можуть стати поштовхом для врегулювання спірних територіальних питань між країнами регіону. Забезпечення привабливості транзитних маршрутів може спонукати держави-учасниці проекту TRACECA до пошуку діалогу та, можливо, слугуватиме інтеграційним чинником - саме в цьому полягає політичне значення транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія.

У розділі 4 - „Реалізація енергетичних транспортних проектів у чорноморсько-каспійському регіоні в контексті геополітичного протистояння ЄС, Росії, США” - здійснено дослідження основних, на думку дисертанта, нафто- газових проектів у регіоні ЦСЄ та проаналізована можливість їх реалізації.

Підрозділ 4.1. - „Вплив нафтопровідних проектів держав ЦСЄ на міжнародні відносини в регіоні” - присвячено дослідженню нових тенденцій у міжнародних відносинах і політичним аспектам реалізації транспортних проектів у каспійсько-чорноморському регіоні.

Дисертант відзначає, що чорноморсько-каспійський регіон у 90-х роках ХХ ст. став ареною гострої боротьби за вплив між такими геополітичними суперниками як Росія та США. Предметом протистояння були енергоносії розташованих у басейні Каспійського моря держав. Проблемним аспектом стало транспортування нафти на зовнішні ринки. Усі наявні шляхи транспортування енергоносіїв опинилися на території або під контролем Росії, що давало їй додаткові важелі впливу на країни ЦСЄ.

США, підтримуючи держави регіону, переслідували власні зовнішньополітичні завдання. Почала створюватися нова геополітична концепція оточення Росії державами, які знаходяться під серйозним політичним та економічним впливом США. Відкриття значних покладів нафти та газу лише посприяло реалізації прагнень Заходу щодо зменшення впливу Росії на своїх сусідів.

Після здобуття незалежності всі країни ЦСЄ почали пропонувати власні варіанти проектів нафтопроводів, які б забезпечили їм фінансові надходження за рахунок транзиту, а також дали можливість диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв і стати невід'ємним елементом енергетичної системи Європи. Проте дуже часто під час реалізації трубопровідних проектів економічні розрахунки поступалися геополітичним прагненням. Така ситуація не могла не вплинути на терміни введення в дію нових проектів.

Дисертант з великої кількості існуючих проектів виділяє ряд нафтопроводів у регіоні ЦСЄ, що найбільш повно відображають тенденції у міжнародних відносинах. Зокрема, можна виокремити низку „паперових” проектів, які використовуються лише як важелі геополітичного тиску, „обхідні” нафтопроводи, призначені для транспортування нафти з відносно закритого каспійського-чорноморського регіону, та нафтопроводи, якими транспортуються звідти основні обсяги нафти.

Політичні аспекти створення нафтопроводів призводили до закриття вже існуючих і до початку будівництва нових. У дослідженні доведено, що найкращі перспективи для повноцінної реалізації мали проекти, які розробляли власники енергоресурсів або сторони, які видобували нафту на території даних держав.

Дисертант зазначає, що нафтопроводи стали геополітичними лініями боротьби та протистояння основних гравців у регіоні. Таке протистояння призводило до парадоксальної ситуації: нафтопроводи не діяли і даний факт задовольняв обидві сторони, але не країну, територією якої прокладений нафтопровід.

У підрозділі 4.2. - „Роль газопровідних проектів та систем у геополітичних змінах в регіоні ЦСЄ” - досліджується вплив трансформаційних процесів у регіоні ЦСЄ на створення газопровідних систем.

Автор виділяє декілька груп країн ЦСЄ, які зацікавлені в ефективному функціонуванні газопроводів: країни-імпортери, країни-транзитери, а також країни-експортери газу. Відповідно такій класифікації різниться політика країн регіону ЦСЄ. Основними політичними та геополітичними гравцями у цьому аспекті виступають країни-власники природного газу, які можуть розпоряджатися власними енергоносіями, визначати цінову політику, а також координувати шляхи транспортування природного газу до Європи.

Основними власниками газу на пострадянському просторі виступають Росія та Туркменістан, проте вони мають різну вагу в політичній і економічній сфері. Зокрема, Туркменістан змушений транспортувати енергоносії газопроводами, збудованим за Радянського Союзу, тим самим перебуваючи під впливом політики Росії.

Росія, виступаючи як основний власник природного газу, здійснює різнорівневу політику відносно країн ЦСЄ. ЄС змушений рахуватися з інтересами Росії, проведенням нею не зовсім демократичної політики. Реалізовуючи власні енергетичні програми, країни-експортери прагнуть здобути прямий доступ на європейські ринки і позбавити себе політичних та економічних ризиків.

Країни-транзитери намагаються одержати енергоресурси за нижчою ціною, проводити власну політику і використовувати газопроводи як геополітичні важелі впливу. Проте на них тиснуть країни-екпортери, які намагаються отримати контроль над газопроводами і тим самим вийти напряму до споживачів газу, вважючи транзитерів ненадійними партнерами.

На думку автора, основними газопроводами, що постачають природний газ до Європи, є „Ямал - Західна Європа”, „Голубой поток”, перспективний проект „Північно-європейський газопровід” і вже існуюча система, створена за Радянського Союзу. Проте, на пострадянському просторі майже стає тенденцією той факт, що повна політична підтримка різних трубопровідних проектів зовсім не означає їх швидку реалізацію.

Дисертант аналізує стан і значення газотранспортної системи, яка залишилася після розпаду СРСР, а також визначає її роль у міждержавних відносинах Росії та України. В дослідженні прослідковується динаміка взаємовідносин між обома сторонами, що стосується налагодження контактів у енергетичній сфері.

ВИСНОВКИ

Здійснивши докладний аналіз політичних аспектів становлення та розвитку системи транспортних коридорів у країнах ЦСЄ наприкінці ХХ - поч. ХХІ ст., ми дійшли таких висновків:

1. Поштовхом для створення сучасної системи міжнародних транспортних коридорів у країнах ЦСЄ став розпад соціалістичної системи та Радянського Союзу, а також зініційовані ЄС інтеграційні процеси. Створення нової системи міжнародних транспортних коридорів відбувається на основі тісної співпраці багатьох країн Балтійського, Каспійського та Чорноморського регіонів. Крім того держави об'єднані міжнародними організаціями, регіональним транспортними проектами, що дозволяє говорити про наявність значного інтегруючого чинника в регіоні.

2. ЄС виступив ініціатором залучення і об'єднання держав ЦСЄ у систему так званих пан'європейських транспортних коридорів. Створення автомобільних і залізничних магістралей залишається пріоритетом зовнішньополітичного впливу на країни ЦСЄ та посилення їх адаптаційних можливостей і перспектив розвитку в рамках об'єднаної Європи.

3. Маючи майже однакові стартові позиції, Естонія, Латвія, Литва та Польща завдяки політичним крокам змогли покращити й інтегрувати власну транспортну інфраструктуру в світову та європейську систему транспорту. В свою чергу Білорусь, Росія, Україна ще перебувають на шляху становлення повноцінної транспортної системи, зокрема і з точки зору стандартів об'єднаного європейського простору.

4. Після приєднання нових держав-членів ЄС намітилася тенденція до зменшення зацікавленості в транспортній галузі країн-сусідів. Створення системи пан'європейських міжнародних транспортних коридорів, реалізація проектів TRACECA та INOGATE фактично іде на різних рівнях. Нові члени Євросоюзу, країни-претенденти на вступ отримують значні кошти на переобладнання власної інфраструктури з багатьох інституційних фондів ЄС. Натомість країни-сусіди організації повинні розраховувати на власні кошти, а також інвестиції, які в свою чергу неможливі без політичної стабільності в постсоціалістичних державах.

5. Регіон Центральної та Східної Європи перебуває під значним впливом геополітичних векторів Західних держав і Росії. США здійснюють геополітичний вплив у регіоні через діяльність нафтових компаній. Основні інтереси країни зосереджені на реалізації енергетичних проектів, які дозволять політично й економічно прив'язати нові незалежні держави, а також отримати альтернативні джерела енергоносіїв для власного споживання.

6. Аналіз механізмів створення та функціонування енергетичних транспортних коридорів свідчить, що впродовж останніх років зберігається тенденція до відновлення позицій РФ у якості головного постачальника енергоносіїв у постсоціалістичні країни. Зміцнення статусу Росії як власника нафти і газу та країни-транзитера для енергоносіїв з держав Центральної Азії супроводжувалося посиленням політичного впливу на країни регіону. Фактично вона повернула собі статус найбільшого експортера енергоносіїв регіону та відновила позиції у питаннях реалізації енергетичних проектів постсоціалістичних держав. Водночас роль центральноазійських держав-власників нафти залишилася незначною. Найбільшого поступу серед них зміг досягти лише Казахстан, який отримав можливість транспортувати власну нафту на міжнародні ринки.

7. Значна кількість проектів залишилася нереалізованою через політичні та економічні зміни впродовж періоду структурної трансформації країн регіону. Крім цього, незважаючи на усі зусилля, концепція ”мирної труби”, яка передбачала встановлення миру в конфліктних зонах Кавказу шляхом реалізації економічних інтересів, так і не була впроваджена в життя. Навпаки будівництво трубопровідних артерій спричинило напруження в регіоні. З іншого боку, басейн Каспійського моря залишився законсервованим. Він не виправдав сподівання на значні поклади нафти та газу. Розвідані поклади не дозволяють у значних промислових обсягах видобувати і транспортувати нафту та газ. Фактично регіон залишився запасною базою майбутнього.

8. Незважаючи на важливість транспортної системи Чорноморського регіону для економічного розвитку постсоціалістичних країн, проведені заходи не відповідають можливостям і потребам країн регіону. ОЧЕС, Black Sea Petra, самостійно не мають значних політичних і економічних важелів для створення самодостатньої та потужної чорноморської системи транспортних коридорів. Реалізація поодиноких проектів не дозволяє говорити про значний поступ у розвитку транспортної системи регіону ЦСЄ. 9. Політичний аналіз розвитку ситуації у контексті створення системи транспортних потоків на постсоціалістичному центрально-східноєвропейському просторі дозволяє зробити прогноз на коротко- та середньотермінову перспективу. Будівництво пан'європейських транспортних коридорів буде проходити на різних рівнях. Не можна сподіватися на прихід значних інвестицій в економіку країн Східної Європи через політичну нестабільність і незавершеність системних трансформацій. Відбуватиметься подальше зростання ролі Росії як основного постачальника енергоносіїв до постсоціалістичних держав. Географічна близькість, енергодефіцит зумовить послаблення конфронтаційних моментів і посилить тенденції пошуку діалогу об'єднаної Європи та Росії в галузі енергетики, що спостерігається на даний момент у газовій сфері. Відзначимо в подальшому вірогідність обережного ставлення і навіть, можливо, послаблення зацікавленості в регіоні та його транспортних коридорах через структурні перетворення всередині ЄС. США збережуть свої позиції та відкриють новий маршрут транспортування каспійської нафти на світові ринки (Баку-Тбілісі-Джейхан). Водночас спостерігатиметься незначний переділ нафто- і газових потоків у європейські країнах. Створення нових транспортних проектів буде можливим лише на основі врахування усіх інтересів зацікавлених сторін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Алієв М. М. Інтеграція країн чорноморського регіону в рамках ОЧЕС // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2002. - Т.9. - С. 225-232.

2. Алієв М. М. Концепція балтійсько-чорноморського альянсу: історичні аспекти та геополітичні реалії // Політологічний вісник. Збірник наук. праць: № 12. - К.: Знання України, 2002. - С. 204-212.

3. Алієв М. М. Політика ЄС у створенні транспортно-енергетичних коридорів і проектів // Грані (науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах). - 2005. - №6 (44). - С. 125-129.

4. Алієв М. М. Політичні аспекти створення міжнародного транспортного коридору (МТК) №7 // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. - Т. 12-13. - Чернівці, „Рута”, 2006. - С. 158-161.

5. Алієв М. М. Значення середньовічних транспортних шляхів у розвитку міжнародної системи торгівлі // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Т. 2. - С. 76-82.

6. Алієв М. М. Політичні аспекти створення газотранспортних проектів у регіоні Центральної та Східної Європи // Polska i jej wschodni s№siedzi / pod redakcj№ Andrzeja Andruszewicza. - Rzeszуw: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2006. - Т. 7. - str. 150-157.

7. Алієв М. М. Євразійський транспортний коридор (ТРАСЕКА) і Україна // Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції „Теоретичні та прикладні проблеми країнознавства і краєзнавства”. - Рівне: РІС КСУ, 2002. - С. 58 - 64.

8. Алієв М. М. Забезпечення національних інтересів України в контексті оптимізації діяльності енергетичних транспортних коридорів // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 4. - Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет, 2004. - С. 169-174.

9. Алієв М. М. Політика Європейського Союзу щодо створення міжнародних транспортних коридорів у державах Центральної та Східної Європи // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції „Молодь в умовах нової соціальної перспективи.” - Житомир, 2004. - С. 37 - 39.

10. Алієв М. М. Транспортна політика держав Балтії та України в контексті розширення ЄС на Схід // Матеріали науково-практичної конференції „Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ як важливий складник європейської стратегії України. Погляд молодих вчених”. Київ, 12-13 травня 2004 р. / За ред. І. О. Мінгазутдінова. - К.: МПП „Квартум”, 2004. - С. 5-15.

11. Алієв М. М. Участь України у створенні сучасної системи європейських та євразійських транспортних коридорів // Матеріали науково-практичної конференції „Майбутнє України: проблеми і перспективи”. - Рівне, 2002. - С. 6 - 9.

Размещено на Allbest.ru

...